Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 742/925/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/522/23 Категорія - ч.4 ст. 185 Кк України. Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, одночасно в режимі відео конференції з Прилуцьким міськрайонним судом, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023270330000160 від 08 лютого 2023 року, за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 квітня 2023 року,
щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Замістя Прилуцького району Чернігівської області, громадянина України, із загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Прилуцького міського суду Чернігівської області 19 серпня 2015 року за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст.ст. 71, 72 КК України до 3 років 5 місяців позбавлення волі, який 21 листопада 2018 року звільнився з місць позбавлення умовно-достроково на невідбутий строк 9 місяців 25 днів,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком ОСОБА_6 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання, якщо протягом іспитового строку в один рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Питання про долю речових доказів і документів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Судом ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що 07 лютого 2023 року, близько 17 год. 30 хв., перебуваючи в мікрорайоні військового містечка АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану, маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи повторно з корисливих мотивів та з метою власного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, перелізши через невисокий паркан, проник на територію господарства АДРЕСА_3 , де розбивши скло дерев`яного вікна, проник у будинок, звідки таємно викрав електричний інструмент та комплектуючі до нього на загальну суму 5 080,36 грн., чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_9 .
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного внаслідок м`якості, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На думку прокурора, звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з мінімальним іспитовим строком, суд не в повній мірі врахував його особу та конкретні обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Залишив поза увагою, що ОСОБА_6 шостий раз притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти власності, раніше йому призначались покарання у виді штрафу, громадських робіт, обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням, однак, обвинувачений належних для себе висновків не зробив.
За вчинення останнього злочину відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак, на шлях виправлення не став та знову вчинив кримінальне правопорушення з проникненням у житло.
Звертає увагу, що ОСОБА_6 не працює, хоча є особою працездатного віку, а свій матеріальний стан покращує шляхом вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, суд врахував в якості пом`якшуючої обставини відшкодування збитків потерпілому, залишивши поза увагою, що майно було повернуто власнику виключно завдяки діям працівників поліції, а не з доброї волі винного, який усвідомив, що вчинив злочин та вирішив повернути майно.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги про посилення покарання, обвинуваченого, який просив залишити вирок місцевого суду без змін, запевняючи суд, що він зробив відповідні висновки, закодувався від вживання спиртного, щоб контролювати свою поведінку, працевлаштувався і повністю визнає вину та щиро розкаюється у вчиненому, все майно було повернуто і він не становить загрози, інших злочинів вчиняти не збирається, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у таємному викраденні (крадіжці) майна потерпілого ОСОБА_9 , вчиненому повторно, з проникненням у житло, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, які в апеляційній скарзі не оспорюються. Розгляд в суді першої інстанції відбувався за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
У той же час, згідно з усталено практикою Європейського Суду з прав людини, заборона оскаржувати в апеляційному порядку такі фактичні обставини кримінального провадження не позбавляє його учасників права оскаржувати судове рішення з інших підстав, визначених процесуальним законодавством, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Кваліфікація дій винного є одним з елементів правової кваліфікації кримінального правопорушення, неправильне встановлення чи застосування якої вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що підлягає апеляційному оскарженню, навіть за умови розгляду кримінального провадження в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України.
За правилами ч. 2 ст. 404 КПК України, якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як крадіжка чужого майна, вчинена повторно, в умовах воєнного стану, з проникненням у житло.
Проте, у місті, де була вчинена крадіжка, бойові дії не проводилися і не проводяться, усі його мешканці живуть звичаним життям. Обвинувачений не використовував умови воєнного стану, і як він пояснював, вживав у той день спиртні напої, навіщо вчинив крадіжку пояснити не може, після того як проспався зрозумів протиправність вчиненого та повернув викрадене.
Таким чином, в його діях відсутня така кваліфікуюча ознака, як вчинення крадіжки в умовах воєнного стану, проте його дії підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України крадіжка, вчинена повторно, з проникненням у житло.
За правилами статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини і захистом інтересів держави й суспільства.
Щоб запобігти подібним випадкам у подальшому обвинувачений пройшов кодування від вживання спиртного, працевлаштувався, неофіційно, і запевняє про свою законослухняну поведінку у подальшому.
Цивільний позов у справі не заявлений. Обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся та попросив вибачення у потерпілого.
Те, що ОСОБА_6 шість разів притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, не є безумовною підставою для його ув`язнення.
Обвинувачений звільнився з місць позбавлення волі 21 листопада 2018 року умовно-достроково, до лютого 2023 року кримінальних правопорушень не вчиняв, до адміністративної відповідальності не притягувався. За місцем проживання характеризується позитивно, має цивільну дружину, позитивні соціальні схильності, розуміє протиправність своєї поведінки та засуджує її.
Згідно ст. 75 КК України, у разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, суд першої інстанції правильно послався на щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, як окремі обставини, що пом`якшують покарання, оскільки, виходячи зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 66 КК, вони є самостійними обставинами, які пом`якшують покарання. Врахування кожної з них при призначенні покарання, за умови встановлення їх наявності у кримінальному провадженні, є обов`язковим для суду, незалежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та повторності його вчинення.
Указані форми посткримінальної поведінки особи свідчать про те, що в особі винного відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності. Визнання даних обставин такими, що пом`якшують покарання, стимулює осіб, які вчинили злочини, до критичної переоцінки своєї діяльності, а також сприяє своєчасному розкриттю злочинів.
Крім того, суд вірно врахував добровільне відшкодування шкоди потерпілому, адже повернення майна стало можливими завдяки тому, що ОСОБА_6 визнав свою провину, надав детальні показання та розповів де викрадене ним майно. В іншому випадку є невідомим, чи змогли б працівники поліції відшукати та повернути викрадене майно власнику, скільки б часу це зайняло та чи було б майно у вигляді можливому для подальшого використання. В даному випадку, саме тому, що обвинувачений зрозумів хибність свого вчинку, майно було повернуто в належному вигляді і потерпілий претензій майнового характеру до винного не має.
На ряду з тяжкістю кримінального правопорушення, суд враховує конкретні обставини вчинення ОСОБА_6 кримінально карного діяння, відсутність тяжких наслідків від його дій, його особу та інші обставини, які дають підстави вважати, що визначений судом строк позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку буде достатнім та дієвим по відношенню саме до обвинуваченого.
Критика прокурором тривалості іспитового строку в один рік, колегія суддів вважає несправедливою, адже засудженому належить залишити покарання, не наближене до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, а більш наближене до максимальної межі санкції статті, що буде дієвим стимулом для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, адже вчинення нового кримінального правопорушення, за яке навіть не передбачене позбавлення волі, тягне за собою призначення покарання не менше п`яти років позбавлення волі.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 532 КПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення.
У порядку ч.2 ст. 404 КПК України, вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 квітня 2023 року щодо ОСОБА_6 , змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч. 4 ст. 185 КК України на ч.3 ст. 185 КК України.
ОСОБА_6 ч.3 ст. 185 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання, якщо протягом іспитового строку в один рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань про бації.
У решті цей же вирок залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
СУДДІ:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
