ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року Справа № 160/6907/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ ДАР АНДРІЇВКА" (код ЄДРПОУ 41507766, 51200, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, місто Новомосковськ, вулиця Бєлої З., будинок 2) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, 65078, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Лип Івана Та Юрія, будинок 21А) про визнання протиправними та скасування рішень,-

Обставини справи: 05.04.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ ДАР АНДРІЇВКА" до Одеської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати прийняті Одеською митницею картки відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.02.2023 року №UA500370/2023/000035 та від 23.02.2023 №UA500370/2023/000046.

Позовні вимоги, в частині оскарження картки відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.02.2023 року №UA500370/2023/000035 обґрунтовані тим, що відмова у митному оформлені суперечить власній попередній поведінці відповідача, що не відповідає принципу «належного урядування», адже відповідач 10.01.23 оформив без зауважень періодичну митну декларацію №231ІА500370000195113, до якої був доданий зовнішньоекономічний договір без застережень, зазначених в наказі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 15.01.02 №12. Наказ від 15.01.02 №12 не може бути застосований в даному випадку, так як станом на 15.02.23 в Україні не існувало Міністерства економічного розвитку і торгівлі, через що отримання від такого органу письмової згоди є неможливим. З тексту картки відмови неможливо встановити зміст посилання відповідача на правило прямого транспортування та норму законодавства України з питань митної справи, якою встановлене вказане правило.

В частині оскарження картки відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.02.2023 №UA500370/2023/000046 обґрунтовані тим, що відповідач під час прийняття рішення про відмову у митному оформленні застосував норми міжнародних угод, які не є частиною законодавства України з питань митної справи, що є автономною підставою для скасування такого рішення. Поставка товару здійснювалась позивачем із дотриманням положень Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Грузія про вільну торгівлю від 09.01.95, яка не містить норм про правило прямого транспортування, з урахуванням того, що географічно неможливо доставити товар з України до Грузії без транзиту через треті країни або територіальні води таких країн та відповідачем не було застосовано норму ч.4 ст.3 Митного кодексу України щодо прийняття рішення на користь підприємства при неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023р. відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

03.05.2023р. через електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає, що декларантом до митного оформлення надано сертифікат про походження товару форми СТ-1 №GE35102C 39/2 від 17.01.2023 (документ за кодом 7006 у графі 44 МД), який видається уповноваженим органом для підтвердження преференційного походження товару відповідно до Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів СНД від 30.11.2000.

Обов`язковою умовою застосування звільнення від справляння вивізного мита з товарів, на які законодавством установлено вивізне мито, на підставі угод України про вільну торгівлю є наявність в зовнішньоекономічному контракті розділу „Застереження про реекспорт.

Також у відзиві зазначено, що згідно накладної на поставку бункерного палива (bunker delivery note / receipt) № 03\23-oq від 22.01.2023 та роздруківки маршруту слідування судна, судно на якому перевозився товар ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» в 04:30 22 січня 2023 року заходило в порт Констанца (Румунія), тобто транспортування товару ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» в Грузію здійснювалося через територію країни, яка не є учасником Угоди, чим було порушено положення пункту 10 Правил 2000, а саме було порушено застосування «правил прямого транспортування», що товар не повинен покидати території держав-учасниць Угоди.

11.05.2023р. засобами електронного зв`язку до суду надійшла відповідь на відзив згідно якої позивач зазначає про безпідставність посилання відповідача на Правила визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів СНД від 30.11.2000; про неможливість дослідження накладної на поставку бункерного палива (bunker delivery note / receipt) № 03\23-oq від 22.01.2023 та роздруківки маршруту слідування судна для оцінки їх належності та допустимості як доказу; про здійснення експорту товару із дотриманням положень Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Грузія про вільну торгівлю від 09.0195р., яка не містить норм про правило прямого транспортування, з урахуванням того, що географічно неможливо доставити товар з України до Грузії без транзиту через треті країни або територіальні води таких країн; про застосування митною адміністрацією Грузії то експортованого товару тарифної пільги зі сплати мита; та про те, що експортований товар не покидав борту судна «LIVA».

18.05.2023р. через електронний суд від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач зазначає про те, що у відносинах митного органу та декларанта застосовувалися норми міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а саме: Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Грузія про вільну торгівлю від 09 січня 1995 року, в якій міститься відсильна норма (пункт 2 статті 1 Угоди) до іншого нормативно-правового акту - Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів СНД від 30.11.2000, тому саме ці Правила і були основою правовідносин митниці та декларанта. Для з`ясування питання походження даних документів, юридичне управління Одеської митниці звернулося з відповідним службовим листом №7.10-10/1739 від 18.05.2023 до митного посту «Ізмаїл», який здійснював митний контроль та митне оформлення щодо товарів ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА». Листом №7.10-10/1243 від 18.05.2023 митний пост «Ізмаїл» повідомив, що накладна на поставку бункерного палива (bunker delivery note/receipt) №03\23-oq від 22.01.2023 та роздруківки маршруту слідування судна були надані нарочно експедитором вантажу ТОВ «ТРАНС АЙТІ» на усний запит митниці про маршрут слідування судна «LIVA» з порту Ізмаїл до порту Поті.

23.05.2023р. до суду надійшли письмові пояснення позивача щодо не відповідності накладної на поставку бункерного палива (bunker delivery note / receipt) № 03\23-oq від 22.01.2023 та роздруківки маршруту слідування судна встановленим критеріям допустимості доказів, внаслідок їх одержання з порушенням порядку, встановленого законом та щодо порушення принципів диспозитивності, рівності та змагальності сторін у разі посилання судом на документи викладені англійською мовою.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1-2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовим спором визнається спір у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 ч.1 ст.4 КАС України визначено поняття суб`єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ст.543 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.

Відповідно частини 1 статті 546 Митного кодексу України митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи.

Отже, Одеська митниця у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб`єктом владних повноважень, відтак зазначений спір є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

28.12.2022р. між ТОВ "ФГ ДАР АНДРІЇВКА" (продавець) та Limited Liability Company «IVERIA INDUSTRIES» (Грузія, покупець) укладено контракт №281222/2 за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити Товар на умовах передбачених цих контрактом (п.1.1). Товаром за цим контрактом є насіння соняшнику не подрібнене, не для сівби, в лушпинні чорного кольору врожаю 2022 року, українського походження в кількості 900 тон +/- 10% (п.1.3).

Умови поставки партії Товару: CIF (Інкотермс 2010); країна призначення Грузія; порт вивантаження: Батумі (Грузія); період вивантаження з 02.01.2023 до 31.01.2023 року; продовження терміну вивантаження допускається (п.2.3).

Згідно довідки ТОВ "ФГ ДАР АНДРІЇВКА" №30/12/22-02 від 30.12.2022р. соняшник врожаю 2022 року українського походження в кількості 900 тон, призначений для відвантаження судновими партіями в м.Ізмаїл Одеської області згідно з контрактом №281222/2 від 28.12.2022 року, укладеному з LLC «IVERIA INDUSTRIES» вирощений на території України в Новомосковському районі Дніпропетровської області та є продуктом власного виробництва ТОВ "ФГ ДАР АНДРІЇВКА".

Сертифікат про походження товару Форма СТ-1 №2270043 від 17.01.2023р. містить наступні відомості: 1. Експортер - ТОВ "ФГ ДАР АНДРІЇВКА"; 2. Імпортер - LLC «IVERIA INDUSTRIES»; 3. Засоби транспорту та маршрут слідування т/х LIVA, порт навантаження м.Ізмаїл Україна, порт вивантаження м.Батумі Грузія; 8. Опис товару насіння соняшнику не подрібнене, не для сівби, в лушпинні чорного кольору врожаю 2022 року, українського походження; 10. Кількість товару нетто 830,540 МТ; 11. Номер та дата рахунку фактури Рахунок фактури №004 від 17.01.2023р.; 13. Декларація заявник заявник, який нижче підписався заявляє, що вищезазначені відомості відповідають дійсності що всі товари повністю виготовлені чи піддані достатній переробці в Україні і що всі вони відповідають вимогам походження, встановленим відносно таких товарів.

15.02.2023 декларантом ТОВ «Транс АЙ ТІ» з метою вивільнення грошової застави була подана додаткова митна декларація №23UA500370001106U5, одержувач товару LLC "IVERIA INDUSTRIES", із заявленою в графі 36 «Преференція» тарифною пільгою під кодом 401. За МД № 23UA500370001106U5 було заявлено товар: № 1 - насіння соняшнику не подрібнене, не для сівби, в лушпинні чорного кольору, врожаю 2022 року, українського походження насипом. Вага 830540 кг. Виробник: ТОВ "ФГ ДАР АНДРІЇВКА". Країна виробництва UА.

До декларації подані наступні документи:

-рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 004 від 17.01.2023;

-коносамент (Bill of lading) № 2 від 17.01.2023;

-вантажна відомість (Cargo Manifest) б/н від 17.01.2023;

-декларація про походження товару (Declaration of origin) № 004 від 17.01.2023;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не

-супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 281222/2 від 28.12.2022;

-договір про надання послуг митного брокера № 041-22МБ від 30.12.2022;

-сертифікат про походження товару форми СТ-1 № GE35102C 39/2 від 17.01.2023;

-інші некласифіковані документи (Довідка) №30/12/22-02 від 30.12.2022.

За результатами контролю митним органом була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2023/000035 від 15.02.2023р.

Відмову у митному оформленні митний орган обґрунтовує тим, що відповідно до Наказу Міністерства Економіки та з питань європейської інтеграції України від 15.01.2002 №12 "Про заходи щодо запобігання реекспорту товарів українського походження в рамках міждержавних двосторонніх угод про вільну торгівлю" при укладенні резидентами України зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про експорт товарів українського походження, на які згідно із законодавством України встановлено вивізне (експортне) мито з нерезидентами держав, з якими укладено і діють угоди про вільну торгівлю в контракті має бути включено застереження про реекспорт відповідного змісту (п.1-2 вищезазначеного Наказу). Також необхідне дотримання правила "прямого транспортування." У зв`язку з цим, неможливо надання преференції за кодом 401 та запропоновано декларанту подати нову МД з виправленням невідповідностей.

16.02.2023р. між ТОВ "ФГ ДАР АНДРІЇВКА" (продавець) та Limited Liability Company «IVERIA INDUSTRIES» (Грузія, покупець) укладено додаткову угоду №02 до контракту №281222/2 згідно якої сторони дійшли згоди внести зміни в контракт №281222/2 від 28.12.2022р. та доповнити розділ 1 «Предмет контракту» пунктом 1.4; 1.5; 1.6. та викласти їх в наступній редакції:

1.4 «Сторони погодили, що Покупець не буде здійснювати реекспорт Товару, який є предметом цього Контракту без попередньої письмової згоди Міністерства аграрної політики та продовольства України, та/або Державної митної служби України, та/або Державної податкової служби України».

1.5 «Покупець зобов`язується надати Продавцю інформацію про перепродаж товару, який є предметом цього Контракту з визначенням країни призначення».

1.6 Ця інформація повинна бути подана продавцем у відповідні органи, які визначені в п.1.4 цього Контракту.

23.02.2023 декларантом ТОВ «Транс АЙ ТІ» з метою вивільнення грошової застави була подана нова додаткова МД №23UA500370001356U2, одержувач товару LLC "IVERIA INDUSTRIES", із заявленою в графі 36 «Преференція» тарифною пільгою під кодом 401. Товар: №1 - насіння соняшнику не подрібнене, не для сівби, в лушпинні чорного кольору, врожаю 2022 року, українського походження насипом. Вага 830540 кг. Виробник: ТОВ "ФГ ДАР АНДРІЇВКА". Країна виробництва UА.

До декларації подані наступні документи:

-рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 004 від 17.01.2023;

-коносамент (Bill of lading) № 2 від 17.01.2023;

-вантажна відомість (Cargo Manifest) б/н від 17.01.2023;

-декларація про походження товару (Declaration of origin) № 004 від 17.01.2023;

-митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №23UA500370001106U5.001 від 15.02.2023;

-картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи

-пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2023/000035 від 15.02.2023;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 02 від 16.02.2023;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не

-супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 281222/2 від 28.12.2022;

-договір про надання послуг митного брокера № 041-22МБ від 30.12.2022;

-сертифікат про походження товару форми СТ-1 № GE35102C 39/2 від 17.01.2023;

-інші некласифіковані документи (Генеральний акт) б/н від 19.02.2023;

-інші некласифіковані документи (Довідка) № 30/12/22-02 від 30.12.2022;

-інші некласифіковані документи (Митна декларація) № C11895 від 15.02.2023;

-інші некласифіковані документи (Митна декларація) № C3455 від 18.02.2023;

-інші некласифіковані документи (Митна декларація) № C3493 від 18.02.2023;

-інші некласифіковані документи (Митна декларація) № C3527 від 20.02.2023.

За результатами контролю митним органом була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2023/000035 від 15.02.2023р.

Відмову у митному оформленні митний орган обґрунтовує тим, що порушено «правила прямого транспортування». У межах двосторонніх та багатосторонніх угод про вільну торгівлю, укладених Україною з Грузією визначення країни походження товарів здійснюється на підставі: Рішення Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів, підписаного 30 листопада 2000 року у м. Мінськ (далі - Рішення), або, положень та додатків до Регіональної конвенції про пан-євро- середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція). Пунктами 9, 10 Рішення встановлено, що товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав-учасниць Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами, а також: країну походження товару підтверджено сертифікатом про походження товару форми СТ-1; експортується на підставі договору/контракту між резидентом однієї з держав учасниць Угоди, і резидентом іншої держави-учасниці Угоди і ввозиться з митної території однієї держави-учасниці на митну територію іншої держави-учасниці Угоди; ввозиться фізичною особою-резидентом держави-учасниці Угоди з митної території однієї з держав-учасниць на митну територію іншої держави-учасниці Угоди. При цьому товар не повинен залишати території держав-учасниць Угоди, крім випадків, якщо таке транспортування неможливе в силу географічного положення держави учасниці чи окремої її території, а також випадків, погоджених компетентними органами держав-учасниць Угоди, що експортують і імпортують товари. На сьогодні географічне положення України та Грузії дозволяє здійснювати транспортування товарів між їхніми територіями (правилами походження не передбачено, як виняток, на період воєнного стану здійснення транспортування товарів через територію третіх країн). Крім того, компетентними органами України та Грузії не погоджено випадки коли товари можуть залишати території держав-учасниць Угоди. З урахуванням викладеного, товари походженням з України не користуються режимом вільної торгівлі за сертифікатом про походження товару форми СТ-1 у разі якщо їх транспортування в Грузію здійснюється через територію країн, які не є учасниками Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року. Роз`яснення надані листом Державної митної служби України від 05.07.2022 №08-1/15-03/7/3716», запропоновано декларанту подати нову МД без застосування преференції та роз`яснено, що рішення про відмову у митному оформлення може бути оскаржено у порядку, передбаченому главою 4 Митного кодексу України.

09.03.2023 декларантом ТОВ «Транс АЙ ТІ» була подана нова додаткова МД №23UA500370001871U2, одержувач товару LLC "IVERIA INDUSTRIES", без тарифної пільги.

Не погодившись з Картками відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.02.2023 року №UA500370/2023/000035 та від 23.02.2023 №UA500370/2023/000046, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 248 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом з`явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч.3 ст.334 МК України особи, які переміщують товари, зобов`язані надавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Положеннями ч.1 ст.336 МК України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, перевірки документів та відомостей, які надаються під час переміщення товарів через митний кордон України. Перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів через митний кордон України, здійснюється візуально та із застосуванням інформаційних технологій, в тому числі й шляхом контролю із застосуванням системи управління ризиками (частина 1 статті 337 МК України).

Згідно з ч.1 ст.271 МК України мито це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 271, статтею 273 МК України визначено, що одним із видів мита є вивізне мито, яке встановлюється законом на українські товари, що вивозяться за межі митної території України.

Стаття 278 МК України передбачає, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Згідно з ч.7 ст.280 МК України вивізне мито нараховується за ставками, встановленими законом.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 (далі - Наказ №1011), затверджений Класифікатор звільнень від сплати вивізного мита.

Згідно порядкового номеру 3 Класифікатора звільнень від сплати вивізного мита, затвердженого Наказом №1101, до товарів що вивозяться з України згідно з міжурядовими угодами України з Республікою Грузія застосовується тарифна преференція 401.

Наказом № 1011 визначені підстави для надання пільг, до яких належить, зокрема, Угода про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року та Угода між Урядом України та Урядом Республіки Грузія про вільну торгівлю від 09 січня 1995 року.

Статтею 1 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Грузія про вільну торгівлю від 09 січня 1995 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Грузія про вільну торгівлю» №168/96-ВР від 05.05.1996р. (далі Угода від 09.01.1995), Договірні Сторони не застосовують мито і/або імпортне мито, а також податки та збори, що мають з митом еквівалентну дію до товарів, які походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони. Вилучення з даного торгового режиму за погодженою номенклатурою товарів оформляється документами, які є невід`ємною частиною цієї Угоди, якщо Договірні Сторони визнають це за необхідне. Для мети цієї Угоди і на період її дії під товарами, що походять з території Договірних Сторін, розуміються товари, визначені Правилами визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав.

Протоколом між Урядом України та Урядом Грузії про внесення змін до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Грузія про вільну торгівлю від 9 січня 1995 року, Уряд України та Уряд Грузії домовились внести до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Грузія про вільну торгівлю від 9 січня 1995 року такі зміни:

1. Пункт 2 Статті 1 Угоди викласти в такій редакції:

"2. Для цілей цієї Угоди на період її дії та з метою визначення товарів, що походять з територій держав Договірних Сторін, Договірні Сторони будуть керуватися:

а) Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів, підписаним 30 листопада 2000 року у м. Мінськ, або,

б) Положеннями та додатками до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження".

Вказаний Протокол між Урядом України та Урядом Грузії про внесення змін до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Грузія про вільну торгівлю від 9 січня 1995 року, вчинений у м. Києві 21 травня 2019 року, ратифікований Законом України «Про ратифікацію Протоколу між Урядом України та Урядом Грузії про внесення змін до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Грузія про вільну торгівлю від 9 січня 1995 року» №450-IX від 14.01.2020р.

Згідно пункту 10 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів від 30 листопада 2000 року, яке ратифіковане із застереженням Законом України «Про ратифікацію Рішення Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів» №2735-III від 20.09.2001р., для підтвердження країни походження товару в конкретній державі-учасниці Угоди (997_051) необхідне подання митним органам країни ввозу сертифіката про походження товару форми СТ-1 (додаток 2, що є невід`ємною частиною цих Правил) чи декларації про походження товару.

Декларація про походження товару являє собою заяву про країну походження товару, зроблену виробником, продавцем або особою, що переміщує товари, на комерційному рахунку або іншому документі, що має відношення до товару.

Сертифікат про походження товару оформлюється, як правило, на кожну окрему поставку товару, що здійснюється одним чи декількома транспортними засобами тому самому одержувачу вантажу від того самого відправника вантажу.

Як зазначалося вище, декларантом ТОВ «Транс АЙ ТІ» до митного оформлення надано сертифікат про походження товару форми СТ-1 №GE35102C 39/2 від 17.01.2023 (документ за кодом 7006 у графі 44 МД), що свідчить про обрання Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів СНД від 30.11.2000, для підтвердження походження товару.

Відповідно пункту 10 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів від 30 листопада 2000 року, яке ратифіковане із застереженням Законом України «Про ратифікацію Рішення Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів» №2735-III від 20.09.2001р., товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав-учасниць Угоди (997_051), якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами, а також:

а) експортується на підставі договору/контракту між резидентом однієї з держав-учасниць Угоди, і резидентом іншої держави-учасниці Угоди і ввозиться з митної території однієї держави-учасниці на митну територію іншої держави-учасниці Угоди;

б) ввозиться фізичною особою-резидентом держави-учасниці Угоди з митної території однієї з держав-учасниць на митну територію іншої держави-учасниці Угоди.

При цьому товар не повинен залишати території держав-учасниць Угоди (997_051), крім випадків, якщо таке транспортування неможливе в силу географічного положення держави-учасниці чи окремої її території, а також випадків, погоджених компетентними органами держав-учасниць Угоди, що експортують і імпортують товари.

В листі Державної митної служби України №08-1/15-03/7/3716 від 05.07.2022р. зазначено, що на сьогодні географічне положення України та Грузії дозволяє здійснювати транспортування товарів між їхніми територіями (правилами походження не передбачено, як виняток, на період воєнного стану здійснення транспортування товарів через територію третіх країн). Також зазначено, що компетентними органами України та Грузії не погоджено випадки коли товари можуть залишати території держав учасниць Угоди.

Законом України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» №2187-VIII від 08.11.2017р. Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі Конвенція).

Правило "пряме транспортування" у торгівлі встановлено статтею 12 «Пряме транспортування» Доповнення I «ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ І МЕТОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА» до Конвенції та передбачає, що преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовуються лише до товарів, які виконують умови цієї Конвенції, транспортованих безпосередньо між або через територію Договірних Сторін, в яких застосовується кумуляція відповідно до Статті 3. Водночас товари у складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

Товари, що походять з певної країни, можуть бути транспортовані по трубопроводу через територію країни, іншої, ніж Договірні Сторони, які виступають експортером або імпортером.

Підтвердження виконання умов, наведених у пункті 1 цієї статті, мають бути надані митним органам Договірної сторони-імпортера у вигляді:

(a) єдиного транспортного документа, який регламентує перевезення товарів із країни експорту з Договірної сторони-експортера через країну транзиту; або

(b) сертифіката, виданого митними органами країни транзиту:

(і) з повним описом транспортованих товарів;

(ii) у якому зазначаються дати розвантаження та перевантаження товарів і, за необхідності, назви суден або інших використаних транспортних засобів; а також (iii) з підтвердженням умов перебування цих товарів у країні транзиту; або

(с) за відсутності цих документів - будь-яких документальних свідчень.

У відзиві на позов відповідач вказував, що як вбачається з накладної на поставку бункерного палива (bunker delivery note / receipt) №03\23-oq від 22.01.2023 та роздруківки маршруту слідування судна, судно на якому перевозився товар ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» в 04:30 22 січня 2023 року заходило в порт Констанца (Румунія), тобто транспортування товару ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» в Грузію здійснювалося через територію країни, яка не є учасником Угоди, чим було порушено положення пункту 10 Правил 2000, а саме було порушено застосування «правил прямого транспортування», що товар не повинен покидати території держав-учасниць Угоди.

Статтею 334 МК України визначено, що митні органи вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов`язані надавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Відомості з офіційних документів, наданих для митного контролю та/або митного оформлення, не потребують додаткового підтвердження.

Правоохоронні органи, фінансові установи та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства на письмові запити митних органів або з власної ініціативи інформують митні органи про наявні відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

З метою здійснення митного контролю після випуску товарів митні органи мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

Документи та відомості, у тому числі в електронній формі, що надавалися митним органам декларантами, їх представниками, іншими заінтересованими особами, а також державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, у тому числі через єдиний державний інформаційний веб-портал "Єдине вікно для міжнародної торгівлі", для здійснення митних формальностей, зберігаються митними органами не менш як протягом 1095 днів з дня завершення митних процедур.

Відповідно до ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Пунктом 24 ч.1 ст.4 МК України визначено, що митним контролем є сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно листа Митного посту «Ізмаїл» №7.10-28.9/1243 від 18.05.2023р. митний пост повідомляє, що зазначені у внутрішньому листі від 18.05.2023р. №7.10-10/1739 (накладна на поставку бункерного палива (bunker delivery note / receipt) №03\23-oq від 22.01.2023 та роздруківки маршруту слідування судна) були надані нарочно експедитором вантажу ТОВ «Транс АЙТІ» на усний запит митниці про маршрут слідування судна «LIVA» з порту Ізмаїл до порту Поті.

Таким чином, з метою здійснення митного контролю, митний орган наділений повноваженнями отримувати документи що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами, в тому числі складених офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

Також, враховуючи результати здійсненого аналізу документів митного оформлення, зокрема про те, що транспортування в Грузію здійснювалося через територію країни, яка не є учасником Угоди, судом підтверджені висновки Одеської митниці, викладені в картках відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.02.2023 року №UA500370/2023/000035 та від 23.02.2023 №UA500370/2023/000046 відносно відсутності правових підстав для застосування тарифної преференція 401.

Отже, картки відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.02.2023 року №UA500370/2023/000035 та від 23.02.2023 №UA500370/2023/000046, є обґрунтованими та правомірними.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У цьому контексті, суд звертає увагу на справу «Серявін та інші проти України» рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року, згідно якої зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У справі «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст.2, 5, 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко