Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2023 року Справа№200/1947/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2023 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 (далі-відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 06.01.2022 по 10.01.2023 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та інші додаткові виплати за період з 06.01.2022 по 10.01.2023 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 06.01.2022 року по день її фактичної виплати, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050- ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року в справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, яким п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб було викладено в редакції, згідно з якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18, діє п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 у первісній редакції, згідно з яким розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Тому позивачка вважає, що з 29.01.2020 року - з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року в справі № 826/6453/18, у військових частин виник обов`язок та правові підстави для визначення військовослужбовцям посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Проте, після 29.01.2020 року, а саме протягом спірного періоду проходження позивачем військової служби відповідач невірно обчислював розміри її посадового окладу та окладу за військове звання (застосував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року та є вищим), що призвело до виплати їй грошового забезпечення, а також а також інших додаткових виплат, в меншому розмірі, та, відповідно, до порушення її права на належне грошове забезпечення.

Відтак, позивачвважає, що відповідачем порушено її право на отримання у належному розмірі грошового забезпечення відповідно до вимог чинного законодавства.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, які суперечать вимогам законодавства України, позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив стосовно виплати грошового забезпечення та інших видів додаткових виплат, що п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб викладено в редакції, згідно з якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Таким чином, виданим пізніше нормативно-правовим актом того ж самого органу, що прийняв первісну Постанову №704, уточнено механізм обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.

Відповідачем зазначено, що, на його думку, позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України - працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.01.2023 № 10, яким старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби, містить суми, нараховані та виплачені їй при звільненні, відтак відповідач вважає, що фактично позивачу стало відомо про суми, нараховані та виплачені при звільнені 10 січня 2023 року.

Стосовно нарахування та виплати позивачу втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 06 січня 2022 року по день її фактичної виплати, відповідач зазначає, що, на його думку, позивачка передчасно звернулась з такою вимогою до суду. За таких обставин заперечував у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також вказав, що є неналежним відповідачем в даній справі, оскільки військова частина НОМЕР_2 в період з 06.01.2022 по 01.07.2022 перебувала на фінансовому забезпеченні у Донецькому обласному територіального центрі комплектування та соціальної підтримки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху, встановлено особі, яка звернулася із позовною заявою, п`ятиденний строк від дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою, в якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та надати докази поважності причин пропуску такого строку.

У встановлений судом строк представником позивача усунуто недоліки позовної заяви та надано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 01 червня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду в даній адміністративній справі про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, продовжено розгляд адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, яким зазначив, що саме відповідач надавав заявку на фінансування до Донецького обласного територіального центра комплектування та соціальної підтримки до якої додавав розрахунок потреб та на підтвердження потреб додавав витяги з наказів командира військової частини, визначаючи розмір виплат кожному військовослужбовцю, про що видавав відповідний наказ, заперечував проти пояснень, викладених відповідачем у відзиві.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, учасник бойових дій згідно посвідчення серіїї НОМЕР_3 від 21.11.2015, копія якого наявна в матеріалах справи, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проходила військову службу з 06.01.2022 по 10.01.2023 у військовій частині НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.01.2023 № 10, старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби.

Листами від 05.02.2023 та 09.04.2023 позивач зверталася до відповідача щодо проведення перерахунку грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 06.01.2022 по 10.01.2023 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Листом від 24.04.2023 відповідачем відмовлено в такому перерахунку.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, яка набрала чинності 01.03.2018 року, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 цієї Постанови в редакції, яка була чинною до 24.02.2018 року, було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

При цьому, Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

24.02.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, п. 6 якої внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 викладено в редакції, згідно з якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб визнано протиправним та скасовано.

Отже, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18, діє п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 у первісній редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Разом з цим, з 29.01.2020 року знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року (в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50 відсотків мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум).

Проте, згідно з п. 3 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року в справі №240/4946/18, постановах Верховного Суду від 18.02.2021 року в справі №200/3775/20-а, від 11.02.2021 року у справі №200/3757/20-а.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Оскільки положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в частині обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати суперечить положенням п. 3 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ, тому вони не підлягають застосуванню.

Отже, з 29.01.2020 року суб`єкт владних повноважень - орган фінансового забезпечення зобов`язаний був обчислювати розміри посадового окладу та окладу за військове звання військовослужбовців з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, як було передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік установлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2018 року 1762 грн.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік визначено прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2022 року 2481 грн.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік установлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2023 року 2684 грн.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що протягом спірного періоду проходження позивачем військової служби - з 06.01.2022 по 10.01.2023 грошове забезпечення позивача та інші додаткові виплати мали обчислюватися згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб в редакції, яка діє з 29.01.2020 року, а саме: щодо періоду з 06 січня 2022 року по кінець 2022 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022 року, а щодо періоду з 01.01.2023 року по 10.01.2023 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023 року.

Застосування відповідачем прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року (як було передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані), який є нижчим від вказаних прожиткових мінімумів, не відповідало вимогам законодавства та призвело до виплати позивачу грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж встановлений законодавством, чим порушені права позивача на належне грошове забезпечення та інші додаткові виплати.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 06.01.2022 по 10.01.2023 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та інші додаткові виплати за період з 06.01.2022 по 10.01.2023 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Щодо зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 06.01.2022 року по день її фактичної виплати, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050- ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється лише у випадку, якщо відповідні виплати були нараховані, проте не виплачені. В розглядуваному випадку позивачеві перерахунок грошового забезпечення та інших додаткових виплат не здійснювався, що свідчить про відсутність на даний час для зобов`язання відповідача виплатити таку компенсацію.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.07.2018 року у справі 487/6923/16-а, від 10.07.2018 року у справі № 404/6317/16-а, від 18.09.2018 року у справі № 522/535/17.

Щодо доводів представника відповідача стосовно неналежного відповідача суд зазначає, що з 01.07.2022 виплата грошового забезпечення здійснюється Військовою частиною НОМЕР_4 , а до 01.07.2022 саме Військова частина НОМЕР_2 надавала заявки на фінансування до Донецького обласного територіального центра комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, з 01.07.2022 виплата грошового забезпечення здійснюється саме Військовою частиною НОМЕР_4 , з вини якої не було здійснено відповідне фінансування, тому на час розгляду справи саме Військова частина НОМЕР_2 є належним відповідачем у справі.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2статті 77 КАС Україниу адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки позивач відповідно до ст. 5 Закону України«Про судовий збір»звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 06.01.2022 по 10.01.2023 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення та інші додаткові виплати за період з 06.01.2022 по 10.01.2023 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

В частині інших позовних вимог, - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 05 червня 2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.В. Зінченко