ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 червня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/4730/22

Головуючий у першій інстанції Шевченко І. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/833/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,

сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізі кредит»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 березня 2023 року (місце ухвалення м. Ніжин, дата складання повного тексту судового рішення 20.03.2023) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року ТОВ «Ізі кредит» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування посилались на те, що 22.12.2021 між сторонами укладено кредитний договір № 332280, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов`язання надати відповідачу в кредит грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі 34 000,00 грн, а відповідачка прийняла на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі.

Як зазначає позивач, кредит надано в готівковій формі у національній валюті на строк 10 місяців, сукупна вартість кредиту згідно з умовами кредитного договору становить 94 870,00 грн.

В обгрунутування позову Товариство посилається що позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідний кредит у встановленому договором розмірі 34 000,00 грн, а відповідачкою були здійснені платежі на суму 26 698,00 грн, проте порушила умови договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідачки утворилася прострочена заборгованість зі сплати кредиту та процентів.

Позивач вказує, що у звязку з неналежним виконанням умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 73089,62 грн, з яких 32638,20 грн заборгованість за кредитом; 35533,80 грн заборгованість за процентами; 4183,02 грн інфляційні втрати; 734,60 грн 3% річних.

В позові ТОВ «Ізі кредит» просить стягнути з ОСОБА_1 суму боргу за кредитним договором з урахуванням інфляційного збільшення та 3% річних у загальному розмірі 73089,62 грн.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 20.03.2023 позов ТОВ «Ізі кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ізі Кредит» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 72 355 грн 02 коп. Компенсовано ТОВ «Ізі Кредит» судовий збір у розмірі 2456 грн 19 коп. за рахунок держави.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідачка не виконала договірних зобов`язань щодо своєчасної сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, що призвело до утворення заборгованості в зазначеному позивачем розмірі, який не спростований відповідачкою.

Також за висновком суду, розмір процентів за користування кредитними коштами установлений договором і складає 322,44 % річних від суми кредиту з першого по 7 платіж та 1,43 % річних за всіма наступними платежами до останнього платежу згідно з графіком платежів, у розрахунку з потижневою оплатою 26,87 % з 1 по 7 платіж та 0,12 % за всіма наступними платежами до останнього платежу, за період дії договору 188,45 %, а тому неправомірним є нарахування позивачем 3 % річних на суму простроченого кредиту в розмірі 734,60 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Савчак Я.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду від 20.03.2023 в частині стягнення інфляційного збільшенння.

За доводами скарги, рішення суду у оскаржуваній частині є необґрунтованим та ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У скарзі заявник зазначає, що Законом України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.

Вказує, що згідно вказаних змін у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Заявник посилається, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, по всій території України з 05 год 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб запроваджено воєнний стан, який триває і на даний час.

Тому вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 4183,02 грн в силу положень п. 18 "Прикінцевих та перехідних положень"Цивільного кодексу України, а саме у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

У відзиві на апеляційну скаргу генеральний директор ТОВ «Ізі кредит» С. Кульоміна просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Ніжинського міськрайонного суду від 20.03.2023 залишити без змін. В обґрунтування посилається, що рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції належним чином дослідив фактичні обставини справи, надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктом 3 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Судом встановлено, що 22.12.2021 між ТОВ «Ізі кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 332280 на підставі заяви на видачу кредиту (а.с. 6 9).

Відповідно до п. 3 договору кредитодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі 34 000,00 грн на особисті потреби, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у договорі.

Згідно з п. 10.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

ТОВ «Ізі кредит» прийняв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 в кредит грошові кошти, а відповідачка прийняла на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору (а.с. 11).

Видатковим касовим ордером від 22.12.2021 підтверджується факт отримання ОСОБА_1 готівкою 34 000,00 грн (а. с. 10).

Відповідно до картки обліку кредитного договору № 332280 від 01.01.2022 та наданого позивачем розрахунку, загальна сума заборгованості з урахуванням сплачених фактичних внесків по кредиту, становить 68 172,00 грн, розмір інфляційного збільшення 4183,02 грн, 3 % річних 734,60 грн (а. с. 12 15).

Згідно з наведеним позивачем розрахунком, загальна сума заборгованості за кредитним договором № 332280 від 22.12.2021 становить 73 089,62 грн, з яких: 32 638,20 грн заборгованість за кредитом; 35 533,80 грн заборгованість за процентами; 4183,02 грн інфляційні втрати; 734,60 грн 3% річних.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не виконала договірних зобов`язань щодо своєчасної сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, що призвело до утворення заборгованості в зазначеному позивачем розмірі, який не спростований відповідачкою.

Також за висновком суду, розмір процентів за користування кредитними коштами установлений договором і складає 322,44 % річних від суми кредиту з першого по 7 платіж та 1,43 % річних за всіма наступними платежами до останнього платежу згідно з графіком платежів, у розрахунку з потижневою оплатою 26,87 % з 1 по 7 платіж та 0,12 % за всіма наступними платежами до останнього платежу, за період дії договору 188,45 %, а тому неправомірним є нарахування позивачем 3 % річних на суму простроченого кредиту в розмірі 734,60 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення заборгованості за кредитом та процентами у розмірі 68172,00 грн учасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4183,02 грн.

З висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення інфляційних втрат апеляційний суд погодитись не може, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною ч. 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

За вимогами ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вище наведені норми, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах ВП ВС від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. Крім того, ВС в постанові від 01 липня 2020 року у справі № 535/757/17, провадження № 61-30148св18, зроблено аналогічний висновок щодо ідентичних правовідносин (такого ж спору).

Матеріалами справи свідчать, що ОСОБА_1 має не виконане грошове зобов`язання перед ТОВ «Ізі кредит», яке виникло за кредитним договором від 22.12.2021, та на час звернення до суду, а саме 07.12.2022, залишається не виконаним.

Згідно розрахунку ТОВ «Ізі кредит» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 32638,20 грн, заборгованість за процентами 35533,80 грн та інфляційні втрати 4183,02 грн.

Період, за який позивач ставить питання про стягнення інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов`язання становить з 23.03.2022 по 25.11.2022 згідно наданого позивачем розрахунку суми інфляційного збільшення (а.с. 13-14).

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022 року, № 757/2022 від 07.11.2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 243/2023 і діє на цей час.

17.03.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту: 18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

З огляду на вказані положення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ізі кредит» інфляційних втрат у розмірі 4183,02 грн, обрахованих за період 23.03.2022 по 25.11.2022, тобто у період дії воєнного стану.

За викладених вище підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині не ґрунтується на вимогах закону і матеріалах справи та підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат у розмірі 4183,02 грн з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. Тому враховуючи викладене, підлягає зменшенню загальний розмір стягнутої заборгованості за кредитним договором з 72355,02 грн до 68172,02 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог ТОВ «Ізі кредит» на суму 68172 грн (73089,62 грн від 68172 грн становить 93 %), слід змінити рішення суду першої інстанції в частині компенсації ТОВ «Ізі кредит» судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, зменшивши компенсовану ТОВ «Ізі кредит» суму судового збору за рахунок держави з 2456,19 грн до 2307,33 грн (2481 грн х 93% :100%).

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню на суму 4183,02, то відповідно з ТОВ «Ізі кредит» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3721,50 грн (2481 грн х 150%), враховуючи, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 4, ч. 1 п. 4, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі кредит» інфляційних втрат за кредитним договором у розмірі 4183,02 грн скасувати, відмовивши в задоволенні цих вимог.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 березня 2023 року змінити в частині визначення розміру заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі кредит», зменшивши суму стягнення з 72355,02 грн до 68172,02 грн та розміру компенсованого Товариству з обмеженою відповідальністю «Ізі кредит» судового збору за рахунок держави, зменшивши суму з 2456,19 грн до 2307,33 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі кредит» (вул. Оболонська Набережна, 15, корп. 4, м. Київ; ЄДРПОУ 36183990) на користь держави судовий збір за апеляційний розгляд справи у розмірі 3721,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 07.06.2023.

Головуючий Судді :