Справа № 760/18987/18

Провадження 1-кп/991/76/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 травня 2023 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

прокурорів - ОСОБА_5 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання захисника ОСОБА_6 про зупинення судового провадження у кримінальному провадженні № 52016000000000005 від 14 січня 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52016000000000005 від 14.01.2016 за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

14.03.2023 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_6 про зупинення судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні.

1.Зміст поданого клопотання

У поданому клопотанні захисник зазначив, що згідно з витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2023 № 76 військовослужбовця ОСОБА_9 , 1975 року народження, який прибув згідно із мобілізаційним розпорядженням, з 01.03.2023 зараховано до списку особового складу на всі види забезпечення та призначено на посаду сержанта із матеріального забезпечення 2 роти спеціалізованого призначення Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2. Вказане, на думку захисника, відповідно до ч. 1 ст. 335 КПК України є підставою для зупинення судового провадження.

Крім того, захисник прохав розглядати дане клопотання без участі обвинуваченого ОСОБА_9 , оскільки останній наразі виконує бойові завдання із захисту територіальної цілісності України.

2.Позиції сторін у судовому засіданні

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 свої вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у клопотанні, а також уточнив про необхідність виділення кримінального провадження відносно ОСОБА_9 , у випадку зупинення такого провадження щодо нього.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо зупинення судового провадження, мотивуючи це тим, що таке зупинення негативно вплине на судовий розгляд справи, зокрема виникне ризик щодо збільшення часу розгляду судової справи, що не відповідає такій загальній засаді кримінального процесу, як розумність строків судового розгляду. На думку прокурора, проблемним у такому випадку буде також і технічний момент, а саме питання щодо подальшого виділення матеріалів стосовно іншого обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_7 , який 21.04.2023 подав суду письмові заперечення щодо клопотання про зупинення провадження у справі, в судовому засіданні також заперечував проти зупинення провадження у справі, з огляду на те, що таке зупинення не призведе до дієвості судового розгляду. Так, посилаючись на статті 217, 334, 335 КПК України, зазначив про необхідність подальшого (у випадку зупинення провадження) виділення матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_9 , що, у свою чергу, негативно вплине як на судовий розгляд щодо останнього, так і щодо іншого обвинуваченого - ОСОБА_8 . Вказане захисник мотивує тим, що матеріали досудового розслідування нерозривно пов`язані крізь висунуте прокурором обвинувачення і становлять фактично єдине ціле та стосуються як ОСОБА_9 , так і ОСОБА_8 . Так, обвинувальний акт складений одразу стосовно обох обвинувачених, а у його формулюванні обвинувачення діяння ОСОБА_8 та ОСОБА_9 нерозривно пов`язані між собою по всіх епізодах інкримінованого злочину. Для доведення ролі кожного у інкримінованих злочинах прокурором надаються суду одні й ті ж самі письмові документи (включаючи матеріали МПД з перекладами), висновки судових експертиз, речові докази, матеріали НСРД, плануються до допиту одні й ті ж самі свідки.

Таким чином, на думку захисника ОСОБА_7 , в результаті появи другого провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 , суд буде досліджувати одну й ту саму доказову базу обвинувачення та захисту окремо у справі щодо ОСОБА_9 та окремо у справі щодо ОСОБА_8 . Враховуючи вказане, судовий розгляд швидше за все відбуватиметься асинхронно, що неминуче призведе до викриття сторонами одна перед одною тактичних прийомів, таких як: питання свідкам, перехресний допит свідків після отриманих відповідей прямого допиту; питання експертам та спеціалістам; показання обвинувачених з приводу всього обсягу обвинувачення; викриття недопустимості та неналежності доказів тощо. Захисник ОСОБА_7 вважає, що в цьому полягає шкода для судового розгляду, оскільки згадані викриття призведуть до погіршення тактичного положення відповідної сторони під час обстоювання своєї позиції, в результаті чого матиме місце порушення загальної засади кримінального провадження - змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

3.Нормативно-правове регулювання зупинення судового провадження

Відповідно до ч. 1 ст. 335 КПК України у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-XII та «Про оборону України» від 06.12.1991 за № 1932-XII, а саме - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

4.Правовий режим воєнного стану та оголошення мобілізації

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України із 05 год 30 хв 24.02.2022 введено воєнний стан. Цей Указ затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402ІХ.

Окрім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію. Цей Указ затверджений Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX.

У подальшому строк проведення загальної мобілізації та воєнного стану в Україні продовжено до 18.08.2023.

5.Оцінка та висновки суду

Заслухавши думки учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 не підлягає зупиненню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 335 КПК України у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Вказане положення кримінального процесуального закону орієнтує суд на те, що перебування обвинуваченого на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період, за загальним правилом, унеможливлює проведення судового провадження щодо нього та вказує на зупинення такого провадження. Воно покликане максимально мобілізувати ресурси для надання збройної відсічі державі-агресору та забезпечити можливість проходження обвинуваченим військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. З іншого боку, таке зупинення провадження може створити загрозу реалізації однієї із засад кримінального провадження - розумності строків. Ця засада має своєю метою встановити темпоральну межу невизначеності підозри й обвинувачення та гарантувати право насамперед підозрюваного та обвинуваченого, а також інших осіб, права та законні інтереси яких обмежуються під час провадження, від необґрунтованого і надмірного його затягування.

Вирішуючи питання конкуренції положень, які визначають процесуальну форму здійснення судового розгляду (до якої можна віднести також і положення про зупинення судового провадження) та положень щодо обов`язку суду забезпечити розумність строків судового розгляду, суд виходить зі змістовної характеристики належної правової процедури. Так, недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд (постанова Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 640/5023/19). Стаття 6 § 1 цієї Конвенції надає кожній особі право на розгляд справи упродовж розумного строку, яке має на меті забезпечити, аби обвинувачений не залишався занадто довгий час під тягарем обвинувачення, обґрунтованість якого має бути доведена (Wemhoff v. Germany, § 18; Kart v. Turkey [GC], § 68).

Суд також враховує те, що кримінальна процесуальна форма ґрунтується на системі засад кримінального провадження, розподілі процесуальних функцій та забезпечує їх реалізацію у належній правовій процедурі. У площині належної правової процедури перебувають також питання дискреції учасників кримінального провадження і судового розсуду, а також можливість судового тлумачення застосування правових норм за наявності відповідних прогалин. Вимога застосування належної правової процедури не може бути відірваною від завдань кримінального провадження, вона може діяти лише системно з ними.

Якщо положення ч. 1 ст. 335 КПК України сприймати як такі, що безальтернативно вимагають зупинення судового провадження у випадку призову за мобілізацією обвинуваченого, то можна дійти висновку, що законодавець не врахував засади кримінального провадження при формулюванні відповідних положень. Однак ч. 3 ст. 7 КПК України вказує, що зміст та форма кримінального провадження в умовах воєнного стану повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження, визначених розділом IX1 цього Кодексу.

Конструкція ст. 335 КПК України дозволяє дійти висновку, що зупинення судового провадження можливе за наявності об`єктивних перешкод для його продовження. Наприклад, у випадку ухилення обвинуваченого від явки до суду, суд може прийняти рішення щодо приводу обвинуваченого (ст. 140 КПК України), накладення на нього грошового стягнення (ст. 139 КПК України) або ж звернення застави у дохід держави (ст. 182 КПК України). Зупинення з підстав захворювання обвинуваченого на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу можливе у тих випадках, коли ця хвороба виключає його участь у судовому провадженні. Ці висновки щодо тлумачення положень ст. 335 КПК України забезпечують дотримання належної правової процедури та з урахуванням диференціації процесуальної форми дозволяють уникнути надмірного формалізму у правозастосуванні.

Крім цього, суд бере до уваги зміст та загальну спрямованість змін до КПК України, які були внесені Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» № 2201-IX від 14.04.2022 та Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав» № 2125-IX від 15.03.2022. Так, законодавець наділяє правозастосувача можливістю оцінювати потребу: 1) проведення досудового розслідування в умовах воєнного стану (п. 4 ч. 1 ст. 280 КПК України), 2) звернення до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування підозрюваному чи обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період (абз. 2 ч. 1 ст. 616 КПК України). Таким чином, закон передбачає існування дискреційного порядку вирішення питань, пов`язаних із мобілізацією підозрюваних (обвинувачених) для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

Відтак, виходячи із вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що положення ст. 335 КПК України у частині зупинення судового провадження у зв`язку із мобілізацією не є імперативною. На відміну від інших підстав для зупинення судового провадження, при зупиненні у зв`язку із мобілізацією обвинуваченого необхідно враховувати реальну можливість його участі у судових засіданнях, зокрема виходячи з роду військ, завдань, які виконує відповідний військовій підрозділ, його дислокації, посади обвинуваченого тощо, а також чи не зашкодить таке зупинення справедливому та об`єктивному судовому розгляду, з огляду на загальні засади кримінального судочинства.

Так, суд погоджується в даному випадку із прокурором та захисником ОСОБА_7 , що зупинення провадження в даному випадку відповідно до положень ч. 1 ст. 334, ч.ч. 3, 4 ст. 217 КПК України потягне за собою подальше виділення матеріалів кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 . Як наслідок, актуалізується ризик щодо збільшення часу розгляду судової справи, оскільки матеріали досудового розслідування (які надає прокурор суду) нерозривно пов`язані з висунутим обвинуваченням і становлять фактично єдине ціле та стосуються як ОСОБА_9 , так і ОСОБА_8 .

Захисник ОСОБА_7 слушно зауважив, що у формулюванні обвинувального акта, який складений стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обвинувачення діянь останніх нерозривно пов`язані між собою по всіх епізодах інкримінованого їм злочину. Так, для доведення ролі кожного у інкримінованих злочинах прокурором надаються суду одні й ті ж самі письмові документи, висновки судових експертиз, речові докази, матеріали НСРД, плануються до допиту одні й ті ж самі свідки. У випадку ж виділення кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 суд не зможе здійснити усі необхідні заходи як під час дослідження письмових і речових доказів, так і під час допиту свідків, що в свою чергу, безумовно спричинить збільшення строку розгляду справи (подвійне дослідження одних і тих самих доказів), що не відповідає такій загальній засаді кримінального процесу, як розумність строків судового розгляду (п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Так, згідно приписів п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Положення ч. 1 ст. 21 КПК України гарантують кожному право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Більше того, колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, зокрема захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Тобто, завданням судового провадження, згідно вимог КПК України, є зокрема є й охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу. Отже, справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку є необхідним, в тому числі, задля захисту прав саме обвинуваченого, а збільшення судового розгляду в часі (зумовлене зупиненням), навпаки, може призвести до порушення прав, в тому числі і обвинуваченого ОСОБА_9 .

Окрім того, суд звертає увагу, у кожного обвинуваченого, та обвинуваченого ОСОБА_9 зокрема, є обов`язок прибувати у судові засідання, зокрема і для забезпечення згаданого завдання кримінального провадження. Більше того, як свідчать матеріали справи, після повномасштабного вторгнення російської федерації, останній, будучи у складі добровольчого формування територіальної оборони, брав участь у судових засіданнях безпосередньо, прибуваючи до зали судових засідань Вищого антикорупційного суду у м. Києві, або ж у режимі відеоконференцзв`язку. Тобто, судом жодним чином не обмежувалось ні право обвинуваченого обрати спосіб участі у судових засіданнях, ні порядок проходження ним військової служби.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до наданого захисником ОСОБА_6 суду листа від 16.04.2023 № 896, підписаного командиром військової частини НОМЕР_1 , вбачається, що солдат ОСОБА_9 проходить службу у вказаній військовій частині, яка перебуває у складі ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у Харківській області. При цьому, у листі повідомлено, що наразі неможливо відрядити солдата ОСОБА_9 у м. Київ, а використання мережі інтернет для участі у судових засіданнях в режимі відеоконфернецзв`язку може спричинити загрозу для визначення противником позицій та місцезнаходження підрозділів військової частини НОМЕР_1 .

Однак, у даному листі не конкретизовано ні 1) рід військ, до яких безпосередньо входить обвинувачений ОСОБА_9 , ні 2) завдань, які виконує відповідний військовій підрозділ та, зокрема й ОСОБА_9 , ні 3) посади обвинуваченого.

Разом із тим, для з`ясування вказаних відомостей судом направлявся Міністерству оборони України та командиру в/ч НОМЕР_1 лист від 18.04.2023 за вих. № 760/18987/18/11448/2023, на який адресатами до сьогодні не надано жодної офіційної відповіді.

При цьому, як уже встановлено зі змісту листа командира військової частини НОМЕР_1 , датованого 16.04.2023, солдат ОСОБА_9 «наразі» не може брати участь у судових засіданнях. Водночас, якщо буквально тлумачити такий виклад інформації командиром військової частини НОМЕР_1 , то можна констатувати, що ОСОБА_9 саме станом на «дату листа (16.04.2023) та найближчим часом» не може брати участь у судових засіданнях, при цьому від вказаної дати до дати розгляду заявленого клопотання (24.05.2023) вже пройшло більше місяця часу і ситуація могла змінитись, зокрема щодо можливості брати участь ОСОБА_9 у судових засіданнях, в тому числі у режимі відеоконференції.

Окрім того, беручи до уваги неодноразову участь ОСОБА_9 у судових засіданням, зокрема і в режимі відеоконференції, суд вважає, що необхідності відрядження останнього до м. Києва (про що зазначено у згаданому листі) немає, оскільки своє право, ба більше, обов`язок, задля забезпечення виконання завдань кримінального провадження та захисту власних законних прав та інтересів, щодо участі у судових засіданнях, останній може реалізувати і шляхом відеоконференцзв`язку.

Водночас, суд, відносячись з високою повагою до кожного Захисника України, усвідомлюючи важливість захисту суверенітету і територіальної цілісності України, вважає, що для запобігання загрози визначення противником позицій та місцезнаходження підрозділів військової частини НОМЕР_1 (про що також йдеться у листі командира в/ч НОМЕР_1 ), ОСОБА_9 не обов`язково саме в місці дислокації даної військової частини в конкретну дату судових засідань встановлювати з`єднання для виходу на зв`язок із судом.

Більше того, колегія суддів звертає увагу, що у Харківській області (а також в Донецькій та Дніпропетровській областях) на сьогодні функціонує не один суд, який має можливість проводити судові засідання в режимі відеоконференцзв`язку, тобто обвинувачений ОСОБА_9 не позбавлений можливості звернутись із клопотанням про взяття участі у судових засіданнях у режимі відеоконференцзв`язку не з власних технічних засобів, а безпосередньо із приміщення найбільш наближеного до його знаходження суду. При цьому, судові засідання в межах даної справи призначаються із погодженням заздалегідь із усіма учасниками справи із частотою приблизно один раз у місяць, що, на думку суду, не потребує необхідності тривалого відрядження ОСОБА_9 , зокрема й до м. Києва, а також убезпечить викриття військовими російської федерації позицій та місцезнаходження підрозділів військової частини, в якій проходить службу обвинувачений.

Тому колегія суддів вважає, що все вищевикладене у сукупності свідчить про можливість обвинуваченого ОСОБА_9 брати у будь?який зручний для нього спосіб участь у судових засіданнях, а виконання ним своїх бойових обов`язків у складі відповідної військової частини не виключає його участі у судовому провадженні.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для зупинення судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_9 та відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 . Водночас колегія суддів зауважує, що висновок про відсутність підстав для зупинення судового провадження зроблений виключно на підставі оцінки фактичних обставин, які існують станом на даний час.

Керуючись статтями 323, 334, 335, 372, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання захисника ОСОБА_6 про зупинення судового провадження у кримінальному провадженні № 52016000000000005 від 14 січня 2016 року - залишити без задоволення.

2.Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її оголошення.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3