Справа № 405/5837/21

Провадження №2/405/908/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2022 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Іванової Л.А.,

при секретарі - Гаврилюк Ю.В., Дризі Є.В.

за участю учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому цивільну справу №405/5837/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання права власності за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бойко О.В. (діє на підставі ордеру серії КР № 126857 від 07.06.2021 року) в інтересах позивача в порядку ст.344 ЦК України звернувся до суду з позовом, в якому (позові) просить:

визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , яка належала на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-858, яке видане 22.02.1993 року Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою;

визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , яка належала на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-858, яке видане 22.02.1993 року Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.01.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Компаніївської нотаріальної контори Івановою О.О., зареєстрованого в реєстрі за №137, є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , яка складається із коридору 7, 4 кв.м, кладових 0, 5 кв.м, 0, 5 кв.м, кімнат 15, 2 кв.м, 11, 3 кв.м, кухні 8, 4 кв.м, санвузла 0, 9 кв.м, ванної 2, 5 кв.м, загальна житлова площа 26, 5 кв.м. Крім того, зазначив, що співвласниками зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-858, яке видане 22.02.1993 року Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою є також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при цьому, останні були зареєстровані у вказаній квартирі та знялись з реєстрації у 1994 році у зв`язку з виїздом до Російської Федерації на постійне місце проживання та на теперішній час їх місце проживання не відоме.

Крім того, вказав, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживали у вказаній квартирі, не брали участі в її утриманні, ремонту та оплаті комунальних послуг, більш того, у 1992 році вони виїхали до Російської Федерації на постійне місце проживання, та у 1993 році після смерті чоловіка ОСОБА_2 та батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачі приїхали на поховання та оформили спадщину після його смерті, при цьому останній був рідним братом позивача ОСОБА_4 .

Особисто позивач, після смерті її матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вступила у спадщину 25.01.2001 року, ставши власником 1/3 частини зазначеної квартири та стала проживати в ній, утримувати квартиру та платити за комунальні послуги, зареєструвала своє місце проживання у вказаній квартирі 03.04.2010 року. Крім того, за інформацією ВАТ «Кіровоградгаз» споживачем природного газу у вказаній квартирі є ОСОБА_1 , з якою 23.04.2010 року було укладено договір про надання населенню послуг з газопостачання, яка оплачує відповідні послуги та заборгованості не має. За інформацією ОКВП «Дніпро-Кіровоград» в абонентній базі підприємства, за вказаною адресою, з 01.07.2008 року відкритий особовий рахунок на ОСОБА_1 , кількість осіб, що отримують послуги одна особа, яка оплачує послуги та заборгованості не має. Окрім того, відповідно до інформації ПрАТ «Кіровоградобленерго» між підприємством та ОСОБА_1 14.03.2005 року укладено договір про користування електричною енергією №0335002, яка оплачує послуги з електропостачання. Тим самим, позивач ОСОБА_1 з 12.02.2001 року, будучи власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , при цьому, безперервно, добросовісно та відкрито володіє та користується всією квартирою, несе витрати на оплату житлово-комунальних послуг та поточний ремонт квартири, крім того, постійно проживає за вказаною адресою, та з 03.04.2010 року зареєструвала своє місце проживання за вказаною адресою.

З огляду на викладене, позивач ОСОБА_1 пред`являє зазначений позов про визнання права власності за набувальною давністю до суду, що випливає з положень ст.ст.15, 16 ЦК України, а також ч.4 ст.344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права., на підставі чого особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно доч.1ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній цивільній справі. Розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи. Надано учасникам справи процесуальний строк для подання заяв по суті справи.

Крім того, під час проведення підготовчого судового засідання за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бойка О.В. судом витребувано у Подільському районному відділі ДМС України в Кіровоградській області інформацію про народження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які у 1993-1994 роках були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , інформацію про дані їх паспортів, а також інформацію про час реєстрації місця проживання та зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Також, під час проведення підготовчого провадження у справі ухвалою суду від 03 лютого 2022 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бойка О.В. по зазначеній справі витребувано у Державному нотаріальному архіві Кіровоградської області належним чином завірену копію спадкової справи про спадкування майна померлого ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 спадкоємцями ОСОБА_2 (свідоцтво про право на спадщину, видане 22.02.1993 року Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою за № 1-858) та ОСОБА_3 (свідоцтво про право на спадщину, видане 22.02.1993 року Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою за № 1-858).

На виконання ухвали суду Державним нотаріальним архівом Кіровоградської області направлено до суду та зареєстровано судом 04.04.2022 року за вх. №5597 копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 .

Окрім того, ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 травня 2022 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бойка О.В. про витребування доказів та витребувано в Адміністрації Державної Прикордонної служби України інформацію про те, чи перетинала з 01 січня 1994 року по теперішній час (23 травня 2022 року) кордон України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; чи перетинала з 01 січня 1994 року по теперішній час (23 травня 2022 року) кордон України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; та у разі перетину, чи наявна інформація про повернення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на територію України.

На виконання зазначеної ухвали суду від 23.05.2022 року Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за вих. № 91-25189/0/15 22 Вих від 13.09.2022 року повідомлено, що відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями громадянками України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в період з 12.09.2017 року по 16:00 12.09.2022 року в базі даних не виявлено. Додатково зазначено, що відповідно до п.29 Положення № 472 від 25.06.2007 року, інформація у базі даних осіб щодо відомостей про громадян України, іноземців та осіб без громадянства зберігається протягом п`яти років.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження у зазначеній справі та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом в судове засідання учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позові, просила позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялися судом в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України, враховуючи відсутність даних щодо зареєстрованого місця проживання останніх, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб сайті судової влади України, та з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суду не відомо, будь яких заяв та клопотань до суду не подано.

Крім того,суд зауважує,що впозовній заявіпозивач ОСОБА_1 зазначає проте,що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 знялися зреєстрації у1994році заадресою АДРЕСА_1 ,та виїхалидо РосійськоїФедерації,при цьомуза повідомленнямГоловного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за вих. № 91-25189/0/15 22 Вих від 13.09.2022 року повідомлено, що відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями громадянками України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в період з 12.09.2017 року по 16:00 12.09.2022 року в базі даних не виявлено. Додатково зазначено, що відповідно до п.29 Положення № 472 від 25.06.2007 року, інформація у базі даних осіб щодо відомостей про громадян України, іноземців та осіб без громадянства зберігається протягом п`яти років.

Більш того, указом Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який, в подальшому, неодноразово продовжувався та діє і на теперішній час, та відповідно до листа Міністерства юстиції України від 21 березня 2022 року № 25814/12.1.1/32-22 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» у зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України припинено будь яке листування з уповноваженими органами республіки білорусь і російської федерації, що стосується співробітництва на підставі міжнародних договорів України у сфері цивільного і кримінального судочинства та у галузі міжнародного приватного права. Крім того, Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23 грудня 2022 року, дію Конвенції і Протоколу до неї у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь зупинено, на підставі чого суд не має об`єктивної можливості в порядку ст.498 ЦПК України звернутися із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на викладене вище, суд вважає можливим розгляд справи по суті за участю позивача та за наявними у справі доказами.

Заслухавши позивача ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_9 , дослідивши матеріали справи, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК Українизакріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, в той час якстаття 16 ЦК Українивизначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, є визнання права.

При цьому, з досліджених у справі письмових доказів, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 січня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Компаніївської нотаріальної контори Івановою О.О., зареєстровано в реєстрі за №137, належить на праві приватної спільної часткової власності 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцеві ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого першою Кіровоградською нотаріальною конторою 19.02.1993 року по р.№1-846 та зареєстрованого Кіровоградським БТІ 25.02.1993 року по р.№ НОМЕР_1 .

Крім того, відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області 23.10.1998 року на прізвище ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце проживання останньої з 09 квітня 2010 року зареєстровано за вказаною адресою, а саме: АДРЕСА_1 .

Відповідно до архівної довідки ОКП «Кіровоградське ООБТІ» від 02 червня 2021 року №70624 за архівними даними реєстрових книг ОКП «Кіровоградське ООБТІ» станом на 01.01.2013 року право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за: ОСОБА_2 1/3 частина (приватна спільна часткова) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22.02.1993 року №1-858 /Перша кіровоградська державна нотаріальна контора/; ОСОБА_3 1/3 частина (приватна спільна часткова) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 2.02.1993 року №1-858 /Перша кіровоградська державна нотаріальна контора/; ОСОБА_1 -1/3 частина (приватна спільна часткова) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 25.01.2001 року №137 /Компаніївська державна нотаріальна контора/. Реєстрова книга №129 запис №21007.

Згідно архівних відомостей, наявних в ОКП «Кіровоградське ООБТІ» адреса: АДРЕСА_1 , відповідає адресі: АДРЕСА_1 .

Зазначена квартира складається з: коридору - 7, 9 кв.м, комори - 0, 5 кв.м, кімнати - 15, 2 кв.м, кімнати - 11, 3 кв.м, кухні - 8, 4 кв.м, санвузла - 0, 9 кв.м, ванної - 2, 5 кв.м, загальна площа 46, 70 кв.м, житлова (основна) площа - 26, 50 кв.м.

Судом також встановлено, що кооперативна квартира АДРЕСА_2 належала на праві особистої власності ОСОБА_6 на підставі довідки ЖБК «Будівельник-2» від 02.11.1992 року №32, що підтверджується реєстраційним посвідченням Кіровоградського ООБТІ від 08 грудня 1992 року. Записано в реєстрову книгу за №129, за реєстровим №21007.

З копії спадкової справи №269 до майна померлого ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведеної 12 червня 1992 року Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою, судом також встановлено, що з заявами про прийняття спадщини звернулися - ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 (заява під №340 від 12 червня 1992 року), яким спадкодавець був чоловіком та батьком, та ОСОБА_5 (заява під №110 від 19 лютого 1993 року), якій спадкодавець був сином.

Спадкоємцям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 22 лютого 1993 року та 19 лютого 1993 року спадкоємцю ОСОБА_5 відповідно Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою видано свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 2/3 частини кооперативної квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1 , що належала померлому на підставі реєстраційного посвідчення, виданого та зареєстрованого Кіровоградським БТІ 08 грудня 1992 року під номером НОМЕР_3 , та ОСОБА_5 на 1/3 частину зазначеної квартири (свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровано в реєстрі за №1-858 та №11-846 відповідно).

Відповідно до довідки №101 від 29.06.2021 року, виданої Житлово-будівельним кооперативом «Будівельник 2» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знялися з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 у 1994 році.

Крім того, відповідно до інформації Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Кіровоградській області від 06.10.2021 року, яка надавалася на запит суду в порядку ч.6 ст.187 ЦПК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрованими по облікам ВОМІР не значаться. Аналогічна інформація щодо відсутності даних проо зареєстроване місце проживання вказаних осіб отримана судом і від Відділу реєстрації місця проживання особи Управління державної реєстрації Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради від 12.10.2021 року, якому з 04.04.2016 року передані повноваження з реєстрації місця проживання.

Звертаючись досуду зпозовом провизнання прававласності занабувальною давністюпозивач ОСОБА_1 ,як наобґрунтування підставпозову зазначила,щона підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.01.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Компаніївської нотаріальної контори Івановою О.О., зареєстрованого в реєстрі за №137, вона є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , яку отримала у спадщину від матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 09 квітня 2010 року зареєструвала своє місце проживання за вказаною адресою, та з цього часу постійно проживає в зазначеній квартирі, одноособово утримує всю квартиру, оплачує комунальні послуги, здійснює поточний ремонт квартири, володіє квартирою добросовісно та відкрито та не приховувала факту знаходження майна у її володінні, на підставі чого вважає, що вона набула право на це майно.

Крім того, під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_1 також у своїх додаткових поясненнях зазначила, що вказана квартира є кооперативною, та належала її (позивача) рідному брату ОСОБА_6 на праві особистої власності, незадовго до смерті її брат, перебуваючи у колишньому м.Ленінграді познайомився з ОСОБА_10 (росіянка з м.Волгограда), вона завагітніла та він з нею одружився, у 1991 році у них народилася донька ОСОБА_11 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 її брат ( ОСОБА_6 ) помер, ОСОБА_2 поїхала у м.Волгоград, у 1993 році оформила спадщину, та у 1994 році приїхала на Україну, виписалася з квартири та повернулася з донькою ОСОБА_11 до м.Волгоград, та з того часу вона (позивач) ні її ( ОСОБА_2 ), ні ОСОБА_3 за вказаною адресою не бачила. Також вказала, що деякий час, ще за життя матері ОСОБА_5 , переписувалися з ОСОБА_2 , однак вже протягом тривалого часу будь-який зв`язок і відносини з останньою, а так само з ОСОБА_3 , - втрачено. Вказала, що почала проживати у вказаній квартирі приблизно з 2010 року, зробила в квартирі ремонт, поміняла вікна на металопластикові, переклеїла шпалери та постелила лінолеум, зробила капітальний ремонт у всій квартирі, у 2010 році встановила в квартирі автономне опалення. Утримує квартиру в належному стані, оплачує комунальні послуги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Верховного суду від 28.04.2020 року, справа № 552/354/18 володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

При цьому, суду при вирішенні спору належить встановити саме факт добросовісності заявника на момент отримання ним майна, а саме, що у позивача, як володільця майна не могло бути сумнівів у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Крім того, пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року визначено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: -володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; -володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Відповідно до п. 14 вказаної Постанови виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 2 ст. 344 ЦК України особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду ( ч. 4 ст. 344 ЦК України).

Враховуючи положення статей 335 і 344ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п.13 Постанови).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 зазначив, що позивач ОСОБА_1 є його троюрідною сестрою, яка на даний час проживає одна в квартирі АДРЕСА_2 , раніше проживала з чоловіком, який помер, та зазначена квартира належала брату позивача ОСОБА_12 , який, свого часу, одружився з відповідачем ОСОБА_7 , в шлюбі прожили не довго, близько двох років, після смерті ОСОБА_6 , в квартирі проживала мати ОСОБА_6 та позивача ОСОБА_1 ОСОБА_13 , в той час як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі не проживали та не проживають і по теперішній час, їх місцезнаходження та перебування йому не відомо. Йому також відомо, що позивач ОСОБА_1 зробила в квартирі ремонт, оплачує одноособово всі комунальні послуги та утримує квартиру в належному стані.

Крім того, позивач ОСОБА_1 , набувши 25 січня 2001 року в порядку спадкування право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , та з 09 квітня 2010 року зареєструвавши своє місце проживання за вказаною адресою, користується та володіє зазначеною квартирою в повному обсязі, самостійно утримує її, є споживачем та оплачує комунальні послуги, які надаються у вказану квартиру, що підтверджується, зокрема, інформацією ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» від 15.06.2021 року вих.№03-3/2393, за якою в базі даних ВАТ «Кіровоградгаз» постійним споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , з якою 23.04.2010 року було укладено Договір про надання населенню послуг з газопостачання.

Відповідно до інформації ОКВП «Дніпро-Кіровоград» від 18.06.2021 року №49202/14 договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення між ОКВП «Дніпро-Кіровоград» та ОСОБА_1 було укладено 24 лютого 2016 року. В абонентній базі Кропивницького ВКГ ОКВП «Дніпро-Кіровоград» за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок з 01 липня 2008 року № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 .Кількість осіб, що отримують послугу 1 особа. Оплата за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за даною адресою надходять щомісячно з моменту відкриття особового рахунку. Станом на 01 травня 2021 року відповідно показників 00395 м.3 за вказаною адресою відсутня заборгованість за послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

За інформацією ПрАТ «Кіровоградобленерго» від 15.06.2021 року №97505/07 14 березня 2005 року між Товариством та ОСОБА_1 було укладено Договір про користування електричною енергією №0335002 за адресою: АДРЕСА_1 та на підставі зазначеного Договору Товариство здійснювало постачання еклектричної енергії на об`єкт Споживача, а Споживач, в свою чергу, користувалася електроенергією, та оплачувала її вартість до 01.01.2019 року.

Крім того, відповідно до робочого проекту ВАТ "Кіровоградгаз" на газопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 2010 року (замовлення №429-100678), замовник ОСОБА_1 , в зазначеній квартирі у 2010 році було встановлено індивідуальне опалення, витрати на встановлення якого понесено позивачем ОСОБА_1 , що підтверджується рахунками-фактурами №№50-000001, 50-000002 від 27 квітня 2010 року, №50-000031 від 17 травня 2010 року та квитанціями ВАТ "Кіровоградгаз" від 23.04.2010 та від 21.05.2010 року, платником за якими зазначено ОСОБА_1 .

Окрім того, відповідно до договору підряду від 20 липня 2014 року, укладеного між Підрядником в особі ОСОБА_14 та Замовником в особі ОСОБА_1 останньою замовлено послугу на утеплення фасаду системою ППС вартістю 4970 грн.

Положеннями ч. 3ст. 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

З огляду на викладене вище, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмета та підстав позову та на підставі наданих позивачем доказів, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаєься позивач, як на підстави позовних вимог, - знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд вважає встановленим, що позивач ОСОБА_1 добросовісно заволоділа чужим майном, та понад десять років продовжує безперешкодно, безперервно, добросовісно та відкрито володіти і користуватися всією квартирою АДРЕСА_2 , крім того, одноособово утримує квартиру, оплачує комунальні послуги, на підставі чого, суд вважає, що є всі наявні законні підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на 1/3 та 1/3 (2/3) частини квартири АДРЕСА_2 , які належали на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-858, яке видано 22.02.1993 року Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою.

На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по справі, які складаються з судового збору, понесені позивачем ОСОБА_1 , виходячи з заявленого позивачем предмету позову та обраного способу захисту, - залишити по фактично понесеним останньою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності за набувальною давністю на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , яка належала на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-858, яке видане 22.02.1993 року Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою;

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності за набувальною давністю на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , яка належала на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-858, яке видане 22.02.1993 року Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою.

Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова