Справа № 523/23966/21

Провадження №2/523/280/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань Бєлік Л.В.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Тищенко С.Ю.,

представника відповідача адвоката Кушнірука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 2 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у них з відповідачем є дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що з серпня 2019 року подружжя перестало вести спільне господарство та фактично припинило шлюбні відносини. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області шлюб між сторонами розірвано. Позивач зазначає, що станом на цей час в провадженні Одеського апеляційного суду, перебуває на розгляді апеляційна скарга на рішення Суворовського районного суду м. Одеси про стягнення аліментів на утримання дитини. Разом з цим, окрім постійних витрат на дитину, позивач регулярно несе додаткові витрати, які пов`язані з її оздоровленням. На підставі викладеного позивач просить: стягнути з ОСОБА_2 на її користь 18869 грн. 79 коп., у якості компенсації додаткових витрат на дитину.

Після надходження та реєстрації зазначеного позову, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам направлено копію ухвали суду, відповідачу роз`яснено про право на подання відзиву на позовну заяву (а.с.60).

На адресу суду 16.06.2023 року (вх. № 10296) надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача адвоката Кушнірук А.В. Згідно поданого відзиву представник відповідача зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач не довела обставини позову належними та допустимими доказами. В обґрунтування правової позиції представник відповідача зазначив, що відповідач факту необхідності участі в утриманні спільної дитини не заперечує, однак, перед здійсненням будь-яких дій не термінових витрат на дитину має бути узгодженість між батьками або інформованість того з батьків з ким дитина не проживає, для обрання спільного варіанту утримання та розвитку дитини. Представник зазначає, що у відповідності до положення ч.1-4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого ч. 5 цієї статті.

Представник вказує, що позивачем в обґрунтування позовних вимог надано ряд скріншотів з телефону та довідки різних приватних лікарів з квитанціями про придбання ліків, однак, в силу ЦПК України дані докази не є належними та допустимими. Оскільки, надані докази є або нечитабельними, або лікар є невідомим, консультативний висновок лікаря не містить посилання на будь-які аналізи тощо.

Також, представник зазначив, що прийом деяких лікарів, а саме офтальмолога і невролога в центрах надання первинної медичної допомоги є безкоштовним. Квитанції на придбання ліків не можуть бути прийняті до уваги, як докази на підтвердження понесення додаткових витрат, оскільки до поданих квитанцій не надано лікарських призначень тощо.

З урахуванням викладеного представник відповідача зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а відтак у задоволенні позову слід відмовити (а.с.97-109).

Не погоджуючись з відзивом на позовну заяву, 04.07.2022 року (вх. № 11328) позивачем подано відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначила, що виходячи зі змісту відзиву відповідач частково визнає позовні вимоги, однак, не зазначає в якій частині, посилання на інші підстави, що викладені у відзиві на увагу не заслуговують. Позивач вказує, що у відзиві адвокат намагається спростувати діагнози та висловлює сумніви щодо їх поставлення, що виключно припущенням самого адвоката, який у свою чергу не має кваліфікації лікаря. Крім іншого, позивач зазначає, що відповідач, як батько сам наполягав на зверненні до логопеда, підтвердження про що міститься в матеріалах справи.

Позивач зазначила, що твердження представника відповідача з приводу того, що відповідач, як батько дитини надає матеріальну допомогу та не заперечує з приводу додаткових витрат на дитину, є безпідставними, оскільки позов про стягнення аліментів тривав з 08.12.2019 року по 06.12.2021 рік.

Щодо обізнаності батька з приводу понесення додаткових витрат на дитину, позивач зазначила, що відповідач безпосередньо обізнаний щодо їх наявності, йому надсилались копії чеків, квитанції, постійно велись розмови про лікування та лікарів, однак, відповідач зазнав, що все вирішить суд, у меседжері було направлено відповідь гаразд, однак далі позитивної відповіді справа не пішла. Крім іншого, в листі на ім`я начальника служби у справах дітей відповідач ОСОБА_2 , посилається на те, що мати дитиною не займається, дитина не розмовляє, та останнім сплачувались кошти в розмірі 500 доларів США на лікування дитини.

На підставі викладеного позивач просить не приймати до уваги висновки викладені у відзиві на позовну заяву, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.113-149).

Крім іншого, на адресу суду 15.07.2022 року (вх. № 4759/22) за підписом представника відповідача адвоката Кушнірук А.В. надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив. Згідно поданих заперечень представник зазначив, що відповідь на відзив містить в собі лише голослівні посилання та звинувачення відповідача, та написані з ціллю приниження останнього. Представник зазначив, що відповідач, як батько погоджується нести додаткові витрати на дитину, але тільки ті, що були реально понесені на дитину. З урахуванням викладеного представник просив врахувати висновки викладені в запереченнях та відмовити в задоволенні позовних вимог, як таких, що не доведені (а.с.158-162). До заперечень представник надав докази на підтвердження сплати аліментів, та докази на підтвердження відсутності відповіді на адвокатський запит.

Аналогічні заперечення надійшли на адресу суду 20.07.2022 року за вх. № 12506 (а.с.175-184).

Також, 01.08.2022 року (вх. № 13393) на адресу суду надійшли пояснення на заперечення за підписом позивача. Згідно поданих пояснень позивач зазначила, що обставини викладені у запереченнях не містять в собі правдивих даних, відповідач достовірно був обізнаний щодо хвороби дитини та витрат понесених з лікуванням (а.с.187-190). До пояснень позивач надала докази на підтвердження обставин викладених у позові.

Крім іншого, 09.08.2022 року (вх. № 13998) на адресу суду надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на залучення доказів за підписом представника позивача адвоката Тищенко С.Ю. згідно поданого клопотання представник надав суду на підтвердження обставин позовних вимог наступні докази: відповідь КНП «ДМП №22; відповідь ФОП « ОСОБА_4 », виписку з АТ КБ «Приватбанк» щодо надходжень від ОСОБА_2 та виписку щодо ОСОБА_5 (а.с.200-209).

Від представника відповідача адвоката Кушнірук А.В., на адресу суду 15.09.2022 року (вх. № 6290) надійшли письмові заперечення на пояснення сторони позивача. Згідно даних письмових заперечень представник відповідача зазначає, що подані стороною позивача додаткові докази є такими, що подані з порушенням норм ЦПК. На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити в задоволенні клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (а.с.210-211).

Крім іншого, 16.09.2022 року (вх.№6300) на адресу суду надійшли письмові заперечення на подане клопотання про поновлення процесуального строку (а.с.213-216).

В подальшому, 17.11.2022 року (вх. № 22609) на адресу суду за підписом представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, згідно якого представник відповідача просить витребувати історію розвитку дитини та медичну картку (а.с.227-228).

Ухвалою суду від 17.11.2022 року задоволено клопотання представника відповідача витребувано від: Комунального закладу КНП «Дитяча міська поліклініка №2» Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, буд. 59) - «Історію розвитку дитини» форма № 112/о та медичну картку відносно дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.234).

На виконання ухвали про витребування доказів на адресу суду 26.12.2022 року (вх. № 25472) надійшли витребувані відомості, а саме Історія хвороби дитини форма 112/0- ОСОБА_3 на 288 аркушах (оригінал медичної картки досліджено судом в ході розгляду справи). (а.с.237).

Також, 23.05.2023 року (вх. № 14202) на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про долучення до матеріалів оригіналів доказів, а саме: оригінали чеків, які містяться в матеріалах справи на аркушах 41,42,47,48,49,50,51 (а.с.245-253).

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві, позивач просила врахувати, що відповідач, як батько дитини дійсно знав та був обізнаний щодо діагнозу дитини, однак, не бажав сплачувати в добровільному порядку додаткові витрати, посилався на те, що все буде вирішено в судовому процесі, позивач також просила врахувати, що вона не обирала для дитини дорогого лікування та всі дії щодо дитини були проведені лише з урахуванням інтересів дитини та з метою покращення її стану та лише за необхідності.

Представник відповідача адвокат Кушнірук А.В., просив суд ухвалити законне рішення, врахувати обставину того, що позивач приймала рішення щодо лікування дитини одноособово, не доводячи до відома батька дитини, позивач не узгоджує з відповідачем витрат та вибір лікарів приймає самостійно. Просив врахувати, що частина наданих доказів є недопустима, та просив розділити понесені відповідачем судові витрати.

Заслухавши думку позивача та представника позивача, які просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, представника відповідача, який просив відмовити в задоволені позовних вимог з підстав їх недоведеності, дослідивши матеріали справи, докази надані на підтвердження та спростування позовних вимог, оригінал медичної картки ОСОБА_7 , суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що батьками малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.7).

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.01.2020 року шлюб укладений 22.04.2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , актовий запис № 256 розірвано (а.с.9-11).

Судом також встановлено, що згідно постанови Одеського апеляційного суду від 06.12.2021 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15.03.2021 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини в розмірі 5000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с.12-21).

Таким чином, судом встановлено, що сторони у справі є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , з відповідача на користь позивача на утримання дитини стягнуто аліменти у розмірі 5000 гривень на місяць.

Звертаючись до суду з даними позовом позивач зазначила, що відповідач у справі в добровільному порядку не несе додаткових витрат понесених з утриманням дитини, дитина має вади здоров`я, постійно потребує лікування та постійної підтримуючої профілактики, занять з логопедом. У малолітньої дочки діагностовано синдром нав`язливих рухів, тобто розлад нервової системи, бруксизм, тобто мимовільний скрегіт зубами, енурез, тобто мимовільне випускання сечі, Нейрогенний гіперрефлектроний сечовий міхур, хворобливий стан, в основі якого лежать функціональні порушення накопичувальної (резервуарної) та евакуаторної (акт сечовипускання) здатності сечового міхура.

Позивач вказує, що в період з 2019 року по 2021 рік позивачем було витрачено на лікування дитини, в тому числі діагностику та реабілітацію 37739 грн. 59 коп. У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати у розмірі 18869, 79 гривень.

Судом встановлено, що дитина сторін проживає за зареєстрованим місцем проживання матері, що відповідачем в ході розгляду справи не заперечувалось.

Судом досліджується консультативний висновок спеціаліста невролога від 15.07.2020 року, згідно якого рекомендовано: консультацію уролога, нефролога, ОАМ, ОАК, ендокринолога та виписано лікарські препарати (а.с.35).

Згідно консультаційного висновку спеціаліста лікаря невролога, від 18.08.2020 року рекомендації: логопед, омега 3 (1 місяць) та лецитин (1 місяць) (а.с.37). Згідно консультаційного висновку спеціаліста лікаря невролога від 18.02.2021 року рекомендовані лікарські препарати (а.с.38).

Судом досліджується лист КНП «Дитяча міська лікарня № 2» ОМР від 08.08.2022 року вих. № 698, згідно якого адміністрація надає інформацію про стан виконання батьківських обов`язків у сфері охорони здоров`я неповнолітньої дитини ОСОБА_3 . Надається оригінал доповідної записки лікаря-педіатра ОСОБА_9 на 2 х аркушах з яким, відповідно до Наказу МОЗ України № 503 від 19.02.2018 року «Про затвердження порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу» укладено декларацію про вибір лікаря.

Так, згідно доповідної записки лікаря-педіатра ОСОБА_9 , зазначено, що відвідування лікарів дитиною здійснювалось у супроводі матері дитини ОСОБА_1 , як шляхом очних амбулаторних візитів матері з дитиною до медичної установи, так і за допомогою засобів зв`язку. Усі рекомендації лікаря виконувались в повному обсязі, контроль за станом здоров`я дитини матір`ю виконувався постійно, рівень уваги до дитини з боку матері більш ніж достатній. Рекомендації стосовно контрольних оглядів мати дотримувались.

Хронологія звернень до лікарів за медичною та консультативною допомогою зазначено з 17.06.2020 року по 19.04.2022 року (25 відвідувань). Згідно доповідної записки, зазначено, що дитина, згідно наказу від 29.11.2002 року № 434 «Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні» обстежена в умовах денного стаціонару у квітні 2022 року перед оформлення до відвідування ЗОШ (а.с.201-202).

Також, згідно відповіді на заяву від 01.08.2022 року, встановлено, що працівниками клініки було надано низку послуг медичного характеру ОСОБА_3 . Надання медпослуг проводились лікарями: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які мають відповідну медичну освіту та кваліфікацію (а.с.203-205).

Представником позивача надано суду оригінали документів, чеків на підтвердження здійснення оплати лікарських препаратів та послуг. Так, згідно Акту виконаних робіт послуга видалення зуба, витрачено 230 гривень, ТОВ Медичний центр «ЮДЕНТА» квитанції від 07.10.2021 року на суму 230 грн., від 15.06.2021 року на суму 240 грн., від 08.04.2021 року на суму 510 грн. (а.с.246).

Згідно довідок логопеда, дитина проходила заняття з 21.08.2020 року по 03.02.2021, вартість послуг 9500 грн. Згідно довідки від 01.11.2021 року, дитина проходила заняття з 03.02.2021 року по 01.04.2021 рік, вартість послуг становить 3520 гривень. Згідно довідки від 25.10.2021 року, дитина проходила заняття з квітня по жовтень 2021 року, вартість послуг склала 7920 гривень (а.с.247).

Матеріали справи на аркушах справи 248-253 містять квитанції з аптек на придбання ліків.

Таким чином, судом встановлено, що позивач, як мати дитини здійснює належний медичний огляд малолітньої дитини, виконує всі рекомендації лікарів, що підтверджено матеріалами справи.

Також, матеріалами справи встановлено, що мати дитини проявляє великий інтерес до стану здоров`я останньої, отримує консультацію від лікарів, веде переписку щодо стану здоров`я дитини та змін в ньому.

Щодо посилання представника позивача на обставину необізнаності відповідача з приводу лікування дитини, судом критично оцінюються дані твердження, оскільки матеріалами справи встановлено, що батько дитини обізнаний щодо лікування дитини та витрат понесених з цим, що безпосередньо підтверджується особистою перепискою батьків дитини, відповідно до якої просив висилати йому чеки (а.с.52-53).

Крім іншого, згідно листа на ім`я начальника служби у справах дітей від 31.08.2020 року ОСОБА_2 , висловлює занепокоєння щодо стану здоров`я дитини, що пов`язано з тим, що дитина не розмовляє, а мати дитини з цього приводу не звертається до спеціалістів, дитина погано вдягнена (а.с.119).

З даного слідує, що батько дитини особисто обізнаний щодо потреби в заняттях дитини з логопедом.

Щодо інших заперечень з приводу стану хвороби дитини та призначень щодо лікування, судом було досліджено медичну карту малолітньої ОСОБА_3 , а відтак, у суду відсутні підстави ставити під сумнів медичні рекомендації та призначення лікарів.

Щодо посилання на необхідність заздалегідь погоджувати лікування та лікарів, суд зазначає, що й не заперечувалось сторонами у справі, що малолітня дитина проживає в м. Одеса з матір`ю, відповідач проживає у Волинській області, що свідчить про віддаленість місць проживання сторін у справі, а відтак і про необхідність матері вчиняти невідкладні дії щодо лікування та профілактики стану здоров`я малолітньої дитини.

Суд вважає за доцільне зазначити, те, що з часу розгляду справи батько дитини безпосередньої участі в судовому засіданні не приймав, від імені відповідача діяв повноважний представник.

Матеріали справи не містять в собі будь-яких доказів на підтвердження обставин того, що батько дитини звертався письмово (телефонний режим тощо) до позивача у справі, з приводу допомоги у виборі лікаря, лікування та отримання іншої медичної консультації тощо.

Згідно наданих медичних документів, консультаційних висновків, пояснень лікаря-педіатра, станом здоров`я та супроводом дитини до лікарні займається мати дитини.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги суд виходить з наступного.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов`язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

Сімейне законодавство України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Розглядаючи справу № 607/12170/20, Верховний Суд підкреслив, що виходячи з аналізу статті 185 Сімейного кодексу України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно ч. 2 ст. 185 СК України визначено, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ним аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат на лікування дитини, заняття з логопедом, що пов`язано з особливим станом дитини, придбання ліків.

Як зазначено у п. 18 постанови Пленуму Верховного суду №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», до участі у додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Таким чином, законодавець пов`язує факт виникнення додаткових витрат з особливими обставинами, викликаними хворобою дитини, розвитком її здібностей тощо.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами, наприклад: витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. Тобто, не тільки факт понесення додаткових витрат на дитину має бути документально підтверджений, а й необхідність у них, а також має прослідковуватись причинно-наслідковий зв`язок між доказами понесених витрат.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько (- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

З огляду на досліджені докази судом встановлено, що позивач довела суду понесені додаткові витрати на дитину, що безпосередньо пов`язано з лікування дитини та наданням медичних послуг останній, а враховуючи малолітній вік дитини, судом встановлено, що мати діяла в як найкращих інтересах дитини, зокрема, з метою забезпечення належного та своєчасного медичного огляду, консультації та лікування.

Таким чином, судом встановлено, що витрати які позивачка просить стягнути з відповідача є додатковими витратами у розумінні положень ст. 185 СК України, відтак 50 % з них підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

В силу положення ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 908 гривні.

Керуючись ст.ст. 141, 180, 181,185 СК України, ст.ст. 2, 5, 10, 12, 76-81, 89, 95 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 353, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) додаткові витрати на дитину у розмірі 18869, 79 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі - 908 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30.05.2023р.

Суддя: