ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2023 р. Справа№ 911/1405/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2022

(повний текст рішення складено та підписано 17.11.2022)

у справі № 911/1405/22 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі"

до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

про стягнення заборгованості за договором № 4-51/2021 від 10.02.2021

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" (далі - ТОВ "Євро Трейд Енерджі", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - Украерорух, відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості за договором №4-51/2021

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем допущено порушення взятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії. 10.02.2021 було укладено договір № 4-51/2021 ДК 021:2015 "09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія для Харківського РСП Украероруху)" (далі по тексту - договір № 4-51/2021).

Заявою про зменшення позовних вимог, яка задоволена судом першої інстанції, позивач з урахуванням часткової оплати заборгованості змінив обсяг заявлених у позові вимог та періоди нарахування штрафних санкцій: 104 943,81 грн основного боргу, а також 7 530,55 грн пені, 451,83 грн 3% річних, 1 264,38 грн інфляційних втрат за період з 04.08.2022 по 20.09.2022 включно.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.11.2022 у справі № 911/1405/22 позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" 104 943,81 грн заборгованості за договором № 4-51/2021 від 10.02.2021, 1 882,63 грн пені, 451,83 грн трьох процентів річних, 1 264,38 грн інфляційних втрат, 2 358,29 грн судового збору та 13 300,00 грн витрат на правничу допомогу; в решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем доведено факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за договором в частині нездійснення сплати заборгованості за спожиту електричну енергію за спірний період, а також наявність заборгованості за вказаний період в сумі 104 943,81 грн. Зауважив, що відповідач докази сплати боргу на користь позивача станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього позовних вимог у вказаному розмірі не спростував. Звернув увагу на те, що сторони передбачили сплату пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ, в той же час, у розрахунках позивача застосовано подвійну облікову ставку НБУ, що не відповідає вимогам вказаних пунктів Договору та Комерційної пропозиції. Наголосив, що матеріали справи не містять доказів повідомлення у письмовій формі відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв`язку із цим виконати договірні зобов`язання.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти апеляційну скаргу до розгляду; рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2022 у справі № 911/1405/22 скасувати повністю та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- акти приймання передачі електричної енергії та рахунки не були отримані відповідачем 17.03.2022 та 19.04.2022 зважаючи на те, що внаслідок закриття повітряного простору та припинення польотів повітряних суден у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією проти України на підставі наказу Украероруху № 126 запроваджено режим простою на підприємстві з 01.03.2022, а на підставі наказу № 139 було призупинено з 01.04.2022 дію трудових договорів працівникам підприємства;

- з огляду на заборону авіасполучення в період запровадження військового стану в Україні, Украерорухом вжито низку антикризових заходів, зокрема запроваджено простій на підприємстві відповідно до частини 1 статті 34 Кодексу законів про працю України та призупинено дію трудових договорів з працівниками. Окрім цього, знижено експлуатаційні витрати до мінімально можливого рівня, призупинено всю інвестиційну діяльність за власні кошти підприємства, тощо;

- фактичною датою отримання скаржником акту приймання-передачі електричної енергії та рахунку на оплату є 06.07.2022, що підтверджується наданими позивачем документами, зокрема, рекомендованим повідомленням. Тож відповідачем лише у липні 2022 року було підписано акт приймання-передачі електричної енергії;

- невиконання відповідачем умов договору, що стосується оплати наданих послуг сталось виключно через настання форс-мажорних обставин - військового вторгнення. Скаржник посилається на статтю 617 ЦК України, частину 2 статті 141 Закону України "Про торгово промислові палати в Україні", відповідно до якої військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а також на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1;

- скаржник вказує, що обставини непереборної сили, які виникли 24.02.2022 наразі продовжують тривати, надання аеронавігаційного обслуговування припинено, не здійснюється та є неможливим до закінчення військового стану. Інформація про введення військового стану є загальновідомою та не потребує додаткового доказування в суді, стверджує відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1405/22; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2022 у справі № 911/1405/22 до надходження даної справи з суду першої інстанції.

12.01.2023 супровідним листом № 02-04/911/1405/22 від 11.01.2023 матеріали справи № 911/1405/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2022 у справі № 911/1405/22 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.01.2023 вказав на необхідність усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надати суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення із зазначенням поважності причин пропуску такого строку з відповідними доказами або вказати інші підстави для поновлення строку.

10.02.2023 Державним підприємством обслуговування повітряного руху України подано до Північного апеляційного господарського суду заяву про поновлення строку на оскарження судового рішення, обґрунтовану посиланням на обставини, які виникли через введення на території України військового стану.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 задоволено заяву Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про поновлення строку на оскарження рішення. Поновлено Державному підприємству обслуговування повітряного руху України пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2022 у справі № 911/1405/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2022 у справі № 911/1405/21. Справу № 911/1405/22 за апеляційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2022 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

27.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла відповідь на апеляційну скаргу (яка є за своїм змістом відзивом на апеляційну скаргу), у якому позивач наводить доводи на її спростування; просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, оскаржуване рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до наступного:

- щоб засвідчити форс-мажорні обставин відповідачу необхідно було звернутися до ТПП, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Втім, відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс мажору у спірних правовідносинах - відповідний сертифікат ТПП;

- відповідач з відповідним повідомленням про виникнення дії обставин дії непереборної сили до позивача у порядку визначеному у пункті 12.3 не звертався, доказів виникнення форс-мажорних обставин не надавав. Доказів звернення до позивача із письмовою заявою про настання обставин непереборної сили та неможливість, у зв`язку із цим, виконувати договірні зобов`язання відповідачем до відзиву не надав - на чому акцентує увагу позивач;

- посилання відповідача на виникнення форс-мажорних обставин щодо спожитої електричної енергії січень 2022 року взагалі не мають місця бути зважаючи на умови пункту 12.5 договору.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, між позивачем, в якості постачальника, та відповідачем, в якості споживача, 10.02.2021 було укладено договір 4-51/2021 ДК 021:2015 "09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія для Харківського РСП Украероруху)" (далі по тексту - договір N 4-51/2021). Вбачається, що умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Закону України "Про публічні закупівлі" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.08.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).

Керуючись п. 3.2.5. ПРРЕЕ сторони дійшли взаємної згоди на укладення цього договору на умовах відмінних від публічної комерційної пропозиції постачальника. Цей договір укладено у вигляді єдиного письмового документу на підставі умов тендерної документації та комерційної пропозиції постачальника поданої згідно процедури закупівлі - вказано у пункті 1.2 договору N 4-51/2021.

В силу пункту 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу за кодом ДК 021:2015 09310000-5 для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (спожитої) електричної енергії. Згідно із пункту 2.2. Договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподiлу електричної енергії.

Пунктом 2.3. договору визначено, що відповідальним зі сторони споживача за виконання умов цього договору є Харківський регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Харківський РСП).

Додатковим договором № 2, у зв`язку з ліквідацією Харівського РСП, шляхом його приєднання до Дніпровського РСП, сторони домовились внести зміни до умов договору та по тексту договору N 4-51/2021 внести зміни, фразу "Харківський РСП" у всіх випадках замінено словами "Дніпровський РСП". Додатковий договір відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) розповсюджує свою дію на правовідносини сторін, що виникли з 01.04.2021.

Постачальник, відповідно до пункту 4.1 договору, зобов`язується поставити споживачу електричну енергію в строк з 01.03.2021 по 28.02.2022.

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, форма якої передбачена додатком № 1 до цього Договору. Відповідно до наявної у справі заяви-приєднання до договору 4-51/2021 підписаної споживачем, погоджено початок постачання - з 01.03.2021. В заяві наведені персоніфіковані дані споживача: найменування, код ЄДРПОУ, об`єкт споживання, ЕІС-код споживача, як суб`єкта ринку. Також у заяві-приєднанні визначено, що операторами, з якими споживач уклав договір про надання послуг з розподілу електричної енергії є АТ "Сумиобленерго" та ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання".

Додатком № 2 до договору сторони узгодили перелік об`єктів споживання, яким здійснюється постачання електричної енергії за договором N 4-51/2021, наведено назви об`єктів, їх адреси, ЕІС-код точок обліку. Всього шість об`єктів, серед яких КДП, РСП, БПМР-77, ДПРМ-77, ПРЦ, Радіомаяк ДПРМ-152.

Прогнозовані обсяги споживання наведено в додатку № 4 до договору. Форма акту приймання-передачі електричної енергії наведена в додатку № 5 до договору. Сторони також підписали антикорупційне застереження, що є додатком № 6 до договору, яким гарантовано виконання антикорупційних умов договору.

Між тим, сторонами також було укладено низку додаткових договорів, якими вносились зміни до умов основного договору N 4-51/2021 та його додатків: додатковий договір номер 3 та додаткові договори номери 4-11 зі зміненими редакціями додатку № 4.

Відповідно до пункту 5.1 договору ціна пропозиції постачальника за результатами електронного аукціону становить 421602 грн, в т.ч. ПДВ. Ціна цього Договору становить 421602,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 70267,00 грн. Ціна 1 кВт*год електричної енергії, за цим договором становить 2,15818787 грн, відповідно до Комерційної пропозиції (Додаток № 3 до договору), що є невід`ємною частиною договору. Загальна вартість електричної енергії, яку постачальник зобов`язується передати споживачу за цим договором, визначається загальною вартістю об`ємів поставленої електричної енергії за кожний розрахунковий місяць на підстави актів приймання-передачі електричної енергії

В силу пункту 5.2 договору ціна, зазначена в пункту 5.1, може змінюватись протягом строку дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткового договору.

Відповідно до пунктів 5.3 та 5.4 договору споживач здійснює плату за послуги з розподілу електричної енергії безпосередньо оператору системи розподілу, ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни

Пунктом 5.5 договору № 4-51/2021 узгоджено, що обсяг споживання електричної енергії по кожному об`єкту споживання споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Органiзацiя порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії споживачем, здійснюється згідно Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018.

Згідно пунктам 5.6-5.8 договору N 4-51/2021: розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, розрахунки здійснюються на поточний рахунок постачальника, порядок, строки та терміни оплати визначені в Комерційній пропозиції постачальника, що є додатком № 3 до договору N 4-51/2021.

Комерційна пропозиція до договору N 4-51/2021, копія якої наявна в матеріалах справи, містить в собі наступні умови:

- розрахунковим періодом є календарний місяць, який встановлюється з першого числа місяця до такого ж числа наступного місяця;

- оплата за розрахунковий період здійснюється за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;

- рахунок надається споживачу шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_4 та/або рекомендованим листом на адресу, зазначену у розділі 15 Договору до 5-го числа, місяця наступного за розрахунковим;

- оплата здійснюється протягом 20 банківських днів, місяця наступного за розрахунковим, відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, на підставі отриманого споживачем від постачальника рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії.

- за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених комерційною пропозицією споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до пункту 5.9 договору N 4-51/2021 приймання-передача електричної енергії у звітному місяці оформляється шляхом підписання сторонами актів, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Уповноважений представник споживача розглядає та підписує акти у строк, що не перевищує п`яти робочих днів або надає вмотивовану відмову від підписання таких актів. Споживач затверджує акти та повертає постачальнику один примірник.

В силу пункту 6.2.1 споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

Згідно пункту 9.6 договору за порушення споживачем строків оплати електричної енергії постачальник має право стягнути із споживача пеню у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно пункту 12.3 договору строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, зобов`язана не пізніше ніж протягом наступних п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення форс мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Пунктом 12.5 визначено, що виникнення форс мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.

Договір N 4-51/2021, відповідно до пункту 13.1, є укладеним після його підписання сторонами і діє протягом 12 місяців, але в будь-якому разі до повного виконання ними своїх зобов`язань. Договір підписано представниками сторін, скріплено печатками.

Згідно наявної в матеріалах справи копії акту приймання-передачі електричної енергії № 804/0122, який складено у відповідності до договору від 10.02.2021 N 4-51/2021 та підписаний зі сторони постачальника, у розрахунковий період січня 2022 року було поставлено 32272,00 кВт*год електричної енергії об`єктам КДП, РСП, БПРМ-77 на загальну суму 114943,81 грн (з ПДВ).

Позивач стверджує, що обсяги фактичного споживання електричної енергії за січень 2022 року підтверджено відомостями операторів системи розподілу - АТ "Сумиобленерго" та ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання".

Постачальником виставлено рахунок № 01-03-22/804 на оплату щодо поставленої за договором N 4-51/2021 електричної енергії в період з 01 по 31 січня 2022 року на суму 114 943,81 грн.

Позивач, на підтвердження направлення акту приймання передачі та рахунку на оплату, надає до суду скріншот про відправлення електронним листом від 17.03.2022, (надіслано об 11:35) на електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 низки електронних документів, серед яких акти приймання передачі та рахунки за січень-лютий 2022 року стосовно різних структурних підрозділів відповідача (всього 40 документів) у форматі .pdf та .xls.

Позивачем 18.04.2022 сформовано та виставлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості за постачання електричної енергії, додатком до якого, зокрема, є акт № 804/0122 та рахунок № 01-03-22/804. Вимогу направлено на електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_4. Також позивач повідомляє суд, що вимога була направлена відповідачу рекомендованим листом 17.05.2022. Позивач вказує, що повторно направляв вимогу вих. № 367-06-22 про сплату заборгованості за договором, на підтвердження чого подано фіскальний чек, накладну, опис вкладення у цінний лист та рекомендоване повідомлення про вручення 06.07.2022.

Листом від 14.07.2022 адміністративний директор Украероруху з приводу зокрема, договору N 4-51/2021 від 10.02.2021 поінформував ТОВ "Євро Трейд Енерджі" про намір частково погасити наявну заборгованість.

Відповідачем також підписано зі свого боку акт приймання передачі електричної енергії № 804/0122.

Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення основної заборгованості, пені, відсотків річних та інфляційних втрат за період з 23.06.2022 по 12.08.2022.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує, що обставини непереборної сили. які виникли 24.02.2022 наразі продовжують тривати, надання аеронавігаційного обслуговування припинено, не здійснюється та є неможливим до закінчення військового стану. Інформація про введення військового стану є загальновідомою та не потребує додаткового доказування в суді, стверджує відповідач.

Відповідач наводить положення Статуту Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, що затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, відповідно до якого Украерорух є державним комерційним підприємством, яке не отримує жодного фінансування з державного бюджету. Джерело отримання доходу Украероруху - надходження за надані послуги з аеронавігаційного обслуговування (ст. 36 Повітряного кодексу України).

Крім того, відповідач акцентує увагу на тому, що Украерорух входить до об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 19.07.1999 № 1281 не отримуючи бюджетних коштів на забезпечення її функціонування.

Окремо відповідачем акцентується увага на пункті 12.3 договору N 4-51/2021 щодо строку виконання зобов`язань у період дії форс-мажорних обставин.

Украерорух зазначає, що всупереч умовам договору позивач нараховує відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Також відповідач стверджує, що відлік нарахування штрафних санкцій слід розпочинати з 12.07.2022, враховуючи дату отримання акту та рахунку (06.07.2022) та строк оплати, що становить 5 днів з моменту отримання.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Укладений між споживачем та постачальником договір за своєю правовою природою пов`язаний з купівлею-продажом та постачанням електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 58 цього Закону споживач має право купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Пунктом 1.2.7 ПРРЕЕ закріплено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ визначено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Пункт 3.1.7 ПРРЕЕ вказує, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.

Як визначено ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, на виконання умов укладеного між сторонами договору N 4-51/2021 постачання електричної енергії позивач у січні 2022 року поставив відповідачу 32272,00 кВт*год електричної енергії, об`єктам, які входять до переліку наведеному у додатку № 2 договору. Вказане підтверджується підписаним сторонами актом № 804/0122, в якому також зафіксовано суму, яка підлягає сплаті за надані в цей період послуги. Ця ж сума виставлена позивачем у рахунку № 01-03-22/804.

Відповідач, в свою чергу, отримавши 06.07.2022 акт, підписав його зі свого боку, чим погодився з розміром наданих за січень 2022 року послуг, а також сумою, яка підлягає оплаті згідно цього акту та, відповідно, рахунку № 01-03-22/804.

Відхиляючи посилання апеляційної скарги на дію обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання умов договору, колегією суддів враховано ту обставину, що договірні зобов`язання, які є предметом розгляду цієї справи мали місце в січні 2022 року, до виникнення форс-мажорних обставин, на які посилається скаржник, як на підставу звільнення його від суми основної заборгованості.

Окремо, колегія суддів вважає доречними посилання позивача на пункт 12.5 договору 4-51/2021, яким визначено, що виникнення форс мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.

Підсумовуючи вищевикладене, а також незважаючи на те, що отримання відповідачем рахунку на оплату та підписання ним акту фактично відбулось в період дії обставин непереборної сили, колегія суддів констатує, що у відповідача виник обов`язок щодо сплати грошового зобов`язання за поставлену в січні 2022 року електричної енергії.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що за сукупності умов комерційної пропозиції, оплата здійснюється за фактично відпущену електричну енергію на підставі отриманого споживачем акту та рахунку, які мають надсилатись до 5 числа місяця наступного за розрахунковим місяця. Таким чином рахунок на оплату за поставлену в січні електричну енергію мав би направлятися споживачу до 05.02.2022 виключно на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_4 (єдина вказана у комерційній пропозиції) та/або рекомендованим листом на адресу Украероруху. Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, позивач направив акт та рахунок на відмінні від визначеної електронні адреси аж 17.03.2022.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що датою отримання акту та рахунку є 06.07.2022 - дата отримання рекомендованого листа. Повертаючись до умов тієї ж таки комерційної пропозиції, оплата здійснюється на підставі отриманих актів та рахунків. Тож до 06.07.2022 відповідач не мав змоги сплатити суму нараховану за січень 2022 року, зважаючи на необізнаність про її розмір. Строк оплати настав 12.07.2022, з огляду на обумовлену пунктом 5.9 договору залежність остаточних розрахунків від підписаного споживачем акту протягом 5 календарних днів з моменту його отримання.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів звертає увагу скаржника на положеннях частини 1 статті 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого та правомірного висновку про стягнення з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 104 943,81 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Також колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо стягнення з відповідача інфляційні нарахування на грошовий борг, що виник за Украерорухом та три проценти річних, які прямо та безумовно покладаються на боржника статтею 625 ЦК України.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних та відсотків річних, колегія суддів констатує про вірність та обґрунтованість такого розрахунку, у зв`язку із чим судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 451,83 грн трьох процентів річних та 1264,38 грн інфляційних втрат на користь позивача.

Щодо стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.

За умовами комерційної пропозиції та пункту 9.6 договору постачальник має право стягнути із споживача пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ. Таким чином позивачем у розрахунках наданих до позовної заяви, у розрахунках наведених у заяві про зменшення позовних вимог безпідставно заявлена до стягнення сума, що вдвічі перевищує визначену умовами договору.

Водночас, зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що прострочення виконання зобов`язання сталось внаслідок дії обставин непереборної сили.

Відхиляючи такі доводи, колегія суддів зазначає, що пунктом 12.3 договору сторони погодили, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, зобов`язана протягом наступних п`яти днів повідомити про це іншу сторону.

Відповідно до узгоджених положень договору (пункт 12.3) доказом виникнення форс мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат, виданий ТПП України. Такого сертифікату відповідач до суду не надав.

Водночас, відповідачем наведено сукупність обставин які прямо вказують на те, що має місце вплив обставин непереборної сили, які тривають дотепер: закриття повітряного простору, припинення аеронавігаційного обслуговування, заборону авіасполучення в період запровадження військового стану в Україні. Внаслідок чого підприємством вжито антикризових заходів, запроваджено простій та призупинено дію трудових договорів. Суд бере до уваги також дії, що пов`язані зі спробами часткового погашення боргу, висловлений відповідачем намір це реалізувати.

Відповідно до частин 1-2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

В силу частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Подібний правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.

Таким чином, виходячи з конкретних обставин справи наведених вище, дійсну наявність форс-мажорних обставин, що значним чином вплинули на діяльність та становище відповідача, зважаючи на нарахування позивачем суми пені у подвійному від встановленого договором розміру (7530,55 грн), колегія суддів погоджується із висновком суду про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню (3765,26 грн) вдвічі - до 1882,63 грн.

З приводу стягнення витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

З копії договору № 26/08/2022 вбачається, що між позивачем та Адвокатським Бюро Руслана Брящея "Верітас" 20.06.2022 було укладено договір про надання юридичних послуг.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору конкретний перелік юридичних послуг зазначається у додаткових угодах. Пунктами 1 та 2 додаткової угоди № 3 до договору про надання юридичних послуг сторони погодили, що замовник (позивач) доручив, а виконавець (адвокатське бюро) взяв на себе обов`язок надати послуги з правової допомоги щодо оскарження у суді заборгованості Украероруху за договором N 4-51/2021 від 10.02.2021, вартість послуг становить 20 000,00 грн.

Виконавцем 22.08.2022 складено акт надання послуг № 8, який включає в себе роботи щодо правової допомоги стосовно сторони відповідача, Украероруху, за договором № 4-51/2021 від 10.02.2022 - 20 000,00 грн без ПДВ. Також адвокатське бюро виставило позивачу рахунок на оплату № 8/220822 від 22.08.2022 на загальну суму 64 500,00 грн. Платіжним дорученням № 2076 від 22.08.2022, копія якого надана позивачем до заяви про відшкодування витрат, підтверджується переказ позивачем адвокатському бюро 64 500,00 грн згідно рахунку № 8/220822.

Позивач також надав розрахунок витрат про надання юридичних послуг, який вказує, що правова допомога зі стягнення з Украероруху заборгованості за договором № 4-51/2021 надається за гонорар у фіксованому розмірі 20 000,00 грн без жодних інших уточнень.

У відзиві на позовну заяву, який подано до надання суду доказів понесених витрат на правничу допомогу, відповідач вказував, що розмір гонорару визначений стороною відповідача та його адвокатом є значно завищеним щодо іншої сторони справи, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Відповідач, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, нагадує, що відшкодовуватись мають лише витрати, що мають розумний розмір, виходячи з конкретних обставин справи.

Також Украерорух повідомляв суд, що адвокатом Бращеєм Р. І. подано шість позовних заяв до відповідача з однаковим предметом позовних вимог, які знаходяться в провадженні Господарського суду Київської області. Відповідач вважає, що витрати позивача є значно завищені та не містять детального розрахунку понесених адвокатом витрат.

Рахунок фактура № 8/220822, на підставі якого платіжним дорученням № 2076 від 22.08.2022 перераховані кошти адвокатському бюро, не містить посилань на акт надання послуг № 8. В той же час, суд бере до уваги, що сам акт, що складено в той самий день зазначає розрахунковий документ, як рахунок на оплату № 8/220822. Таким чином позивачем підтверджено дійсність оплати послуг стосовно додаткової угоди №3. Судом встановлено, що адвокатом позивача здійснювалось представництво в суді, окрім позовною заяви, подано відповідь на відзив, заяву про зменшення позовних вимог. Позиція сторони розгорнуто наведена в процесуальних документах, висловлені також відповіді на аргументи відзиву, надано трактування обставин справи та бачення норм законів, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що суд не може вмішуватись в договірні відносини сторін. Водночас, сторона, яка клопоче про необхідність відшкодування витрат на правову допомогу повинна дотримуватись імперативних норм ГПК України, які чітко вказують на важливість належного обгрунтування розміру витрат на правничу допомогу. Так положення ч. 3 статті 126 ГПК України покладає на учасника справи обов`язок подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, чого заявником у розумінні положень даної статті дотримано в повному обсязі не було.

Тож подаючи всі необхідні докази (навіть у випадку коли акти надання послуг не містять повного переліку наданих адвокатом послуг, без урахування часу витраченого на підготовку позову чи інших заяв в межах справи, часу на формування правової позицій сторони) із заявника не знімається обов`язок довести і обґрунтувати чому саме такий розмір правової допомоги узгоджено сторонами. В разі коли договором не встановлено умови про деталізований розрахунок наданих адвокатом послуг, суд також не позбавляється обов`язку встановлювати який розмір витрат на правову допомогу є обгрунтованим. В іншому разі на іншу сторону спору покладається необгрунтований тягар у вигляді витрат на правову допомогу адвокатом опонента, яка не була необхідна в межах судової справи.

Суд акцентує увагу на положеннях частини 5 статті 129 ГПК України, відповідно до яких суд також має враховувати безпідставне завищення позивачем позовних вимог. Як вже з`ясовано вище, адвокат позивача всупереч умов договору нарахував відповідачу вдвічі завищений розмір пені, а тому такі дії представника позивача обґрунтовано визнано судом першої інстанції недобросовісними.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо часткового стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 13 300,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2022 у справі № 911/1405/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2022 у справі № 911/1405/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №911/1405/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз