ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2023 року

м. Київ

справа № 820/1810/16

адміністративне провадження № К/9901/39402/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року (суддя Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (головуючий суддя Дюкарева С.В., судді: Жигилій С.П., Перцова Т.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (яке ухвалою Верховного Суду замінено на Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - Управління, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 березня 2016 року: №0000311403 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 4 230 177,00 грн., №0000331403 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 889 958,00 грн. (за податковим зобов`язанням - 711 966,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 177 992,00 грн.), №0000321403 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 68 334,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами (ТОВ «АЛЬТАІР І К», ТОВ «СХІДНІ ОПТОВІ ТЕХНОЛОГІЇ», ТОВ «МЕГАТОРГ 2013»), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, позов задоволено.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, прийшли до висновку, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування даних податкового обліку, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентами ТОВ «АЛЬТАІР І К», ТОВ «СХІДНІ ОПТОВІ ТЕХНОЛОГІЇ», ТОВ «МЕГАТОРГ 2013», на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів.

Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Суди з`ясували, що у період з 25 січня по 04 березня 2016 року посадовими особами Управління на підставі наказу від 13 січня 2016 року №31 та направлень від 25 січня 2016 року №163 - 170 згідно із пунктом 77.1 статті 77, пунктом 82.1 статті 82 ПК України проведена виїзна планова документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт №118/20-40-14-03-08/35074228 від 14 березня 2016 року, яким, в свою чергу, встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства:

- підпункту 14.1.267 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135, пункту 153.1 статті 153, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.12.1 пункту 138.12 статті 138, статті 44, пункту 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1 838 632,00 грн. у 2014 році та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 47 508 986,00 грн. за 2014 рік;

- статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 777 701,00 грн. та завищено у грудні 2014 року від`ємне значення ПДВ, що підлягає віднесенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у сумі 68 334,00 грн.

При цьому податковий орган виходив з того, що позивачем безпідставно сформовано витрати та податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «АЛЬТАІР І К», ТОВ «СХІДНІ ОПТОВІ ТЕХНОЛОГІЇ», ТОВ «МЕГАТОРГ 2013», адже господарські операції щодо надання ними рекламних послуг (виробництво і розповсюдження рекламних листівок серед потенціальних абонентів) не мали реального характеру, оскільки основним видом діяльності ТОВ «АЛЬТАІР І К» є оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, а основним видом діяльності ТОВ «СХІДНІ ОПТОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ТОВ «МЕГАТОРГ 2013» - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, тобто вони не мали технічних можливостей для виконання таких робіт; разом з тим звітів щодо залучення третіх осіб для здійснення рекламних послуг або копій рекламних листівок із визначенням тиражу та підприємств, що здійснювали їх роздруківку, виконавцями не надано; крім того, при дослідженні змісту та суті послуг, що зазначені в актах виконаних робіт, неможливо визначити конкретні дії, які вчинялись для виконання замовлення, а також зв`язок замовлених послуг з господарською діяльністю платника податків.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, подав відповідачу заперечення №152 від 18 березня 2016 року, розглянувши які, останній письмово повідомив Товариство листом за вих.№1834/10/20-40-14-03-17 від 25 березня 2016 року (вх.№111 від 28 березня 2016 року) про те, що висновки акту перевірки частково скасовані, а залишено без змін висновки щодо наступних порушень:

- статті 44, пункту 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України, що мало наслідком завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 4 230 177,00 грн. за 2014 рік;

- статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 777 701,00 грн. та завищено у грудні 2014 року від`ємне значення ПДВ, що підлягає віднесенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у сумі 68 334,00 грн.

На підставі акту перевірки (з урахуванням результатів розгляду заперечень на нього) Управлінням 30 березня 2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000311403 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 4 230 177,00 грн.,

- №0000331403 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 889 958,00 грн. (за податковим зобов`язанням - 711 966,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 177 992,00 грн.);

- №0000321403 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 68 334,00 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (пункту 138.1 статті 138 ПК України).

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом же 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Водночас згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як закріплено у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у виді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

У справі, що розглядається, суди з`ясували, що основним видом діяльності Товариства є діяльність у сфері проводового електрозв`язку; крім того воно є оператором телекомунікацій, внесеним до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій під №850, й на підставі ліцензій НКРЗІ серії АД №032621 від 26 квітня 2012 року (продовжено строк дії ліцензії серії АВ №364537 від 17 серпня 2007 року), серії АД №032873 від 25 липня 2012 року (продовжено строк дії ліцензії серії АВ №364706 від 19 жовтня 2007 року), та ліцензій Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення серії НР №0548-п від 14 липня 2008 року (строк дії до 01 травня 2015 року), серії НР №0554-п від 21 липня 2008 року (строк дії до 01 травня 2015 року), серії НР №0589-п від 28 жовтня 2008 року (строк дії до 01 травня 2015 року), серії НР №0743-п від 16 липня 2009 року (строк дії до 01 травня 2015 року) надає телекомунікаційні послуги, у тому числі на території м.Харкова, м.Полтави, м.Дніпропетровська, м.Донецька, м.Одеси.

Також, як зазначили суди, беручи до уваги, що для просування телекомунікаційних послуг, позивач мав потребу постійно проводити рекламні заходи з метою залучення нових абонентів та інформування потенційних абонентів (споживачів, щодо яких у позивача є технічна можливість підключення, виходячи з розташування власної побудованої телекомунікаційної мережі) про телекомунікаційні послуги, що він надає, то, з метою виявлення ринкових цін на відповідні роботи, послуги, підвищення ефективності закупівель, раціонального використання власних коштів та забезпечення оптимального рівня закупівельних цін (вибору оптимальних умов закупівель) позивачем на підставі наказу №92 від 21 листопада 2011 року проведено тендер «Обслуговування абонентів. Реклама» (Поліграфічні послуги: друк рекламної продукції, рахунків, претензій, повідомлень, їх доставка, розклеювання листівок, послуги ліфлетингу), результати якого оформлені протоколом проведення тендера від 16 грудня 2011 року та дійсні протягом 2012 року (наказами №79/1 від 19 грудня 2012 року та №77 від 27 грудня 2013 року строк дії результатів вищезазначеного тендеру продовжувався відповідно до 31 грудня 2013 року та 31 грудня 2014 року, окрім однієї позиції - друк листівки А5 (односторонній друк, барвистість 4+0, самокліювання)).

У зв`язку з підвищенням цін на цю послугу позивачем окремо встановлено максимальну ціну на її закупівлю у 2013-2014 роках у розмірі 0,80 грн. (з врахуванням ПДВ) за одиницю.

На виконання вищевказаних наказів позивач протягом 2013 - 2014 років з метою здійснення своєї господарської діяльності, укладав договори на проведення рекламних заходів.

Так, як встановили суди, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «АЛЬТАІР ІК», ТОВ «СХІДНІ ОПТОВІ ТЕХНОЛОГІЇ», ТОВ «МЕГАТОРГ 2013».

Протягом 2013 - 2014 років Товариством укладено договори на проведення рекламних заходів з ТОВ «АЛЬТАІР ІК», а саме: договір №ЗП-12-12 від 12 грудня 2012 року про надання послуг з виробництва та розповсюдження 69 192 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 08 січня 2013 року по 31 січня 2013 року на суму 96 868,80 грн., у т.ч. ПДВ - 16 144,80 грн.; договір №ЗП-01-13 від 16 січня 2013 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 91 098 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 04 лютого 2013 року по 24 лютого 2013 року на суму 127 537,20 грн., у т.ч. ПДВ - 21 256,20 грн.; договір №2П-02-13 від 11 лютого 2013 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 77 841 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 02 березня 2013 року по 30 березня 2013 року на суму 108 977,40 грн., у т.ч. ПДВ - 18 162,90 грн.; договір №4П-03-13 від 12 березня 2013 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 71 874 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 02 квітня 2013 року по 25 квітня 2013 року на суму 100 623,60 грн., у т.ч. ПДВ - 16 770,60 грн.; договір №1П-04-13 від 15 квітня 2013 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 71 874 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 13 травня 2013 року по 31 травня 2013 року на суму 100 623,60 грн., у т.ч. ПДВ - 16 770,60грн.; договір №5П-05-13 від 14 травня 2013 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 71 874 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 04 червня 2013 року по 27 червня 2013 року на суму 100 623,60 грн., у т.ч. ПДВ - 16 770,60 грн.; договір №4П-07-13 від 15 липня 2013 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 78 408 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 03 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року на суму 109 771,20 грн., у т.ч. ПДВ - 18 295,20 грн.; договір №7П-08-13 від 12 серпня 2013 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 75 915 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 03 вересня 2013 року по 17 вересня 2013 року на суму 106 281,00 грн., у т.ч. ПДВ - 17 713,50 грн.; договір №ЗП-09-13 від 09 вересня 2013 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 75 915 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 08 жовтня 2013 року по 22 жовтня 2013 року на суму 106 281,00 грн., у т.ч. ПДВ - 17 713,50 грн.; договір №2П-10-13 від 08 жовтня 2013 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 146 430 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 04 листопада 2013 року по 25 листопада 2013 року на суму 205 002,00 грн., у т.ч. ПДВ - 34 167,00 грн.; договір №ЗП-11-13 від 11 листопада 2013 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 146 430 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 03 грудня 2013 року по 24 грудня 2013 року на суму 205 002,00 грн., у т.ч. ПДВ - 34 167,00 грн.; договір №4П-12-13 від 11 грудня 2013 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 146 430 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 08 січня 2014 року по 29 січня 2014 року на суму 205 002,00 грн., у т.ч. ПДВ - 34 167,00 грн.; договір №ЗП-01-14 від 15 січня 2014 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 146 430 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 04 лютого 2014 року по 25 лютого 2014 року на суму 205 002,00 грн., у т.ч. ПДВ - 34 167,00 грн.; договір №4П-01-14 від 17 січня 2014 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 85 716 шт. рекламних листівок у містах Полтава, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса з 03 лютого 2014 року по 23 лютого 2014 року на суму 120 002,40 грн., у т.ч. ПДВ -20 000,40 грн.; договір №2П-02-14 від 10 лютого 2014 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 92 859 шт. рекламних листівок у містах Полтава, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса з 03 березня 2014 року по 31 березня 2014 року на суму 130 002,60 грн., у т.ч. ПДВ - 21 667,10 грн.; договір №ЗП-02-14 від 12 лютого 2014 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 146 430 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 04 березня 2014 року по 25 березня 2014 року на суму 205 002,00 грн., у т.ч. ПДВ - 34 167,00 грн.; договір №5П-03-14 від 10 березня 2014 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 146 430 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 08 квітня 2014 року по 29 квітня 2014 року на суму 205 002,00 грн., у т.ч. ПДВ - 34 167,00 грн.; договір №2П-04-14 від 09 квітня 2014 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 146 430 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 06 травня 2014 року по 27 травня 2014 року на суму 205 002,00 грн., у т.ч. ПДВ - 34 167,00 грн.; договір №9П-05-14 від 12 травня 2014 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 146 430 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 07 червня 2014 року по 28 червня 2014 року на суму 205 002,00 грн., у т.ч. ПДВ - 34 167,00 грн.; договір №1П-06-14 від 10 червня 2014 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 146 430 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 07 липня 2014 року по 28 липня 2014 року на суму 205 002,00 грн., у т.ч. ПДВ - 34 167,00 грн.; договір №1П-07-14 від 07 липня 2014 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 146 430 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 05 серпня 2014 року по 26 серпня 2014 року на суму 205 002,00 грн., у т.ч. ПДВ - 34 167,00 грн.; договір №4П-08-14 від 04 серпня 2014 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 146 430 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 06 вересня 2014 року по 27 вересня 2014 року на суму 205 002,00 грн., у т.ч. ПДВ - 34 167,00 грн.; договір №3П-09-14 від 08 вересня 2014 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 146 430 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 07 жовтня 2014 року по 28 жовтня 2014 року на суму 205 002,00 грн., у т.ч. ПДВ - 34 167,00 грн.; договір №1П-10-14 від 07 жовтня 2014 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 146 430 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 07 листопада 2014 року по 28 листопада 2014 року на суму 205 002,00 грн., у т.ч. ПДВ - 34 167,00 грн.; договір №3П-11-14 від 10 листопада 2014 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 146 430 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 08 грудня 2014 року по 29 грудня 2014 року на суму 205 002,00 грн., у т.ч. ПДВ - 34 167,00 грн.

Також Товариством укладено договори на проведення рекламних заходів з ТОВ «СХІДНІ ОПТОВІ ТЕХНОЛОГІЇ», а саме: договір №4П-01-13 від 17 січня 2013 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 121 431 шт. рекламних листівок у містах Полтава, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса з 04 лютого 2013 року по 27 лютого 2013 року на суму 170 003,40 грн., у т.ч. ПДВ - 28 333,90 грн.; договір №4П-02-13 від 14 лютого 2013 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 71 874 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 05 березня 2013 року по 28 березня 2013 року на суму 100 623,60 грн., у т.ч. ПДВ - 16 770,60 грн.; договір №5П-02-13 від 14 лютого 2013 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 64 287 шт. рекламних листівок у містах Полтава, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса з 05 березня 2013 року по 23 березня 2013 року на суму 90 001,80 грн., у т.ч. ПДВ -15 000,30 грн.

Крім того, Товариством укладено договори на проведення рекламних заходів з ТОВ «МЕГАТОРГ 2013», а саме: договір №6П-03-13 від 22 березня 2013 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 300 006 шт. рекламних листівок у містах Полтава, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса з 01 квітня 2013 року по 31 травня 2013 року на суму 420 008,40 грн., у т.ч. ПДВ -70 001,40 грн.; договір №5П-03-13 від 25 березня 2013 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 77 841 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 03 квітня 2013 року по 21 квітня 2013 року на суму 108 977,40 грн., у т.ч. ПДВ - 18 162,90 грн.; договір №2П-04-13 від 15 квітня 2013 року на надання послуг з виробництва та розповсюдження 77 841 шт. рекламних листівок у м.Харкові з 13 травня 2013 року по 31 травня 2013 року на суму 108 977,40 грн., у т.ч. ПДВ - 18 162,90 грн.

Виконання зобов`язань за вищевказаними договорами підтверджується відповідними актами здачі-приймання наданих послуг, банківськими виписками, платіжними дорученнями та податковими накладними, виписаними контрагентами.

Зміст вищезазначених договорів свідчить, що їх предметом було надання позивачу послуг з виробництва та розповсюдження рекламних листівок серед потенційних абонентів шляхом їх розклеювання на під`їздах будинків (пункт 1.1). При цьому сторонами узгоджено вимоги щодо друку (виробництва) листівок, а саме: формат А5, односторонній друк, барвистість 4+0, самокліювання, визначений тираж (у штуках). Форму макета (листівки) затверджено відповідним додатком до договору, а сам макет, що підготовлений для друку, надається в електронному вигляді, у тому числі по електронній пошті (пункт 1.2). Рекламна листівка містить інформацію про діяльність Товариства, а саме: логотип, інформацію про послуги, що надаються, та тарифи на них.

Вартість послуг визначено у розділі 3 договорів, виходячи із вартості послуг з виробництва та розповсюдження однієї рекламної листівки, яка (вартість), в свою чергу, була розрахована з урахуванням максимальних цін на закупівлю цих послуг, встановлених за результатами тендеру та відповідними наказами, та загальної кількості листівок, що були надруковані згідно з узгодженим у договорах тиражем і розповсюджені.

Також умовами договорів визначено, що єдиним документом, який підтверджує факт надання послуг контрагентами та прийняття їх позивачем, є акт здачі-приймання наданих послуг. При цьому, позивачу надано право здійснювати контроль за виконанням контрагентами своїх зобов`язань (розділ 2), а контрагентам - залучати третіх осіб, залишаючись відповідальними перед позивачем за якість наданих послуг та здійснювати розрахунки з цими третіми особами самостійно (пункти 1.4 - 1.5 договорів).

Отже, як вказали суди, за всіма договорами контрагенти позивача виконали свої зобов`язання, що підтверджується відповідними актами здачі-приймання наданих послуг, оформленими згідно вимог чинного законодавства, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками, а Товариство, в свою чергу, виконало свої зобов`язання зі здійснення оплати, що підтверджується відповідними платіжними документами та банківськими виписками.

В ході проведення перевірки у податкового органу не було зауважень щодо податкових накладних і їх оформлення; останні також належним чином зареєстровані в ЄРПН.

Водночас, суди з`ясували, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців/Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, розміщених на офіційному веб-сайті, на дати укладання договорів та дату їх виконання усі контрагенти Товариства були зареєстровані за адресами, вказаними у виданих податкових накладних, не були припинені та не перебували в процесі припинення, мали свідоцтва платників ПДВ.

При цьому, оцінюючи наслідки спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суди вказали, що наявні первинні документи дають можливість визначитися з їх суттю, змістом та обсягом, ідентифікувати учасників та перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, а відтак, дійшли переконання, що у ході перевірки Товариством подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, а також того, що укладені угоди мали на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені ними.

Разом з тим, суди відмітили, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, як і не доведено, що зміст укладених між ними угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів, або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Не підтверджено відповідачем й невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

При цьому суди враховували, що відповідачем не здійснювалась перевірка контрагентів на предмет наявності у останніх необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів, матеріальних та трудових ресурсів, укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

В цьому контексті, слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Крім того, в підтвердження економічного ефекту від надання маркетингових послуг Товариством подавались копії договорів на підключення до універсальної телекомунікаційної мережі та надання послуг №StUР865394 від 10 січня 2013 року, №StUР865792 від 18 січня 2013 року, №StUР868197 від 07 березня 2013 року, № StUР869392 від 04 квітня 2013 року, №StUР875296 від 15 жовтня 2013 року, №StUР877096 від 13 грудня 2013 року, №StUР877999 від 21 січня 2014 року, №StUР879500 від 18 березня 2014 року, №StUР880092 від 10 квітня 2014 року, №StUР882199 від 10 липня 2014 року, №StUР883011 від 14 серпня 2014 року, №StUР884295 від 07 жовтня 2014 року, №StUР884900 від 30 жовтня 2014 року, №StUР885728 від 26 листопада 2014 року, №StUР887049 від 23 січня 2015 року, №StUР867043 від 14 лютого 2013 року, №StUР868283 від 12 березня 2013 року, №StUР878390 від 04 лютого 2014 року, №StUР879110 від 28 лютого 2014 року, №StUР880462 від 24 квітня 2014 року, №StUР865284 від 15 лютого 2013 року, №StUР865293 від 13 травня 2013 року, №StUР871430 від 04 червня 2013 року, №StUР871467 від 11 березня 2014 року, №StUР871471 від 20 березня 2014 року, №StUР8711412 від 18 березня 2013 року, №StUР870483 від 15 травня 2013 року, №StUР871195 від 27 травня 2013 року, №StUР871308 від 29 травня 2013 року, №StUР871407 від 01 червня 2013 року; звітів про доходи від послуг зв`язку за січень-грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року; звітів про діяльність операторів, провайдерів телекомунікацій та поштового зв`язку за І та ІІ квартал 2015 року.

З приводу ж тверджень податкового органу про те, що акти здачі-приймання наданих послуг повторюють зміст та вартість послуг, наведених в договорах, суди зазначили, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена, а тому відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не спростовує фактичне виконання господарських операцій. В той же час, надані позивачем акти здачі-приймання наданих послуг містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені чинним законодавством, у тому числі інформацію про зміст та обсяг господарської операції й з них можливо встановити, що за кожним договором Товариству надані послуги з виробництва та розповсюдження рекламних листівок зазначеної кількості серед потенційних абонентів у визначеному місті, у повному обсязі та у встановлені строки.

Щодо посилань відповідача на те, що основними видами діяльності контрагентів позивача є оптова торгівля, а тому вони не мали технічних можливостей для самостійного виробництва листівок достатньо великого тиражу суди зауважили, що суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку діяльність, не заборонену законом, а також вільно обирати види діяльності із зазначенням основного, на власний розсуд залучаючи матеріально-технічні ресурси, наймаючи працівників та встановлюючи їх чисельність. Відтак та обставина, що надання рекламних послуг не відповідає основному виду діяльності контрагентів (оптова торгівля), не означає, що вони не мали технічних можливостей (спеціального обладнання) для самостійного виробництва листівок.

До того ж, як вже зазначалось, умовами укладених договорів (пункти 1.4 - 1.5) контрагентам позивача надавалось право залучати третіх осіб, залишаючись відповідальними перед замовником за якість наданих послуг, та здійснювати з ними самостійні розрахунки.

Враховуючи наведене та зважаючи на положення частини 1 статті 341 КАС України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник Р.Ф. Ханова І.А. Гончарова