Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.06.2023 Справа №607/395/23

Провадження №2/607/78/2023

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Ганич Д.О.

представника відповідача адвоката Кучмій М.Я.

представника відповідача Ізьо О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» про стягнення грошової винагороди за вислугу років, компенсації втрати частини заробітної плати -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 04.01.2023 звернулася до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» (далі АТ «ТРЗ «Оріон», Товариство), в якому просить: стягнути з відповідача в її користь скасовану грошову винагороду за вислугу років в розмірі 10788 грн, з яких: за 2017 рік 5508 грн та за 2018 рік 5280 грн; індексацію заборгованості по заробітній платі у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 2600,29 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що з 01.12.1981 по 03.10.2019 вона працювала у відповідача на посаді старшого бухгалтера. Згідно умов колективного договору, укладеного між правлінням ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» і профспілковим комітетом ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» на 2016-2020 роки, передбачено щорічну виплату працівникам винагороди за вислугу років. Така винагорода їй була нарахована за 2017 рік у розмірі 5 508 грн та за 2018 рік у розмірі 5 280 грн. У жовтні 2018 року фонд державного майна продав підприємство ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» у приватну власність. Новим керівництвом заводу було видано наказ про скасування винагороди за вислугу років за період роботи 2017-2018 роки. На виконання цього наказу бухгалтерією проведено перерахунок її заробітної плати та проведено відрахування грошової винагороди за вислугу років за 2017, 2018 роки в розмірі 10788 грн. Таке відрахування вона вважає незаконними, оскільки положення колективного договору діють безпосередньо і є обов`язковими для виконання сторонами. Також було порушено індексацію заборгованості по заробітній платі, у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 2600,29 грн. У зв`язку із виплатою коштів та недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача в свою користь грошову винагороду за вислугу років в розмірі 10 788 грн та індексацію заборгованості по заробітній платі, у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 2600,29 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.01.2023 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

17.02.2023 судом зареєстровано відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача адвокатом Кучмій М.Я., згідно з яким відповідач позовні вимоги не визнає повністю та заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Так, новим керівництвом товариства у квітні 2019 року проведено перевірку нарахування премій, надбавок та окладів працівникам заводу, за результатами якої встановлено безпідставне нарахування, в тому числі позивачці, одноразової винагороди за вислугу років за 2017-2018 роки, а тому за погодженням з Наглядовою радою Товариства така надбавка була скасована на підставі Акту перевірки №1 від 24.04.2019 та наказу №15 від 24.04.2019. Фінансові показники товариства у 2017-2018 роках у виробничій сфері виконано лише на 15 %, а по реалізації продукції на 21 %, тому підстав для застосування коефіцієнта нарахування винагороди, про яку зазначає позивач, не було, у фінансовому плані та плановому фонді заробітної плати на 2017 та 2018 роки не було передбачено виплат на винагороду за вислугу років. Жодного наказу щодо нарахування та виплати винагороди за вислугу років на підприємстві не видавалося, розрахунки не проводилися. Також вважає, що у даній справі слід врахувати правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 01.10.2018 року у справі №487/6105/16-ц. Також зауважує, що позивачем порушено строки позовної давності, зокрема три місячний строк з дня одержання письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені при звільненні. З цих підстав просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Ганич Д.О. позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позовній заяві та просили задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача адвокат Кучмій М.Я. та Ізьо О.С. просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до частково задоволення з таких підстав:

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Судом встановлено, що згідно з записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , 01.12.1981 розпорядженням № 203 ОСОБА_1 по переводу з заводу «Електросигнал» прийнята на посаду бухгалтера у Державне підприємство «Тернопільський радіозавод «Оріон», з 01.04.1983 переведена на посаду начальника бюро по обліку товарно матеріальних цінностей відділу 018 (наказ №213 від 01.04.1983); з 23.07.1986 переведена на посаду старшого інженера у відділ головного конструктора (наказ №779 від 18.07.1986); 01.02.1988 переведена на посаду економіста відділу головного конструктора (наказ №48 від 29.01.1988); з 15.06.1993 переведена на посаду економіста другої категорії відділу головного конструктора (наказ №488 від 28.06.1993); з 01.06.2003 переведена на посаду економіста першої категорії відділу розробки (наказ №39-41о/д від 29.05.2003); з 01.02.2017 переведена на посаду економіста конструкторсько технологічного відділу (наказ №8 від 09.02.2017); з 02.05.2019 переведена на посаду економіста першої категорії (наказ №36 від 02.05.2019).

Державне підприємство «Тернопільський радіозавод «Оріон» було неодноразово перейменовано та з 14.05.2018 на АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон».

