печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37277/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя: Матійчук Г.О.,

секретар судового засідання: Чепляка А.С.,

справа №757/37277/15-ц

учасники справи за первісним позовом:

позивач: Акціонерне товариство "Укргазвидобування"

відповідач 1: ОСОБА_1

відповідач 2 : Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"

треті особи: Національний банк України

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінгруп Фактор",

за позовом третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача за первісним позовом:

позивач: Національний банк України

відповідач 1: ОСОБА_1

відповідач 2 : Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"

треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

Акціонерне товариство "Укргазвидобування",

розглянувши у закритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінгруп Фактор" про визнання правочину недійсним та за позовом третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача за первісним позовом: Національного банку України до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" про визнання правочину недійсним, -

представник НБУ: Перетятко С. М.,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати недійсним Договір поруки № П 30019775-12 від 28.11.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".

В обґрунтування поданого позову, зазначено, що 30.09.2013 року між ПАТ "Укргазвидобування" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено Договір кредитної лінії №ВКЛ-2022390/1.

Відповідно до умов Кредитного договору, кредитор зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснювати окремими частинами з максимальним лімітом заборгованості 150 000 000, 00 грн зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 24 % річних та кінцевих терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 31 грудня 2014 року включно.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав позивачу кредитні кошти в розмірі на умовах та у строки визначені кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 28 листопада 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № П 30019775-12.

Пунктом 2.2 Договору поруки передбачено, що загальний обсяг відповідальності Поручителя за цим Договором не може перевищувати 46 000 000, 00 грн, або її еквівалент в гривні за курсом НБУ станом на дату виконання Поручителем зобов`язання Позивальника за Договором кредиту.

У зв`язку із невиконанням Позичальником зобов`язання за Кредитним договором, які передбачені в п. 3.3 даний договорів, та з метою погашення заборгованості по відповідним Кредитним договорам, 20 лютого 2015 року Банком, на підставі вищезазначеного п.1.3 Договору поруки, було здійснено списання з депозитного рахунку відповідача 1, який відкритий у АТ "Дельта Банк" грошових коштів у сумі, що є еквівалентом 46 000 000, 00 грн.

Вважає, Договір поруки № П 30019775-12 від 28.11.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" недійсним, оскільки вказаним договором передбачено, що забезпеченням виконання Кредитного договору є порука, тобто вид забезпечення, який не передбачений у Кредитному договорі, у зв`язку із чим Договір поруки № П 30019775-12 від 28.11.2014 року суперечить ч. 1 ст. 548 ЦК України, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2015 року для розгляд справи визначено суддю Гладун Х. А. (а.с. 1, т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.10.2015 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання (а.с. 42, т. 1).

Вказану ухвалу направлено на адреси сторін, крім того відповідачам направлено копію позовної заяви з додатками (а.с. 43, т. 1).

03.12.2015 року від представника відповідача 2 надійшло клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 55, т. 1).

03.12.2015 року надійшли заперечення проти позову відповідача 2, у яких просить відмовити у задоволенні позову, з підстав, зазначених у них. Зокрема, у запереченнях зазначено, що керуючись ч. 2 ст. 215 ЦК України, правочин, укладений 28 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", за № П 30019775-12 є нікчемним і визнання судом його недійсності не вимагається. При цьому, 14 травня 2015 року на виконання ст. 216 ЦК України, АТ "Дельта Банк" застосував наслідки нікчемності правочину, а саме: повернув ОСОБА_1 кошти, списані з його рахунку в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Укргазвидобування" перед ПАТ "Дельта Банк", що підтверджується банківськими виписками (а.с. 56-136, т. 1).

09.12.2015 року від представника відповідача 2 надійшли заперечення на позовну заяву, у яких просить відмовити у задоволенні позову з підставі, зазначених у них. Зокрема, у запереченнях зазначено, що між АТ "Дельта Банк"та ПАТ "Укргазвидобування"пунктом 1.3 Кредитного договору погоджено укладання Договорів застави, згідно яких власником заставного майна та стороною за Договорами застави, як заставодавцем, буде виступати саме ПАТ "Укргазвидобування". Також вказує, що АТ "Дельта Банк"та ПАТ "Укргазвидобування"не можуть укладати правочини з умовами згідно яких у третіх осіб, які не є сторонами відповідного правочину, виникають обов?язки укласти з Кредитором відповідні Договори поруки, як додаткове забезпечення. Тобто сторони Кредитного договору не можуть у відповідному договорі передбачити обов`язок стосовно укладення Договору поруки з ОСОБА_1 , який не є стороною даного Кредитного договору, що підтверджує необґрунтованість позовних вимог (а.с. 137-146, т. 1).

Протокольною ухвалою суду від 09.12.2015 року залучено до участі у справі у якості третьої особи - Національний банк України, у залученні до участі у справі у якості третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - відмовлено (а.с. 170-172, т. 1).

09.12.2015 року та 29.01.2016 року надійшли додаткові пояснення позивача, у яких зазначено, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. При цьому, законодавство чітко встановлює, що певний вид зобов`язань позичальника зазначається саме у кредитному договорі (а.с. 147-157, 179-217, т. 1).

01.02.2016 року від відповідача 1 надійшли додаткові пояснення до заперечень на позовну заяву, у яких зазначено, що обставини стосовно укладення Договору поруки № П 30019775-12 від 28.11.2014 року з порушенням Договору застави майнових прав №51/64/144/39/86/ЗMП-11 від 08.11.2013 року, Постанови Національного банку України №892/T від 30.10.2014 року, Наказу АТ "Дельта Банк"від 03.11.2014 року №2650 "Щодо стабілізації діяльності Банку"та укладення без непогодження Національного банку України вже встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили (а.с. 218-247, т. 1).

21.03.2016 року від відповідача 1 надійшла апеляційна скарга на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15.10.2015 року (а.с. 112-113, т. 2).

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30.09.2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційного скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15.10.2015 року (а.с. 137, т. 2).

17.11.2016 року від відповідача 2 надійшли додаткові пояснення, у яких просить задовольнити позов у повному обсязі (а.с. 148-233, т. 2).

29.11.2016 року від відповідача 2 надійшло клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 237-238, т. 2).

14.11.2016 року від представника відповідача 1 надійшла апеляційна скарга на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15.10.2015 року (а.с. 242-243, т. 2).

25.01.2017 року від ОСОБА_1 надійшов зустрічний позов про стягнення коштів (а.с. 16-19, т. 3).

25.01.2017 року надійшли пояснення третьої особи Національного банку України, у яких просить задовольнити позов у повному обсязі. Також зазначає, що в порушення вимог законодавства та умов Договору застави майнових прав, майнові права ПАТ "Дельта Банк"за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1, які перебували у заставі Національного банку України, фактично були відчужені без його згоди третій особі, а саме відповідачу 1. Крім того, укладанням спірного Договору поруки без погодження з Національним банком як заставодержателем, фактично було внесено зміни до Договору кредитної лінії № ВКЛ 2022390/1, умовами якого (пункт 1.3.) було визначено вичерпний перелік забезпечувальних зобов`язань, до яких спірний договір не входив. Спірний Договір поруки було укладено значно пізніше укладання Договору застави майнових прав з Національним банком України, фактично було порушено умову Договору застави майнових прав (пункт 3.4.5.) щодо встановлення заборони відносно внесення змін до договору кредитної лінії від 30.09.2013 року № ВКЛ-2022390/1 та забезпечувальних договорів, що забезпечують їх виконання, без отримання попередньої письмової згоди Заставодержателя (а.с. 23-28, т. 3).

25.01.2017 року надійшли додаткові пояснення відповідача 2, у яких останній просить позов задовольнити у повному обсязі (а. с. 42-93, т. 3).

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03.02.2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційного скаргою представника відповідача 1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15.10.2015 року (а.с. 137, т. 2).

25.05.2017 року від третьої особи Національного банку України надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що АТ "Дельта Банк"не міг здійснити платіж з погашення заборгованості за договором кредитної лінії від 30.09.2013 року № ВКЛ-2022390/1 у зв`язку з відсутністю достатньої кількості коштів на кореспондентському рахунку, відкритому у Національному банку України (а.с. 115-126, т. 3).

Протокольною ухвалою суду від 25.05.2017 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 135-137, т. 3).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (а.с. 137-138, т. 3).

06.02.2023 року надійшла позовна заява третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача за первісним позовом: Національного банку України до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" про визнання правочину недійсним, у якій просить визнати недійсним Договір поруки № П 30019775-12 від 28.11.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (а.с. 151-171, т. 3).

11.07.2017 року протокольною ухвалою суду прийнято до спільного розгляду позов третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача за первісним позовом: Національного банку України (а.с. 172-173, т. 3).

25.07.2017 року від третьої особи Національного банку України надійшли додаткові пояснення, у яких просить долучити до матеріалів справи копії рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 року, постанови Вищого господарського суду України від 15.03.2016 року та від 10.07.2017 року (а.с. 24-58, т. 4).

25.07.2017 року надійшла заява АТ "Дельта Банк" про визнання позовних вимог, у якій просить задовольнити позов про визнання Договору поруки № П 30019775-12 від 28.11.2014 року недійсним (а.с. 59-62, т. 4).

25.07.2017 року від представника відповідача 1 надійшли додаткові пояснення (а.с. 68-72, т. 4).

03.08.2017 року від представника відповідача 1 Шаповалова І. А. надійшла апеляційна скарга на протокольну ухвалу суду від 11.07.2017 року (а.с. 95-97, т. 4).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2017 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 за первісним позовом - ОСОБА_2 , подану на протокольну ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2017 року повернуто заявнику (а.с. 98-99, т. 4).

Відповідно до розпорядження Печерського районного суду м. Києва від 29.08.2017 року №451 у зв`язку із закінченням повноважень судді Гладун Х. А. в межах п`ятирічного строку вказану справу передано на повторний автоматичний розподіл справи (а.с. 111-115, т. 4).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2017 року для розгляду вказаної справи визначено суддю Матійчук Г. О. (а.с. 110, т. 4).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.10.2017 року прийнято справу до провадження судді та призначено судове засідання (а.с. 116, т. 4).

24.10.2017 року від третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли пояснення по суті позовних вимог, у яких зазначено, що ОСОБА_1 здійснив погашення на виконання нікчемного правочину по кредитному зобов`язанню ПАТ "Укргазвидобування" на суму 46 000 000,00 грн з порушенням всіх правил, встановлених НБУ, тобто, не через кореспондентський рахунок АТ "Дельта Банк", відкритий в НБУ. Підтвердженням цього є також Постанова Правління Національного банку України за №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних» від 02 березня 2015 року, в якій зазначається: «... За період після віднесення Банку до категорії проблемних (тобто, з 30 жовтня 2014 року відбулося значне погіршення показників його діяльності: зменшився залишок коштів на кореспондентському рахунку Банку в НБУ з 3,3 млн. грн (або 0,006 % від зобов`язань) станом на 30 жовтня 2014 року до 0,2 млн. грн (або 0,0003 % від зобов`язань) станом на 27 лютого 2015 року» (а.с. 121-138, т. 4).

07.12.2017 року надійшли додаткові пояснення Національного банку України, у яких просить при ухваленні рішення врахувати судову практику з аналогічними позовними вимогами. Також, просить розглядати справу у закритому судовому засіданні. (а.с. 145-181, т. 4).

14.12.2017 року від представника відповідача 1 Шаповалова І. А. надійшов зустрічний позов, у якому просить визнати недійсним Договір застави майнових прав №54/64/144/39/86/ЗМП-11 від 08.11.2013 року (а.с. 182-186, т. 4).

02.02.2018 року від Національного банку України надійшла заява про залучення документів до матеріалів справи (а.с. 187-197, т. 4).

Протокольною ухвалою суду від 05.02.2018 року клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні задоволено та вирішено продовжити розгляд справи у закритому судовому засіданні (а.с. 202-205, т. 4).

20.03.2018 року від Національного банку України надійшли заперечення щодо прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом, у яких просить повернути ОСОБА_1 зустрічний позов (а.с. 212-227, т. 4).

Протокольною ухвалою суду від 12.10.2018 року у прийнятті зустрічної позовної заяви відповідача 1 ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 5-8, т. 5).

28.11.2018 року від позивача АТ "Укргазвидобування" надійшла заява про зміну підстав позову (а.с. 10-32, т.5).

28.11.2018 року від третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли додаткові пояснення, у яких просить задовольнити позовні вимоги (а.с. 39-52, т. 5).

10.05.2019 року від АТ "Дельта Банк" надійшла заява, у якій зазначає, що АТ "Дельта Банк" у результаті укладення Договору №1295/К від 15.04.2019 року було відступлено право вимоги до ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" за договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013 року (а.с. 66-70, т. 5).

14.05.2019 року від ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" надійшла заява про заміну відповідача 2 АТ "Дельта Банк" - його правонаступником ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" (а.с. 72-85, т. 5).

04.06.2019 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло повідомлення про продаж активу, у яких просить розглядати справу без участі представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 88-91, т. 5).

20.06.2019 року від Національного банку України надійшли пояснення, у яких зазначено, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того факту, що куратор, який був призначений в АТ "Дельта Банк" Національним банком, надавав погодження на укладення Договору поруки. Оскільки АТ "Дельта Банк" не мав права укладати оскаржуваний Договір поруки без погодження з куратором ПАТ "Дельта Банк", такий договір є укладеним з порушенням АТ "Дельта Банк" його господарської компетенції і є недійсним згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України (а.с. 93-121, т. 5).

20.06.2019 року від позивача АТ "Укргазвидобування" надійшло клопотання про призначення судової експертизи (а.с. 123-126, т. 5).

20.09.2019 року від позивача АТ "Укргазвидобування" надійшли заперечення на заяву про заміну відповідача правонаступником (а.с. 140-143, т. 5).

Протокольною ухвалою суду від 19.03.2021 року відмовлено у заміні відповідача 2 АТ "Дельта Банк" - його правонаступником ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор (а.с. 213-214, т. 5).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва19.03.2021 року залучено до участі у справі у якості третьої особи ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" (а.с. 219, т. 5).

27.10.2021 року надійшли додаткові пояснення Національного банку України (а.с. 89-127, т. 6).

Протокольною ухвалою суду від 24.05.2023 року залишено без розгляду клопотання про призначення судової експертизи (а.с. 219-221, т. 6).

У судовому засіданні представник Національного банку України Перетятко С. М. надав пояснення, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином. Від представника АТ "Укргазвидобування" надійшло клопотання про розгляд справи без участі АТ "Укргазвидобування" та його представника, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. У матеріалах справи міститься клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про розгляд справи у відсутність його представника.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність інших учасників справи, суд, виходить із наступного.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1, п. 1-2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 223 ЦПК України).

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»).

Так, судом вжито усіх необхідних заходів для надання сторонам достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

На підставі вищезазначеного та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 233 ЦПК України, суд, з огляду на достатність в матеріалах справи документів для прийняття рішення, вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи та їх представників на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення представника Національного банку України, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 30.09.2013 року між ПАТ "Укргазвидобування" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено Договір кредитної лінії №ВКЛ-2022390/1 (а.с. 30-39, т.1).

Відповідно до умов Кредитного договору, кредитор зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснювати окремими частинами з максимальним лімітом заборгованості 150 000 000, 00 грн зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 24 % річних та кінцевих терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 31 грудня 2014 року включно.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав позивачу кредитні кошти в розмірі на умовах та у строки визначені кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 28 листопада 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № П 30019775-12 (а.с. 26-29, т. 1).

Пунктом 2.2 Договору поруки передбачено, що загальний обсяг відповідальності Поручителя за цим Договором не може перевищувати 46 000 000, 00 грн, або її еквівалент в гривні за курсом НБУ станом на дату виконання Поручителем зобов`язання Позивальника за Договором кредиту.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України передбачено, що забезпечення зобов`язання здійснюється виключно у випадку, якщо це встановлено договором або законом та відповідно сторони вправі забезпечити виконання зобов`язання лише тим видом забезпечення, який визначений у договорі або прямо встановлений Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» та статті 572 ЦК України застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, що виникає на підставі договору, закону або рішення суду, в силу якої кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 3 вказаного Закону та ст. 574 ЦК України встановлено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору кредиту тощо.

Предметом застави, на підставі ст. 576 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про заставу можуть бути майно та майнові права.

Згідно з ст. 587 ЦК України та ст. 50 Закону України Про заставу» при заставі майнових прав, заставодавець зобов`язаний, зокрема: виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права, а також вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про заставу» та ч. 2 ст. 586 ЦК України передбачено, що заставодавець може відчужувати заставлене майно, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним тільки за згодою заставодержателя.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у випадку, якщо в основному зобов`язанні передбачений лише такий вид забезпечення, як застава, то зазначене зобов`язання може бути забезпечено виключно заставою та не може бути забезпечено іншим видом без внесення змін в основне зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що з метою забезпечення виконання ПАТ "Дельта Банк" своїх зобов`язань за кредитним договором, між Національним банком України та ПАТ "Дельта Банк" 08 листопада 2013 року було укладено договір застави майнових прав №51/64/144/39/86/ЗМП-11, на підставі якого, ПАТ "Дельта Банк" передало у заставу Національному банку України майнові права, за кредитним договором, укладеним з ПАТ "Укргазвидобування", а також усіма забезпечувальними зобов`язаннями до нього (а.с. 62-69, т. 1).

Згідно з п.п. 3.4.2 Договору застави ПАТ "Дельта Банк" (заставодавець) зобов`язався не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов`язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя Національного банку України.

Відповідно до п.п. 3.4.5 даного Договору ПАТ "Дельта Банк" зобов`язався не вносити надалі зміни до договору кредитної лінії від 30 вересня 2013 року №ВКЛ-2022390/1 та забезпечувальних договорів, що забезпечують їх виконання, без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору, забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою (іпотекою) вимоги за цим договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: 1.3.1. договір застави рухомого майна (виробничих запасів), що належать позичальнику, 1.3.2. договір застави (товарів в обороті), що належать позичальнику (а.с. 30-34, т. 1).

Отже, Кредитним договором передбачено можливість його забезпечення лише - заставою, а тому застосування іншого виду забезпечення не допускається.

Разом з тим, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 28 листопада 2014 року, тобто через рік після укладення договору застави між Національним банком України та ПАТ "Дельта Банк",між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № П 300197775-12, за умовами якого поручитель зобов`язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ПАТ "Укргазвидобування" зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, також можливих штрафних санкцій та пені, у розмірі та у випадках, передбачених вищевказаним договором кредитної лінії.

Пунктом 2.2 Договору поруки передбачено, що загальний обсяг відповідальності поручителя за цим договором не може перевищувати 46 000 000,00 грн, або її еквівалент в гривні за курсом НБУ станом на дату виконання поручителем зобов`язання позичальника за договором кредиту (а.с. 26-29, т. 1).

За наведеного, в порушення норм закону та умов договору застави майнових прав, майнові права ПАТ "Дельта Банк" за договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1, які перебували у заставі Національного банку України, фактично були відчужені без його згоди третій особі.

Укладання спірного договору поруки без погодження з Національним банком України як заставодержателем, фактично було внесено зміни до договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1, умовами якого (п. 1.3) було визначено вичерпний перелік забезпечувальних зобов`язань, до яких спірний договір не входив.

Спірний договір поруки було укладено значно пізніше укладання договору застави майнових прав з Національним банком України, чим фактично було порушено умови договору застави майнових прав (підпункт 3.4.5) щодо встановлення заборони відносно внесення змін договору кредитної лінії від 30 вересня 2013 року № ВКЛ-2022390/1 та забезпечувальних договорів, що забезпечують їх виконання, без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, правочин може бути визнаний судом недійсним за умов порушення стороною (сторонами) в момент його вчинення вимог законодавства.

Відчуження майнових прав без згоди заставодержателя, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу», є підставою для визнання договору недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України (правова позиція ВСУ, викладена в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №922/5223/14).

За наведеного, в кредитному договорі немає жодних посилань на те, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за цим договором повинен бути укладений договір поруки, як це встановлено приписами ч. 1 ст. 548 ЦК України, тому договір поруки в силу ч. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України є недійсним.

Відповідно до п. 12.3 Положення про застосування Національним банком заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку від 17 серпня 2012 року №346 рішення Правління НБУ про віднесення банку до категорії проблемних має містити, зокрема, обмеження у діяльності банку.

Постановою правління НБУ від 11 вересня 2014 року №560/БТ встановлено особливий режим контролю за діяльністю ПАТ "Дельта Банк" шляхом призначення куратора, а постановою від 30 жовтня 2014 року за №692/БТ віднесено цей банк до категорії проблемних. При цьому у пункті 1 зазначеної постанови від 30 жовтня 2014 року встановлене чітке обмеження господарської компетенції ПАТ "Дельта Банк", а саме неможливість укладати такі договори, як спірний договір поруки, без погодження з куратором банку.

Враховуючи, що ПАТ "Дельта Банк" не мав права укладати договір поруки без куратора банку, такий договір слід вважати укладеним з порушенням ПАТ "Дельта Банк" його господарської компетенції, що є ще підставою для визнання його недійсним згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Разом з тим, наведеною вище постановою Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ запроваджено певні обмеження у діяльності ПАТ "Дельта Банк", зокрема: заборонено передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором банку; погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, мало прийматись тільки в грошовій формі (крім набуття права власності на об`єкти застави за погодженням із куратором банку).

За укладеним з порушенням вказаною Постанови НБУ договором поруки ПАТ "Дельта Банк" фактично відмовилося від власних майнових вимог до ПАТ "Укргазвидобування" без зустрічного отримання реальних коштів, що є порушенням прав Національного банку України, як заставодержателя та відповідно до пунктів 1 та 2 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - ознакою нікчемності правочину.

Отже, ПАТ "Дельта Банк", уклавши спірний договір поруки, та прийнявши погашення заборгованості за кредитним договором, надав одному з кредиторів банку переваги у вигляді передачі йому вимоги до ПАТ "Укргазвидобування", прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

Таким чином, спірний договір поруки суперечить положенням ст. 548 ЦК України, а тому підлягає визнанню недійсним, з підстав положень ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову судовий збір підлягає стягненню із відповідача 1 на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Національного банку України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 203, 215, 525,526, 546, 548, 572, 574, 576, 586, 587 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 17, 50 Законом України «Про заставу», ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінгруп Фактор" про визнання правочину недійсним та позов третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача за первісним позовом: Національного банку України до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" про визнання правочину недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним Договір поруки № П 30019775-12 від 28.11.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" судовий збір в сумі 1 218,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національний банк України судовий збір в сумі 1 600,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач, третя особа: Акціонерне товариство "Укргазвидобування", адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, б. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 2: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, б. 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020.

Третя особа, позивач: Національний банк України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, б. 9, код ЄДРПОУ 00032106.

Треті особи:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, адреса: 01032, б-р Тараса Шевченка, б.33-б, код ЄДРПОУ 21708016.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінгруп Фактор", адреса: 49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, б. 1А, оф. 702, код ЄДРПОУ 38945479.

Повний текст судового рішення складено 05.06.2023 року.

Суддя Матійчук Г.О.