ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року Справа № 160/5804/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №047350002570 від 26.09.2022 року щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити їй пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з дня звернення до органів ПФУ, а саме, 19.09.2022 року.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.09.2022 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Дану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято рішення №047350002570 від 26.09.2022 року про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років для призначення пенсії, передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає, що відповідачами не взято до уваги, що згідно з пунктом «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. При цьому, пункт «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не встановлює обов`язку наявності мінімального спеціального стажу (в тому числі 26 років і 6 місяців) станом на 11.10.2017 року. Позивач вважаючи що порушено її право на пенсійне забезпечення, враховуючи наявність необхідних умов для призначення пенсії за вислугу років, звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/5804/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Заперечуючи проти позовної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області подано 11.04.2023 року відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.09.2022 року зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Рішенням від 26.09.2022 року № 047350002570 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області позивачу відмовило в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки на дату звернення за призначенням пенсії позивач не мала необхідного стажу. Спеціальний стаж позивача, що надає право на призначення пенсії за вислугу років, становить 26 років 02 місяці 13 днів, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідач зазначає, що згідно пункту 2-1 частини 2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058, особи, які на день набрання чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Закон України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав чинності 11.10.2017 року, отже стаж роботи за вислугою років зараховується станом та на умовах, які діяли станом на 11.10.2017 року. За таких обставин, при прийнятті оспорюваного рішення Головне управління діяло на підставі, у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Заперечуючи проти позовної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано 03.05.2023 року відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначає, що питання про призначення пенсії за вислугу років Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядалося, рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області. Рішенням від 26.09.2022 року № 047350002570 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області позивачу відмовило в призначення пенсії за вислугу років, оскільки на дату звернення за призначенням пенсії позивач не мала необхідного стажу. З огляду на викладене вище, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає, що станом на дату звернення у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років, а відповідачем жодним чином не порушені права позивача при реалізації ним права на призначення пенсії за вислугу років.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.09.2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а саме: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Заяву позивача про призначенні пенсії за вислугу років розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято рішення від 26.09.2022 року № 047350002570, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки на дату звернення за призначенням пенсії позивач не мала необхідного стажу.

Означене рішення від 26.09.2022 року № 047350002570 обґрунтоване тим, що пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2018 року, визначено, що особам, які на день набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 року №2148-VІІІ (на 11.10.2017 року) мають вислугу років передбачену, зокрема, статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (№1788-ХІІ), пенсії за вислугу років призначаються з дотриманням умов, передбачених Законом №1788-ХІІ. Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, які набули необхідний стаж за вислугу років станом на 01.04.2015 року не менше 25 років, станом на 01.01.2016 року - 25 років 06 місяців, станом на 11.10.2017 року 26 років 06 місяців.

У рішенні також зазначено, що страховий стаж позивача 30 років 07 місяців 25 днів; стаж за вислугу років станом на 11.10.2017 року становить 26 років 02 місяці 13 днів.

Позивач, вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні за вислугу років, звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Частиною першою статті 24 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV наступного змісту: особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, абзацами 1, 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону №2148, передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015 року ) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII, набрав чинності 01.04.2015) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції наступного змісту: право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII, набрав чинності 01.01.2016) внесено зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема, у пункті «е» в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п`ятим.

Таким чином, з прийняттям Закону №213-VIII було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин, за приписами пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019, відновлено право на пенсію за вислугу років, яку мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Ухвалюючи рішення від 04 червня 2019 року №2-р/2019, Конституційний Суд України вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що з 04.06.2019 року (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019 від 04.06.2019 року) при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідно застосовувати положення цього Закону у редакції до внесення змін Законами №213 VIII від 02.03.2015 року та №911-VIII від 24.12.2015 року.

З огляду на викладене, враховуючи ту обставину, що позивач звернулася із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 19.09.2022 року, тобто, після прийняття рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року, у спірних правовідносинах мають бути застосовані положення пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якими передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

В свою чергу, за змістом частини першої статті 10 Закону України «Про освіту» невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про повну загальну середню освіту» повна загальна середня освіта здобувається на таких рівнях: початкова освіта - перший рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом початкової освіти; базова середня освіта - другий рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом базової середньої освіти; профільна середня освіта - третій рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом профільної середньої освіти.

