Справа № 453/61/23

№ провадження 2/453/184/23

Р ІШ ЕН НЯ

ІМ ЕН ЕМ У КР АЇ НИ

(заочне)

29 травня 2023 рокуСколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясінського Ю.Є.,

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.,

розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області за порядком спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и в:

08січня 2023року ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовною заявоюдо ФОП ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь 5558,38 гривень, з яких пеня 1295,05 гривень, відсотки річних 493,67 гривень, інфляційні витрати 3769,66 гривень.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 08 березня 2023 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 28 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 13713 грн. 18 коп., яка складається з основного боргу 9 000 (дев`ять тисяч) грн., 1529 (одна тисяча п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 01 коп. - пені, 963 (дев`ятсот шістдесят три) грн. 86 коп. 3% річних та 2220 (дві тисячі двісті двадцять) грн. 31 коп. інфляційних втрат.

07 жовтня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць

Андрієм Андрійовичем, на підставі заяви позивача та виконавчого листа №453/1302/21 від 29 вересня 2022 року, виданого Сколівським районним судом Львівської області, відкрито виконавче провадження ВП №70014206 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 боргу на його користь в сумі 13 713,18 грн. Зазначив,що станомна данийчас зазначеневище рішеннясуду відповідачемне виконано. Оскільки відповідач на виконання судового рішення не сплатив позивачу заборгованість у сумі 13713, 18 грн., а тому просить стягнути на свою користь 5558.38 грн., з яких: пеня - 1295.05 грн., відсотки річних - 493.67 грн., інфляційні втрати - 3769.66 грн. відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

До початку судувого засідання позивач ОСОБА_1 подав заяву (вх.№2834 від 29 травня 2023 року) про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відзив на позовну заяву не подав.

У зв`язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст. 4 та ч.1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що заочним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_2 - заборгованість в сумі 13713 грн. 18 коп., яка складається з основного боргу 9 000 (дев`ять тисяч) грн., 1529 (одна тисяча п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 01 коп. - пені, 963 (дев`ятсот шістдесят три) грн. 86 коп. 3% річних та 2220 (дві тисячі двісті двадцять) грн. 31 коп. інфляційних втрат.

Рішення суду набрало законної сили, на виконання якого 29 вересня 2022 року Сколівським районним судом Львівської області видано виконавчий лист № 453/1302/21, який пред`явлено позивачем до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області.

З 07 жовтня 2022 року вказане виконавче провадження знаходиться на виконанні у приватного виконаця виконавчого округу Львівської області. На даний час з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 не стягнуто жодних коштів, в тому числі і в добровільному порядку.

Згідно ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Предметом позову у справі є стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, у зв`язку з неналежним виконанням судових рішень про стягнення грошових коштів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (686/21962/15-ц) щодо необхідності відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві. Відповідно до положень пункту 3 частини першої ст. 40 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453- VI «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд України здійснив аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві з метою забезпечення однакового застосування законодавства у вирішенні справ зазначеної категорії, виявлення проблемних і спірних питань у судовій практиці.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Враховуючи те, що рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2021 року задоволено вимогу Позивача щодо стягнення збитків, які виникли в наслідок простроченого грошового зобов`язання за період з 17 жовтня 2018 року по 13 січня 2021 року (з моменту виникнення боргу до моменту подачі позовної заяви до суду), грошове зобов`язання відповідачем не виконано, Позивач несе збитки, а тому має право на їх компенсацію в порядку ст. 625 ЦК України.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Позиція Позивача узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 08 листопада 2019 року в справі №127/15672/16-ц.

Позивачем запропоновано письмовий разрахунок збитків за простроченння грошового зобовязання відповідача за період з 28 жовтня 2021року по 08 січня 2023 року.

Як вбачається із розрахунку позивача, загальна сума заборгованосстановить 13713 грн. 18 коп. з яких: пеня - 1295 грн. 05, відсотків річних - 493 грн., інфляційні втрати 3769, 66 грн. Суд погоджується з даним розрахунком, щодо стягнення відсотків річних - 493 грн. та інфляційні втрати 3769, 66 грн.

Щодо стягнення з відповідача пеню у розмірі 1295,05 грн. суд зауважує наступне.

Як було встановлено в судовому засіданні, умовами договору цесії розміру пені не передбачено, відтак позивачем не доведено підставності нарахування суми заборгованостіпені у розмірі 1295, 05 грн., тому в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому з врахування вищенаведеного, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме сума трьох процентів річних - 493, 67грн. та інфляційні втрати- 3769, 66 грн.

Статтею 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнений на підставі п.9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд доходить до висновку про те, що судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду слід стягнути з відповідача на користь держави, в розмірі 1073 гривень 60 копійок.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 12-13,76-81,141,137, 263-265,268,280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_3 , 4263,33 (чотири тисячі двісті шістдесят три) грн. 33 коп, з яких відсотки річних 493,67 (чотириста дев`яносто три) грн. 67 коп. та інфляційні витрати 3769 (три тисячі сімсот шістдесят дев`ять) грн. 66 коп.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави - судові витрати в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ФОП ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.Є. Ясінський