ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 876/11/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників: відповідно протоколу судового засідання у режимі відеоконференції від 31.05.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 05.04.2023

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 09.12.2022

у третейській справі № 14/18К-22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар»

до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення заборгованості у сумі 40 374,48 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1. У серпні 2022 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» (далі позивач, або заявник) звернулося до Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" (далі Третейський суд) з позовом до Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат (далі відповідач, або боржник) про стягнення заборгованості у сумі 40 374,48 грн.

2. Рішенням Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" у складі третейських суддів: головуючого Палій Є.А., судді-доповідача Петрової Т.А., судді Терещенко О.В., від 09.12.2022 у справі № 14/18К-22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар», м. Вознесенськ Миколаївської області до Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення заборгованості у сумі 40 374,48 грн задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СОНАР 33 085,50 грн основного боргу з оплати поставлених ресурсів за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020, 2321,01 грн пені за порушення строку оплати ресурсів за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020, 476,91 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020, 4491,06 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» 850,00 грн витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом.

Вказане третейське рішення отримано заявником 16.02.2023.

3. 08.03.2023 на адресу Центрального апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» надійшла заява про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" у складі третейських суддів: головуючого Палій Є.А., судді-доповідача Петрової Т.А., судді Терещенко О.В., від 09.12.2022 у справі № 14/18К-22. Крім того, заявник у заяві просив стягнути з відповідача (боржника) витрати на правничу допомогу за розгляд заяви у розмірі 10 000 грн. та судовий збір за подачу заяви (1342,00 грн).

3.1. Заява мотивована тим, що станом на 08.03.2023 відповідачем не виконано в добровільному порядку рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" у складі третейських суддів: головуючого Палій Є.А., судді-доповідача Петрової Т.А., судді Терещенко О.В., від 09.12.2022 у справі № 14/18К-22.

4. Ухвалою суду від 16.03.2023 витребувано у Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" третейську справу №14/18К-22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОНАР, м. Вознесенськ Миколаївської області до Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення заборгованості у сумі 40 374,48 грн.

5. 16.03.2023 через підсистему «Електронний суд» (зареєстровано судом 17.03.2023) надійшла заява відповідача щодо дослідження матеріалів третейської справи на предмет наявності повноважень у особи, що підписала позовну заяву, а також відмові ТОВ «Сонар» у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

5.1. Заява мотивована тими обставинами, що згідно підпункту 3 ч. 3 ст. 35 Закону України «Про третейські суди» до позовної заяви серед іншого додаються документи, що підтверджують повноваження представника. Оскільки до позовної заяви не було надано копії повної редакції Статуту ТОВ «Сонар» та інших належних доказів, обсяг повноважень особи, що підписала документ заступника директора Тетяни Лушко судом не було встановлено. А отже, були відсутні підстави щодо розгляду позовної заяви ТОВ «Сонар» в цілому.

5.2. Боржник наголошує, що у випадку, коли у представника взагалі відсутні повноваження на вчинення конкретного правочину, такі дії не можна вважати перевищенням повноважень в розумінні ст. 241 ЦК України, оскільки вони де-факто відсутні. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України). А отже слід вважати, що Тетяна Лушко подала позов не від імені ТОВ "Сонар", а від власного імені, проте, ПрАТ "ІНГЗК" третейську угоду з Тетяною Лушко не укладав.

Таким чином, вважає, що рішення третейського суду у справі № 14/18К-22 прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, оскільки особа, що підписала позов, не є ні стороною третейської угоди, укладеної товариством з обмеженою відповідальністю «Сонар» з приватним акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ні представником сторони такої третейської угоди, оскільки докази на підтвердження повноважень представництва Тетяни Лушко матеріали третейської справи № 14/18К-22 не містять. До того ж, розгляд третейським судом третейської справи в порушення норм Закону України «Про третейські суди» та власного регламенту в частині дотримання вимог до форми і змісту позовної заяви (ст. 35 Закону та пп. 3.7, 3.8 Регламенту), призвели до прийняття рішення про захист прав та охоронюваних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» у спосіб, не передбачений законом. Наведенні обставини та вчинені третейським судом порушення відповідно до п.п. 4, 7 ч. 1 ст. 355 ГПК України є достатньою підставою для відмови господарським судом у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду товариству з обмеженою відповідальністю «Сонар».

Короткий зміст оскаржуваної ухвали

6. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.04.2023 № 876/11/23, серед іншого, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" у складі третейських суддів: головуючого Палій Є.А., судді-доповідача Петрової Т.А., судді Терещенко О.В., від 09.12.2022 у справі № 14/18К-22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар», м. Вознесенськ Миколаївської області до Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення заборгованості у сумі 40 374,48 грн, - задоволено частково.

Видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" у складі третейських суддів: головуючого Палій Є.А., судді-доповідача Петрової Т.А., судді Терещенко О.В., від 09.12.2022 у справі № 14/18К-22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар», м. Вознесенськ Миколаївської області до Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення заборгованості у сумі 40 374,48 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат (адреса місцезнаходження: 50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд.47, код ЄДРПОУ 00190905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» (адреса місцезнаходження: 56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Одеська, буд. 11, код ЄДРПОУ 24790030) 33 085,50 (тридцять три тисячі вісімдесят п`ять гривень 50 коп.) грн основного боргу з оплати поставлених ресурсів за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020, 2321,01 (дві тисячі триста двадцять одна гривня 01 коп.) грн пені за порушення строку оплати ресурсів за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020, 476,91 (чотириста сімдесят шість гривень 91 коп.) грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020, 4491,06 (чотири тисячі чотириста дев`яносто одна гривня 06 коп.) грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020, 850,00 (вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп.) грн витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом, витрати по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду в розмірі 1342,00 грн. (одна тисяча триста сорок дві гривні 00 копійок).

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат (адреса місцезнаходження: 50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд.47, код ЄДРПОУ 00190905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» (адреса місцезнаходження: 56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Одеська, буд. 11, код ЄДРПОУ 24790030) 5000,00 (п`ять тисяч гривень 00 коп.) грн витрат на правничу допомогу.

В решті вимог заяви щодо стягнення правничої допомоги відмовлено.

6.1. Судове рішення мотивовано тим, що у відповідності до норм чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених ст. 56 Закону України "Про третейські суди" та ст. 355 Господарського процесуального кодексу України.

Відхилено доводи відповідача стосовно розгляду третейським судом третейської справи в порушення норм Закону України «Про третейські суди» та власного регламенту в частині дотримання вимог до форми і змісту позовної заяви (ст. 35 Закону та пп. 3.7, 3.8 Регламенту), що призвели до прийняття рішення про захист прав та охоронюваних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» у спосіб, не передбачений законом.

Суд зазначив, що компетентний суд при розгляді заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду не здійснює оцінку та перегляд третейського рішення по суті, відтак, за наявності чинного, не оскарженого рішення третейського суду, не є підставою для відмови у видачі наказу відсутність у особи, що підписала позовну заяву до третейського суду повноважень на її підписання.

Суд зазначив, що надає оцінку наявності у договорі, укладеному між сторонами, третейського застереження і його змісту, перевірки рішення третейського суду на предмет ухвалення його в межах третейського застереження, а не здійснює перевірку наявності повноважень у особи, що підписала позов до третейського суду (зазначене віднесено до компетенції третейського суду).

Крім того, суд зазначив, що відповідач не був позбавлений права заперечити відповідні обставини на стадії розгляду справи третейським судом, що ним і було здійснено, з огляду на зміст його відзиву на позов. В той же час, позивачем подані третейському суду докази на підтвердження повноважень особи, що підписала позов Тетяни Лушко, в порядку самопредставництва від ТОВ «Сонар» (відповідь/пояснення на відзив відповідача а.с. третейської справи 54-68), чим спростовуються доводи відповідача. Відтак, зазначені обставини третейським судом перевірено і жодної невідповідності нормам чинного законодавства не встановлено.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

7. До Верховного Суду від Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі в тексті - Скаржник) надійшла апеляційна скарга у якій заявлено вимогу скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2023 та відмовити позивачу у видачі відповідного наказу та у задоволенні клопотання щодо стягнення судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу у цій справі.

7.1. скаржник переконує суд, що рішення третейського суду у справі № 14/18К-22 прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, оскільки особа, що підписала позов, не є ні стороною третейської угоди, укладеної товариством з обмеженою відповідальністю «Сонар» з приватним акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ні представником сторони такої третейської угоди, оскільки докази на підтвердження повноважень представництва Тетяни Лушко матеріали третейської справи № 14/18К-22 не містять. До того ж, розгляд третейським судом третейської справи в порушення норм Закону України «Про третейські суди» та власного регламенту в частині дотримання вимог до форми і змісту позовної заяви (ст. 35 Закону та пп. 3.7, 3.8 Регламенту), призвели до прийняття рішення про захист прав та охоронюваних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» у спосіб, не передбачений законом.

Скаржник вважає, що наведені обставини та вчинені третейським судом порушення відповідно до п.п. 4, 7 ч. 1 ст. 355 ГПК України є достатньою підставою для відмови господарським судом у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду товариству з обмеженою відповідальністю «Сонар».

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

8. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін.

Крім того, у відзиві заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн.

Рух справи у Верховному Суді

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 876/11/23 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2023.

10. Ухвалою Верховного Суду від 24.04. 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі № 876/11/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 05.04.2023; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 05.04.2023 відбудеться 31 травня 2023 року о 12:00 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.

11. Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.05.2023 № 29.2-02/1198 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 876/11/23, за результатами якого для розгляду вказаної справи визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023.

Позиція Верховного Суду

Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції

12. За правилами п. 11 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.

13. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 ГПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами 2, 3 цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

14. За змістом ч. 2 ст. 253 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 253 зазначеного кодексу.

15. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

16. Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів.

17. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

18. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

19. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

20. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

21. Оцінивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти них, заслухавши позиції представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування Центральним апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з такого.

22. Предметом судового перегляду є правомірність задоволення Центральним апеляційним господарським судом у оскаржуваній ухвалі заяви позивача про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група", від 09.12.2022 у справі № 14/18К-22 та стягнення з відповідача (боржника) витрати на правничу допомогу за розгляд заяви у розмірі 5 000 грн.

23. Відповідно до ч. 2 ст. 352 ГПК України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.

24. Згідно з ч. 3 ст. 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених ст. 355 цього Кодексу.

25. За приписами ст. 355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

26. Відповідно до ст. 55 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

27. Заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви (ч. 1 ст. 56 Закону України «Про третейські суди»).

28. Ч. 6 ст. 56 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;

2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

29. З урахуванням наведених вище норм чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для задоволення заяви про видачу виконавчого документа, визначених ст. 56 Закону України «Про третейські суди» та ст. 355 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/8665/17, від 04.06.2019 у справі № 873/8/19, від 27.06.2019 у справі № 873/19/19, від 11.07.2019 у справі № 910/8692/17, від 13.11.2019 у справі № 873/51/19, від 24.12.2019 у справі № 870/45/19.

30. Судом першої інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що рішення постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 09.12.2022 у справі № 14/18К-22 не скасовано компетентним судом;

справа була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до закону;

строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений;

зазначене рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою;

третейська угода не визнана недійсною компетентним судом;

доказів того, що склад третейського суду не відповідав вимогам Закону України «Про третейські суди» не подано;

рішення третейського суду не містить способів захисту прав, які не передбачені Законами України;

третейський суд не вирішував питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

31. Відповідно до ст. 55 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.

32. Доказів добровільного виконання Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група", від 09.12.2022 у справі № 14/18К-22 матеріали справи № 876/11/23 не містять.

33. Виходячи з встановлених обставин справи та вказаних норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви ТОВ «Сонар» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група", від 09.12.2022 у справі № 14/18К-22 .

34. Щодо суті апеляційної скарги, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що рішення третейського суду у справі № 14/18К-22 прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, оскільки особа, що підписала позов, не є ні стороною третейської угоди, укладеної товариством з обмеженою відповідальністю «Сонар» з приватним акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ні представником сторони такої третейської угоди, оскільки докази на підтвердження повноважень представництва Тетяни Лушко матеріали третейської справи № 14/18К-22 не містять, з огляду на таке.

35. Як уже було зазначено, компетентний суд при розгляді заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду не здійснює оцінку та перегляд третейського рішення по суті, відтак, за наявності чинного, не оскарженого рішення третейського суду, не є підставою для відмови у видачі наказу відсутність у особи, що підписала позовну заяву до третейського суду повноважень на її підписання.

36. Обов`язком компетентного суду є встановлення обставин наявності у договорі, укладеному між сторонами, третейського застереження і його змісту, перевірки рішення третейського суду на предмет ухвалення його в межах третейського застереження. Водночас здійснення перевірки наявності повноважень у особи, що підписала позов, що поданий до третейського суду належить до компетенції третейського суду.

37. Крім того, з огляду на зміст відзиву відповідача на позов, останній не заперечував проти наведених обставин на стадії розгляду справи третейським судом.

38. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що позивачем подані третейському суду докази на підтвердження повноважень особи, що підписала позов Тетяни Лушко, в порядку самопредставництва від ТОВ «Сонар» (відповідь/пояснення на відзив відповідача а.с. третейської справи 54-68).

39. Підлягають відхиленню і доводи відповідача стосовно розгляду третейським судом третейської справи в порушення норм Закону України «Про третейські суди» та власного регламенту в частині дотримання вимог до форми і змісту позовної заяви (ст. 35 Закону та пп. 3.7, 3.8 Регламенту), що призвели до прийняття рішення про захист прав та охоронюваних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» у спосіб, не передбачений законом, з огляду на те, що перевірка дотримання форми і змісту позовної заяви до третейського суду не передбачена главою 2 розділу VІІ Господарського процесуального кодексу України при розгляді заяви щодо видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

40. При цьому доказів оскарження рішення третейського суду відповідачем а також доказів того, що склад третейського суду не відповідав вимогам статей 16 - 19 Закону України "Про третейські суди" суду не надано.

41. Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності покладення витрат позивача на правничу допомогу на відповідача, також підлягають відхиленню, з огляду на таке.

42. Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

43. Пунктом 12 частини з статті 2 ГПК України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

44. За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

45. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

46. Відповідно до частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

47. Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

48. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

49. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

50. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

51. У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

52. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

53. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

54. Разом із тим у частинах 5-7, 9 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону на користь якої ухвалено рішення.

55. Так, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

56. Згідно з частиною 6 статті 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

57. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (частина 7 статті 129 ГПК України).

58. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9 статті 129 ГПК України).

59. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

60. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Аналогічні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

61. Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

62. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

63. Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

64. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23.01.2014 у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір -обґрунтованим.

65. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» («Lavents v. Latvia») вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

66. Як встановлено судом першої інстанції, На підтвердження понесених витрат позивачем до заяви надано:

- копію Договору про надання правничої допомоги №4 від 06.03.2023;

- рахунок на оплату № 1 від 06.03.2023 на суму 5 000,00 грн;

- копію Акту здачі-приймання послуг №1 від 06.03.2023 до Договору про надання правничої допомоги №4 від 06.03.2023;

- видатковий і прибутковий (№102) касові ордери від 06.03.2023 на суму 5000 грн.

67. Так, згідно договору від 06.03.2023, укладеному між ТОВ «Сонар», як клієнтом, та адвокатом Лісовим Д.О., як адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально та є самозайнятою особою, адвокат зобов`язався за завданням клієнта надати йому професійну правову допомогу (надалі послуги), в порядку та на умовах, визначених цим договором, а клієнт прийняти та оплатити їх.

68. За умовами пп.2.1.4 п.2.1 договору згідно цього договору клієнт доручає адвокату здійснювати захист його прав та інтересів, які полягають у наступному, зокрема, підготовка та подання до апеляційного господарського суду від імені клієнта заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 09 грудня 2022 року по справі №14/18К-22.

69. Згідно п.3.2 Договору про надання правничої допомоги №4 від 06.03.2023, сторони домовились, що вартість наданих послуг зазначених у п.2.1.4 даного Договору становить 10 000,00 грн. До вартості зазначеної послуги входить аванс 5000 грн за підготовку відповідної заяви із додатками та її подання до суду. У подальшому клієнт сплачує адвокату 5000 грн протягом 30 днів від дня повного чи часткового задоволення заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 09 грудня 2022 року по справі №14/18К-22.

70. 06.03.2023 між Клієнтом та Адвокатом був підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг №1 до Договору про надання правничої допомоги №4 від 06.03.2023, згідно якого, в рамках виконання договору від 06.03.2023 адвокатом було: у період з 01.03.2023 по 06.03.2023 надано юридичні (правові) послуги, передбачені договором №4 від 06.03.2023, а замовником прийнято ці послуги. Вартість послуг адвоката становить 10 000,00 грн. за підготовку та подання до апеляційного господарського суду від імені клієнта заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 09 грудня 2022 року по справі №14/18К-22.

71. 17.03.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

72. Суд першої інстанції, дійшов до висновків, що справа не є складною, не впливає на репутацію сторін та не має публічного інтересу. В межах надання правової допомоги адвокатом було складено заяву про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду від 09.12.2022 у справі №14/18К-22, яка не є складною.

73. У зв`язку з наведеним суд першої інстанції дійшов до правильних висновків з огляду на те, що фактичний об`єм виконаних адвокатом робіт із розгляду справи у суді, є частково обґрунтованим, оскільки 10 000 грн не є співмірними із виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), а їх стягнення у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності і справедливості, частково задовольнив заяву позивача на суму 5 000 грн та частково задовольнив клопотання відповідача, поклавши обов`язок несення іншої частини витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн на позивача.

74. Крім того, підлягає задоволенню клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду, з огляду на таке.

75. На підтвердження понесених витрат на стадії апеляційного розгляду позивачем до заяви надано:

- копію Договору про надання правничої допомоги №4 від 06.03.2023;

- копію Додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги №4 від 06.03.2023;

- рахунок на оплату № 1 від 06.03.2023 на суму 5 000,00 грн;

- копію Акту здачі-приймання послуг №1 від 06.03.2023 до Договору про надання правничої допомоги №4 від 06.03.2023;

- квитанція про надсилання копії документів відповідачу.

76. Як вбачається з наданих доказів, на виконання умов договору та погодженої додаткової угоди №1 від 28.04.2023 адвокатом було надано відповідну додаткову правову допомогу, підписано відповідний акт №2 від 01.05.2023 та виставлено рахунок №2 від 01.05.2023.

77. Згідно акту №2 від 01.05.2023, адвокатом у період з 28.04.2023 по 01.05.2023 було здійснено складання додаткових процесуальні документів по справі №876/11/23 щодо видачі наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 09 грудня 2022 року по справі №14/18К-22, а саме: відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" від 14.04.2023 по справі №876/11/23, клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (на стадії апеляційного розгляду) по справі №876/11/23, заяву про участь в усіх судових засіданнях у режимі відеоконференції по справі №876/11/23.

78. За умовами додаткової угоди №1 від 28.04.2023р. така сума послуг сплачуються Замовником (Клієнтом/Позивачем) у строк до 30.06.2023р. включно.

79. У постанові від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19 Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зробила висновок про те, що за умови належного підтвердження витрати на професійну правничу допомогу стягуються і у випадку, коли фактично ще не сплачені стороною, а тільки мають бути сплачені у майбутньому.

80. Як уже зазначалось, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

81. Відповідного клопотання до суду не надано.

82. За таких обставин, з`ясувавши, що фактичний об`єм виконаних адвокатом робіт із розгляду справи у суді апеляційної інстанції співмірний розміру витрат на оплату послуг адвоката та зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, суд приходить до висновку, що відповідач, як винна особа має компенсувати понесені витрати позивача на стадії апеляційного розгляду на правничу допомогу у розмірі 5 000,00грн, що узгоджується зі ст. 126 ГПК України, вищенаведеними позиціями Верховного суду та усталеною судовою практикою.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

83. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

84. Враховуючи наведене, Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" та залишення ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 05.04.2023 у справі № 876/11/23 без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

85. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 29, 253, 269, 275, 276, 282, 284, 346, 350 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 05.04.2023 у справі № 876/11/23 залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (адреса місцезнаходження: 50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд.47, код ЄДРПОУ 00190905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» (адреса місцезнаходження: 56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Одеська, буд. 11, код ЄДРПОУ 24790030) 5000,00 (п`ять тисяч гривень 00 коп.) грн витрат на правничу допомогу у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.

4. Зобов`язати Центральний апеляційний господарський суд видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

В.Я. Погребняк