Справа № 752/2330/19

Провадження № 2/752/279/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 січня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.,

за участі представника позивача заступника Генерального прокурора - Сімаченко А.О.

за участі представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Глушкова В.О.

у місті Києві в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні, розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», обслуговуючий кооператив житловий кооператив « «Котміст», ОСОБА_2 , Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерство культури та інформаційної політики України про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

01.02.2019 року заступник Генерального прокуратура в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння до ОСОБА_1 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОК ЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених вимог, позивачем зазначено, що рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 року № 355/3189 земельні ділянки загальною площею 74,69 га передано ОКЖК «Котміст» у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду. На передані у власність ОКЖК «Котміст» земельні ділянки площами 34, 3740 га, 30, 5199 га та 0, 2402 га кооперативу видано державні акти, які зареєстровані 08.01.2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - ГУ земельних ресурсів КМДА). Вказані земельні ділянки ОКЖК «Котміст» вніс до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка», що підтверджується рішенням загальних зборів цього товариства від 21.02.2008 року.

Земельну ділянку площею 6, 0799 га, яка входила до складу земельної ділянки площею 34, 3740 га, що належала ТОВ «Будівельна спілка», за договором дарування від 29.01.2009 року № 183 відчужено ОСОБА_2 . Останній отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6, 0799 га, який зареєстрований ГУ земельних ресурсів КМДА 27.04.2009 року.

У подальшому, ОСОБА_2 поділив вказану земельну ділянку площею 6, 0799 га на 32 земельні ділянки, у зв`язку з чим державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6, 0799 га повернув до ГУ земельних ресурсів КМДА.

Водночас ОСОБА_2 отримано 32 державні акти на право власності на ці земельні ділянки, зокрема й акт серії ЯЗ №779384 на земельну ділянку площею 0,6003 га (кадастровий номер (8000000000:90:371:0099, яку зареєстровано 17.03.2010 року.

За договором купівлі-продажу від 17.07.2014 року ОСОБА_2 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_1 ..

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 року у справі № 910/3724/14 задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави, визнано недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1», видані ОКЖК «Котміст» державні акти на право власності на земельні ділянки площами 34, 3740 га, 30, 5199 га та 0, 2402 га, зареєстровані ГУ земельних ресурсів КМДА 08.01.2008 року, а також відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока» права власності на спірні земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 року в частині визнання недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 355/3189 про надання земельних ділянок ОКЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки площами 34, 3740 га, 30, 5199 га та 0, 2402 га, а також визнання відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірні земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , залишено без змін. Рішення суду в цій частині набрало законної сили.

Посилаючись на те, що оскільки судовим рішенням встановлено незаконне вибуття з власності територіальної громади м. Києва земельної ділянки площею 34, 3740 га, до складу якої входить спірна земельна ділянка площею 0, 6003 га, а також на те, що вказані земельні ділянки протиправно відчужено Київською міською радою поза волею територіальної громади м. Києва, право власності територіальної громади на це майно не припинялося, відповідно ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 його не набули, земельна ділянка площею 0, 6003 га, вартістю за нормативно-грошовою оцінкою 7 974 481, 65 грн., на підставі статті 388 ЦК України підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь Київської міської ради.

06.02.2019 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_4 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, в порядку загального позовного провадження.

05.06.2019 року заступником Генерального прокурора подано додаткові обгрунтування щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Київської міської ради.

Зокрема заступник Генерального прокурора послалася на те, що у позовній заяві зазначено правове обгрунтування незаконності вибуття спірної земельної ділянки із власності територіальної громади міста Києва. Водночас з урахуванням правових позицій Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини вважає за необхідне зазначити об`єктивні причини, які перешкоджають пред`явленню такого позову безпосередньо Київською міською радою, як належним суб`єктом владних повноважень. Вважає, що з огляду на характер спірних правовідносин, при зверненні прокурора з цим позовом втручання держави у право власності громадянина відповідає критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном. Витребування спірного майна у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста відповідає критерію законності, оскільки здійснюється на підставі норми ст. 388 ЦК України, що узгоджується з вимогами доступності, чіткості, передбачуваності, офіційний текст якої є публічним та загальнодоступним.

Прийняте незаконне рішення про безоплатну передачу у приватну власність окремому громадянинові земельної ділянки площею 0,6003 га фактично позбавило територіальну громаду можливості володіти, користуватися та розпоряджатися об`єктом комунальної власності. Рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з комунальної власності такому суспільному інтересу не відповідає, таке рішення визнане недійсним під час розгляду справи №910/3724/14. У справі яка розглядається , суспільним (публічним) інтересом звернення прокурора до суду з вимогою витребування коммунального майна з володіння ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права комунальної власності, захист такого парава шляхом повернення до комунальної власності майна, яке вибуло з володіння територіальної громади за відсутності її волевиявлення, з порушенням чинного законодавства. Отже, з огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності втручання держави у право власності ОСОБА_1 .

Підставою для звернення прокурора до суду з позовною заявою, що розглядається є факт нездійснення Київською міською радою заходів щодо припинення порушень інтересів держави, а саме незаконне використання упродовж тривалого часу комунального майна ОСОБА_1 , що став відомий прокурору в ході досудового розслідування у кримінальних провадженнях №42015000000001068 і №42016100000000581. Зазначені кримінальні провадження перебували у провадженні Генеральної прокуратури України, розслідувалися факти зловживання владою або службовим становищем колишніми службовими особами Головного управління земельних ресурсів м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зокрема незаконної передачі у 2007 році земельних ділянок 23 обслуговуючим кооперативам житловим кооперативам, у тому числі ОКЖК «Котміст», на території заповідника місцевого значення «Острів Жуків» .

26.01.2018 року Генеральною Прокуратурою України на адресу Київської міської ради було надіслано відповідний лист щодо неправомірного користування земельними ділянками ОСОБА_2 та іншими особами, яким він відчужив частину земель, проте належних заходів спрямованих на повернення земельної ділянки не вжито.

Крім того, вказав, що Київська міська рада також була стороною у справі №910/3724/14, в межах якої рішенням Господарського суду м. Києва було задоволено позов Генерального прокурора в інтересах держави, визнано недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №355/3189, видані ОКЖК «Котміст» державні акти на право власності на земельні ділянки. Проте з 05.04.2017 року (дати набрання законної сили рішенням Господарського суду м.ю Києва) від 15.12.2016 року у справі №910/3724/14) Київська міська рада не вжила заходів до витребування спірної земельноїї ділянки з чужого незаконного володіння, що свідчить про неналежне здійснення нею захисту інтересів держави та у відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» стало підставою для звернення заступника Генерального прокурора з позовом до суду про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння ОСОБА_1

30.01.2020 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Дзецько Д.А. подала до суду заяву про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог і відмову у задоволенні позову заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи - ТОВ «Будівельна спілка», Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст», ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

В обгрунтування заяви про застосування позовної давності при вирішенні спору заявленного 30.01.2019 року заступником Генерального прокурора, адвокат Дзецько Д.А. послалася на те, що про факт вибуття з комунальної власності земельних ділянок, до складу яких входила спірна земельна ділянка, Київській міській раді було відомо ще з 08.01.2008 року, коли ОКЖК «Котміст» на підставі рішення Київради №355/3189 від 01.10.2007 року було видано відповідні державні акти на право власності на земельні ділянки. Крім того, відповідні порушення закону при передачі ОКЖК «Котміст» земельних ділянок було виявлено Генеральною прокуратурою України під час проведення перевірки у лютому-березні 2011 року. Зазначені обставини підтверджуються рішенням Господарського суду м.Києва від 15.12.2016 року у справі №910/3724/14.

З огляду на зазначене та враховуючи, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом, а тому згідно ст. 267 ЦК України в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

30.01.2020 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Дзецько Д.А. подала до суду відзив на позов заступника Генерального прокурора про витребування у відповідачки ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:371:0099 розташованої на АДРЕСА_1 та передання її у власність територіальної громади м. Києва.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Дзецько Д.А. просила відмовити в задоволенні заявленного позову, посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. Відповідачка є власником спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2014 року, укладеного з ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №1388, відповідно до якого вартість земельної ділянки складала 5 705 667 гривень. На час посвідчення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 надав приватному нотаріусу оригінали документів, що посвідчували його право власності на спірну земельну ділянку, нотаріусом перевірено факт державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також відсутність зареєстрованих будь-яких обтяжень щодо цієї ж земельної ділянки, які унеможливили б її продаж. Укладений між відповідачкою ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_2 договір купівлі продажу містить всі істотні умови, що були обов`язковими для договорів такого виду, дотримані вимоги щодо його форми.

Стверджувала про те, що відповідачка ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, а тому її витребування матиме ознаки непропорційного втручання у право на мирне володіння майном і призведе до порушення Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відзиві на позов, представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Дзецько Д.А. також послалась на порушення позивачем строків позовної давності, що також просила застосувати при вирішенні спору, відмовити в задоволенні позову заступника Генерального прокурора, заявленного в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

На підставі розпорядження №400 від 04.06.2020 року, керівника аппарату суду Голосіївського районного суду м. Києва Щербака А.В., щодо призначення автоматизованого розподілу судової справи, на підставі рішення Вищої ради правосуддя №1464/0/15-20 від 21.05.2020 року щодо звільнення ОСОБА_4 з посади судді Голосіївського районного суду м. Києва здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №752/2330/19, провадження № 2/752/1464/20, яку відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.06.2020 року передано до провадження судді Плахотнюк К.Г.

04.08.2020 року справа №752/2330/19, провадження № 2/752/1464/20 за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи ОКЖК «Котміст», ОСОБА_2 про витребування земельної ділянкт з чужого незаконного володіння , прийнята до провадження головуючим суддею, зі стадіїї підготовчого провадження.

25.08.2020 року до суду надійшла заява заступника Генерального прокурора від 18.08.2020 року про доповнення підстав позову, що заявлений 01.02.2019 року заступником Генерального прокурора до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки площею 0,6003 га із кадастровим номером 8000000000:90:371:0099 та передачу її територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради з тих підстав, що спірна земельна ділянка незаконно вибула з комунальної власності.

Офісом Генерального прокурора встановлено обставини, які зумовлюють необхідність доповнити підстави зазначеного позову.

Заступник Генерального прокурора доповнив, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0099 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 належить до обмежено оборотоздатних об`єктів і не може бути в приватній власності, оскільки сама територія земельної ділянки відноситься до об`єктів природно-заповідного фонду, є землею водного фонду і наділена надважливими функціями і завданнями, має особливий статус та перебуває під особливою державною охороною, що відповідає вимогам статті 178 ЦК України.

Належність спірної земельної ділянки до зони охоронюваного ландшафту з особливим режимом використання підтверджується рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 року №147/649 щодо створення ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків». Розташування спірної земельної ділянки у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та заплави річки Дніпро згідно з чинним законодавством унеможливлює її перебування у приватній власності та щей з цільовим призначенням - для житлової забудови.

03.02.2021 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокад Дзецько Д.А. подала до суду письмові пояснення на заяву про доповнення підстав позову.

Представник відповідачки заперечила твердження позивача про те, що спірна земельна ділянка розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», як такі, що не підтверджуються жодним доказом. Стверджує, що рішенням Київської міської ради №147/649 від 19.07.2005 року «Про затвердження програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста» п. 9 якого регламентовано утримуватись до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення від 02.12.1999 року №147/649 можуть бути включені до складу заказника. Згодом , Київською міською радою було прийнято рішення №162/1996 від 22.08.2007 року «Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», яким було вирішено організаційні питання щодо створення ландшафтного заказника, а саме - розроблення проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків». При цьому зазначене рішення не порушувало питання розроблення та встановлення меж та розміру заказника в розумінні ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд». Відповідно стверджує, що межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», ані при його створені, ані в подальшому не встановлювались. Звертала увагу, що зазначені обставини вже були предметом розгляду у справі №910/3724/14, рішення по якій стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду. Однак у межах розгляду зазначеної справи не було надано доказів, які б свідчили, що Київська міська рада затверджувала проект землеустрою з організації та встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів жуків».

Заявлені позивачем додаткові підстави для позову у справі, що розглядається також не підтверджені належними доказами. Стверджувала, що спірна земельна ділянка ніколи не відносилася до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Ухвалою суду від 02 березня 2021 року судом: прийнято до провадження заяву заступника Генерального прокурора про доповнення підстав позову, в редакції від 18.08.2020 року; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України і Міністерство культури та інформаційної політики України.

03.09.2021 року позивач - заступник Генерального прокурора подав до суду заперечення на письмові пояснення представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Дзецько Д.О.. Позивач вважає безпідставними твердження представника відповідачки щодо відсутності меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків». Стверджував, що рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 №147/649 « Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві» створено на території острова Жуків у м. Києві ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків». Згідно пункту 14 зазначеного рішення ландшафтний заказник створюється без вилучення земельних ділянок, які він займає, у їх землекористувачів - лісопаркового господарства « Конча-Заспа » та коллективного сільськогосподарського підприємства «Хотівське». Підставою для створення ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» є наукове обгрунтування необхідності оголошення території центральної частини колишнього заповідника «Конча-Заспа» ландшафтним заказником місцевого значення підготовленого спільно науковцями та фахівцями Київського університету ім. Тараса Шевченка і Канівського природного заповідника. Зазначене наукове обгрунтування містить детально визначений опис запропонованої до заповідання території, зокрема проходження її межі, цінність відповідного природного комплексу, рекомендований режим заказника. У межах та розмірах, визначених науковим обгрунтуванням заказник внесений до Генерального плану розвитку м. Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року №370/1804. Відчужена ОСОБА_1 земельна ділянка розташована на АДРЕСА_1 і територіально належить до земель, що входять до заказника «Острів Жуків».

Підготовче провадження у справі закрито 19 вересня 2022 року.

У судовому засіданні 24 січня 2023 року представник позивача - заступника Генерального прокурора - прокурор Офісу Генерального прокурора Сімаченко А.О. заявлені позовні вимоги до ОСОБА_1 про повернення у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради земельної ділянки площею 0,6003 га кадастровий номер 8000000000:90:371:0099, вартістю за нормативно-грошовою оцінкою 7 974 481, 65 гривень, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 підтримала, просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та заяві від 18.08.2020 року про доповнення підстав позову.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Глушков В.О. просив відмовити у задоволенні позову заступника Генерального прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, яку остання придбала у власність на підставі договору купівлі-продажу від 17.04.2014 року укладеного з ОСОБА_2 , а відтак є добросовісним набувачем. Категорично заперечував, що набута ОСОБА_1 у приватну власність земельна ділянка з приводу якої заявлено спір відноситься до обмежено оборотоздатних об`єктів і не може перебувати в приватній власності. Також підтримав заяву про застосування позовної давності, стверджуючи що позивач звернувся до суду з позовом з порушенням строків позовної давності, встановлених ст. 257 ЦК України.

Треті особи: ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ОСОБА_2 , Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України і Міністерство культури та інформаційної політики України, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, явку представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, з клопотаннями про відкладення судового розгляду справи до суду не зверталися.

Заслухавши думку представників позивача, відповідачки, дослідивши матеріали справи,наддавши їм оцінку, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до правил статті 15 ЦК України, статей 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У випадках встановлених законом, до суду можуть звернутися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересів.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Правилами частини 2 ст. 4 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку статтею 131-1 Конституції України, покладено представництво інтересів держави у в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до правил статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 14.10.2014 року, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтями 12,13 ЦПК України передбачено, що: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1» - земельні ділянки загальною площею 74,69 га на АДРЕСА_1 передано ОКЖК «Котміст» у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду (а.с.78-81 тому №1).

