ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/1317/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

прокуратури - Підяша О. С. (за посвідченням від 01.03.2023 № 076391),

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 20.12.2022 (суддя Буракова А. М.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 (головуючий - Крестьянінов О. О., судді Фоміна В. О., Шевель О. В.) у справі

за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради

до Приватної фірми "Злагода"

про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 11.08.2022 керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - Харківська міськрада, Міськрада, Орендодавець, позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватної фірми "Злагода" (далі - ПФ "Злагода", Фірма, Орендар, відповідач) про: 1) розірвання договору оренди землі від 21.04.2006 за № 140667100114 (далі - договір оренди від 21.04.2006, договір № 140667100114), укладеного між сторонами щодо оренди земельної ділянки загальною площею 0,2362 га, кадастровий номер 6310136300:07:006:0049 (далі - спірна земельна ділянка, орендована земельна ділянка), яка знаходиться на вул. Культури (напроти житлового будинку № 15) у м. Харкові, та зареєстрованого 21.04.2006 за № 140667100114 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель, з додатковими угодами; 2) зобов`язання ПФ "Злагода" повернути спірну земельну ділянку Харківській міськраді з посиланням на положення статей 319, 321, 391, 416, 525, 526, 530, 611, 629, 651, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 188, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 12, 83, 1021, 116, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 13, 24, 32, 34, 36 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон України № 161-XIV), статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що Міськрада виконала всі зобов`язання, передбачені договором оренди від 21.04.2006, зокрема, передала спірну земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови для будівництва культурно-ділового центру та подальшої експлуатації цього об`єкту, недоліки, які могли би перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням, відсутні. Харківська міськрада, передаючи в оренду земельну ділянку, розраховувала не лише на своєчасне виконання Орендарем своїх зобов`язань щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, але й на цільове використання земельної ділянки, її забудову Фірмою та, як наслідок, поліпшення інфраструктури міста та подальше утримання цієї земельної ділянки в належному стані. Проте відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань у частині здійснення будівництва культурно-ділового центру до 31.12.2018 на орендованій земельній ділянці, як це передбачено договором № 140667100114 (у редакції додаткової угоди від 29.12.2016), що свідчить про порушення Орендарем істотних умов договору оренди землі та наслідком чого має бути розірвання вказаного договору в судовому порядку.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.12.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення аргументоване посиланням на положення статей 261, 525, 526, 629, 651, 792 ЦК України, статей 96, 141, 143 ЗК України, статті 193 ГК України, статей 13, 15, 31, 32, 34 Закону України № 161-XIV, статей 73- 76, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) підставою для розірвання договору оренди від 21.04.2006 не може слугувати та обставина, що будівельні роботи не були розпочаті, оскільки нецільовим використанням земельної ділянки є її використання з іншою метою, ніж та, що встановлена договором (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 922/324/17); 2) у 2020 році Харківська міськрада вже зверталася з позовом до ПФ "Злагода" про розірвання договору оренди від 21.04.2006 з підстав самовільного розміщення на земельній ділянці тимчасової споруди, використання Фірмою наданої в оренду земельної ділянки не за цільовим призначенням та недотримання Орендарем строку будівництва (до 31.12.2016), визначеного додатковою угодою від 20.02.2015. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.03.2021 у справі № 922/1777/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2021, в задоволенні позову Міськради було відмовлено зокрема з тих підстав, що нездійснення відповідачем будівництва об`єкту нерухомості на спірній земельній ділянці підставою для розірвання договору оренди землі вважатися не може, оскільки, по-перше, пункт 7 договору № 140667100114 передбачає можливість розірвання договору оренди внаслідок нездачі об`єктів в експлуатацію саме в строки, встановлені рішенням Харківської міськради від 06.03.2006 № 51/06, тобто до 06.03.2008, проте оформлена додатковими угодами від 20.02.2015 і від 29.12.2016 зміна строків будівництва без внесення відповідних змін до пункту 7 договору оренди землі унеможливлює кваліфікацію факту нездійснення будівництва як порушення цього пункту договору. По-друге, нездійснення будівництва Фірмою не може також розглядатися як порушення підпункту "а" пункту 31 договору оренди від 21.04.2006, оскільки строки оренди спірної земельної ділянки (до 06.03.2056) не спливли, а з 01.01.2018 відповідачем сплачується орендна плата у збільшеному (як після будівництва) розмірі. По-третє, безпосереднє зволікання (незалежно від обґрунтованості причин) зі здійсненням відповідачем будівництва ніяким чином не зачіпає майнових інтересів Орендодавця в межах спірних відносин, що в розумінні положень частини 2 статті 651 ЦК України та статті 32 Закону України № 161-XIV зумовлює відсутність підстав для розірвання договору № 140667100114; 3) орендна плата за користування земельними ділянками є одним із основних видів доходів бюджету територіальної громади м. Харкова, а з листа Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області від 01.11.2022 № 6365/5/20-40-04-03-06 вбачається, що ПФ "Злагода" обліковується платником орендної плати за земельну ділянку, кадастровий номер 631136300:07:006:0049, сплачено орендної плати за землю з юридичних осіб за 2019 рік - 581 004,02 грн, за 2020 рік - 582 180,05 грн, за 2021 рік - 642 382 грн, за 2022 рік (станом на 31.10.2022) - 80 740,10 грн, тому розірвання договору оренди від 21.04.2006 призведе до зменшення надходження коштів до бюджету територіальної громади м. Харкова.

При цьому суд першої інстанції відхилив заяву відповідача про застосування строку позовної давності з підстав відмови в позові в зв`язку з його необґрунтованістю.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 20.12.2022 залишено без змін з інших мотивів, а саме: хоча сторонами не спростовано та судом встановлено як факт порушення Орендарем строків будівництва, визначених пунктами 7, 8 договору оренди від 21.04.2006, так і обставину того, що будівництво Фірмою культурно-ділового центру на орендованій земельній ділянці та здача його в експлуатацію в установлений строк дійсно могли мати для позивача певний суспільний інтерес і бути одним із бажаних результатів, на який орган місцевого самоврядування розраховував під час укладення вказаного договору, однак, враховуючи позицію Міськради щодо недоцільності розірвання договору № 140667100114 під час широкомасштабної воєнної агресії російської федерації на території України та перебування міста Харкова під постійними ворожими обстрілами з 24.02.2022, в зв`язку з чим наразі розірвання договору оренди землі неминуче призведе до втрати певної частини доходу бюджету місцевої територіальної громади, а також зважаючи на пріоритетність суспільного інтересу Орендодавця в збереженні орендних відносин між сторонами з метою отримання, починаючи з 01.01.2018, підвищеного розміру орендної плати, визначеного додатковою угодою від 29.12.2016, яка (орендна плата) є важливим джерелом наповнення місцевого бюджету під час воєнного стану.

За таких обставин апеляційний суд, враховуючи критерій "пропорційності", який відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) передбачає необхідність дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, дійшов висновку про недоведеність Прокурором істотності допущеного відповідачем порушення умов договору оренди від 21.04.2006 як підстави його розірвання згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що суди не врахували: 1) висновку щодо застосування положень статей 611, 651 ЦК України, викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17, від 24.04.2018 у справі № 909/248/17, від 22.01.2019 у справі № 927/877/17, від 18.06.2019 у справі № 910/8424/18, від 24.10.2019 у справі № 905/799/18, від 07.05.2020 у справі № 904/299/16, від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21; 2) висновку щодо застосування норми статті 180 ГК України, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 926/324/20; 3) висновку щодо застосування положень статей 6, 627 ЦК України, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 909/51/19.

Зокрема скаржник вважає, що порушення Орендарем умов договору № 140667100114 в частині завершення забудови земельної ділянки у визначений цим договором строк (до 31.12.2018) є істотним порушенням договору оренди від 21.04.2006, яке відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України є підставою для дострокового розірвання цього договору в судовому порядку та припинення права користування спірною земельною ділянкою.

Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи

7. ПФ "Злагода" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні її вимог з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Харківська міськрада не скористалася правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 20.12.2022 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 922/1317/22 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 30.05.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Згідно з пунктом 12 додатку 1 до рішення Харківської міськради від 06.03.2006 № 51/06 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів" припинено право користування Приватної фірми "Олімпія" земельною ділянкою площею 0,2541 га (за її добровільною відмовою) на вул. Культури (напроти житлового будинку № 15) та надано зазначену земельну ділянку в оренду ПФ "Злагода" для будівництва культурно-ділового центру до 06.03.2008 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації об`єкту до 06.03.2056.

10. 21.04.2006 між Харківською міськрадою (Орендодавець) та ПФ "Злагода" (Орендар) укладено договір оренди землі, за умовами пунктів 1- 3 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,2362 га - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться на вул. Культури (навпроти житлового будинку № 15) у м. Харкові. На земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури.

Зазначений договір 21.04.2006 зареєстровано в Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель за № 140667100114.

11. У пунктах 7, 8 договору оренди від 21.04.2006 сторони погодили, що у випадку нездачі об`єктів до експлуатації у встановлені в рішенні строки, а також неотримання дозволів на виконання будівельних робіт зазначене рішення втрачає чинність і договори оренди земельних ділянок підлягають розірванню у встановленому порядку. Договір укладено строком: на період будівництва - до 06.03.2008 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації), на період експлуатації - до 06.03.2056.

12. Згідно з пунктами 15, 28, 31, 38 договору № 140667100114 земельна ділянка передається в оренду для будівництва культурно-ділового центру (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації) та подальшої експлуатації об`єкту. Орендодавець має право вимагати, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати. Обов`язками Орендаря, зокрема, визначено: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; сплачувати оренду плату в строки та розмірах, встановленим цим договором; використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до договору. Дія договору його припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

13. Пунктом 22 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 24.12.2014 №1739/14 "Про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об`єктів" передбачено продовжити ПФ "Злагода" строки будівництва культурно-ділового центру на вул. Культури (навпроти житлового будинку № 15) до 31.12.2016.

На підставі вказаного рішення між сторонами укладено додаткову угоду від 20.02.2015 до договору оренди від 21.04.2006.

14. Згідно з пунктом 12 додатку 1 до рішення Харківської міськради від 21.12.2016 № 457/16 "Про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об`єктів" продовжено Фірмі строки будівництва культурно-ділового центру на вул. Культури (навпроти житлового будинку № 15) до 31.12.2018.

На підставі вказаного рішення між Міськрадою та ПФ "Злагода" укладено додаткову угоду від 29.12.2016 до договору оренди від 21.04.2006.

Відповідно до пункту 8 договору № 140667100114 (в редакції додаткової угоди від 29.12.2016) вказаний договір було укладено строком: на період будівництва - до 31.12.2018 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації), на період експлуатації - до 06.03.2056.

15. З листа Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області від 01.11.2022 № 6365/5/20-40-04-03-06 вбачається, що ПФ "Злагода" обліковується платником орендної плати за земельну ділянку, кадастровий номер 631136300:07:006:0049, сплачено орендної плати за землю з юридичних осіб за 2019 рік - 581 004,02 грн, за 2020 рік - 582 180,05 грн, за 2021 рік - 642 382 грн, за 2022 рік (станом на 31.10.2022) - 80 740,10 грн, тому розірвання договору оренди від 21.04.2006 призведе до зменшення надходження коштів до бюджету територіальної громади м. Харкова.

Позиція Верховного Суду

16. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

18. В основу оскаржуваного рішення про відмову в задоволенні позову покладено висновок місцевого господарського суду про те, що підставою для розірвання договору оренди від 21.04.2006 не може слугувати та обставина, що будівельні роботи не були розпочаті, оскільки нецільовим використанням земельної ділянки є її використання з іншою метою, ніж та, що встановлена договором (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 04.04.2019 у справі № 922/324/17).

19. В свою чергу, в основу оскаржуваної постанови, якою первісне рішення залишено без змін, покладено висновок апеляційного суду про те, що хоча сторонами не спростовано та судом встановлено як факт порушення Орендарем строків будівництва, визначених пунктом 8 договору оренди від 21.04.2006, так і обставину того, що будівництво Фірмою культурно-ділового центру на орендованій земельній ділянці та здача його в експлуатацію в установлений строк дійсно могли мати для позивача певний суспільний інтерес і бути одним із бажаних результатів, на який орган місцевого самоврядування початково розраховував під час укладення вказаного договору, однак, враховуючи чітку позицію Міськради щодо недоцільності розірвання договору № 140667100114 під час широкомасштабної воєнної агресії російської федерації на території України та перебування міста Харкова під постійними ворожими обстрілами, починаючи з 24.02.2022, в зв`язку з чим наразі розірвання договору оренди землі неминуче призведе до втрати певної частини доходу бюджету місцевої територіальної громади, а також зважаючи на пріоритетність суспільного інтересу Орендодавця в збереженні орендних відносин між сторонами з метою отримання, починаючи з 01.01.2018, підвищеного розміру орендної плати, визначеного додатковою угодою від 29.12.2016 на період після здачі в експлуатацію об`єкта нерухомості, яка (орендна плата) вноситься Товариством з 01.01.2018 та є надважливим джерелом наповнення місцевого бюджету в період воєнного стану, що свідчить про раціональне використання органом місцевого самоврядування орендованої земельної ділянки як джерела доходу місцевого бюджету.

За таких обставин апеляційний суд, враховуючи критерій "пропорційності", який відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає необхідність дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, дійшов висновку про недоведеність Прокурором істотності допущеного відповідачем порушення умов договору оренди від 21.04.2006 як підстави його розірвання згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України. Адже в цьому випадку Прокурором не доведено наявності поряд з виявленим порушенням відповідачем умов договору № 140667100114 завдання реальної шкоди іншій стороні договору (Міськраді), внаслідок чого Орендодавця було би позбавлено можливості отримати очікуване при укладенні договору.

20. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

21. Так, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

1) висновку щодо застосування положень статей 611, 651 ЦК України, викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17, від 24.04.2018 у справі № 909/248/17, від 22.01.2019 у справі № 927/877/17, від 18.06.2019 у справі № 910/8424/18, від 24.10.2019 у справі № 905/799/18, від 07.05.2020 у справі № 904/299/16, від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21;

2) висновку щодо застосування норми статті 180 ГК України, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 926/324/20;

3) висновку щодо застосування положень статей 6, 627 ЦК України, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 909/51/19.

22. Проте колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність передбаченого частиною 2 статті 651 ЦК України істотного порушення договору оренди від 21.04.2006 як підстави для його розірвання та водночас відхиляє зазначені вище доводи скаржника, як необґрунтовані, з огляду на таке.

23. Згідно з частинами 3, 4 статті 31 та частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

24. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 та частини 2 статті 651 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

25. Отже, до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України і при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України. Водночас застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 зі спору про розірвання договору оренди землі).

26. В пунктах 4.29- 4.31 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/799/18 зі спору про розірвання договору оренди землі, що виник з подібних правовідносин, викладено такий висновок щодо застосування норм пункту 1 частини 1 статті 611 та частини 2 статті 651 ЦК України:

"4.29. Як установлено судами, за умовами спірного договору оренди земельної ділянки, пунктом 9.2.7 договору зобов`язано орендаря почати будівництво об`єкта не пізніше 2-х років з дня прийняття міськрадою рішення і закінчити будівництво у термін, який не перевищує одного календарного року після закінчення нормативного строку будівництва, зазначеного у проектній документації.

4.30. Таким чином, укладаючи договір оренди, Маріупольська міська рада розраховувала, що ПП "Рогожин" буде використовувати земельну ділянку для будівництва торгово-розважального центру, однак підприємство не приступило до використання даної земельної ділянки (не розпочало будівництво) в строки, встановлені договором оренди землі, а тому доводи касаційної скарги щодо відсутності порушення з боку відповідача істотних умов договору та використання земельної ділянки у межах передбаченої договором мети є необґрунтованими, оцінені судами першої і апеляційної інстанцій та спростовані матеріалами справи.

4.31. При цьому судами установлено, що будівництво на спірній земельній ділянці не розпочато, відповідач не звертався до міської ради щодо внесення змін або розірвання договору оренди (до подання прокурором позову до суду) у зв`язку з неможливістю здійснення забудови земельної ділянки, а також відсутні будь-які докази звернення відповідача для отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Також відповідач не підтвердив належними та допустимим доказами об`єктивної неможливості виконання обов`язку щодо забудови земельної ділянки, не довів наявності будь-яких перешкод щодо початку будівництва, в тому числі з боку органів державної влади та/або місцевого самоврядування.

Зважаючи на вищевикладене, на підставі комплексної оцінки доказів та обставин справи, суди дійшли до висновку про обґрунтованість позовних вимог".

27. Схожий висновок про наявність передбачених частиною 2 статті 651 ЦК України підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності в зв`язку з невиконання орендарем обов`язку із завершення забудови земельної ділянки у визначений договором строк (не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору) викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21.

28. Під час вирішення спору апеляційний суд цілком правомірно виходив з тих встановлених обставин, що, незважаючи на неповне виконання ПФ "Злагода" умов договору оренди від 21.04.2006, зокрема в частині здачі культурно-ділового центру в експлуатацію в термін до 31.12.2018, визначений додатковою угодою від 29.12.2016, що дійсно могло мати для позивача певний суспільний інтерес і бути одним із бажаних результатів, на який орган місцевого самоврядування початково розраховував під час укладення вказаного договору, однак, Міськрада (Орендодавець) висловила чітку позицію щодо недоцільності розірвання договору № 140667100114 під час широкомасштабної воєнної агресії російської федерації на території України та перебування міста Харкова під постійними ворожими обстрілами, починаючи з 24.02.2022, в зв`язку з тим, що наразі розірвання договору оренди землі неминуче призведе до втрати певної частини доходу бюджету місцевої територіальної громади, а також зважаючи на пріоритетність суспільного інтересу Орендодавця в збереженні орендних відносин між сторонами з метою продовження отримання підвищеного розміру орендної плати, визначеного додатковою угодою від 29.12.2016, яка (орендна плата в підвищеному розмірі) вноситься Фірмою з 01.01.2018 та є важливим джерелом наповнення місцевого бюджету в період воєнного стану, що також свідчить про найраціональніше на цей час використання органом місцевого самоврядування орендованої земельної ділянки як джерела доходу місцевого бюджету.

За таких обставин апеляційний суд, враховуючи критерій "пропорційності", який відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає необхідність дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, дійшов висновку про недоведеність Прокурором істотності допущеного відповідачем порушення умов договору оренди від 21.04.2006 як підстави його розірвання згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України. Адже саме в цьому випадку Прокурором не доведено наявності поряд із виявленим порушенням відповідачем умов договору № 140667100114 (відсутність здачі об`єкта в експлуатацію) завдання реальної шкоди іншій стороні договору (Міськраді), внаслідок чого Орендодавця було би позбавлено можливості отримати очікуване при укладенні договору.

При цьому Верховний Суд бере до уваги неспростований скаржником висновок апеляційного суду про те, що повторна спроба передачі Міськрадою в оренду звільненої Фірмою (в разі розірвання договору оренди від 21.04.2006) земельної ділянки комунальної власності з метою будівництва культурно-ділового центру наразі видається надскладним і малоймовірним (з огляду на його безперспективність) "завданням" для органу місцевого самоврядування під час війни, позаяк з 24.02.2022 Місто-герой Харків перебуває під постійними ворожими обстрілами.

29. Водночас колегія суддів наголошує, що враховуючи зазначений вище висновок Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності визначення підстави істотності допущеного порушення договору оренди землі через оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, та керуючись у зв`язку з цим дискреційними повноваженнями, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність істотності допущеного відповідачем порушення умов договору з огляду на необхідність врахування суспільного (публічного) інтересу місцевої територіальної громади, який (інтерес) полягає в отриманні Міськрадою від Орендаря з 01.01.2018 орендної плати в підвищеному розмірі, визначеному додатковою угодою від 29.12.2016 (за ставкою, встановленою на період після введення об`єкта нерухомості в експлуатацію) з метою наповнення місцевого бюджету м. Харкова під час дії воєнного стану, в зв`язку з чим наразі очевидною та безсумнівною є пріоритетність зазначеного суспільного (публічного) інтересу в порівнянні з доводами скаржника про недосягнення очікуваного Харківською міськрадою соціального ефекту від нездійснення Товариством будівництва культурно-ділового центру, спрямованого на розвиток інфраструктури та благоустрою в місті Харкові, а саме в період, коли Місто-герой Харків перебуває під постійними ворожими обстрілами.

Наведеним вище повністю спростовується твердження скаржника про те, що порушення Орендарем умов договору № 140667100114 в частині завершення забудови земельної ділянки у визначений цим договором строк (до 31.12.2018) є істотним порушенням договору оренди від 21.04.2006, яке відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України є підставою для дострокового розірвання цього договору в судовому порядку та припинення права користування спірною земельною ділянкою.

30. Таким чином, колегія суддів вважає, що, незважаючи на наведені вище незначні відмінності в установлених фактичних обставинах справи № 922/1317/22 і справ №№ 905/799/18, 910/7250/18, 910/237/21, при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційним судом якраз було враховано висновок щодо застосування норм пункту 1 частини 1 статті 611 та частини 2 статті 651 ЦК України, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/799/18, від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, хоча й без прямого посилання на зазначений правовий висновок.

31. Отже, суд апеляційної інстанції з урахуванням особливих фактичних обставин цієї справи переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновку, викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/799/18, від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, на неврахуванні якого (висновку) помилково наголошує скаржник.

32. Разом з тим колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій: 1) висновку щодо застосування положень статей 611, 651 ЦК України, викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17, від 24.04.2018 у справі № 909/248/17, від 22.01.2019 у справі № 927/877/17, від 18.06.2019 у справі № 910/8424/18, від 07.05.2020 у справі № 904/299/16; 2) висновку щодо застосування норми статті 180 ГК України, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 926/324/20; 3) висновку щодо застосування положень статей 6, 627 ЦК України, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, з огляду на таке.

33. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

34. Касаційна інстанція зазначає, що за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в справах №№ 925/1074/17, 909/248/17, 927/877/17, 910/8424/18, 904/299/16, 926/324/20, 909/51/19 та в справі, що наразі розглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов`язків сторін договору оренди, що зумовлює різний зміст спірних орендних правовідносин, і, як наслідок, виключає застосування під час вирішення цього спору вказаних скаржником правових висновків як нерелевантних.

35. Так, на відміну від цієї справи, позовні вимоги в якій Прокурор обґрунтовує виключно невиконанням Орендарем своїх зобов`язань у частині здійснення будівництва культурно-ділового центру на орендованій земельній ділянці в строк, визначений додатковою угоди від 29.12.2016 до договору оренди від 21.04.2006, ухвалюючи постанову від 13.02.2018 про залишення без змін постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі № 925/1074/17, якою було відмовлено в задоволенні позову про розірвання договору оренди землі від 20.12.2007, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду погодився з висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність невиконання орендарем зобов`язання в частині внесення орендної плати в зв`язку з відсутністю заборгованості відповідача з орендної плати на час розгляду справи.

36. Водночас, залишаючи без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі № 909/248/17, якою було відмовлено в задоволенні позову про розірвання договору оренди землі від 15.08.2007, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 дійшов висновку про те, що ухилення відповідача від укладення договору співпраці про соціально-економічний розвиток села та від сплати пайових внесків не є істотним порушенням договору оренди землі в розумінні частини 2 статті 651 ЦК України, позаяк умовами договору оренди земельної ділянки не визначено обов`язку орендаря щодо укладення договору співпраці про соціально-економічний розвиток села, договорів про пайову участь у будівництві. При цьому судом апеляційної інстанції, на відміну від цієї справи, якраз встановлено факт здачі в експлуатацію об`єктів - багатоповерхових житлових будинків з приміщеннями громадського призначення.

37. В свою чергу, ухвалюючи постанову від 22.01.2019 у справі № 927/877/17 зі спору, що виник з приватизаційних правовідносин, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність передбачених частиною 2 статті 651 ЦК України підстав для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 15.02.2007, оскільки підставою вказаного позову прокурор визначив порушення покупцем обов`язку з добудови об`єкта як лікарняного корпусу, тоді як умовами пункту 5.5 зазначеного договору його сторони погодили обов`язок покупця завершити будівництво об`єкта приватизації без збереження профілю діяльності протягом трьох років після підписання договору купівлі-продажу.

38. Залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій в справі № 910/8424/18, якими було відмовлено в задоволенні позову про розірвання договору оренди земельної ділянки від 30.03.2007, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 18.06.2019, виходячи зі встановлених обставин знаходження на орендованій земельній ділянці належного відповідачеві нерухомого майна, добросовісного вчинення орендарем дій, необхідних для проведення та закінчення забудови спірної земельної ділянки, оплати витрат на будівельні роботи, погодився з висновком судів про відсутність вини позивача в порушенні строків завершення забудови земельної ділянки та, як наслідок, про відсутність підстав для застосування цивільно-правової відповідальності у виді розірвання договору, оскільки позивач вчиняв передбачені законодавством і договором дії, спрямовані на забудову орендованої земельної ділянки, а недотримання визначених у пункті 8.4 договору строків завершення будівництва сталося через тривалість надання уповноваженими органами технічних умов, розроблення проектно-будівельної документації, її погодження і затвердження зазначеними органами, надання позивачеві необхідних дозволів, тобто не з вини позивача.

Тобто в зазначеній постанові міститься передусім висновок Верховного Суду щодо застосування норми статті 614 ЦК України, а не щодо положень статей 611, 651 цього Кодексу, якими регулюються спірні відносини сторін у справі, що розглядається.

39. Водночас, на відміну від цієї справи, позовні вимоги в якій обґрунтовуються виключно порушення Орендарем обов`язку забудови орендованої земельної ділянки, у межах справи № 904/299/16 суди вирішували спір про розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" від 28.08.2009 № КПП-557 з підстав невиконання покупцем зобов`язань з передачі у власність держави штучної злітно-посадкової смуги та земельних ділянок, на яких вони розташовані, та щодо внесення інвестицій в грошовій формі, а постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2020 мотивована недоведеністю передбачених частиною 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" підстав для розірвання вказаного договору.

40. Касаційна інстанція не бере до уваги передчасні аргументи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування положень статей 6, 627 ЦК України, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, оскільки, по-перше, в зазначеній справі розглядався позов про внесення до договору оренди нежитлових приміщень змін у частині вартості об`єкта оренди та розміру орендної плати По-друге, зазначеними нормами цивільного законодавства спірні земельні правовідносини в справі № 922/1317/22 не регулюються.

41. Колегія суддів також відхиляє безпредметні посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норми статті 180 ГК України, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 926/324/20 (предмет позову - визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення в частині покладання на орендаря обов`язку з погашення заборгованості), оскільки в силу абзацу 3 частини 1 статті 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря.

Отже правовідносини, що виникли між сторонами цієї справи щодо розірвання договору оренди землі, не регулюються положеннями ГК України (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2023 у cправі № 911/528/21).

Тобто в постанові від 11.08.2021 у справі № 926/324/20 взагалі не міститься висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 611, 651 ЦК України, якими регулюються спірні відносини сторін у справі, що розглядається.

42. В контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних правовідносин у справі, що розглядається, та справах №№ 925/1074/17, 909/248/17, 927/877/17, 910/8424/18, 904/299/16, 926/324/20, 909/51/19, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень.

43. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження саме внаслідок здійснення судом апеляційної інстанції перегляду рішення місцевого господарського суду з врахуванням висновку щодо застосування норм статей 611, 651 ЦК України в подібних правовідносинах, який (висновок) викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/799/18, від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, на неврахуванні якого (висновку) помилково наголошує скаржник, що наразі виключає закриття касаційного провадження в цій справі.

Водночас, з мотивів, викладених у пунктах 33- 42 цієї постанови, колегія суддів не бере до уваги інші посилання скаржника на нерелевантні правові висновки, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17, від 24.04.2018 у справі № 909/248/17, від 22.01.2019 у справі № 927/877/17, від 18.06.2019 у справі № 910/8424/18, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 07.05.2020 у справі № 904/299/16, від 11.08.2021 у справі № 926/324/20.

44. Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 11.03.2021 у справі № 922/1777/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2021, в задоволенні позову Міськради про розірвання укладеного з ПФ "Злагода" договору оренди від 21.04.2006 було відмовлено, зокрема, з тих підстав, що нездійснення відповідачем будівництва об`єкту нерухомості на спірній земельній ділянці підставою для розірвання договору оренди землі вважатися не може, оскільки, по-перше, пункт 7 договору № 140667100114 передбачає можливість розірвання договору оренди внаслідок нездачі об`єктів в експлуатацію саме в строки, встановлені рішенням Харківської міськради від 06.03.2006 № 51/06, тобто до 06.03.2008, проте оформлена додатковими угодами від 20.02.2015 і від 29.12.2016 зміна строків будівництва без внесення відповідних змін до пункту 7 договору оренди землі унеможливлює кваліфікацію факту нездійснення будівництва як порушення цього пункту договору. По-друге, нездійснення будівництва Фірмою не може також розглядатися як порушення підпункту "а" пункту 31 договору оренди від 21.04.2006, оскільки строки оренди спірної земельної ділянки (до 06.03.2056) не спливли, а з 01.01.2018 відповідачем сплачується орендна плата у збільшеному (як після будівництва) розмірі. По-третє, безпосереднє зволікання (незалежно від обґрунтованості причин) зі здійсненням відповідачем будівництва ніяким чином не зачіпає майнових інтересів Орендодавця в межах спірних відносин, що в розумінні положень частини 2 статті 651 ЦК України та статті 32 Закону України № 161-XIV зумовлює відсутність підстав для розірвання договору № 140667100114.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міськради на рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 у справі № 922/1777/20 закрито, що свідчить про набуття вказаними судовими актами статусу остаточного судового рішення.

Єдина відмінність у справі № 922/1777/20 (між тими самими сторонами та з того ж предмета позову) та в цій справі полягає в тому, що в справі № 922/1777/20 підставою позову Міськрада визначила використання Фірмою наданої в оренду земельної ділянки не за цільовим призначенням та недотримання Орендарем строку будівництва (до 31.12.2016), визначеного додатковою угодою від 20.02.2015 до договору оренди від 21.04.2006, тоді як у справі № 922/1317/22 Прокурор посилається на невиконання ПФ "Злагода" зобов`язання з будівництва культурно-ділового центру в термін до 31.12.2018, передбачений додатковою угодою від 29.12.2016 до цього договору.

Таким чином, судами в справі № 922/1777/20 уже було вирішено питання стосовно особливостей застосування до договору оренди від 21.04.2006 норм статей 611, 651 ЦК України та відсутності у зв`язку з цим правових підстав для розірвання вказаного договору. Судові рішення в справі № 922/1777/20 набрали законної сили та є обов`язковими для виконання. Верховний Суд не може здійснювати їх ревізію в межах цієї справи, оскільки це суперечитиме принципу правової визначеності. Зокрема, як неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, принцип правової визначеності як складова верховенства права в державі також полягає в тому, що в разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 910/10006/19).

45. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, зважаючи на відсутність передбачених законом підстав для розірвання договору оренди від 21.04.2016, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

З мотивів, наведених раніше в цій постанові, Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами відповідача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

47. З огляду на те, що зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження в зв`язку з тим, що апеляційний суд переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновку щодо застосування норм статей 611, 651 ЦК України, викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/799/18, від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, що, в свою чергу, виключає закриття касаційного провадження в цій справі.

48. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

49. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

50. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

51. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Розподіл судових витрат

52. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20.12.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 922/1317/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай