-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа №1-103/2010р.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді Терещенко О.І.
при секретарі Павленко О.Г.
з участю прокурора Жерьобкіна В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, українки, уродженки смт.Улянівка Білопільського району Сумської області, освіта середня, незаміжньої, не працюючої, мешканки АДРЕСА_1, раніше не судимої
- за ст.166 КК України,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1, маючи на утриманні малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, злісно не виконувала обовязків по догляду за дитиною, що в подальшому призвело до настання тяжких наслідків смерті ОСОБА_2
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно вимог ст.12 зазначеного Закону батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, поважати гідність дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до ст.59 Закону України “Про освіту” від 23.05.1991 батьки зобовязані постійно дбати про фізичне здоровя, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини.
Згідно вимог ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати дитину. Відповідно до ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обовязків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Однак, в порушення зазначених вимог чинного законодавства ОСОБА_1, злісно ухиляючись від виконання обовязків по догляду за своїм сином, ОСОБА_2, маючи реальну можливість, не дбала про його фізичне здоровя та стан гігієни, не забезпечувала належного рівня харчування дитини, не створила належних побутових умов для її проживання та розвитку, не надавала йому необхідну медичну допомогу та своєчасно з цього приводу не зверталась до медичного закладу, не поважала гідність дитини.
Так, 13 жовтня 2005 року у пологовому відділенні КЗ «Білопільська ЦРЛ» ОСОБА_1 народила семимісячного хлопчика ОСОБА_2. Згідно історії розвитку дитини (ф.112) ОСОБА_2 на момент народження був встановлений діагноз: пеританально- гіпоксичне ураження ЦНС, гострий період, важкий перебіг, синдром вегето-вісцеральних порушень, судомний синдром, затримка внутрішньоутробного розвитку за гіпопластичним типом, загроза по реалізації внутрішньоутробного інфікування, загроза по розвитку гемолітичної хвороби новонароджених по АВО системі.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №39 від 22.03.2010 р., в раховуючи вроджену патологію у ОСОБА_2, батьки повинні були велику увагу приділяти дитині, значно більшу ніж дітям без подібної патології. Дитині потрібні були регулярні прогулянки на свіжому повітрі, лікувальна фізкультура, масаж, постійне спілкування з дитиною, достатнє збалансоване харчування, регулярний огляд та консультації відповідних фахівців.
Однак, проживаючи за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_1 після народження сина зловживала спиртними напоями, палила, нерегулярно давала дитячу суміш сину, що призводило до гіпотрофії, не з'являлась вчасно на огляд та щеплення, постійно ігнорувала рекомендації лікарів щодо вигодовування, догляду за дитиною, нерегулярно відвідувала дитячу консультацію, знаючи про грубу затримку психофізичного розвитку сина, який окремі слова почав говорити через три роки після народження, а самостійно ходити через чотири, відмовлялася від необхідного обстеження лікарями-спеціалістами, від госпіталізації дитини.
Не маючи постійного заробітку та не бажаючи працевлаштовуватися, ОСОБА_1 грошові кошти, отримувані нею у вигляді щомісячної допомоги на дітей як одинокій матері, що були єдиним постійним джерелом доходів для її сімї, використовувала переважно на власні потреби та потреби співмешканця.
У точно не встановлений слідством день середини грудня 2009 року стан здоровя ОСОБА_2 різко погіршився, він не міг ходити, лежав у ліжку та фактично не рухався, випорожнювався під себе, почав стрімко втрачати вагу. При цьому ОСОБА_1, достовірно розуміючи критичний стан здоровя дитини, не вживала заходів до лікування сина, не зверталася за медичною допомогою до лікарів.
