Номер провадження: 22-ц/813/3686/23

Справа № 522/21745/19

Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Мокана В.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оріон»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2022 року

за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оріон» про зобов`язання звільнити та повернути приміщення зі збереженим майном шляхом виселення

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, в якому просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оріон» звільнити квартиру АДРЕСА_1 та повернути її зі збереженим майном позивачу шляхом виселення.

В обґрунтування зазначив, що 26 березня 2008 року між ним та відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» укладено кредитний договір № 10/24/08-І на суму 404 000 грн з метою придбання квартири АДРЕСА_1 та договір іпотеки, предметом якого і є вказана квартира.

Згідно договору купівлі-продажу від 26.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., реєстровий № 4085, він придбав квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 28 березня 2008 року, номер запису 209 в книзі 641пр-99, номер витягу 18285134.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05.10.2010 по справі № 2-282/10 стягнуто заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 401142,47 грн, з яких: 377404,39 грн заборгованість за кредитом; 3055,30 грн пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань; 12120,00 грн штраф.

У 2013 році між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги, зокрема права вимоги ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк») до нього, яке випливає з невиконання ОСОБА_1 кредитного договору від 26.03.2008 № 10/24/08-І.

Також укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 10/24-3/08-І, посвідченим 26.03.2008 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., реєстровий № 4091.

08.08.2019 між Банком та ТОВ «ФК «Оріон» були укладені договори про відступлення прав за зазначеними вище кредитним та іпотечним договорами.

05.12.2019 скориставшись відсутністю позивача у квартирі, оскільки він постійно проживає в селі Довга Пристань Первомайського району Одеської області, представники ТОВ «ФК «Оріон», вступивши у попередню змову з невідомими особами, з метою заволодіння чужим майном, а саме - спірною квартирою, прибули за місцем знаходження квартири та розробили план спільних дій, основною метою якого було вторгнення в квартиру зі зміною замків на вхідних дверях.

Позивач також вказує, що 18.12.2019, приблизно о 14 годині, він відновив свої порушені права, замінивши замки на вхідних дверях квартири. Цього ж дня, приблизно о 23 годині 30 хвилин, представники ТОВ «ФК «Оріон» через балкон проникли у квартиру та змусили його виселитись з неї. Наразі, як стверджує позивач, він позбавлений доступу до квартири, позбавлений права користуватися своїми особистими речами, меблями, побутовою технікою тощо, які знаходяться в зазначеній квартирі.

З питання незаконного припинення права власності на квартиру він звернувся за захистом.

Позивач у своєму позові посилається на ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів, ст. 16 ЦК України, та вказує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Зазначає, що права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, встановленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Крім того, позивач стверджує, що такий спосіб захисту можливий на підставах, передбачених ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно. Обґрунтовуючи обрані позивачем підстави та предмет позову, він також посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090-цс15.

Враховуючи наведені обставини та підстави, позивач просить позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморськогорайонного судуміста Одесивід 25серпня 2022року ухвалено у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оріон» про зобов`язання звільнити та повернути приміщення зі збереженим майном шляхом виселення відмовити.

Скасувати заходизабезпечення позову,що буливжиті ухвалоюПриморського районногосуду м.Одеси від11.03.2020, а саме, скасувати арешт шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Суд дійшов висновку, що вибраний позивачем спосіб захисту не передбачено діючим законодавством, так як, ОСОБА_1 , як колишній власник квартири просить зобов`язати нового власника квартири, яким на цей час є відповідач ТОВ «ФК «Оріон», звільнити квартиру та повернути її (шляхом виселення) колишньому власнику.

Крім того, спірні правовідносини виникли через настання та застосування до боржника, колишнього власника ОСОБА_1 негативних наслідків за невиконання кредитних зобов`язань, що виникли на підставі кредитного та іпотечного договорів, тому неможливо застосувати положень ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України, суд скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2020 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2022р. по справі №522/21745/19.

Постановити рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 по справі №522/21745/19, а саме: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оріон»» звільнити квартиру АДРЕСА_1 та повернути її зі збереженим майном громадянину ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) - шляхом виселення.

Узагальнені доводиособи,яка подалаапеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок районного суду, що ОСОБА_1 не був виселений в позасудовому порядку - є хибним. Виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 , відбулось без рішення суду - самоуправно в позасудовому порядку, що є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав.

Посилаючись на наявність правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між ним власником та володільцем майна ТОВ «Фінансова компанія «Оріон»», позивач вважає, що його права підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, встановленого ст. 1212 ЦК України, звільнити квартиру та повернути її (шляхом виселення) колишньому власнику.

Узагальнені доводита запереченняінших учасниківсправи

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Представником відповідача надано письмове пояснення на апеляційну скаргу у якому просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Пояснення учасників справи

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Адвокат Байдерін О.А., представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Оріон»», у судовому засіданні надав пояснення, в яких зазначив, що суд першої інстанції правомірно вирішив цей спір, правильно застосувавши норми матеріального й процесуального права.

Історія справи

Позовна заява була предметом судового розгляду.

Так, рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 06.08.2020 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Скасовані заходи забезпечення цивільного позову, що були вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2020 року.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17.02.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2020 без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2020 та постанову Одеського апеляційного суду від 17.02.2021 скасовано. Передано дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В постанові зазначено, що при відмові в задоволенні позову суди вважали, що позивач втратив право власності і право користування спірною квартирою у зв`язку зі зверненням стягнення на нього як на предмет іпотеки через невиконання взятих на себе кредитних зобов`язань. Звернення власника до суду не вимагається у разі добровільного залишення житла мешканцями або не проживання колишнього власника в помешканні; суди не врахували, що: фізична особа може мати декілька місць проживання; виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку; про добровільність виселення може свідчити самостійне звільнення особою спірного приміщення, в тому числі й від речей; суди не перевірили: аргументів позову про виселення позивача із спірного приміщення в позасудовому порядку та щодо неправомірного виселення позивача із спірної квартири; чи вчиняв дії позивач по заміні вхідних замків для відновлення свого права.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 188140164 від 08.11.2019, власником спірної квартири є ТОВ «ФК «Оріон», яке набуло право власності на спірну квартиру в позасудовому порядку на підставі іпотечного застереження, що міститься у договорі іпотеки № 10/24-3/08-І, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., зареєстрованого в реєстрі за № 4090.

Відповідно до довідки про зняття з реєстрації місця проживання особи від 22.11.2019, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, ОСОБА_1 знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі втрати права власності та відповідно втрати права користування.

Згідно довідки від 11.12.2019, виданої Виконавчим комітетом Довгопристанської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_3 , та проживає за зазначеною адресою з 07.09.2010 по час видання довідки, про що також зазначено ОСОБА_1 у позовній заяві, та підтверджено представником позивача у судовому засіданні 16.08.2022 року.

У ОСОБА_1 відсутнє право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Колегія суддів вважає, що таким вимогам закону, оскаржене рішення відповідає в повній мірі.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку (частина перша статті 109 ЖК УРСР).

Звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (частина перша та друга статті 40 Закону України «Про іпотеку»).

«Житло» має самостійне поняття, яке не залежить від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається пунктом 1 статті 8 Конвенції, залежатиме від фактичних обставин, а саме - існування достатнього та тривалого зв`язку з певним місцем. Верховний Суд також зазначив, що стаття 8 Конвенції лише захищає право особи на повагу до її існуючого житла (GLOBA v. UKRAINE, № 15729/07, § 37, ЄСПЛ, від 05 липня 2012 року).

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (частина перша статті 29 ЦК України).

Фізична особа може мати кілька місць проживання (частина шоста статті 29 ЦК України).

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно доч.1,2ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст.81ЦПК Українивстановлено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.3ст.89ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 дійсно не перебував в квартирі, в тому числі і тимчасово, а отже квартира не є його місцем проживання в розумінні ст. 29 ЦК України, та не є його житлом в розумінні інших норм законодавства України.

Зазначений висновок суду ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а саме, довідки від 11.12.2019, виданої Виконавчим комітетом Довгопристанської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, що ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_3 , та проживає за зазначеною адресою з 07.09.2010 р. по цей час; матеріалів кримінального провадження № 12020161500000729 від 09.04.2020, що розпочате за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, яке відкрито на підставі заяви ТОВ «ФК «Оріон» за фактом проникнення осіб до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; пояснень позивача та представника останнього.

Вимоги щодо вселення в приміщення спірної квартири ОСОБА_1 не заявляв.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність або відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах ВС від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.

У постанові ВС від 09.12.2020 в справі № 922/476/20 сформовано наступні правові позиції: «Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми в її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15- Ц.

Встановлено, що ТОВ «ФК «Оріон» набуло право власності на спірну квартиру в позасудовому порядку на підставі іпотечного застереження, що міститься у договорі іпотеки № 10/24-3/08-І, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., зареєстрованому в реєстрі за № 4090.

Право власності зареєстровано у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 188140164 від 08 листопада 2019 року.

Таким чином, є слушним висновок місцевого суду, щодо відсутності підтвердження порушення прав позивача з боку відповідача та правових підстав для застосування іншого, ніж заявленого позивачем ОСОБА_1 , способу захисту його прав, зокрема в порядку ст. 5 ЦПК України. ТОВ «ФК «Оріон» є власником квартири, а тому, не може бути зобов`язане звільнити квартиру та повернути її (шляхом виселення) колишньому власнику.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 р. у справі № 6-88цс13).

Отже, суд правильно зазначив, що спірні правовідносини виникли через настання та застосування до боржника, колишнього власника ОСОБА_1 негативних наслідків за невиконання кредитних зобов`язань, що виникли на підставі кредитного та іпотечного договорів, тому неможливо застосувати положень ст. 1212 ЦК України.

Щодо позовних вимог про повернення майна, то судом встановлено, що відповідно до умов договору укладеного 05.03.2020 року між ТОВ «ФК «Оріон» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , все рухоме майно, що перебувало у квартирі та не належало ТОВ «ФК «Оріон», було переміщено до індивідуального боксу № С 8-1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та ОСОБА_1 було запропоновано звернутися до ТОВ «ФК «Оріон» з документами, підтверджуючими його права на таке рухоме майно, та у разі підтвердження прав отримати відповідні рухомі речі.

Колегія суддів зазначає, що предметом розгляду даної справи є вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача звільнити та повернути приміщення зі збереженим майном шляхом виселення, а не оспорювання кредитного та іпотечного договорів або права власності на майно.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький