ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2023 р. Справа№ 910/7000/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Майданевича А.Г.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Остапенко О.П., ордер серія ВІ №1126881 від 01.02.2023; Кравченко С.О. (директор)

від відповідача: Слюсар С.В., дов. від 13.12.2022 №2-1363д,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2022

у справі №910/7000/22 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл"

до акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 17 357 515, 03 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" до акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення заборгованості за договором № УГВ126/11-21 від 27.04.2021 на надання послуг з ГРП на родовищах АТ "Укргазвидобування" у розмірі 17 357 515,03 грн, з яких: 15 057 904,80 грн основного боргу, 2 120 153,00 грн інфляційних втрат, 179 457,23 грн трьох відсотків річних та 21 883,96 грн пені.

В обґрунтування позову позивач послався на неналежне виконання відповідачем свого обов`язку зі сплати за надані послуги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2022 позов задоволено повністю.

Стягнуто з акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" заборгованість у розмірі 15 057 904 грн 80 коп., 3 % річних у розмірі 179 457 грн 23 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 120 153 грн 00 коп., пеню у розмірі 21 883 96 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 260 362 грн 74 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 23 799 грн 60 коп.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості за отримані послуги у розмірі 15 057 904,80 грн. Крім того, суд першої інстанції вказав на обґрунтованість нарахованих 3 % річних, інфляційних втрат і пені.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти постанову, якою апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2022 по справі №910/7000/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Сервіс Ойл" в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не надав оцінку та неправильно застосував норми ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», п. 15 постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18, ст. 617 ЦК України, що призвело до прийняття неправомірного рішення. Також апелянт зазначив, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є явно завищеними та неспіврозмірними із складністю справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 апеляційну скаргу у справі №910/7000/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Ткаченко Б.О., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/7000/22 та призначено розгляд справи на 27.02.2023.

06.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

07.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання про залучення третьої особи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилався на те, що в ЄДР судових рішень наявна ухвала Полтавського апеляційного суду в кримінальній справі № 554/2088/22 від 11.01.2023, відповідно до якої фактично всі активи позивача перейшли в управління АРМА та відповідно агентство набуває прав та обов`язків щодо таких активів.

Однак, з огляду на предмет та підстави заявленого позову, рішення у даній справі жодним чином не впливає на права і обов`язки Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, яке не є учасником правовідносин сторін.

27.01.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги по справі № 910/7000/22, в яких останній просив вирішити питання про стягнення з відповідача 10 253,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 27.01.2023 оголошено перерву до 27.03.2023.

01.03.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли заперечення щодо заяви про стягнення витрат не професійну правничу допомогу.

13.03.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги по справі № 910/7000/22, в яких останній просив вирішити питання про стягнення з відповідача 14 203,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні, 30.05.2023 представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача, заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.04.2021 між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (далі - підрядник) було укладено договір №УГВ126/11-21 на надання послуг з ГРП на родовищах АТ «Укргазвидобування» з додатками №1-19 до нього.(а.с.8-49 т.1)

Відповідно до п. 1.1. договору № УГВ 126/11-21 предмет договору є послуга у здійсненні гідравлічного розриву пластів разом із постачанням необхідної кількості добавок для гелю і проппантів, обладнання. Послуга надається підрядником на нафтових і газових свердловинах на родовищах замовника, відповідно до графіку послуг ГРП, який складається замовником та узгоджується шляхом підписання підрядником, який після підписання сторонами становить невід`ємну частину цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору послуга здійснюється із закачуванням в інтервали на глибині від 1000 до 5700 м. і пластової температури від 30 до 140 °С. Технічні рідини на водній основі (лінійний /та гель-зшивач з поперечним зв`язком) з різним завантаженням гелю використовується в залежності від характеристик колектору.

Відповідно до п. 1.4. договору підрядник зобов`язується за завданням замовника виконати, а замовник прийняти та оплатити комплекс послуг з гідравлічного розриву пласта (далі ГРП) на родовищах замовника.

Згідно з п. 1.5. договору замовник зобов`язується прийняти надані послуги та їх результати і оплатити їх відповідно до умов цього договору.

Загальна вартість договору не повинна перевищувати 166 230 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 27 705 000,00 грн. і містить у собі вартість послуг і вартість матеріалів і обладнання підрядника, які використані підрядником при наданні послуг (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за фактично надані послуги здійснюється замовником в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника, вказаний в цьому договорі, протягом 30 календарних днів після отримання оригіналу рахунку підрядника, на підставі підписаного сторонами Акту приймання - передачі наданих послуг. Банківські витрати, пов`язані з оплатою послуг підрядника на території України, здійснюються за рахунок замовника.

Згідно з п. 6.2. договору в разі надання послуг, яке включає закачування пропанту, оплата наданих послуг здійснюється в обсязі закачаного проппанту в свердловину при закачуванні в пласт від 85% до 100% від запланованого в узгодженому дизайні ГРП або в узгодженому уповноваженим представником Замовника редизайні ГРП обсягу проппанту в порядку, зазначеному в п. 6.1. цього договору. У разі, якщо при закачуванні проппанту по вині підрядника протискування проппанту, у пласт виконано не в повному обсязі, передбаченому узгодженою індивідуальною програмою робіт (дизайном) ГРП, що спричинило відсипання башмаку НКТ проппантом, у такому разі очищення НКТ та стовбура свердловини до визначеної представником Замовника глибини від проппанту (флотом ГНКТ без освоєння / бригадою КРС) здійснюється за рахунок підрядника, або підрядник відшкодовує фактичні витрати замовнику на залучення сторонньої організації для очищення стовбура свердловини до визначеної глибини на підставі Акту приймання - передачі наданих послуг, підписаного Замовником та залученою сторонньою організацією. Подібні витрати третіх сторін обмежуються ринковою вартістю конкретної роботи та не повинні перевищувати 20 % вартості даного договору.

Пунктом 7.19 договору № УГВ 126/11-21 визначено, що за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник виплачує підряднику пеню в розмірі 0,001 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

На виконання умов договору між сторонами підписано наступні акти приймання-передачі наданих послуг (том 1, а.с. 50-135):

- № 1 від 29.04.2021 на суму 2 387 353,68 грн;

- № 2 від 05.05.2021 на суму 2 082 154,32 грн;

- №3 від 12.05.2021 на суму 2 233 317,60 грн;

- №4 від 20.05.2021 на суму 464 398,80 грн;

- № 5 від 20.05.2021 на суму 2 129 778,48 грн;

- № 6 від 25.05.2021 на суму 478 594,80 грн;

- № 7 від 25.05.2021 на суму 486 894,00 грн;

- № 8 від 31.05.2021 на суму 2 261 022,48 грн;

- № 9 від 03.06.2021 на суму 2 482 296,00 грн;

- № 10 від 03.06.2021 на суму 2 186 079,00 грн;

- № 11 від 04.06.2021 на суму 2 247 203,16 грн;

- № 12 від 14.06.2021 на суму 2 364 030,60 грн;

- № 13 від 14.06.2021 на суму 2 602 504,44 грн;

- № 14 від 17.06.2021 на суму 2 526 970,56 грн;

- № 15 від 30.06.2021 на суму 2 657 083,20 грн;

- № 16 від 30.06.2021 на суму 2 910 207,72 грн;

- № 17 від 30.06.2021 на суму 9 563 559,60 грн;

- № 18 від 19.07.2021 на суму 2 898 215,88 грн;

- № 19 від 18.08.2021 на суму 3 181 239,60 грн;

- № 20 від 25.08.2021 на суму 2 344 054,80 грн;

- № 21 від 27.08.2021 на суму 2 641 400,40 грн;

- № 22 від 30.08.2021 на суму 2 340 152,40 грн;

- № 23 від 01.09.2021 на суму 2 563 736,40 грн;

- № 24 від 17.09.2021 на суму 3 928 352,40 грн;

- № 25 від 17.09.2021 на суму 233 640,00 грн;

- № 26 від 17.09.2021 на суму 333 028,80 грн;

- №27 від 11.10.2021 на суму 1 020 445,20 грн;

- №28 від 11.10.2021 на суму 2 396 101,80 грн;

- № 29 від 19.10.2021 на суму 2 239 776,00 грн;

- № 30 від 20.10.2021 на суму 872 031,60 грн.;

- № 31 від 25.10.2021 на суму 2 236 818,00 грн.;

- № 32 від 29.10.2021 на суму 2 216 455,20 грн.;

- № 33 від 08.11.2021 на суму 2 701 822,80 грн.;

- № 34 від 22.11.2021 на суму 2 940 485,16 грн.;

- № 35 від 30.12.2021 на суму 2 175 560,72 грн.;

- № 36 від 04.01.2022 на суму 2 709 686,40 грн.;

- № 37 від 17.01.2022 на суму 2 810 701,20 грн.;

- № 38 від 24.01.2022 на суму 2 453 724,00 грн.;

- № 39 від 24.01.2022 на суму 2 089 437,60 грн.;

- № 40 від 30.01.2022 на суму 2 623 956,00 грн.;

- № 41 від 31.01.2022 на суму 2 456 024,40 грн.;

- № 42 від 01.02.2022 на суму 240 000,00 грн.;

- № 43 від 07.02.2022 на суму 2 260 233,60 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість AT «Укргазвидобування» перед ТОВ «Сервіс Ойл» по договору № УГВ 126/11-21 складає 15 057 904,80 грн.

ТОВ «Сервіс Ойл» на адресу відповідача направляло пропозиції по сплаті заборгованості № 12/496 від 09.05.2022 та № 12/543 від 15.06.2022. Відповіді на зазначені листи до матеріалів справи не додано. (том 1, а.с. 136-138)

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем свого обов`язку зі сплати за надані послуги, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 15 057 904,80 грн, 2 120 153,00 грн інфляційних втрат, 179 457,23 грн трьох відсотків річних та 21 883,96 грн пені.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості за отримані послуги у розмірі 15 057 904,80 грн. Крім того, суд першої інстанції вказав на обґрунтованість нарахованих 3 % річних, інфляційних втрат і пені.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що Акціонерне товариство "Укргазвидобування" належним чином не довело неспівмірності заявлених до стягнення судових витрат, зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу, вважав за необхідне покласти на позивача, з неправильних дій якого виник даний спір, понесені відповідачем витрати на професійну правову допомогу в сумі 23 799,60 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріали справи свідчать про те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, згідно з якого в силу вимог ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до вимог статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як було зазначено вище, на виконання умов договору у період з квітня 2021 по лютий 2022 позивачем надані відповідачу обумовленні послуги на загальну суму 101 903 058,01 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі наданих послуг.(а.с.50-135 т.1) При цьому, вищевказані акти підписані уповноваженими представниками обох сторін без зауважень та претензій щодо якості та обсягу виконаних робіт.

Відповідач не заперечував факту надання вказаних вище послуг по договору.

Умовами договору передбачено, що оплата за фактично надані послуги здійснюється замовником в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника, вказаний в цьому договорі, протягом 30 календарних днів після отримання оригіналу рахунку підрядника, на підставі підписаного сторонами Акту приймання - передачі наданих послуг. (п. 6.1 договору).

В той же час, відповідач здійснив лише часткову оплату 86 845 153,21 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи. (а.с.50-135 т.1) Доказів оплати решти вартості наданих послуг в сумі 15 057 904,80 грн. відповідачем не надано.

В обґрунтування підстав апеляційного оскарження відповідач посилається на те, що він не має можливості виконати свої грошові зобов`язання перед позивачем у зв`язку з тим, що засновником позивача є зареєстроване в республіці Білорусь ВАТ "Пуховичинафтопродукт", відповідачу починаючи з 24.02.2022 заборонено здійснювати платежі на користь позивача в силу положень п. 15 постанови правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (з урахуванням змін, внесених постановою правління Національного банку України №44 від 08.03.2022).

Колегія суддів відхиляє дані твердження апелянта з огляду на наступне.

Як вбачається із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником ТОВ "Сервіс Ойл" є ВАТ "Пуховичінафтопродукт" (країна резидентства - Білорусь).

Відповідно до п. 15 постанови Правління НБУ №18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України:

1) переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України;

2) соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів;

3) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб-резидентів російської федерації та республіки Білорусь, що містяться в переліках Служби безпеки України та/або державних органів України, попередньо погоджених Службою безпеки України, щодо можливості здійснення банками таких операцій;

4) продажу безготівкової іноземної валюти, крім російських рублів та білоруських рублів;

5) сплати банку комісій та інших платежів за здійснення банком операцій з надання банківських та інших фінансових послуг, а також з метою виконання власних зобов`язань за кредитними договорами (уключаючи проценти) перед банками;

6) переказу коштів на інші власні поточні рахунки таких осіб, відкриті в банках на території України (крім коштів у російських рублях/білоруських рублях);

7) страхових виплат шляхом оплати закладам охорони здоров`я вартості медико-санітарної, іншої допомоги, що була надана застрахованій особі такими закладами, у зв`язку із настанням страхового випадку за договорами добровільного страхування;

8) страхового відшкодування шкоди життю, здоров`ю, майну потерпілих, заподіяної внаслідок настання страхового випадку за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

9) сплати внесків до централізованих страхових резервних фондів Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ";

10) виплати доходів, сум погашення грошовими коштами за випусками власних цінних паперів, оплати послуг депозитарних установ за здійснення такої виплати/погашення;

11) страхових платежів за договорами обов`язкового та добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також добровільного страхування від нещасних випадків (на транспорті) та наземного транспорту на користь страховиків щодо транспортних засобів, переданих у фінансовий лізинг до 23.02.2022 (включно);

12) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб-резидентів російської федерації/республіки Білорусь, які є клієнтами банків України, у межах укладених договорів щодо реалізації зарплатних проектів з військовими частинами Збройних Сил України та Національної гвардії України без окремого погодження зі Службою безпеки України.

В той же час, видаткова фінансова операція - фінансова операція, яка призводить до зменшення активів на рахунку клієнта - власника активів (п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).

Тобто обмеження, встановлені у п. 15 постанови правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану ", стосуються саме видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації/республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації/республіки Білорусь.

Таким чином, обмеження, встановлені п.15 постанови правління Національного банку України №18 від 24.02.2022, не розповсюджуються на правовідносини сторін у даному випадку.

А тому такі доводи колегія суддів відхиляє.

Щодо посилання апелянта на існування форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п. 16.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пунктами 16.2 договору визначено, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань.

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).

Вказані норми містяться і у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії Торгово-промислової палати України №44 від 18.12.2014 (далі - регламент). Даний регламент встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі торгово-промислових палат України.

Так, статтею 3.1 регламенту визначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом (ст. 3.3 регламенту).

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований «Всім кого це стосується», згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Колегія суддів зазначає, що листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, лише засвідчено загальновідому обставину з приводу військової агресії російської федерації проти України, що є обставиною непереборної сили.

Разом з цим, такий лист не є сертифікатом у розумінні положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не є документом, виданим за зверненням відповідача з приводу неможливості виконання зобов`язань перед позивачем за укладеним між сторонами договором.

Більше того, матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача в порядку, визначеному п. 16.2 договору, про неможливість виконання зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили, а в силу прямої вказівки на те в договорі Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в будь-якому випадку втратило право посилатися на дії обставини непереборної сили як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань за договором.

Крім того, колегією суддів враховано, що частина зобов`язань з оплати виконаних робіт на підставі відповідних актів виникло у відповідача ще у січні - на початку лютого 2022, тоді як форс-мажорні обставини, на які посилається апелянт, виникли з 24.02.2022.

А тому є необґрунтованими доводи апелянта в частині настання на форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах.

Статтями 525 та 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про стягнення з відповідача 15 057 904,80 грн. заборгованості за надані послуги за договором від 27.04.2021 року

Стосовно нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 120 153,00 грн. інфляційних втрат (за період з 10.03.2022 по 01.08.1022) та 179 457,23 грн. трьох відсотків річних (за період з 10.03.2022 о 01.08.2022.)

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.19. договору № УГВ 126/11-21 визначено, що за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник виплачує підряднику пеню в розмірі 0,001 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність здійснених позивачем нарахувань пені в сумі 21 883,96 грн. (за період з 10.03.2022 по 01.08.2022)

Щодо задоволеної судом першої інстанції вимоги позивача про покладення на відповідача 23 799,60 грн. витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надано договір про надання правової допомоги №13/22 від 17.05.2022 (том 1, а.с. 146), додаток №1 договору про надання правової допомоги №13/22 від 17.05.2022 (том 1, а.с. 148), Акт прийому-передачі послуг від 23.11.2022, наказ про відрядження № 21/2022 від 02.09.2022 та №31/2022 від 07.11.2022, касові чеки про оплату топлива від 07.09.2022, 09.11.2022, платіжні інструкції від 07.11.2022, 02.09.2022, 09.09.2022, 08.09.2022, 04.08.2022. (том 1, а.с. 197-203)

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правничої допомоги №13/22 від 17.05.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Аргос" (виконавець), клієнт замовляє виконавцю надання правничої допомоги по захисту прав і законних інтересів у судах всіх рівнів та юрисдикцій, підприємствах, установах, організаціях будь-якої форми власності у спорах з фізичними, юридичними особами та державою.

Пунктом 4 вказаного договору передбачено, що оплата за надання правничої допомоги здійснюється клієнтом у безготівковій формі шляхом передоплати авансу відповідно до орієнтовної вартості правничої допомоги, визначеної у додатку 1. Після відпрацювання авансу, що може, на вимогу клієнта, підтверджуватися актом приймання-передачі, подальша оплата гонорару проводиться по факту надання послуги, виконання роботи, відповідно до орієнтовної вартості правничої допомоги, визначеної у додатку 1, протягом 3 днів або за домовленістю сторін в кінці відповідного місяця.

Так, згідно з п. 2 Акту прийому-передачі послуг від 23.11.2022 загальна вартість послуг за серпень-листопад 2022 по справі №910/7000/22 складає 23 799,60 грн.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 15.04.2021 у справі №910/7540/19, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від 26.02.2020 у справі №910/14371/18, згідно з якою від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме гака кількість часу витрачена на відповідні дії.

Разом з тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

В той же час, відповідачем ні в запереченнях на заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ні в апеляційній скарзі, не доведено неспіврозмірності заявленої позивачем суми гонорару за надання адвокатом правової допомоги при розгляді даного спору.

А тому, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про покладення на відповідача витрат з правової допомоги пропорційно сумі задоволених вимог, а саме у розмірі 23 799,60 грн.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог не надано, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі № 910/7000/22, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Крім того, у суді апеляційної інстанції позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 17 203,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, позивачем надано Акти прийому-передачі послуг від 27.02.2023 та від 27.03.2023, платіжні інструкції від 23.01.2023, 01.02.2023, 20.02.2023, наказ про відрядження № 11/2023 від 24.02.2023, касовий чек про оплату топлива від 27.02.2023.

Так, відповідно до акту від 27.03.2023 прийому-передачі послуг за договором на загальну суму 17 203,20 грн, що включає такі види послуг:

1) 01.02.2023 - складання відзиву на апеляційну скаргу (5 стор.), формування його, надсилання учасникам справи та до суду - 3200,00 грн;

2) 27.02.2023 - участь у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду - 3700,00 грн;

3) 27.02.2023 - відшкодування добових на відрядження до м. Києва для участі у судовому засіданні - 670,00 грн;

4) 27.02.2023 - відшкодування транспортних витрат (витрати на бензин) для участі у судовому засіданні (Полтава-Київ, Київ-Полтава) - 2 631,60 грн;

5) 27.03.2023 - участь у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду - 3700,00 грн;

6) 27.03.2023 - відшкодування добових на відрядження до м. Києва для участі у судовому засіданні - 670,00 грн;

7) 27.03.2023 - відшкодування транспортних витрат (витрати на бензин) для участі у судовому засіданні (Полтава-Київ, Київ-Полтава) - 2 631,60 грн.

За приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Колегія суддів також зазначає, що у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За наявності заперечень іншої сторони, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, у поданих запереченнях щодо заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції Акціонерне товариство "Укргазвидобування" вказує, що вартість послуг є значно завищеною та неспіврозмірною зі складністю справи і не відповідає критеріям розумності.

Колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи відповідача, виходячи з наступного.

Так, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Частинами 5 та 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 17 203,20 грн. не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Оскільки процесуальним законом передбачена можливість представників учасників справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, наведені в акті прийому-передачі послуг витрати у вигляді добових на відрядження до м. Києва для участі у судових засіданнях та транспортні витрати у загальній сумі 6 603,20 грн в даному випадку не є необхідними, а тому такі витрати не слід включати до витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Позивачем не доведено дійсної необхідності адвоката бути безпосередньо присутнім у судових засіданнях у м. Києві, враховуючи, що участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції у повній мірі забезпечує реалізацію процесуальних прав учасника справи.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин та складності справи, виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягу матеріалів справи, наявність відповідного клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму витрат за надану позивачеві правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі № 910/7000/22 до 10600,00 грн.

Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена судом без задоволення, а отже судове рішення ухвалено на користь позивача, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 10600,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Акціонерне товариство "Укргазвидобування".

Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі № 910/7000/22 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі № 910/7000/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 9/17, ідентифікаційний код 38516938) 10 600, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

5. Матеріали справи № 910/7000/22 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 08.06.2023.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді А.Г. Майданевич

Є.Ю. Пономаренко