ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2023 року

справа № 380/3083/23

провадження № П/380/3113/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати наказ в/о начальника Львівської митниці від 06.02.2023 № 73-дс Про застосування дисциплінарного стягнення.

Ухвалою від 22.02.2023 суддя відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду в загальному позовному провадженні.

Ухвалою, постановленою в підготовчому засіданні 26.04.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за електроннимимитними деклараціями від 11.04.2022 № UА209180/2022/006395, № UА209180/2022/006361, № UА А209180/2022/006373, від 12.04.2022 № UА 209180/2022/006809 та від 13.04.2022 № UА 209180/2022/007763, позивач здійснив митне оформлення в режимі імпорту (випуску для вільного обігу) легкових автомобілів, які згідно з статтею 380 Митного кодексу України, попередньо були тимчасово ввезені на митну територію України (та до завершення митного оформлення у вільний обіг, знаходились на цій території в митному режимі тимчасового ввезення) громадянами-резидентами, які перебували на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном. Митне оформлення здійснене із звільненням від оподаткування митними платежами (ввізним митом, акцизним податком та податком на додану вартість), з застосуванням пільги за кодом « 311», на підставі пункту 9-11 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України та пункту 69.24 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Митне законодавство дозволяє зміну митного режиму на інший, вибраний декларантом, у зв`язку з чим розпочатий процес ввезення (переміщення) товарів зокрема в митному режимі тимчасового ввезення продовжується шляхом поміщення таких товарів їх в інший митний режим, зокрема імпорт (випуску для вільного обігу). Тому, вважає, що при зміні фізичною особою митного режиму тимчасове ввезення на митний режим імпорт (випуску для вільного обігу) є правомірним, при митному оформленні легкових автомобілів, звільнення від оподаткування митними платежами (ввізним митом, акцизним податком та податком на додану вартість), з застосуванням пільги за кодом « 311», на підставі пункту 9 - 11 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України та пункту 69.24 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки це також є операціями з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, у митному режимі «імпорту» та митне оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України для вільного обігу, при яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком та ввізним митом автомобілі легкові.

Крім того, зазначає, що Львівською митницею на виконання вимог листа ДМСУ від 15.04.2022 щодо правомірності митного оформлення зі звільненням від оподаткування митними платежами, передбачених Законом України від 24.03.2022 № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» транспортних засобів, які були фактично ввезені на митну територію України до вступу в дію Закону України № 2142-ІХ, було встановлено про правомірність дій працівників Львівської митниці та зазначено, що митне оформлення за даними деклараціями здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.

Також вказує, що керівником відділу ВМО № 2 митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_2 проведено консультації зі спеціалізованими підрозділами митниці та було прийнято рішення про можливість такого оформлення, що і було підтверджено в/о заступником начальника Львської митниці М. Терьохіном в листі від 22.04.2022 № 7.4,- 17/4/77/7. Вважає, що декларування та митне оформлення товарів по зазначених вище митних деклараціях здійснено правомірно, з дотриманням митного законодавства України, і без порушень, а тому і відсутні підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 10.03.2023 (вх. № 16437), у якому зазначає, що позивач здійснювала митні формальності за митною декларацією, якою оформлено товар, що перетнув митний кордон України до набрання чинності Законом № 2142-ІХ, а тому протиправно застосувала до нього податкову пільгу, передбачену вказаним Законом. Таким чином, державним інспектором ВМО № 2 митного поста «Городок» Львівської митниці Горішник Наталією Іванівною, всупереч вимогам пунктів 4.5 та 4.9 розділу IV Порядку, не було здійснено належної перевірки правильності застосування пільг в оподаткуванні за МД від 11.04.2022 № UА209180/2022/006395, що призвело до несплати митних платежів (безпосередньо під час митного оформлення) у загальній сумі 37 663,70 гривень. Аналогічні порушення допущено при митному оформленні транспортних засобів за митними деклараціями від № UА 209180/2022/006361, № UА209180/2022/006373, від 12.04.2022 № UА209180/2022/006809, від 13.04.2022 № UА209180/2022/007763.

Позивач подав відповідь на відзив. У поданій відповіді на відзив позивач зазначає, що товари, оформлені за митними деклараціями від 11.04.2022 № UА 209180/2022/006395, № UА 209180/2022/006361,№ UА 209180/2022/006373, від 12.04.2022 № UА 209180/2022/006809 та від 13.04.2022 № UА 209180/2022/007763 було пропущено на загальних підставах, без застосування звільнення від оподаткування ввізним митом, а у період дії Закону № 2142-ІХ (який набрав чинності 05.04.2022) декларантом було подано до митного оформлення електронні митні декларації, які після прийняття до оформлення, зареєстровані за відповідними номерами та за якими здійснено митне оформлення товарів, що ввозились на митну територію України зі звільненням від оподаткування ввізним митом, що відповідало умовам цього Закону. Те, що товари були пропущені через митний кордон України в пункті пропуску до набрання чинності Законом № 2142-ІХ не позбавляло платника податків використати податкову пільгу під час здійснення митного оформлення цих товарів 11.04.2022, 12.04.2022 та 13.04.2022, коли вже набрав чинності Закон № 2142-ІХ. Згідно з пунктом 30.3 статті 30 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

У судовому засіданні 10.05.2023 суд заслухав вступну промову представника позивача, представника відповідача, дослідив письмові докази та перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Наказом Львівської митниці від 27.12.2022 № 335-дс «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_3 » порушено дисциплінарне провадження стосовно державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Городок» Львівської митниці Горішник Н.І. на підставі доповідної записки начальника відділу митного оформлення «Стрий» митного поста «Львів-південний» Львівської митниці О. Марчишина від 16.12.2022 №7.4-28/11-01/331, за фактами, викладеними у доповідній записці.

Відповідно до наказу Львівської митниці від 26.09.2022 № 157 «Про проведення перевірки з окремих питань» із змінами внесеними наказами Львівської митниці від 25.10.2022 № 178 «Про продовження терміну проведення перевірки з окремих питань» , від 10.11.2022 № 190 «Про продовження терміну проведення перевірки з окремих питань» та від 02.12.2022 № 203 «Про продовження терміну проведення перевірки з окремих питань» для з`ясування обставин можливого недотримання посадовими особами відділів митного оформлення Львівської митниці вимог законодавства України та нормативно-правових актів при здійсненні митного контролю та оформлення товарів, транспортних засобів, про що складено відповідний акт про результати перевірки з окремих питань від 16.12.2022 № 7.4-28-10-01/75/330 (далі акт перевірки).

Згідно з актом перевірки за результатом опрацювання зауважень, викладених у доповідній записці директора Департаменту контролю та адміністрування митних платежів Держмитслужби Дмитра ПАДУНА від 15.09.2022 №15-01/818 (вх. Львівської митниці №31846/4-08 від 19.09.2022) встановлено наявність випадків недотримання норм Закону України від 24.03.2022 за № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» та пункту 2 частини першої статті 292 МК України. Так, при опрацюванні зазначених у доповідній записці оформлених ЕМД із застосуванням преференції за кодом « 311» встановлено випадки неправомірного звільнення від оподаткування транспортних засобів, фактично ввезених на митну територію України до дати набрання чинності Законом № 2142-ІХ.

Згідно з п. 6.2.3 акту перевіркою встановлено, що державним інспектором ВМО № 2 митного поста «Городок» Львівської митниці Горішник Наталією Іванівною за митною декларацією від 11.04.2022 № UA209180/2022/006395 здійснене митне оформлення товару « 1. Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, для перевезення пасажирів, марки: FORD, модель: FIESTA, рік випуску-2018, модельний рік-2019 ,дата введення в експлуатацію - 01.01.2019, ідентифікатор: 2FADP4BJ2KM101637, № кузова: НОМЕР_1 , № двигуна: невизначений, двигун - бензин, об`єм - 1596 см3, колісна формула - 4x2, місць включаючи водія - 5, дверей -4.» із наданням звільнення від оподаткування митними платежами (код пільги « 311»).

Всі митні формальності за даною митною декларацією здійснено державним інспектором ВМО № 2 митного поста «Городок» Львівської митниці Горішник Наталією Іванівною (ОНП Львівської митниці № 556, ПМК № 556).

Державним інспектором ВМО № 2 митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 , всупереч пунктів 4.5, 4.9 розділу IV Порядку, не було здійснено належної перевірки правильності застосування пільг в оподаткуванні за МД від 11.04.2022№ UA209180/2022/006395, що призвело до несплати митних платежів (безпосередньо під час митного оформлення) у загальній сумі 37 663,70 гривень.

Аналогічні порушення допущено при митному оформленні транспортних засобів за митними деклараціями № UA209180/2022/006361, № UA209180/2022/0063 73, від 12.04.2022 №UA209180/2022/006809, від 13.04.2022 № UA209180/2022/007763.

Митне оформлення транспортних засобів за митними деклараціями від 11.04.2022 № UA209180/2022/006395, № UA209180/2022/006361, № UA209180/2022/006373, від 12.04.2022 № UА209180/2022/006809, від 13.04.2022 № UA209180/2022/007763 здійснено державним інспектором ВМО № 2 митного поста «Городок» Львівської митниці Горішник Наталією Іванівною з порушенням умов, визначених Законом №2142 -XI, з порушенням вимог пункту 2 частини першої статті 292 Митного кодексу України та пунктів 4.5, 4.9 розділу IV Порядку, що призвело до надання преференцій на суму 208 110,41 грн.

Зазначене свідчить про можливе вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме - невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків.

Наказом в.о. начальника Львівської митниці О. Шахрая від 06.02.2023 № 73-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» до державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Позивач, не погоджуючись з вказаним наказом, звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтями 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3)забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4)здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5)управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6)управління персоналом державних органів; 7)реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну службу» вказаний Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною 6 вказаної статті.

Згідно з частиною 1 статті 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених згаданим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому згаданим Законом.

Частиною 1 статті 65 Закону України «Про державну службу» передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених згаданим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Одним з видів дисциплінарних проступків є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (пункт 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу»).

Згідно з положеннями частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини 2 статті 65 згаданого Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Згідно з приписами частини 1 статті 67 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

Оскаржене рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани прийняте, у зв`язку зі вчиненням дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 під час митного оформлення товару за митними деклараціями від 11.04.2022 № UА209180/2022/006395, № UА209180/2022/006361, № UА209180/2022/006373, від 12.04.2022 № UА209180/2022/006809 та від 13.04.2022 № UА209180/2022/007763 не здійснила належної перевірки правильності застосування пільг в оподаткуванні, чим порушила вимоги Закону України від 24.03.2022 № 2142-ІX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», пункту 2 частини першої статті 292 МК України, пунктів 4.5 та 4.9 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631.

Законом України від 24.03.2022 № 2142-IX (який набрав чинності 06.04.2022) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» внесено до Податкового кодексу України такі зміни:

У розділі XX «Перехідні положення»: пункт 69 підрозділу 10 доповнено підпунктом 69.24 такого змісту: «Тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту».

Також, згаданим Законом 2142-ІХ, згідно з його Прикінцевими та перехідними положеннями, внесено зміни до МК України у розділі XXI «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено, зокрема, пунктом 9-11 такого змісту:

« 9-11. Установити, що тимчасово, на період з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», але не раніше 1 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, здійснюється з урахуванням таких особливостей:

1) звільняються від оподаткування ввізним митом: автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, які ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу.

Суд встановив, що транспортні засоби, оформленні за митними деклараціями від 11.04.2022 № UА209180/2022/006395, № UА209180/2022/006361, № UА209180/2022/006373, від 12.04.2022 № UА209180/2022/006809 та від 13.04.2022 № UА209180/2022/007763, ввезені на митну територію України до початку дії Закону України від 24.03.2022 № 2142-IX в режимі тимчасового ввезення.

Митний режим - це комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Частиною 1 статті 75 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митний режим імпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на лі шині її території.

Відповідно до частини 3 статті 75 МК України для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари; 2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту; 3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, при імпорті товари не просто переміщуються через митний кордон України, а саме випускаються для вільного обігу на митній території України.

Кожний митний режим відповідає меті переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Водночас митне законодавство дозволяє зміну митного режиму на інший, вибраний декларантом, у зв`язку з чим розпочатий процес ввезення (переміщення) товарів зокрема в митному режимі тимчасового ввезення продовжується шляхом поміщення таких товарів в інший митний режим, зокрема імпорт (випуску для вільного обігу) (стаття 71 МК України).

Отже, при зміні фізичною особою митного режиму з тимчасового ввезення на митний режим імпорт (випуску для вільного обігу) є правомірним.

Тому, транспортні засоби, оформлені за митними деклараціями від 11.04.2022 № UА209180/2022/006395, № UА209180/2022/006361, № UА209180/2022/006373, від 12.04.2022 № UА209180/2022/006809 та від 13.04.2022 № UА209180/2022/007763 пропущені на загальних підставах, без застосування звільнення від оподаткування ввізним митом, а у період дії Закону № 2142-IX (який набрав чинності 05.04.2022) декларант змінив режим «тимчасового ввезення» на режим «імпорту» та подав до митного оформлення електронні митні декларації, які після прийняття до оформлення, зареєстровані за відповідними номерами та, відповідно, здійснено митне оформлення товарів, що ввозились на митну територію України зі звільненням від оподаткування ввізним митом.

Згідно з статтею 1 МК України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, згаданого Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 вказаного Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання згаданого Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються вказаним Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Статтею 3 МК України визначено особливості застосування законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, і частиною 1 згаданої статті передбачено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Суд, проаналізувавши митні декларації від 11.04.2022 № UА209180/2022/006395, № UА209180/2022/006361, № UА209180/2022/006373, від 12.04.2022 № UА209180/2022/006809 та від 13.04.2022 № UА209180/2022/007763, встановив, що такі прийняті до митного оформлення 11.04.2022, 12.04.2022 та 13.04.2022 відповідно, а тому до вказаних правовідносин підлягає застосуванню редакція Закону від 24.03.2022 № 2142-IX, яка передбачала звільнення від оподаткування.

Відповідно до частини 4 статті 3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Згідно зі статтею 74 МК України митний режим імпорту (випуску для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Статтею 270 МК України встановлено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом встановлюються згаданим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються згаданим Кодексом.

Відповідно до статті 278 МК України, пункту 187.8 статті 187 та пункту 216.4 статті 216 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати митних платежів (в тому числі мита) у разі ввезення товарів на митну територію України є зокрема дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення.

Статтею 281 МК України передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України зокрема - у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом.

Згідно зі статтею 292 МК України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до згаданого Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України:

1) товари не є об`єктом оподаткування митними платежами;

2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано;

3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії такого режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.

Статтею 294 МК України встановлено, що об`єкт та база оподаткування митними платежами під час переміщення товарів через митний кордон України визначаються відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України.

Згідно зі статтею 295 МК України митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи. Для цілей нарахування митних платежів застосовуються ставки, що діють на день подання митному органу митної декларації на товари, а в разі якщо митне оформлення здійснюється без подання митної декларації, - на день його здійснення.

Частиною 1 статті 300 МК України встановлено, що умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються згаданим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому згаданим Кодексом.

Пунктом 30.1 статті 30 Податкового кодексу України встановлено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 згаданої статті. Згідно з п.30.2 статті 30 Податкового кодексу України - підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Пунктом 30.3 статті 30 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що пропуск товару через митний кордон України в пункті пропуску до набрання чинності Законом № 2142-IX не позбавляє платника податків права на використання податкової пільги під час здійснення митного оформлення таких товарів 11.04.2022, 12.04.2022 та 13.04.2022, тобто в період дії Закону України №2142-IX, оскільки згідно з пунктом 30.3 статті 30 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Суд також наголошує, що виникнення податкових зобов`язань зі сплати митних платежів (в тому числі мита) пов`язано із датою подання митному органу митної декларації для митного оформлення у разі ввезення товарів на митну територію України, як це передбачено МК України та Податкового кодексу України (статті 278 МК України, пункт 187.8 статті 187 та пункт 216.4 статті 216 Податкового кодексу України).

Спірні митні декларації подані до митного оформлення 11.04.2022, 12.04.2022 та 13.04.2022 відповідно, тобто в період дії пільг, передбачених Законом № 2142-IX, який набрав чинності 05.04.2022.

Суд встановив, що задекларований товар ввезений на митну територію України до набрання чинності Законом України № 2142-IX, однак тоді не оформлявся в митному режимі імпорт, і лише після митного оформлення випущений для вільного обігу на митній території України, а отже лише після цього завершена вся сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів через митний кордон України, що свідчить про можливість поміщення транспортних засобів в режим імпорт та його випуск для вільного обігу на митній території України.

З урахуванням викладеного, суд висновує про правомірність дій позивача при митному оформленні декларацій від 11.04.2022 № UА209180/2022/006395, № UА209180/2022/006361, № UА209180/2022/006373, від 12.04.2022 № UА209180/2022/006809 та від 13.04.2022 № UА209180/2022/007763, які вчинені з дотриманням митного законодавства України, зокрема вимог Закону № 2142-IX від 24.03.2022, та відсутність підстав для відмови у митному оформленні у митного органу.

Щодо дотримання принципу належного урядування при здійсненні митних формальностей позивачем, суд зазначає таке.

Згідно з поясненнями ОСОБА_2 начальника відділу МО № 3 митного поста "Залізничний" Львівської митниці враховуючи спірність питання щодо митного оформлення транспортних засобів зі звільненням від оподаткування передбаченим Законом України № 2142-IX проінформовано в.о. першого заступника начальника Львівської митниці. За результатами консультації зі спеціалізованими підрозділами керівництвом митниці було прийнято рішення про можливість такого оформлення.

У листі В.о. начальника Львівської митниці Д.Меньшикова від 03.08.2022 № 7.4-1-25/4/14952 «Про надання інформації», зазначено, що на думку МПКМВ та МТРЗЕД при звільненні від оподаткування товарів, що ввозяться на умовах Закону № 2142-IX, підлягають сплаті до Державного бюджету митні платежі нараховані на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення.

Дії позивача під час митного оформлення товару за митними деклараціями від 11.04.2022 № UА209180/2022/006395, № UА209180/2022/006361, № UА209180/2022/006373, від 12.04.2022 № UА209180/2022/006809 та від 13.04.2022 № UА209180/2022/007763 повністю узгоджувалися з позицією представників митного орану, викладеною у згаданих листах.

Водночас, притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності відповідач надав іншу правову оцінку правильності застосування пільг при здійсненні митних формальностей при митному оформленні легкових автомобілів, які ввезені на митну території України до набрання чинності Законом України № 2142-ХІ, хоча митне оформлення відбулося після набрання чинності згаданого Закону.

Таким чином, з урахуванням змісту принципу належного урядування, суд вважає, що зміна митним органом правової оцінки щодо здійснення митних формальностей при митному оформленні легкових автомобілів, які ввезені на митну території України до набрання чинності Законом України № 2142-ХІ є непослідовною та суперечливою, що спричинило безпідставне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Також, суд зауважує, що на момент проведення митних оформлень не було надано жодних роз`яснень інспекторам, що унеможливлює притягнення інспектора, який провів таке митне оформлення до дисциплінарної відповідальності.

Щодо підстав застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до позивача, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених згаданим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Одним з видів дисциплінарних проступків є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (пункт 5 частини 2 вказаної статті).

Згідно з частиною 1 статті 67 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Таким чином, дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо).

Відповідач, застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення, зокрема виходив з того, що вчинення позивачем протиправних дій при здійсненні митних формальностей призвело до зменшення надходжень до державного бюджету на суму 208 110,41 грн.

Проте, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували зменшення надходжень до державного бюджету у вказаному розмірі.

Крім того, висновок відповідача про зменшення надходжень до державного бюджету внаслідок дій позивача, ґрунтується не на дійсних обставинах, а на припущеннях, оскільки в разі застосування відповідних ставок мита, зазначені транспортні засоби могли б бути вивезені за межі митної території України, митне оформлення таких би не здійснювалося.

Також відповідач не надав суду жодних доказів того, що позивач мав намір, бажання і мету усупереч законодавству зменшити надходження до державного бюджету внаслідок здійснення митних формальностей.

З наданих до суду матеріалів видно, що проведенню митного оформлення передували обговорення і консультації з керівництвом Львівської митниці, лише після проведення яких, позивач здійснив митне оформлення товару за спірними деклараціями.

Таким чином, відповідач не довів, що в діях позивача при здійсненні митних формальностей містилися ознаки суб`єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, а саме вини.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржений наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідач не врахував усі дійсні обставини справи при проведенні дисциплінарного провадження, результати якого стали підставою для видання оскаржуваного наказу.

Як наслідок відповідач дійшов помилкового висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, і відповідно про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, тому наказ в.о. начальника Львівської митниці О.Шахрая від 06.02.2023 № 73-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення», є не обґрунтованим та підлягає скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Львівської митниці О.Шахрая від 06.02.2023 № 73-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення».

3. Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1073,60 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 26.05.2023.

Суддя Кедик М.В.