Відповідно до частини другої статті 4 цього Закону у закладах освіти: початкова освіта здобувається протягом чотирьох років; базова середня освіта здобувається протягом п`яти років; профільна середня освіта здобувається протягом трьох років.

Статтею 35 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визначено, що здобуття повної загальної середньої освіти на певному рівні забезпечують: початкова школа, що забезпечує здобуття початкової освіти; гімназія, що забезпечує здобуття базової середньої освіти; ліцей, що забезпечує здобуття профільної середньої освіти.

Учасниками освітнього процесу в закладах освіти є, зокрема, педагогічні працівники (частина перша статті 19 Закону).

На посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров`я яких дозволяють виконувати професійні обов`язки.

Перелік посад педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту»).

Такий перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909.

В даному випадку, відповідачем не заперечується та обставина, що робота на посадах, які обіймала позивач відноситься до затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 переліку.

Щодо співвідношення Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності 01 січня 2004 року суд вважає необхідним зазначити наступне.

Як було зазначено судом, відповідно до п. 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Згідно з п. 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У свою чергу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав чинності 11 жовтня 2017 року.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивачу станом на 11 жовтня 2017 року необхідно мати спеціальний стаж роботи не менше 25 років.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 27 липня 2022 року у справі № 440/1286/20.

В наведеній постанові Верховний Суд зазначив, що враховуючи положення пункту 2-1 та пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за вислугу років згідно положень пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення, станом на 11 жовтня 2017 року.

Перевіряючи наявність у позивача зазначеного стажу роботи, суд враховує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області підтверджено наявність вислуги років (спеціального стажу роботи) станом на 10 листопада 2017 року - 26 років 2 місяці 13 днів.

У свою чергу відповідач, надаючи відзив на позовну заяву до суду не заперечував правильності обчислення спеціального стажу роботи станом на 11 жовтня 2017 року.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються, зокрема, на тому, що станом на 11 жовтня 2017 року спеціальний стаж її роботи становить понад 25 років.

Разом з тим, як вже зазначалося, для вирішення питання про наявність підстав для призначення пенсії за пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» правове значення має спеціальний стаж станом саме на 11 жовтня 2017 року.

Суд наголошує на тому, що відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії за вислугу років на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення», позивачу необхідно мати вислугу років не менше 25 років саме станом на 11 жовтня 2017 року.

З урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивач обіймаючи посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, станом на 11.10.2017 року набула право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, враховуючи рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04 червня 2019 року, оскільки право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Отже, враховуючи, що позивач звернувшись із заявою 19.09.2022 року, мала страховий стаж роботи 30 років 08 місяців 13 днів, у тому числі стаж за вислугу років (спеціальний стаж) станом на 11.10.2017 року - 26 років 02 місяці 13 днів (про що також зазначено у оскаржуваному рішенні від 26.09.2022 року № 047350002570), суд доходить висновку, що вона має право на пенсію за вислугу років, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04 червня 2019 року, а відтак відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.

Враховуючи зазначене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в призначенні пенсії за вислугу років від 26.09.2022 року № 047350002570 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити призначення та виплату пенсії за вислугу років як працівнику освіти у відповідності до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з дати звернення за призначенням пенсії - з 19.09.2022 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Нормами частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункту 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Враховуючи висновок суду про протиправність оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, наявність у позивача всіх необхідних умов для призначення пенсії за вислугу років, належним та ефективним засобом захисту порушеного права позивача буде зобов`язати призначити таку пенсії з дати звернення з заявою до пенсійних органів.

За вказаних обставин, виходячи системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь позивача, оскільки рішенням саме цього суб`єкту владних повноважень порушено права та інтереси позивача.

Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 252, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області ( 40030, Сумська область, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1, ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 26.09.2022 року № 047350002570 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.09.2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська