ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року Справа № 160/18128/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Кучугурної Н.В, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Рівненської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товару №UA204000/2022/000158/2 від 14.10.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного рішення, прийнятого відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом (за ціною договору).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

08.12.2022 до суду надійшов відзив Рівнеської митниці на позовну заяву ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ». Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначив, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ.

13.12.2022 до суду через систему «Електронний суд» від від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач висловив позицію, аналогічну викладеній в позовній заяві, та зазначив, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія ДТЗ» (код ЄДРПОУ 42634661) зареєстроване як юридична особа 19.11.2018.

13.05.2020 ТОВ «ПК «ДТЗ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією «CHONCQING HUA TIAN LI MACHINERY LLC» (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №НL/1, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує «Товар», в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного Контракту (п.1.1 Контракту).

Відповідно до п.2.1 Контракту, поставка товару здійснюється партіями і фіксується в Специфікаціях (Додатках) до даного Контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією Специфікацією.

Поставки здійснюються на умовах згідно правил Інкотермс за редакцією 2010 року, які мають обов`язковий характер для Сторін у рамках цього Контракту. Конкретні умови поставка партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в специфікаціях (додатках) до цього Контракту. Сторони мають право після підписання Специфікації змінити умови поставки, зазначені у ній, шляхом підписання додаткової угоди. (п.3.1 Контракту).

Згідно з п. 4.1 - п.4.2 Контракту, ціна на товар визначається Покупцем і Продавцем шляхом переговорів і вказується в Специфікаціях (Додатках) до цього Контракту. За домовленістю Сторін, у разі несвоєчасної оплати товару, ціна товару може змінюватися після здійснення поставки. Зміна ціни оформляється додатковою угодою після чого Продавець повинен надати Покупцю коригуючи Специфікацію та інвойс. У ціну Товару включена вартість упаковки і маркування.

Відповідно до п. 5.2 Контракту, умови оплати кожної партії товару зазначається у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту. За домовленістю сторін умови оплати, зазначені у Специфікації, можуть бути змінені шляхом укладання додаткової угоди.

До вказаного договору сторонами було погоджено Специфікацію №2022-2 від 31.08.2021, згідно з якою було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість.

Крім того, згідно зі вказаною Специфікацією, серед іншого, визначались строк поставки січень-червень 2022 року; виробник товару «CHONCQING HUA TIAN LI MACHINERY LLC» Китай, вантажоодержувач ТОВ «ПК «ДТЗ»; умови поставки: FOB CHONCQING (Чонгкінг) чи NINGBO (Нінгбо) Китай; оплата товару: 100% передоплата товару.

Додатковою угодою (додатком) №9 від 01.03.2022 до контракту №НL/1 від 13.05.2020 сторони дійшли згоди пункт 5 Оплата товару Специфікації №2022-2 від 31.08.2021 контракту №НL/1 від 13.05.2020 читати в наступній редакції: «оплата товару: протягом 365 днів з моменту поставки товару».

До вказаного договору сторонами погоджено Специфікацію №2022-1-z/2 від 30.05.2022, згідно з якою було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість.

Крім того, згідно з вказаною Специфікацією, серед іншого, визначались строк поставки серпень-вересень 2022 року; виробник товару «CHONCQING HUA TIAN LI MACHINERY LLC» Китай, вантажоодержувач ТОВ «ПК «ДТЗ»; умови поставки: FOB CHONCQING (Чонгкінг) чи NINGBO (Нінгбо) Китай; оплата товару:180 днів з моменту поставки партії товару.

Також до вказаного договору сторонами погоджено Специфікацію №2022-1 від 31.05.2022, згідно з якою було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість.

Крім того, згідно з цією Специфікацією, серед іншого, визначались строк поставки січень- червень 2022 року; виробник товару «CHONCQING HUA TIAN LI MACHINERY LLC» Китай, вантажоодержувач ТОВ «ПК «ДТЗ»; умови поставки: FOB CHONCQING (Чонгкінг); оплата товару: 100% передоплата товару.

ТОВ «ПК «ДТЗ» було задекларовано до митного поста Рівненької митниці товар (мотоблоки, запасні частини до сільськогосподарської техніки що надійшли в Україну згідно із зазначеним Контрактом на підставі Специфікацій №2022-1 від 31.05.2021, №2022-1-z/2 від 30.05.2022 та №2022-2 від 31.08.2021.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вищевказаних товарів представником позивача до Тернопільської митниці подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД): №UA204020/2022/236400 від 12.10.2022, в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема:

1) для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю:

- декларацію митної вартості;

- зовнішньоекономічний контракт №НL/1 від 13.05.2020 р.;

- специфікацію №2022-1-z/2 від 30.05.2022 року;

- специфікацію №2022-1 від 31.05.2021 року;

- специфікацію №2022-2 від 31.08.2021 року;

- рахунок-фактуру №НL 2022-2Е/2С/1Е/1С2 від 27.06.2022 року;

- пакувальний лист від 27.06.2022 року;

- платіжні доручення №760 від 23.10.2021 року, №777 від 03.11.2021 року, №796 від 15.11.2021 року, №851 від 15.12.2021 року, №972 від 24.01.2022 року, №1120 від 25.04.2022 року;

- сертифікат країни походження товару №22С840000072/00012 від 15.08.2022 року;

- прайс лист;

-комерційну пропозицію виробника товару;

- каталог (технічний опис) товару.

2) для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України:

- договір ТЕО №0112/21-03 від 01.12.2021;

- коносамент (bill of lading) №SZX220623601 від 30.06.2022 р.;

- коносамент (bill of lading) №219356104 від 30.06.2022 р.;

- заявка на міжнародне морське перевезення №31 від 15.06.2022 року;

- рахунок на оплату ТЕП №2231333 від 29.06.2022 року;

- довідка про транспортні витрати від 12.09.2022 року;

- розрахунок транспортних витрат від 12.09.2022 року;

- відомість контейнерів до залізничної товаро-транспортної накладної №43609 від 06.10.22022 року;

- платіжне доручення №19 від 30.08.2022 р.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку з чим повідомила декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд установив, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) декларантом не подано всіх документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов та у строки, зазначені у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.

2) подані до митного оформлення та додатково надані на вимогу митниці документи містять розбіжності і неточності:

2.1. Відповідно до пункту 4 контракту від 13.05.2020 №HL/1 ціна на товар визначається покупцем і продавцем шляхом переговорів і вказується в Специфікаціях (Додатках). Наданий декларантом до митного оформлення інвойс від 27.06.2022 HL2022-2E/2C/1E/1C2 містить посилання на контракт та Специфікації (Додатки) від 31.05.2021 №2022-1 та від 31.08.2021 №2022-2. Вказані Специфікації не містять інформації щодо цін та умов поставки товарів №№3-5 згідно МД. Слід зауважити, що наданий до митного оформлення Інвойс не містить інформації про умови поставки та терміни оплати, зазначені у вказаних специфікаціях. Інформація щодо реквізитів Специфікації (Додатку) №2022-l-z\2 відсутня у Інвойсі, дана специфікація в порушення положень статті 53 МКУ декларантом до митного оформлення не надавалась

2.2. Відповідно до пункту 5 Контракту оплата кожної партії товарів зазначається у відповідних специфікаціях (Додатках) до Контракту. Згідно наданих до митного оформлення копій Специфікацій (Додатків) від 31.05.2021 №2022-1 та від 31.08.2021 №2022-2 зазначені умови оплати - 100% передоплати. Загальна сума по специфікаціях становить 985054,50 USD. В якості підтвердження виконання умов оплати декларантом надані до митного оформлення копії платіжних доручень в іноземній валюті від 23.10.2021 №760, від 03.11.2021 №777, від 15.11.2021 №796, від 15.12.2021 №851, від 24 01.2022 №972 та від 25.04.2022 №1120 на загальну суму 949309,98. Вказані платіжні доручення у графі 70 містять посилання на Контракт та специфікації до нього від 30.04.2021 №2021-4В, від 31.05.2021 №2022-1 та від 31.08.2021 №2022-2. Оскільки специфікації передбачають умови оплати - 100% передоплати, сума перерахувань по платіжних дорученням із врахуванням передоплат по специфікації від 30.04.2021 №2021-4В (яка до митного оформлення декларантом не надана) має перевищувати сумарну вартість товарів за Специфікаціями (Додатками) від 31.05.2021 №2022-1 та від 31.08.2021 №2022-2, проте вона є меншою, що ставить під сумнів повноту оплати за імпортовані товари. Додатково надана декларантом копія заяви про купівлю іноземної валюти від 23.10.2021 №960 містить інформацію щодо розподілення коштів, перерахованих на користь іноземного контрагента згідно платіжного доручення в іноземній валюті від 23.10.2021 №760, зокрема виділена сума 31184 USD, яка перерахована для оплати товарів, які постачались за специфікацією від 30.04.2021 №2021-4В, тобто загальна сума перерахувань за товари за специфікаціями від 31.05.2021 №2022-1 та від 31.08.2021 №2022-2 становить 918125,98 USD, що менше за сумарну вартість товарів за цими специфікаціями, яка становить 985054,50 USD .Додатково надана копія Додаткової угоди (Додатку) №9 від 01.03.2022 до Контракту в порушення положень статті 53 МКУ декларантом до митного оформлення не надавалась. Оскільки станом на дату підписання Додаткової угоди (Додатку) №9 від 01.03.2022 до Контракту, за вказаними специфікаціями вже здійснені оплати, та в її тексті не вказані відомості щодо залишку коштів, які підлягають оплаті, даний документ є беззмістовним та нікчемним, тобто не закріплює за покупцем конкретних обов`язків з оплати товарів.

2.3. Наданий до митного оформлення документ Прайс-лист містить відмітку, що є чинним до 31.01.2022, в той час, коли Інвойс датований пізнішою датою - 27.06.2022. Також даний прайс лист не містить інформації щодо цін на товари 3-5 згідно МД.

2.4. Наданий декларантом до митного оформлення документ - Комерційна пропозиція в оригіналі не містить терміну дії, та наявні ознаки втручання до документу за допомогою графічного редактору, що ставить під сумнів достовірність даного документу. Також даний документ не містить інформації щодо пропозицій цін на товари 3-5 згідно МД.

2.5. Відправник та отримувач зазначені в коносаменті від 30.06.2022 №SZX220623601 (№219356104) не кореспондується з відомостями зазначеними в МД.

2.6. Згідно інформації у залізничній накладній від 06.10.2022 №43609 експедитором при перевезенні товарів залізничним сполученням є ТОВ «ФОРМАГ», Одеса. Проте наданий до митного оформлення Договір транспортного експедирування від 01,12.2021 №0112/21-03 укладений з FORMAG OVERSEAS LIMITED (Кіпр). Також у накладній зазначена інформація щодо власника контейнерів - компанія MAERSK.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації продавця щодо формування відпускної ціни товару на заявлених умовах поставки; документи, що містять відомості про вартість додатково понесених витрат у зв`язку із транспортуванням товару (зокрема договори, укладені із третіми особами - безпосередніми виконавцями робіт і послуг, передбачених Заявкою, рахунки, виставлені виконавцями Експедитору); специфікацію до Контракту від 30.04.2021 №2021-4B; підтвердження виконання повноти оплати за імпортовані товари; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, які містять інформацію щодо продукції, що виготовляється виробником; копію митної декларації країни відправлення.

Листом №100219 від 13.10.2022 позивач додатково надав митному органу додаткову угоду №9 від 01.03.2022; Специфікацію №2021-4В від 30.04.21; Заяви на купівлю валюти №960 від 23.10.2021, №1011 від 14.12.2021, а також повідомив митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованного товару, надаватись не будуть та висловив прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Рівненською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA204000/2022/000158/2 від 14.10.2022, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, і яка ґрунтується на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №UA204020/2022/236879 від 17.10.2022.

Не погодившись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митним органам для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Ця норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України передбачено, що, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15.

Як видно з матеріалів справи, позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Суд установив, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.

Щодо сумнівів відповідача щодо повноти оплати ТОВ «ПК «ДТЗ» за імпортовані товари, суд зазначає, що відповідно до п. 5.2 Контракту умови оплати кожної партії товару зазначається у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту. За домовленістю сторін умови оплати, зазначені у Специфікації, можуть бути змінені шляхом укладання додаткової угоди.

До вказаного договору сторонами було погоджено Специфікацію №2022-2 від 31.08.2021, згідно з якою було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість.

Крім того, згідно зі вказаною Специфікацією, зокрема, визначались строк поставки січень-червень 2022 року; виробник товару «CHONCQING HUA TIAN LI MACHINERY LLC» Китай, вантажоодержувач ТОВ «ПК «ДТЗ»; умови поставки: FOB CHONCQING (Чонгкінг) чи NINGBO (Нінгбо) Китай; оплата товару: 100% передоплата товару.

До вказаного договору сторонами погоджено Специфікацію №2022-1-z/2 від 30.05.2022, згідно з якою було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість.

Крім того, згідно зі вказаною Специфікацією, зокрема, визначались строк поставки серпень-вересень 2022 року; виробник товару «CHONCQING HUA TIAN LI MACHINERY LLC» Китай, вантажоодержувач ТОВ «ПК «ДТЗ»; умови поставки: FOB CHONCQING (Чонгкінг) чи NINGBO (Нінгбо) Китай; оплата товару: 180 днів з моменту поставки партії товару.

Також до вказаного договору сторонами погоджено Специфікацію №2022-1 від 31.05.2021, згідно з якою було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість.

Крім того, згідно з цією Специфікацією, зокрема, визначались строк поставки січень - червень 2022 року; виробник товару «CHONCQING HUA TIAN LI MACHINERY LLC» Китай, вантажоодержувач ТОВ «ПК «ДТЗ»; умови поставки: FOB CHONCQING (Чонгкінг); оплата товару: 100% передоплата товару.

Так, відповідно до коносаментів (bill of lading) №SZX220623601 від 30.06.2022 та №219356104 від 30.06.2022 поставка товару на адресу ТОВ «ПК «ДТЗ» була здійснена 30.06.2022.

ТОВ «ПК «ДТЗ» оплата товару за Специфікаціями №2022-1 від 31.05.2022 та №2022-2 від 31.08.2021 здійснена платіжними дорученнями №760 від 23.10.2021, №777 від 03.11.2021, №796 від 15.11.2021, №851 від 15.12.2021, №972 від 24.01.2021 № 1120 від 25.04.2022 в сумі 918125,98 дол.США, які були надані митниці декларантом позивача.

З інформації, що міститься у вказаних платіжних документах видно, що оплата за Специфікацією №2022-1 здійснена повністю.

Додатковою угодою (додатком) №9 від 01.03.2022 до контракту №НL/1 від 13.05.2020 сторони дійшли згоди пункт 5 Оплата товару Специфікації №2022-2 від 31.08.2021 контракту №НL/1 від 13.05.2020 читати в наступній редакції: «оплата товару: протягом 365 днів з моменту поставки товару».

Також суд уважає безпідставними твердження митниці про те, що Додаткова угода (Додаток) №9 від 01.03.2022 до Контракту №НL/1 від 13.05.2020 в порушення положень статті 53 МКУ декларантом до митного оформлення не надавалась.

З огляду на викладене, суд зазначає про необґрунтованість зауважень митниці щодо повноти оплати ТОВ «ПК «ДТЗ» за імпортовані товари та необхідність надання у зв`язку з цим декларантом додаткових банківських платіжних документів. До того ж, на момент митного оформлення товару не настав строк сплати вартості поставленого товару відповідно погоджених Специфікацій №2022-2 від 31.08.2021 та №2022-1-z/2 від 30.05.2022.

Разом з цим, суд зауважує, що відносно умов та термінів оплати за товар Верховний Суд неодноразово висловлював наступну правову позицію: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта» (Постанова Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №804/4680/16).

«Крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей» (Постанова від 20.03.2018 у справі № 815/4132/17).

«Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не має будь яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.» (Постанова від 19.11.2019, справа №804/911/14).

Суд вказує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17.

Щодо сумнівів відповідача в частині повноти включення транспортної складової до митної вартості товару, суд зазначає про таке.

Позивач, як Клієнт, уклав з компанією «FORMAG OVERSEAS LIMITED», як Експедитором Договір транспортного експедирування №0112/21-03 від 01.12.2021, відповідно до якого Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з забезпеченням та організацією перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Підпунктами 2.1.1., 2.1.2, 2.1.3. Договору №0112/21-03 від 01.12.2021 визначено, що Експедитор має право:

- укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями, для виконання своїх обовязків за цим Договором (п.п. 2.1.1.).

- представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими організаціями (п.п. 2.1.2.).

- залучати до виконання своїх обов`язків за Договором інші організації та осіб (п. 2.1.3).

Таким чином умовами Договору №0112/21-03 від 01.12.2021 передбачена можливість залучення Експедитором до перевезення вантажу третіх осіб, укладання договорів з ними та виставлення єдиного рахунку щодо оплати транспортно-експедиторських послуг Замовнику.

Таким чином, ТОВ «ФОРМАГ» зазначене у залізничній накладній від 06.10.2022 №43609, було залучене Експедитором «FORMAG OVERSEAS LIMITED» для перевезення товарів залізничним транспортом.

Отже, судом установлено, а відповідачем не спростовано відсутність договірних відносин щодо перевезення вантажу безпосередньо у ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» з ТОВ «ФОРМАГ», тому, у розпорядженні позивача не можуть перебувати документи, що підтверджують вартість перевезення безпосередньо від ТОВ «ФОРМАГ».

Таким чином, митниця могла здійснити перевірку числових показників митної вартості, визначеної декларантом на підставі наданих ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» до митного оформлення документів, а наданий товариством перелік документів в своїй сукупності давав митному органу здійснити перевірку числових показників митної вартості, визначеної декларантом.

Крім того, положеннями п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно-експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Крім того, твердження відповідача про те, що відправник та отримувач зазначені в коносаменті від 30.06.2022 №SZX220623601 (N9219356104) не кореспондується з відомостями зазначеними в митній декларації також є необгрунтованим, виходячи з того, що у коносаменті №219356104 від 30.06.2022 як відправник та одержувач зазначені агенти морської лінії в порту відправлення та доставлення, що відповідає загальноприйнятій міжнародній практиці оформлення коносаментів.

У цьому коносаменті йде посилання також на коносамент № SZX220623601 від 30.06.22, який також надано митниці під час декларування спірної товарної партії, і з якого видно, що відправником виступає компанія «CHONGQING HUA TIAN НАО LI MACHINERY LLC», а отримувачем вантажу є ТОВ «ПК «ДТЗ», які є Продавцем і Покупцем згідно з умовами Контракту, також є посилання на агента морської лінії в порту доставления - компанію «FORMAG LTD».

Зазначені коносаменти містять інформацію щодо номерів контейнерів, які перевозяться, тобто повною мірою корепондуються зі спірною товарною партією.

У своїй сукупності надані митниці ТОВ «ПК «ДТЗ» документи дозволяють ідентифікувати задекларований товар та не мають розбіжностей.

Таким чином, суд не встановив, що подані декларантом документи викликають сумнів у задекларованій вартості товару та визначена ціна товару не відповідає волевиявленню сторін зовнішньоекономічного контракту.

Щодо неточностей та розбіжностей про наявність у додатково наданих комерційній пропозиції та прайс-листі лише інформації про товари, а також дату прайс-листа, яка є пізнішою, ніж дата інвойсу суд зазначає, що з огляду на підтвердження ціни товару та зокрема транспортування товару декларантом специфікаціями, рахунком-фактурою (інвойсом), платіжними дорученнями, довідкою (калькуляцією) про транспортні витрати, заявкою на перевезення вантажу морським транспортом (фрахту), коносаментом, вказані розбіжності не спростовують заявлений та сплачений розмір митної вартості товару (у тому числі транспортування), а тому не можуть бути визначальною підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості та призводять до надмірного формалізму.

Прайс-лист та комерційна пропозиція не є основними документами відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів, а є лише довідником цін на товари та/або види послуг, які адресовані невизначеному колу покупців, і є пропозицією для потенційного покупця на придбання товару . Ціни, зазначені в цих документах можуть корегуватись під час укладання угоди про поставку як в бік збільшення так і зменшення ціни. Остаточно ціна одиниці товару визначається у договорі (специфікації) на підставі якого здійснюється поставка товару. Жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Згідно з загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов оплати, торгової марки чи технічних характеристик товарів, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

На це неодноразово звертав свою увагу Верховний Суд у своїх постановах від 27.06.2019 у справі №0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі №820/859/17, від 06.02.2020 у справі №520/10709/18.

Крім того, чинне законодавство України не встановлює вимог щодо форми та змісту прайс-листа. Наявність або відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості. Згідно з загальноприйнятою світовою практикою прайс-лист, як правило, не має суб`єктивної спрямованості, та містить інформацію, яка доводиться до відома всіх потенціальних споживачів, незалежно від приналежності до країн, регіонів тощо, і має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу: найменування товару, якість (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки), ціну з зазначенням валюти.

Комерційна пропозиція не може вважатись первинним документом, а є лише способом для продавця запропонувати свій товар.

Таким чином, доводи відповідача щодо неналежності поданих прайс-листів суд оцінює критично, оскільки прайс-лист не є документом, на підставі якого визначаються складові митної вартості, відомості з нього можуть лише бути додатковими, надто у разі, коли між відомостями контракту, специфікації, рахунків, платіжних документів немає суперечностей чи ознак підробки.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 07.08.2018 у справі №804/14558/15 та від 16.04.2019 у справі №810/4440/16.

Щодо ненадання копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Контрактом №HL/1 (п.3.5,3.6) сторонами узгоджені документи які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація відсутня. Таким чином підприємство, в рамках контракту, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені контрактом.

Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством як України, так і КНР не передбачено зобов`язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту.

Змінами, внесеними до частини першої ст.53 МКУ (згідно Закону України від 02 жовтня 2019 року № 141-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів»), виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією. Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою ст. 264 МКУ.

Таким чином, зауваження митниці про відсутність копії митної декларації протирічить положенням Митного кодексу. В повідомленні не зазначені розбіжності у наданих документах, які стали підставою для вимоги про надання копії митної декларації країни відправлення.

Копія митної декларації країни відправлення у підприємства відсутня в зв`язку з чим надання її є неможливим.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

З огляду навикладене, суд зазначає, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії, волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на зазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд уважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу на те, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товару, мали розбіжності або виправлення, оскаржуване рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, а також задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 3042,58 грн підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (вул. Надії Алексеєнко, буд.100, прим. 1, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42634661) до Рівненської митниці (вул. Соборна, буд.104, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 43958370) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненскьої митниці про коригування митної вартості товару №UA204000/2022/000158/2 від 14.10.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці (вул. Соборна, буд.104, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 43958370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (вул. Надії Алексеєнко, буд.100, прим. 1, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42634661) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3042 (три тисячі сорок дві) грн 58 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (вул. Надії Алексеєнко, буд.100, прим. 1, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42634661).

Відповідач: Рівненська митниця (вул. Соборна, буд.104, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 43958370).

Суддя Н.В. Кучугурна