КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

31 травня 2023 року 320/17353/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: треті особи: Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просить суд:

- визнати протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1499 "Деякі питання присвоєння звань особам командного складу морських суден";

- зобов`язати Кабінет Міністрів України усунути наслідки прийняття постанови від 30.12.2022 №1499 "Деякі питання присвоєння звань особам командного складу морських суден" шляхом прийняття нової постанови, направленої на:

відновлення дії підпункту 20 пункту 4 Положення про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року №460 в редакції, що існувала до моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України №1499 від 30.12.2022;

відновлення дії постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 2021 року №497 "Про атестацію здобувачів ступеня фахової передвищої освіти та ступенів вищої освіти на першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту" в редакції, що існувала до моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України №1499 від 30.12.2022;

відновлення дії постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 2021 року №734 "Про реалізацію експериментального проекту щодо проведення іспиту у формі комп`ютерного тестування для підтвердження кваліфікації моряків" в редакції, що існувала до моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України № 1499 від 30.12.2022;

відновлення дії Положення про Державну службу морського та внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року №212 "Деякі питання оптимізації функціонування центральних органів виконавчої влади у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства" в редакції, що існувала до моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України № 1499 від 30.12.2022;

відновлення дії наказу Міністерства транспорту України від 08.01.2003 №3 "Про затвердження положення про ведення єдиного Державного реєстру документів моряків";

відновлення дії наказу Міністерства транспорту України від 28.08.2003 №672 "Про затвердження порядку припинення дії підтверджень дипломів та позачергової перевірки компетентності осіб командного складу морських суден";

відновлення дії наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 03.08.2005 №411 "Про затвердження Порядку видачі пільгових дозволів";

відновлення дії наказу Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства економіки України від 08.11.2006 №1065/337 "Про затвердження розмірів плати за підтвердження кваліфікації моряків";

відновлення дії наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2007 №377 "Про затвердження порядку роботи Державних кваліфікаційних комісій";

відновлення дії наказу Міністерства інфраструктури України від 07.08.2013 №567 "Про затвердження Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння";

відновлення дії наказу Міністерства інфраструктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.10.2014 №479/1182 "Про внесення змін до розмірів плати за підтвердження кваліфікації моряків".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче засідання та залучено в якості третіх осіб - Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України та Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України.

29.05.2023 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

1) заборонити Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України виконувати повноваження, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 "Деякі питання присвоєння звань особам командного складу морських суден", зокрема:

- утворення постійно діючих державних кваліфікаційних комісій моряків для підтвердження кваліфікації моряків, забезпечення їх роботи, а також підтвердження кваліфікації моряків у постійно діючих державних комісіях моряків;

- організація, забезпечення роботи та функціонування апеляційної комісії Адміністрації судноплавства;

- підтвердження дійсності визначених законодавством документів моряків, що засвідчують їх кваліфікацію;

- ведення переліку закладів з підготовки моряків, погодження програм підготовки в закладах з підготовки моряків;

- здійснення підтвердження збереження професійної придатності моряками для мети видачі кваліфікаційних документів;

- організація та забезпечення складання моряками комп`ютерних іспитів для перевірки професійної компетентності моряків;

- видача послужних книжок моряка та кваліфікаційних документів моряків (професійного диплома, підтвердження до професійного диплома, сертифікату компетентності, підтвердження до сертифіката компетентності, професійного диплому, виданого іноземною державою, свідоцтва фахівця, свідоцтва фахівця про спеціальну підготовку, свідоцтва про спеціальну підготовку персоналу пасажирських суден);

- видача пільгових дозволів, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками;

- ведення Державного реєстру документів моряків, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками, забезпечення в установленому порядку доступу до нього, організацію та здійснення перевірки дійсності (верифікації) документів моряків;

- видачі будь-яких актів нормативного та/або розпорядчого характеру, що пов`язані із виконанням даної постанови;

2) зобов`язати Міністерство юстиції України на час розгляду даної справи відновити в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів дію наступних нормативно-правових актів:

- наказу Міністерства транспорту України від 08.01.2003 №3 "Про затвердження положення про ведення єдиного Державного реєстру документів моряків";

- наказу Міністерства транспорту України від 28.08.2003 №672 "Про затвердження порядку припинення дії підтверджень дипломів та позачергової перевірки компетентності осіб командного складу морських суден";

- наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 03.08.2005 №411 "Про затвердження Порядку видачі пільгових дозволів";

- наказу Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства економіки України від 08.11.2006 №1065/337 "Про затвердження розмірів плати за підтвердження кваліфікації моряків";

- наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2007 №377 "Про затвердження порядку роботи Державних кваліфікаційних комісій";

- наказу Міністерства інфраструктури України від 07.08.2013 №567 "Про затвердження Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння";

- наказу Міністерства інфраструктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.10.2014 №479/1182 "Про внесення змін до розмірів плати за підтвердження кваліфікації моряків".

В обґрунтування вказаної заяви позивач послався на очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача, що полягають у грубому порушенні положень чинного законодавства України при його прийнятті.

Також, позивач зазначає, що він за своєю професією є моряком, має звання капітану далекого плавання та є дійсним членом Державної кваліфікаційної комісії, роботу якої організувала Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків. Відповідно до наказу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків №50 від 29.12.2022 "Про затвердження персонального складу державних кваліфікаційних комісій на 2023 рік" позивач є членом державних кваліфікаційних комісій моряків з підтвердження кваліфікації судноводіїв. Виконання повноважень голови та члена ДКК здійснювалось на підставі цивільно-правових договорів про надання послуг від 30.12.2022 №30/12/22-113 та від 30.12.2022 №30/12/22-104, укладених між ОСОБА_1 та Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків.

Позивачем було отримано лист Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 30.01.2023 №1/8-127/01, у відповідності до якого наголошено на відмові від договорів від 30.12.2022 №30/12/22-113 та від 30.12.2022 №30/12/22-104 із підстав припинення виконання Інспекцією функцій та повноважень щодо організації роботи державних кваліфікаційних комісій на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1499 від 30.12.2022.

Таким чином, для позивача як діючого голови та члена ДКК настають невідворотні правові наслідки, а саме: втрата можливості роботи в якості незалежної особи, яка не перебуває у підпорядкуванні будь-якої особи, на підставі цивільно-правових договорів.

Також позивач вказує, що оскарження постанови Кабінету Міністрів України №1499 від 30.12.2022 в судовому порядку не зупиняє її виконання, а тому у випадку подальшого вжиття компетентними органами дій, визначених спірною постановою, та наслідки, що виникнуть за час вирішення питання про законність даного нормативно-правового акту, буде неможливо усунути шляхом вирішення спору по суті у випадку визнання оскаржуваної постанови нечинною з моменту прийняття та скасування за судовим рішенням.

Тобто, відновлення становища, яке існувало до оскаржуваного у справі акту, та, відповідно, ефективний та реальний захист прав позивача стане неможливим.

Таким чином, позивач вважає, що вжиття заходів забезпечення позову щодо збереження чинної системи державного управління у сфері підготовки та дипломування моряків та убезпечення її від зупинення не в змозі завдати істотної шкоди, тоді як завершення процесу реформування такої системи безумовно завдає більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Позивач вважає, що надані до позову докази підтверджують істотну загрозу заподіяння йому шкоди в результаті прийняття оскаржуваної у справі акту, а також про наявність загрози неможливості ефективного відновлення його прав, за захистом яких він звернувся до суду.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що судовий захист прав позивача буде ілюзорним, а відновлення його становища буде неможливим як юридично, так і фактично, а тому є необхідність застосувати заходи забезпечення позову.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Така правова позиція узгоджується з викладеними у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 13.07.2022 у справі №240/26736/21, від 31.01.2023 у справі № 140/8709/21 висновками.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 11.01.2023 по справі №640/10679/22 для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 по справі №640/31875/20, щодо вжиття заходів до забезпечення позову у спорі про оскарження постанови Кабінету Міністрів України, направленої на реформування системи дипломування моряків шляхом передачі повноважень від Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України.

У вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що внаслідок прийняття оскарженої у справі постанови система підготовки та дипломування моряків зазнає невідворотних змін, наслідком чого є ліквідація Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків та виконання її функцій іншими органами. Незастосування ж заходів забезпечення позову у межах спірних правовідносин нівелює ефективність судового захисту та створює невідворотні наслідки у системі державного управління, які не можуть бути усунені шляхом вирішення справи по суті спору. Отже, незастосування заходів забезпечення позову у межах спірних правовідносин створює очевидну небезпеку та ускладнення ефективного захисту (поновлення) оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Обставинами справи підтверджується, що незалежно від результатів вирішення спору по суті, вжиття заходів забезпечення позову щодо збереження чинної системи державного управління у сфері підготовки та дипломування моряків та убезпечення її від зупинення не в змозі завдати істотної шкоди, тоді як завершення процесу реформування такої системи безумовно завдає більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Також, у постановах від 31.01.2023 по справі №140/8709/21, від 20.03.2019 по справі №826/8311/18, від 27.07.2022 по справі №640/19556/21 Верховний Суд при вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову враховував необхідність збереження на час вирішення спору існуючого становища сторін.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується клопотання про забезпечення позову, суд дійшов висновку про часткову доведеність позивачем існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин, за наявності яких суд може вжити заходів забезпечення позову.

Розглядаючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд з огляду на докази, надані стороною у справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що клопотання не є надуманим, спір між сторонами існує, існує також дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, даним про особу та характер дій відповідача, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд, має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін.

Судом встановлено, що позивач по справі був членом державних кваліфікаційних комісій, діяльність яких організовувала та забезпечувала Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків, в тому числі на 2023 рік. Свої функції позивач здійснював на підставі цивільно-правових оплачуваних договорів із Інспекцією, виступаючи незалежним оцінювачем знань моряків відповідно до Порядку роботи Державних кваліфікаційних комісій, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2007 №377, який скасовано оскаржуваною постановою.

В результаті прийняття постанови №1499 від 30.12.2022 діяльність Інспекції у відповідній сфері припиняється, оскільки всі повноваження щодо здійснення підготовки та дипломування моряків переходять до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України.

Як свідчать матеріали справи, Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків знаходиться в стані припинення, оскільки наказом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 26.04.2022 №113 вирішено приєднати Інспекцію до ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту".

Оскільки в результаті прийняття постанови №1499, яка є предметом оскарження по даній справі, відбулось позбавлення повноважень Інспекції, суд погоджується із твердженнями ОСОБА_1 щодо відсутності необхідності існування даної державної організації, виконання повноважень у сфері підготовки та дипломування моряків якої було єдиним та основним статутним завданням.

Відповідно до запровадженого постановою №1499 правового регулювання, члени державних кваліфікаційних комісій моряків мають бути виключно державними службовцями - працівниками Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, що виключає можливість продовження праці ОСОБА_1 на умовах, що існували до моменту прийняття даної постанови.

Як свідчать надані позивачем публікації із офіційного веб-порталу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, на момент розгляду даної справи розпочали роботу нові державні кваліфікаційні комісії моряків, створені згідно положень постанови №1499. Продовження роботи цих нових комісій в подальшому унеможливить відновлення роботи державних кваліфікаційних комісій у складі Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, які мають відновити свою роботу у випадку прийняття рішення про задоволення позову.

Сукупність вищевикладених обставин свідчить про те, що позивачем в установленому законом порядку доведено очевидну небезпеку заподіяння йому шкоди у спірних правовідносинах. Суд також враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2021 по справі № 640/31875/20 встановлено порушення прав члена державних кваліфікаційних комісій у складі Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків в результаті передачі повноважень щодо дипломування від Інспекції до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України.

Враховуючи попередні результати оскарження системи державного управління у сфері підготовки та дипломування моряків у справі №640/31875/20 та правові висновки, зроблені судами щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, суд погоджується із доводами ОСОБА_1 про необхідність збереження системи підготовки та дипломування моряків, яка існувала до моменту прийняття постанови №1499, оскільки в протилежному випадку в системі державного управління виникнуть невідворотні наслідки, які не можуть бути усунуті шляхом вирішення спору по суті. В такому випадку незастосування заходів до забезпечення позову створює очевидну небезпеку та ускладнення ефективного захисту (поновлення) оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

На думку суду, вжиття заходів забезпечення позову щодо збереження чинної системи державного управління у сфері підготовки та дипломування моряків та убезпечення її від зупинення не в змозі завдати істотної шкоди, тоді як завершення процесу реформування такої системи безумовно завдає більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, що повністю відповідає правовим засадам та умовам, за яких вжиття заходів до забезпечення позову є можливим.

Суд також враховує доводи позивача про обмеження Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України доступу моряків до Державного реєстру документів моряків для мети здійснення їх верифікації, а також численні оскарження таких дій служби в судовому порядку. Правомірність дій Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України щодо здійснення верифікації кваліфікаційних документів моряків не є предметом оскарження по даній справі, однак ознаки вжиття заходів, направлених на припинення належного функціонування електронних сервісів для українських моряків, що існували до моменту запровадження постанови №1499, додатково підтверджує необхідність збереження на час вирішення даного спору існуючої до моменту прийняття оскаржуваної постанови системи державного управління у сфері підготовки та дипломування моряків.

При цьому суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися відповідно до їх мети. Застосовуючи конкретний вид забезпечення позову, суд повинен виходити з дійсного виключення цим забезпечувальним заходом утруднення або неможливість виконання рішення. Забезпечення позову у зазначений судом спосіб відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідають інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського суду з прав людини, який визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа "Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії" та "Libert проти Бельгії").

У справі "Мікалефф проти Мальти" Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа "Меркіка та інші пороти Мальти").

Із викладених обставин, суд частково погоджується з доводами ОСОБА_1 про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову та частково визнає обґрунтованість заявленого позивачем клопотання.

Перевіривши зміст судової заборони на вчинення дій на виконання постанови №1499, які позивач просить застосувати до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, суд приходить до висновку, що такі повноваження передбачені саме оскаржуваною постановою, а тому в даному випадку не матиме місце заборона вчиняти певні дії, які випливають із нормативного акту, що не є предметом судового оскарження.

При цьому, незастосування ж заходів забезпечення позову у межах спірних правовідносин нівелює ефективність судового захисту та створює невідворотні наслідки у системі державного управління, які не можуть бути усунені шляхом вирішення справи по суті спору.

Проте, крім засобів забезпечення позову, спрямованих на зупинення процесу реформування системи підготовки та дипломування моряків, позивач просить також зобов`язати Міністерство юстиції України на час розгляду даної справи відновити в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів дію наступних нормативно-правових актів: наказу Міністерства транспорту України від 08.01.2003 №3 "Про затвердження положення про ведення єдиного Державного реєстру документів моряків"; наказу Міністерства транспорту України від 28.08.2003 №672 "Про затвердження порядку припинення дії підтверджень дипломів та позачергової перевірки компетентності осіб командного складу морських суден"; наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 03.08.2005 №411 "Про затвердження Порядку видачі пільгових дозволів"; наказу Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства економіки України від 08.11.2006 №1065/337 "Про затвердження розмірів плати за підтвердження кваліфікації моряків"; наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2007 №377 "Про затвердження порядку роботи Державних кваліфікаційних комісій"; наказу Міністерства інфраструктури України від 07.08.2013 №567 "Про затвердження Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння"; наказу Міністерства інфраструктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.10.2014 №479/1182 "Про внесення змін до розмірів плати за підтвердження кваліфікації моряків".

Розглянувши наявність правових підстав для застосування вказаного заходу забезпечення позову, суд дійшов висновку, що він не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, оскільки зобов`язання відновити в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів дію перелічених позивачем нормативно-правових актів фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті.

Таким чином, перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про їх часткову обґрунтованість на даному етапі та про наявність підстав для її часткового задоволення.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

2. Заборонити Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України виконувати повноваження, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1499 "Деякі питання присвоєння звань особам командного складу морських суден", зокрема:

- утворення постійно діючих державних кваліфікаційних комісій моряків для підтвердження кваліфікації моряків, забезпечення їх роботи, а також підтвердження кваліфікації моряків у постійно діючих державних комісіях моряків;

- організація, забезпечення роботи та функціонування апеляційної комісії Адміністрації судноплавства;

- підтвердження дійсності визначених законодавством документів моряків, що засвідчують їх кваліфікацію;

- ведення переліку закладів з підготовки моряків, погодження програм підготовки в закладах з підготовки моряків;

- здійснення підтвердження збереження професійної придатності моряками для мети видачі кваліфікаційних документів;

- організація та забезпечення складання моряками комп`ютерних іспитів для перевірки професійної компетентності моряків;

- видача послужних книжок моряка та кваліфікаційних документів моряків (професійного диплома, підтвердження до професійного диплома, сертифікату компетентності, підтвердження до сертифіката компетентності, професійного диплому, виданого іноземною державою, свідоцтва фахівця, свідоцтва фахівця про спеціальну підготовку, свідоцтва про спеціальну підготовку персоналу пасажирських суден);

- видача пільгових дозволів, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками;

- ведення Державного реєстру документів моряків, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками, забезпечення в установленому порядку доступу до нього, організацію та здійснення перевірки дійсності (верифікації) документів моряків;

- видачі будь-яких актів нормативного та/або розпорядчого характеру, що пов`язані із виконанням даної постанови.

3. В іншій частині заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

5. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

6. Роз`яснити учасникам справи, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

7. Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Балаклицький А. І.