На підставі зазначеного вище рішення Київської міської ради передані у власність ОКЖК «Котміст» земельні ділянки площами 34, 3740 га, 30, 5199 га та 0, 2402 га кооперативу видано державні акти: серії ЯЖ №№ 006272, 006273, 006274, які зареєстровані 08.01.2008 року ГУ земельних ресурсів КМДА (а.с.92-88 тому №1).

Рішенням загальних зборів ОКЖК «Котміст» від 21.02.2008 року зазначені вище земельні ділянки внесено до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка», що не заперечувалося сторонами у справі.

Частину земельної ділянки площею 6, 0799 га, яка входила до складу земельної ділянки площею 34, 3740 га, що належала ТОВ «Будівельна спілка» останнє на підставі договору дарування від 29.01.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М. за № 183 передано у власність ОСОБА_2 (а.с. 103-108 тому №1).

На підставі зазначеного вище договору дарування ОСОБА_2 отрмав державний акт серії ЯЖ №920172 на право власності на земельну ділянку площею 6, 0799 га кадастровий номер 8000000000:90:371:0042, який був зареєстрований ГУ земельних ресурсів КМДА 27.04.2009 року (а.с. 109-110 тому №1).

У подальшому зазначену земельну ділянку площею 6, 0799 га кадастровий номер 8000000000:90:371:0042, ОСОБА_2 було поділено на 32 земельні ділянки, у зв`язку з чим державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6, 0799 га кадастровий номер 8000000000:90:371:0042 останній повернув до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та отримав 32 державних акти на право власності на земельні ділянки, зокрема і на спірну земельну ділянку, площею 0, 6003 га кадастровий номер 8000000000:90:371:0099 (а.с.92-101,102 тому №1).

17.07.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 відчужив, а ОСОБА_1 придбала у власність земельну ділянку на АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки - житлова забудова, кадастровий номер земельної ділянки - 8 000 000 000:90:371:0099, площею 0,6003 га. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ХаніноюА.В., зареєстрований в реєстрі за №1388 (а.с.111-114 тому №1).

За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 154563408, сформованої 31.01.2019 року право власності на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:371:0099, площею 0, 6003 га. зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, номер 1388, виданного 17.07.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ханіною А.В. (а.с. 133 - 137 тому №1).

Законність рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 355/3189 про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1 загальною площею 74, 69 га перевірялась у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року у справ №910/3724/14 задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави (а.с. 11-29 тому №1).

Визнано недійсними з моменту прийняття рішення Київської міської ради: від 01 жовтня 2007 року №355/3189 «Про передачу, земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1.

Зобов`язано ОКЖК «Котміст» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 6,2572 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0028, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, вартістю за нормативно грошовою оцінкою 19 439 726, 24 грн.

Визнано недійсними видані ОКЖК «Котміст» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №006272, серії ЯЖ № 006273 та серії ЯЖ №006274 зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00191, № 07-8-00192 та № 07-8-00193.

Визнано відсутність в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка» права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 в тому числі земельну ділянку площею 0, 2402 га. кадастровий номер 8000000000:90:371:0026 (до складу якої входить земельна ділянка 0,6003 га кадастровий номер 8000000000:90:371:0099 приводу якої заявлено спір). (а.с.11-29,30-48).

Київський апеляційний господарський суд постановою від 05 квітня 2017 року апеляційні скарги учасників справи на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 року у справі №910/3724/14 залишив без задоволення (а.с.30-48 тому №1).

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 року залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 року в частині визнання недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 355/3189 про надання земельних ділянок ОКЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки площами 34, 3740 га, 30, 5199 га та 0, 2402 га, а також визнання відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірні земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1. Рішення суду в цій частині набрало законної сили.(а.с.49 - 77 тому №1)

Звертаючись до суду з позовом 01.02.2019 року, заступник Генерального прокурора заявляв вимоги про витребування у відповідачки ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,6003 га кадастровий номер 8000000000:90:371:0099, розташовану на АДРЕСА_1 та передачу її у власність територіальної громади м. Києва з тих підстав, що земельна ділянка незаконно вибула з володіння територальної громади м. Києва, що встановлено рішенням Господарського суду м.Києва від 15.12.2016 року.

Суд приймає до уваги, що при зверненні 04.02.2019 року до суду з позовом, в інтересах Київської міської ради, про витребування земельної ділянки у відповідачки ОСОБА_1 заступник Генерального прокурора, як на підставу для позову послався на рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2016 року, яке набрало законної сили 05.04.2017 року. Представник Київської міської ради, будучи присутнім у підготовчих засіданнях не повідомив суду, про вже вжиті заходи щодо повернення територіальній громаді земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 , заявлені позовні вимоги підтримував.

На думку суду, зазначені обставини є підставою для висновку, що Київська міська рада самостійно не вживала заходів щодо витребування земельної ділянки, відповідно зазначені обставини свідчать про наявність у заступника Генерального прокурора підстав для представництва в суді інтересів органу місцевого самоврядування та звернення до суду з позовом, що розглядається.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено правило відповідно до якого, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом вище, Господарський суд м. Києва , ухвалюючи 15.12.2016 року рішення за позовними вимогами заступника Генерального прокурора заявленим до Київської міської Ради, в тому числі і ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна Спілка» встановив, що рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 355/3189 про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1 є недійсним, є недійсними державні акти на право власності ОКЖК Котміст» на земельні ділянки видані на підставі зазначеного рішення Київської міської ради, а також відсутність у ОКЖК «Котміст» та ТОВ «Будівельна спілка» право власності на ці ж земельні ділянки, в тому числі і на земельну ділянку з приводу якої заявлено спір.

Наразі, зазначені обставини є встановленими та такими, що не підлягають доказуванню в межах справи, що розглядається.

25.08.2020 року заступник Генерального прокурора доповнив підстави заявленого до ОСОБА_1 позову про витребування земельної ділянки площею 0,6003 га із кадастровим номером 8000000000:90:371:0099 та передачу її територіальній громаді м. Києва. Позивач зазначив, що земельна ділянка з приводу якої заявлено спір розташована у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та низької заплави (заплавної тераси) річки Дніпро, входить у межі зони охоронюваного ландшафту, має правовий статус об`єктів з обмеженою оборотоздатністю, є землею природно-заповідного і водного фондів, які не можуть передаватися із комунальної у приватну власність із виникненням у них приватного володіння.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтями 19,20 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Правилами статей 43,44 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Частина 2 статті 59 ЗК України обмежує можливість передання земель водного фонду у приватну власність випадком безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів).

Зі змісту статті 83 ЗК України встановлено, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватись із комунальної у приватну власність.

Пунктом 7 статті 80 ВК України визначено, що з метою охорони водності малих річок забороняється надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин зони охорони пам`ятки це - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони , зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини 3 статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в місті Києві» з метою кращого збереження історико-культурної спадщини міста, поліпшення її наукового досліджння та популяризації серед трудящих затверджено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території міста Києва згідно з додатками №№1,2. (а.с.121-122 тому №2).

Відповідно до додатку №1 до вказаного рішення «Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в місті Києві» Жуків острів і прибирежну смугу до південної межі правого берега міста віднесено до зон охоронюваного ландшфту (пункт 4.1). (а.с.123-126 тому №2).

Рішенням Київської міської ради VІ сесії ХХІІІ скликання від 02 грудня 1999 року №147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у місті Києві» острів Жуків було оголошено ландшафтним заказником місцевого значення. Зазначений заказник створювався без вилучення земельних ділянок , які він має, а саме: землі Лісового господарства «Конча-Заспа» та коллективного сільськогосподарського підприємства «Хотівське» (а.с. 54-57 тому №2).

Розпорядженням Київської міської державної аміністрації від 17 травня 2022 року №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в місті Києві» підтверджено статус острова Жуків і прибирежної смуги до південної межі правого берега міста як зони охоронюваного ландшафту, про що вказано в підпункті 3.4.1 додатку №1 до розпорядження. (а.с.130,131-135 тому №2).

За даними інформації наданої 13 липня 2020 року за №01-03/110 інститутом географії НАН України щодо ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів» (додатки 1-6) виконавець ОСОБА_5 у 2004 році з ініціативи Постійної комісії Київради з питань екологічної політики, з метою уточнення інформації про межі і сучасний стан екосистеми заказника «Жуків острів» Державним науково-виробничим центром «Природа» Національного космічного агентства України було виконано роботу «Дослідження території «Острів Жуків» засобами дистанційного зондування землі , з метою визначення його сучасного стану і меж». Робота підтвердила площу заказника та межі, визначені науковим обгрунтуванням - 1630 га. Відповідно до запиту Офісу Генерального прокурора щодо належності земельних ділянок до природно-заповідного фонду встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0099 розміщена в південній частині Ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» створенного рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 року №147/649 (додатки2-5). Поєднання земельних ділянок у тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0099 утворюють два цілісних ареали. Південний розміщений неподалік лівого берега оз. Конча, а північний - біля протоки (рукава) Дніпра (додатки 3-5 ). Згідно інформації, розміщеної на Публічній кадастровій карті спірні земельні ділянки перебувають у приватній власності і за цільовим призначенням належать до «Житлових, житлово-будівельних, гаражно- і дачно-будівельних кооперативів для житлової забудови». Згідно з геоморфологічною картою Києва, вищезгадані земельні ділянки повністю знаходяться в межах низької заплави (заплавної тераси) р.Дніпра (додаток 6). (а.с.63-73 тому №2).

Крім того, за даними висновку щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території кадастрових ділянок серед яких і ділянка з номером 8000000000:90:371:0099 до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва, зробленого незалежним спеціалістом у сфері архітектури і містобудування в державних інститутах «УкрНДІпроектреставрація» та НДІ пам`яткоохоронних досліджень, УДІКС Корольонок С.С. 05 серпня 2020 року - обстежені кадастрові ділянки розташовані на території охоронюваного ландшафту. (а.с.140-149 тому №2).

Зі змісту зазначеного висновку видно, що для визначення відповідності (невідповідності) розташування території кадастрових ділянок, у тому числі ділянки з номером 8000000000:90:371:0099 до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва спеціалістом було проведено кореляцію ( пошарове накладання, суміщення в ідентичному масштабі) скріншоту з публічної кадастрової карти зазначених ділянок на «основний кресленик історико-архітектурного опорного плану та, паралельно, кореляцію (суміщення) скріншоту з публічної кадастрової карти зазначених ділянок, території охоронюваного ландшафту (що показаний штрихуванням) на карту-схему меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та земельних ділянок, переданих під забудову ОКЖК «Котміст».

04.08.2020 року Український державний інститут культурної спадщини на запит Офісу Генерального прокурора, щодо інформації про належність до зони охоронюваного ландшафту земельних ділянок розташованих на АДРЕСА_1 повідомляв, що земельні ділянки розташовані на АДРЕСА_1 входять до меж зони охоронюваного ландшафту. Додатково проінформовано, що зазначені земельні ділянки не входять до меж території пам`ятки історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра». В той же час, територія на якій знаходяться дані земельні ділянки відноситься до ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» (Рішення Київської міської ради від 02.12.1999 №147/649). (а.с.150,151 тому №2).

Отже, належність спірної земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:371:0099 до зони охоронюваного ландшафту з особливим режимом використання підтверджується рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 року №147/649 щодо створення ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», а також дослідженими судом доказами, що надані суду позивачем на підтвердження зазначеної обставини, які були отримані на підставі картографічних матеріалів зі схемами розміщення спірних земельних ділянок (з кадастровими номерами початкові цифри - 8000000000:90:371:….) з відповідними графічними позначеннями, сформованими в тому числі і за даними Публічної кадастрвої карти.

Оскільки судом достовірно встановлено, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:90:371:0099 знаходиться в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та заплави річки Дніпра, відповідно є землею природно-заповідного фонду, надання такої земельної ділянки у приватну власність заборонено відповідно до вимог ст. 59 ЗК України та ст. 80 ВК України.

Крім того, судом встановлено, що спірна земельна ділянка , власником якої наразі є відповідачка у справі ОСОБА_1 , вибула з комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року №355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1», яке визнане рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 року недійсним, відповідно у суду є підстави для висновку, що земельна ділянка вибула з власності територіальної громади поза її волею.

Звертаючись до суду з позовом, а також уточнюючи підстави для позову, позивач просив витребувати у відповідачки ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,6003 га кадастровий номер 8000000000:90:371:0099, а таож про передачу її у власність територіальної громади міста Києва, як таку, що вибула з її власності за відсутності волі територіальної громади та є такою земельною ділянкою, що не могла бути передана у приватну власність фізичних осіб.

Частиною 2 статті 152 ЗК України, встановлено правило відповідно дл якого власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Правилами статті 391 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на висновки суду, що земельна ділянка площею 0,6003 га кадастровий номер 8000000000:90:371:0099 є частиною території ландшафтного заказника місцевого занчення «Острів Жуків», відповідно є землею, що має спеціальний статус і перебуває під особливою охороною, відносно цієї ж земельної ділянки встановлений спеціальний порядок вилучення, відтворення і використання, а також обмеження щодо її цивільного обороту, вибула з комунальної власності поза волею територіальної громади міста Києва, відповідно суд доходить до всновку, що спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідачки ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва з огляду на встановлені судом обставини та досліджені докази, якими підтверджено зазначені позивачем підстави для позову та відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 ЗК України та ст. 391 ЦК України.

Що ж стосується заяви представників відповідачки про застосування судом при вирішенні спору що розглядається строків позовної давності, то суд не знаходить підстав для задоволення такої заяви до вирішення заявленного спору тому, як спірна земельна ділянка є коммунальною власністю територіальної громади та має спеціальний статус, відповідно до якого не може бути предметом передачі з комунальної у приватну власність.

Такі висновки суду відповідають й висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі №752/3093/19, провадження №61-76св21, де Верховний Суд у подібних правовідносинах вказав:

« зайняття спірних земельних ділянок із порушенням положень ЗК України необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельні ділянки потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц, а також пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц). Таким чином, повернення державі земельної ділянки природно-заповідного фонду призначення необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї земельної ділянки.»

Крім того, на думку суду, не заслуговують на увагу твердження представників відповідачки, що витребування спірної земельної ділянки у відповідачки матиме ознаки непропорційного втручання у право на мирне володіння майном і призведе до порушення Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на наступне.

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина 1 статті 50 Конституції України).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм та не суперечити принципам верховенства права.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу держави у право на мирне володіння майном, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності», як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, ЄСПЛ визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність чи у довготривалу оренду, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте, поведінка особи, в якої майно витребовується.

За встановлених судом обставин справи, що розглядається, земельна ділянка з приводу якої заявлено спір перебуває під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству, що відповідає частині 3 статті 13, частині 7 статті 41, частині 1 статті 50 Конституції України.

Позивачем заявлено спір з метою повернення спірної земельної ділянки з володіння відповідачки ОСОБА_1 , що буде задовольняти суспільні потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - передачі у користування громадянам земель природо-заповідного та водного фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення державі земельної ділянки.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, підлягають задоволенню судом.

За правилами ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідачки на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про прокуратуру», ст.ст. 13,14,41,50 Конституції України, Законом України «Про охорону земель», Законом України «Про охорону культурної спадщини», ст.ст.19,20,43,44,59,83,152 ЗК України, ст.. 80 ВК України, ст.ст. 178, 391 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

вирішив:

позовні вимоги заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», обслуговуючий кооператив житловий кооператив « «Котміст», ОСОБА_2 , Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерство культури та інформаційної політики України про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) повернути земельну ділянку площею 0,6003 га кадастровий номер 8000000000:90:371:0099, вартістю за нормативно-грошовою оцінкою 7 974 481, 65 гривень, розташовану за адресою; АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Офісу Генерального прокурора 119 617 (сто дев`ятнадцять тисяч шістсот сімнадцять) гривень 22 копійки на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або ж через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено 08 травня 2023 року.

Суддя К.Г. Плахотнюк