ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року Справа № 160/4692/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новокодацького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

13 березня 2023 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Новокодацького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яка виразилась у не вирішенні його заяви про відстрочку від 07.03.2023 р.;

- зобов`язати Новокодацький районний територіальний центр комплектування га соціальної підтримки прийняти у передбаченому законодавством порядку рішення за його заявою про відстрочку від 07.03.2023 р, яким його заяву задовольнити та надати йому відстрочку від призову під час мобілізації;

- визнати протиправними дії Новокодацького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки по його призову на військову службу під час мобілізації (які виразились у врученні йому 07.03.2023 р. повістки, згідно якої він повинен 13.03.2023 р (23.03.2023 р.) з`явитись до Новокодацького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з особистими документами, засобами гігієни та продуктами харчування);

- зобов`язати Новокодацький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки утриматися від вчинення дій по його призову на військову службу під час мобілізації на весь період існування щодо нього обставин, передбачених п.11 ч.1 ст.23 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» наявності у нього дружини, яка є інвалідом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у Новокодацькому районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Має дружину, яка є інвалідом 3 групи за загальним захворюванням, а тому має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки. Проте, відповідач, в усній формі, відмовив йому у наданні відстрочки, оскільки, у ст.23 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» йдеться тільки про дружин з 1 або 2 групою інвалідності, а дружини з 3 групою інвалідності під дію цього пункту не підпадають. Таким чином, бездіяльність відповідача, яка виразилась у не вирішенні його заяви про відстрочку, у не прийнятті рішення про його відстрочку від призову під час мобілізації, а також дії відповідача по його призову на військову службу під час мобілізації є протиправними. Зазначає, що відповідач був зобов`язаний в прийняти письмове рішення за його заявою та надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Разом із позовом, позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій він просить заборонити Новокодацькому районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії по його призову на військову службу під час мобілізації.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/4692/23 задоволено частково, а саме:

- заборонено Новокодацькому районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії по призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/4692/23.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10 квітня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 на військовому обліку з 04.02.1999 р. перебуває сержант запасу - ОСОБА_2 . 02.03.2023 р. позивачу з метою проходження військово-лікарської комісії для визначення стану придатності до військової служби та оновлення персональних даних було особисто вручено під підпис повістку для явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 06.03.2023 р. Позивач у визначений в повістці час та місце не з`явився, про причини неявки не повідомив. 07.03.2023 р. позивач подав заяву щодо надання відстрочки на підставі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» так як має дружину з інвалідністю III групи. Проте, положенням вказаної статті визначено, що право на відстрочку мають військовозобов`язані які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи. Тобто, законодавцем чітко визначено коло осіб та групу інвалідності за наявності яких військовозобов`язаний набуває право на відстрочку, а саме І та II групи. Оскільки саме ці групи інвалідності належать особам з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування або погребують стороннього нагляду, догляду та допомоги. Саме через це законодавством визначено таку правову підставу, як відстрочку від призову за мобілізацією до військової служби військовозобов`язаних, оскільки призов таких осіб позбавить належного догляду та надання допомоги близьким. Отже, виходячи з зазначеного вбачається, що на військовозобов`язаних, які мають дружину з інвалідністю III групи, положення ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не поширюється. Інших документів, які б передбачали надання відстрочки згідно положень вказаної статті ОСОБА_1 до Новокодацького РТЦК та СП надано не було. На підставі вищевикладеного вважають, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а тому просять у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та докази, суд зважає на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України у формі ID картки від 16.02.2022 р. серії № НОМЕР_1 .

Відповідно до військового квитка від 21.04.1992 р. серії НОМЕР_2 перебуває на обліку у Новокодацькому районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, в матеріалах справи наявна обліково-послужна картка до військового квитка серії НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 07.03.2023 р. серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №599740 ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності з 01.07.2022 р. загального захворювання на строк до 01.07.2024 р.

Крім того, в матеріалах справи наявна індивідуальна программа реабілітації інвалідів №718, яка видана ОСОБА_3 .

Позивачу було вручено повістку, яка підписана начальником ТЦК та СП ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якої вбачається, що йому наказано з`явитися 23.03.2023 р. о 09:00 год. за адресою м.Дніпро, вул.Качалова, 5 та мати при собі документи і речі, вказані на звороті повістки.

07 березня 2023 року позивач звернувся із заявою до Новокодацького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій просив надати йому відстрочку від призову під час мобілізації та надати йому відповідні документи щодо відстрочки по його призову під час мобілізації.

Разом із заявою позивач надав копію паспорта, копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №599740.

Однак, відповідач не прийняв відповідне рішення.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у не вирішенні його заяви про відстрочку, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIII від 12.05.2015 року (далі - Закон №389-VIII, станом на момент спірних правовідносин).

Статтями 1 і 2 Закону №389-VIII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Пунктом 6 частини 1 статті 8 Закону №389-VIII встановлено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022 року (далі - Указ № 133/22), затвердженого Законом України № 2119-IX від 15.03.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 259/2022 від 18.04.2022 року (далі - Указ № 259/22), затвердженого Законом України № 2212-IX від 21.04.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 341/2022 від 17.05.2022 року, яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, та Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №212-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 р. №2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 р. строком на 90 діб.

На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, та Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Згідно пункту 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до визначень, які наведені у статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543):

- мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону №3543-ХІІ з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов`язані з`являтись за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно із ч.1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

- заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

- жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;

- жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

- жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

- жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

- жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

- усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

- зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду;

- які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

- опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

- жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

- народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

- працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Бюро економічної безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

- інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Отже, Законом України №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації.

Відповідно до п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

- ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

- оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

- розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 р. №921 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних (далі Порядок №921).

Відповідно до п. 2 Порядку №921 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.

Згідно з п. 16 Порядку №921 військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів:

- для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;

- для військовозобов`язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.

Відтак, з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність у особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Щодо наявності відповідного права вчиняється відповідна відмітка у військовому квитку або запис у посвідченні.

Рішення (видача довідок, внесення відміток та записів у військово-облікові документи) органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, приймаються по відношенню до громадян України (призовників, військовозобов`язаних), які перебувають на військовому обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та підпорядкованих відділах.

Як встановлено судом, 07.03.2023 р. позивач звернувся із заявою до Новокодацького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій просив надати йому відстрочку від призову під час мобілізації та надати йому відповідні документи.

Разом із заявою позивач надав копію паспорта, копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №599740.

Після 07.03.2023 р., дати подання заяви про відстрочку, позивач зобов`язаний з`явитися 23.03.2023 р. до Новокодацького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Проте, станом на 23.03.2023 р. та станом на цей час, відсутні дані про вирішення питання за заявою позивача про відстрочку його від призову.

Суд зазначає, що питання про мобілізацію особи без вирішення питання за її заявою про відстрочку не узгоджується із принцом обґрунтованості, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень повинен діяти з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення.

Таким чином, відповідач повинен був прийняти рішення про підстави або відсутність підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу, оскільки останнім надано документи для прийняття такого рішення.

З урахування викладеного, суд вважає протиправною бездіяльність Новокодацького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яка виразилась у не вирішенні заяви позивача про відстрочку від призову, яку було подано 07.03.2023 р. та відповідно зобов`язання Новокодацького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки прийняти у передбаченому законодавством порядку рішення за заявою позивача про відстрочку від призову, яку було подано 07.03.2023 р.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача по його призову на військову службу під час мобілізації (які виразились у врученні йому 07.03.2023 р. повістки, згідно якої він повинен 13.03.2023 р (23.03.2023 р.) з`явитись до Новокодацького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з особистими документами, засобами гігієни та продуктами харчування), суд зважає на таке.

Так, позивач фактично оскаржує дії по врученню йому повістки, якою йому повідомлено про обов`язок з`явитися до Новокодацького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до Положення про підготовку та проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 21 березня 2002 року № 352, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 року № 100 (далі Положення № 352), оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями військових комісарів обласних та районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За змістом пункту 56 Положення № 352 у триденний строк після набрання чинності Указом Президента України про проведення призову громадян України на строкову військову службу керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки видають накази про проведення призову громадян України на строкову військову службу.

Оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення громадян про виклик за розпорядженнями їх керівників.

Саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті оскаржувана позивачем повістка, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов`язку та вручена позивачу, не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.

Суд звертає увагу, що повістка являється лише засобом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, форма якої визначена Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921, та не має обов`язкового наслідку укладення контракту для проходження військової служби.

При цьому обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений не оскаржуваною позивачем повісткою, а Законом України Про військовий обов`язок і військову службу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08.09.2022 р. у справі №300/1263/22.

З урахуванням викладених вище обставин, суд відмовляє у цій частині позовних вимог.

Щодо позовних вимог про надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації на підставі його заяви є передчасною, оскільки вирішення питання про відстрочку не розглядалось відповідачем.

Отже, належним способом захисту є зобов`язання відповідача розглянути заяву від позивача про відстрочку його від призову.

Щодо позовних вимог утриматися від вчинення дій по призову на військову службу під час мобілізації на весь період існування щодо нього обставин, суд зазначає таке.

Вказана вимога, а саме, надати позивачу відстрочку від призову під час мобілізації на підставі його заяви та утриматися від вчинення дій по його призову на військову службу під час мобілізації на весь період існування щодо нього обставин передбачає встановлення обставин, які беззаперечно свідчать про обґрунтовані підстави, що такі дії будуть вчинені. Наявність чи відсутність таких обставин належить перевірити.

Проте, спірні правовідносини стосуються наслідків перевірки відповідачем наданих позивачем документів з метою надання відстрочки від призову.

При цьому, доказів, які б свідчили, що відповідач має намір у подальшому, відмовляти у наданні відстрочки від призову, не встановлено.

У ході перевірки документів з`ясовується наявність або відсутність підстав для надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації.

Перевірка документів та встановлення їх достатності для надання відстрочки від призову під час мобілізації є компетенцією територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи відповідного уповноваженого органу на період оголошення воєнного стану в державі.

Відтак, при розгляді заяви позивача від 07.03.2023 р., відповідач зобов`язаний буде перевірити наявність чи відсутність підстав для надання йому відстрочки, виходячи з фактичних обставин та документів.

Щодо позовних вимог про зобов`язання надати відстрочку від призову, суд зазначає таке.

Прийняття судом рішення про зобов`язання надати позивачу відстрочку від призову під час мобілізації без попередньої перевірки документів та встановлення їх достатності може бути необґрунтованим та призвести до видачі такої відстрочки з порушенням закону.

Таким чином, наявність чи відсутність підстав для відстрочки від призову відповідач має з`ясувати при розгляді заяви.

Частиною 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з викладених вище підстав.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 10.03.2023 р. №0.0.2893499947.1, в розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 10.03.2023 р. №0.0.2893492141.1, в розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 10.03.2023 р. №0.0.2893499885.1.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 1610,40 грн.

Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Новокодацького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул.Качалова, 5, м.Дніпро, 49064, код ЄДРПОУ 09902810) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Новокодацького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яка виразилась у не вирішенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку від призову, яку було подано 07.03.2023 р.

Зобов`язати Новокодацький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки розглянути заяву ОСОБА_1 про відстрочку від призову, яку було подано 07.03.2023 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Новокодацького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул.Качалова, 5, м.Дніпро, 49064, код ЄДРПОУ 09902810) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1610,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя А.В. Савченко