25 грудня 2009 року ОСОБА_2 був госпіталізований до Сумської обласної дитячої клінічної лікарні, де йому встановлено наступний діагноз: двобічна позагоспітальна двохстороння деструктивна зливна бронхопневмонія, серцево-легенева недостатність, синдром поліорганної недостатності, коогулопатичпі висипання, груба затримка психо-фізичного розвитку, синдром церебральної збуджуваності, мікроцефалія, спастичний тетрапарез, ретинальні крововиливи обох очей, ретиніт, ангіопатія, артеріоспазм судин сітківки та зорового нерву, набряк роговиці, полідефіцитна анемія 2 ст., симптоматична тромбоцитопенія, кардіоваскулярний синдром, інфекційно-токсична кардіопатія СН II А, інфекційно-токсична нефропатія, педікульоз. Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №39 від 22.03.2010 року вищеперераховані патологічні процеси є набуті за життя дитини. Крім того, лікарями при огляді виявлено опрілість, живий педікульоз, який розвивався не менше 10 днів та пролежні в кресцево-копчиковому відділі хребта, п'ятці, лопатці, вусі, які утворилися від нерухомого стану тіла дитини не менше як протягом 5 днів. Все це свідчило про тривале перебування ОСОБА_2 поза увагою матері.
ІНФОРМАЦІЯ_6 у приміщенні Сумської обласної дитячої клінічної лікарні ОСОБА_2 помер. При судово-медичному дослідженні трупу ОСОБА_2 було встановлено: двобічна тотальна гнійна пневмонія, яка ускладнилась двобічним гнійним плевритом; набряком легень, головного мозку, серозним менінгітом; реактивним вогнищевим гепатитом, реактивним міокардитом, інтоксикацією, гострою дихальною та серцево-судинною недостатністю, що на фоні супутньої (груба затримка психофізичного розвитку, синдром церебральної збуджуваності, мікроцефалія) та фонової патології (саркоідоз легень), привело до смерті дитини. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_2 стала гостра серцево-судинна недостатність, як ускладнення двобічної тотальної гнійної пневмонії, на яку дитина хворіла тривалий час - не менше 5 днів.
Відсутність рухової активності, пасивне знаходження дитини у лежачому стані сприяло зменшенню дихальних рухів ребер та діафрагми, застою у легенях, скороченню дихальної поверхні легенів, зменшенню легеневого кровообігу, значному зменшенню газообміну, що провокує гіпоксію. Наявність гіпоксії на фоні низького рівня імунних сил організму дитини спровокувало приєднання бактеріальної інфекції, що у своєму перебігу і привело до вираженої інтоксикації, серцево-судинної недостатності. Якби ОСОБА_1 приділяла увагу дитині у тій мірі, яку вона потребувала, то початок хвороби вона зуміла б запідозрити і звернулася б за медичною допомогою вчасно.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №39 від 22.03.2010 р. с мерть дитини ОСОБА_2 попереджувана за умов своєчасного звернення батьків за медичною допомогою та належного догляду за дитиною.
Зазначеними діями та бездіяльністю ОСОБА_1, які перебувають у причинному звязку з набутими захворюваннями ОСОБА_2 та його смертю, останньому спричинені тяжкі наслідки.
Підсудна ОСОБА_1 винною себе не визнала, показала, що 13.10.2005 року в Білопільській ЦРЛ народила сина ОСОБА_3. ОСОБА_3 народився недоношеним, вагою 2 кг. Під час вагітності вона інколи палила та інколи вживала вино. Після народження у ОСОБА_2 був вивих руки та він був слабкий, тому лікарі відвезли його в лікарню в м.Суми, а після того як її виписали з Білопільської ЦРЛ, вона поїхала до сина. Після того як ОСОБА_2 набрав вагу, вони поїхали додому, в смт.Жовтневе. Медична сестра приходила до ОСОБА_1 додому раз на місяць та говорила, щоб вона відвідувала дитячу консультацію. З ОСОБА_2 на дитячу консультацію ОСОБА_1 інколи ходила, але скільки разів не памятає. Молока у неї після народження ОСОБА_2 не було, тому годувала його дитячою сумішшю, яку привозили лікарі з Білопільської ЦРЛ. Інколи годувала ОСОБА_2 манною кашею, яку готувала сама на воді, або на козиному молоці. Після досягнення ОСОБА_2 одного року, суміші не видавали, і вона почала готувати їжу ОСОБА_2 сама. Він розвивався дуже погано. Почав сидіти сам десь у два роки. У три з половиною роки, тримаючись за руку чи за ліжко, почав ходити. Самостійно ходити почав після чотирьох років. Окремі слова почав вимовляти після трьох років, речення не говорив взагалі. Дільничний лікар казала, що необхідно звернутися до лікаря на обстеження і говорила, що ОСОБА_2 з таким станом фізичного розвитку можуть оформити інвалідність. Але ОСОБА_1 на обстеження до лікаря сина не водила, бо не хотіла, щоб на сином сміялись і називали інвалідом. Вона не зверталась до лікарів з приводу того, що ОСОБА_2 погано розвивався та погано ходив, бо вважала, що він сам навчиться ходити. З приводу того, що ОСОБА_2 погано говорив, до лікарів також не зверталась. Думала, що колись навчиться говорити. На щеплення ОСОБА_2 теж возила. Кошти на дітей ОСОБА_1 отримувала як мати-одиначка. Ці кошти використовувала на оплату комунальних послуг, купувала продукти, спиртне, одяг собі, дітям, співмешканцю, батьку співмешканця. Також мають город, два сади, в яких ростуть яблуні, груші, вишні, абрикоси та інші фруктові дерева та ягоди, тримали дві кози, які давали молоко, теля, порося і курей. Більшість свого життя ОСОБА_2 проводив у ліжку і від того, що він випорожнювався під себе у нього утворювались пролежні. ОСОБА_3 вона або співмешканець виносили на вулицю лише у теплу пору року, весь інший час року він проводив у будинку. Приблизно 19 грудня 2009 року ОСОБА_2 перестав ходити, став погано себе почувати, у нього почала боліти спина, став блідим. ОСОБА_1 помітила, що ОСОБА_2 почав худнути 23 грудня 2009 року, а 25 грудня вранці став дуже худим, вранці він не захотів їсти. До того, як ОСОБА_2 забрала швидка допомога, вдома він не кашляв. 25 грудня вранці ОСОБА_1 злякалася, що ОСОБА_2 так сильно за ніч схуд, крім того, він почав задихатися. Вона пішла до ОСОБА_4 та попросила її викликати швидку допомогу. Хвилин через 15 приїхала швидка допомога та забрала ОСОБА_1 з ОСОБА_2 до Жовтневої лікарні.
Хоча ОСОБА_1 і не визнала себе винною у вчиненні зазначеного вище злочину, але її вина повністю підтверджується показами свідків.
Свідок ОСОБА_5 суду показав, що він є співмешканцем ОСОБА_1 Разом з нею він проживає однієїю сім»єю з 10 грудня 2003 року. 13 жовтня 2005 року у них з ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_3. ОСОБА_3 народився недоношеним з вадами здоровя. Тому одразу після народження лікарі відвезли його в лікарню до м. Суми. Під час вагітності ОСОБА_1 постійно курила сигарети та інколи вживала спиртні напої. ОСОБА_3 мав вади здоровя і його поставили на облік до Жовтневої лікарні. Лікарі рекомендували слідкувати за здоровям дитини, бо він стане інвалідом. ОСОБА_3 розвивався дуже погано. Почав сидіти сам десь у два роки. У три з половиною роки, тримаючись за руку чи за ліжко, почав ходити. Самостійно ходити почав після чотирьох років. Окремі слова почав вимовляти після трьох років, речення не говорив взагалі. Дільничний лікар часто говорила, що необхідно звернутися до лікаря-ортопеда в Білопільську ЦРЛ на обстеження, і говорила, що ОСОБА_2 з таким станом фізичного розвитку можуть оформити інвалідність. Але на обстеження до лікаря сина не водили, бо не хотіли, щоб його потім всі називали інвалідом. З приводу того, що ОСОБА_2 погано говорив, до лікарів також не звертались. Чому не звертались, пояснити не зміг. Більшість свого життя ОСОБА_2 проводив у ліжку, випорожнювався під себе у нього утворювались пролежні. ОСОБА_3 виносили на вулицю лише у теплу пору року, весь інший час року він проводив у будинку. Про те, що у ОСОБА_2 були воші, він не знав. Приблизно за тиждень до 25 грудня 2009 року ОСОБА_2 став погано себе почувати, у нього почала боліти спина, був блідий. З листопада 2009 року ОСОБА_2 почав худнути і десь до початку грудня, у порівнянні з літом, дуже схуд. 25 грудня 2009 року вранці поїхав у м. Білопілля. А коли повернувся ввечері, ОСОБА_1 сказала, що ОСОБА_2 стало дуже погано і його забрала швидка допомога. До цього лікарів не викликали, бо думали, що ОСОБА_2 стане краще та він сам одужає. Чи давала ОСОБА_6 якісь ліки, чи ні, не знає, цим не цікавився.
Свідок ОСОБА_4 показала, що у 2007 році її було обрано депутатом Жовтневої селищної ради від округу №24, до якого відноситься і АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 зі своїм співмешканцем ОСОБА_5, його батьком, малолітньою дочкою ОСОБА_7 та проживав малолітній ОСОБА_6, син ОСОБА_6. Дану сімю вона може охарактеризувати лише з негативної сторони. ОСОБА_1 та її співмешканець зловживають спиртними напоями, ніде не працюють. ОСОБА_6 вихованням дітей не займалась, майже постійно перебувала у нетверезому стані, палила, вела антигромадський спосіб життя, ніде не працювала, сімя жила за рахунок підсобного господарства, пенсії батька ОСОБА_5 та допомоги на дітей. 25.12.2009 року ОСОБА_4 близько 10 год. до неї прийшла ОСОБА_1, яка плакала та кричала, щоб викликала швидку допомогу, бо її сину погано та він за добу похудав. ОСОБА_4 одразу подзвонила в Жовтневу лікарню та викликала бригаду швидкої допомоги .
Свідок ОСОБА_8 показала, що працює сімейним лікарем Жовтневої дільничної лікарні. 25.12.2009 року до Жовтневої дільничної лікарні був доставлений фельдшером швидкої допомоги ОСОБА_2, 2005 року народження. Хлопчик перебував у непритомному стані, важко дихав, у нього була підвищена температура, гіпотрофія третього ступеню, дуже бліда шкіра та синюшні губи, був дуже брудний. Лікарями Жовтневої лікарні ОСОБА_2 було надано невідкладну медичну допомогу та викликано реанімаційну бригаду із Сумської обласної санітарної авіації. Лікар-реаніматолог підключив хлопчика до апарату штучного дихання і госпіталізував до реанімаційного відділення СОДКЛ. Такий тяжкий стан дитини свідчив про те, що харчування дитини було нерегулярним і нераціональним, дитину не купали або купали дуже рідко, бо тіло та волосся на голові були дуже брудними, від нього йшов неприємний запах, у нього був живий педикульоз. Хвороби у дитини були запущені і за одну ніч він не міг так захворіти та схуднути.
