Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 761/37827/21

провадження № 61-7999св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Шиповича В. В.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські новини», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Національного банку України, до якої приєднався Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року у складі судді Мальцева Д. О. та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Гуля В. В., та касаційну скаргу Національного банку України на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські новини» (далі - ТОВ Інформаційне агентство «Українські новини»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Національного банку України (далі - НБУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), про визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації, у якому просив:

визнати недостовірною інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://ukranews.com у статті під назвою «Колишній керівник «Дельта Банку» претендує на нову посаду в банківській сфері», а саме: «…06.04.2012 року Загальними зборами «Дельта Банку» ОСОБА_1 було обрано до складу спостережної ради строком на 3 роки, де він здійснював свої повноваження до дати віднесення «Дельта Банку» до категорії неплатоспроможних, 03.03.2015 року. …в період виконання своїх повноважень члена спостережної ради «Дельта Банку», ОСОБА_1 приймав рішення, які призвели до завдання цьому банку збитків та визнання його неплатоспроможним»;

зобов`язати ТОВ Інформаційне агентство «Українські новини» не пізніше одного місяця після набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_3 » спростування такого змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті під назвою «Колишній керівник «Дельта Банку» претендує на нову посаду в банківській сфері» була поширена інформація про те, що ОСОБА_1 з 06.04.2012 року по 03.03.2015 року виконував повноваження члена Спостережної ради АТ «Дельта Банк» та приймав рішення, які завдали АТ «Дельта Банк» збитків та призвели до визнання цього банку неплатоспроможним. Вказана інформація є недостовірною, оскільки ОСОБА_1 у вказаний період не перебував на посаді члена Спостережної ради АТ «Дельта Банк».

зобов`язати Фонд не пізніше одного місяця після набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті https://www.fg.gov.ua/ під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_3 » спростування такого змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті під назвою «Колишній керівник «Дельта Банку» претендує на нову посаду в банківській сфері» була поширена інформація про те, що ОСОБА_1 з 06.04.2012 року по 03.03.2015 року виконував повноваження члена Спостережної ради АТ «Дельта Банк» та приймав рішення, які завдали АТ «Дельта Банк» збитків та призвели до визнання цього банку неплатоспроможним. Вказана інформація є недостовірною, оскільки ОСОБА_1 у вказаний період не перебував на посаді члена Спостережної ради АТ «Дельта Банк».

зобов`язати НБУ не пізніше одного місяця після набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті https://bank.gov.ua під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_3 » спростування такого змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті під назвою «Колишній керівник «Дельта Банку» претендує на нову посаду в банківській сфері» була поширена інформація про те, що ОСОБА_1 з 06.04.2012 року по 03.03.2015 року виконував повноваження члена Спостережної ради АТ «Дельта Банк» та приймав рішення, які завдали АТ «Дельта Банк» збитків та призвели до визнання цього банку неплатоспроможним. Вказана інформація є недостовірною, оскільки ОСОБА_1 у вказаний період не перебував на посаді члена Спостережної ради АТ «Дельта Банк».

На обґрунтування позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ Інформаційне агентство «Українські новини» на веб-сайті https://ukranews.com за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 розмістило статтю під назвою «Колишній керівник «Дельта Банку» претендує на нову посаду в банківській сфері» такого змісту:

«Колишній член спостережної ради збанкрутілого «Дельта Банку» ОСОБА_1 готує документи для погодження Національним банком свого призначення на посаду члена правління в «Сбербанку», де він зараз працює начальником Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів. Про це повідомили джерела Українських новин в банківській сфері.

Проте, отримання такого погодження від банківського регулятора є дуже малоймовірним. Профільне законодавство дозволяє Національному банку погоджувати на керівні посади лише тих претендентів, які відповідають вимогам щодо професійного досвіду, а також мають бездоганну ділову репутацію. При цьому, репутація претендента не може вважатись бездоганною, якщо він більше шести місяців займав керівну посаду в іншому банку, протягом року до визнання такого банку неплатоспроможним.

Саме цей критерій може стати причиною відмови у погодженні ОСОБА_1 на посаду.

Національним банком України і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було підтверджено Українським новинам, що 06.04.2012 року Загальними зборами «Дельта Банку» ОСОБА_1 було обрано до складу спостережної ради строком на 3 роки, де він здійснював свої повноваження до дати віднесення «Дельта Банку» до категорії неплатоспроможних, 03.03.2015 року.

Більше того Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який займається процедурою ліквідації «Дельта Банку», стверджує, що в період виконання своїх повноважень члена спостережної ради «Дельта Банку», ОСОБА_1 приймав рішення, які призвели до завдання цьому банку збитків та визнання його неплатоспроможним. Це стало причиною звернення Фонду до ОСОБА_1 і інших керівників Банку з позовом про відшкодування збитків в розмірі 19 млрд. гривень. Але тоді справа була закінчена у зв`язку з процесуальними порушеннями з боку Фонду.

Національний банк вбачає в таких подіях очевидну ознаку небездоганності ділової репутації ОСОБА_1 , тому слід очікувати, що в погодженні його на керівну посаду в «Сбербанку» буде відмовлено».

Позивач стверджував, що інформація, яка міститься у зазначеній статті, а саме: «… 06.04.2012 року Загальними зборами «Дельта Банку» ОСОБА_1 було обрано до складу спостережної ради строком на 3 роки, де він здійснював свої повноваження до дати віднесення «Дельта Банку» до категорії неплатоспроможних, 03.03.2015 року… в період виконання своїх повноважень члена спостережної ради «Дельта Банку», ОСОБА_1 приймав рішення, які призвели до завдання цьому банку збитків та визнання його неплатоспроможним» є недостовірною та такою, що завдає значної шкоди честі і діловій репутації позивача.

ОСОБА_1 у позові зазначав, що ТОВ Інформаційне агентство «Українські новини» є власником сайту, на якому було розміщено зазначену статтю. Крім того, оскільки у статті міститься посилання на Фонд та НБУ, як на джерело отримання спірної інформації, позивач вважав, що відповідачі спільно поширили стосовно нього недостовірну інформацію.

У статті прямо зазначається його прізвище та ім`я, поточне місце роботи позивача, а тому є достатні підстави вважати, що вказана інформація стосується його безпосередньо.

Позивач зазначав, що з 06 квітня 2012 року до 03 березня 2015 року він не був призначений на посаду та не здійснював повноваження члена Спостережної ради АТ «Дельта Банк», тому не міг приймати будь-яких рішень в цьому статусі протягом вказаного періоду, оскільки згідно з Положенням про Спостережну раду ПАТ «Дельта Банк», затвердженим рішенням Загальних зборів акціонерів ПАТ «Дельта Банк» наказом від 22 квітня 2011 року № 16 (далі - Положення про Спостережну раду ПАТ «Дельта Банк»), ОСОБА_1 не вступив у повноваження члена Спостережної ради, його повноваження не були юридично оформлені, позивач не був акціонером АТ «Дельта Банк» та не отримував довіреності на представництво інтересів АТ «Дельта Банк» від акціонера банку.

Поширена недостовірна інформація порушує його особисті немайнові права, оскільки позивач працює у банківській сфері, має певну ділову репутацію, а твердження у зазначеній статті завдає суттєвої шкоди діловій репутації позивача, оскільки зображує останнього як посадову особу АТ «Дельта Банк», яка неналежно виконувала свої обов`язки, допускала порушення вимог законодавства України та навіть умисно вчиняла протиправні дії, які нібито призвели до завдання банківській установі збитків у колосальному розмірі 19 млрд грн та визнання цією установи неплатоспроможною.

Також твердження, зазначені у статті, належать до ознак небездоганної ділової репутації позивача у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та є перешкодою для призначення останнього на керівні посади у банківській сфері.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://ukranews.com у статті під назвою «Колишній керівник «Дельта Банку» претендує на нову посаду в банківській сфері», а саме:

«… 06.04.2012 року Загальними зборами «Дельта Банку» ОСОБА_1 було обрано до складу спостережної ради строком на 3 роки, де він здійснював свої повноваження до дати віднесення «Дельта Банку» до категорії неплатоспроможних, 03.03.2015 року.

… в період виконання своїх повноважень члена спостережної ради «Дельта Банку», ОСОБА_1 приймав рішення, які призвели до завдання цьому банку збитків та визнання його неплатоспроможним»;

Зобов`язано ТОВ Інформаційне агентство «Українські новини» не пізніше одного місяця після набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_3 » спростування такого змісту:

« ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті під назвою «Колишній керівник «Дельта Банку» претендує на нову посаду в банківській сфері» була поширена інформація про те, що ОСОБА_1 з 06.04.2012 року по 03.03.2015 року виконував повноваження члена Спостережної ради АТ «Дельта Банк» та приймав рішення, які завдали АТ «Дельта Банк» збитків та призвели до визнання цього банку неплатоспроможним. Вказана інформація є недостовірною, оскільки ОСОБА_1 у вказаний період не перебував на посаді члена Спостережної ради АТ «Дельта Банк»».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наведена у статті недостовірна інформація характеризує позивача як посадову особу АТ «Дельта Банк», яка неналежно виконувала свої посадові обов`язки, допускала порушення вимог законодавства України, що призвело до завдання АТ «Дельта Банк» збитків у розмірі 19 млрд грн та визнання АТ «Дельта Банк» неплатоспроможним. Тобто фактично позивача було названо відповідальним за банкрутство фінансової установи, що потягло за собою збитки у значному розмірі.

Зазначена інформація носить різко негативний характер і створює в очах оточуючих негативну соціальну оцінку позивача, як особи, що обіймаючи посаду у банківській установі, порушує вимоги законодавства України та загальноприйняті норми моралі, тим самим завдаючи шкоди немайновим правам позивача.

Суд також урахував і той факт, що позивач здійснює трудову діяльність у банківській сфері, а тому поширення спірної інформації завдає суттєвої шкоди його діловій репутації.

Зазначена у статті недостовірна інформація про перебування позивача на посаді члена Спостережної ради АТ «Дельта Банк» у період з 06 квітня 2012 року до 03 березня 2015 року підпадає під ознаку небездоганної ділової репутації, передбачену підпунктом 2 пункту 65 Положення про ліцензування банків, затвердженого постановою Правління НБУ від 22 грудня 2018 року N 149, та може бути перешкодою для призначення позивача на керівні посади у банківській сфері.

Розповсюдження такої інформації без відповідного рішення суду, що підтверджувало б завдання діями позивача збитків банківській установі чи відомостей про наявне кримінальне провадження, також негативно впливає на репутацію позивача та його честь і гідність, які є недоторканими, що є неприпустимим.

Проте суд першої інстанції зазначив, що спростування розповсюджених про громадян, юридичних осіб, державних органів тощо відомостей, що не відповідають дійсності, здійснюється саме інформаційним агентством, а не Фондом та НБУ.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту порушення оспорюваною інформацією особистих немайнових прав позивача.

Відповідачі не надали належних і допустимих доказів достовірності інформації, яка була викладена у спірній статті та оприлюднена у мережі Інтернет, а також, враховуючи те, що поширення недостовірної інформації відповідачами призвело до порушення особистих немайнових прав позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині визнання спірної інформації недостовірною та її спростування шляхом розміщення на веб-сайті https://ukranews.com. спростування визначеного позивачем у позові змісту.

При цьому правильним є і висновок суду про відмову у задоволенні позову в частині вимог про зобов`язання спростувати інформацію Фонду та НБУ, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що спірна стаття під назвою «Колишній керівник «Дельта Банку» претендує на нову посаду в банківській сфері» була поширена лише на веб-сайті https://ukranews.com, тому правові підстави для спростування цієї інформації на веб-сайтах Фонду та НБУ відсутні.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року стягнуто з НБУ на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, зважаючи на клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат, понесених позивачем на правову допомогу, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір цих витрат та стягнути з НБУ на користь позивача з 25 000,00 грн до 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, задовольнивши таким чином заяву позивача про ухвалення додаткового рішення частково.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У серпні 2022 року НБУ звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних та розглянув її у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. НБУ та інші учасники справи були позбавлені можливості визначити необхідність проведення лінгвістичної експертизи, допиту свідків та подання додаткових доказів та їх дослідження.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновки, що НБУ є джерелом отримання спірної інформації. Проте зі змісту статті випливає, що це є непрямим твердженням НБУ від свого імені, відсутні будь-які посилання на сторінки офіційного інтернет-представництва НБУ або брифінги, прес-конференції. Будь-які інші докази, що джерелом отримання спірної інформації був саме НБУ, у матеріалах справи відсутні. Суди взяли до уваги лише посилання ТОВ Інформаційне агентство «Українські новини» у відзиві на позов на те, що спірна інформація про позивача була отримана від НБУ, що не підтверджено жодним доказом. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме НБУ є автором спірного інформаційного матеріалу. Суди не врахували, що автор статті, яка містить спірну інформацію, не був залучений до участі у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

НБУ до апеляційної скарги надало завірену електронним цифровим підписом електронну копію протоколу № 3 річних Загальних зборів акціонерів ПАТ «Дельта Банк» від 06 квітня 2012 року та просило долучити зазначений доказ до матеріалів справи на підтвердження того, що ОСОБА_1 , як представник акціонера, був обраний членом Спостережної ради ПАТ «Дельта Банк» у період з 06 квітня 2012 року до 03 березня 2015 року. У зв`язку з тим, що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, та обставина, що суд першої інстанції не взяв до уваги копію протоколу № 3 річних Загальних зборів акціонерів ПАТ «Дельта Банк» від 06 квітня 2012 року, надану Фондом, як не завірену належним чином, стала відомою лише після ухвалення рішення. Зазначене є поважною причиною неподання до суду першої інстанції належним чином завіреної копії протоколу № 3 та є підставою для прийняття цього доказу судом апеляційної інстанції.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не міг бути членом Спостережної ради ПАТ «Дельта Банк» у період з 06 квітня 2012 року до 03 березня 2015 року, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки їх зроблено на підставі неналежного доказу, яким є Положення про Спостережну раду ПАТ «Дельта Банк», з огляду на наявність чинного рішення річних Загальних зборів акціонерів ПАТ «Дельта Банк» від 06 квітня 2012 року, оформленого протоколом № 3.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, постановах Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 757/8134/19-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 742/628/17, від 07 червня 2022 року у справі № 742/1440/21, від 18 грудня 2019 року у справі № 742/286/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 742/1159/18;

розгляд судом справи у порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України);

необґрунтоване відхилення клопотання про долучення належним чином засвідченої копії протоколу № 3 річних Загальних зборів акціонерів ПАТ «Дельта Банк» від 06 квітня 2012 року та витребування його оригіналу для огляду (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України);

встановлення обставин справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

У вересні 2022 року НБУ звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг.

Справа була розглянута судом першої інстанції в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін як справа незначної складності. Під час апеляційного провадження адвокат Дворцов В. І. підготував відзив на апеляційну скаргу та 21 липня 2022 року взяв участь у судовому засіданні.

У переліку наданих послуг, що становлять правничу допомогу, зокрема зазначено первину консультацію, отримання поштової кореспонденції, аналіз апеляційної скарги, дослідження актуальної судової практики, моніторинг розгляду справи, підготовка і подання заяви про видачу повного тексту постанови суду апеляційної інстанції та подання заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що надання первинної консультації позивачу на стадії апеляційного провадження не може впливати на розмір правничої допомоги. Такий вид правничої допомоги, як отримання поштової кореспонденції надісланої судом учаснику справи, не заслуговує на увагу, оскільки це обов`язок позивача, крім того, не зрозуміло, у чому полягає правнича допомога. Аналіз апеляційної скарги та дослідження актуальної судової практики є дублюючими послугами. Інформація щодо розгляду справ є загальнодоступною, тому її може отримати будь-яка особа, а не тільки адвокат.

Позивач не надав доказів, які б підтверджували сплату ним витрат на правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач є адвокатом та засновником адвокатського об`єднання, а тому мав достатній кваліфікаційний рівень у галузі права для належного представництва своїх інтересів.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17, від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/8316/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19, від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 910/20792/20.

03 жовтня 2022 року Фонд із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із заявою про приєднання до касаційної скарги НБУ на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року.

На обґрунтування заяви посилається на те, що зазначені НБУ підстави касаційного оскарження є обґрунтованими та такими, що дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до доводів касаційної скарги та заяви про приєднання до касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині вимог до НБУ та Фонду. Тому оскаржувані судові рішення в частині вимог до ТОВ Інформаційне агентство «Українські новини» Верховний Суд відповідно до статті 400 ЦПК України не переглядає.

У жовтні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу НБУ на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Також ОСОБА_1 просить стягнути з НБУ на користь позивача 25 000,00 грн - витрати на правничу допомогу, надану під час розгляду касаційної скарги на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник, стосуються правовідносин, які не є подібними із правовідносинами у цій справі. Призначивши справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні, суд першої інстанції діяв відповідно до статті 274 ЦПК України. НБУ під час подання відзиву не звертався до суду із клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні. Суд апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилив клопотання НБУ про долучення доказів у суді апеляційної інстанції, оскільки заявник не навів об`єктивних та незалежних від нього причин неподання таких доказів до суду першої інстанції. НБУ у касаційній скарзі не зазначив, чому Положення про Спостережну раду ПАТ «Дельта Банк» є неналежним доказом.

Твердження заявника, що його залучення як відповідача ґрунтується на припущенні, не відповідає дійсності, оскільки матеріалами справи підтверджено факт посилання у спірній статті на НБУ та Фонд як джерело отримання інформації. Крім того, визнання чи невизнання заявника належним відповідачем у цій справі не впливає на законність та обґрунтованість позовних вимог до ТОВ Інформаційне агентство «Українські новини».

У жовтні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу НБУ на додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Також ОСОБА_1 просить стягнути з НБУ на користь позивача 10 000,00 грн - витрати на правничу допомогу, надану під час розгляду касаційної скарги на додаткову постанову суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що розмір належного АО «Київська правнича компанія» гонорару не залежав від обсягу наданих послуг і кількості витраченого часу. Крім того, всі описані в акті приймання-передачі надані послуги були необхідними і розумними, а їх надання підтверджується наявними у матеріалах справи процесуальними документами.

У листопаді 2022 року надійшла відповідь на відзив (пояснення на відзив), в яких НБУ просить відхилити доводи відзиву ОСОБА_1 .

У січні 2023 року надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких ОСОБА_1 просить касаційну скаргу НБУ залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою НБУ на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пунктів 2, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою НБУ на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року прийнято до касаційного провадження заяву Фонду про приєднання до касаційної скарги НБУ на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг та відзивів на них, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ Інформаційне агентство «Українські новини» на веб-сайті https://ukranews.com за посиланням https://ukranews.com/ua/news/795995-kolyshnij-kerivnyk-delta-banku-pretenduye-na-novu-posadu-v-bankivskij-sferi розмістило статтю під назвою «Колишній керівник «Дельта Банку» претендує на нову посаду в банківській сфері» такого змісту:

«Колишній член спостережної ради збанкрутілого «Дельта Банку» ОСОБА_1 готує документи для погодження Національним банком свого призначення на посаду члена правління в «Сбербанку», де він зараз працює начальником Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів. Про це повідомили джерела Українських новин в банківській сфері.

Проте, отримання такого погодження від банківського регулятора є дуже малоймовірним. Профільне законодавство дозволяє Національному банку погоджувати на керівні посади лише тих претендентів, які відповідають вимогам щодо професійного досвіду, а також мають бездоганну ділову репутацію. При цьому, репутація претендента не може вважатись бездоганною, якщо він більше шести місяців займав керівну посаду в іншому банку, протягом року до визнання такого банку неплатоспроможним.

Саме цей критерій може стати причиною відмови у погодженні ОСОБА_1 на посаду.

Національним банком України і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було підтверджено Українським новинам, що 06.04.2012 року Загальними зборами «Дельта Банку» ОСОБА_1 було обрано до складу спостережної ради строком на 3 роки, де він здійснював свої повноваження до дати віднесення «Дельта Банку» до категорії неплатоспроможних, 03.03.2015 року.

Більше того Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який займається процедурою ліквідації «Дельта Банку», стверджує, що в період виконання своїх повноважень члена спостережної ради «Дельта Банку», ОСОБА_1 приймав рішення, які призвели до завдання цьому банку збитків та визнання його неплатоспроможним. Це стало причиною звернення Фонду до ОСОБА_1 і інших керівників Банку з позовом про відшкодування збитків в розмірі 19 млрд. гривень. Але тоді справа була закінчена у зв`язку з процесуальними порушеннями з боку Фонду.

Національний банк вбачає в таких подіях очевидну ознаку небездоганності ділової репутації ОСОБА_1 , тому слід очікувати, що в погодженні його на керівну посаду в «Сбербанку» буде відмовлено».

Відповідно до частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Згідно з частиною першою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Верховний Суд зазначає, що у справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова

Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно зі статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Верховний Суд зазначає, що при розгляді справ вказаної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи позов у частині вимог до НБУ та Фонду, суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на те, що зі змісту статті випливає, що в ній міститься посилання на Фонд та НБУ як на джерело спірної інформації.

Формулювання статті у вигляді фраз: «Національним банком України і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було підтверджено Українським новинам…» та «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який займається процедурою ліквідації «Дельта Банку», стверджує, що…» свідчить про пряме посилання на Фонд та НБУ як на джерела інформації.

Із зазначеного можна зробити висновок, що спірна інформація була поширена зокрема і Фондом та НБУ, які є належними відповідачами у цій справі.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Задовольняючи позов у частині вимог до НБУ та Фонду, суди першої та апеляційної інстанцій не проаналізували, які з наявних у матеріалах справи доказів підтверджують походження оспорюваної інформації саме від НБУ та Фонду, які зазначені як джерела, з яких отримана оспорювана інформація.

Відповідно суди попередніх інстанцій не перевірили, чи посилання ТОВ Інформаційне агентство «Українські новини» у відзиві на те, що спірна інформація про позивача була отримана від Фонду та НБУ, ґрунтується на наявних у справі доказах.

Тому доводи заявника про вищевказане заслуговують на увагу

Також як на підставу касаційного оскарження НБУ посилається на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання НБУ про долучення до матеріалів справи належним чином засвідченої копії протоколу № 3 річних Загальних зборів акціонерів ПАТ «Дельта Банк» від 06 квітня 2012 року та витребування його оригіналу для огляду.

Заперечуючи проти задоволення позову, Фонд до суду першої інстанції надав копію протоколу № 3 річних Загальних зборів акціонерів AT «Дельта Банк» від 06 квітня 2012 року на підтвердження того, що позивач з 06 квітня 2012 року до 03 березня 2015 року здійснював повноваження члена Спостережної ради AT «Дельта Банк».

Суди першої та апеляційної інстанцій відхилили зазначений доказ, оскільки всупереч вимогам частини другої статті 95 ЦПК України зазначена копія не була належним чином засвідчена.

НБУ у суді апеляційної інстанції заявив клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідченої копії протоколу № 3 річних Загальних зборів акціонерів ПАТ «Дельта Банк» від 06 квітня 2012 року та витребування його оригіналу для огляду. Неможливість подання зазначеного доказу обґрунтовував тим, що справа у суді першої інстанції розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до протоколу судового засідання від 21 липня 2022 року (т. 2, а. с. 31-34) суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні зазначеного клопотання, в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції мотивів відхилення заявленого клопотання не зазначено.

Проте на порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не врахував, що такий доказ у сукупності із раніше поданими доказами може мати значення для правильного вирішення справи.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Отже, з урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції у порушення норм процесуального права необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про прийняття та дослідження нових доказів, не виконав вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи, не дослідив та не надав оцінки поданим позивачем доказам як у цілому, так і кожному доказу окремо, на які посилався позивач як на підтвердження порушення його прав, а тому постанова суду апеляційної інстанції в частині, що оскаржується, не відповідає вимогам законності та обґрунтованості відповідно до статті 263 ЦПК України, що є підставою для її скасування та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник також посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 757/8134/19-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 742/628/17, про те, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві, та висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 742/1159/18, від 07 червня 2022 року у справі № 742/1440/21, від 18 грудня 2019 року у справі № 742/286/17, про те, що у разі, якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішувалось, суд відмовляє з цих підстав.

НБУ у касаційній скарзі посилається на те, що позивач не залучив до участі у справі як співвідповідача автора статті, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Верховний Суд відхиляє зазначені доводи та посилання на висновки Верховного Суду, оскільки ТОВ Інформаційне агентство «Українські новини», яке суди зобов`язали спростувати недостовірну інформацію, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржувало та не посилалося на те, що належну інформацію мав спростовувати автор статті.

Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження з огляду на таке.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Отже, відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Щодо оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року

Додаткове рішення суду апеляційної інстанції, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України, є невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору та не може існувати окремо від нього.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то додаткова постанова Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року також підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд враховує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи є в матеріалах справи докази на підтвердження походження оспорюваної інформації саме від НБУ та Фонду, та, відповідно, не дослідив їх.

Також суд апеляційної інстанцій у порушення норм процесуального права необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження доказів, не дослідив їх у сукупності з іншими доказами та не надав їм належної оцінки, внаслідок чого правильність застосування судом норм матеріального права викликає обґрунтовані сумніви, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду суд апеляційної інстанції має врахувати викладене, розглянути справу з додержанням вимог матеріального і процесуального права, вирішити клопотання заявника про дослідження доказів, дослідити ці докази у сукупності з іншими доказами, оцінити докази у їх сукупності, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зазначено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу, заявлених ОСОБА_1 , Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного банку України, до якої приєднався Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року та касаційну скаргу Національного банку України на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року скасувати.

Справу у зазначеній частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Шипович

В. В. Яремко