РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/1767/23

Номер провадження 2-о/495/90/2023

19 квітня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого-одноособово судді Боярського О.О.

за участі секретаря судового засідання Саханова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровському в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа Білгород-Дністровський міськрайонний центр зайнятості про встановлення факту що має юридичне значення -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції заявника.

21.02.2023року заявниця ОСОБА_1 , звернулась до суду з вищезазначеною заявою в якій просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити факт припинення трудових відносин з ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) згідно наказу № 10 від 31.12.2009 року за ст. 36 п.1 КЗпПУ.

Свою заявниця обґрунтовує зокрема тим, що вона звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості з заявою про отримання статусу безробітного, але їй було відмовлено у зв`язку з тим, що вона досі не звільнена з попереднього місця роботи, в якому вона працювала з 2008 року по 31.12.2009 року на посаді продавця продовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2 .

Як зазначає заявниця, коли вона звернулась до податкового служби, їй надали витяг з реєстру в якому було зазначено, що вона звільнена з вищезазначеної займаної посади на підставі наказу № 10 від 31.12.2009 року за ст. 36 п.1 КЗпПУ.

З огляду на вищезазначене заявниця звернулась до суду з метою захисту своїх прав, та на підставі вищезазначеного просить суд ухвалити рішення по справі, відповідно до якого задовольнити її заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме припинення трудових відносин.

Процесуальні дії.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.02.2023 року було відкрито провадження по справі, та призначено судове засідання по справі.

У судове засідання 19.04.2023 року сторони не з`явились.

Заявниця - ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилась. Однак подала до канцелярії суду заяву, відповідно до якої просила суд, розглядати справу без її участі, на задоволені заявлених вимог наполягає.

Представник заінтересованої особи - Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості в судове засідання не з`явився, однак надав заяву про розгляд справи без участі сторони.

Разом з тим, представник заінтересованої особи подав до суду письмові пояснення від 22.03.2023 року в яких зазначив, що дійсно станом на 22.03.2023 року трудовий договір № 15010800124 від 14.03.2008 року укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), не знятий з реєстрації, як цього вимагає чинне законодавство.

Відповідно до вимог ч.2ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 21.05.2014 року Білгород-Дністровським РВ ГУДМС України в Одеській області та ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) перебували у трудових відносинах, відповідно до яких ОСОБА_1 займала посаду продавця продовольчих товарів починаючи з 14.03.2008 року і по 31.12.2009 року.

Вищезазначений факт підтверджується наступними письмовими доказами долученими до матеріалів справи, а саме:

- витягом № 1505-22-02372 з державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків сформованого 16.02.2022 року;

- трудовим договором між працівником і фізичною особою від 14.03.2008 року укладеним між ФОП ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_1 .

Відповідно до пояснень наданих заінтересованою особою вбачається, що Білгород-Дністровським центром зайнятості 14.03.2008 року було зареєстровано вищезазначений трудовий договір.

Згідно наказу № 10 від 31.12.2009 року на підставі ст. 36 п. 1 КЗпПУ, трудові відносини між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), були припинені.

Як зазначає заявниця ОСОБА_1 , вона звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості з заявою про отримання статусу безробітного, але їй було відмовлено у зв`язку з тим, що вона досі не звільнена з попереднього місця роботи, в якому вона працювала з 2008 року по 31.12.2009 року на посаді продавця продовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2 .

Так порядок і механізм роботи було встановлено Наказом затвердженим Міністерством праці та соціальної політики України від 08.06.2001 № 260 (31 змінами), яким встановлено порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особо, яка використовує найману працю, а також і визначає порядок зняття з реєстрації такого договору (далі - порядок).

Згідно п. 2 Порядку укладений у письмовій формі трудовий договір між працівником і фізичною особою у трьох примірниках, фізична особа повинна подати на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.

Згідно п. 5 Порядку відповідальна особа центру зайнятості в день подання фізичною особою трудового договору реєструє його у книзі реєстрації трудових договорів.

Згідно п. 6 Порядку відповідальна особа центру зайнятості на підстав запису про реєстрацію трудового договору, зробленого в книзі реєстрації трудових договорів, робить на трьох примірниках трудового договору запис «трудовий договір зареєстровано, дата і №».

Відповідно до п. 8 цього ж порядку - у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті кодексу законів про працю у країни, про що сторони сповіщають центр занятості, який зареєстрував договір.

Після чого відповідальна особа з центру зайнятості протягом трьох днів знімає такий договір з реєстрації, про що вносить відповідний запис у книзі трудових договорів. На підставі такого запису відповідно п. 10 Порядку, відповідальна особа центру зайнятості робить запис на трьох примірниках трудового договору.

Відповідно до п. 14 Порядку записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи.

Відповідно до п.15 Порядку посадова особа центру зайнятості підтверджує особистим підписом записи, внесені фізичною особою до трудової книжки працівника, і засвідчує їх печаткою.

Судом встановлено, що трудовий договір № 15010800124 від 14.03.2008 року укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), не був знятий з реєстрації, як того вимагає чинне законодавс тво.

Нормативно правове обґрунтування.

Відповідно ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

У відповідності до п. 1постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процессу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, встановлюють у судовому порядку, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ч.1. ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України, визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 7 ст.19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Порядок судочинства у справах про встановлення юридичних фактів врегульовано статтями 315-319 ЦПК. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: 1) факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій; 2) для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення; 3) встановлення факту не має бути пов`язано з наступним вирішенням спору про право, підвідомчого суду; 5) заявник не має іншої можливості одержати чи поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки. Наявність спору про право, не підвідомчого судам, не є перешкодою для судового встановлення юридичного факту. Чинним законодавством не передбачений інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів.

Оцінка Суду.

Як зазначає заявниця, встановлення факту припинення трудових відносин необхідно їй для подальшого звернення до Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного.

Оскільки даний факт підтверджується письмовими доказами по справі суд вважає, що є підстави для задоволення заяви і встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту припинення трудових відносин з ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) згідно наказу № 10 від 31.12.2009 року за ст. 36 п.1 КЗпПУ.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, оцінивши їх в сукупності, враховуючи наведені обставини, приймаючи до уваги необхідність встановлення факту що має юридичне значення, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.2,4,5,10,11-13,19,43,49,76-82, ст.223, ст.247,258-259,263-264,265,268,293,315,319,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 заінтересована особа Білгород-Дністровський міськрайонний центр зайнятості про встановлення факту що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт припинення трудових відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 21.05.2014 року Білгород-Дністровським РВ ГУДМС України в Одеській області, та ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) згідно наказу № 10 від 31.12.2009 року за ст. 36 п.1 КЗпПУ.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.О. Боярський