ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2023Справа № 911/2315/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Бутан Плюс"

до 1. Головного управління Національної поліції у Київській області

2. Державної казначейської служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "РАТАС"

про стягнення 724 701,69 грн.,

За участю представників учасників справи:

від позивача: Тихонова А.М. за ордером від 07.11.2022 року серії АІ № 1303053;

від відповідача-1: Лиманюк О.В. (згідно з витягом з ЄДРПОУ);

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Бутан Плюс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Національної поліції у Київській області (далі - відповідач-1), Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київській області та Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача вартості вилученого газу та майнової шкоди у загальному розмірі 724 701,69 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що 10.08.2017 року в ході проведення обшуку слідчим СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області було вилучено 45 тисяч літрів скрапленого газу, що належали позивачу. Оскільки означене тимчасово вилучене майно позивачу повернуто не було, Приватне підприємство "Бутан Плюс" вказувало на наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на його користь вартості вилученого газу та майнової шкоди у вищевказаному розмірі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2022 року в справі № 911/2315/22 матеріали означеної позовної заяви передані за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 911/2315/22 між суддями господарського суду міста Києва від 01.12.2022 року були передані для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2022 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

13.12.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного підприємства "Бутан Плюс" від 09.12.2022 року про усунення недоліків позовної заяви, а також заява, відповідно до якої позивач зазначив про виключення зі складу учасників справи неналежного відповідача - Бориспільського районного управління поліції Головного управління поліції у Київській області.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2022 року відкрито провадження у справі № 911/2315/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.01.2023 року.

03.01.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Державної казначейської служби України від 27.12.2022 року № 5-10-10/18968 на позовну заяву, в якому остання заперечила проти задоволення позовних вимог з огляду на недоведеність Приватним підприємством "Бутан Плюс" протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності відповідачів у справі та порушення такими діями прав позивача.

05.01.2023 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Головного управління Національної поліції у Київській області від 04.01.2023 року на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що вилучене із заправки АЗС "Р.О.К." обладнання (у тому числі належний позивачу скраплений газ) було передане на зберігання до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТАС" та зберігалося на орендованому вказаним товариством майданчику за адресою: місто Бориспіль, вулиця Запорізька, 10. Оскільки директор Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТАС" - Зеленін Г.М. власноручно написав розписку про отримання відповідного майна та скріпив її мокрою печаткою, відповідач-1 вказував на те, що скраплений газ, стягнення вартості якого фактично становить предмет спору в даній справі, був переданий на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "РАТАС", і саме на цю юридичну особу законом покладено обов`язок схоронності спірного майна та повернення його власнику. Крім того, відповідач-1 наголосив на відсутності у матеріалах справи належних доказів на підтвердження факту придбання позивачем скрапленого газу на відповідну суму та у відповідній кількості, який у подальшому незаконно, на думку Приватного підприємства "Бутан Плюс", був вилучений у позивача та останньому не повернутий.

16.01.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Приватного підприємства "Бутан Плюс" від 13.01.2023 року на відзив на позовну заяву, в якій позивач, зокрема, наголосив, що відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, дізнавач, який здійснює таке провадження.

У підготовчому засіданні 18.01.2023 року представник Головного управління Національної поліції у Київській області подав клопотання, в яких просив суд залучити до участі у справі в якості відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "РАТАС" та Київську обласну прокуратуру.

У підготовчому засіданні 18.01.2023 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу, якою відповідачу-1 встановлено процесуальний строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до 31.01.2023 року, підготовче засідання відкладено на 15.02.2023 року. Разом із тим, вирішення поданих відповідачем-1 клопотань про залучення до участі у справі в якості відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТАС" та Київської обласної прокуратури відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

14.02.2023 року на електронну адресу, а також 16.02.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача проти клопотання Головного управління Національної поліції у Київській області про залучення до участі у справі в якості відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТАС".

Проте підготовче засідання, призначене у даній справі на 15.02.2023 року, не відбулося.

16.02.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача-1 про долучення до матеріалів справи копій клопотання та постанови про визнання і приєднання речових доказів, зберігальних розписок та листів Бориспільського ВП.

23.02.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача-1 про долучення до матеріалів справи копії інформаційної довідки по кримінальному провадженню № 12020110100000764 від 02.04.2020 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2023 року підготовче засідання у справі № 911/2315/22 призначено на 22.03.2023 року.

У підготовчому засіданні 22.03.2023 року судом долучено до матеріалів справи подані відповідачем-1 16.02.2023 року та 23.02.2023 року докази, а також без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 911/2315/22 на 30 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2023 року в задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції у Київській області про залучення до участі у справі в якості відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТАС" та Київської обласної прокуратури відмовлено, підготовче засідання відкладено на 12.04.2023 року. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "РАТАС".

28.03.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу залученої третьої особи копії позовної заяви та доданих до неї документів.

У підготовчому засіданні 12.04.2023 року представник відповідача-1 подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТАС" копії відзиву та доданих до нього документів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2023 року підготовче провадження у справі № 911/2315/22 закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 24.05.2023 року.

У судовому засіданні 24.05.2023 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача-1 у наведеному судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав, викладених у відзиві Головного управління Національної поліції у Київській області від 04.01.2023 року на позовну заяву.

Відповідач-2 та третя особа про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 24.05.2023 року не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань чи заяв (крім відзиву Державної казначейської служби України від 27.12.2022 року № 5-10-10/18968) на адресу суду не направили.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 24.05.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.08.2017 року між Приватним підприємством "Бутан Плюс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Газ" (постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 03/08-17 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити нафтопродукти: газ скраплений (зріджений) паливний вуглеводний (пропан-бутан автомобільний, марка "ПБА"), відповідно до умов цього Договору. Одиниця виміру товару - кг/літр/тонна.

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна на товар встановлюється у національній валюті України з урахуванням ПДВ та витрат на транспортування у рахунках-фактурах та видаткових накладних по кожній партії товару окремо.

За умовами пункту 2.3 Договору відпуск товару постачальником здійснюється при 100 % передоплаті на підставі рахунку-фактури протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його отримання. Якщо постачальник здійснив відвантаження партії товару до отримання попередньої оплати від покупця, то покупець зобов`язаний повністю оплатити поставлений товар протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати відвантаження товару.

На виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Газ" згідно з видатковою накладною від 03.08.2017 року № 18385 поставило Приватному підприємству "Бутан Плюс" погоджений сторонами товар - газ скраплений (зріджений) вуглеводневий у кількості 45 075,24 літрів загальною вартістю 649 083,46 грн.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом Бориспільського ВП ГУНП в Київській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017111100000108, розпочатому 19.04.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 272 Кримінального кодексу України.

Обґрунтовуючи пред`явлені у даній справі вимоги, позивач посилався на те, що 10.08.2017 року слідчим 3-го відділення СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Чеботарьовим Є.В. проведено обшук за адресою: Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Золотоніське шосе, 61. При проведенні обшуку було вилучено, зокрема, 45 000 літрів скрапленого газу, належного Приватному підприємству "Бутан Плюс".

Вилучене слідчим майно - 45 000 літрів скрапленого газу, належало Приватному підприємству "Бутан Плюс", яке набуло означений товар на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Газ" Договору згідно із видатковою накладною від 03.08.2017 року № 18385. Разом із тим, з моменту вилучення майна, що належить позивачу, слідчим не було подано слідчому судді клопотання про накладення арешту на нього у зв`язку із відсутністю в розпорядженні органу досудового розслідування всіх підтверджуючих документів походження та належності майна Приватному підприємству "Бутан Плюс", а відтак слідчий вважав таке майно тимчасово вилученим.

У кримінальному провадженні № 42017111100000108, в ході якого вилучено майно позивача, було складено та направлено до суду обвинувальний акт відносно невідомих Приватному підприємству "Бутан Плюс" осіб, а 15.10.2019 року позивач з Єдиного державного реєстру судових рішень дізнався про постановлення судом вироку в цій справі. Зважаючи на те, що позивач не мав жодного відношення до кримінальної справи № 42017111100000108, матеріали обшуку ПП "Бутан Плюс" були виділені в інше кримінальне провадження - № 12019110100001582, в якому жодних слідчих дій із службовими особами підприємства позивача не проводилося. Тимчасово вилучене майно Приватного підприємства "Бутан Плюс" - скраплений газ у кількості 45 000 літрів, речовим доказом у кримінальному провадженні № 12019110100001582 визнано не було. Неодноразові звернення та клопотання позивача щодо повернення йому вищенаведеного вилученого майна були залишені СВ Бориспільського ВП ГУНП без задоволення.

Зважаючи на протиправну бездіяльність слідчого Бориспільського відділу ГУ НП України у Київській області, яка полягала у неповерненні тимчасово вилученого майна, позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з відповідною скаргою на дії слідчого СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області.

Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2020 року в справі № 359/1871/20 (провадження № 1-кс/359/527/2020) означену скаргу задоволено та зобов`язано слідчого СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Черкасова Є.В. у кримінальному провадженні № 12019110100001582 від 17.09.2019 повернути Приватному підприємству "Бутан Плюс" вилучене в ході проведення обшуку за адресою: Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Золотоніське шосе, 61, майно, що належить ПП "Бутан Плюс", а саме: скраплений газ у кількості 45 тисяч літрів.

Проте вказане судове рішення у добровільному порядку виконано не було, а численні заяви та клопотання позивача щодо виконання вимог ухвали суду від 05.03.2020 року в справі № 359/1871/20 керівництвом Бориспільського ВП ГУНП були проігноровані.

У той же час, позивач вказував, що на момент вилучення майна Приватне підприємство "Бутан Плюс" зі своїм постачальником не розрахувалося, оскільки не реалізувало товар. У зв`язку з наведеним, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Газ" звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з покупця заборгованості та штрафних санкцій за неоплачений за Договором товар.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.06.2019 року в справі № 911/679/19 вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Газ" задоволено; стягнуто з Приватного підприємства "Бутан Плюс" на користь постачальника 649 083,46 грн. основного боргу за Договором, а також 64 908,35 грн. штрафу та 10 709,88 грн. судового збору.

Зважаючи на викладені обставини, Приватне підприємство "Бутан Плюс" звернулося до суду з даним позовом про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України збитків у розмірі 724 701,69 грн., що складаються з вартості незаконно вилученого у позивача та не повернутого йому майна на суму 649 083,46 грн., а також 64 908,35 грн. штрафу та 10 709,88 грн. судового збору, стягнутих з позивача за рішенням господарського суду Київської області від 07.06.2019 року в справі № 911/679/19.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Бутан Плюс" підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За умовами частини другої статті 2, частини першої статті 170 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи, а також відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.07.2017 року в справі № 359/5299/17 (провадження №1кс/359/1206/2017) клопотання прокурора Бориспільської місцевої прокуратури у кримінальному провадженні № 42017111100000108 задоволено; надано дозвіл на проведення обшуку прокурорам Бориспільської місцевої прокуратури, які включені до групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42017111100000108 від 19.04.2017, та слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області у вказаному кримінальному провадженні із залученням спеціалістів Головного управління Держпраці у Київській області та Головного управління ДСНС України у Київській області за місцем функціонування АГЗС, що належить ТОВ "ТАЙМ-ГАЗ" (код ЄДРПОУ 40157693) за адресою: Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Золотоніське шосе, 61, з метою виявлення, фіксації та вилучення майна, а саме: машини, механізми, установки підвищеної небезпеки для здійснення господарської діяльності щодо автомобільних газозаправочних станцій, цистерн (резервуарів) для зберігання скрапленого газу, скраплений газ, який міститься в цистернах (резервуарах), заправну колонку, електронасосні агрегати та інші машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки за допомогою яких здійснюється подача скрапленого газу, а також документів, які підтверджують право на експлуатацію вищевказаного майна.

10.08.2017 року слідчим 3-го відділення СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Чеботарьовим Є.В. проведено обшук за адресою: Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Золотоніське шосе, 61. Зі змісту відповідного протоколу обшуку від 10.08.2017 року вбачається, що в ході означеної слідчої дії вилучено газовий модуль у складі газової бочки; скраплений газ 3 980 літрів; гідроватний насос марки "BASEEFA 02ATEX 00 15 X" та "BROOK Crompton Huddersfield UK w-EF 100 LS" № 3745; паливну роздатну колонку марки "АDAST" типу v-LINE 8991 622/LPG, зав. № 840/14; газову бочку білого кольору з написом "Пропан-Бутан", яка має маркування "ПО Белгородхимат Алексеевский завод химического машиностроения" зав. № 487, 1988 року випуску; касовий апарат POS MINI № TN 80080559; грошові кошти в сумі 1 350 гривень; пульт керування колонкою з маркуванням CHANG HOP SRM - 403 E Universal Remote; чеки про проведення розрахункових операцій; скраплений газ з бочки № 2 у кількості 21 680 літрів.

У вказаному протоколі містилися пропозиції та зауваження особи, яка обшукується або особи, яка займає приміщення, що обшукується (директора регіону ТОВ "ТАЙМ-ГАЗ" ОСОБА_1 ), за змістом яких останній не погодився із показниками лічильника автоцистерни при відкачуванні скрапленого газу в ємності АТЗП та вказав, що на зберіганні в ємкості знаходиться 45 000 літрів скрапленого газу.

Однак з моменту вилучення майна, що належить позивачу, слідчим не було подано слідчому судді клопотання про накладення арешту на нього. У кримінальному провадженні № 42017111100000108, в ході якого вилучено майно позивача, було складено та направлено до суду обвинувальний акт відносно невідомих Приватному підприємству "Бутан Плюс" осіб, а 15.10.2019 року позивач з Єдиного державного реєстру судових рішень дізнався про постановлення судом вироку в цій справі. У позові Приватне підприємство "Бутан Плюс" вказувало, що воно не мало жодного відношення до кримінальної справи № 42017111100000108, а відтак матеріали обшуку ПП "Бутан Плюс" були виділені в інше кримінальне провадження - № 12019110100001582, в якому жодних слідчих дій із службовими особами підприємства позивача не проводилося. Разом із тим, тимчасово вилучене майно Приватного підприємства "Бутан Плюс" - скраплений газ у кількості 45 000 літрів, речовим доказом у кримінальному провадженні № 12019110100001582 визнано не було. Неодноразові звернення та клопотання позивача щодо повернення йому вищенаведеного вилученого майна були залишені СВ Бориспільського ВП ГУНП без задоволення.

Приписами статті 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом частини 1 статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

Згідно зі статтею 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог частини 5 статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Зважаючи на протиправну бездіяльність слідчого Бориспільського відділу ГУ НП України у Київській області, яка проявилась у неповерненні тимчасово вилученого майна, позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з відповідною скаргою на дії слідчого СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області.

Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2020 року в справі № 359/1871/20 (провадження № 1-кс/359/527/2020) означену скаргу задоволено.

При постановленні цієї ухвали суд, зважаючи на зміст клопотання адвоката Приватного підприємства "Бутан Плюс", виходив з того, що у місті Переяслав-Хмельницькому Київської області по вул. Золотоніське шосе, 61, позивач використовував частину земельної ділянки та обладнання на підставі договору оренди від 01.03.2017 року № 16/3, де Приватне підприємство "Бутан Плюс" зберігало вилучений 10.08.2017 року скраплений газ у кількості 45 тисяч літрів, придбаний за Договором. Дозвіл ГУ Держпраці у Київській області у вказаний період був чинний.

Разом із тим, в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку слідчому надано дозвіл на відшукання та вилучення речей і документів, пов`язаних з діяльністю саме ТОВ "ТАЙМ-ГАЗ".

У ході проведення обшуку представників Приватного підприємства "Бутан Плюс" за місцем його проведення не було, оскільки підприємство не здійснювало господарську діяльність з реалізації скрапленого газу, і на місці АЗГС не містилося всіх підтверджуючих документів належності вилученого газу Приватному підприємству "Бутан Плюс" за місцем його зберігання.

У кримінальному провадженні № 42017111100000108, в ході якого вилучено майно позивача, було складено та направлено до суду обвинувальний акт відносно невідомих Приватному підприємству "Бутан Плюс" осіб, а 15.10.2019 року позивач з Єдиного державного реєстру судових рішень дізнався про постановлення судом вироку в цій справі. Жодних слідчих дій із службовими особами підприємства не проводилося.

11.02.2020 року слідчому СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Черкасову Є.В. у порядку статті 220 КПК України направлено клопотання про повернення тимчасово вилученого майна з наданням документів, підтверджуючих походження та належність вилученого майна позивачу, що є підставою для повернення тимчасово вилученого майна.

Станом на час звернення до слідчого судді з клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна його законне джерело походження доведено Приватним підприємством "Бутан Плюс", що свідчить про наявність підстав для його повернення, оскільки дозволу на вилучення в ході обшуку саме майна Приватного підприємства "Бутан Плюс" не надано, а на майно арешт не накладався.

За наведених обставин слідчий суддя дійшов висновку про те, що бездіяльність слідчого Бориспільського відділу ГУ НП України у Київській області Черкасова Є.В., яка проявилась у неповерненні тимчасово вилученого майна, є протиправною, а вилучене у Приватного підприємства "Бутан Плюс" майно, а саме: скраплений газ 45 000 літрів, підлягає поверненню особі, у якої його було вилучено.

Враховуючи наведене, ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2020 року в справі № 359/1871/20 зобов`язано слідчого СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Черкасова Є.В. у кримінальному провадженні № 12019110100001582 від 17.09.2019 повернути Приватному підприємству "Бутан Плюс" вилучене в ході проведення обшуку за адресою: Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Золотоніське шосе, 61, майно, що належить ПП "Бутан Плюс", а саме: скраплений газ у кількості 45 тисяч літрів.

Означена ухвала в установленому законом порядку набрала законної сили, докази її оскарження чи скасування у матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи також вбачається, що ухвала від 05.03.2020 року в справі № 359/1871/20 була направлена на виконання до Бориспільського ВП ГУНП в Київській області.

Листом від 24.04.2020 року представник Приватного підприємства "Бутан Плюс" адвокат Пишний М.М. звернувся до слідчого СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Черкасова Є.В. з клопотанням про повернення вилученого у позивача майна - скрапленого газу в кількості 45 тисяч літрів, а також просив повідомити представника позивача про дату, час і місце повернення належного Приватному підприємству "Бутан Плюс" майна.

Листом від 28.05.2020 року № 10323 слідчий СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Черкасов Є.В. повідомив Приватне підприємство "Бутан Плюс" про розгляд його клопотання щодо повернення вилученого в ході обшуку скрапленого газу в кількості 45 000 літрів та зазначив, що позивач може отримати означене майно, попередньо узгодивши дату та час зі слідчим у телефонному режимі.

У позовній заяві Приватне підприємство "Бутан Плюс" вказувало на те, що позивачу не вдалося встановити телефонний зв`язок зі слідчим за номером, зазначеним у листі від 28.05.2020 року № 10323. Разом із тим, наступного дня представники позивача особисто з`явилися до Бориспільського ВП та виявили, що місцезнаходження належного позивачу скрапленого газу в кількості 45 000 літрів працівникам поліції не відоме.

Зважаючи на невиконання слідчим СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Черкасовим Є.В. вимог ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2020 року в справі № 359/1871/20, адвокат Приватного підприємства "Бутан Плюс" Пишний М.М. звернувся до начальника Головного управління Національної поліції в Київській області зі скаргою від 03.06.2020 року на дії вищенаведеного слідчого, в якій просив притягнути його до відповідальності.

Крім того, аналогічна за змістом скарга від 03.06.2020 року про притягнення слідчого СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Черкасова Є.В. до відповідальності за ненадання у встановлені КПК України строки відповіді на клопотання від 24.04.2020 року про повернення вилученого майна, а також зобов`язання Черкасова Є.В. надати відповідь на вищенаведене клопотання, була направлена представником позивача Прокуророві Київської області.

Водночас у матеріалах справи наявна копія адресованого адвокату Приватного підприємства "Бутан Плюс" листа слідчого СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Черкасова Є.В. від 11.07.2020 року № 12891, за змістом якого з метою виконання ухвали № 359/1871/20 слідчим слідчого відділу Бориспільського ВП ГУНП в Київській області вжито заходів щодо встановлення місцезнаходження вилученого в ході обшуку скрапленого газу в кількості 45 000 літрів та прийнято рішення щодо приєднання клопотання позивача про повернення вилученого майна до матеріалів кримінального провадження № 12020110100000764 від 02.04.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 388 Кримінального кодексу України. У цьому листі також було вказано, що на даний час проводяться слідчі (розшукові) дії, спрямовані на повне, об`єктивне, неупереджене досудове розслідування з метою встановлення місцезнаходження вилученого майна та повернення його володільцю.

З матеріалів справи також вбачається, що адвокатом Приватного підприємства "Бутан Плюс" Тихоновою А.М. на адресу Бориспільського ВП ГУНП в Київській області в рамках кримінального провадження № 12019110100001582 був направлений адвокатський запит від 27.08.2021 року № Аз-706 з проханням негайно виконати вимоги ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2020 року в справі № 359/1871/20 та повернути Приватному підприємству "Бутан Плюс" вилучене в ході проведення обшуку за адресою: Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Золотоніське шосе, 61, належне позивачу майно - скраплений газ у кількості 45 000 літрів, а також повідомити про дату отримання цього майна уповноваженими представниками власника.

Відтак, наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, вищенаведеними листами та адвокатськими запитами Приватного підприємства "Бутан Плюс", підтверджується факт неодноразових звернень позивача з вимогами повернути вилучене в нього майно.

У той же час відповідачами не надано суду жодних доказів на підтвердження факту повернення Приватному підприємству "Бутан Плюс" скрапленого газу в кількості 45 000 літрів. Такі докази відсутні й у матеріалах справи.

Таким чином, суд звертає увагу, що після вилучення у Приватного підприємства "Бутан Плюс" майна - скрапленого газу в кількості 45 000 літрів, за фактом незаконних дій з майном позивача проводиться розслідування в рамках кримінального провадження № 12020110100000764.

Більше того, у відзиві на позовну заяву Головне управління Національної поліції у Київській області визнало, що наразі вимоги ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2020 року в справі № 359/1871/20 відповідачем-1 не виконані.

Вищенаведені обставини в їх сукупності свідчать про те, що наразі скраплений газ у кількості 45 000 літрів Приватному підприємству "Бутан Плюс" не повернуто, а правові підстави для не повернення цього майна або зволікання у його поверненні відсутні.

Вказана неправомірна поведінка відповідача-1 призвела до завдання позивачу шкоди у вигляді вартості неповернутого (втраченого) майна на суму 649 083,46 грн., яка (вартість) підтверджена первинними документами (зокрема видатковою накладною від 03.08.2017 року № 18385) та рішенням господарського суду Київської області від 07.06.2019 року в справі № 911/679/19, що набрало законної сили.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що позивач у передбаченому законом порядку довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, у тому числі протиправну поведінку відповідача-1, завдану Приватному підприємству "Бутан Плюс" шкоду в розмірі вартості фактично втраченого належного позивачу майна на суму 649 083,46 грн.; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами першою, другою статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 року в справі № 920/715/17 питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Особою, відповідальною перед потерпілими за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є Держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з частиною 3 статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 року в справі №1-36/2001 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України Про Державний бюджет України на 2000 рік та статті 25 Закону України Про Державний бюджет України на 2001 рік (справа про відшкодування шкоди державою), визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Таким органом у цій справі є Головне управління Національної поліції у Київській області, як особа, відповідальна у спірний період за збереження та повернення тимчасового вилученого майна, а також Казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.

Статтею 56 Господарського процесуального кодексу України врегульовано участь у справі представника.

Відповідно до частини 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року в справі № 242/4741/16-ц Велика Палата дійшла висновку, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав, з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є Держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Приписами статей 25, 43 Бюджетного кодексу України та Положення про Державну казначейську службу України передбачено, що забезпечення казначейського обслуговування бюджетних коштів, а також здійснення безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, покладено саме на Державну казначейську службу України та її територіальні органи.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.06.2018 року в справі № 910/23967/16, кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є Держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За таких обставин, відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого, у спірних правовідносинах, є Державна казначейська служба України, як центральний орган виконавчої влади.

Заперечуючи проти позову, відповідач-1 посилався на те, що належний позивачу скраплений газ у кількості 45 000 літрів був вилучений та переданий на зберігання до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТАС", де зберігався на орендованому ним майданчику за адресою: місто Бориспіль, вулиця Запорізька, 10. Оскільки директор Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТАС" - Зеленін Г.М. власноручно написав розписку про отримання відповідного майна та скріпив її мокрою печаткою, відповідач-1 вказував на те, що скраплений газ, стягнення вартості якого фактично становить предмет спору в даній справі, був переданий на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "РАТАС", і саме на цю юридичну особу законом покладено обов`язок схоронності спірного майна та повернення його власнику.

Проте такі заперечення не беруться судом до уваги з огляду на таке.

Обов`язок уповноваженої службової особи забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений частиною четвертою статті 168 КПК України.

Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 року № 1104 (далі - Порядок) визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку (у редакції, чинній на момент вилучення майна позивача) вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження в індивідуальному сейфі (металевій шафі) слідчого, який здійснює таке провадження.

Речові докази, в тому числі документи, які за своїми властивостями (габаритами, кількістю, вагою, об`ємом) не можуть зберігатися разом з матеріалами кримінального провадження, зберігаються у спеціальних приміщеннях органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, що обладнані сейфами (металевими шафами), стелажами, оббитими металом дверима, ґратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією, крім матеріальних носіїв секретної інформації, які передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ. У разі відсутності обладнаного приміщення виділяються спеціальні сейфи (металеві шафи) достатнього розміру.

Відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження.

Відповідальною за зберігання речових доказів в обладнаному приміщенні чи спеціальному сейфі є посадова особа органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, що призначається наказом керівника такого органу або слідчого підрозділу відповідно до повноважень. Згідно із зазначеним наказом з числа посадових осіб органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, призначається також особа, яка заміщує відповідальну особу в разі її відпустки, відрядження чи тривалої відсутності з інших причин, та особа, в якої на відповідальному зберіганні знаходиться дублікат ключів від обладнаного приміщення чи спеціального сейфа.

Згідно з пунктом 27 Порядку схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що саме слідчий орган є відповідальною особою за зберігання речей, які тимчасово вилучені, не зважаючи на те, кому саме на відповідальне зберігання передано майно.

Більше того, на підтвердження факту передачі вилученого у позивача майна (45 000 літрів скрапленого газу) на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "РАТАС" відповідачем-1 надано суду копії зберігальних розписок директора третьої особи Зеленіна Г.М. (а.с. 160, 163 (зворот)). Проте зі змісту означених документів не вбачається факту передачі слідчим на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "РАТАС" скрапленого газу саме в кількості 45 000 літрів.

Враховуючи, що державою Україна у спірних правовідносинах не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, суд констатує, що встановлений судовим рішенням і законом обов`язок повернення майна відповідачем-1 не виконаний.

Відтак, оскільки, позивачем належними та допустимими доказами доведено неправомірність дій відповідача-1, що полягають у невиконанні вимог ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2020 року в справі № 359/1871/20 та обов`язку з повернення вилученого у позивача майна, наявність шкоди у вигляді реальних збитків, визначених виходячи з вартості вилученого та неповернутого майна, та причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача-1 і заподіяною позивачу шкодою, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 649 083,46 грн., що складають вартість неповернутого товару, підлягають задоволенню.

Разом із тим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Приватного підприємства "Бутан Плюс" про стягнення шкоди (збитків) у розмірі 75 618,23 грн., що становить суму штрафу в розмірі 64 908,35 грн. та 10 709,88 грн. судового збору, стягнутих з позивача за рішенням господарського суду Київської області від 07.06.2019 року в справі № 911/679/19, з огляду на таке.

Як було зазначено вище, саме на позивача покладено обов`язок доведення наявності збитків та протиправності поведінки їх заподіювача. Крім того, обов`язковим є доведення й причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та збитками.

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що заявлена до стягнення сума шкоди (збитків) у розмірі 75 618,23 грн. понесена позивачем саме внаслідок протиправної поведінки відповідачів.

Так, зі змісту рішення господарського суду Київської області від 07.06.2019 року в справі № 911/679/19 вбачається, що Приватне підприємство "Бутан Плюс" визнало пред`явлені до нього в рамках цієї справи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Газ" у повному обсязі (у тому числі вимоги про стягнення нарахованої суми штрафу в розмірі 64 908,35 грн.). Будь-яких заперечень проти означених вимог чи клопотань про зменшення нарахованої суми цієї штрафної санкції Приватним підприємством "Бутан Плюс" в справі № 911/679/19 заявлено не було.

Крім того, Приватним підприємством "Бутан Плюс" не було доведено належними доказами й неможливості сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Газ" суми боргу за поставлений позивачу скраплений газ у розмірі 649 083,46 грн. у добровільному (позасудовому порядку), що виключало б понесення покупцем витрат на відшкодування сплаченого у справі № 911/679/19 судового збору в сумі 10 709,88 грн. та нарахованої Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Газ" суми штрафу.

Більше того, позивачем взагалі не надано суду доказів на підтвердження фактичного виконання рішення господарського суду Київської області від 07.06.2019 року в справі № 911/679/19 та сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Газ" штрафу в розмірі 64 908,35 грн. та 10 709,88 грн. судового збору.

Суд також звертає увагу на таке.

В обґрунтування вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України на користь позивача майнової шкоди у розмірі 64 908,35 грн. штрафу та 10 709,88 грн. судового збору, Приватне підприємство "Бутан Плюс" посилалося на те, що на момент вилучення майна позивач зі своїм постачальником не розрахувався, оскільки не реалізував вилучений товар.

Як було зазначено вище, за умовами пункту 2.3 Договору (укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Газ") відпуск товару постачальником здійснюється при 100 % передоплаті на підставі рахунку-фактури протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його отримання. Якщо постачальник здійснив відвантаження партії товару до отримання попередньої оплати від покупця, то покупець зобов`язаний повністю оплатити поставлений товар протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати відвантаження товару.

Враховуючи наведені положення Договору, а також зважаючи на факт поставки позивачу скрапленого газу в кількості, зокрема, 45 000 літрів загальною вартістю 649 083,46 грн. згідно з видатковою накладною від 03.08.2017 року, суд дійшов висновку про те, що позивач зобов`язаний був оплатити цей товар до 08.08.2017 року включно.

Разом із тим, за наявними у матеріалах справи документами цей товар був вилучений у позивача лише 10.08.2017 року, тобто після настання кінцевого строку розрахунку з постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Газ", що свідчить про необґрунтованість посилань позивача на не оплату такого товару внаслідок не реалізації вилученого товару на користь третіх осіб.

Отже, у задоволенні вимог Приватного підприємства "Бутан Плюс" про стягнення на його користь грошових коштів у загальному розмірі 75 618,23 грн. слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відшкодування позивачу спірної суми шкоди чи повернення вилученого в нього майна на суму 649 083,46 грн.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України (01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6; код ЄДРПОУ 37567646) шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Бутан Плюс" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Богунська, будинок 22; код ЄДРПОУ 36705975) 649 083 (шістсот сорок дев`ять тисяч вісімдесят три) грн. 46 коп. майнової шкоди.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Київській області (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15; код ЄДРПОУ 40108616) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9 736 (дев`ять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 25 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 05.06.2023 року.

Суддя В.С. Ломака