РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2023 року м. Рівне№460/50462/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії по втраті годувальника військовослужбовця ОСОБА_2 від 27.09.2022 р. № 18009-17544/С- 03/8-1700/22;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 27.09.2022 р. пенсію у зв`язку з втратою годувальника військовослужбовця ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що між позивачем та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області, про що здійснено відповідний актовий запис № 243.

В свою чергу у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, 26.02.2022 ОСОБА_2 було призвано на військову службу за мобілізацією.

03.08.2022 року ОСОБА_2 , чоловік позивачки, загинув захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України у селі Покровське Донецької області під час проходження військової служби.

Позивач пояснює, що як непрацездатна дружина померлого перебувала на повному утриманні свого покійного чоловіка та одержувала від нього допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом існування.

Зазначає, що 15.09.2022 р. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, проте 27.09.2022 р. відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника, у зв`язку з тим, що позивач не досягла пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та оскільки позивач не перебувала на утриманні померлого чоловіка.

Посилається на ст. 29, чч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ч.1 ст.41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», постанову Верховного Суду від 03.02.2021 року (провадження № К/9901/42929/18) і доводить, що норми законодавства дають підстави для безумовного висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення Головного управління пенсійного України в Рівненській області від 29.09.2022 р. №18009-17544/С-03/8-1700/22 про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника.

Ухвалою суду від 16 грудня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подав відзив на позовну заяву і вказав, що позивач не має права на призначення йому пенсії у разі втрати годувальника, оскільки право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей померлих військовослужбовців, які перебували на їх утриманні.

Згідно з п.б до ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними вважаються батьки та дружини, якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування», або є особами з інвалідністю.

У зв`язку з тим, що позивачка не досягла пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування», призначити пенсію в разі втрати годувальника немає законних підстав.

На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

18.11.2005 р. позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області, про що здійснено відповідний актовий запис №243 (а.с. 20 у т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 загинув у селі Покровське Донецької області під час проходження військової служби. Факт загибелі підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 та лікарським свідоцтвом про смерть № 3933 від 05.08.2022 (а.с.23, 24-25 у т.1).

Отже, позивач має вік більше 43 років, перебувала з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з 18 листопада 2005 р. по день його смерті, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. Після смерті чоловіка повторний шлюб не брала.

15 вересня 2022 року позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

27.09.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом повідомило позивача, що ОСОБА_1 не має права на призначення їй пенсії у разі втрати годувальника, оскільки право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей померлих військовослужбовців, які перебували на їх утриманні. Вказав, що непрацездатними є, серед іншого дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування». Відповідачем зазначено, що у позивача право на призначення пенсії у разі втрати годувальника виникне при досягненні 50-річного віку.

В подальшому, рішенням Здолбунівського районного суду від 17 березня 2023 р. заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на повному утриманні померлого чоловіка ОСОБА_2 у період із дня укладення шлюбу - 18 листопада 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (дня смерті ОСОБА_2 ).

Листом від 16.05.2023 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у відповідь на повторне звернення ОСОБА_1 повідомило, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблого військовослужбовця, які перебували на їх утриманні. Вказано, що враховуючи дату народження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) право на призначення пенсії в разі втрати годувальника нею вона набуде при досягненні 50-ти річного віку.

Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з посиланням на ч.1 ст.370 КАС України, звернуло увагу позивача, що судове рішення, набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а тому у разі надходження рішення суду відповідач виконає його з дотриманням вимог законодавства та з урахуванням своєї компетенції.

Не погоджуючись з відмовою в призначенні пенсії у разі втрати годувальника, позивач звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі Закон № 2262-ХІІ), статтями 1-2 та 3 якого визначено коло осіб, які мають право на призначення пенсії за цим Законом.

Відповідно до статті 29 Закону № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно з частинами першою-другою статті 30 цього ж Закону №2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

З наведеної норми вбачається, що призначенню пенсії в разі втрати годувальника передує дотримання певних умов: (1) непрацездатні (2) члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, (3) які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_2 . Також позивач надала рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 на повному утриманні померлого чоловіка ОСОБА_2 .

Водночас, частиною четвертою статті 30 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті "а" статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту "д" частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні.

Відповідно до статті 31 Закону №2262-ХІІ члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Таким чином обов`язковими умовами для визнання за членами сім`ї померлого права на пенсію в разі втрати годувальника є не тільки наявність права померлого на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а й те, що ці члени сім`ї мають бути непрацездатними.

Так, як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалось вище, відповідач, приймаючи рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії посилався на те, що позивач не досягла пенсійного віку.

Судом встановлено, що 18.11.2005 р. позивачем ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області, про що здійснено відповідний актовий запис №243 (а.с. 20 у т.1).

03.08.2022 р. ОСОБА_2 , гранатометник, 1 відділення охорони, 1 взводу охорони, роти охорони, четвертого відділу Рівненського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області загинув у селі Покровське Донецької області під час проходження військової служби. Факт загибелі підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 23 у т.1).

Судом встановлено, що позивач має вік більше 43 років, перебувала з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з 18 листопада 2005 р. по день його смерті, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. Після смерті чоловіка повторний шлюб не брала.

Разом з тим, позивачем в порядку ст.ст. 73-76 КАС України не доведено наявність всіх передбачених законодавством умов для призначення пенсії по втраті годувальника. Так для призначення відповідної пенсії необхідно довести не лише те, що член сім`ї померлого перебував на його утриманні, а й наявність установлених нормами ч.4 ст.30 Закону №2262-ХІІ обставин непрацездатності члена сім`ї.

Натомість позивачем при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, таких обставин наведено не було, відповідних доказів суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів, які б підтверджували обставини, що він є непрацездатною особою, що перебувала на утриманні померлого та, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника військовослужбовця прийняте з порушенням норм законодавства.

Вказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позову судові витрати залишаються за позивачем відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 07 червня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя С.М. Дуляницька