ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

_____________________________________________________________________________

У Х В А Л А

07.06.2023р. № 905/585/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 , м.Кам`янське, Донецька область,

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2023 через особистий кабінет в підсистемі Електронний суд до Господарського суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 (вх.4399/23 від 15.05.2023) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи.

В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначив про неможливість погашення боргів перед кредиторами у зв`язку з неплатоспроможністю, внаслідок чого просив відкрити провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.05.2023 заяву ОСОБА_1 від 15.05.2023 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи залишено без руху. ОСОБА_1 у строк, який не перевищує десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, зобов`язано усунути недоліки заяви, а саме надати: - докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією у передбаченому чинним законодавством розмірі; - письмово викладені відомості про розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредиторами, окремо зазначивши розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті боржником; - докази (договори, квитанції, банківські виписки тощо), що підтверджують суми усіх заявлених грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; - письмові пояснення щодо включення до списку кредиторів АТ Універсал Банк, поточна заборгованість перед якими складає 0 грн.; - інформацію (довідки) про всі наявні рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; - докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань (банківські виписки, довідки із фінансових установ із зазначенням останнього здійсненого боржником платежу, претензії відповідних осіб тощо);

02.06.2023 через особистий кабінет в підсистемі Електронний суд до Господарського суду Донецької області від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків від 01.06.2023, яка з своїм змістом фактично є поясненнями про незгоду з обставинами, які суд виклав в ухвалі про залишення заяви без руху, зокрема щодо неможливості ним самостійно отримати відомості про відкриті банківські рахунки, розрахувати та підтвердити розмір заборгованості перед кредиторами, тошо.

Дослідивши обставини викладені викладені в заяві від 01.06.2023, суд дійшов висновку, про неспроможність наданих пояснень, з огляду на наведене.

Щодо надання списку кредиторів боржника із зазначенням сум грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.

Відповідно до пункту 14 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.

Отже, відповідно до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника та такі документи повинні бути подані разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов`язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.

Саме лише самостійне визначення заявником у списку кредиторів боржника сум грошових вимог без документального підтвердження не може бути належним доказом у справі.

Cуд повторно звертає увагу, що надання лише договорів не підтверджує факт наявності кредиторської заборгованості, її суми та правової природи, надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 08.11.2022 у справі №909/937/21.

Правові, організаційні засади формування та ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, порядок діяльності таких бюро встановлено нормами Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" (далі - Закон № 2704-IV).

Статтею 3 Закону № 2704-IV визначено його термінологію, зокрема:

"бюро кредитних історій" - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - Бюро);

"ведення кредитної історії" - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію;

"кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону,

"користувач Бюро" - це юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію (надалі - Користувач);

"Положення Бюро" - правила формування і ведення кредитних історій, які затверджуються виконавчим органом Бюро та погоджуються Уповноваженим органом;

"кредитний звіт" - це сукупність інформації про суб`єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії;

"кредитний правочин" - правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу);

"суб`єкт кредитної історії" - будь-яка юридична або фізична особа, яка звернулася до Користувача з метою укладення кредитного правочину або вже уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія;

Наведені норми свідчать про відмінність понять "Користувач" та "суб`єкт кредитної історії". Так, Користувачем може бути юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини, тобто кредитор. Відповідно фізична особа, яка не є суб`єктом господарської діяльності з видачі кредитів, не може мати статусу "Користувач" у розумінні Закону № 2704-IV. Тобто суб`єктом кредитної історії у таких правовідносинах може бути фізична або юридична особа, яка є боржником за такими кредитними правочинами.

Отже, у спірних правовідносинах фізична особа-боржник, яка звернулася до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, у розумінні Закону № 2704-IV є суб`єктом кредитної історії.

Відповідно до статті 5 Закону № 2704-IV джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються Користувачем до Бюро та відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел.

Перелік інформації, що містить кредитна історія, визначений статтею 7 Закону № 2704-IV, згідно пункту 2 частини першої якої це відомості про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов`язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов`язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.

Статтею 11 Закону № 2704-IV визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, зокрема:

- бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина перша);

- бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина третя);

- бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина четверта);

- кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (частина п`ята).

Водночас, у статті 13 Закону № 2704-IV передбачені права суб`єктів кредитної історії, зокрема:

- суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: 1) кредитним звітом; 2) інформацією з реєстру запитів (частина перша);

- суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до Бюро у порядку, визначеному Положенням Бюро (частина друга);

- суб`єкт кредитних історій має право безоплатно ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, один раз протягом календарного року, а також у разі отримання відмови Користувача від укладення кредитного правочину (частина третя);

- Бюро зобов`язане надати суб`єкту кредитної історії інформацію, що зазначена у частині першій цієї статті, протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (частина четверта).

Системний аналіз статтей 11, 13 Закону № 2704-IV дає підстави для висновку, що право на отримання (у визначених цим Законом випадках) кредитного звіту (інформації, що міститься у кредитній історії) будь-якого суб`єкта кредитної історії мають Користувачі та інші бюро, а суб`єкти кредитної історії мають таке право виключно щодо своєї кредитної історії.

При цьому суд зауважує, що законодавчо визначений порядок надання кредитного звіту Користувачам чи іншим бюро передбачає їх надання на паперовому або електронному носіях (частина четверта статті 11 Закону № 2704-IV), натомість чіткого порядку надання кредитного звіту суб`єкту кредитної історії норми цього Закону не містять.

Крім того, норми Закону № 2704-IV не містять положень щодо порядку формування, форми та обов`язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії.

Водночас, пунктом б) частини третьої статті 15 Закону № 2704-IV визначено, що Положення Бюро, зокрема, повинно містити правила надання кредитних звітів.

Згідно публічної інформації на офіційному сайті Бюро (https://www.ubki.ua/) розміщено Положення Бюро, затверджене Директором ТОВ "Українське бюро кредитних історій" 15.05.2017 та погоджене розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 01.06.2017 № 2185.

Пунктом 2.3 Положення Бюро передбачено, що Бюро здійснює збір інформації із автоматизованих систем Користувачів до автоматизованого інформаційно-аналітичного комплексу Бюро за допомогою електронно - програмних засобів із застосуванням системи захисту відповідно до вимог чинного законодавства, що виключає можливість несанкціонованого доступу до інформації, яка збирається.

Пунктом 6 Положення Бюро визначено порядок надання кредитних звітів, згідно якого:

- Бюро у своїй діяльності по наданню кредитних звітів керується Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій", іншими нормативно-правовими актами, Договорами про надання інформаційних послуг, укладеними із Користувачами, договорами про порядок та умови надання інформації, яка складає кредитну історію, укладеними із іншими Бюро кредитних історій, даним Положенням та внутрішніми документами Бюро (пункт 6.1);

- надання інформації, яка складає кредитну історію, Бюро здійснює у формі кредитних звітів (пункт 6.2);

- кредитні звіти розрізняються за обсягом інформації (стандартний кредитний звіт, кредитний звіт з рекомендованим кредитним рішенням). Структура кредитних звітів встановлюється внутрішніми положеннями Бюро та чинним законодавством (пункт 6.3);

- Бюро надає кредитні звіти суб`єктам кредитних історій за їх зверненням в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій", іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням та внутрішніми документами Бюро (пункт 6.10).

Пунктом 9 Положення Бюро визначено порядок зберігання та захисту інформації, згідно якого:

- Бюро має спеціально обладнане приміщення, де розташовані серверні станції, на яких здійснюється накопичення, збереження та обробка інформації, що складає кредитну історію -серверну кімнату (пункт 9.5);

- програмне забезпечення, за допомогою якого здійснюється накопичення, збереження та обробка інформації, що складає кредитну історію, є ліцензійним, легальним, забезпеченим захистом проти електронних вірусів та захищеним паролями з наданням доступу до нього згідно з посадовими обов`язками персоналу (пункт 9.12);

- Бюро забезпечує захист інформації при її обробці, зберіганні і передачі сертифікованими засобами захисту відповідно до законодавства України (пункт 9.13);

- робота користувачів бюро із запиту та отриманню інформації побудована на використанні SSLпротоколу із стійкістю шифру 128 біт (пункт 9.14);

- ідентифікація користувачів бюро для доступу к інтерфейсам бюро потребує обов`язкового вводу персонального логіну та паролю користувача. Вказані логін та пароль зберігаються на сервері Бюро у зашифрованому вигляді із використанням асиметричного односпрямованого алгоритму шифрування, що унеможливлює встановлення паролю по його шифрованому вигляду із бази даних (пункт 9.15).

Системний аналіз пунктів Положення Бюро свідчить, що збір, опрацювання, коригування та передавання інформації щодо суб`єкта кредитних історій (зокрема й сама кредитна історія) здійснюється за допомогою електронно - програмних засобів та зберігається на сервері Бюро, тобто така інформація представлена (складається) в електронній формі.

З наведеного вбачається, що створений за допомогою електронно - програмних засобів кредитний звіт є електронним документом, який надається суб`єктам звернення (Користувачам, іншим бюро та суб`єктам кредитних історій) у електронній формі або у паперовій (паперовій копії електронного документа).

Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Частиною другою статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг":

- оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (частина перша);

- електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом (частина п`ята);

- копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (частина шоста).

Згідно з наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 № 144 з 01.09.2021 набрав чинності Національний стандарт ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів" (далі - Національний стандарт ДСТУ 4163:2020).

Пунктом 1.1 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020, серед іншого, визначено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи незалежно від носія інформації (далі - документи).

Згідно з пунктом 4.4 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 документи, що їх створюють юридичні особи, обов`язково повинні мати такі реквізити: найменування юридичної особи (04); назва виду документа (09) (не зазначають на листах); дата документа (10); реєстраційний індекс документа (11); заголовок до тексту документа (19); текст документа (20); підпис (для електронних документів - електронний підпис або електронна печатка в разі відсутності електронного підпису) (22).

Таким чином, оригіналом кредитного звіту (як електронного документа) є його електронний примірник, що містить обов`язкові реквізити, серед яких електронний підпис або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

ГПК України, серед іншого, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 цього Кодексу).

Відповідно до статті 96 ГПК України:

- електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина перша);

- електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга);

- учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя);

- учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта);

- якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п`ята).

З урахуванням наведених норм статті 96 ГПК України, кредитний звіт (що є електронним текстовим документом) може подаватися учасником справи до господарського суду у таких формах:

1) у електронній формі в оригіналі (як електронний документ, що містить обов`язкові реквізити, зокрема електронний підпис або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до законодавства);

2) у електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, з обов`язковим зазначенням про наявність у цього учасника справи (особи, яка подає такий доказ) або іншої особи оригіналу електронного доказу - кредитного звіту в електронній формі;

3) у паперовій копії, посвідченій в порядку, передбаченому законом.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду щодо переліку форм подання електронних доказів, викладеною у постанові від 29.01.2021 у справі № 922/51/20.

Порядок подання до господарського суду електронного документа у електронній формі в оригіналі чи в електронній його копії законодавчо врегульовані, зокрема нормами Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та ГПК України, натомість чинним законодавством не визначено порядку засвідчення електронного документа, поданого у паперовій його копії (аналогічний висновок про відсутність визначеного законодавством порядку засвідчення електронних доказів, поданих у паперових копіях, викладений Верховним Судом у постанові від 23.09.2021 у справі № 910/17662/19).

Згідно до положень Закону України "Про стандартизацію" стандарт є нормативним документом, заснованим на консенсусі, прийнятим визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямованим на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.

Пунктом 5.26 вищезазначеного Національного стандарту ДСТУ 4163-2020 визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки "Для копій". Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту "Підпис" на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.

З наведеного суд вважає, що паперова копія кредитного звіту (як електронного документа/доказу) може засвідчуватись згідно вимог Національного стандарту ДСТУ 4163-2020, а право такого засвідчення належить Бюро (ТОВ "Українське бюро кредитних історій") як особі, яка створила цей електронний документ, та яка здійснює на своїх серверних станціях накопичення, збереження та обробку інформації, що складає кредитну історію.

Разом з тим, суд зазначає, що норми статті 96 ГПК України не вимагають засвідчення паперової копії електронного доказу (електронного текстового документа) підписом із зазначенням дати такого засвідчення учасником справи, який подає такий доказ, як то передбачено пунктом 5 статті 91 цього Кодексу для самостійного засвідчення учасником копій письмових доказів.

При цьому подання кредитного звіту (електронного доказу) в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Водночас, суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (аналогічний висновок щодо питання допустимості паперової копії електронного доказу міститься у постанові Верховним Судом від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 з посиланням на постанови від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 23.09.2021 у справі № 910/17662/19).

Отже, подання до суду учасником справи паперової копії кредитного звіту (як електронного документа/доказу) є можливим:

1) якщо паперова копія кредитного звіту засвідчена згідно вимог Національного стандарту ДСТУ 4163-2020 самим Бюро як особою, яка сформувала цей звіт та здійснює на своїх серверних станціях, серед іншого, обробку інформації, що складає кредитну історію;

2) без засвідчення учасником (оскільки стаття 96 ГПК України того не вимагає), який подає паперову копію кредитного звіту, однак за умови, якщо у такого учасника чи іншої особи наявний оригінал цього електронного доказу - кредитного звіту, про що він зобов`язаний повідомити суд.

За загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №909/937/21.

Проте, роздруківка кредитної історії, яка надана боржником в підтвердження наявності договірних зобов`язань та зазначеного в заяві розміру заборгованості, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов`язань, як про те стверджує боржник.

Щодо належності та допустимості кредитної історії для вирішення судом питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Частиною першою статті 119 КУзПБ регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень частини другої статті 115 КУзПБ.

Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов`язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.

Крім того, у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб`єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов`язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.

Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб`єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов`язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Крім того, суд враховує, що стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.

У цьому контексті суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов`язанням.

Пунктом 14 частини третьої статті 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.

Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов`язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов`язанням), підстав виникнення зобов`язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у справі №905/126/23.

Таким чином, заявником при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не виконано вимоги встановлені п.3. ч.3 ст.116, та відповідні недоліки заяви не усунуті впродовж строку визначеного ухвалою суду від 22.05.2023.

Також, доданими до заяви від 15.05.2023 документами заявником не підтверджено факт припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців, згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу. Відповідні недоліки заяви не усунуті.

Щодо надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією заявник вказує, що укладений 21.02.2023 договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, який надав свою згоду на участь у справі про неплатоспроможність, є альтернативою мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому.

Суд зазначає, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.11.2020 у справі №910/726/20 вказує на право місцевого господарського суду, а не обов`язок, розгляду питання щодо альтернативного врегулювання питання винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень у справі про неплатоспроможність, зокрема на умовах відстрочення. Верховний Суд встановив наявність умов на укладення угоди з арбітражним керуючим, а саме: - укладається на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника, та за наявності майна боржника для погашення грошової винагороди у розмірі, який підлягає авансуванню боржником.

У даному випадку договір арбітражний керуючий уклав с боржником на умовах розстрочення оплати його праці (4026 грн протягом 10 місяців), а не відстрочки оплати до реалізації майна боржника, як це визначено у постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/726/20.

За змістом договору, заявник та арбітражний керуючий, самостійно визначили питання розстрочення.

Таким чином, розгляд судом питання про відстрочення (розстрочення) оплати праці арбітражного керуючого фактично зводиться до легітимізації домовленостей арбітражного керуючого та заявника, що фактично є порушенням встановлених КУЗПБ процедур, якими забезпечується інституційна незалежність арбітражного керуючого.

Так, відповідно до положень ст. ст. 10, 13 КУзПБ, арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності, який під час здійснення своїх повноважень є незалежним, і одним з засобів забезпечення його незалежності є гарантування виплати йому винагороди в порядку і розмірах, визначених цим Кодексом. І будь-який незаконний вплив, тиск або втручання в діяльність арбітражного керуючого забороняється. Зазначена норма не передбачає виключень.

З огляду на наведене, суд вважає, що домовленість між арбітражним керуючими та заявником про розстрочення виплати винагороди, яка досягнута в позасудовий спосіб, впливає на незалежність арбітражного керуючого, а тому клопотання заявника про прийняття договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, як альтернативу сплати грошової винагороди, на виконання вимог статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства - не підлягає задоволенню..

Це питання вже досліджувалось судом і відображено в ухвалі від 22.05.2023. І договір із встановленими в ньому недоліками у сукупності всіх наданих доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи, суд визнав таким, що не може бути прийнятий, як альтернатива мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому.

З огляду на наведене суд не вбачає підстав для повторного розгляду вказаного питання.

Суд ухвалі від 22.05.2023 розґяснив, що належним способом усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в частині, що стосується питання авансування грошової винагороди керуючому реструктуризацією є надання до суду доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією у повному обсязі.

Таким чином, вимога суду про усунення недоліків поданої заяви в цій частині мала бути виконана заявником шляхом подання до суду платіжного документу, який підтверджує здійснення боржником доплати в рахунок авансування винагороди арбітражному керуючому.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно частини 3 статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Приписами частини 1 статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду.

Згідно частини 3 статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.

Таким чином, заява підлягає поверненню, оскільки заявник не усунув недоліки заяви про порушення провадження у справі про неплатоспроможність у строк встановлений в ухвалі суду від 22.05.2023.

Згідно ч.8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Враховуючи, що заява з доданими до неї документами подана через підсистему Електронний суд, судом не будуть направлятися поштою додані до заяви документи.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 37, 38, 116, 117 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника фізичної особи (вх.4399/23 від 15.05.2023) повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили 07.06.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду у строки передбачені ГПК України.

Суддя К.С. Харакоз