КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 755/4389/22 Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М.

Номер провадження: 22-ц/824/5609/2023 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коцюрби О.П.,

суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,

розглянув у порядку письмового провадження в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Більчук Олександр Олександрович, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення боргу за договором страхування, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Більчука О.О., звернулась в Дніпровський районний суд міста Києва із вказаним позовом в якому просила стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ, відповідач) заборгованість за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у розмірі 52 423,15 грн., яка складається: із інфляційних втрат - у розмірі 15 493,59 грн., 3% річних - в сумі 3 262,00 грн. та пені - в розмірі 33 667,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 23.08.2015 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «ЗАЗ Ланос», д.н.з НОМЕР_1 , та автомобіля «Фіат 500L», д.н.з. НОМЕР_2 . Вказувала, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Фіат 500L», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_1 . Цивільно-правова відповідальність винного в дорожньо-транспортній пригоді водія автомобіля «ЗАЗ Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5637602 страховою компанією - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія України» (далі - ПрАТ «СК Україна». Вказано, що розмір завданого позивачу збитку становив 99 275,25 грн., що підтверджується звітом № 12116 від 28.08.2015 року.

Зазначає, що 01.10.2015 року, до ПрАТ «СК Україна», нею подана заява про виплату страхового відшкодування. Натомість, у строк - визначений п. 36.2 ст. 36 Закону України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), ПрАТ «СК Україна» не здійснило виплату страхового відшкодування, тому, з 02.01.2016 року у відповідача, крім обов`язку виплатити страхове відшкодування, також з`явився обов`язок виплачувати їй пеню, яка передбачена п. 36.5 ст. 36 вищевказаного закону, та відповідно до ст. 625 ЦК України, інфляційний збиток і 3 % річних.

В подальшому, 02.03.2018 року Господарським судом міста Києва було порушено справу про банкрутство ПрАТ «СК Україна».

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 року, постановленій у справі № 910/842/18, вирішено ліквідувати ПрАТ «СК Україна».

Також нею, 29.09.2019 року до МТСБУ було подано заяву про виконання зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5637602 та додано до заяви всі необхідні матеріали.

У поданій заяві, позивач просила виконати зобов`язання ПрАТ «СК Україна» за договором обов`язкового страхування, шляхом виплати страхового відшкодування - у розмірі 50 000 грн., інфляційні втрати - у розмірі 15 401,18 грн., 3% річних за користування чужими коштами - 3 242,00 грн., пеню - 33 467,13 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження - 800,00 грн. Звертає увагу суду на те, що відповідачем частину зобов`язань в розмірі 50 300 грн. виконано, однак не відшкодовано інфляційні втрати, пеню та 3 % річних.

На повторне звернення її представника - адвоката Більчука О.О., 17.12.2021 року відповідач повідомив його про те, що у нього відсутній обов`язок виконувати інші зобов`язання неплатоспроможного страховика та відмовився виплачувати інфляційний збиток, пеню та 3 % річних.

Позивач вважає такі дії МТСБУ незаконним та таким, що порушують її права.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 04.01.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення боргу за договором страхування відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Більчук О.О., оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04.01.2023 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові, послався на те, що позивач, як потерпіла особа, не брала участі у справі про банкрутство ліквідованого страховика - ПрАТ «СК Україна», не зазначаючи якою нормою матеріального права це регулюється. Наведений в оскаржуваному рішенні порядок виконання МТСБУ договору страхування у разі ліквідації страховика, а саме: необхідність потерпілого попередньо брати участь у справі про банкрутство страховика - суперечить встановленому законом порядку, який передбачений п. 2.1 ст.2, п. 20.3 ст.20, підпункту «г» п.41.1 ст.41 Закону № 1961-IV.

Також зазначає, що судом не були враховані висновки щодо застосування п.20.3 ст.20, підпункту «г» п.41.1 ст.41 Закону № 1961-ІV, викладені у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 року у справі № 910/14293/19.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Більчук О.О., відповідач у справі - МТСБУ, доводи апеляційної скарги вважає необгрунтованими, а оскаржуване рішення суду законним, просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, розподілити судові витрати, а саме, стягнути з ОСОБА_1 витрати, які понесло МТСБУ у розмірі 2 000 грн., зупинити провадження у справі до закінчення касаційного перегляду справи № 910/16820/21 Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто, між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом із тим, необхідно враховувати, що за редакцією п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності виплатиМТСБУ розміру страхового відшкодування позивачу. Проте, заявляючи у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, відповідач не вказав обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи.

При вирішенні клопотання щодо зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд має враховувати приписи статті 367 ЦПК України, якою регламентується межі розгляду справи судом апеляційної інстанції й не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зважаючи на викладене, колегіє суддів прийшла до висновку, що клопотання МТСБУ про зупинення провадження у справі до закінчення касаційного перегляду справи № 910/16820/21 Великою Палатою Верховного Суду не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 274 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Більчук О.О. не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Дніпровський районний суд міста Києва виходив із відсутності правових підстав для стягнення з МТСБУ на користь позивача 3 % річних, інфляційних втрат та пені, оскільки ОСОБА_1 із письмовою заявою до Господарського суду міста Києва з вимогами до боржника не зверталася, ухвалою Господарського суду міста Києва, кредитором боржника визнана не була, що виключає обов`язок відшкодування відповідачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Колегія апеляційного суду погоджується з таким висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.08.2015 року о 18 год. 35 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ЗАЗ Ланос», д.р.н. НОМЕР_1 , та рухаючись в м. Бориспіль, Київської області, на перехресті вулиць Київський Шлях - Головатого, порушив вимоги ПДР України, внаслідок чого, допустив зіткнення з автомобілем марки «Фіат 500L», д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався попереду під керуванням ОСОБА_3 , в результаті якого, транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.09.2015 року, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Автомобіль «Фіат 500L», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Станом на день дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ЗАЗ Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була забезпечена полісом № АІ/5637602 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданим ПрАТ «СК «Україна», за умовами якого, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, визначена у розмірі 50 000 грн., розмір франшизи - 500 грн. (а.с. 13).

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 12116 від 28.08.2015 року, складеного ТОВ «ЕАК «Довіра», вартість матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу «Фіат», державний номер НОМЕР_2 станом на 28.08.2015 року складає 99 275,25 грн. (а.с. 15-24).

ОСОБА_1 , 01.10.2015 року звернулась до ПрАТ «СК «Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Судом першої інстанції також встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 року, було відкрите провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ «СК «Україна» (а.с. 43-49).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 року, у справі № 910/842/18 встановлено погашеними вимоги кредиторів та постановлено ліквідувати ПрАТ «СК «Україна» (а.с. 51-60).

За таких обставин, 29.09.2019 року ОСОБА_1 звернулась до МТСБУ із заявою, в якій просила виплатити страхове відшкодування: 50 000 грн. - розмір завданого збитку, 3% річних у розмірі 3 242,00 грн., пеню - 33 467,13 грн., інфляційні збитки - 15 401,18 грн. (а.с.62).

Також, 16.12.2021 року, представник позивача - адвокат Більчук О.О. звертався до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виконання зобов`язань ПрАТ «СК «Україна» за договором № АІ/5684072 в повному обсязі, у якій зазначено, що 29.09.2019 року до МТСБУ подано заяву про виплату 50 000 грн. завданого збитку, 3% річних у розмірі 3 242,00 грн., пені - 33 467,13 грн., інфляційних збитків - 15 401,18 грн. При цьому, було виплачено завданий збиток в сумі 50 300 грн., натомість інші кошти не сплачено (а.с. 63).

Листом від 17.12.2021 року № 3-01б/45863, Моторним (транспортним) страховим бюро України відмовлено позивачу у здійснені вищевказаної доплати за страховим випадком, що мав місце 23.08.2015 року по зобов`язаннях ПрАТ «СК «Україна» за полісом № АІ/5637602 із посиланням на положення ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 64-65) з посиланням на те, що МТСБУ виконало зобов`язання щодо виплати шкоди 13.12.2019 року в розмірі 50 300 грн.

Відповідні обставини визнаються сторонами у справі.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позовні вимоги позивача стосуються питання стягнення з МТСБУ грошової суми - 52 423,15 грн., яка складається із інфляційних втрат у розмірі 15 493,59 грн., 3% річних в сумі 3 262,00 грн. та пені в розмірі 33 667,92 грн., як відповідальності ліквідованого страховика за порушення грошового зобов`язання, а саме - страхового відшкодування (регламентної виплати) за період із 02.01.2016 року по 01.03.2018 року.

Вирішуючи спір, Дніпровський районний суд міста Києва надавав оцінку як доводам позову так і запереченням відповідача, викладених у відзиві. Зокрема, суд в оскаржуваному рішенні відхилив заперечення МТСБУ про те, що нараховані згідно із ст. 625 ЦК України суми та пеня відповідно до ст. 36 Закону України " Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " не можуть бути задоволенні до нього за будь-яких обставин.

Суд першої інстанції вірно вказав про те, що підпунктом "ґ" п. 41.1. ст. 41 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.

При цьому, преамбула ст. 41 Закон № 1961-IV щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом не може тлумачитись без взаємозв`язку із положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 ст. 20 Закону, пункту 3 ст. 20 Закону України «Про страхування». Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до ст. 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Вірними також є висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факт визнання у справі про банкрутство її кредиторських вимог до ПрАТ «СК «Україна», як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, оскільки за змістом ч. 8 ст. 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), страхувальник має право вимагати страхові виплати за договором страхування, за якими, страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), який також підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами (він є спеціальним і його положення є пріоритетними у цих правовідносинах), встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Також, встановлено, що позивача не було визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна" за зобов`язаннями (3% річних, інфляційних втрат та пені), що є предметом спору у цій справі.

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що МТСБУ, згідно до Закону № 1961-IV відшкодовує відповідні суми лише за певних умов, а саме у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також за умови заявлення такої вимоги до чи після відкриття процедури банкрутства, однак, позивач з письмовою заявою до господарського суду з вимогами до боржника про стягнення на її користь пені та нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України суми 3 відсотків річних та інфляційних нарахувань не зверталася.

Не надано доказів також того, що позивач зверталася до суду у порядку цивільного судочинства чи у позасудовому порядку з відповідними вимогами про стягнення на її користь пені та нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України суми 3 відсотків річних та інфляційних втрат.

Вищезазначені висновки, колегія апеляційного суду приймає до уваги, як такі, що ґрунтуються на вимогам закону.

За правилами чинного законодавства України, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР "Про страхування").

За договором страхування, одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України від 01 липня 2004 року №1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно зі ст. 3 Закону № 1961-IV, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Пунктом 20.3 ст. 20 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів, обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Нормою п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно пунктів 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами вказаного Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

За приписами п. 36.5 ст. 36 наведеного Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Таким чином, право вимоги щодо сум, які є предметом позову, а саме пені та суми 3 відсотків річних, інфляційних нарахувань за прострочення виконання страховиком грошового зобов`язання, виникло у позивача ще до порушення справи про банкрутство ПрАТ «СК «Україна» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Проте, ОСОБА_1 , правом звернення до страховика щодо стягнення цих сум не скористалася.

На час ліквідації страховика - ПрАТ "СК "Україна" був чинний Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За змістом частини 8 ст. 87 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка міститься у розділі VІІ "Особливості банкрутства окремих категорій боржників", страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.

У ст. 84 вказаного розділу Закону передбачено, що відносини, пов`язані з банкрутством боржників, визначених у цьому розділі, регулюються Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка була чинна на час ліквідації страховика - ПрАТ "СК "Україна", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Положеннями ч. 4 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Отже, позивач мав право і можливість звернутись до боржника ПрАТ "СК Україна" з вимогами про стягнення пені та нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України суми 3 відсотків річних та інфляційних нарахувань, однак, не заявляв ці вимоги до боржника як кредитор ні до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, ні після відкриття провадження у справі про банкрутство.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі №201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що МТСБУ відповідно до Закону № 1961-IV відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.

У разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб.

Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів/майна на МТСБУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після завершення всіх розрахунків з кредиторами, ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також власнику майна та органам доходів і зборів за місцезнаходженням банкрута.

Суд, при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до ЄДРСР (частина 3 ст. 6 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV "Про доступ до судових рішень").

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 року у справі № 910/842/18, затверджено звіт ліквідатора. Затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 17.07.2019 року. Вимоги встановлених кредиторів у відповідності до положень частини 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вирішено вважати погашеними у зв`язку з недостатністю майнових активів боржника. Головному управлінню статистики у місті Києві ухвалено виключити банкрута - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г; ідентифікаційний код 30636550) з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Ліквідовано Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" як юридичну особу в зв`язку з банкрутством. Дарницькій районній у місті Києві державній адміністрації провести державну реєстрацію припинення - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" як юридичної особи та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" як юридичної особи не пізніше наступного робочого дня з дати надходження ухвали.

У п. 8 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 року у справі № 910/842/18 зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є диспозитивність (п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 1, 3 ст. 13 ЦПК України).

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог до МТСБУ, Дніпровський районний суд міста Києва виходив з того, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів/майна на МТСБУ.

Обов`язковими умовами для проведення МТСБУ регламентних, у тому числі компенсаторних та штрафних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, є: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов`язань страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов`язань за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Висновок про недостатність коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом, може бути зроблений після складання ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу і подання його до господарського суду та їх затвердження останнім.

Як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

При цьому, зазначений Закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого, Закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 ст. 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1 ст. 331 Закону № 1961-IV).

Як убачається із матеріалів справи, саме сума шкоди у розмірі 50 300 грн., відповідачем - замість страховика, була виплачена позивачеві, оскільки, відповідна сума була заявлена ОСОБА_1 ще до початку процедури банкрутства страховика, шляхом подання страховику відповідної заяви від 01.10.2015 року. У цій заяві, позивач просила здійснити відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті ДТП, яка сталася 23.08.2015 року, згідно погодженої калькуляції (а.с.42). Таким чином, саме ці вимоги були заявлені позивачем у позасудовому порядку, які були визнані страховиком і відповідачем у цій справі, та виконані МТСБУ, замість страховика у порядку, визначеному положеннями ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Тому, доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем були виплачені суми страхового відшкодування без будь-яких доказів участі позивача у справі про банкрутство є безпідставними, оскільки такі суми були виплачені на підставі поданої заяви ОСОБА_1 у позасудовому порядку, до початку ліквідаційної процедури.

У пункті 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що у разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб.

У постанові Верховного Суду від 07.09.2021 року у справі № 910/14293/19 Верховний Суд звертає увагу на те, що МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина 2 ст. 625 ЦК України та пункт 36.5 ст. 36 Закону № 1961-IV) суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина 2 ст. 625 ЦК України та пункт 36.5 ст. 36 Закону № 1961-IV) є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.

Також Верховний Суд указав, що правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до ПрАТ "СК "Україна" як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами в пункті 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу № 1/24-06/2015 від 24.06.2015 року - щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі (пункт 3.1.).

Проте, у справі що є предметом апеляційного провадження, вимоги позивача до ПрАТ "СК "Україна" на спірні у цій справі суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені не були заявлені та не були визнані. Тому, на переконання апеляційного суду, відсутні правові підстави для проведення цих виплати МТСБУ за страховика, якого визнано банкрутом після завершення процедури ліквідації за даних обставин, що і було встановлено судом першої інстанції.

Ураховуючи наведене, слід дійти висновку, що позивач перебуваючи у зобов`язальних правовідносинах із страховиком ПрАТ "СК "Україна" на підставі договору страхування не скористалася своїм правом звернення до страховика з вимогами про стягнення спірних сум за прострочення страховиком виплат страхових сум до ліквідації страховика як юридичної особи і сторони у цих зобов`язальних відносинах.

Відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до Закону № 1961-IV, законодавства України та свого Статуту (ст. 39 Закону № 1961-IV).