ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 461/528/23 пров. № А/857/8181/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Державної митної служби України на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 лютого 2023 року, головуючий суддя Волоско І.Р., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці ДМС України, в якому просив скасувати постанову Львівської митниці від 27.09.2022 року у справі про порушення митних правил №0804/20900/22, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 2 ст. 471 МК України та закрити провадження у справі.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що в його діях відсутній умисел на вчинення правопорушення, а також відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України. Зазначав, що він в`їжав на митну територію України без вантажу, а тому не мав обов`язку декларувати вантаж, якого не було.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено; постанову в справі про порушення митних правил №0804/20900/22 від 27.09.2022 року, якою громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості товарів, на суму 223453,63 гривні 63 коп. - скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця ДМС України оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що гр. ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів шляхом недекларування, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України, які відповідачем правомірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 471 МК України..

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Львівської митниці Держмитслужби України у справі про порушення митних правил №0804/20900/22 від 27.09.2022 року громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості товарів, на суму 223 453,63 гривні 63 коп.

Як видно з протоколу про порушення митних правил №0804/20900/22 від 24.08.2022 року, 26.11.2021 року близько 02 год 32 хв. через пункт пропуску «Краківець-Корчова» митного поста «Яворів» Львівської митниці було здійснено пропуск в напрямку «в`їзд в Україну» автомобіля марки «Iveco», VІN ZCFC170D405128128, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_1 . Транспортний засіб переміщувався смугою руху «червоний коридор» без вантажу.

До митного контролю громадянин України ОСОБА_1 подав контрольний талон для проходження транспортного засобу по «червоному коридору» серії TGC 8426 72, паспорт громадянина для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 та заявив, що переміщується без вантажу.

Митними органами Республіки Польща листом №0201-IGM.541.22.2022.2.RLM від 27.05.2022 року (лист Держмитслужби №26/26-04/7.4/972 від 07.07.2022 року) повідомлено, що транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_3 у вказану дату переміщувалися товари згідно з митною декларацією №21PL311010Е0606049 від 24.11.2021 року та надано її видрук.

Відповідно до вказаної митної декларації транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_1 у вказану дату переміщувалися товари «сантехнічні вироби в асортименті» загальною вагою 3207 кг (брутто) та загальною вартістю 114611 злотих (станом на 26.11.2021 року за курсом НБУ відповідає сумі 744 845,43 гривень).

Таким чином, гр. ОСОБА_1 вчинив дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів шляхом недекларування, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду жодного належного, об`єктивного та обґрунтованого доказу, який би спростовував доводи позивача та його представника та вказував на наявність у діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Статтею 487 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі ж норми містяться і в статті 280 КУпАП.

Відповідно до статті 251 КУпАП (як і передбачено статтею 495 МК України), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтями 565 та 567 МК України передбачено, що відповідно до міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, митними органами України спільно з митними органами суміжних держав може здійснюватися: 1) проведення спільного митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України; 2) узгодження в установленому законом порядку часу здійснення митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України, процедур митного контролю, митного оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються митними органами для виконання митних формальностей; 3) проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення контрабанди та порушень митних правил; 4) проведення в установленому законом порядку спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення правопорушень у сфері службової діяльності працівників митних органів України та митних служб суміжних держав.

Взаємодія митних органів України з митними та іншими уповноваженими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил здійснюється в порядку, передбаченому міжнародними договорами України, укладеними відповідно до закону.

18.12.1995 року між Урядом України і Урядом Республіки Польща, підписано Угоду «Про співробітництво і взаємодопомогу у митних справах» яка набрання чинності 22.04.1996 року.

Пунктом 1 статті 2 вказаної Угоди встановлено, що Митні органи будуть надавати допомогу один одному у спосіб і за умов, передбачених цією Угодою, з метою забезпечення вірного застосування митного законодавства шляхом взаємодопомоги у сфері запобігання, виявлення та розслідування порушень митного законодавства.

Статтею 3 цієї ж Угоди установлено, що митні органи з власної ініціативи або на запит будуть надавати один одному всю доступну інформацію стосовно осіб, товарів, транспортних засобів, про які відомо або які підозрюються в тому, що вони використовуються або можуть бути використані у ході порушення митного законодавства іншої Договірної Сторони.

Митні органи будуть на запит інформувати один одного, що товари, вивезені з території країни однієї Договірної Сторони, були ввезені на територію країни іншої Договірної Сторони відповідно до митного законодавства або з його порушенням. Ця інформація повинна на запит містити відомості про митне оформлення або контрольні дії, що застосовувались до товарів.

Митні органи на запит обмінюються документацією, що стосується транспортування, перевантаження і зберігання товарів, включаючи інформацію про вартість, право розпорядження товаром і його призначення.

З матеріалів справи слідує, що вина позивача підтверджується витягом із АСМО «Інспектор» щодо факту пропуску на митну територію України в дату 26.11.2021 року марки «Iveco», реєстраційний номер НОМЕР_3 , без вантажу, під керуванням гр. ОСОБА_1 ; поданим ОСОБА_1 до митного контролю контрольного талону для проходження транспортного засобу по «червоному коридору» серії TGC №842672, паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу з р.н. НОМЕР_1 ; інформацією, що міститься у листі митних органів Республіки Польща від №0201-IGM.541.22.2022.2.RLM від 27.05.2022 року.

Так, 26 листопада 2021 року близько 2 години 31 хвилини в зону митного контролю МАПП «Краківець-Корчова» митного поста «Яворів» Львівської митниці заїхав транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який прямував з Республіки Польща в Україну, по смузі руху «червоний коридор» без вантажу.

Митними органами РП листом № 0201-IGM.541.22.2022.2.RLM (лист Держмитслужби від 07.07.2022 року №26/26-04/7.4/972), повідомлено, що транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_1 у вказану дату переміщувалися товари згідно з митною декларацією №21PL311010Е0606049 від 24.11.2021 року.

Відповідно до вказаної митної декларації транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_1 у вказану дату товари «сантехнічні вироби в асортименті» загальною вагою 3207 кг (брутто) та загальною вартістю 114611 злотих (станом на 26.11.2021 року за курсом НБУ відповідає сумі 744 845,43 гривень).

При цьому, в матеріалах справи наявний витяг із АСМО «Інспектор» з фотосвітлиною вантажного відділення транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 під час перетину митного кордону 26.11.2021 року з якої видно, що у вказаному транспортному засобі відсутній будь який вантаж.

Колегія суддів звертає увагу, що лист митних органів Республіки Польща від №0201-IGM.541.22.2022.2.RLM від 27.05.2022 року не є беззаперечним доказом, що підтверджує вину позивача у справі про порушення митних правил та не доводить наявності події такого правопорушення, оскільки вказана інформація підтверджує лише факт декларування товару, однак, жодним чином не підтверджує переміщення товарів через митний кордон України.

Натомість, колегія суддів бере до уваги усі наявні в матеріалах справи докази щодо встановлення наявності чи відсутності вини позивача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду жодного належного, об`єктивного та обґрунтованого доказу, який би спростовував доводи позивача та його представника, та вказував на наявність у його діях складу порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 лютого 2023 року у справі №461/528/23 без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 31.05.2023 року.