П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/91/23

Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 03.03.2023р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення №262640003932 від 11.10.2022р. про відмову йому в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити йому грошову допомогу в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до спеціального стажу періоду роботи з 01.09.1998р. по 03.12.2008р. на посадах асистента кафедри, доцента Національного медичного університету імені О.О. Богомольця; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити йому грошову допомогу в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 12.09.2022р. він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про виплату йому грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій відповідно до пункту п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як особі, що на день досягнення пенсійного віку працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і має страховий стаж 35 років на таких посадах, та до цього не отримував будь-яку пенсію. Однак рішенням від 11.10.2022р. №262640003932 йому протиправно відмовлено в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій у зв`язку з відсутністю необхідного стажу 35 років. Так, до спеціального стажу позивача, який дає право на призначення грошової допомоги не враховано період роботи з 01.09.1998р. по 03.12.2008р. на посадах асистента кафедри, доцента Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, оскільки зазначений заклад та займані посади не передбачені Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 (надалі Перелік №909).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2023р. відмовлено в задоволенні позову з підстав того, що посади асистента кафедри хірургії стоматологічного факультету, доцента кафедри хірургії стоматологічного факультету не визначені Переліком №909.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на те, що працюючи у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця з 01.09.1998р. по 03.12.2008р. він здійснював не тільки педагогічну роботу, но й лікарську практику, надаючи лікарську допомогу громадянам, що дає право на отримання грошової допомоги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , працював на наступних посадах:

з 09.08.1984р.по 01.08.1985р. лікар-інтерн у клінічній лікарні № 12 м. Києва;

з 01.08.1985р. по 26.12.1989р. лікар-хірург у лікарні швидкої медичної допомоги;

з 27.12.1989р. по 03.12.1992р. аспірантура на кафедрі швидкої та невідкладної допомоги Київського інституту удосконалення лікарів;

з 04.12.1992р. по 30.04.1994р. завідуючий відділення швидкого реагування у Науково-практичному об`єднанні швидкої медичної допомоги;

з 01.05.1994р. по 25.05.1994р. лікар-хірург клініки невідкладної хірургії №1 у Науково-практичному об`єднанні швидкої медичної допомоги;

з 26.05.1994р. по 14.05.1996р. директор клініки невідкладної хірургії №1 у Науково-практичному об`єднанні швидкої медичної допомоги;

з 15.05.1996р. по 30.10.1997р. завідуючий хірургічним відділенням №4 у Науково-практичному об`єднанні швидкої медичної допомоги;

з 01.11.1997р. по 08.09.1998р. лікар-хірург хірургічного відділення №3 у Науково-практичному об`єднанні швидкої медичної допомоги;

з 09.09.1998р. по 03.12.2008р. асистент кафедри хірургії стоматологічного факультету, доцент кафедри хірургії стоматологічного факультету Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця;

з 10.12.2008р. по 04.05.2009р. лікар-хірург (лапароскопіст) кабінету лапароскопійних методів лікування хірургічного відділення Київської обласної клінічної лікарні;

з 05.05.2009р. по 31.08.2010р. в.о. завідувача, завідувач Центром загальної, мініінвазивної та ендокринної хірургії;

з 01.09.2010р. по 31.12.2010р. лікар-хірург госпрозрахункового Центру лапароскопічної, реконструктийно-відновлювальної та естетичної хірургії;

з 01.01.2011р. по 20.09.2011р. в.о. завідувача госпрозрахункового Центру лапароскопічної, реконструктийно-відновлювальної та естетичної хірургії;

з 21.09.2011р. по 01.12.2011р. лікар-хірург госпрозрахункового Центру лапароскопічної, реконструктийно-відновлювальної та естетичної хірургії;

з 23.11.2012р. по 12.09.2022р. (дата звернення з заявою про нарахування та виплату грошової допомоги) доцент кафедри хірургії та судинної хірургії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика. /а.с.14-19/

12.09.2022р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». /а.с.10-11/

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11.10.2022р. №262640003932 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу 35 років. /а.с.13/

Вищезазначеним рішенням ОСОБА_1 повідомлено, що до спеціального стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, не враховано період роботи з 01.09.1998р. по 03.12.2008р. на посадах асистента кафедри, доцента Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, оскільки зазначений заклад та займані посади не передбаченні Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. /а.с.13/

Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п.п.2-7 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Страховий стаж, передбачений п.п.2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із ст. 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Згідно з п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати.

Постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011р. затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №1191).

Відповідно до п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788 - ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Таким чином, Переліком №909 визначено, що для спеціального стажу зараховується період роботи особи, які працювали в лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах (лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад). Аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях (фармацевти, асистенти фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборанти). Медико-соціальних експертних комісіях, бюро судово-медичної експертизи (лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

Відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не зараховано до стажу роботи, що дає право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, період роботи з 01.09.1998р. по 03.12.2008р. на посадах асистента кафедри, доцента Національного медичного університету імені О.О. Богомольцева, оскільки зазначений заклад та займані посади не передбаченні Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 09.09.1998р. по 03.12.2008р. працював асистентом кафедри хірургії стоматологічного факультету, доцентом кафедри хірургії стоматологічного факультету Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

Однак, апелянтом не надано доказів, щодо віднесення Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця до закладів охорони здоров`я в розумінні ст.3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», здійснення позивачем не тільки педагогічної роботи в даному закладі, но й лікарської практики, надаючи лікарську допомогу громадянам, що дає право на отримання грошової допомоги.

Так, надана позивачем до суду архівна довідка не підтверджує нарахування та виплату ОСОБА_1 на посадах асистента кафедри хірургії стоматологічного факультету, доцента кафедри хірургії стоматологічного факультету Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця заробітної плати за лікувальну роботу. /а.с.10/

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності відмови пенсійного органу в призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому в порядку ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає його без змін.

Керуючись ст.ст.311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя Крусян А.В.Судді Єщенко О.В. Яковлєв О.В.