Розглянувши апеляційну скаргу відповідача, Західний апеляційний суд встановив наступне.

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОТП ЛІЗИНГ» (надалі - Позивач/Лізингодавець/Кредитор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС» (надалі - Відповідач 1 / Лізингоодержувач / Боржник) було укладено договір фінансового лізингу № 7505-SМЕ-FL від 14 вересня 2020 року (надалі - Договір).

Згідно із пунктом 1.1. Договору, Позивач на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) (надалі - Договір купівлі-продажу) зобов`язується набути у власність Лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, а саме сівалку VADERSTAD ТЕМРО ТРF 8, 2019 року виготовлення, серійний № ТРР0001991 (надалі - Предмет лізингу), а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, зокрема, на підставі Договору купівлі-продажу придбав та передав Відповідачу в платне володіння та користування Предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі до Договору від 24 вересня 2020 року (додається).

Згідно пункту 5.1. Договору, Відповідач сплачує Позивачу лізингові платежі відповідно до Договору, а також вартість послуг за організацію фінансування, яка зазначається у Додатку№2 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 5.5. Договору, змінна частина Винагороди кожного періодичного лізингового платежу, яка зазначена в Графіку, змінюється пропорційно зміні ставки EURIBOR на період 1 місяць для Євро на перший робочий день місяця періодичного лізингового платежу по відношенню до ставки EURIBOR, зазначеної в Додатку №2 до Договору.

Пунктом 5.14. Договору встановлено, що всі суми одержані Лізингодавцем від Лізингоодержувача або третьої особи за Лізингоодержувача будуть зараховуватись в наступному порядку:

1) погашення неустойки (штраф, пеня) за порушення Лізингоодержувачем зобов`язань за Договором;

2) сплата прострочених інших платежів за Договором;

3) погашення прострочених Лізингових Платежів (починаючи з суми найдавнішої несплати);

4) сплата поточних Лізингових Платежів.

Лізингодавець має право змінювати порядок погашення заборгованості, якщо останній вважає це за необхідне. У разі перерахування Лізингоодержувачем платежів за цим Договором (як періодичних лізингових платежів, так і комісій, неустойки, простроченої заборгованості) в порушення вищевказаної черговості, Лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від Лізингоодержувача кошти, відповідно до черговості, викладеної у цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а Лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це підписуючи цей Договір.

Пунктом 8.2.1. Договору передбачено, за порушення обов`язку зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення та відшкодовує всі збитки, завдані Лізингоодержувачем Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чиним законодавством України, припиняється через вісімнадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися. Сплата пені не звільняє Лізингоодержувача від обов`язків за даним Договором.

В якості засобу забезпечення виконання зобов`язань Відповідача 1 за Договором, між Позивачем та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТИР-АГРОТЕХ» (надалі - Відповідач 2 / Поручитель) укладено договір поруки № 7505/GА від 10 вересня 2021 року (надалі - Договір поруки).

Статтею 1 Договору поруки встановлено наступне:

« 1.1. За цим Договором Поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником його Боргових зобов`язань перед Кредитором за Договором лізингу (зобов`язань Відповідача 1 перед Позивачем щодо сплати лізингових платежів, сплати комісії, штрафних санкцій, витрат та збитків Позивача (включаючи, але не обмежуючись, неодержані доходи) у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем 1 своїх зобов`язань перед Позивачем за Договором, та інших платежів, якщо такі матимуть місце) в повному обсязі таких зобов`язань.

1.2. Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання Боргових Зобов`язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно.

1.3. Поручитель згоден, що його зобов`язання за цим Договором є безумовним та не залежить від можливості примусового стягнення за Договором лізингу, або відсутності будь-якої дії Кредитора щодо стягнення за Договором лізингу, або відмови Кредитора від примусового стягнення за будь-яким положенням Договору лізингу, або від отримання будь-якого рішення суду проти Боржника або будь-якої дії, яка могла б звільнити Поручителя від відповідальності за цим Договором».

Відповідно до статті 5 Договору поруки передбачено наступне:

« 5.1. Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (дата Договору) і діє до повного виконання Боргових Зобов`язань за Договором лізингу.

5.2. Відповідальність Поручителя припиняється лише після виконання Боргових Зобов`язань Боржником в повному обсязі».

Пунктом 4.4. Договору поруки встановлено, що обов`язок Поручителя виконати Боргові Зобов`язання виникає при отриманні від Кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою Поручителем, якщо Кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому Договорі. Для дійсності вимоги Кредитор не зобов`язаний надавати Поручителю підтвердження невиконання Боргових Зобов`язань Боржником.

Позивач 08 вересня 2022 року надіслав Відповідачу 2 відповідну вимогу (докази надсилання додаються), про сплату Відповідачем 2 усієї заборгованості Відповідача 1 за Договором.

На підтвердження наявної заборгованості представлено довідку №031-01-3/370 від 20.09.2022 Святошинського відділення АТ «ОТП Банк» у м. Києві, довідку №031-01-3/369 від 20.09.2022 Святошинського відділення АТ «ОТП Банк» у м. Києві, рахунки на оплату та розрахунок суми позовних вимог.

Листом №153/08/Ю від 11.08.2022 відповідача 1 повідомлено про наявність заборгованості в розмірі 20 923,45 грн.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору фінансового лізингу.

Частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» порядок та умови набуття лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу у власність визначаються договором фінансового лізингу або зазначеним у такому договорі окремим договором купівлі-продажу (викупу) об`єкта фінансового лізингу, або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу. Лізингоодержувач має право набути у власність об`єкт фінансового лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань, за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором.

Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг маи?на.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупноі? плати за надання маи?на в маи?бутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати маи?но (товар) у власність другіи? стороні (покупцеві), а покупець прии?має або зобов`язується прии?няти маи?но (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК Украі?ни). Оскільки в силу особливостеи? регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг маи?но залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця за приписами частини другоі? статті 7 Закону Украі?ни «Про фінансовии? лізинг» є відсутність у лізингодавця обов`язку надати предмет лізингу в маи?бутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.

У справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв`язку із чим позивач скористався своі?м правом на відмову від договору та просив погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здіи?снення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.

Згідно із матеріалами справи, позивач 08 вересня 2022 року надіслав відповідачу-2 відповідну вимогу, про сплату відповідачем-2 усієї заборгованості відповідача-1 за Договором. У вказаній вимозі позивачем зазначено, що договір фінансового лізингу № 7505-SME-FL від « 14» вересня 2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ», вважається розірваним з « 23» серпня 2022 року.

Згідно із поданим позивачем графіком сплати лізингових платежів дата сплати останнього лізингового платежу є 25.08.2022, тобто після дати розірвання договору.

Пунктом 8.2.1. Договору передбачено, за порушення обов`язку зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення та відшкодовує всі збитки, завдані Лізингоодержувачем Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати латежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через вісімнадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися. Сплата пені не звільняє Лізингоодержувача від обов`язків за даним Договором.

Судом першої інстанції перевірено та підтверджується судом апеляційної інстанції, що розрахунки нарахування позивачем пені є арифметично правильними, а отже підлягають стягненню.

Відтак, сума яка підлягає задоволенню є 47 108,90 грн (42 710,05 грн заборгованість відповідача-1 до дати розірвання договору + 4 398,85 грн пеня).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1 та 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що факт наявності заборгованості у відповідача-1 перед позивачем в розмірі 47 108,9 грн належним чином доведений та документально підтверджений.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.