Справа № 420/6927/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 338 від 27.02.2023 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років позивачу, та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з моменту звільнення, тобто з 13.04.2016 року, а також здійснити нарахування та виплату пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дії відповідача порушують конституційне право на належний соціальний захист та є неправомірними, а рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років незаконним, оскільки пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

26.04.2023 року до суду від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив, в якому зазначено, що згідно з поданням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.02.2023 року №11/ПВ-11319/СУД про призначення пенсії позивачу на день звільнення зі служби, тобто на 08.08.2017 року позивач має календарну вислугу 16 років 07 місяців 07 днів та з урахуванням пільгово обчислення 22 роки 08 місяці 23 дні. Оскільки на день звільнення зі служби, тобто на 12.04.2016 року, позивач не має вислугу років 22 календарних роки та 6 місяців і більше, тому безпідставною є вимога позивача в призначенні пенсії.

Ухвалою суду від 10.04.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також ухвалою суду від 10.04.2023 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в строк для надання відзиву надати до суду докази, які слугували підставою для відмови у призначенні пенсії та належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1 .

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 , проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника Луганського прикордонного загону ДПСУ від 12.04.2016 №186-ос ОСОБА_1 звiльнений з військової служби у запас Збройних сил України.

З зазначеного наказу вбачається, що вислуга років ОСОБА_1 станом на 12.04.2016 складає: військова служба 16 років 07 місяців 07 днів; пільгова 06 років 01 місяць 16 днів, всього: 22 роки 08 місяців 23 дні.

14.02.2022 року позивач звернувся до голови Державної прикордонної служби України із заявою, в якій просив на підставі статті 46 Конституції України, п. «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262, Постанови КМУ № 393, у відповідності до Порядку № 3-1 надати вказівку оформити всі необхідні документи та подання про призначення йому пенсії за вислугу років 22 роки 08 місяців 23 дні (тобто з урахуванням проходження військової служби на пільгових умовах), з подальшим їх направленням до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

За результатами розгляду заяви про призначення пенсії від 14.02.2022 року Адміністрація ДПСУ листом від 12.05.2022 №11/Т-1975-4308 повідомила ОСОБА_1 про те, що вiдсутнi пiдстави для прийняття від позивача заяви про призначення пенсії за вислугу років та інших надісланих документів, а також для надання доручення прикордонному загону про підготовку документів, необхідних для призначення пенсії позивачу за вислугу років на умовах, встановлених статтею 12 Закону № 2262, та їх надсилання до вiдповiдного органу Пенсійного фонду України.

У відповіді зазначено, що на дату виключення позивача зі списків особового складу військової частини станом на 12.04.2016 року вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні становить лише 16 років 07 місяців 07 днів, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленим пунктом «а» статті 12 Закону № 2262.

Не погоджуючись з вищенаведеною відмовою позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Рішенням суду від 01.09.2022 року задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови 12.05.2022 року в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та направити необхідні документи (в тому числі подання про призначення пенсії) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за його заявою від 14.02.2022 року відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії: календарної вислуги років 16 років 07 місяців 07 днів та вислуги років на пільгових умовах 06 років 01 місяць 16 днів (а.с.24-27).

Вказане вище рішення набрало законної сили 25.10.2022 року, оскільки залишено без змін Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 року по справі №420/8161/22 (а.с.28-31).

На виконання вищенаведеного рішення суду Адміністрація Державної прикордонної служби України направила до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області матеріали для призначення пенсії позивачу, серед яких зокрема наявне подання про призначення пенсії (а.с.19-23).

Згідно подання про призначення пенсії позивачу на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 року по справі №420/8161/22, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду 25.10.2022 року, вказано, що вислуга років станом на 12.04.2016 року відповідно до витягу з наказу начальника Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 12. 04.2016 року №186-ос для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» складає:

- 22 роки 08 місяців 23 дні, у тому числі:

- календарна 16 років 07 місяців 07 днів;

- пільгова 06 років 01 місяць 16 днів.

27.02.2023 року відповідачем прийнято рішення №338, яким позивачу у призначенні пенсії відмовлено та зазначено:

«Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону пенсія за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "6"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), призначається незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року №393 передбачено, що для отримання права на призначення пенсії за вислугу років обов`язковою умовою є наявність саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років.

Згідно з поданням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.02.2023 №11/ПВ-11319/СУД про призначення пенсії ОСОБА_1 на день звільнення зі служби, тобто на 12.04.2016, ОСОБА_1 має календарну вислугу 16 років 07 місяців 07 днів та з урахуванням пільгового обчислення - 22 роки 08 місяців 23 дні.

Вислуга років, з врахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах враховується тільки для визначення розміру пенсії, а не права.

Оскільки на день звільнення зі служби, тобто на 12.04.2016, ОСОБА_1 не має вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше, йому в призначенні пенсії відмовлено.

У разі незгоди з даним рішенням воно може бути оскаржено до Пенсійного фонду України або до суду» (а.с.17).

Вважаючи вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Частиною другою статті 17 Закону України 2262-XII визначено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах вказаного Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Згідно зі статтею 17-1 Закону України №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тобто законодавець чітко встановлює можливість призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням в її період вислуги років на пільгових умовах.

Так, порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, яка визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.

Відповідно до підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 вказаної постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці-час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

З вказаної Постанови слідує, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується пільговий стаж роботи на встановлених цим Порядком посадах.

Таким чином, з аналізу викладених положень наведеного Порядку вбачається, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» Закону України № 2262-XI.

Відтак, положення усіх зазначених вище нормативно-правових актів не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги та не встановлюють те, що вислугу років у пільговому обрахуванні не можна зараховувати до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії.

З огляду на викладені норми, слід вказати, що як Законом №2262-ХІІ, так і Постановою №393 не визначено та не передбачено таких понять як пільгове обчислення вислуги років, пільгова пенсія, пільгова вислуга років або загальна вислуга років.

Суд зауважує, що статтею 12 Закону №2262-ХІІ визначені умови, коли пенсія призначається саме за вислугу років.

Стаття 17-1 Закону №2262-ХІІ також регулює питання обчислення саме вислуги років, однак за наявності у конкретної особи певних умов при проходженні служби, які обумовлюють застосування пільг при призначенні пенсії згідно Закону №2262-ХІІ.

В свою чергу, згідно з Постановою №393 пільгами є зарахування до вислуги років, яка надає право на отримання пенсії, у певній кратності тих періодів служби, які відповідають визначеним цією Постановою умовам (конкретні умови передбачають застосування певної кратності).

Поняття вислуга років, яка обчислюється у будь-якому випадку календарними роками та місяцями, застосовується як до осіб, які не мають пільгових умов на призначення пенсії за Законом № 2262-ХІІ, так і до осіб, які мають такі пільгові умови.

З матеріалів справи видно, що вислуга років на день звільнення позивача складає:

- 22 роки 08 місяців 23 дні, у тому числі:

- календарна 16 років 07 місяців 07 днів;

- пільгова 06 років 01 місяць 16 днів.

Статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Отже, Законом №2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Верховний Суд у своїх постановах від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, від 10 липня 2019 року у справі № 1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі №295/7220/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №360/1432/19 та від 27 березня 2020 року у справі №569/727/17, від 23 червня 2020 року у справі №750/10827/16-а, від 20 січня 2021 року у справі №620/509/19 викладав висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Вказана позиція була також підтримана у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18.

У вищезазначеній постанові Верховний Суд сформував наступні правові висновки: «В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393».

Отже, є необґрунтованим висновок пенсійного органу про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Суд вказує на те, що передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

При цьому таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема пункт "а" статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 23 календарних років і більше. В свою чергу, положеннями статті 17-1 Закону №2262-ХІІ та Постановою №393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону №2262-ХІІ та Постанови №393.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 року у справі №750/9775/16-а.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що аналіз норм Закону №2262-XII у взаємозв`язку з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон №2262-ХІІ. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою №393.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення №5-рп/2002).

За наслідками розгляду справи №480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив висновок, викладений у постанові від 14.04.2021 про те, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

Таким чином, вислуга років з урахуванням часу служби, що підлягає зарахуванню на пільгових умовах становить більше 22 календарних років та 6 місяців, а тому позивач має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.

З таких умов суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27 лютого 2023 року №338 необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та зважаючи, що судом встановлено протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови y призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. а ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звiльнених з військової служби, та деяких інших осіб, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з моменту його звернення із заявою щодо призначення пенсії.

Щодо вимог в частині зобов`язання нарахувати та виплатити пенсію з відповідної дати звернення, то суд зауважує, що пенсія ще не призначена, та підстав вважати, що при призначенні такої пенсії не буде нараховано та виплачено належні суми пенсії позивачу немає, тобто в даному випадку це є вимогами на майбутнє.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат в цій частині у справі не здійснювати.

Керуючись статтями 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №338 від 27.02.2023 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з моменту його звернення із заявою щодо призначення пенсії.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул.Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).

СуддяІванов Е.А.