ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2023 р. справа № 300/633/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Окуневич М.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: скасувати рішення від 04.01.2022 №926100141304 щодо відмови у переході з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу»; зобов`язати зарахувати до стажу державної служби період з 02.11.1979 по 12.11.1981 - службу в лавах Радянської Армії; з 01.12.1981 по 30.12.1985 -інженера-інспектора в «Рогатинському управлінні сільського господарства»; з 18.08.1986 по 02.01.1990 - ведучий інженер по техобслуговуванню Рогатинського РАПО; з 25.04.2006 по 29.11.2015 - сільського голови Кліщівнянської сільської ради та перевести на пенсію державного службовця з 30.12.2021, згідно Закону України «Про державну службу».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 30.12.2021 звернувся із заявою до відповідача про переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця, однак орган пенсійного фонду протиправно відмовив у такому переведенні з підстав відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби, не врахувавши при цьому до загального стажу державної служби період проходження військової служби в Радянській армії з 02.11.1979 по 12.11.1981; періоди роботи з 01.12.1981 по 30.12.1985 на посаді інженера-інспектора в «Рогатинському управлінні сільського господарства», з 18.08.1986 по 02.01.1990 на посаді ведучого інженера по техобслуговуванню Рогатинського РАПО; з 25.04.2006 по 29.11.2015 на посаді сільського голови Кліщівнянської сільської ради.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду залучено до участі у справі співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно задоволення позову заперечує. Зазначає, що час роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 04.07.2001, тобто до дати набуття чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». У зв`язку із набуттям чинності нового Закону України «Про державну службу» втратив чинність і «Порядок обчислення стажу державної служби», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, яким було передбачено, що до стажу державної служби включається час військової служби у Збройних Сил та інших військових формуваннях. Вважає, що позивач не набув права на переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки станом на 01.05.2016 не обіймав посаду державного службовця, та стаж державної служби згідно матеріалів пенсійної справи та додатково наданих документів складає 4 роки 7 днів (з 02.10.1991 по 09.10.1995), що є недостатнім для призначення такого виду пенсії (а.с.42).

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області також скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно задоволення позову. Зазначає, що посада сільського голови за період роботи з 25.04.2006 по 29.11.2015 віднесена до категорій посад осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних посад (а.с.59).

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 2017 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

30.12.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно із Законом України «Про державну службу» (а.с.49).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.01.2022 №926100141304 позивачу відмовлено у призначенні пенсії згідно Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 у зв`язку із відсутністю права на даний вид перерахунку. Зазначено, що заявник немає 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та не працював на посаді державного службовця станом на 01.05.2016. Страховий стаж позивача складає 45 років 03 місяці 2 дні, в тому числі, стаж державної служби - 4 роки 7 днів (з 02.10.1991 по 09.10.1995) (а.с.26).

Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області листом від 18.01.2022 за №0900-0206-8/2210 повідомило позивача про прийняте 04.01.2022 за №926100141304 рішення про відмову у перерахунку пенсії (а.с.25).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право вибору пенсійних виплат закріплено у статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У відповідності до статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (надалі також - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2 Закону №2493-III).

Згідно з статті 3 вказаного Закону посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" Закону №2493-III (в редакції від 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993.

01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (надалі також - Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу", крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом №889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, право на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.

Із змісту трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 08.07.1983 (а.с.21), слідує, що позивач:

- 25.04.2006 обраний на посаду сільського голови Кліщівнянської сільської ради, на підставі протоколу ТВК №18 від 14.04.2006, рішення І сесії V скликання №1-1/2006 від 25.04.2006;

- 25.04.2006 присвоєно 9 ранг 4 категорії посадової особи місцевого самоврядування, згідно рішення І сесії V скликання №1-1/2006 від 25.04.2006;

- 08.05.2008 присвоєно 8 ранг 4 категорії посадової особи місцевого самоврядування, згідно рішення 16 сесії V скликання від 08.05.2008;

- 01.05.2010 присвоєно 7 ранг 4 категорії посадової особи місцевого самоврядування, згідно рішення 31 сесії V скликання від 18.05.2010;

- 12.11.2010 обраний на посаду Кліщівнянського сільського голови на наступний термін, на підставі рішення І сесії №71/2010 від 12.11.2010, протоколу СВК №2 від 04.11.2010,

- 29.11.2015 звільнений у зв`язку із закінченням строку повноважень, пункт 1 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування», рішення І сесії VII скликання від 29.11.2015 №1-1-/2015.

Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби до 01.05.2016 визначався Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994.

Відповідно до п.2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Крім того, згідно пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Відповідно до статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування віднесено посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів.

Пунктом 6 Порядку № 229 встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015) здійснюється згідно Порядку обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283.

Таким чином, в розглядуваному випадку до застосування підлягають норми Порядку № 283, а саме пункту 2 вказаного порядку - до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Отже, доводи відповідачів про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними.

Таким чином, посада сільського голови Кліщівнянської сільської ради відповідно до статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", пункту 2 Порядку №283 входить до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 25.04.2006 по 29.11.2015 в органах місцевого самоврядування підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Щодо не зарахування позивачу до стажу державної служби періодів роботи з 01.12.1981 по 30.12.1985 на посаді інженера-інспектора в «Рогатинському управлінні сільського господарства», з 18.08.1986 по 02.01.1990 на посаді ведучого інженера по техобслуговуванню Рогатинського РАПО, суд зазначає наступне.

Із змісту трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 08.07.1983 (а.с.16-17) слідує, що позивач:

- 01.12.1981 прийнятий на посаду інженера-інспектора «Держсільтехнагляду» в Рогатинському управлінні сільського господарства, на підставі наказу №60-к від 01.12.1981,

- 30.12.1985 звільнений з посади інженера-інспектора «Держсільтехнагляду» у зв`язку із ліквідацією управління сільського господарства, згідно постанови ЦК КПРС і РМ СРСР від 14.11.1985 №1114 по переведенню згідно п.5 ст.36 КЗпП УРСР в виробниче об`єднання по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства, на підставі наказу №2-к від 30.12.1985;

- з 01 по 15 січня 1986 року був у профспілковій відпустці згідно наказу №40-в від 12.12.1985;

- 16.01.1986 прийнятий на посаду старшого інженера з технічної безпеки та безпеки руху по переводу до Рогатинського районного об`єднання «Сільгоспхімія» на підставі наказу №3-зк від 16.01.1986;

- 26.06.1986 звільнений з посади старшого інженера з технічної безпеки та безпеки руху по переводу до районного підприємства матеріально-технічного об`єднання РАПО у відповідності до п. 5 ст. 36 КЗпП УРСР згідно наказу №36-к від 26.06.1986;

- 26.06.1986 прийнятий на роботу до Рогатинського районного виробництва матеріально-технічного забезпечення по переводу на посаду інженера по запчастинах на підставі наказу №19б від 26.06.1986;

- 18.08.1986 звільнений з посади інженера по запчастинах згідно п. 5 ст. 36 КЗпП УРСР у зв`язку із переведенням до районного агропромислового об`єднання на підставі наказу №34б від 18.08.1986;

- 18.08.1986 прийнятий в порядку переводу на посаду ведучого інженера із техобслуговування у Рогатинському РАПО, наказ №23-к від 18.08.1986,

- 02.01.1990 звільнений з посади ведучого інженера із техобслуговування у зв`язку із ліквідацією агропромислового об`єднання Рогатинського району на підставі постанови РМ УРСР від 16.10.1986 №253 «Про вдосконалення управління в агропромисловому комплексі республіки» та рішення райвиконкому від 22.11.1989 №192 по переводу у виробниче агропромислове об`єднання Рогатинського району згідно п.5 ст.36 КЗпП УРСР, згідно наказу №1-к від 02.01.1990.

- 02.01.1990 призначений в порядку переводу на посаду головного інженера із впровадження науково-технічного прогресу і прогресивних технологій в Рогатинському виробничому агропромисловому об`єднані згідно наказу №2-к від 02.01.1990;

- 01.10.1991 звільнений з посади головного інженера по впровадженню науково-технічного прогресу і прогресивних технологій у зв`язку із ліквідацією виробничого агропромислового об`єднання Рогатинського району на підставі рішення Рогатинської районної сесії Ради народних депутатів від 08.08.1991 та наказу Міністерства сільського господарства від 29.07.1991 №11 «Про ліквідацію робочого апарату виробничого агрооб`єднання та створення районного управління сільського господарства на підставі наказу №1 від 01.10.1991;

- 01.10.1991 прийнятий на посаду головного спеціаліста по сільськогосподарських машинах і обладнанню (включаючи нову техніку) до Рогатинського управління сільського господарства згідно наказу №6 від 10.10.1995.

Статтею 25 Закону № 3723-ХІІ, як у редакції станом на 26.10.2001, так і в подальшому було передбачено сім категорій посад державних службовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 «Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів і присвоєння їм рангів державних службовців» (втратила чинність 27.10.2001), передбачено, що до сьомої категорії посад відносяться посади радників, консультантів, спеціалістів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; спеціалістів апаратів виконкомів районних у містах, міських Рад міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів та інші прирівняні до них посади.

Пунктом 2 Порядку №283 передбачено, що до стажу державної служби включається час роботи, зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, у тому числі у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Постановою ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 27.03.1962 «Про перебудову управління сільським господарством Української PCP» були створені територіальні виробничі колгоспно-радгоспні (радгоспно-колгоспні) управління по керівництву сільськогосподарським виробництвом, які підпорядковувались обласним управлінням і Міністерству виробництва і заготівель сільськогосподарських продуктів.

Згідно з постановою ЦК Компартії України і Ради Міністерств УРСР від 03.04.1965 №334 «Про заходи по поліпшенню керівництва сільським господарством республіки», обласні управління виробництва і заготівель сільськогосподарських продуктів були реорганізовані в обласні управління сільського господарства, а в районах - у районні виробничі управління сільського господарства. Постановою ЦК Компартії України і Ради Міністерств УРСР від 30.01.1970 районні виробничі управління сільського господарства перетворені в управління сільського господарства райвиконкому.

Згідно з пунктами 10, 11 Постанови Ради міністрів Української РСР від 11 липня 1983 року №299 «Про порядок створення, реорганізації і ліквідації підприємств, об`єднань, організацій і установ республіканського та місцевого підпорядкування» реорганізація підприємств, об`єднань, організацій і установ провадиться в порядку, встановленому для створення відповідних підприємств, об`єднань, організацій і установ. Ліквідація підприємств, об`єднань, організацій і установ повадиться тими органами, за рішенням яких вони створені.

Постановою від 10.12.1985 №429 "Про подальше удосконалення управління агропромисловим комплексом УРСР" було визначено, що Державний агропромисловий комітет УРСР, агропромислові комітети областей, районні агропромислові об`єднання, підвідомчі їм радгоспи, підприємства, установи, організації та колгоспи утворюють систему Держагропрому УРСР і входять до єдиної системи Держагропрому СРСР. Державний агропромисловий комітет Української PCP являється центральним органом державного управління агропромисловим комплексом республіки.

В абзаці 3 пункту 3 цієї постанови зазначено, що слід забезпечити відповідну перебудову районних агропромислових об`єднань передбачивши їх організаційне укріплення як єдиних органів територіального управління господарствами, організаціями та підприємствами, що входять в агропромисловий комплекс. У зв`язку з цим визнати необхідним ліквідувати обласні та районні управління сільського господарства.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 16.10.1989 №253 «Про вдосконалення управління в агропромисловому комплексі республіки» було передбачено удосконалення функцій, форм і методів роботи створених на демократичній основі госпрозрахункових агропромислових об`єднань, всемірне поширення нових організаційних форм агропромислової інтеграції та кооперування - агропромислових об`єднань, агрокомбінатів, агрофірм, виробничих об`єднань, асоціацій та інших формувань, створюваних на добровільній основі. Агропромислове формування здійснює свою діяльність відповідно до положення, яке затверджується його вищим органом управління - зборами (конференцією) уповноважених представників підприємств і організацій, що входять до складу цього формування. Утворення замість існуючих агропромислових комітетів областей виборних органів господарського самоуправління - рад агропромислових формувань областей.

Згідно з Законом України «Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української PCP» від 13.05.1991 та постановою Кабінету Міністрів УРСР «Про порядок реалізації Закону України «Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української PCP» від 24.05.1991 №12 створено Міністерство сільського господарства і продовольства та відповідні обласні і районні управління сільського господарства.

Пунктом 4 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про Представника Президента України» від 05 березня 1992 року встановлено, що місцева державна адміністрація в областях, містах Києві і Севастополі, районах, районах міст Києва і Севастополя формується на базі виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів, їх відділів і управлінь. Після створення місцевої державної адміністрації діяльність виконавчих комітетів цих Рад припиняється. Їх майно, а також майно, що належить до комунальної власності області, міст Києва і Севастополя, району, району міст Києва і Севастополя, за рішенням Ради народних депутатів передається в управління відповідної місцевої державної адміністрації.

Отже, Рогатинське управління сільського господарства та Рогатинське районне агропромислове об`єднання відносяться до місцевих органів державного управління міністерств і відомств УРСР та інших республік, а також СРСР.

Відповідно до спільного листа Міністерства фінансів України від 17.06.1994 №16-102-15 та Міністерства праці України від 20.06.1994 №05-2258 до стажу державної служби зараховуються періоди роботи на посадах керівних працівників та спеціалістів в обласних і районних органах управління сільським господарством, за винятком роботи в агропромислових об`єднаннях, агрокомбінатах, агрофірмах, виробничих об`єднаннях та інших формуваннях, які не було реорганізовано в управління сільського господарства.

Системний аналіз проведених змін у структурі управління сільським господарством, що проводилися відповідно до постанов Уряду, свідчить про те, що періоди роботи керівних працівників і спеціалістів у вищезазначених органах підлягали зарахуванню до стажу державної служби, за винятком роботи в агропромислових об`єднаннях, агрокомбінатах, агрофірмах, виробничих об`єднань та інших формувань, які не були реорганізовані в управління сільського господарства і продовольства та не підпорядковувались Уряду, і відповідно ним не фінансувались.

Як зазначено судом вище, позивач у період з 01.12.1981 по 30.12.1985 працював на посаді інженера-інспектора в Рогатинському управлінні сільського господарства та з 18.08.1986 по 02.01.1990 працював на посаді ведучого інженера з техобслуговування Рогатинського районного агропромислового об`єднання.

Враховуючи зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду у Вінницькій області безпідставно не зараховано до стажу державної служби позивача період роботи на посаді інженера-інспектора в Рогатинському управлінні сільського господарства та ведучого інженера з техобслуговування Рогатинського районного агропромислового об`єднання.

Суд звертає увагу, що відповідачі у відзивах на позов та у спірному рішенні жодним чином не обґрунтували підстав відмови позивачу у зарахуванні вказаних періодів до стажу державної служби.

Щодо відмови відповідача в зарахуванні позивачу до стажу державної служби періоду проходження строкової військової служби в рядах Радянської армії, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 №2232-XII, відповідно до якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Вищезазначеним Порядком № 283, зокрема пунктом 3 передбачено, що час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях, включається до стажу державної служби.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.11.2018 у справі № 686/8090/17.

Відповідно до запису №2 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 08.07.1983 позивач у період з 02.11.1979 по 12.11.1981 проходив службу в рядах Радянської армії (а.с.16).

Згідно військового квитка позивача серії НОМЕР_3 від 23.01.1984 проходив з 02.11.1979 по 12.11.1981 військову службу в рядах Радянської армії (а.с.14).

Таким чином, період проходження позивачем строкової військової служби в рядах Радянської Армії з 02.11.1979 по 12.11.1981 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Як слідує з матеріалів справи, єдиною підставою відмови відповідачем позивачу у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" є недостатність стажу державної служби з підстав не зарахування до стажу державної служби періоду проходження строкової військової служби в рядах Радянської Армії з 02.11.1979 по 12.11.1981 та періоди роботи з 01.12.1981 по 30.12.1985 на посаді інженера-інспектора в Рогатинському управлінні сільського господарства, з 18.08.1986 по 02.01.1990 на посаді ведучого інженера по техобслуговуванню Рогатинського РАПО, з 25.04.2006 по 29.11.2015 на посаді сільського голови Кліщівнянської сільської ради.

Враховуючи, що судовим розглядом підтверджено стаж державної служби позивача у період з 02.11.1979 по 12.11.1981, з 01.12.1981 по 30.12.1985, з 18.08.1986 по 02.01.1990 та з 25.04.2006 по 29.11.2015 суд зазначає, що з врахуванням цих періодів стаж державної служби позивача станом на 01 травня 2016 року становить більше 20 років.

Таким чином, оскільки позивач станом на час звернення до пенсійного органу досягнув 62 років та має загальний стаж роботи понад 45 років, понад 20 років стажу державної служби на дату набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ, тому наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Згідно із частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

З огляду на наведене суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно прийнято рішення від 04.01.2022 за №926100141304 про відмову у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу державної служби позивача період проходження строкової військової служби з 02.11.1979 по 12.11.1981, періоди роботи з 01.12.1981 по 30.12.1985 на посаді інженера-інспектора в Рогатинському управлінні сільського господарства, з 18.08.1986 по 02.01.1990 на посаді ведучого інженера по техобслуговуванню Рогатинського районного агропромислового об`єднання, з 25.04.2006 по 29.11.2015 на посаді сільського голови Кліщівнянської сільської ради, та перевести позивача з 30.12.2021 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII згідно заяви від 30.12.2021.

Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі також - Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, значення спору для сторони тощо.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу у цій справі надавалася відповідно до договору про надання правничої допомоги від 14.12.2021 №125/21, укладеного між адвокатом Окуневичем М.В. та Вороною М.О. (а.с.29).

Також представником позивача надано суду квитанцію до прибуткового касового ордера №1019785 від 26.01.2022 (а.с.31), та акт виконаних робіт (наданих послуг) за договором №125/21 від 14.12.2021 за №01-125/22 від 26.01.2022 (а.с.32).

Згідно вказаного акту адвокатом Окуневичем М.В. надано правничу допомогу наступного характеру:

1.Вивчення права клієнта на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», надання консультацій та роз`яснення - 1000,00 грн.;

2.Написання заяви від імені клієнта до Рогатинської міської ради про отримання довідок про заробітну плату - 300,00 грн.;

3.Здійснення супроводу клієнта для подання заяви на перерахунок пенсії - 200,00 грн.;

4.Підготовка, написання та подання позовної заяви до Івано-Франківського окружного адміністративного суду - 2500,00 грн.

Відповідно до квитанції від 26.01.2022 за №1019785 ОСОБА_1 сплатив адвокату Окуневичу М.В. кошти в розмірі 4000,00 грн. за адвокатські послуги згідно договору про надання правничої допомоги від 14.12.2021 за №125/21.

При розподілі судових витрат у цій справі суд враховує: зміст позовної заяви; час, який необхідно затратити кваліфікованому юристу на підготовку усіх матеріалів адміністративної справи; складність адміністративної справи; те, що справа розглядалася в спрощеному провадженні, без виклику сторін.

На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений адвокатом час в розрізі оцінки розумності витрат на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн., є завищеним, внаслідок чого розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи. Заявлений розмір витрат також є не співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період провадження в Івано-Франківському окружному суді, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Стосовно судових витрат на професійну правничу допомогу у виді написання заяви від імені ОСОБА_1 до Рогатинської міської ради про отримання довідок про заробітну плату, вартість якої визначена в розмірі 300,00 грн., здійснення супроводу ОСОБА_1 для подання заяви на перерахунок пенсії, вартість якої визначена в розмірі 200,00 грн., суд зазначає, що станом на дату надання вказаних видів правової допомоги спірних правовідносин ще не існувало, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило позивачу у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» 04.01.2022, що і стало підставою для звернення до адміністративного суду.

Стосовно правової допомоги у виді вивчення права клієнта на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», надання консультацій та роз`яснення, вартість якої визначена в розмірі 1000,00 грн., суд також вважає, що вказана сума є недостатньо обґрунтованою, і неспівмірною із предметом спору. Тому, суд, в цій частині заяви вважає вартість заявленої до відшкодування суми вказаних послуг завищеною на 500,00 грн.

Отже, розміром витрат на правничу допомогу в цій справі є 3000,00 грн.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Із вказаного слідує, що після реєстрації 30.12.2021 заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Враховуючи, що спір виник внаслідок протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, понесені позивачем витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в Івано-Франківському окружному адміністративному суді у сумі 3000,00 грн. та зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.01.2022 №926100141304.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) період проходження строкової військової служби з 02.11.1979 по 12.11.1981 та періоди роботи на посаді інженера-інспектора в Рогатинському управлінні сільського господарства з 01.12.1981 по 30.12.1985, на посаді ведучого інженера із техобслуговування Рогатинського районного агропромислового об`єднання з 18.08.1986 по 02.01.1990, на посаді сільського голови Кліщівнянської сільської ради з 25.04.2006 по 29.11.2015.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) перевести з 30.12.2021 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII згідно заяви від 30.12.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) та судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яності дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.