ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4777/23 Справа № 191/3312/20 Суддя у 1-й інстанції - Кухар Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 прозахист правінтелектуальної власностіна торговельнумарку шляхомзаборони використанняторгівельної маркита стягненнякомпенсації запорушення майновихавторських прав

за апеляційноюскаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

03 листопада 2020 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про захист прав інтелектуальної власності на торговельну марку шляхом заборони використання торгівельної марки та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до свідоцтва міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 240566 від 25.04.2018 року, виданого державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності України» (УКРПАТЕНТ), ОСОБА_1 набув права власності на торговий знак « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для товарів і послуг, віднесених до 12 класу Міжнародної класифікації товарів і послу (надалі - МКТП), а саме : човни, надувні човни.

Відповідно до статті 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч.3 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» зазначено, що набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Частиною 4 ст.5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначено обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг. Проте, згідно відкритих електронних реєстрів ДП ««Український інститут інтелектуальної власності України» Відповідач не має свідоцтва в зареєстрованому законом порядку.30.09.2020 року представником ОСОБА_3 направлено запит до ДП ««Український інститут інтелектуальної власності України», однак станом на день подання позовної заяви ,відповіді отримано не було. Державний департамент морського і річкового транспорту України наказом "Про визначення Головного органу по сертифікації систем якості, систем управління якістю Мінтрансу в галузі водного транспорту" від 20.01.2003 року № 14, призначив Регістр судноплавства України Головним органом по сертифікації систем якості, систем управління якістю Мінтрансу в області водного транспорту і пов`язаних з ним видах діяльності.. Згідно з пунктом 6 Положення про Регістр судноплавства України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 року №814, одним з головних завдань Регістру судноплавства України є розроблення та затвердження правил і технічних вимог щодо забезпечення виконання умов безпеки плавання суден, охорони життя і здоров`я пасажирів, суднових екіпажів, збереження вантажів, що перевозяться, екологічної безпеки суден тощо. Матеріали та вироби, що застосовуються при побудові/ модернізації/ переобладнання суден і плавучих споруд на клас Регістра, повинні бути сертифікованими на відповідність вимогам Правил Регістра або інших стандартів. Обов`язковій сертифікації підлягають матеріали та вироби, що входять до Номенклатури об`єктів технічного нагляду Регістра, в якій визначений вид сертифікації та документ, що видається. За заявкою замовника може бути виконана сертифікація матеріалів та виробів, що не входять до Номенклатури об`єктів технічного нагляду Регістра. На виконання вимог Конвенції СОЛАС 74/88, що передбачені Правилами IV/14 і V/18, на суднах, що здійснюють плавання під Державним Прапором України, повинне встановлюватися суднове обладнання навігації та радіозв`язку, що має Свідоцтво про схвалення типу суднового обладнання Міністерства транспорту України (далі - Адміністрація). Порядок схвалення обладнання визначений «Інструкцією про схвалення типів суднового радіо і навігаційного обладнання», затвердженої наказом Мінтрансу №531 від 14.07.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №653/7974 від 29.07.03 року. Також наказом Мінтрансу №25 від 02.02.2005 року Регістру судноплавства України надані повноваження зі схвалення типів судових систем охоронного сповіщення. Проте, згідно відкритих електронних реєстрів ДП "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" Відповідач не має свідоцтва про відповідність підприємства на виробництво суден, сертифікатів відповідності, проектів на судна в зареєстрованому законом порядку.

30.09.2020 року представником позивача ОСОБА_3 направлено запит до ДП "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України".

07.10.2020 року було отримано відповідь, за змістом якої стало відомо, що ОСОБА_2 не звертався до Регістра з заявою на визнання підприємства та розгляду проектної документації на малі судна.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року № 522 «Про затвердження Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних» : домен - частина адресного простору в мережі Інтернет, призначена для ідентифікації комп`ютера або групи комп`ютерів; доменне ім`я - буквено-цифровий вираз, що ідентифікує будь-який комп`ютер абонента у мережі Інтернет.

У ст. 1 Закову України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг вказано, що доменне ім`я - це ім`я, яке використовується для адресації комп`ютерів і ресурсів в інтернеті.

Згідно із наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв`язку та інформатизації України, від 25.11.2002 року № 327/225 «Про затвердження Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади», згідно з яким веб-сайт - це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб`єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих Інформаційних,ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет.

Пунктом 12 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено: «Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації».

Відповідно до п. 1.3 Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади, затвердженого наказом Державного комітету Інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 25.11.2002 N 327/225, веб-сайт - це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб`єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів Та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет; веб-портал - це веб-сайт, організований як системне багаторівневе об`єднання різних ресурсів та сервісів для забезпечення максимальної можливості доступу до інформації та послуг.

Відповідно до абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється. Відповідно до абз. 9 п. 2 Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. N 522, доменне ім`я це - буквено-цифровий вираз, що ідентифікує будь-який комп`ютер абонента у мережі Інтернет. Таким чином, доменне ім`я, зареєстроване у відповідному документі, використовується для позначення відповідного сайту. Для того, щоб сайт був позначений конкретним доменним ім`ям, спочатку необхідно зареєструвати доменне ім`я у відповідному домені. Власником саму є особа, на яку зареєстроване відповідне доменне ім`я. Отже, суб`єктами правовідносин з реєстрації доменного імені є реєстрант, реєстратор та адміністратор адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені. Під час реєстрації доменного імені реєстрант надає контактну інформацію про себе реєстратору, таким чином, ці дані є в розпорядженні реєстратора та адміністратора. Факт реєстрації доменного імені означає делегування прав на нього реєстратору, який використовує відповідне доменне ім`я для позначення сайту, тобто є власником цього сайту.

На веб-сайтах в мережі інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2 /; ІНФОРМАЦІЯ_3 ?; fbid=1001420573706882&set=p.1001420573706882&type=3&theater;ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 , за посиланням на скан-копії сторінках розміщені оголошення щодо реалізації продукції ТМ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » з використанням фірмового торгового знаку « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Як встановлено з інформації, розміщеної на зазначених сайтах, господарську діяльність здійснює відповідач - ОСОБА_2 . Разом з тим, Позивач не укладав з Відповідачем жодних угод або ліцензій про надання права на використання вказаної торгової марки на території України, а тим більше здійснювати продаж продукції та її рекламування. Тобто Відповідач не має законних підстав здійснювати реалізацію даної продукції та розміщувати оголошення з її продажу в мережі інтернет. Таким чином, Відповідач незаконно, без будь-якої згоди чи дозволу, використовує ТМ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » під час здійснення своєї господарської діяльності. Крім того, на вищезазначених сайтах Відповідача відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Тобто Відповідачем, під час реалізації продукції вказаних торгових марок здійснюється порушення вимог ст. 15 Закону У країни «Про захист прав споживачів» про право споживача на інформацію. Так, Інформація про продукцію повинна містити, зокрема, назву товару, найменування або відтворення знаку для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Оскільки визначальним моментом у даному випадку є дослідження питання правомірності введення товару в господарський оборот, тобто правомірності придбання товару Відповідачем. Відповідно, позначення продукції, яке використовує відповідач складається із зареєстрованого ОСОБА_4 , що може ввести в оману споживачів, оскільки в даному випадку, вони можуть логічно припускати, що ОСОБА_2 є виробником продукції ТМ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », яка зареєстрована відповідно до свідоцтва міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 240566 від 25.04.2018 року. Для власника торгового знаку « ІНФОРМАЦІЯ_6 » таке ототожнення має негативні наслідки, оскільки можливі недоліки виробництва ОСОБА_2 , які негативно відображатимуться на комерційному іміджі власника ТМ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та ототожнюватимуться з функціонуванням торгового знаку зареєстрованого у відповідності з Законом.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» щодо порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є: будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу.

Згідно п. «Г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні, права» суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При цьому, відповідно до п.3 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016, № 1774 - VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового. мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Таким чином, при визначенні компенсації, пов`язаної з порушенням авторського права і суміжних прав, підлягає застосуванню розрахункова величина не менше від 10 і не більше 50 000 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет України на 2020» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 липня 2020 року - 2118 гривня. Тобто розмір компенсації згідно із Законом має становити від 21180 грн. до 105 900 000 грн.. Враховуючи вищевикладене, вважає за можливе стягнути із Відповідача на користь Позивача компенсацію за порушення авторських прав у розмірі 190 000 грн. 00 коп., яка розраховується наступним чином : 2118 (прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 89 (мінімальний розмір компенсації згідно ст. 52 Закону) =190 000 грн. 00 коп. Тобто в межах суми визначеної, п. «Г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

ОСОБА_1 відповідного дозволу або ліцензії на використання знаку для товарів і послуг Відповідачу не надавав.

27.04.2020 року представником позивача ОСОБА_3 направлено претензію Відповідачу, в якій зазначено про порушення прав на торговий знак, просили зупинити використання торгового знаку «МЕСА» зокрема, нанесення такого позначення на продукцію, її зберігання із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення), застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет. Проте, станом на день подання позовної заяви жодних дій спрямованих на усунення порушення прав здійснено не було.

У зв`язку з цим, просить визнати неправомірним використання торгового знаку ОСОБА_2 та таким, що порушує права власника свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 25.04.2018 року, що належить ОСОБА_1 ; Заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 ) використовувати знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_6 », що належить ОСОБА_1 згідно свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 25.04.2018 року, нанесення такого позначення на продукцію, її зберігання із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення), застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет; Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію у розмірі 190 000 (сто дев`яносто тисяч) грн. 00 коп. (том 1 а.с.5-13).

Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано неправомірним використання торгового знаку ОСОБА_2 та таким, що порушує права власника свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 25.04.2018 року, що належить ОСОБА_1 .

Заборонено ОСОБА_2 використовувати знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_6 », що належить ОСОБА_1 згідно свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 25.04.2018 року, нанесення такого позначення на продукцію, її зберігання із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення), застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 190 000 (сто дев`яносто тисяч) грн. 00 коп..

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2740 ( дві тисячі сімсот сорок) гривень 80 копійок. (том 1 а.с.95-99).

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2021 року у задоволені заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено (том 1 а.с.173-174).

Не погодившисьіз рішеннямсуду, ОСОБА_2 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду 1 інстанції скасувати, і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (том 1 а.с.215-220).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на порушення норми процесуального права щодо не повідомлення сторін належним чином про час і місце слухання справи. Суд 1 інстанції неправильно підійшов до оцінки доказів в призмі їх допустимості та форми, посилаючись на те, що суд прийняв до уваги копію електронного доказу в паперовому вигляді, що не може вважатися письмовим доказом. Для використання скріншотів, як допустимих та належних доказів на заваді стає неможливість ідентифікувати особу автора певного допису чи повідомлення. Тобто навіть, якщо скріншот автентичний він не стає доказом того, що інформацію поширювала конкретна особа. Проблемою є ризик, що інформацію видаляють чи відредагують. Крім того, скріншот неможливо відтворити в оригіналі, адже не існує його офіційного зразка вимог щодо належної форми документу. А тому, стороні, котра подає скріншот як доказ, необхідно надати усі необхідні дані, які дозволяють ідентифікувати джерело скріншоту та надати оригінал документу для перевірки. У разі не надання оригіналу, такий доказ не береться до уваги. Також, апелянт посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, суд допустився необгрунтованого висноку про те, що: На веб-сайтах в мережі інтернет https://www.instagram.com/mboat.dp.ua/; ІНФОРМАЦІЯ_3 ?;fbid=1001420573706882&set=p.1001420573706882&type=3&theater; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 , за посиланням на скан-копії сторінках розміщені оголошення щодо реалізації продукції ТМ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » з використанням фірмового торгового знаку « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Як встановлено з інформації, розміщеної на зазначених сайтах, господарську діяльність здійснює відповідач - ОСОБА_2 .... Невідповідність даного висновку та подальших висновків суду обставинам справи підтверджується щонайменше тим, що згідно свідоцтва на знак для товарів та послуг № 240566 від 25.04.2018 року Позивачем зареєстровано зовсім інший знак для товарів і послуг що містяться в матеріалах справи у вигляді скріншотів з Інтернету фото надувних човнів. Торговий знак відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 має зображення (надано до апеляційної скарги). Проте в матеріалах справи міститься копія свідоцтва № НОМЕР_1 без зображення зареєстрованого товарного знаку. Що свідчить про введення позивачем суд в оману, не надавши навіть зразків зареєстрованих торгових знаків.

Також судом не застосовано закон, який підлягав застосуванню, зокрема п. 6 ст. 16 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг передбачено, що виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на некомерційне використання знака. Надання достовірної інформації споживачу про товар є безоплатним і не тягне за собою отримання прибутку.

Суд першої інстанції не врахував те, що права на знак для товарів і послуг Позивача порушено не було, шкоди позивачу - Відповідачем не заподіяно.

В порядку ст. 360 ЦПК України від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а якому посилаючи на законність та обгрунтованість рішення суду, а також безпідставність доводів апеляційної скарги просили, рішення суду 1 інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно свідоцтва на знак товарів і послуг № НОМЕР_1 , дане свідоцтво видане відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», зареєстровано в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.04.2018 року.

Відповідно копії Виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № 161834 від 12.09.2016 року, номер свідоцтва: НОМЕР_3 , дата реєстрації: 10.10.2012; номер заявки: m 201102489; дата подання заявки: 21.02.2011. Зміна імені або повного найменування і/або адреси власника свідоцтва на знак для товарів і послуг, чи зміна особи власника свідоцтва на знак для товарів і послуг. Власник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 (UA). Номер бюлетеня та дата публікації: Бюл. №17 від 12.09.2016 року.

27.04.2020 року на ім`я ОСОБА_2 власником торгового знаку « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_1 була надіслана претензія про усунення порушень з неправомірного використання торгового знаку, згідно якого останній просив припинити використання торгового знаку « ІНФОРМАЦІЯ_6 » зокрема нанесенням такого позначення на продукцію, її зберігання із нанесеним призначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення), застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет.

Згідно листа Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» № 41-11-1538 від 07.10.2020 року, виробник ОСОБА_2 не звертався до Регістру із заявкою на визнання підприємства та розгляду проектної документації на малі судна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідного дозволу або ліцензії на використання знаку для товарів і послуг відповідачу не надавав.

З матеріалів позовної заяви вбачається, а саме згідно скан-копій сторінок, що на веб-сайтах в мережі інтернет, ОСОБА_5 були викладені оголошення щодо реалізації продукції ТМ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » з використанням фірмового торгового знаку « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача, оскільки використання відповідачем торгового знаку « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на своїх сайтах є неправомірним та таким, що порушує права власника згідно свідоцтва на знак для товарів і послуг № 240566 від 25.04.2018 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відносини, які виникають у зв`язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні регулюються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а також нормами ЦК України.

Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності,зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Частиною 1 ст. 424 ЦК України встановлено, що майновими правами інтелектуальної власності є : право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» право власності засвідчується свідоцтвом.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Відповідно доч.4ст.16Закону України«Про охоронуправ назнаки длятоварів іпослуг» використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Частиною 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Згідно ч. 1 ст. 1108 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідного дозволу або ліцензії на використання знаку для товарів і послуг відповідачу не надавав.

Відповідно до п. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. Порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень. з вказаних у пункті 5 статті 16 Закону.

Згідно п. 2 статті 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Пунктом 31Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни №5від 04.06.2010року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» передбачено, що розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є поданням творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором відповідно до пункту 9 частини третьої статті 15 Закону № 3792-XII, тобто таке розміщення є правомірним лише з дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право. Згідно зі статтею 1 Закону N 3792-XII відтворенням є виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер. Якщо у зв`язку з таким розміщенням у мережі Інтернет порушуються майнові права суб`єкта авторського права, визначені статтею 15 Закону № 3792-XII, то це дає підстави для судового захисту авторського права. При вирішенні відповідних спорів суд повинен установити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред`явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права.

З матеріалів позовної заяви вбачається, а саме згідно скан-копій сторінок, що на веб-сайтах в мережі інтернет, ОСОБА_5 були викладені оголошення щодо реалізації продукції ТМ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » з використанням фірмового торгового знаку « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Закон України«Про авторськеправо ісуміжні права» охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов`язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.

Так, ч.1 п. е) ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є : будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу.

Згідно ч.1,2ст.52Закону України«Про авторськеправо ісуміжні права» зазахистом свогоавторського праваі (або)суміжних правсуб`єктиавторського правата суміжнихправ маютьправо звертатисяв установленомупорядку досуду таінших органіввідповідно доїх компетенції. Припорушеннях будь-якоюособою авторськогоправа і(або)суміжних прав,передбачених статтею50цього Закону,недотриманні передбаченихдоговором умоввикористання творіві (або)об`єктівсуміжних прав,використанні творіві об`єктівсуміжних правз обходомтехнічних засобівзахисту чиз підробленнямінформації і(або)документів проуправління правамичи створеннізагрози неправомірноговикористання об`єктівавторського праваі (або)суміжних правта іншихпорушеннях особистихнемайнових праві майновихправ суб`єктівавторського праваі (або)суміжних правсуб`єктиавторського праваі (або)суміжних правмають право: вимагативизнання тапоновлення своїхправ; звертатисядо судуз позовомпро поновленняпорушених правта (або)припинення дій,що порушуютьавторське правота (або)суміжні правачи створюютьзагрозу їхпорушення; подаватипозови провідшкодування моральної(немайнової)шкоди; подаватипозови провідшкодування збитків(матеріальноїшкоди),включаючи упущенувигоду,або стягненнядоходу,отриманого порушникомвнаслідок порушенняним авторськогоправа і(або)суміжних прав,або виплатукомпенсацій.Суд маєправо постановитирішення чиухвалу про: відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди,завданої порушеннямавторського праваі (або)суміжних прав,з визначеннямрозміру відшкодування; відшкодуваннязбитків,завданих порушеннямавторського праваі (або)суміжних прав; стягненняіз порушникаавторського праваі (або)суміжних правдоходу,отриманого внаслідокпорушення; виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Доводи апеляційної скарги щодо наданих позивачем скріншотів, як неналежних доказів, які суд прийняв до уваги, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ЦПК України сторони маютьправо обґрунтовуватиналежність конкретногодоказу дляпідтвердження їхніхвимог абозаперечення.«Конструкція -"маютьправо",передбачає,що сторониможуть податидокази,вважаючи їхналежними,але вонине зобов`язанів кожномуконкретному випадкуобґрунтовувати їхналежність.Якщо жпротилежна сторонабуде заперечуватиналежність доказів,то сторона,що їхподала,може обґрунтовуватиїх належність»

Враховуючи, що на час розгляду судом першої інстанції, питання належності наданих доказів не виносилось на розгляд, тому суд першої інстанції правомірного прийняв його до уваги.

При цьому, в самій апеляційній скарзі, апелянт виклавши обставни справи, зазначив, що вирішив прийняти від однокласника підробіток, а саме відправку покупцям вказаного товару, чим визнав, що займався торговою діяльністю.

Посилання в апеляційній скарзі, що обидва свідоцтва за якими зареєстровані торгові марки не мають жодного відношення до знаків, які зображені на скріншотах, колегія суддів відхиляє, оскільки апелянт вказаними висловами не заперечує проти розміщеної ним інформації на вищевказаних сайтах, а лише вказує на відмінності логотипу торгової марги МЕГА, проте факт тотожності встановлений рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2022 року у справі №747/41144/21-ц.

Отже, суж 1 інстанції дійшов до обгрунтованих висновків, що використання відповідачем торгового знаку « ІНФОРМАЦІЯ_6 » є неправомірним та таким, що порушує права власника згідно свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 25.04.2018 року.

Розмір відшкодування, на яке мав розраховувати позивач, було встановлено законами, чинними на час виникнення спірних правовідносин та на час вчинення порушення, а відтак немає перешкод у його застосуванні, тим більше що нове законодавство встановлює інший підхід до визначення розміру відшкодування за порушення авторського права, а відтак має застосовуватися лише до тих порушень, які мали місце після набуття чинності новими законодавчими нормами. За таких обставин, судова колегія вважає що суд 1 інстанції дійшов до обгрунтованих висновків про задоволення таких вимог, при цьому розрахунок наданий позивачем не викликає сумніву у правильності, а відтак може бути застосований при вирішенні питання про розмір відшкодування.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити беззадоволення.

Заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: