-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
24 травня 2023 року Справа № 903/290/23
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна
за участю представників сторін:
позивач: Михалевич Р.М. - підприємець
від позивача: Михалевич М.М. ордер серія АС №1049399 від 01.03.2023
від відповідача: Поперецький О.В. довіреність №19/3-02/390 від 26.12.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в режимі відеоконференції справу №903/290/23 за позовом Фізичної-особи підприємця Михалевича Романа Михайловича до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі відділення 10002/070 філії Волинське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» про визнання протиправними діяння відповідача щодо відмови в оплаті витрат на закупівлю напівпричепу до сідлового тягача та зобов`язання здійснити платіж в розмірі 147384,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
15.03.2023 на поштову адресу суду та 23.03.2023 на електронну адресу суду Фізична-особа підприємець Михалевич Роман Михайлович надіслав позов до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України про визнати протиправними діяння АТ Державний ощадний банк України, в якому просить суд визнати протиправними діяння АТ Державний ощадний банк України щодо відмови в оплаті витрат на закупівлю напівпричепу до сідлового тягача та зобов`язати філію-Волинського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі відділення 10002/070 (смт Ратне, Ковельський район, Волинська область) здійснити платіж для проведення розрахунків з постачальником (ТОВ Топагротрак) та оплатити витрати на закупівлю напівпричіпу марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 C E B VIN-WSM00000003127168 в розмірі 147384,00 гривень.
Ухвалою суду від 24.03.2023 позовну Фізичної-особи підприємця Михалевича Романа Михайловича до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України про визнати протиправними діяння АТ Державний ощадний банк України щодо відмови в оплаті витрат на закупівлю напівпричепу до сідлового тягача та зобов`язання здійснити в розмірі 147384,00 грн, залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду:
- письмову заяву, у якій вказати та обґрунтувати зміст позовних вимог до відповідача;
- письмову заяву, у якій вказати та обґрунтувати необхідність залучення до участі у справі третіх осіб;
- докази сплати судового збору в сумі 2684,00 грн.
28.03.2023 на електронну адресу суду Фізична-особа підприємець Михалевич Роман Михайлович надіслав позовну заяву з усунутими недоліками.
В позовній заяві просить суд: визнати протиправними діяння відповідача щодо відмови в оплаті витрат на закупівлю напівпричепу до сідлового тягача та зобов`язати відповідача здійснити платіж для проведення розрахунків з постачальником (ТОВ Топагротрак) та оплатити витрати на закупівлю напівпричепу марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 C E B VIN- НОМЕР_1 в розмірі 147 384, 00 грн.
Долучив платіжну інструкцію від 27.03.2023 про сплату судового збору в розмірі 2684 грн. та докази надіслання уточненої позовної заяви відповідачу.
Ухвалою суду від 03.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача 19.04.2023 на електронну адресу суду та 18.04.2023 на поштову адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
27.04.2023 позивач надіслав на електронну адресу суду відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.
01.05.2023 представник відповідача надіслав на адресу суду заперечення.
У зв`язку з проходженням суддею Гарбарем І.О. підготовки для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України відповідно до ст.89 ЗУ Про судоустрій і статус суддів, судове засідання, що призначене на 25.04.2023 о 12:15 год., не відбулося, про що помічником судді на підставі пункту 14 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Волинської області від 22.10.2021 (зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів від 22.11.2021) складена відповідна довідка від 19.04.2023.
Ухвалою суду від 08.05.2023 розгляд підготовчого судового засідання призначено на 16.05.2023 о 11:45 год.
Протокольною ухвалою від 16.05.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 24.05.2023 о 12:00 год.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов в повному об`ємі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити в задоволенні позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України.
Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 липня 2022 року Михалевич Р.М. через державний портал цифрових послуг «Дія» подав заяву та бізнес-план на створення та розвиток власного бізнесу (а.с.12 на звороті).
25 липня 2022 року за результатами проведеної перевірки поданих позивачем документів, а також його ділової репутації ФОП Михалевич Р.М. отримав повідомлення про запрошення на проведення співбесіди, що є наступним етапом для отримання гранту (а.с.13).
Позивач доводить, що на початку співбесіди надав добровільну згоду на аудіо та відео- фіксацію її ходу. Як і на етапі подання заяви на отримання гранту, так і на наступних етапах її перевірки та захисту одним із основних аспектів було перевірка та оцінка бізнес-плану Державним центром зайнятості та АТ «Ощадбанк».
З доводів позивача слідує, що обґрунтування та захист свого бізнес-плану позивач здійснював на співбесіді зі спеціально створеною комісією у складі Державного центру зайнятості та АТ «Ощадбанк». У поданому позивачем бізнес-плані вбачається, що метою отримання гранту від держави на розвиток власного бізнесу у розмірі 150000 тисяч гривень є придбання напівпричепу до сідлового тягача, а також придбання, проте вже за рахунок власно накопичених коштів, безпосередньо самого сідлового тягача.
Однак, представник відповідча заперечує факт присутності представника АТ «Ощадбанк» при перевірці та оцінці бізнес-плану, оскільки такі доводи не відповідають дійсності та суперечеать отримання мікрогранду.
За результатами співбесіди, 25 липня 2022 року позивач отримав повідомлення про погодження заявки на отримання гранту в розмір 150000 гривень (а.с.13 на звороті).
Після цього, з доводів позивача слідує, що у відповідності до вимог Порядку п.24 Порядку останній звернувся та подав до уповноваженого банку (відділення 10002/070 філії-Волинське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України") усі необхідні документи для оплати витрат на придбання напівпричіпу до сідлового тягача у відповідності до погодженого бізнес-плану на користь постачальника (ТОВ «Топагротрак»).
Позивач надав до Банку документи для проведення оплати, пов`язаного із придбанням певного товару на кошти, отримані як мікрогрант згідно Порядку, зокрема (а.с.9-12):
- Договір №2309/2022/2 купівлі-продажу транспортного засобу від 23.09.2022, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ТОПАГРОТРАК» та ОСОБА_1 , предметом якого (договору) є придання останнім транспортного засобу напівпричепу марки SСНМІТZ модель SCS 24/L-13.62 С Е В, 2010 року випуску, VIN - НОМЕР_2 , стан - був у використанні, вартість якого становить 147 384.00 грн., вартість без ПДВ - 122 820, грн., сума ПДВ - 24 564.00 грн.; передача даного товару від продавця до покупця здійснюється не пізніше десяти днів з дати укладення даного договору за актом приймання-передачі транспортного засобу.
- Рахунок на оплату №117 від 23.09.2023, виданий ТОВ «ТОПАГРОТРАК», на суму 147 384.00 грн.;
- бізнес план ФОП Михалевич Р.М.
Позивач доводить, що відділення 10002/070 філії-Волинське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" не виконало свого зобов`язання щодо оплати напівпричепу, незважаючи на ту обставину, що позивач виконав усі необхідні для цього дії згідно вимог законодавства.
Свої дії щодо відмови в оплаті коштів гранту відділення 10002/070 філії-Волинське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" мотивує забороною АТ «Державний ощадний банк України» здійснювати оплату витрат на придбання позивачем напівпричепу.
Як вбачається із виписку по рахунку відкритого позивачем в філії Волинське відділення АТ «Ощадбанк», 30 вересня 2022 року у відповідності до положень п.12 Порядку Мінекономіки на підставі подання Державного центру зайнятості перерахувало кошти в розмірі 150000 грн. до уповноваженого банку з метою подальшого їх використання, а саме оплати витрат на придбання напівпричепу.
За результатами розгляду електронного звернення ФОП Михалевича Р.М. Мінекономіки своїм листом від 18 листопада 2022 року, адресованому в тому числі АТ «Ощадбанк» уповноважило останнього розглянути звернення ФОП Михалевича Р.М щодо невиплати мікрогранту (а.с.53-54).
29 грудня 2022 АТ «Ощадбанк» розглянув звернення ФОП Михалевича Р.М від 01 листопада 2022 року та повідомив, що не здійснив оплату витрат на придбання напівпричепу у зв`язку із тим, що напівпричіп не є обладнанням та не підпадає під положення п. 5 Порядку згідно якого мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат, як придбання обладнання, необхідного для провадження господарської діяльності отримувачем, яке не підлягає відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави), а.с.58-59.
28 грудня 2022 року ФОП Михалевича Р.М повторно звернувся до Мінекономіки щодо відмови АТ «Ощадбанк» в оплаті витрат на придбання напівпричіпу в межах погоджених бізнес-плану та заявки на отримання гранту.
У листі-відповіді від 10 січня 2023 (а.с.55-57), адресованому позивачу та АТ «Ощадбанк», Мінекономіки зазначило, "що надання мікрогрантів здійснюється Мінекономіки через АТ Ощадбанк (далі уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів, відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (пункт 6 Порядку).
Пунктом 20 Порядку зазначено зокрема, що для отримання мікрогранту отримувач укладає договір про надання мікрогранту. У договорі про надання мікрогранту обов`язково зазначаються цілі використання мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, умови, невиконання або неналежне виконання яких може призвести до повернення отримувачем отриманих коштів. Слід зазначити, що форму договору про надання мікрогранту (далі Договір) затверджено наказом Мінекономіки Про затвердження Порядку проведення оцінювання заяв, критеріїв оцінювання та необхідної кількості балів (оцінки) для прийняття Державним центром зайнятості рішень про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, форми бізнес-плану, форми договору про надання мікрогранту, а також кінцевих строків подання заяв та граничної суми мікрогрантів від 06.07.2022 № 1969, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2022 за № 751/38087.
Договір є договором приєднання в розумінні статті 634 ЦК України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ Ощадбанк заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором, який укладається між Державним центром зайнятості, з однієї сторони та суб`єктом господарювання, з іншої сторони, щодо якого Державний центр зайнятості прийняв рішення про надання мікрогранту та який приєднався до умов цього договору у визначеному в ньому порядку, які спільно іменуються як Сторони, а кожний окремо як Сторона. Розділом XV Договору визначено, що невід`ємною частиною цього договору є заява про приєднання до договору про надання мікрогранту та додаток до неї. При цьому додатком до Договору є бізнес-план, оформлений у паперовому вигляді та підписаний отримувачем. Бізнес-план - розроблений отримувачем (позивачем) документ щодо створення або розвитку бізнесу отримувача (його господарської діяльності), який у відповідності до Порядку поданий до Уповноваженого банку, пройшов оцінку Уповноваженого банку для отримання мікрогранту, та на підставі якого Державний центр зайнятості прийняв рішення щодо надання такого мікрогранту."
Позивач доводить, що усі звернення, в т.ч. й до Мінекономіки, про отримання гранту бажаного результату не принесли. Кошти Позивач не отримав, а Банк, в свою чергу, не здійснив оплату придбання напівпричепу, а тому, позивач вважає, що дії АТ «Ощадбанк» щодо перешкоджання ФОП Михалевичу Р.М. в отриманні таких коштів не є правомірними.
Разом з тим, позивач вважає, що маючи законне сподівання та правомірне очікування щодо отримання гранту на власну справу здійснив ряд інших дій, спрямованих на виконання погодженого і бізнес-плану, і такі дії полягали у значному залучені власних фінансових ресурсів, зокрема для придбання сідлового тягача.
Вказує, що діяльність позивача, як суб`єкта господарювання фактично блокується через неправомірні дії відповідача. Відмова АТ «Ощадбанк» виконувати рішення Державного центру зайнятості та Мінекономіки, як головного розпорядника коштів, є самостійною підставою для визнання дій першого неправомірними.
У відповідності до ст. 113 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Стаття 117 Конституції України передбачає, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Аналогічна норма закріплена в ст. 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».
Частина 1 статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачає, що Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, зокрема, забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; визначає доцільність розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечує їх виконання; сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальній спрямованості національної економіки, здійснює заходи щодо демонополізації та антимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції та ринкової інфраструктури; забезпечує здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності; забезпечує захист та підтримку національного товаровиробника; забезпечує захист прав споживачів та підвищення якості їх життя; забезпечує здійснення державної політики у сферах трудових відносин, зайнятості населення, розроблення та виконання відповідних державних програм.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування. Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва.
Кабінет Міністрів України, на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (ч. ч. 1, 2 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 затверджено, зокрема, Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - Порядок (в редакції від 21.06.2022)).
На виконання Порядку 01.07.2022 укладено договір про взаємодію між АТ «Ощадбанк», Мінекономіки та Державним центром зайнятості (далі - Договір про взаємодію).
Окрім того, з метою реалізації Порядку, правлінням АТ «Ощадбанк» 01.07.2022 прийнято постанову за №333 «Про виконання АТ «Ощадбанк» функцій уповноваженого банку та врегулювання порядку відкриття, закриття та обслуговування рахунків у рамках державних програм надання фінансової допомоги» (надалі - Постанова №333).
Для отримання гранту на розвиток бізнесу зацікавлена особа подає заяву до уповноважених органів та осіб.
Відповідно до п. 1 Порядку, він визначає умови, критерії, механізм використання коштів, передбачених Мінекономіки у загальному фонді за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету за програмою "Надання грантів для створення або розвитку бізнесу для надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб`єктам господарювання (далі - отримувач) у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі -мікрогрант).
Відповідно до п. 5 Порядку мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат, як. в т.ч., придбання обладнання, необхідного для провадження господарської діяльності отримувачем, яке не підлягає відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави).
Відповідно до п. 6 цього ж Порядку, надання мікрогрантів здійснюється Мінекономіки через АТ Ощадбанк, як уповноважений банк, на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі -подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію).
Відповідно до п. 8 Порядку, отримувачем може бути фізична особа, яка має намір розпочати підприємницьку діяльність і бере на себе зобов`язання зареєструватися фізичною особою - підприємцем або створити юридичну особу у випадку отримання позитивного рішення про надання мікрогранту.
У відповідності до п. 9 Порядку, заява на отримання мікрогранту формується отримувачем особисто або у відділенні уповноваженого банку засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) після проходження ним ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або інших засобів ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу отримувача.
Заява формується засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, визначених пунктами 10 і 11 цього Порядку. Формування заяви закінчується накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису або електронної системи ВаnkID.
Інформація, зазначена в Заяві Клієнта передається з Порталу Дія до інформаційних ресурсів банку у спосіб, визначений Договором про інформаційну взаємодію, укладеним між Банком, Міністерством цифрової трансформації України та технічним адміністратором Порталу Дія.
Відповідно до п. 16 Порядку після формування заяви засобами Порталу Дія заява блокується для редагування та передається:
-уповноваженому банку відповідно до договору про інформаційну взаємодію між Мінцифри. технічним адміністратором Порталу Дія та уповноваженим банком;
-Державному центру зайнятості шляхом надання доступу (підключення робочих місць) співробітників центру зайнятості до Порталу Дія.
Обмін інформацією здійснюється в електронній формі з дотриманням вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги, Про захист персональних даних, Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах.
10.07.2022 Позивач через портал Дія за допомогою власних технічних засобів сформував заяву на участь у державній програмі по отриманню мікрогранту в сумі 150 000 грн, з цільовим призначенням - придбання напівпричепу, відповідно до наведеного вище Порядку.
Згідно п. 17 Порядку рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає оцінку бізнес-плану та результати перевірки ділової репутації отримувача, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.
При цьому, згідно п. 18 Порядку, порядок проведення оцінювання заяв, критерії оцінювання та необхідна кількість балів (оцінка) для прийняття рішень Державним центром зайнятості визначаються Мінекономіки.
Згідно п. 19 Порядку, після формування переліку заяв, перевірки ділової репутації та оцінки бізнес-плану уповноважений банк надсилає їх до Державного центру зайнятості в електронній формі для подальшої передачі регіональному центру зайнятості. Регіональний центр зайнятості проводить особисту співбесіду з отримувачем та надсилає результати співбесіди до Державного центру зайнятості. Державний центр зайнятості забезпечує прийняття рішень про надання мікрогрантів та інформування отримувачів про прийняте рішення відповідно до договору про взаємодію.
Уповноважений банк засобами програмного забезпечення з використанням інформаційних джерел, що ним використовуються у своїй діяльності, проводить перевірку ділової репутації та оцінювання бізнес-плану отримувача.
Перевірка ділової репутації проводиться за критеріями, зазначеними у договорі про взаємодію, зокрема: корупційні дії; наявність судових справ, зокрема кримінальних; відкриті виконавчі та кримінальні провадження; наявність справи про банкрутство; наявність податкового боргу; арешт майна; шахрайство; санкційні списки.
Оцінювання бізнес-плану отримувача здійснюється за критеріями, зазначеними у договорі про взаємодію, зокрема:
кредитна історія;
власний внесок (якщо такий внесок передбачений бізнес-планом);
наявність власних активів;
досвід ведення бізнесу;
життєздатність бізнес-ідеї;
реалістичність бізнес-плану.
З огляду на вказане слідує, що на даному етапі перевірка цільового призначення мікрогранту Порядком не передбачено, та входить до критеріїв оцінки бізнес - плану.
Державний центр зайнятості має право відмовити отримувачу у наданні мікрогранту з таких підстав: непрозорі або сумнівні очікувані результати реалізації (виконання) бізнес-плану; негативна ділова репутація; подання заяви на отримання мікрогранту згідно з цим Порядком більше одного разу; отримання з відкритих джерел та реєстрів додаткових фактів/інформації щодо негативної ділової репутації отримувача, зокрема фактів приховування інформації; відмова від співбесіди; невідповідність поданих документів нормам законодавства України.
У разі відсутності підстав для відмови у наданні мікрогранту Державний центр зайнятості ухвалює рішення, яке оформлюється наказом, про надання мікрогрантів отримувачам, які набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів. визначеної Мінекономіки.
Державний центр зайнятості передає подання до Мінекономіки для забезпечення перерахування коштів уповноваженому банку, а уповноваженому банку - інформацію про прийняті рішення.
Отже, з вищенаведеного слідує, що на виконання Порядку АТ «Ощадбанк» засобами програмного забезпечення проводить перевірку ділової репутації та оцінювання бізнес-плану отримувача за критеріями оцінювання, визначеними у додатках 1-4 до Порядку проведення оцінювання заяв, критерії оцінювання та необхідна кількість балів (оцінки) для прийняття Державним центром зайнятості рішень про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (надалі - Порядок оцінювання), затвердженого наказом Міністерства економіки України №1969 від 06.07.2022.
Порядок оцінювання визначає процедуру оцінювання заяв, що подаються фізичними особами та суб`єктами господарювання (далі - отримувачі), визначає критерії оцінювання та необхідну кількість балів (оцінка) для прийняття рішень про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу Державним центром зайнятості за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету за програмою «Надання грантів для створення або розвитку бізнесу» (п. 1 Порядку оцінювання).
В Додатку 1 до Порядку оцінювання, визначено критерії, які:
- відпрацьовують при первинній перевірці (на етапі заведення анкети-заяви), в тому числі, критерій з кодом SР3014 (заборонена сфера діяльності) та
- які спрацьовують при повній перевірці ділової репутації отримувача мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в тому числі, критерій з кодом SР 3012 (сфера діяльності співпадає із забороненою).
Результатом наведених перевірок ділової репутації, у разі встановлення, що відповідна сфера діяльності є забороненою є відмова по виду діяльності.
Враховуючи положення Додатку 1 до Порядку оцінювання перелік заборонених КВЕДів визначається відповідно до кредитної політики банку.
В Додатку 1 до Порядку оцінювання визначено критерії, які спрацьовують при повній перевірці, що здійснюється двічі:
- перший раз - на основі даних Першого всеукраїнського бюро кредитних історій (далі - ПВБКІ) та аналітичної онлайн-системи Youcontrol,
- другий раз після заведення ТЕО.
Додаток 2 Порядку оцінювання передбачає критерії, які відпрацьовують при первинній перевірці (на етапі заведення анкети-заяви), які (критерії оцінки) подібні тим, які містяться у Додатку 1 до Порядку оцінювання.
Додатки 3 та 4 Порядку оцінювання передбачають перевірку отримувача гранту за кредитною історією; фінансовими факторами; нефінансовими факторами.
Порядок оцінювання визначає лише процедуру оцінювання заяв, що подаються фізичними особами та суб`єктами господарювання (далі - отримувачі), визначає критерії оцінювання та необхідну кількість балів (оцінка) для прийняття рішень про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу Державним центром зайнятості за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету за програмою «Надання грантів для створення або розвитку бізнесу» (п. 1 Порядку оцінювання).
Отже, жоден із 1 по 4 Додаток Порядку оцінювання не передбачає перевірку Банком цільового використання коштів на початковому етапі надання гранту отримувачу.
Таким чином, АТ «Ощадбанк», як уповноважений банк, проводить перевірку ділової репутації засобами програмного забезпечення з використанням інформаційних джерел - даних Першого всеукраїнського бюро кредитних історій та аналітичної онлайн-системи Youcontrol, у відповідності до законодавчо визначених критеріїв перевірки.
Окрім того, згідно пп. 5.1.8 Договору про взаємодію, уповноважений банк зобов`язаний здійснювати перевірку ділової репутації відповідно до вимог Порядку та Наказу, зокрема, за такими критеріями: корупційні дії; наявність судових справ, зокрема кримінальних; відкриті виконавчі та кримінальні провадження; наявність справи про банкрутство; наявність податкового боргу; арешт майна; шахрайство; санкційні списки.
Відповідно до п. 6 Постанови №333 передбачено встановити, що оцінювання заяв та/або бізнес-плану, отриманих АТ «Ощадбанк» від фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб у рамках реалізації Порядку, а також розрахунок кількості балів, необхідних для прийняття рішення щодо надання державної фінансової допомоги в рамках зазначеного в цьому пункті Порядку, здійснюється автоматично засобами програмного комплексу Loan workbench з використанням бальної системи оцінки на підставі інформації, отриманої від Єдиного державного веб-порталу електронних послуг та критеріїв оцінювання, затверджених Міністерством економіки України.
При цьому, особисті співбесіди з отримувачем мікрогрантів проводяться регіональними центрами зайнятості, результати яких, по їх завершенню, надаються Державному центру зайнятості.
Водночас, а ні Порядком, а ні Постановою №333, а ні Договором про взаємодію не передбачена участь представників АТ «Ощадбанк» у співбесідах з отримувачами мікрогранту, які проводяться регіональними центрами зайнятості, з огляду на що твердження Позивача про участь у них Банку (представника) не підтверджена матеріалами справи, що також заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.
Разом з тим у п. 1.2. Додатку 1 до Постанови №333, порядок дій Банку, в разі надходження заяви на отримання мікрогранту вказано, що відповідальний виконавець департаменту мікро, малого, середнього бізнесу (надалі - ММСБ) в перший робочий день кожного тижня формує перелік Клієнтів, Заяви по яких надійшли до Банку протягом попереднього робочого тижня, та по яких необхідно провести перевірку ділової репутації, оцінку бізнес-плану та розрахунок балу, та проводить відповідні дії засобами програмного комплексу Loan workbench.
Після здійснення перевірки ділової репутації, оцінки бізнес-плану та розрахунку балу засобами Loan workbench, відповідальний виконавець департаменту ММСБ формує Перелік висновків із зазначенням результатів проведеної перевірки в розрізі Клієнтів та передає зазначений Перелік в електронному вигляді до Державного центру зайнятості (далі - ДЦЗ) для подальшого його передачі до Регіональних центрів зайнятості (далі - РЦЗ) для прийняття рішення щодо можливості отримання Мікрогранту.
Отже, за результатом повної перевірки програмним комплексом Банку у відповідності до Критеріїв перевірки ділової репутації отримувача мікрогранату на створення або розвиток власного бізнесу для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є Додатком 1 до Порядку проведення оцінювання заяв, критерії оцінювання та необхідна кількість балів (оцінки) для прийняття Державним центром зайнятості рішень про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969, в тому числі згідно з даними, що містяться в аналітичній онлайн-системі Youcontrol, 14.07.2022 до Державного центру зайнятості засобами програмного комплексу була направлена інформація про результати перевірки, у вигляді інформаційного файлу.
Поряд з тим, згідно п. 2.1. Додатку 1, при зверненні Клієнта до ТВБВ з метою відкриття рахунку обслуговування Мікрогранту відповідальний виконавець фронт-офісу:
- перевіряє наявність Клієнта в реєстрі прийнятих рішень, розміщеному на мережевому ресурсі Банку.
- у випадку наявності в реєстрі прийнятих рішень, організовує підписання з Клієнтом Договору про надання Мікрогранту шляхом прийняття від Клієнта заяви про приєднання до такого Договору про надання мікрогранту у 2-х екземплярах.
- сканує Договір про надання Мікрогранту та розміщує сканкопію в системі «Єдиний електронний архів», оригінал Договору про надання Мікрогранту підшиває в окрему папку, яка зберігається на ТВБВ протягом трьох років з дня підписання Договору про надання Мікрогранту відповідно до вимог зберігання документів відповідно до внутрішніх нормативних документів Банку. Типова форма Договору про надання Мікрогранту встановлена Договором про взаємодію.
Таке відкриття рахунку, в жодному разі не може вважатися особистою співбесідою, адже особисті співбесіди з отримувачем мікрогрантів проводяться регіональними центрами зайнятості, результати яких, по їх завершенню, надаються Державному центру зайнятості.
22.07.2022 Державним центром зайнятості, на підставі проведеної АТ «Ощадбанк» оцінки ділової репутації, а також оцінки співбесіди з отримувачем, проведеної регіональним центром зайнятості, було прийняте рішення про надання ФОП Михалевич Р.М. мікрогранту, разом з цим вказане рішення в матеріалах справи відсутнє.
Враховуючи вищевикладене, АТ «Ощадбанк» не приймає участі у погодженні або ж непогодженні бізнес - плану, проведенні співбесід з кандидатами, які мають намір отримати мікрогрант від Держави на підставі Порядку, про що зазначає Позивачем у позовній заяві та в судовому засіданні.
Відповідно до п. 20 Порядку, для отримання мікрогранту отримувач підписує договір про надання мікрогранту (далі - договір мікрогранту) за формою, встановленою Мінекономіки.
У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються цілі використання мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, умови, невиконання або неналежне виконання яких може призвести до повернення отримувачем отриманих коштів.
Відповідно до п. 12 Порядку Мінекономіки на підставі подання Державного центру зайнятості подає в Казначейство подання та платіжне доручення на перерахування коштів у сумі, зазначеній у поданні, для надання мікрогранту з рахунка Мінекономіки на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку відповідно до договору про взаємодію, для подальшого перерахування коштів уповноваженим банком на рахунок отримувача, відкритий в уповноваженому банку для забезпечення супроводу видаткових операцій отримувача (далі - рахунок отримувача).
Уповноважений банк в установленому порядку та строках перераховує кошти на рахунки отримувачів згідно з договором про взаємодію. Мікрогрант надається у безготівковому вигляді.
14.09.2022 ТВБВ № 10002/070 філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк», на підставі укладеного з ФОП Михалевич Р.М. договору банківського обслуговування № 744074604220912164558 від 12.09.2022 та заяви про відкриття рахунку обслуговування гранту (2603) від 12.09.2022, здійснено відкриття поточного рахунку для здійснення видаткових операцій Позивачу.
Одночасно із підписання вищезазначених документів ФОП Михалевич Р.М. 12.09.2022 підписано Заяву про приєднання до Договору мікрогранту.
Договір мікрогранту є публічною формою договору та розміщено на офіційному сайті Державного центру зайнятості.
Відповідно до пп.1 п.2 р.VI Договору, мікрогранту отримувач зобов`язується: використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком та цим договором.
Як слідує з матеріалів справи, 30.09.2022 кошти мікрогранту були зараховані на рахунок Позивача, відкритий у наведеному вище відділенні Банку.
Відповідно до п. 24 Порядку, для оплати витрат на цілі, визначені пунктом 5 цього Порядку та встановлені в договорі мікрогранту, отримувач подає до уповноваженого банку рахунок-фактуру (рахунок, квитанцію, накладну тощо) та договір, укладений між отримувачем і постачальником (продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо.
Оплата витрат на закупівлю обладнання та матеріалів проводиться уповноваженим банком на цілі, визначені пунктом 5 цього Порядку та встановлені в договорі мікрогранту, на підставі документів, зазначених в абзаці першому цього пункту.
Відповідно до п. 3.1. Додатку 1 до Постанови №333, відповідальний виконавець фронт-офісу Банку отримує від Клієнта платіжне доручення та документи, що підтверджують цільове спрямування коштів (рахунок-фактура, рахунок, квитанція, накладна тощо) та договір, укладений між Клієнтом і постачальником (продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується позивачем та представником відповідача, 04.10.2022 Позивач надав до Банку документи для проведення оплати, пов`язаного із придбанням певного товару на кошти, отримані як мікрогрант згідно Порядку, зокрема:
- Договір №2309/2022/2 купівлі-продажу транспортного засобу від 23.09.2022, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ТОПАГРОТРАК» та ОСОБА_1 , предметом якого (договору) є придання останнім транспортного засобу напівпричепу марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 С Е В, 2010 року випуску, VIN НОМЕР_1 , стан був у використанні, вартість якого становить 147 384,00 грн., вартість без ПДВ 122 820, грн., сума ПДВ 24 564,00 грн.; передача даного товару від продавця до покупця здійснюється не пізніше десяти днів з дати укладення даного договору за актом приймання-передачі транспортного засобу.
- Рахунок на оплату №117 від 23.09.2023, виданий ТОВ «ТОПАГРОТРАК», на суму 147 384,00 грн.;
- бізнес план ФОП Михалевич Р.М.
Відповідно до п. 2.1.1. Заяви про відкриття Рахунку обслуговування гранту (2603), укладеної 12.09.2022 між Позивачем та Відповідачем, Банк зобов`язався виконувати Розрахункові документи Клієнта у відповідності до Правил та Порядку надання Мікрогрантів або Порядку надання грантів, або Порядку надання грантів на розвиток садівництва, або Порядку надання грантів на розвиток тепличного господарства, в залежності від того відповідно до якого з вказаних порядків надається Грант, а відповідно до п. 2.2.4. Банк має право перевіряти пакет документів, що подається Клієнтом одночасно із розрахунковим документом, для здійснення розрахунків за Рахунком обслуговування гранту відповідно до вимог Порядку надання Мікрогрантів або Порядку надання грантів, або Порядку надання грантів на розвиток садівництва, або Порядку надання грантів на розвиток тепличного господарства, в залежності від того відповідно до якого з вказаних порядків надається Грант.
Згідно п. 2.3.3. наведеної вище Заяви Позивач взяв на себе зобов`язання при здійсненні розрахунків дотримуватись всіх зобов`язань визначених Правилами та ДБО та/або чинним законодавством України, у т.ч. Порядком надання Мікрогрантів або Порядком надання грантів, або Порядком надання грантів на розвиток садівництва, або Порядком надання грантів на розвиток тепличного господарства, в залежності від того відповідно до якого з вказаних порядків надається грант.
Разом з тим, згідно п. 3.2. цього ж Додатку 1 до Постанови №333, відповідальний виконавець фронт-офісу перевіряє призначення платежу цілям, зазначеним в Договорі надання Мікрогранту, а також пакет документів, наданий Клієнтом для підтвердження цільового спрямування коштів.
У випадку невідповідності наданих документів та призначення платежу цілям зазначеним в Договорі надання Мікрогранту відповідальний працівник фронт-офісу повідомляє Клієнта про відмову у перерахуванні коштів.
Якщо наданий Клієнтом пакет документів відповідає зазначеним цілям відповідальний працівник фронт-офісу ініціює створення та проведення в АБС ММФО платіжного доручення на перерахування коштів з Рахунку обслуговування Мікрогранту, сканує отримані від Клієнта документи, розміщує сканкопії документів в системі «Єдиний електронний архів» та ініціює проведення платежу в системі Omnitraker (послуга бек-офісу «ГРАНТ/МІКРОГРАНТ візування платежів на паперових носіях»).
В судовому засіданні представник відповідача доводить, що напівпричеп марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 С Е В, 2010 року випуску, VIN НОМЕР_1 , вартістю 147 384,00 грн. не відноситься до обладнання, а тому відповідальним працівником Банку було відмовлено ФОП Михалевичу Р.М. у здійсненні проведення оплати за придбання такого майна на відповідний рахунок продавця, яким є ТОВ «ТОПАГРОТРАК» у зв`язку із невідповідністю умовам надання мікрогрантів.
Порядком передбачено, що надані кошти у вигляді гранту, можна використати лише і виключно на придбання обладнання, яким напівпричіп марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 С Е В, 2010 року випуску, VIN НОМЕР_1 , стан був у використанні, вартістю 147 384,00 грн. не є, так як такий (напівпричіп) є транспортним засобом, а Порядком не передбачено використання грантових коштів на придбання транспортних засобів.
Представник відповідача доводить, що доказів придбання ФОП Михалевич Р.М. саме обладнання до Банку не надано, вказані докази також відсутні в матеріалах справи.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначено, що транспортний засіб спеціалізованого призначення - це транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
Напівпричіпом визнається причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження), і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
У ст.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, визначено, що сідельний тягач - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
При цьому, порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі- ПДР), причіп - це транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортного засобу належать напівпричепи і причепи-розпуски.
Транспортним засобом визнається пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Вантажним автомобілем є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Автопоїзд (транспортний состав) - це механічний транспортний засіб, що з`єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою, а експлуатацією транспортного состава є транспортування тягачем причепа згідно з інструкцією щодо його використання (відповідність причепа тягачу, наявність страхового з`єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення тощо).
Згідно п.2.13 Правил дорожнього руху транспортний засіб для перевезення вантажів складається з тягача відповідної категорії та причепу.
Крім того, варто зазначити, що транспортні засоби та обладнання є окремими видами засобів виробництва також з точки зору бухгалтерського та податкового обліку. Так, обладнання належить до 4 групи основних засобів, а транспортні засоби належать до 5 групи (ст. 138.3.3. Податкового кодексу України).
Із урахуванням викладеного напівпричіп, який мав намір придбати Позивач не є обладнанням, а є транспортним засобом, так як приводиться у рух за допомогою сідельного тягача. Сідельний тягач із з`єднаним із ним напівпричепом є транспортним засобом спеціалізованого призначення. Сідельний тягач та з`єднаний із ним напівпричіп, що мають єдину систему гальмування, освітлення, експлуатуються як транспортний засіб з метою перевезення вантажів певних категорій.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.01.2021 по справі №761/33776/19.
При цьому, сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак відносяться до категорії вантажних автомобілів, а тому витрати на їх утримання та технічне обслуговування з урахуванням підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України
Такий висновок щодо віднесення сідельного тягача і напівпричепа до вантажних автомобілів зроблено у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 807/250/18, який в подальшому підтриманий у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 04.03.2021 у справі № 500/2170/19, від 04.11.2021 у справі № 620/1384/20, від 03.06.2021 у справі № 540/1969/19, від 11.10.2021 у справі № 140/8956/20, від 16.12.2021 у справі № 140/3766/19, від 15.06.2022 у справі № 520/9743/19.
Наведене вище обгрунтування та правова позиція Верховного Суду вказують на хибність тверджень Позивача, що напівпричіп є обладнанням, а не транспортним засобом.
Окрім того, наземними транспортними засобами визнаються пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах(пункт 1.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Транспортний засіб визначається як пристрій, що приводиться в рух джерелом енергії, призначений для перевезення людей та/або вантажу, або на якому встановлено спеціальне обладнання чи механізм, який зареєстрований відповідним державним органом України, має індивідуальний заводський номер двигуна, кузова або інших агрегатів та здатний пересуватися власним ходом.
Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення (ст. 34 Закону України «Про дорожній рух»).
З врахуванням викладеного, напівпричеп також не можна віднести до поняття обладнання, на придбання якого, відповідно до умов Порядку, визначених п. 5 (в редакції від 21.06.2022), може бути витрачені кошти мікрогранту, що, в свою чергу вказує на правомірність відмови Банку в проведенні платежу Позивача, пов`язаного із оплатою на придбання напівпричіпу марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 С Е В, 2010 року випуску, VIN НОМЕР_1 , стан був у використанні, вартістю 147 384,00 грн.
Терміни та визначення основних понять дорожніх транспортних засобів (ДТЗ), які призначені для перевезення людей та (чи) вантажів, а також спеціального устаткування встановлені Державним стандартом України ДСТУ 2984-95, затвердженим і введеним в дію наказом Держстандарту України № 31 від 25.01.1995.
Відповідно до цього Стандарту:
Дорожній транспортний засіб - транспортний засіб, призначений для експлуатації переважно на автомобільних дорогах загального, користування усіх категорій і сконструйованим згідно з їхніми нормами (п.1);
Причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, який повністю опирається на дорогу колесами, призначений для перевезення пасажирів чи вантажів і пристосований для буксирування автомобілем (п. 22);
Напівпричіп - причіп, який за своєю конструкцією призначений для використання з сідельним тягачем і частина повної маси якого передається на сідельний тягач через сідельно-зчіпний пристрій (п. 28),
Вантажний напівпричіп- напівпричіп, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів (п. 30).
Отже, згідно Державного стандарту України ДСТУ 2984-95, напівпричеп є транспортним засобом, а не обладнанням, що також спростовує доводи позивача.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що обладнання не підпадає під дію Правил дорожнього руху, Закону України «Про дорожній рух», не відноситься до ДСТУ 2984-95. Напівпричеп є транспортним засобом. Доказів та належних обгрунтувань протилежного Позивачем не надано.
З огляду на вищевикладене, Банк в межах компетенції та обгрунтовано встановив, невідповідність наданих Позивачем документів та призначення платежу цілям зазначеним в Порядку та договорі про надання мікрогранту так, як Порядком не передбачено використання грантових коштів на придбання транспортних засобів, та не допустив здійснення неналежного платежу.
В врахуванням викладеного, вимога позивача про визнання протиправними діяння відповідача щодо відмови в оплаті витрат на закупівлю напівпричепу до сідлового тягача до задоволення не підлягає.
Щодо вимоги про зобов`язання відповідача здійснити платіж для проведення розрахунків з постачальником (ТОВ Топагротрак) та оплатити витрати на закупівлю напівпричепу марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 C E B VIN- НОМЕР_1 в розмірі 147 384, 00 грн, судом враховано наступне.
Відповідно до вимог п. 23 Порядку у разі невикористання отримувачем протягом шести місяців з дати отримання мікрогранту або використання мікрогранту не в повному обсязі протягом зазначеного періоду невикористані кошти протягом трьох операційних днів після завершення цього строку повертаються уповноваженим банком на рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого перерахування до Державного бюджету України.
Як слідує з матеріалів справи, у зв`язку із відсутністю документів на переказ коштів, що відповідали вимогам Положення Банком 03.04.2023 здійснено повернення суми невикористаного ФОП Михалевич Р.М. мікрогранту в розмірі 150 000,00 грн. на рахунок Мінекономіки, а 05.04.2023 рахунок мікрогранту закрито.
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2022 у справі №990/46/22, суд не втручається та не може втручатися у конституційну дискрецію (вільний розсуд) відповідача, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані йому Конституцією України.
З доводів Позивача слідує, що останній просить суд зобов`язати АТ «Ощадбанк» здійснити платіж для проведення розрахунків з постачальником «ТОВ «ТОПАГРОТРАК» та оплатити витрати на закупівлю напівпричепу марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 С Е В, 2010 року випуску, VIN НОМЕР_1 в розмірі 147 384,00 грн.
Поряд з тим, під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.
Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як примусове виконання обов`язку в натурі.
Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.
Таким чином, позивач повинен довести невиконання чи неналежне виконання відповідачем обов`язку в натурі та порушення своїх прав таким невиконанням.
Водночас, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що зумовлює потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект для відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, наскільки це можливо.
Однак, предмет позову у даній справі не відповідає передбаченим законом способам захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання.
Так, виходячи із змісту ст. 16 ЦК України цей Кодекс не передбачає такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як зобов`язати здійснити платіж для проведення розрахунків з постачальником та оплатити витрати на закупівлю напівпричепу (товару), і такий спосіб не встановлений а ні Порядком, а ні договором, укладеного між Позивачем та АТ «Ощадбанк», а ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом України.
Я слідує з матеріалів справи, на день розгляду справи, кошти в АТ «Ощадбанк» відсутні, так як були 03.04.2023 повернуті Мінекономіки.
Поряд з тим, згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
При цьому, Касаційний господарський суд у складі Об`єднаної Палати Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 916/998/18 зазначив, що «судами при ухваленні оскаржуваних рішень у частині зобов`язання ТОВ "ЗЕМ" належним чином і в повному обсязі виконувати обов`язки, передбачені у пункті 3.1.14 Договору, а саме: при видачі технічних умов на приєднання до мереж електропередавальної організації нових споживачів постачальника на ступені напруги 0,4 кВ зобов`язувати їх узгоджувати технічні умови з постачальником з питань організації обліку електричної енергії, на ступені напруги 10 кВ узгоджувати технічні умови з постачальником у частині приєднання та організації обліку електричної енергії не було враховано, що такі вимоги дублюють пункт 3.1.14 Договору, який є обов`язковим для сторін у силу закону (стаття 629 ЦК України). Тобто АТ "Одесаобленерго" у цій частині позовних вимог обрано неналежний спосіб захисту, враховуючи, що таке погодження передбачено Договором».
З огляду на вищевикладене Касаційний господарський суд у складі Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 916/998/18 дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень у частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача належним чином і в повному обсязі виконувати обов`язки, передбачені пунктом договору, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Враховуючи те, що предмет позову у вигляді зобов`язання здійснити платіж для проведення розрахунків з постачальником та оплатити витрати на закупівлю напівпричепу (товару), яке і так має виконуватись в силу договору, що не є припиненим, носить декларативний характер, оскільки в разі винесення рішення про таке, останнє не буде виконане шляхом державно-примусової діяльності, яка (діяльність) не може відбутись шляхом зобов`язання особи виконати такі дії, які неможливо присудити виконати в натурі, в даному випадку по зобов`язанню виконати умови п. 2.1.3. Заяви про відкриття Рахунку обслуговування гранту, так як таких коштів у Банку, наразі, вже немає, і такі кошти, як було вже зауважено вище та відомо Позивачу, 03.04.2023 було повернуто Мінекономіки.
З врахуванням вище викладеного, обраний Позивачем спосіб захисту права не передбачено Законом та не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки він не підпадає під примусове виконання обов`язку в натурі, передбачене. 2 ст. 16 ЦК України, про що зазначалось вище, оскільки виключає можливість примусу до виконання зобов`язання на підставі рішення суду.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, згідно пункту 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункту 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19.
Щодо посилання позивача на наказ Мінсоцполітики «Про затвердження Вимог безпеки та захисту здоров`я під час використання виробничого обладнання працівниками» від 28.12.2017 за №2072, судом враховано наступне.
Так, дійсно, у даному наказі є визначення виробничого обладнання. Поряд з тим немає, що до обладнання відносяться напівпричепи. Разом з цим, виробничим обладнанням керує не водій, а працівник, який є оператором та який за завданням використовує виробниче обладнання.
Окрім того, в напівпричепі немає пристроїв керування або пульту, як про це зазначено у розділі ІІІ наведеного вище наказу.
Також на причепі немає робочого місця з пристроєм керування, про наявність якого також вказано у розділі ІІІ даного наказу.
Суд зауважує, що згідно п. 5 розділу IV. «Вимоги безпеки щодо використання виробничого обладнання» для самохідного виробничого обладнання, що рухається в межах робочої зони, роботодавець повинен розробити відповідні правила руху, яких слід дотримуватися.
Згідно п. 8 цього ж розділу IV пересувне виробниче обладнання з двигуном внутрішнього згоряння може використовуватися у робочих зонах лише за умови наявності чи забезпечення достатньої кількості повітря для уникнення ризику загрози безпеці, здоров`ю та життю працівників.
З врахуванням вищевикладеного, Позивач не вірно трактує визначення обладнання, нехтуючи нормами чинного законодавства, які чітко та однозначно відносять напівпричіп до транспортних засобів, безпідставно посилаючись при цьому на наказ Мінсоцполітики «Про затвердження Вимог безпеки та захисту здоров`я під час використання виробничого обладнання працівниками» від 28.12.2017 за №2072.
Зі змісту позовної заяви слідує, що на обгрунтування власних позовних вимог Позивач зазначає, що Банк брав безпосередню участь у погодженні бізнес - плану, а також ті обставини, що представник Банку був присутній при проведенні співбесіди на якій проходив захист бізнес - плану позивача.
Такі доводи позовної заяви не підтверджуються матеріалами справи та суперечать процедурі отримання мікрогранту передбаченій Порядком.
На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
в задоволенні позову Фізичної-особи підприємця Михалевича Романа Михайловича до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі відділення 10002/070 філії Волинське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» про визнання протиправними діяння відповідача щодо відмови в оплаті витрат на закупівлю напівпричепу до сідлового тягача та зобов`язання здійснити платіж в розмірі 147384,00 грн, відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 31.05.2023.
СуддяІ. О. Гарбар
скопійовано
-
скопійовано
-
