Справа № 276/874/23

Провадження по справі №2-о/276/37/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинськийрайонний суд Житомирськоїобласті в складі:

головуючого - судді Збаражського А.М.

за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачуобмежувальногоприпису, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області з відповідною заявою, в якій просила видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладення на нього обов`язків:

- заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання постраждалої особи, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців;

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалої особи, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців;

- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців;

- заборонити ОСОБА_2 чинити перешкоди постраждалій особі ОСОБА_1 у доступі до спільного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що проживає в будинку АДРЕСА_1 , хоча зареєстрована в іншому спільному будинку, де зараз мешкає колишній чоловік ОСОБА_2 , по АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 часто зловживає алкогольними напоями і поводить себе протиправно та агресивно щодо неї, чинить їй перешкоди в користуванні спільним будинком, не допускає до нього. Вона систематично потерпає від насильства зі сторони колишнього чоловіка. Поведінка заінтересованої особи негативно впливає на її здоров`я та працездатність. Після таких скандалів, сварок, образ та погроз з боку ОСОБА_2 , вона не може належним чином виконувати свої професійні обов`язки, оскільки він не контролює свої дії (вчинки). Заявник неодноразово зверталася за захистом до правоохоронних органів, проте, це жодним чином не вплинуло та не змінило поведінку ОСОБА_2 . Йому виносились офіційні попередження про недопустимість

вчинення домашнього насильства, він неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, що свідчить про систематичність вчинення насильства в сім`ї. ОСОБА_2 вчиняє насильство щодо заявника протягом тривалого часу, не зважає на заходи, вжиті поліцією і судом. Після кожного рішення суду він і надалі погрожує розправою та впевнений у своїй безкарності. Його агресія щоразу посилюється. Зважаючи на це, на переконання заявника, вірогідність продовження та повторного вчинення насильства ОСОБА_2 щодо неї, а також настання тяжких наслідків для її здоров`я є дуже високою, а тому звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису, оскільки попередні заходи вжиті поліцією та судом до кривдника виявились неефективними та не захистили її від насильства.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засідання підтримала заявлені вимоги з підстав, зазначених в заяві при зверненні до суду.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду даної заяви.

Заслухавши заявника, дослідивши матеріали справи та письмові докази, наявні у справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 350-1 ЦПК Українизаява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству»домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Відповідно до частини першоїстатті 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

За пунктом 7 частини першоїстатті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Частиною 2 статті 26Закону України"Прозапобігання тапротидію домашньомунасильству" передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Згідно з частиною третьоюстатті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першоїстатті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 350-2 ЦПК Українизаява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначенихЗаконом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів заінтересованих осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2ст. 350-4 Цивільного процесуального кодексу Україниу заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, визначені пунктом 3 частини першої цієї статті, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин положеннями чинногоЦПК Україничітко зазначено, що звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису заявник повинен надати суду докази, що підтверджують необхідність видачі судом обмежувального припису. Виняток із вищенаведеного поширюється лише на випадки неможливості надання доказів, у разі чого заявником може бути подане клопотання про їх витребування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , однак проживає в будинку АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується довідкою Хорошівської селищної ради від 12.05.2023 №265.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 505711 від 10.03.2023 року ОСОБА_2 , перебуваючи в нетверезому стані вчинив хуліганські дії щодо майна заявника, а саме пошкодив дерев`яною палицею вікна в будинку. Його дії були кваліфіковані за ст. 173 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 12.03.2023 р. серії ВАВ № 793003, ОСОБА_2 , перебуваючи в нетверезому стані, вчинив відносно заявника домашнє насильство в сім`ї (ображав нецензурними словами, словесно погрожував їй побиттям). Протокол про адміністративне правопорушення складено за ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 30 березня 2023 року у справі № 276/453/23 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст.173, 173-2 ч.2 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб.

Враховуючи пояснення ОСОБА_1 щодо систематичного вчинення ОСОБА_2 відносно неї домашнього насильства, що його поведінка негативно впливає на її здоров`я та працездатність, з огляду на неодноразове притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, вчинення насильства щодо заявника протягом тривалого часу, попередні заходи, вжиті поліцією та судом до кривдника, виявились неефективними та не захистили її від насильства, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .

Суд вважає за необхідне вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладення на нього обов`язків:

- заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання постраждалої особи, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців;

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 10 м до місця проживання постраждалої особи, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців;

- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців.

Щодо вимоги про заборону ОСОБА_2 чинити перешкоди постраждалій особі ОСОБА_1 у доступі до спільного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , то суд вважає її необґрунтованою, оскільки заявником не надано суду доказів на підтвердження права власності на вказаний житловий будинок, а також доказів того, що ОСОБА_2 не допускає її до нерухомого майна, що їм належить, або ж іншим чином перешкоджає користуватися спільним будинком.

Крім того, заборона ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 метрів до місця проживання ОСОБА_1 не буде відповідати принципу пропорційності. Так, засіб, який застосовується для обмеження, має бути найменш обтяжливим для права особи. Таке обмеження порушуватиме права та інтереси заінтересованої особи ОСОБА_2 , який є особою пенсійного віку. Заявник під час судового засідання повідомила, що село Комарівка це невеликий населений пункт, в якому наявний лише один продуктовий магазин, який знаходиться на АДРЕСА_1 , яка є центральною по відношенню до інших. Вказаний магазин розташований навпроти домоволодіння, в якому проживає ОСОБА_1 , на відстані 10-15 метрів. Відтак, ОСОБА_2 , у разі встановлення заборони протягом 6 місяців наближатися до місця проживання заявника на відстань менше 300 м., не зможе відвідувати єдиний в селі магазин, купувати продукти харчування, а також вільно пересуватися в населеному пункті.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні решти вимог заяви необхідно відмовити.

Враховуючи вимоги ч. 3ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263-265, 293, 350-1 350-8 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладення на нього обов`язків:

- заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання постраждалої особи, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців;

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 10 м до місця проживання постраждалої особи, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців;

- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців.

У решті вимог заяви відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Заявник: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 25.05.2023.

Головуючий суддя: А.М. Збаражський