ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року м. Житомир справа № 240/11196/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 30 Окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького/Військової частини НОМЕР_1 , Світловодського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому, з урахуванням уточнюючих позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність 30 Окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького/військова частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 25 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 грудня 2019 року;

- зобов`язати 30 Окрему механізовану бригаду ім. князя Костянтина Острозького/військова частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 25 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 грудня 2019 року;

- визнати протиправною бездіяльність 30 Окремої механізованої бригатщ ім. князя Костянтина Острозького/військова частина НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати підйомної допомоги, у зв`язку з укладанням контракту в іншій місцевості і переїздом до нового місця служби, за період з 25.12.2016 року по 18.12.2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 грудня 2019 року;

- зобов`язати 30 Окрему механізовану бригаду ім. князя Костянтина Острозького/військова частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити підйомну допомогу у зв`язку з укладанням контракту в іншій місцевості і переїздом до нового місця служби, за період з 25.12.2016 по 18.12.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 грудня 2019 року;

- визнати протиправною бездіяльність 30 Окремої механізованої бригатщ ім. князя Костянтина Острозького/військова частина НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2018- 2019 роки;

- зобов`язати 30 Окрему механізовану бригаду ім. князя ОСОБА_2 /військову частину нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.12.2019;

- визнати протиправною бездіяльність 30 Окремої механізованої бригади ім. князя ОСОБА_2 /військової частини щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період 25.12.2016 по 18.12.2019 та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 25 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року;

- зобов`язати 30 Окрему механізовану бригаду ім. князя ОСОБА_2 /військову частину нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період 25.12.2016 по 18.12.2019 та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.12.2019;

- стягнути з 30 Окремої механізованої бригади ім. князя ОСОБА_2 /військової частини середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 грудня 2019 року по 17 січня 2020 року за грошове забезпечення за грудень 2019 року, в сумі 13618,80 грн., середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 грудня 2019 року по дату подачі позову, в сумі 94423,68 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність та протиправними дії 30 Окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького/військова частина НОМЕР_1 та Світловодського об`єднаного міського військового комісаріату щодо не внесення до послужного списку ОСОБА_1 (в обох примірниках особової справи) 18.12.2019 в день видання наказу №311 (по стройовій частині) від 18.12.2019, обов`язкові записи на підставі цього наказу: всі періоди ротацій і перебування позивача в зоні бойових дій, відомості про травму і контузію позивача, нагороди і навчання позивача, а також невиправлення помилки у місті народження позивача та не перевірці відомостей, внесених до полослужного списку відповідальною особою, направлення неперевіреного послужного списку без внесених відомостей відповідачу 2 відповідачем 1 і прийняття такого послужного списку відповідачем 2.

- зобов`язати 30 Окрему механізовану бригаду ім. князя ОСОБА_2 /військову частину та Світловодський об`єднаний міський військовий комісаріат привести у відповідність до Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №333 від 26.05.2014 послужний список ОСОБА_1 із внесенням наступних обов язкових записів:

- на сторінці 2 розділ «місце народження» замість зазначеного відповідачем І місця народження позивача «смт. Василівна м. Світловодськ Кіровоградської області» виправити на місце народження позивача «смт. Власівка м. Світловодськ Кіровоградської області»;

- на сторінки 5 у розділі 12 проходження дійсної військової служби внести відомості про виконання обов`язків командира бойової машини механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону з 14.01.2019 року по 18.12.2019, зазначити проходження навчання позивача без відриву від служби і отриману в результаті цього навчання військову спеціальність, а саме: у період з 05.09.- 17.10.2018за спеціальністю механік-водій бмп у в/ч НОМЕР_2 , згідно наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 17.10.2018 №3946; з 18.10.2018 по 27.10.2018 отримав суміжну спеціальність механік водій бмп-2 згідно наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 17.10.2018 №4076;

- на сторінці 6 у розділі 14 «Поранення, контузії, опіки і отруєння, що отримані в боях та їх характер. Коли і де отримав.» зазначити бойове поранення, 1 контузію позивача отримані в бою під час перебування в ООС і її наслідки, дату та місце отримання, а саме: під час виконання бойового завдання із забезпечення територіальної цілісності і захисту Вітчизни, незалежності України, 26.03.2019 отримав бойову травму, а саме: акубаротравма, посттравматичний розрив лівої барабанної перетинки, змішана двобічна приглуховатість, закрита черепно-мозкова травма від 26.03.2019, струс головного мозку, наслідки втрата працездатності 15% (довідка МСЕК №008035 від 10.02.2020, довідка військово-лікарської комісії №2843 від 2.2019,довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №3288 від 24.04.2019 (№882), довідка від 0.04.2019 №2373 про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення 26.03.2019 року, наказ про підсумки службового розслідування від 24.04.2019 №882);

- на сторінці 6 у розділі 15 зазначити відзнаки Президентом України позивача і дату їх присвоєння позивачу;

- на сторінці 8 зазначити вірну дату складання послужного списку на дату звільнення позивача 18 грудня 2019 року та засвідчити підписом офіцера в підтвердженні правильності складеного послужного списку;

- на сторінці 9 в розділі участь у війнах та бойових діях із забезпечення територіальної цілісності, безпеки, оборони і захисту Вітчизни, незалежності України зазначити період перебування в АТО/ ООС за останні ротації 2018 року та весь 2019 р., а саме: з 14.01.2019 - 09.03.2019, з 20.03.2019-26.03.2019, з 24.04.2019-27.06.2019, з 13.07.2019 -11.09.2019;

- стягнути з 30 Окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького/військову частину та Світловодського об`єднаного міського військового комісаріату на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань, моральну шкоду в сумі 1000 євро, що в еквіваленті на національну валюту становить 30400,00 грн. моральної шкоди;

- стягнути з відповідачів на користь позивача за асигнувань судові витрати пов`язані із наданням позивачу у даній справі в сумі 10089,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій та рішень відповідачів щодо відмови у виплаті грошового забезпечення у вигляді компенсації за неотримані додаткові відпустки, матеріальної допомоги, підйомної допомоги, щодо невідповідного заповнення особових документів позивача, щодо бездіяльності і неправомірних дій в частині внесення виправлень в послужний список і неприведення послужного списку у відповідність до закону.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 21 жовтня 2020 року.

Відповідач - Світловодський об`єднаний міський військовий комісаріат подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує та зазначає, що 20.12.2019 року при взятті військовослужбовця ОСОБА_1 на військовий облік у Світловодському ОМВК посадовими особами було здійснено перевірку (звірку) та уточнення військово-облікових даних на підставі військово-облікових документів, які надав військовослужбовець (військовий квиток, обліково-послужна картка та припис). У військово-облікових документах були здійснені записи, які засвідчені підписом командира Військової частини НОМЕР_1 та скріплені гербовою печаткою. Особова справи позивача, яка надійшла 19.02.2020 року до Світловодського об`єднаного міського військового комісаріату була облікова у книзі реєстрації особових справ військовослужбовців за контрактом та передана на зберігання. Вважає, що Світловодський об`єднаний міський військовий комісаріат діяв у відповідності до чинного законодавства не порушуючи прав позивача, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоовленні позовних вимог. Зауважив, що під час звільнення з військової служби та проведення усіх розрахунків та виплат позивачу Військової частиною НОМЕР_1 у позивача не виникло ніяких заперечень. Вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

21.10.2020 року підготовче засідання не відбулося з технічних причин. Наступне підготовче засідання призначено на 11.11.2020 року.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій просить задовольнити позовні вимоги, з мотивів, викладених у позовній заяві.

11.11.2020 року підготовче засідання не відбулося з технічних причин. Наступне підготовче засідання призначено на 02.12.2020 року.

02.12.2020 року у підготовчому засіданні судом надано представнику позивача термін для подання уточненої позовної заяви. Оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20.01.2021 року.

20.01.2021 року представником позивача подано уточнену позовну заяву.

У зв`язку із поданням клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, розгляд справи відкладено на 11.02.2021 року.

11.02.2021 року розгляд справи не відбувся з технічних причин. Наступне судове засідання призначено на 11.03.2021 року.

У зв`язку з внесенням виправлень у послужний список позивача, а також заміною правонаступника з Світловодського об`єднаного міського військового комісаріату на Світловодський об`єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки позивачем подано уточнену позовну заяву в остаточній редакції, прохальна частина якої викладена наступним чином:

- визнати протиправною бездіяльність 30 Окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького/військова частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 25 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 грудня 2019 року;

- зобов`язати 30 Окрему механізовану бригаду ім. князя Костянтина Острозького/військова частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 25 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 грудня 2019 року;

- визнати протиправною бездіяльність 30 Окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького/військової частини щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у зв`язку з укладанням контракту в іншій місцевості і переїздом до нового місця служби, за період з 25.12.2016 року по 18.12.2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 грудня 2019 року;

- зобов`язати30 Окрему механізовану бригаду ім. князя Костянтина Острозького/військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу у зв язку з укладанням контракту в іншій місцевості і переїздом до нового місця служби за період з 25.12.2016 по 18.12.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 грудня 2019 року;

- визнати протиправною бездіяльність 30 Окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького/військової частини щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2018- 2019 роки;

- зобов`язати30 Окрему механізовану бригаду ім. князя Костянтина Острозького/військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_1 нарахувати і виплатити матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2018- 2019 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.12.2019 року;

- визнати протиправною бездіяльність 30 Окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького/військової частини щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 25.12.2016 по 18.12.2019 та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 25 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року;

- зобов`язати 30 Окрему механізовану бригаду ім. князя Костянтина Острозького/військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 25.12.2016 по 18.12.2019 та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.12.2019;

- стягнути з 30 Окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького/військової частини на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 грудня 2019 року по 17 січня 2020 року за грошове забезпечення за грудень 2019 року, в сумі 13618,80 грн., середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 грудня 2019 року по дату подачі позову, в сумі 94423,68 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність та протиправними дії відповідачів 30 Окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького/військова частина НОМЕР_1 та Світловодського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не внесення до послужного списку ОСОБА_1 (в обох примірниках особової справи) 18.12.2019вдень видання наказу №311 (по стройовій частині) від 18.12.2019, обов`язкові записи на підставі цього наказу: всі періоди ротацій і перебування позивача в зоні бойових дій, відомості про травму і контузію позивача, нагороди і навчання позивача, а також своєчасного не виправлення помилки у місті народження позивача та не перевірці відомостей, внесених до послужного списку відповідальною особою, направлення не перевіреного послужного списку без внесених відомостей відповідачу 2 відповідачем 1 і прийняття такого послужного списку відповідачем 2;

- стягнути з відповідачів 30 Окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького/військова частина НОМЕР_1 та Світловодського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань, 30400,00 грн. моральної шкоди;

- стягнути з відповідачів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги позивачу у даній справі в сумі 10089,60 грн.

11.03.2021 розгляд справи відкладено на 07.04.2021 року у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

07.04.2021 розгляд справи відкладено на 21.04.2021 року з технічних причин.

21.04.2021 розгляд справи відкладено на 12.05.2021 року з технічних причин.

12.05.2021 розгляд справи відкладено на 26.05.2021 року у зв`язку з поданим клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

26.05.2021 року розгляд справи відкладено на 09.06.2021 року з технічних причин.

09.06.2021 року розгляд справи відкладено на 23.06.2021 року у зв`язку з поданим клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

23.06.2021 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче засідання, призначено рогляд справи по суті на 21.07.2021 року.

21.07.2021 розгляд справи відкладено на 15.09.2021 року у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

15.09.2021 року розгляд справи відкладено на 13.10.2021 року з технічних причин.

13.10.2021 року розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, наступне судове засідання призначено на 17.11.2021 року.

17.11.2021 року протокольною ухвалою суду подальший вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтвердежно, що 06.10.2016 року позивач був призваний на строкову військову службу до Військової частини НОМЕР_3 - навчальний центр Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Збройних Сил України, м. Львів).

15.12.2016 року переведений на контрактну службу у зв`язку із укладанням контракту із Військовою частиною НОМЕР_1 терміном до кінця особливого періоду.

З 26.12.2016 року по 31.05.2017 року, з 28.10.2017 року по 13.03.2018 року, з 29.03.2018 року по 30.04.2018 року, позивач проходив військову службу в зоні АТО на першій лінії оборони і виконував бойові завдання із забезпечення територіальної цілісності і захисту Вітчизни, незалежності України, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях, згідно наказів командира Оперативно-тактичного угрупування «Маріуполь» (по стройовій частині) №364 від 30.12.2016, №158 від 07.06.2017, згідно наказів командира Оперативно-тактичного угрупування «Донецьк» (по стройовій частині) №303 від 30.10.2017, №75 від 24.03.2018, №86 від 06.04.2018, №109 від 29.04.2018.

3 30.04.2018 року по 26.06.2018 року, з 14.01.2019 року по 09.03.2019 року, з 20.03.2019 року по 26.03.2019 року, з 24.04.2019 року 27.06.2019 року, з 13.07.2019 року по 11.09.2019 року, проходив військову службу в зоні ООС на першій лінії оборони і виконував бойові завдання із забезпечення територіальної цілісності, безпеки, оборони і захисту Вітчизни, незалежності України, згідно наказів командира Оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) №1 від 30.04.2018, №56 від 29.06.2018, згідно наказів командира Оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) №21 від 24.01.2019 року, №63 від 14.03.2019, №75 від 28.03.2019, №105 від 02.05.2019, №168 від 11.07,2019, № 174 від 18.07,2019, №224 від 14.09.2019.

Також, судом встановлено, що при проходженні служби позивач був нагороджений відзнакою Президента України.

Проходив навчання без відриву від служби у період з 05.09.2018 року по 17.10.2018 року за спеціальністю механік-водій бмп у в/ч НОМЕР_2 , згідно наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 17.10.2018 №3946.

З 18.10.2018 року по 27.10.2018 року отримав суміжну спеціальність механік водій бмп-2 згідно наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 17.10.2018 №4076. Вказане підтверджується записами у військовому квитку позивача.

15.12.2018 року уклав із в/ч НОМЕР_1 контракт про проходження військової служби терміном на один рік з аналогічними умовами соціальних гарантій раніше підписаному позивачем контракту.

За весь час служби перебував у щорічних основних відпустках за 2017-2018 роки, за 13 діб щорічної основної відпустки за 2019 рік позивачу було виплачено грошову компенсацію після запитів у січні 2020 року (лист в/ч НОМЕР_4 від 28.01.2018 №999).

Під час виконання бойового завдання із забезпечення територіальної цілісності і захисту Вітчизни, незалежності України, 26.03.2019 позивач був поранений і отримав бойову травму, а саме: акубаротравма, посттравматичний розрив лівої барабанної перетинки, змішана двобічна приглуховатість, закрита черепно-мозкова травма від 26.03.2019, струс головного мозку, що підтверджується довідкою МСЕК №008035 від 10.02.2020, випискою Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Міністерства оборони України з медичної карти стаціонарного хворого №2932 від 08.04.2019, виписним епікризом з медичної карти стаціонарного хворого №671 від 26.03.2019, випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Військової частини НОМЕР_5 Міністерства оборони України №7044 від 17.12.2019 року довідкою військово-лікарської комісії №2843 від 17.12.2019, довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №3288 від 24.04.2019 (№882), довідкою від 0.04.2019 №2373 про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення 26.03.2019 року, наказом про підсумки службового розслідування від 24.04.2019 року №882 та актом службового розслідування.

Під час проходження військової служби житлом не забезпечувався, що підтверджується довідкою КЕЧ Військової частини НОМЕР_1 про забезпечення житлом (форма додаток 17) від 25.03.2020 № 56 та листом КЕЧ Військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2020 №519.

При звільненні грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки (за 2017, 2018, 2019 роки) передбаченої ст. 16-2 Закону України Про відпустки, ст. ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також п. З розділу XXXI Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, не отримував.

При укладанні і зміні контракту в Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги затверджений наказом Міністерства оборони України №45 від 05.02.2018року та у зв`язку із призначенням на посаду не за місцем проживання, не отримував, хоча службу проходив не за місцем проживання і житлом забезпечений не був.

Премії за весь час служби отримав чотири рази, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 від 04.03.2020 №1817.

Одноразову грошову допомогу відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 р. N 499 (із змінами), у зв`язку із встановленням відсотку втрати працездатності у розмірі 15%, не отримував (лист в/ч НОМЕР_1 ).

Матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 роки не отримував (лист в/ч НОМЕР_1 від 28.01.2020 №999).

Позивач зазначив, що не дивлячись на те, що позивач підписав контракт з відповідачем не за місцем свого проживання і призвався з Кіровоградської області, уклав контракт із військовою частиною в м. Новоград-Волинський Житомирської області підйомна допомога йому виплачена не була (лист в/ч НОМЕР_1 від 28.01.2020 №997) .

24.10.2019 позивачем подано рапорт на звільнення згідно п.п. а п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням контракту. При цьому, позивач просив направити його особову справу до Світловодського ОМВК Кіровоградської області. Був згоден на проходження ВЛК.

Згідно наказу командира 30 Окремої Механізованої бригади від 16.12.2019 №212-рс позивача звільнено у запас згідно п.п. а п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв язку із закінченням контракту з направленням особової справи до Світловодського ОМВК Кіровоградської області.

Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2019 №311 позивача звільнено у запас згідно п.п. а п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв язку із закінченням контракту з направленням особової справи до Світловодського ОМВК Кіровоградської області.

Позивач при звільнені отримав лише припис до військкомату, а вищевказані виплати при звільнені позивачу проведені не були.

У зв`язку з необхідністю подальшого оформлення пільг, постановки на облік в Центрі зайнятості, на квартоблік, тощо, позивачу, адвокатом направлено на адресу Вйськової частини НОМЕР_1 запити із вимогами терміново надати необхідні для цього документи. Також на адресу військової частини НОМЕР_1 направлено окремо адвокатський запит із проханням терміново видати заповнену трудову книжку позивача із бланком чистої трудової книжки.

Листом від 28.01.2020 №1000 Військова частина НОМЕР_1 частково задовольнила запит адвоката і надала часткові відповіді на поставлені питання і вибірково надала документи по 15 пунктах запиту.

На адвокатський запит від 10.02.2020 № 03/07-0-/2019 Новоград-Волинською КЕЧ району надано відповідь про необхідність надання належно завіреного послужного списку військовослужбовця і копії паспорту військовослужбовця з пред`явленням оригіналу паспорту для отримання довідки про незабезпечення житлом для постановки на квартирний облік. У зв`язку з чим, адвокатом здійснено запити відповідачам.

Встановлено, шо трудову книжку Військова частина НОМЕР_1 направила позивачу листом від 04.02.2020 №1138, яку позивач отримав фактично засобами поштового зв`язку 04.03.2020.

Позивач зазначив, що на неодноразові запити адвоката, повний пакет документів військовою частиною так наданий і не був, відповіді на всі поставлені адвокатом питання надані не були (відповіді і документи військова частина надавала формально і вибірково), у зв`язку з чим позивач був змушений ще раз приїздити до частини, подавати рапорти, тощо, прикладати значних зусиль для отримання вказаних документів.

Після отримання пакету документів при звільнені, в березні 2020 року з`ясувалось, що особова справа позивача Військовою частиною НОМЕР_1 направлено до Світлодарського військомату (лист в/ч НОМЕР_1 від 04.03.2020 №1812).

Військовим комісаріатом було надано послужной список ОСОБА_1 , який не містив відомостей про останній рік служби, поранення, присвоєння звань та посад в період з 2018 по дату звільнення, не містив відомостей про нагороди та заохочення.

Також з`ясувалось, що послужний список на позивача в/ч НОМЕР_1 складено з порушеннями, не зазначено бойове поранення і період перебування в АТО/ООС за останні ротації 2018 року та весь 2019 р., не зазначено проходження навчання позивача в смт. Десна і отриману в результаті цього навчання військову спеціальність.

У подальшому, адвокатом направлено запит до Світловодського ОМВК щодо внесення виправлень до послужного списку позивача.

На адвокатський запит отримано 08.07.2020 відповідь Світловодського ОМВК щодо внесення виправлень до послужного списку позивача, завірену копію послужного списка на позивача та витяг із послужного списку.

Позивач зазначив, що не здійснено повний розрахунок при звільненні (включаючи додаткові відпустки, підйомну допомогу, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань), чиняться істотні перепони в отриманні соціальних гарантій, адже документи позивача, стосовно його проходження служби різняться через вчинені частиною помилки у військовому квитку, послужному списку, наказах при звільнені.

Позивач не отримав передбачені контрактом соціальні гарантії при проходженні публічної служби, а тому звернувся за захистом конституційних, трудових, соціальних прав при проходженні військової служби і при звільнені зі служби, до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 45 Конституції України установлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII).

Згідно зі статтею 1-2, частиною 1 статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 25.12.2016 року по 18.12.2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 грудня 2019 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 4 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» установлені такі види щорічних відпусток: 1) основна відпустка; 2) додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; 3) додаткова відпустка за особливий характер праці; 4) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 76 КЗпП України щорічні додаткові відпустки надаються працівникам: 1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; 2) за особливий характер праці; 3) в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Статтею 16-2 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР "Про відпустки" передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Пільги щодо надання учасникам бойових дій чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також щодо одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік визначені також і пунктом 12 статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі Закон №3551-XII).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, що гарантована державою для учасників бойових дій.

Статтею 5 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII) визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються, зокрема: поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Частиною 1 статті 83 КЗпП України закріплено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 24 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки».

Системно проаналізувавши вищевказані норми чинного законодавства та обставини справи, які підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що при звільненні зі служби позивач, який є учасником бойових дій, мав право на отримання грошової компенсації за не використану ним 2021 році додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином, вказаною нормою передбачено право працівника, який звільняється, на отримання грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

При цьому, згідно пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» до щорічних відпусток належать: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Гарантована учасникам бойових дій щорічна додаткова відпустка, передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ, є іншою додатковою відпусткою, а тому згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" належить до щорічних відпусток.

Вказане свідчить на користь висновку, що при звільненні позивача зі служби, відповідач протиправно не провів з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані у 2021 році календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Одночасно, застосовуючи механізм ефективного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплати позивачу грошову компенсацію за невикористану ним додаткову відпустку учаснику бойових дій, передбачену пункт 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за період з 25.12.2016 року по 18.12.2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.12.2019 року.

Щодо нарахування та невиплати позивачу підйомної допомоги у зв`язку з укладанням контракту в іншій місцевості і переїздом до нового місця служби, за період з 25.12.2016 року по 18.12.2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.12.2019 року, суд зазначає таке.

Пунктом 1 частини 1 статті 9-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується, зокрема, підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 % місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Відповідно до пунктів 1-4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України 05.02.2018 №45 (далі - Порядок №45), у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв`язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується: підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби; добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім`ї, який переїхав разом з ним.

Право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає: на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду; на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.

Розмір підйомної допомоги обчислюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов`язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім`ї - на дату реєстрації їх місця проживання у населеному пункті за новим місцем військової служби військовослужбовця (розташованому поблизу місця служби військовослужбовця).

Виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.

У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов`язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).

Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов`язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.

Підйомна допомога та добові з урахуванням вимог пункту 1 цього Порядку також виплачуються:

1) військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу за контрактом (за призовом осіб офіцерського складу) і призначеним на посади у військові частини, що дислокуються поза пунктом їх постійного проживання до прийняття (призову) на військову службу. При цьому особам, які прийняті на військову службу із запасу і закінчили військові коледжі або навчальні центри (навчальні підрозділи), підйомна допомога виплачується, якщо вони після закінчення цих закладів призначені у військові частини, розташовані поза пунктом їх постійного проживання до прийняття на військову службу;

2) військовослужбовцям, які закінчили військові навчальні заклади з присвоєнням офіцерських звань, призначеним на посади в інші населені пункти (поза місцем їх навчання);

3) військовослужбовцям, призначеним після закінчення військових навчальних закладів (навчальних центрів або підрозділів), термін навчання в яких становить менше шести місяців, на посади у військові частини, розташовані в пункті дислокації військового навчального закладу (навчального центру або підрозділу) або інших населених пунктах (за винятком населених пунктів, де військовослужбовці проходили військову службу до направлення на навчання):

4) військовослужбовцям, які після відрядження до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також закладів загальної середньої освіти всіх типів і форм власності із залишенням на військовій службі повернулися для подальшого проходження військової служби у Збройні Сили України та призначені на посади у військові частини, дислоковані в інших населених пунктах, ніж ті, в яких вони займали посади під час такого відрядження;

5) військовослужбовцям, призначеним на посади для подальшого проходження військової служби з пункту постійної дислокації військової частини до відокремленого підрозділу чи з одного відокремленого підрозділу в інший відокремлений підрозділ цієї самої військової частини, що дислоковані в різних населених пунктах;

6) військовослужбовцям, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посади у військових частинах, яким не визначено пункту постійної дислокації, підйомна допомога виплачується одноразово незалежно від подальшої зміни пункту тимчасової дислокації військової частини (в тому числі в разі прибуття її до місця постійної дислокації);

7) військовослужбовцям, які призначені на посади в іншу військову частину і прибули до неї в період її перебування поза пунктом постійної дислокації, підйомна допомога виплачується одноразово незалежно від подальшої зміни пункту тимчасової дислокації військової частини (в тому числі в разі повернення її до місця постійної дислокації);

8) військовослужбовцям (у тому числі на членів сім`ї) у разі їх призначень на посади в екіпажі кораблів і суден, що будуються, переміщень у складі екіпажів цих кораблів і суден з пунктів будівництва до пунктів постійної дислокації та змін дислокації кораблів і суден у зв`язку з постановкою їх у ремонт (виплачується відповідно до наказів Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, узгоджених з Департаментом фінансів Міністерства оборони України);

9) військовослужбовцям інших військових формувань, прийнятим для подальшого проходження військової служби до Збройних Сил України, у тому числі після закінчення навчальних закладів інших військових формувань, та призначеним на посади у військові частини, дислоковані в інших населених пунктах, ніж ті, в яких вони проходили військову службу (навчались);

10) військовослужбовцям, які прибули після закінчення проходження військової служби або навчання за кордоном, після призначення їх на посади у військову частину, що дислокована в інших населених пунктах, ніж місце військової служби, з якого вони були направлені для проходження військової служби або навчання за кордоном.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що підйомна допомога є одним із видів соціального забезпечення військовослужбовців та їх сімей.

Підйомна допомога виплачується військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом та які переїхали у зв`язку з призначенням на посади - за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов`язків за посадою.

Судом встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що позивач був призваний на військову службу з м. Світловодськ Кіровоградської області до Військової частини НОМЕР_3 (184~й навчальний центр Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного збройних сил України, м. Львів). Після цього, позивач уклав контракт із Військовою частиною НОМЕР_1 , що знаходиться у м. Новоград-Волинський Житомирської області.

Також, позивач з 26.12.2016 року по 31.05.2017 року, з 28.10.2017 року по 13.03.2018 року, з 29.03.2018 року по 30.04.2018 року, позивач проходив військову службу в зоні АТО на першій лінії оборони і виконував бойові завдання із забезпечення територіальної цілісності і захисту Вітчизни, незалежності України, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях, згідно наказів командира Оперативно-тактичного угрупування «Маріуполь» (по стройовій частині) №364 від 30.12.2016 року, №158 від 07.06.2017 року, згідно наказів командира Оперативно-тактичного угрупування «Донецьк» (по стройовій частині) №303 від 30.10.2017 року, №75 від 24.03.2018 року, №86 від 06.04.2018 року, №109 від 29.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 26.06.2018 року, з 14.01.2019 року по 09.03.2019 року, з 20.03.2019 року по 26.03.2019 року, з 24.04.2019 року по 27.06.2019 року, з 13.07.2019 року по 11.09.2019 року, проходив військову службу в зоні ООС на першій лінії оборони і виконував бойові завдання із забезпечення територіальної цілісності, безпеки, оборони і захисту Вітчизни, незалежності України, згідно наказів командира Оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) №1 від 30.04.2018, №56 від 29.06.2018 , згідно наказів командира Оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) №21 від 24.01.2019, №63 від 14.03.2019, №75 від 28.03.2019 року, №105 від 02.05.2019 року, №168 від 11.07.2019 року, №174 від 18.07.2019 року, №224 від 14.09.2019 року.

Вказане підтверджується довідками про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (форма Додаток 4, Додаток 1 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого Постановою КМУ від 20 серпня 2014 р. № 413 із змінами).

При укладанні і зміні контракту в Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги затверджений наказом Міністерства оборони України №45 від 05.02.2018року та у зв`язку із призначенням на посаду не за місцем проживання, позивач не отримував, хоча службу проходив не за місцем проживання і житлом забезпечений не був. (лист в/ч НОМЕР_1 від 28.01.2020 №999, лист в/ч НОМЕР_1 від 11.03.2020). Під час проходження військової служби житлом не забезпечувався, що підтверджується довідкою КЕЧ військової частини НОМЕР_1 про забезпечення житлом (форма додаток 17) від 25.03.2020 № 56 та листом КЕЧ військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2020 №519.

Також, позивач проходив навчання без відриву від служби у період з 05.09.-17.10.2018 за спеціальністю механік-водій бмп у в/ч НОМЕР_2 , згідно наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 17.10.2018 №3946. З 18.10.2018 по 27.10.2018 отримав суміжну спеціальність механік водій бмп-2 згідно наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 17.10.2018 №4076. Вказане підтверджується записами у військовому квитку позивача.

Частиною шостою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Законодавцем виділено військову службу за контрактом осіб рядового складу як окремий вид військової служби. При цьому, не передбачено продовження одночасно і строкової служби і військової служби за контрактом.

Отже, Наказом № 370 (Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22 жовтня 2001 року № 370 ) чітко визначено, що тільки військовослужбовці за контрактом при переїзді мають право на виплату їм підйомної допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2014 року № 111 «Питання грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» установлено, що з 18 березня 2014 року військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, грошове забезпечення виплачується в порядку та розмірах, установлених для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі №810/3476/16.

У відповідності до ст. ст. 21, 22 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Отже, відповідно до ст. ст. 22, 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ч.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В розумінні ст. 1 Першого Протоколу Конвенції, навіть законні сподівання особи на отримання державних гарантій, соціальних виплат є майном (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Будниченко проти України», «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).

Позивач, підписуючи контракт з Військовою частиною НОМЕР_1 мав законні сподівання на отримання соціальних гарантій, визначених законом, в тому числі підйомної допомоги при переїзді до іншого місця служби.

За весь цей час, враховуючи численні переїзди, позивач, який проходив військову службу за контрактом, будучи старшим солдатом, підйомної допомоги так і не отримав.

Рапорти позивача відповідачем не погоджувались і не приймались, навіть після звільнення позивачу необгрунтовано відмовлено, що вбачається з матеріалів справи.

Доводи Військової частини НОМЕР_1 , викладені у листі в/ч НОМЕР_1 від 28.01.2020 №999, листі в/ч НОМЕР_1 від 11.03.2020 щодо нібито відсутності у позивача права на таку виплату через проходження служби в одній тій самій місцевості, призов зі строкової служи, спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, порушене право позивача на отримання соціальної гарантії при проходженні військової служби у вигляді виплати підйомної допомоги при проходженні військової служби за контрактом і переїзду на іншу місцевість підлягає поновленню.

На час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати підйомної допомоги з 2016 року по 2019 рік.

Разом з тим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням викладеного, позовна вимога визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу підйомної допомоги у зв`язку з укладанням контракту в іншій місцевості і переїздом до нового місця служби, за період з 25.12.2016 року по 18.12.2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.12.2019 року, підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.12.2019 року, суд відмічає наступне.

Згідно пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право, серед іншого, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно пункту 1 розділу ХХIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі Порядок), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 7 розділу ХХIV Порядку розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно пункту 1 розділу ХХIV Порядку виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Відповідно до пункту 7 наказу Міністерства оборони України від 15.02.2018 № 65 Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2019 рік одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачувати в розмірах, визначених нормативно-правовими актами.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) виплачувати військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (без урахування винагород).

Накази про виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на її виплату з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 5 цього наказу, після розгляду заяв військовослужбовців.

У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров`я військовослужбовця або членів його сім`ї, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та з інших соціально-побутових питань), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби.

Інші одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачувати в розмірах, визначених нормативно-правовими актами.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань та у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).

Необхідне зазначити, що повноваження щодо надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є саме дискреційними повноваженнями відповідача, які регулюються вимогами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач зобов`язаний за наявності визначених умов виплатити таку допомогу та не вправі вирішувати це питання на власний розсуд у випадку виконання військовослужбовцем для отримання такої допомоги всіх залежних від нього дій.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З даного приводу, варто звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену, в тому числі в постанові від 21 листопада 2018 року у справі №824/166/15-а, відповідно до якої держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає.

Так, Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), у рішенні по справі Кечко проти України від 08.11.2005 р. зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (див. mutatis mutandis, рішення у справі Бурдов проти Росії №59498/00, пар. 35, ECHR 2002-III) (пункти 23, 26).

У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі Будченко проти України від 24.04.2014 р., вказано, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy), [ВП] заява №33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-І) (пункт 40).

Отже, як пояснив Європейський Суд з прав людини, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

Позивач виконав усі необхідні дії з метою отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, зокрема, подав за підпорядкуванням рапорт про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Натомість, як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, підставою для відмови позивачу у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є недостатність асигнувань.

При цьому, відповідач не надав будь-яких доказів відсутності чи обмеження видатків (фінансування) для виплати позивачу спірної матеріальної допомоги. Також суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням гарантованих виплат, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 роки, який виконав для її отримання всі залежні від нього дії, а підстави для відмови у виплаті такої допомоги у ході судового розгляду встановлено не було.

Встановивши у ході розгляду справи протиправність оскаржуваних дій відповідача щодо невиплати позивачу спірної допомоги, суд вважає, що належним та цілком ефективним способом захисту прав позивача, є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 208-2019 роки в розмірі, що не перевищує його місячного грошового забезпечення.

При цьому, суд зауважує, що розмір такої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 роки має визначатися безпосередньо відповідачем.

Що стосується нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період 25.12.2016 року по 18.12.2019 року, суд зазначає таке.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно дост.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зіст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-ХІІ).

Згідно пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотків. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року - місяця опублікуванняЗакону України від 06.02.2003 № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Отже індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідачем не надано суду доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, були відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ним протягом періоду служби позивача у військовій частині надсилались до відповідного органу потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.

Таким чином, відповідач, в порушенням вимог Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 протиправно не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення.

Зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 25.12.2016 року по 18.12.2019 року.

Щодо середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 31 жовтня 2019 року (справа №825/598/17).

При цьому, суд звертає увагу на те, що аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2020 року (справа №806/305/17).

В той же час для пропорційного обрахунку розміру середнього заробітку необхідно встановити розмір усіх належних звільненому працівникові сум, що є необхідним для пропорційного розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі справа № 640/17872/19.

Таким чином, суд зазначає, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак стягнення такого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є можливим за наявності двох умов, а саме - факту невиплати належних працівникові сум при звільненні та факту проведення з працівником остаточного розрахунку.

Враховуючи факт непроведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, суд позбавлений можливості стягнути на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні, а тому вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості захистити своє порушене право шляхом подання відповідного позову до адміністративного суду після проведення відповідачем з ним остаточного розрахунку при звільненні.

Щодо визнання протиправною бездіяльність та протиправними дії 30 Окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького/військова частина НОМЕР_1 та Світловодського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не внесення до послужного списку ОСОБА_1 (в обох примірниках особової справи) 18.12.2019в день видання наказу №311 (по стройовій частині) від 18.12.2019, обов`язкові записи на підставі цього наказу: всі періоди ротацій і перебування позивача в зоні бойових дій, відомості про травму і контузію позивача, нагороди і навчання позивача, а також своєчасного не виправлення помилки у місті народження позивача та не перевірці відомостей, внесених до послужного списку відповідальною особою, направлення не перевіреного послужного списку без внесених відомостей Світловодському об`єднаному міському територіальному центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3 /військова частина НОМЕР_1 і прийняття такого послужного списку Світловодським об`єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки суд зазначає, що сама лише констатація протиправності дій/бездіяльності не може ефективно захистити позивача, оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладнене діями або подальшою бездіяльністю органів влади держави-відповідача, їх врахування цілковито залежить від відповідача. Це не сумісно з критеріями ефективності судового захисту.

Звичайна констатація факту протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не може вважатися способом захисту права особи, адже з констатацією такого факту не пов`язуються жодні правові наслідки оспорюваного рішення.

Отже, визнаючи дії/бездіяльність протиправними, суд повинен в силу закону застосувати і спонукаючий засіб впливу, зобов`язуючи відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії.

Такий висновок викладено Верховним Судом у справі № 340/2074/19 у постанові від 04 серпня 2020 року.

Застосовуючи цей підхід в контексті обставин справи, суд звертає увагу, що сама лише констатація дій/бездіяльності відповідачів, не може вважатися способом захисту порушених прав. Позивач, а в окремих випадках суд, вийшовши за межі позовних вимог, повинен визначити, які саме дії слід вчинити для усунення негативних наслідків протиправної бездіяльності.

Отже, на думку суду, встановлення факту протиправності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не може вважатися способом захисту прав позивача, а тому позовні вимоги в цій частині є такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, суд зазначає наступне

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, згідно яких адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У розвиток цих положень, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).

Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що позивачем не доведено, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №120/3823/19-а від 24.02.2023 року.

Зважаючи на те, що позивачем не доведено наявності усіх складових елементів для застосування правового механізму відшкодування моральної шкоди, а саме - відсутнє матеріальне підтвердження моральної шкоди, не розкрито її суть в цілому та не доведено її фактичне існування, та те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між стверджуваними душевними та психологічними стражданнями, а також наявності втрат немайнового та майнового характеру, що настали у зв`язку з неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача щодо прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10089,60 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем і адвокатом Шаповал О. В. укладено договір про надання правової допомоги від 23.05.2019.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір про надання правової допомоги від 23.05.2019, акт наданих послуг від 13.07.2020, розрахунок-фактура від 13.07.2020, замовлення на надання правових/правничих послуг від 13.07.2020, ордер на надання правової допомоги серії СА №1003912 від 23.06.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001029 увід 15.11.2018.

Як уже зазначалося судом, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позицій узгоджується з висновками Верховного суду у постанові від 22.12.2020 у справі № 520/8489/19.

Беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір 10089,60 грн є надмірним.

Виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою і п`ятою статті 134 та частиною дев`ятою статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача до 5000,00 грн.

За змістом частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 30 Окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького/військової частини НОМЕР_1 на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому в цій частині розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) до 30 Окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького/Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ), Світловодського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: 09650254) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 30 Окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького/Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 25 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 грудня 2019 року.

Зобов`язати 30 Окрему механізовану бригаду ім. князя Костянтина Острозького/Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 25 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 грудня 2019 року.

Визнати протиправною бездіяльність 30 Окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького/Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у зв`язку з укладанням контракту в іншій місцевості і переїздом до нового місця служби, за період з 25.12.2016 року по 18.12.2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 грудня 2019 року.

Зобов`язати 30 Окрему механізовану бригаду ім. князя Костянтина Острозького/Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу у зв`язку з укладанням контракту в іншій місцевості і переїздом до нового місця служби за період з 25 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 грудня 2019 року.

Визнати протиправною бездіяльність 30 Окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького/Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 роки.

Зобов`язати 30 Окрему механізовану бригаду ім. князя Костянтина Острозького/Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 нарахувати і виплатити матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2018- 2019 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 грудня 2019 року.

Визнати протиправною бездіяльність 30 Окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького/Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 25 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року.

Зобов`язати 30 Окрему механізовану бригаду ім. князя Костянтина Острозького/Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 грудня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 30 Окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького/Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 травня 2023 року.

Суддя Р.М.Шимонович