Свідок ОСОБА_9 показала, що працює медичною сестрою дільничного педіатра Жовтневої дільничної лікарні. Фізіологічний розвиток ОСОБА_2 був порушений. Дане порушення виражалось майже одразу після його народження. Хлопчик лікарем-педіатром Жовтневої лікарні був поставлений на диспансерний облік. ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 відвідувала дитячу консультацію дуже рідко. Їй постійно під час відвідувань пропонувалося відвідати лікарів-спеціалістів: невропатолога та ортопеда, оскільки в дитини спостерігалась затримка психофізіологічного розвитку. Проте ОСОБА_1 ігнорувала рекомендації та з сином на консультації не їздила. ОСОБА_6 ходила з сином на консультації до року, оскільки їй про це нагадувала патронажна медсестра, яка відвідувала сім'ю до досягнення дитиною однорічного віку. Після досягнення ОСОБА_6 одного року ОСОБА_1 консультації не відвідувала та дитину лікарям не показувала. Сама сім'я ОСОБА_1 є кризовою, мати зловживає алкоголем. Також неодноразово ОСОБА_1 пропонувалося лабораторне обстеження ОСОБА_6, так як він перебував на диспансерному обліку залізодефіцитної анемії, оскільки це було необхідно для слідкування за станом даної хвороби та встановлення методів її лікування. Але ОСОБА_1 ігнорувала і цю рекомендацію.
Свідок ОСОБА_10 показала, що з 1988 по травень 2009 року працювала лікарем-педіатром Жовтневої дільничної лікарні та була дільничним лікарем померлого ОСОБА_2. ОСОБА_1 під час вагітності за сином стояла на обліку у Жовтневій лікарні, зловживала спиртними напоями, палила. Тому на неї було написано три доповідних записки. Після народження 13.10.2005 року ОСОБА_2 йому було встановлено ряд захворювань. Коли ОСОБА_2 був 1 рік 8 місяців ОСОБА_10 поставила йому діагноз -затримка психофізичного розвитку, однак даний діагноз спеціалістами не був підтверджений, оскільки ОСОБА_1 відмовилася показувати дитину спеціалістам СОДКЛ. Ні після родів, ні після встановлення другого діагнозу ОСОБА_1 до ОСОБА_10 за лікарською допомогою не зверталася. Навпаки, вона відмовлялась від будь-якого медичного втручання.
Під час перевірок сімї ОСОБА_1 до досягнення ОСОБА_2 одного року було виявлено недостатність дитячого харчування хлопчика, тому на протязі одного року ОСОБА_10 та медична сестра один раз на місяць під час чергового відвідування привозили суміш дитячого харчування за рецептом районного педіатра з молочної кухні Білопільської ЦРЛ. При відвідуванні дитини ОСОБА_1 зазвичай перебувала у нетверезому стані. Хвороби, які були виявлені у дитини і від яких він помер, за одну ніч у дитини не могли з»явитись.
Свідок ОСОБА_11 показала, що працює завідуючою епідвідділом Білопільської районної СЕС. Відповідно до медичної документації ОСОБА_2, хлопчик поступив до СОДКЛ із ознаками живого педикульозу. Головний педикульоз розвивається протягом 10 днів, після чого гниди починають розмножуватись. Так як хлопчик не відвідував дитячий дошкільний заклад, в яких регулярно проводяться огляди дітей на педикульоз, а батьки вели антигромадський спосіб життя та не мали вдома протипедикульозних засобів для знищення головних вошей, це і призвело до виникнення живого педикульозу. При належному догляді за дитиною мати цього хлопчика не могла не помітити вошей.
Крім показів свідків вина підсудної ОСОБА_1 підтверджується також і письмовими доказами, які зібрані в матеріалах справи, а саме:
- історією пологів №358 та картою розвитку новонародженого №206, згідно яких 13.10.2005 року у ОСОБА_1 народився хлопчик у тяжкому стані (а.с.43-64);
- довідкою управління праці та соцзахисту населення Білопільської РДА про те, що ОСОБА_1 отримує допомогу на дітей як одинока матір (а.с.185-190);
- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 39 від 22.03.2010 року, згідно якого с мерть дитини ОСОБА_2 попереджувана за умов своєчасного звернення батьків за медичною допомогою та належного догляду за дитиною (а.с.199-205);
- показами свідка ОСОБА_12, які оголошувались в судовому засіданні, яка показала, що вона приймала участь у проведенні судово-медичного дослідження та судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_2. Згідно судово-медичної документації та результатів розтину його трупу вбачається значний занедбаний стан дитини при поступленні його до обласної дитячої лікарні 25.12.2009 року. З цих підстав дитину одразу було доставлено в реанімаційне відділення, що свідчило про важкість стану дитини. Про це також свідчить наявність ускладнень основного діагнозу. У дитини постійно відмічалась гіпотрофія першого та другого ступеню, а також дефіцитна анемія першого і третього ступеня, що свідчило про неналежний догляд та харчування. Наявні у дитини захворювання, виявлені під час обстеження та під час лікування в обласній лікарні мали довготривалий перебіг - понад три тижні. На перших стадіях розвитку дані захворювання проявляються у слабкості дитини, відсутності апетиту, температурній реакції, тобто її підвищенні, респіраторних проявах (кашель, задишка), що за умови прояву належної уваги до дитини, могла виявити матір. І в разі своєчасного звернення до медичної установи, можливо було запобігти летальному наслідку. При надходженні до лікарні у ОСОБА_2 було виявлено пролежні в кресцево-копчиковому відділі хребта, п'ятці, лопатці, вусі, що свідчить про тривале, па протязі близько тижня, перебування дитини в малорухомому стані в ліжку. Смерть дитини, ОСОБА_2, попереджувана за умов своєчасного звернення батьків за медичною допомогою та належного догляду за дитиною (а.с.217-218);
- показами свідка ОСОБА_13, які оголошувались в судовому3 засіданні і яка показала, що працює в Сумській обласній дитячій клінічній лікарні. 25.12.2009 року до відділення поступив малолітній ОСОБА_2, якого привезли працівники реанімаційної бригади ОТЦЕНД з лікарні смт.Жовтневе без супроводу батьків. Дитина знаходилась в тяжкому стані, без свідомості, їй одразу була надана медична допомога. При огляді дитини були виявлені шкіряні пролежні, які були на спині та, навіть, на пятці і на вусі, що говорило про те, що дитина лежала тривалий час нерухомо, не менше 5 днів. Крім того, було видно, що дитина спорожнялась на себе, оскільки від неї був характерний неприємний запах та сліди випорожнень, дитина була брудною, не доглянутою, бо в неї були нестрижені нігті та волосся, а також був педикульоз.У хлопчика були виявлені груба затримка психофізичного розвитку, синдром церебральної збудливості, мікроцефалія, у звязку з чим у нього розвився спастичний тетрапарез тобто предпаралічний стан кінцівок. Це може говорити про те, що батьками не приділялася увага розвитку рухомості дитини шляхом проведення якихось ігор, зарядки, перебування на вулиці. В період перебування ОСОБА_2 в СОДКЛ йому були надані всі необхідні заходи щодо його лікування, але стан здоровя хлопчика був дуже тяжкий і лікарі були вже безсилі. 07.01.2010 року малолітній ОСОБА_2 помер у звязку із зупинкою серця. На протязі перебування хлопчика в лікарні батьки відвідали його лише один раз, ніякої їжі не приносили та ліків не купували, всі необхідні для підтримки здоровя хворого хлопчика речі були надані лікарнею. За весь час більше станом здоровя сина не поцікавились, хоча матері дитини були надані номера телефонів відділення лікарні під час відвідування СОДКЛ. Після смерті дитини батьки в лікарню не зявилися, тому труп ОСОБА_2 було направлено до патологоанатомічного бюро в лікарню №5 міста Суми. Такий тяжкий стан здоровя дитини, в якому вона поступила до СОДКЛ, був результатом незадовільного відношення батьків до виконання своїх батьківських обовязків (а.с.219);
- показами свідка ОСОБА_14, які оголошувались в судовому засіданні, яка показала, що працює завідуючою пульмонологічним відділенням СОДКЛ. 25.12.2009 року до відділення анестезіології інтенсивної терапії поступив малолітній ОСОБА_2. При огляді дитини було встановлено, що хлопчик знаходився вкрай тяжкому стані, без свідомості, йому одразу була надана медична допомога. Також були виявлені шкіряні пролежні, які були на спині, пятці і на вусі, що говорило про те, що дитина лежала тривалий час нерухомо, не менше 5 днів. Йому був поставлений діагноз: двостороння полісегментарна бронхопневмонія, дихальна недостатність другого ступеню, важкий перебіг, серцево-легенева недостатність, синдром поліорганної недостатності. ОСОБА_3 був дуже худим та немічним, що говорило про те, що він, скоріш за все отримував дуже незначну кількість їжі. В процесі лікування стан дитини погіршувався і після повторного рентгенологічного обстеження легенів у хлопчика було виявлено двобічну тотальну пневмонію, що свідчило про занедбаність хвороби та про те, що батьки звернулися по медичну допомогу невчасно. Дитині неодноразово проводилась корекція лікування, але не дивлячись на це, враховуючи давність хвороби та глибокі зміни з боку органів та систем, ефекту від лікування не було та дитина померла. Такий тяжкий стан здоровя дитини, в якому вона поступила до СОДКЛ був результатом незадовільного відношення батьків до виконання своїх батьківських обовязків (а.с.220);
- свідоцтвом про народження ОСОБА_2, матір»ю якого дій1сно є ОСОБА_1, підсудна у даній справі (а.с.251);
- копією постанови Білопільського районного суду від 03.02.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП. (а.с.259);
- довідкою Білопільської ЦРЛ від 19.03.2010 року про те, що ОСОБА_1 з 2007 року знаходиться на обліку в наркологічному кабінеті з діагнозом хронічний алкоголізм (а.с.264), а також іншими матеріалами справи у їх сукупності.
За таких обставин суд вважає, що вина підсудної ОСОБА_1 у інкримінованому їй злочині знайшла своє повне підтвердження під час судового слідства.
Те, що ОСОБА_1 не визнає своєї вини, суд розцінює як спосіб її захисту від пред»явленого обвинуваченню з метою уникнути справедливого покарання за вчинений злочин.
В основу вироку суд кладе покази свідків, які послідовні, логічні і не суперечать доказам, які зібрані в матеріалах справи.
В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що син захворів та схуд за одну ніч. Але її покази спростовуються показами свідків та матеріалами справ, згідно яких такі захворювання, які були виявлені у ОСОБА_2 і від яких він помер, за одну ніч не можуть виникнути. Також дитина за такий короткий час не може схуднути.
Тому суд дії ОСОБА_1 кваліфікує за ст.166 КК України, оскільки вона вчинила злісне невиконання батьками встановлених законом обовязків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.
При призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину підсудною, обставини справи це те, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 померла дитини, її особу, яка негативно характеризується за місцем проживання, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, позбавлена батьківських прав відносно доньки ОСОБА_15 2003 року народження, у вчиненому не розкаюється.
Тому суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення підсудної та попередження нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі.
Речові докази історію пологів №358 ОСОБА_1 та картку новонародженого №206 необхідно залишити в матеріалах справи; амбулаторну картку ОСОБА_2, вилучену у Жовтневій дільничній лікарні, необхідно повернути Жовтневій дільничній лікарні; медичну картку №12145/132 стаціонарного хворого ОСОБА_2 необхідно повернути Сумській обласній дитячій клінічній лікарні
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд
з а с у д и в:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.166 України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
Запобіжний захід до набрання вироком чинності змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту із зали суду.
Строк покарання відраховувати з 23 червня 2010 року.
Речові докази історію пологів №358 ОСОБА_1 та картку новонародженого №206 залишити в матеріалах справи; амбулаторну картку ОСОБА_2, вилучену у Жовтневій дільничній лікарні, - повернути Жовтневій дільничній лікарні; медичну картку №12145/132 стаціонарного хворого ОСОБА_2 - повернути Сумській обласній дитячій клінічній лікарні (а.с.193).
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженою в той же термін з моменту отримання його копії.
Суддя
скопійовано
-
скопійовано
-
