Справа № 202/799/23

Провадження № 2/202/979/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Голобородько О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/799/23 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, вихідної допомоги у зв`язку зі скороченням штату, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач 16.01.2023 року звернулась до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, вихідної допомоги у зв`язку зі скороченням штату, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

В обґрунтування позовних вимог, зазначила, що вона працювала на посаді агента комерційного станції виробничого підрозділу «Станція Луганське» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 01.06.2016 р. по 17.07.2017 р.

На підставі наказу від 17.07.2017р. №3789-ос була звільнена з посади 17.07.2017 р. згідно з п.1 ст.40 КЗпП у зв`язку зі скороченням штату.

Наказом №384-Н регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 15.03.2017 р., наказом від 16.03.2017 р. № 58/ДН структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» встановлено початок простою по причинам, незалежних від робітників з 16.03.2017 р. В наказі зазначалось, що оплату за час простою проводити з розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові за час простою згідно графіку роботи.

На день звільнення, Позивач мала заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017р. по 17.07.2017р. у розмірі 26639,59 грн. (до видачі 20 039,66 грн.), а саме: компенсація за невикористану відпустку в розмірі 3151,80 грн. (до видачі 2537,20 грн.), відповідно до вимог ст.44 КЗпП України про припинення трудового договору з підстав, зазначених у пунктах 1,2 та 6 статті 40 цього Кодексу вихідна допомога у розмірі 6491,83 грн. (до видачі 5225,95 грн.), заробітна плата (у т.ч. простій) за період з 01 березня 2017р. по 17 липня 2017р. у розмірі 17049,96 грн. (до видачі 12276,51 грн.).

У зв`язку з невиплатою Відповідачем вказаних коштів, позивач звернулась до суду та просить суд стягнути з Відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 11227,98 грн., та заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 26693,59 грн. (після утримання податків 20039,66 грн.), у т.ч.: невиплачену компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 3151,80 грн. (після утримання податків 2537,20 грн.); невиплачену вихідну допомогу у зв`язку зі скороченням штату у розмірі 6491,83 грн. (після утримання податків 5225,95 грн.).

14.03.2023 надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача послався на те, що заробітна плата у період 01.03.2017 по 15.03.2017 - позивачу була нарахована в повному обсязі з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів.

Однак, на даний час підтвердити дані обставини не має можливості, оскільки вся документація знаходиться у м. Лиман, де ведуться активні бойові дії та доступу немає.

З 16.03.2017 року, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядковані дирекції викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областях шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в діюУказом Президента України від 15.03.2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати було припинено.

Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів.

З врахуванням зазначеного, нараховувати заробітну плату без первинних документів є не можливим.

Також, представник посилається на сертифікат про форс-мажорні обставини, який підтверджує не можливість нарахування заробітної плати, а тому трудового законодавства відповідач не порушував.

З врахуванням зазначеного, належних доказів позивачем на думку відповідача не надано, а тому позові вимоги не підлягають задоволенню.

В судовезасідання позивач не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. В позовній заяві міститься заява позивача про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у відзиві представником відповідача було зазначено, про розгляд справи за відсутності представника Акціонерного товариства «Українська залізниця», з наявних матеріалів справи та просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. На підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, без участі відповідача, так як про дату, час і місце розгляду справи його було повідомлено належним чином.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала на посаді агента комерційного станції виробничого підрозділу «Станція Луганське» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 01.06.2016р. по 17.07.2017р.

Наказом №52 регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 16.03.2017 р., наказом від 16.03.2017 р. № 58/ДН структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» встановлено початок простою працівників виробничого підрозділу «Станція Луганськ» по причинам, незалежних від робітників з 20.03.2017 р. В наказі зазначено, що оплату за час простою проводити з розрахунку двох третин ставки, встановленого працівникові розряду (окладу) за увесь час простою.

На підставі наказу від 17.07.2017 р. №3789-ос позивач була звільнена з посади 17.07.2017 р. згідно з п.1 ст.40 КЗпП у зв`язку зі скороченням штату. У наказі про припинення трудового договору зазначено, що ОСОБА_1 має право на компенсацію за 20 днів невикористаної відпустки та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року№ 938змінено тип ПАТ «Укрзалізниця» з публічного на приватне та перейменовано на АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до частини четвертоїстатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першоюстатті 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно достатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені устатті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з частиною першоюстатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно достатті 113 КЗпП України(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Згідно зістаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин, втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язкуздійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постановівід 28 березня 2018 рокуу справі № 243/5469/17, провадження № 61- 94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Враховуючи, що право людини на заробітну плату гарантованеКонституцією України, нормамиКЗпП України,Законом України «Про оплату праці», і позивач знаходився з відповідачем у трудових відносинах до 17 липня 2017 року, при звільненні не отримала усіх належних їй платежів, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановленихстаттею 116 КЗпП України, не передбачено.

Відповідно до частини четвертоїстатті 97 КЗпП України,статті 22 Закону України «Про оплату праці»власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Враховуючи, що в період простою, встановленого працівникам виробничого підрозділу «Станція Луганська» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», позивач на виконання наказу від 16 березня 2017 року № 52 виходила на своє робоче місце до дня звільнення, на день її звільнення наказ про встановлення простою скасований не був, то відповідач не мав підстав не здійснювати позивачу оплату за час простою.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці»роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно з частинами другою, третьоюстатті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частин першої, сьомоїстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина першастатті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Розрахунки заробітної плати ОСОБА_1 , компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги узгоджуються з наказом начальника дирекції структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 16 березня 2017 року № 58/ДН про встановлення простою з причин, не залежних від робітників, для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції з 20 березня 2017 року.

Відповідач не надав будь-яких доказів, які спростували б зазначену заборгованість з оплати праці за час простою, не оспорює наявність зазначеного наказу та факт перебування з позивачем у трудових відносинах і її звільнення саме 17 липня 2017 року.

У матеріалах справи немає належних та допустимих доказів щодо недостовірності відомостей, викладених в табелях обліку робочого часу, які оформлені відповідно до трудового законодавства України за підписами табельника, керівника структурного підрозділу, працівника кадрової служби, головного бухгалтера. Відповідач не надав суду доказів, що на час складання цих документів відповідні посадові особи не мали повноважень.

Згідно зі статтями115,116 КЗпП Українивідсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивачавідпроцесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Згідно з наданими позивачем на підтвердження невиплаченої заробітної плати розрахунковими листками (табуляграми) за період з березня до липня2017 року, зазначені суми, які підлягали сплаті позивачу із зазначенням усіх її складових.

Також суду надані копії табелів обліку використання робочого часу за період з березня до 17 липня 2017 року, підписані табельником ОСОБА_2 , начальником структурного підрозділу заступником начальника ст. Луганськ Омельченко Д.В., помічником начальника з кадрових питань Колесніковою О.В., головним бухгалтером ст. Луганськ Авіловою О.В..

Крім того, у наказі відповідача від 17 липня 2017 року № 3789-ОС про звільнення позивача у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП Українизазначено, що ОСОБА_1 при звільненні підлягає до виплати одноразова грошова допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсація за 20 днів невикористаної відпуски.

У розрахунковий лист позивача за липень 2017 року включено 3151,80 грн. компенсації за невикористану відпустку та 6491,83 грн. вихідної допомоги.

Тобто відповідач визнав право позивача на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні.

Згідно зі статтями47,116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно достатті 44 КЗпП Українипри припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті36та пунктах 1, 2 і 6 статті40цьогоКодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Згідно з частиною першоюстатті 83 КЗпП Українита частиною першоюстатті 24 Закону України «Про відпустки»у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до статей 4,6 Закону України «Про відпустки»щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина першастатті 6 Закону України «Про відпустки»).

Таким чином, при звільненні позивача у липні 2017 року їй не була виплачена вихідна грошова допомога та компенсація за 20 днів невикористаної відпустки.

Отже, ОСОБА_1 підтвердила наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за період з березня до липня 2017року у розмірі26693,59 грн., будь-яких доказів проведення повного розрахунку з працівником в день його звільнення відповідачдо суду не надав, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000р. підприємства, установи і організації усіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у т.ч. з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно із ст.2 цього Закону компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №15921.02.2001 №159 (з урахуванням змін та доповнень за постановами від 09.08.2001 № 958 та від 31.03.2003 № 430) з наступними змінами: відповідно до п.4 Постанови КМУ № 159 від 21.02.2001р. сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов`язкових платежів) прирості індексу споживчих цін ("індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації поділений на 100.

Розмір компенсації позивач розраховує за період з березня 2017р. по березень 2021р. включно.

Так, компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у сумі 2520,61 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням споживчих індексів споживчих цін складає 2520,61 (3160,26 х 0,798 коефіцієнт приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по листопад 2022 року)

Так, компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року у сумі 2018,68 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням споживчих індексів споживчих цін складає 2018,68 (2582,88 х 0,782 коефіцієнт приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по листопад 2022 року)

Так, компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 року у сумі 1959,63 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням споживчих індексів споживчих цін складає 1959,63 (2582,88 х 0,759 коефіцієнт приросту споживчих цін за період з червня 2017 року по листопад 2022 року)

Так, компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2017 року у сумі 1888,09 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням споживчих індексів споживчих цін складає 1888,09 (2582,88 х 0,731 коефіцієнт приросту споживчих цін за період з липня 2017 року по листопад 2022 року)

Так, компенсація втрати частини грошових доходів за липень 2017 року у сумі 2840,96 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням споживчих індексів споживчих цін складає 2840,96 (9130,76- 5225,92 вихідна допомога при звільненні = 3904,84 х 0,728 коефіцієнт приросту споживчих цін за період з серпня 2017 року по листопад 2022 року)

Разом сума компенсації втрати частини доходів складає 2520,61 грн.+ 2018,68 грн.+ 1959,63 грн. + 1888,09 грн. + 2840,96 грн. = 11227,98 грн.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки на теперішній час заборгованість із заробітної плати позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд вважає вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати обґрунтованими. Суд, вирішуючи питання про розмір суми, яка підлягає стягненню з відповідача, вважає за можливе прийняти наданий позивачем розрахунок, який за період з березня 2017р. по березень 2021р., включно, складає 11227,98 грн.

Посилання представника Відповідача на звільнення сторони від відповідальності за порушення зобов`язань у зв`язку з існування форс-мажорних обставин є безпідставними з огляду на таке.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили здійснити розрахунок з позивачем, оскільки така позиція повністю спростовується вивченими доказами у справі. Зокрема наявністю належним чином заповненої трудової книжки позивача із зазначенням наказу про звільнення з роботи. Наявність табелів обліку використання робочого часу, роздрукованих розрахунків заробітної плати, виданих позивачу, який використовував їх як доказ існуючої заборгованості із заробітної плати , свідчить та розцінюється судом як обізнаність відповідача про існуючий обов`язок та його невиконання, що тягне за собою відповідне відшкодування у вигляді нарахування середнього заробітку.

Наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 не є сертифікатом в розумінні ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Тому наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/21-10.2 не свідчить про наявність законних підстав щодо невиплати заробітної плати позивачу. Аналогічна позиція зазначена в ухвалі Верховного суду від 29.07.2019 по справі №185/5811/18.

З огляду на вказане, позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, вихідної допомоги у зв`язку зі скороченням штату, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову, судові витрати у виді судового збору в розмірі 1073,60 грн. відповідно достатті 141 ЦПК Українипокладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 102, 209, 210, 247, 258-259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ40150216) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 26693,59 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 11227,98 грн.

Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ40150216) при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ40150216) на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті 15.05.2023.

Суддя А. О. Михальченко