ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2023 року м. Чернігів Справа № 620/3049/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Академії Державної пенітенціарної служби до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Міністерство юстиції України про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,

У С Т А Н О В И В:

Академія Державної пенітенціарної служби (далі Адміністрація, позивач) 15.03.2023 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 відповідач), у якому просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з утриманням в Академії в сумі 298 505,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач по закінченню навчання не відпрацював встановленого 3-річного терміну перебування на державній кримінально-виконавчій службі, його було звільнено за власним бажанням. Враховуючи наведене, у відповідача виникло зобов`язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання, а у позивача право звернення до суду для захисту майнових інтересів.

Ухвалою судді від 29.03.2023 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Представником відповідача подано відзив на позов, у якому він просив відмовити Академії у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю. Зокрема, представник відповідача зазначив, що відповідач повідомлення від 09.02.2023 не отримував. Крім того, представник не згоден із складеним позивачем розрахунком витрат за період з 2016 по 2020 рік, зазначивши, що по закінченню навчання ОСОБА_1 здав форму на склад Академії у відповідності до Постанови №578, тому підстави для відшкодування речового забезпечення відсутні. Щодо продовольчого забезпечення представник зазначив, що відповідач фактично не перебував на котловому забезпеченні, іноді відвідував столову навчального закладу, у більшості харчувався за власний рахунок. Щодо компенсації комунальних послуг зазначив, що після першого курсу навчання з 2017 року за поданим рапортом відповідач проживав за місцем реєстрації за межами Академії. Також представник відповідача зазначав, що за медичною допомогою в Академії не звертався, тому нарахування йому суми 1843,75 грн. за медичне забезпечення є необґрунтованим. Крім того, 07.09.2020 ОСОБА_1 із Академією було укладено новий контракт про здобуття освіти. Відповідно до п. 6 розділу ІV Контракту з моменту набрання ним чинності попередні угоди (контракти) про здобуття освіти між тими самими сторонами щодо того ж предмету втрачають чинність.

За період навчання з 2020 по 2022 рік відповідач на котловому забезпеченні не перебував, речовим майном не забезпечувався, медичної допомоги не отримував, комунальними послугами не забезпечувався.

Також представник відповідача зазначив, що фактично ОСОБА_1 після звільнення був прийнятий на службу, яка є рівнозначною службі в поліції та Державній кримінально-виконавчій службі України, а тому відсутні підстави для відшкодування ним спірних витрат.

Від третьої особи пояснення по суті спору не надійшли.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

01.05.2018 між Академією та ОСОБА_1 було укладено контракт №199 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України (а.с. 16-18).

Відповідно до умов даного контракту підготовка за державним замовленням для потреб Державної кримінально-виконавчої служби України на денній формі навчання здобувача здійснюється за ступенем вищої освіти «бакалавр», за спеціальністю «право».

Також відповідно до умов укладеного контракту відповідач взяв на себе зобов`язання, у тому числі, після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення із служби в Державній кримінально-виконавчій службі протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію». Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

У зв`язку із закінченням навчання в Академії, наказом ректора від 19.06.2020 №93/ОС відповідач був виключений зі списків особового складу, знятий з речового, котлового та грошового забезпечення, направлений у розпорядження начальників міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції для подальшого проходження служби (а.с. 19).

Наказом начальника Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» від 19.06.2020 №71/ОС-20 ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» (а.с. 20).

07.09.2020 між Академією та ОСОБА_1 укладено контракт №834 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України, про підготовку відповідача за державним замовленням для потреб Державної кримінально-виконавчої служби України на денній формі навчання за ступенем вищої освіти «магістр», за спеціальністю «262 «Правоохоронна діяльність» (а.с. 24-26).

Відповідно до умов контракту відповідач зобов`язався після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за відповідною посадою, а у разі звільнення із служби в Державній кримінально-виконавчій службі протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію». Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Враховуючи наведене, наказом ректора Академії від 01.09.2020 №323/ОД відповідача зараховано слухачем 1 курсу денної форми здобуття освіти (а.с. 22-23).

Наказом начальника Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» від 04.09.2020 №110/ОС-20 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та направлено для подальшого навчання до Академії (а.с. 21).

Наказом ректора Академії від 03.02.2022 №16/ОС, у тому числі відповідача виключено зі списків особового складу, знято з усіх видів забезпечення та направлено у розпорядження начальників міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції для подальшого проходження служби (а.с. 27-28).

Наказом начальника Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» від 04.02.2022 №10/ОС-22 ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» (а.с. 29).

У подальшому, на підставі поданого рапорту відповідача наказом Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» від 31.01.2023 №11/ОС-23 звільнено із займаної посади (а.с. 30).

Відповідно до матеріалів справи фактичні витрати на утримання відповідача у навчальному закладі за період з 15.08.2016 по 19.06.2020 становили 105820,12 грн. та складаються із: грошового забезпечення 47005,51 грн., продовольчого забезпечення 32679,29 грн., речового забезпечення 6136,69 грн., медичного забезпечення 1843,75 грн., оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії 18154,88 грн. (а.с. 32).

Фактичні витрати на утримання відповідача у навчальному закладі за період з 07.09.2020 по 04.02.2022 становили 192685,83 грн. та складаються із грошового забезпечення (а.с. 33).

Із вказаними довідками-розрахунками ОСОБА_1 був ознайомлений.

31.01.2023 відповідача було повідомлено про необхідність відшкодувати протягом 30 діб витрати на навчання (а.с. 34).

09.02.2023 позивачем надіслано ОСОБА_1 повідомлення №13/366, відповідно до якого загальна сума витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, складає 298505,95 грн. та має бути сплачена протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення на відповідний рахунок (а.с. 35).

Оскільки у добровільному порядку витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, відповідач не відшкодував, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зважає на таке.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16 спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, з позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби. При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі №461/5577/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №820/5761/15, у яких зазначені спори мали вирішуватись за правилами ЦПК України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 23 Закону України від 23.06.2005 №2713-ІV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частинами другою, четвертою статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина п`ята статті 74 Закону України «Про Національну поліцію»).

Згідно пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007№419/831/240/605/537/219/534 (далі - Порядок) відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Пунктом 2.1.1 Порядку передбачено, що витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.

За змістом пункту 2.1.4 Порядку витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.

У відповідності до пункту 2.1.6 Порядку до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до пункту 2 Порядку №261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Типову форму контракту затверджує МВС.

Пунктом 3 Порядку №261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з:

грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;

оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання (пункт 4 Порядку №261).

Пунктом 5 Порядку №261 передбачено, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

Згідно із пунктом 8 Порядку №261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Таким чином, з наведених норм права вбачається, що курсанти навчального закладу зобов`язані відшкодувати державі витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, у разі звільнення із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.

Вказаний обов`язок кореспондується з умовами укладених контрактів від 01.05.2018 №199 та від 07.09.2020 №834 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України, відповідно до яких сторонами погоджено відшкодування відповідачем витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію», в повному обсязі за весь період фактичного навчання.

Тобто обов`язок відшкодувати Академії витрати, пов`язані з утриманням у ВНЗ, в якому навчалась особа в разі, зокрема відмови від подальшої роботи після закінчення ВНЗ, прямо передбачений у вказаних контрактах.

При цьому, відповідач був обізнаний щодо наявності у нього обов`язку із відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі у разі звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання, про що свідчить його підпис у контрактах.

За приписами пункту 2.3. Порядку, у разі дострокового розірвання контракту, остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення здійснюється на підставі довідок-розрахунків, складених відповідними службами забезпечення навчального процесу.

Згідно із повідомленням від 09.02.2023 №13/366 щодо необхідності відповідачу відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням курсанта в Академії та Довідками-розрахунками витрат, пов`язаних з утриманням в Академії від 15.06.2020 №205 і від 04.02.2022 №5/307, загальна сума витрат складає 298505,95 грн, що включає: грошове забезпечення 239691,34 грн. (47005,51 грн. за період з 15.08.2016 по 19.06.2020, 192685,83 грн. за період з 07.09.2020 по 04.02.2022); продовольче забезпечення 32679,29 грн.; речове забезпечення 6136,69 грн.; медичне забезпечення 1843,75 грн.; оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії 18154,88 грн. (а.с. 32, 33, 35).

Так, грошове забезпечення, за своїм змістом, є винагородою за державну службу особливого характеру, і виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Судом встановлено, що грошове забезпечення відповідача здійснювалось на підставі Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5, пунктом 4 якого розділу І якого передбачено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які навчаються у навчальних закладах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Підставою для виплати грошового забезпечення особі рядового чи начальницького складу є наказ навчального закладу про зарахування на навчання (пункт 9 Розділу І Порядку №925/5).

У свою чергу, пунктом 21 Розділу І Порядку №925/5 установлено, що грошове забезпечення, виплачене за правилами і нормами згідно із законодавством, яке діяло на момент виплати, поверненню не підлягає.

Оскільки навчання курсанта є державною службою особливого характеру і не виключає виконання під час навчання завдань служби, грошове забезпечення особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України не відноситься до витрат, пов`язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, а є видатками у сфері соціального забезпечення особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, виплаченими за період служби.

Таким чином, на переконання суду, підстави для стягнення з колишнього курсанта витрат на виплату грошового забезпечення відсутні, оскільки суми грошового забезпечення не визначені законодавством такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням у вищому навчальному закладі.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Судом встановлено, що грошове забезпечення у розмірі 239691,34 грн. виплачене відповідачу за відсутності недобросовісності з боку останнього або рахункової помилки з боку позивача, що за приписами статті 1215 Цивільного кодексу України зумовлює відсутність у відповідача обов`язку по поверненню позивачу вказаної суми.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 58814,61 грн., що складаються із витрат по продовольчому, речовому, медичному забезпеченню, оплати комунальних послуг та за спожиті енергоносії.

У свою чергу, доводи відповідача щодо непідтвердження витрат на утримання та навчання належними та допустимими доказами суд вважає необґрунтованими, оскільки фактичні витрати на забезпечення відповідача підтверджуються позивачем відповідними довідками-розрахунками, складеними з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Крім того, питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом даного позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.08.2018 року по справі №821/381/17 та від 22.08.2018 року по справі №820/1878/16.

Щодо доводів представника відповідача про прийняття ОСОБА_1 після звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України на рівнозначну посаду з огляду на те, що відповідно до довідки від 04.04.2023 №74/11-67 він з 20.02.2023 проходить військову службу в Управлінні СБ України в Чернігівській області (а.с. 63), суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України від 23.06.2005 №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Тобто, рівнозначною службі в Державній кримінально-виконавчій службі України є служба в поліції.

У свою чергу, порядок проходження та звільнення зі служби в системі Служби безпеки України визначає Закон України від 25.03.1992 №2229-XII «Про Службу безпеки України», яким передбачено, що кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби (частина перша статті 19 Закону).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач проходить саме військову службу в Управлінні СБ України в Чернігівській області, а тому суд вважає аргументи відповідача необґрунтованими. При цьому, зарахування відповідно до положень статті 78 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» до стажу служби в поліції, зокрема, військової служби в Службі безпеки України наведених висновків суду не спростовують.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першоїстатті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги той факт, що відповідач погодився з умовами контракту і був обізнаний про наслідки його невиконання, суд дійшов висновку, що позов про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі, необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки вказані витрати позивачем не понесені, відшкодуванню за рахунок відповідача вони не підлягають.

Керуючись статтями 227, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Академії Державної пенітенціарної служби до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Міністерство юстиції України про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в розмірі 58 814 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 61 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25 травня 2023 року.

Позивач: Академія Державної пенітенціарної служби (код ЄДРПОУ 08571788, вул. Гонча, 34, м. Чернігів, 14000).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Третя особа: Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001).

Суддя С.В. Бородавкіна