Також з вказаної трудової книжки вбачається, що 03.10.2019 ОСОБА_1 було звільнено з посади економіста першої категорії АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон», у зв`язку із скороченням на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, згідно наказу № 196 від 03.10.2019, що також підтверджується додатком до наказу № 196 від 03.10.2019 про припинення трудового договору.

Судом встановлено, що після звільнення ОСОБА_1 , остання продовжила працювати у АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» на підставі договорів підряду, зокрема, відповідно до довідки № 562/444 виданої АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» 29.08.2022, із ОСОБА_1 були укладені наступні договори підряду: №101-П від 07.10.2019, терміном по 31.10.2019; №156-П від 04.11.2019, терміном по 25.11.2019; №169-П від 04.12.2019, терміном по 24.12.2019; №05-230 від 10.01.2020, терміном від 20.01.2020 по 30.01.2020; №44/230 від 06.02.2020, терміном по 28.02.2020; №64/230 від 03.03.2020, терміном по 31.03.2020.

Наказом голови правління ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» Карпика Я.М. №57 від 30.12.2016 «Про режим роботи підприємства», у зв`язку із зменшенням обсягів виробництва, відсутністю державного замовлення та замовлень на поставку продукції від інших споживачів продукції підприємства та з метою запобігання масовому звільненню працівників, продовжено роботу підприємства в режимі неповного робочого часу працівників зі збереженням трудових функцій працівників й оплатою пропорційно відпрацьованому часу виходячи з установлених штатним розписом окладів (тарифних ставок).

Із вказаним наказом ОСОБА_1 , ознайомилась 25.01.2017 під підпис, що вбачається із Додатку № 1 до наказу №57 від 30.12.2016 «Перелік працівників, яким встановлено неповний робочий час, підрозділ № 110 (відділ розробок).

Встановлено, що виробнича діяльність ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» у 2017 році проводилася частково, що вбачається з наказів голови Правління ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» Карпика Я.М., зокрема:

-наказом №56 від 29.12.2016, припинено роботу підприємства з 03.01.2017 по 13.01.2017, вихід на роботу 16.01.2017;

-наказом №4 від 02.02.2017, припинено роботу підприємства з 03.02.2017 по 28.02.2017, вихід на роботу 01.03.2017;

-наказом №10 від 27.02.2017, призупинено роботу підприємства з 01.03.2017 по 31.03.2017, вихід на роботу 03.04.2017;

-наказом № 14 від 03.04.2017, припинено роботу підприємства з 03.04.2017 по 28.04.2017, вихід на роботу 03.05.2017;

-наказом №17 від 28.04.2017, призупинено роботу підприємства з 03.05.2017 по 31.05.2017, вихід на роботу 01.06.2017;

-наказом №26 від 31.05.2017, припинено роботу підприємства з 01.06.2017 по 30.06.2017, вихід на роботу 03.07.2017;

-наказом №30 від 03.07.2017, призупинено роботу підприємства з 03.07.2017 по 31.07.2017, вихід на роботу 01.08.2017;

-наказом №32 від 01.08.2017, продовжено дію наказу від 03.07.2017 №30 до 31.08.2017, вихід на роботу 01.09.2017;

-наказом №36 від 31.08.2017, продовжено дію наказу від 01.08.2017 №32 до 29.09.2017, вихід на роботу 02.10.2017;

-наказом №41 від 29.09.2017, продовжено дію наказу від 31.08.2017 №36 до 31.10.2017, вихід на роботу 01.11.2017.

Аналогічно частково, з метою забезпечення виконання невідкладних робіт, пов`язаних з життєдіяльністю заводу, проводилася робота ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» і упродовж 2018 року, про що свідчать накази голови Правління ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» ОСОБА_2 та в.о. голови правління Костецького В.Я., про припинення роботи у зв`язку з незавантаженістю виробництва, а саме:

-наказом №3 від 18.01.2018, припинено роботу підприємства з 22.01.2018 по 02.02.2018, вихід на роботу 05.02.2018;

-наказом №7 від 01.02.2018, продовжено дію наказу від 18.01.2018 №3 до 28.02.2018, вихід на роботу 01.03.2018;

-наказом №19 від 29.03.2018, припинено роботу підприємства з 02.04.2018 по 30.04.2018, вихід на роботу 02.05.2018;

-наказом №22 від 27.04.2018, припинено роботу підприємства з 02.05.2018 по 31.05.2018, вихід на роботу 01.06.2018;

-наказом №27 від 29.05.2018, продовжено дію наказу №22 від 27.04.2018 до 29.06.2018, вихід на роботу 02.07.2018;

-наказом №33 від 27.06.2018, продовжено дію наказу №27 від 29.05.2018 до 31.07.2018, вихід на роботу 01.08.2018;

-наказом №37 від 31.07.2018, продовжено дію наказу №33 від 27.06.2018 до 31.08.2018, вихід на роботу 03.09.2018;

-наказом №40 від 03.09.2018, припинено роботу підприємства з 03.09.2018 по 28.09.2018, вихід на роботу 01.10.2018;

-наказом №49 від 01.10.2018, продовжено дію наказу №40 від 03.09.2018 до 31.10.2018, вихід на роботу 01.11.2018;

-наказом №54 від 31.10.2018, продовжено дію наказу №49 від 01.10.2018 до 30.11.2018, вихід на роботу 03.12.2018;

-наказом №59 від 30.11.2018, продовжено дію наказу №54 від 31.10.2018 до 31.12.2018, вихід на роботу 02.01.2019;

-наказом №65 від 28.12.2018, припинено роботу підприємства з 02.01.2019 по 31.01.2019, вихід на роботу 01.02.2019.

Як вбачається з розрахунку винагороди за вислугу років за 2017-2018 рр складеного головою правління ОСОБА_3 та головним бухгалтером Ізьо О. АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон», такий складений відповідно до Положення про винагороду за вислугу років та у ньому розрахований посадовий оклад, з якого буде нараховуватись вислуга.

Так, з таблиці № 1, у якій проведено перерахунок місячного посадового окладу з врахуванням робочого часу за 2017-2018 роки слідує, що сума окладів за неповний робочий час нарахованих ОСОБА_1 за 2017 рік становить 34440,98 грн, при цьому середній оклад останньої в 2017 році при неповному робочому часі становить 2 870,08 грн. Також, сума окладів за неповний робочий час нарахованих ОСОБА_1 за 2018 рік становить 36 959,24 грн, при цьому середній оклад останньої в 2018 році при неповному робочому часі становить 3 079,94 грн.

В таблиці № 2 розраховано зайнятість ОСОБА_1 в 2017-218 роках, відповідно до якої ОСОБА_1 у 2017 році фактично відпрацювала 157 робочих днів (при плановому фонді робочого часу 249 робочих днів), тобто процент зайнятості працівника складає 63,1 %. У 2018 році такий процент складає 69,6 % (відпрацьовано 174 робочих днів із 250).

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 було проведено розрахунок винагороди за вислугу років за 2017-2018, згідно якого:

-розмір винагороди за вислугу років за 2017 рік становить 895,47 грн, із врахуванням середнього окладу 2 870,08 грн, та коефіцієнтів: за стаж 1,5; за зайнятість 0,8; долі фонду заробітної плати в товарній продукції 0,26, (розрахунок: оклад*коефіцієнти);

-розмір винагороди за вислугу років за 2018 рік становить 1212,26 грн, із врахуванням середнього окладу 3 079,94 грн, та коефіцієнтів: за стаж 1,5; за зайнятість 0,8; долі фонду заробітної плати в товарній продукції 0,328, (розрахунок: оклад*коефіцієнти).

На обґрунтування застосування коефіцієнту долі фонду заробітної плати в товарній продукції, який передбачений п. 2.2 Положення про оплату праці працівників АТ «ТРЗ «Оріон» (Додаток № 7 до Колективного договору) представником відповідача подано суду фінансовий план підприємства на 2018 та 2018 роки та розшифровки показників фінансового плану за 2017 та 2018 роки, які підтверджують збитковість АТ «ТРЗ «Оріон».

В судовому засіданні представник відповідача не заперечив наведеного розрахунку та підтвердив правильність обліку робочого часу та процент зайнятості ОСОБА_1 у 2017- 2018 роках.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні 09.11.2018 державний пакет акцій АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» у розмірі 96,1 % статутного капіталу було продано Фондом державного майна України товариству з обмеженою відповідальністю Симбірський радіозавод Сигнал, у зв`язку з чим відбулась зміна керівництва АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон».

Згідно з протоколом від 24.04.2019, комісією в складі голови комісії Лучків В.Т. директора з економічної безпеки та членів комісії: Ізьо О.С. директора фінансового головного бухгалтера; Сухорончака І.С. першого заступника голови правління; СаморідаВ.В. начальника відділу 330 члена Наглядової ради; Мироненка О.І. голови профспілкового комітету на порядку денному розглядалося питання про проведення перевірки нарахування заробітної плати за вислугу років за 2017-2018 роки; доплати за секретність посадовим особам АТ «ТРЗ «Оріон»; окладу голови правління ОСОБА_2 та посадових осіб.

Із змісту Акту від 24.04.2019, складеного за результатами проведення перевірки щодо нарахування винагороди за вислугу років, вбачається, що упродовж 2017-2018 років виробнича діяльність АТ «ТРЗ «Оріон» проводилася частково з метою забезпечення виконання невідкладних робіт, пов`язаних з життєдіяльністю заводу. Було видано ряд наказів керівника товариства про припинення роботи у зв`язку з незавантаженістю виробництва. Фінансові показники товариства у 2017-2018 роках у виробничій сфері по виконанню плану по випуску продукції виконано на 15%, по реалізації продукції на 21%. З врахуванням наведеного комісія прийшла до висновку, що не було підстав для застосування коефіцієнта нарахування винагороди за вислугу років, розрахунки нарахованих сум по винагороді зроблено з суттєвими помилками; враховуючи, що фактичну зайнятість працівників у 2017-2018 роках відображено некоректно з помилками, тому одноразова винагорода за вислугу років за 2017-2018 роки підлягає відміні та перерахунку, а її виплату провести при наявності зароблених коштів. Крім цього, комісією встановлено, що будь-яких наказів керівництва заводу щодо нарахування та виплати винагороди за вислугу років не було видано, а тому у працівників бухгалтерського відділу не було жодних підстав проводити ці нарахування і включати вказану суму у заборгованість із заробітної плати.

Суд зауважує, що зміст вказаного Акту №1, не містить висновку про відсутність правових підстав для такої виплати, а лише зводиться до того, що з врахуванням перерахованих в Акті обставин одноразова винагорода за вислугу років у 2017 та 2018 роках підлягає відміні та перерахунку, а виплату провести при наявності зароблених коштів.

Наказом голови правління АТ «ТРЗ «Оріон» Козіброди Я.І. від 24.04.2019 № 15 «Про скасування нарахованої винагороди за вислугу років» скасовано нарахування винагород за вислугу років за 2017-2018 роки. Підстава: акт від 24.04.2019 № 1, складений за результатами проведення перевірки щодо нарахування винагороди за вислугу років за 2017-2018 роки. Головному бухгалтеру доручено забезпечення здійснення перерахунку посадових окладів за 2017 та 2018 роки.

Згідно листа Управління Держпраці у Тернопільській області від 05.07.2019 №2317/01-05-4.3/19, в ході розгляду звернення ОСОБА_4 від 21.06.2019 з приводу порушення законодавства про працю адміністрацією АТ «ТРЗ «Оріон» з поміж іншого виявлено, що у квітні 2019 року комісією під головуванням директора з економічної безпеки ОСОБА_5 та членів комісії: директора фінансового - головного бухгалтера ОСОБА_6 , першого заступника голови правління Сухорончак І.С., начальника відділу 330, члена наглядової ради ОСОБА_7 та голови профспілкового комітету AT «ТРЗ «Оріон» ОСОБА_8 , за результатами проведених перевірок щодо нарахування винагороди за вислугу років та нарахування надбавок до посадових окладів, було складено акти (від 24.04.2019 № 1 та № 2). Згідно даних актів нарахування винагороди за вислугу років та надбавок до посадових окладів у 2017 - 2018 роках було визнано безпідставними та проведено утримання із заробітної плати працівників, зокрема: ОСОБА_9 - 16 142,00 грн., ОСОБА_10 - НОМЕР_2 , 40, ОСОБА_11 - 8660, 53, ОСОБА_12 - 5356,80, ОСОБА_13 - 12330,00, ОСОБА_14 - 14 324,40, ОСОБА_15 - 12714,00, ОСОБА_16 - 12714,00, ОСОБА_17 -5193,60, ОСОБА_18 - 11415,60, ОСОБА_1 -10780,00, ОСОБА_19 7135,40, ОСОБА_20 6054,40, ОСОБА_21 - 8521,00, ОСОБА_22 - 8072,00, ОСОБА_23 - 15036,00, ОСОБА_24 - 11415,60, ОСОБА_25 -10710,00, ОСОБА_26 - 15949,15, ОСОБА_27 3649,00, ОСОБА_28 - 9686,40, ОСОБА_29 - 17604,00 гривень. Зазначено, що накази від 24.04.2019 № 15 «Про скасування нарахованої винагороди за вислугу років» та № 16 «Про скасування встановлених надбавок до посадових окладів» підписані одноосібно головою правління ОСОБА_30 без погодження профспілкового комітету АТ «ТРЗ «Оріон» та суперечить вимогам статті 247 Кодексу законів про працю України. Окрім цього, відрахування із заробітної плати працівників проведено із порушенням вимог статей 128 і 136 КЗпП України.

В судовому засіданні на підставі вищезазначених документів та пояснень сторін встановлено, що мало місце нарахування працівникам АТ «ТРЗ «Оріон» виплат за вислугу років, в тому числі і позивачу ОСОБА_1 у розмірі 10780, 00 грн, та у подальшому утримання (сторнування) такої виплати із заробітної плати ОСОБА_1 , у відповідності до наказу голови правління АТ «ТРЗ «Оріон» Козіброди Я.І. від 24.04.2019 № 15, який прийнятий на підставі Акту від 24.04.2019, складеного за результатами проведення перевірки щодо нарахування винагороди за вислугу років за 2017-2018 роки працівникам АТ «ТРЗ «Оріон».

22.06.2022 ОСОБА_1 звернулась до голови правління АТ «ТРЗ «Оріон» Козіброди Я.І. із заявою, у якій вказала, що скасування винагороди за вислугу років за 2017-2018 роки було здійснено необґрунтовано, з порушенням норм трудового законодавства, а тому просила виплатити їй грошову винагороду за 2017-2018 роки у розмірі 10788,00 грн.

Відповідно до Протоколу № 1 Спільного засідання членів правління та профкому АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» від 27.01.2020, членами правління: головою правління - Козібродою Я.І., заступником голови правління - директора БО «Служба економічної безпеки» - Лучківим В.Т., директором фінансового - головного бухгалтера БО «Головний офіс» - Ізьо О.С., першим заступником голови правління директора БО «Інші сфери діяльності» Сухорончаком І.С. та запрошеними: директором БО «Продажі» - ОСОБА_31 , начальником енергетичної служби БО «Технічний директор» - Мудрим Б.Я., заступником директора з виробництва БО «Радіотехнічне виробництво» - Лихим В.П., головою профкому Мироненком О.І., начальником загального відділу МолочникомТ.М., прийнято рішення: 1. Не проводити нарахування винагороди за вислугу років працівникам АТ «ТРЗ «Оріон» до стабілізації фінансового стану Товариства за для запобігання банкрутству; 2. Доповнити Положення Про виплату винагороди за вислугу років працівникам ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» від 01.04.2015 пунктом 1.3, який викласти у наступній редакції: «виплата винагороди проводиться за умови виконання плану виробництва та задовільного фінансового стану». 3. Протокол правління передати наглядовій раді АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» для погодження.

Як вбачається з протоколу № 06/02-01 засідання Наглядової ради АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» від 06.02.2020, Наглядовою радою у складі: голови Наглядової ради Рабець В.М. та членів Наглядової ради Коцюмбас Ю.М., ОСОБА_32 ухвалено: погодити рішення прийняте на Спільному засіданні членів правління та профкому АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» та оформлене протоколом № 1 від 27.01.2020; не виплачувати винагороду за вислугу років працівникам АТ «ТРЗ «Оріон» за 2019 рік; голові Правління АТ «ТРЗ «Оріон» КозібродіЯ.І. вжити передбачених законодавством заходів щодо внесення змін до Додатку № 22 до Колективного Договору АТ «ТРЗ «Оріон» - Положення Про виплату винагороди за вислугу років працівникам ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон», зокрема про те, що виплата такої винагороди проводиться за умови виконання плану виробництва та задовільного фінансового стану.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач як на підставу заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідачів на її користь грошову винагороду за вислугу років та індексацію заборгованості по заробітній платі, у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Суд частково погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі па життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (стаття 21 Закону України "Про оплату праці").

Згідно ст. ст. 1,2 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структуру заробітної плати складають: основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно п. 2.3 "Інструкції зі статистики заробітної плати", затвердженої а Наказом Держкомстату України № 5 від 13 січня 2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

До них належать винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер. Зокрема, винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи).

Із викладеного випливає, що щорічні винагороди за вислугу років є заохочувальною виплатою.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

В свою чергу договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди".

У колективному договорі можуть встановлюватись форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.

Згідно ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про колективні договори і угоди, умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Згідно з ст. 13 КЗпП України та ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди", зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.п.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

13.07.2016 в Управлінні економіки, промисловості та праці Тернопільської міської ради, за № 61 було зареєстровано Колективний договір ПАТ «ТРЗ «Оріон» на 2016 - 2020 роки укладений із профспілковим комітетом ПАТ «ТРЗ «Оріон» (далі Договір).

Відповідно до пункту 2.6.1, 2.6.4 Договору, договір поширюється на всіх працівників підприємства, прийнятих на умовах на найму (в тому числі на працівників, які походять строк випробування при прийнятті на роботу), а також працівників профспілкових органів, які працюють на виборних та штатних посадах в профспілковій організації заводу. Положення договору діють безпосередньо і є обов`язковими для виконання сторонами.

За змістом п. 4.1.8 Договору, правління зобов`язується проводити оплату праці в залежності від кінцевого результату роботи підприємства і особистого внеску працівника згідно з чинним законодавством та Положення про оплату праці (Додаток № 7).

Згідно п. 4.1.17 Договору, правління зобов`язується проводити щорічну виплату винагороди за вислугу років працівникам підприємства згідно з Положенням "Про виплату винагороди за вислугу років працівникам ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон", що є Додатком № 22 до Колективного договору підприємства (далі Положення № 22).

Відповідно до п. 2.2. Положення про оплату праці працівників ПАТ «ТРЗ «Оріон», яке є Додатком № 7 до Колективного договору, фонд оплати праці по підприємству залежить від обсягів товарної продукції і встановлюється згідно розрахунку (дод. № 1).

За умовами Положення №22, таке направлене на стимулювання та підвищення матеріальної зацікавленості працівників, зменшення плинності кадрів та збереження кваліфікованих спеціалістів на підприємстві.

Згідно п. п. 1.1, 1.2 Положення № 22 правовою базою для стимулювання працівників є КЗпП України, Закон України "Про оплату праці" та інші нормативні документи. Виплата винагороди за минулий рік проводиться в 1 -му кварталі поточного року.

Згідно п. 2.1 Положення № 22 одноразова винагорода за вислугу років виплачується всім працівникам підприємства від тарифної ставки, посадового окладу за фактично відпрацьований час з врахуванням коефіцієнтів, наведених у таблицях № 1 та № 2.

Таким чином, ця надбавка не залежить від результатів трудової діяльності працівника чи результатів фінансової діяльності товариства, а взаємопов`язана із стажем роботи у відповідача.

Окремої процедури скасування цієї надбавки Положення не містить.

Однак, згідно п. 3.5 Положення № 22 винагорода за вислугу років не виплачується особам, звільненим протягом року за власним бажанням, порушення трудової дисципліни або внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно ч. 3 ст. 151 КЗпП України протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Протягом періоду, за який позивачці нараховано надбавку за вислугу років (2017, 2018 p.p.), остання до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

Отже, ОСОБА_1 має право на отримання одноразової щорічної винагороди за вислугу років за 2017 та 2018 роки.

Представник відповідача подав до суду розрахунок винагороди за вислугу років ОСОБА_1 за 2017-2018 роки з врахуванням пункту 2.7 Положення про виплату винагороди за вислугу років, тобто з врахуванням робочого часу у 2017-2018 роках.

Враховуючи, що у 2017-2018 роках ОСОБА_1 працювала неповний робочий тиждень, тому розрахунок суми винагороди за вислугу років повинен бути проведений із врахуванням фактично відпрацьованого робочого часу.

Проте, проведений позивачкою розрахунок суми винагороди, складений без врахування робочого часу у 2017-2018 роках.

Отже, суд зазначає, що при визначенні грошової винагороди за вислугу років позивачу, слід врахувати розмір середнього посадового окладу за 2017 та 2018 рік, коефіцієнт, який враховує стаж, коефіцієнт, який враховує зайнятість працівника.

Посилання представника відповідача про необхідність врахувати, коефіцієнт долі фонду заробітної плати в товарній продукції, відповідно до п. 2.2 Положення про оплату праці працівників ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон", що є Додатком № 7 до Колективного договору підприємства, суд вважає помилковим, оскільки надбавка не залежить від результатів трудової діяльності працівника чи результатів фінансової діяльності товариства, а взаємопов`язана із стажем роботи у відповідача та його зайнятістю.

При цьому, врахування вищевказаного коефіцієнту при визначенні винагороди за вислугу років не передбачено Положенням "Про виплату винагороди за вислугу років працівникам ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон", що є Додатком № 22 до Колективного договору підприємства (далі Положення № 22).

Отже, визначаючи винагороду за вислугу років ОСОБА_1 за 2017-2018 роки, суд зазначає, що відповідно до п. 2.7 Положення про виплату винагороди за вислугу років (додаток № 22 до Колективного договору), якщо працівник прийнятий на підприємство на неповний робочий день (неповний робочий тиждень), винагорода за вислугу років нараховується на тарифну ставку (посадовий оклад), встановлену з врахуванням робочого часу.

Тому, оклад повинен визначатися відповідно до п. 2.7 Положення про виплату винагороди за вислугу років (додаток № 22 до Колективного договору), зокрема, за 2017 рік позивачці нараховано суму окладів за неповний робочий час в розмірі 34 440,98 гри, а тому середній оклад позивача в 2017 році становить 2 870,08 грн, за 2018 рік позивачці нараховано суму окладів за неповний робочий час в розмірі 36 959,24 грн, а тому середній оклад позивача в 2018 році становить 3 079,94 грн

Судом встановлено, що позивач працює на ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" більше 15 років, тому з врахуванням Положення "Про виплату винагороди за вислугу років працівникам ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон", коефіцієнт, який враховує стаж становить 1,5.

У відповідності до п. 2.5 Положення "Про виплату винагороди за вислугу років працівникам ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон", сума винагороди за вислугу років корегується на % зайнятості працівника у минулому році та у разі, якщо вона становить менше 30 % застосовується коефіцієнт 0, 69-50 % - коефіцієнт 0,8.

Згідно наказів керівництва товариства у 2017-2018 роках товариство працювало на умовах неповного робочого часу, позивачка не заперечує, що фактично відпрацювала у 2017 році 63,1 % робочого часу, у 2018 році 69,6 %, тобто відбулась зміна істотних умов праці, з якими позивачка погодилась і продовжувала працювати, хоча відповідно до ст. ст. 32, 36 КЗпП України вправі була розірвати трудовий договір.

Тому, коефіцієнт, який враховує зайнятість працівника становить 0,8.

Отже, грошова винагорода за вислугу років позивача за 2017 рік становить 3 444,10 грн (2870,08*1,5*0,8), за 2018 рік становить 3 695,93 грн (3079,94*1,5*0,8).

Доводи представника відповідача щодо фінансових показників товариства у 2017- 2018 роках; відсутність виплат на винагороду за вислугу років у фінансовому плані плановому фонді заробітної плати на 2017 та 2018 роки; відсутність наказів та розрахунків щодо нарахування та виплати винагороди за вислугу років; встановлення новим керівництвом товариства безпідставного нарахування такої надбавки та її скасування за погодженням з Наглядовою радою Товариства, суд оцінює критично, оскільки із змісту Колективного договору не вбачається, що виплата вказаної надбавки залежить від результатів виробничої діяльності та фінансових показників товариства. Крім цього, умови Колективного договору не передбачають можливості скасування керівництвом товариства в односторонньому порядку такої надбавки. Щодо відсутності наказів попереднього керівництва товариства про нарахування та виплату спірної надбавки суд зазначає, що дана обставина не має правового значення, оскільки надбавка позивачці виплачена не була, у даній справі встановлено передбачене чинним законодавством про працю та умовами Колективного договору право позивачки на отримання надбавки за вислугу років, а тому відсутність наказів керівництва товариства не свідчить про відсутність права ОСОБА_1 на отримання зазначеної винагороди.

Стосовно посилання представника відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.10.2018 року у справі № 487/6105/16-ц, суд зазначає, що вказана правова позиція висловлена у справі з іншими обставинами та стосується надбавок за інтенсивність та за високі досягнення у праці та професійну майстерність; з врахуванням умов Колективного договору в цій справі були відсутні підстави виплачувати зазначені надбавки у визначеному позивачем розмірі.

Щодо стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати (грошову винагороду за вислугу років) у зв`язку з порушенням термінів її виплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до статі 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Пунктами 2.3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі і заробітна плата.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно із Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (пункт 4) сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

01 січня 2016 року набули чинності зміни до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", якими у частину 1 статті 4 внесено зміни згідно із Законом № 911-УІІІ від 24 грудня 2015 року та її редакція викладена таким чином: Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

У статтях 1-3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" зазначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до постанови КМУ № 159 від 21 лютого 2001 року сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013у справі № 118/2013 за конституційним зверненням громадянина... щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмежень будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (п. 1 резолютивної частини рішення).

Крім того, є також наступна судова практика з цього питання. Так, ВСУ роз`яснив, що Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. ВСУ зауважив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та вростанням споживчих цін на товар; та послуги.

Використане у статті 3 Закону та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (постанова ВСУ від 11.07.2017 у справі №21-2003316).

Таким чином, суд вважає, що у зв`язку з невиплатою відповідачем на користь позивачки грошової винагороди за вислугу років за 2017 рік у розмірі 3444,10 грн та за 2018 рік у розмірі 3695,93 грн, АТ «ТРЗ «Оріон» повинен сплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходу у загальному розмірі 2280,60 грн.

Вказаний розрахунок виконаний судом з врахування невиплаченої відповідачем позивачу грошової винагороди за вислугу років за 2017 рік у розмірі 3444,10 (3444,10 * 1,319 3444,10 = 1100,08 грн) та 2018 рік у розмірі 3695,93 грн (3695,93 1,319 3695,93 = 1180,52 грн).

Отже, позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходу підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення з відповідача АТ «ТРЗ «Оріон» на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку з невиплатою грошової винагороди за вислугу років у загальному розмірі 2280,60 грн.

З приводу посилань представника відповідача на те, що позивачем попущений тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права для звернення до суду для вирішення трудового спору, суд зазначає наступне.

Статтею 233КЗпП України(вредакції станомна деньзвільнення позивачаз роботив АТ «ТРЗ«Оріон» 03.10.2019)було визначено,що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо оптимізаціїтрудових відносин» №2352-IXвід 01.07.2022,внесено змінидо такихзаконодавчих актівУкраїни: 1. УКодексі законів про працю України(Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375):15) устатті 116: третєречення частинипершої викластив такійредакції:"Просуми,нараховані тавиплачені працівниковіпри звільненні,із зазначеннямокремо кожноговиду виплати(основната додатковазаробітна плата,заохочувальні такомпенсаційні виплати,інші виплати,на якіпрацівник маєправо згідноз умовамитрудового договоруі відповіднодо законодавства,у томучислі призвільненні)роботодавець повиненписьмово повідомитипрацівника вдень їхвиплати"; частинудругу викластив такійредакції: "У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму"; 18) назвута частинипершуідругустатті 233викласти втакій редакції: "Стаття233.Строкизвернення досуду завирішенням трудовихспорів. Працівникможе звернутисяіз заявоюпро вирішеннятрудового спорубезпосередньо досуду втримісячний строкз дня,коли віндізнався абоповинен бувдізнатися пропорушення свогоправа,крім випадків,передбачених частиноюдругою цієїстатті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Вказаний строк застосовується судом незалежно від наявності заяви відповідача про застосування такого строку, оскільки відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України норми цього Кодексу у трудових спорах можуть застосовуватися лише субсидіарно, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тоді як строки звернення до суду у КЗпП України передбачені окремо.

Разом з тим, на момент звільнення позивача (03.10.2019), частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Крім того, суд наголошує, що відповідно до пункту першогоглави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП Українипід час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423«Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року.

З огляду на вказане, доводи сторони відповідача, щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є помилковими, оскільки право позивача ОСОБА_1 на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не було обмежене будь-яким строком, а на момент набрання чинності з 19.07.2022 відповідних змін у частині другій ст. 233 КЗпП України, встановлені нею строки продовжені на строк дії карантину.

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача АТ «ТРЗ «Оріон» на користь позивача ОСОБА_1 грошової винагороди за вислугу років за 2017 рік в розмірі 3444,10 грн та за 2018 рік у розмірі 3695,93 грн, та компенсації за втрату частини заробітної плати (грошову винагороду за вислугу років) у зв`язку з порушенням термінів її виплати в загальному розмірі 2280,60 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З 01 січня 2023 року дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" зупинено на підставі Прикінцевих положень Закону України Про державний бюджет України на 2023 рік.

Відтак, враховуючи дію Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік", Прикінцевими положеннями якого, з 01.01.2023 зупинено дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", тому суд дійшов висновку, що рішення суду в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в розмірі 2280,60 грн не підлягає виконанню протягом дії Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік".

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із тим, що позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 755,43 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (9420,63 / 13388,29 * 1073,60 = 755,43).

Керуючись ст.ст.12,13,80,81,82, 89,141, 263-268,354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 доАкціонерного товариства«Тернопільський радіозавод«Оріон» простягнення грошовоївинагороди завислугу років,компенсації втратичастини заробітноїплати задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» на користь ОСОБА_1 грошову винагороду за вислугу років за 2017 рік в розмірі 3444 (три тисячі чотириста сорок чотири) гривні 10 копійок та за 2018 рік у розмірі 3695 (три тисячі шістсот дев`яносто п`ять) гривень 93 копійки.

Стягнути з Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати (грошової винагороди за вислугу років) у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 2280 (дві тисячі вісімдесят) гривень 60 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» в дохід держави судовий збір у розмірі 755 (сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 43 копійки.

Рішення суду в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в розмірі 2280,60 грн не підлягає виконанню протягом дії Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 16.06.2023.

Відомостіпроучасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Тернопільський радіозавод «Оріон», код ЄДРПОУ: 22607719, адреса місця знаходження: вул. 15 Квітня, 6, м. Тернопіль, 46023.

Головуючий суддяН. Р. Кунець