ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/14505/22Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/817/441/23 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Дикун С. І.,

та сторін - представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чудопалова Ю.Ю., представника відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - адвоката Ороновської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/14505/22 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чудопалова Юрія Юрійовича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 лютого 2023 року, ухваленого суддею Братасюком В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Галина Миронівна про визнання недійсним правочину, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування державної реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В:

у жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Галина Миронівна про визнання недійсним договору дарування 1/8 частки житлового будинку АДРЕСА_1 від 04.10.2022 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1055, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування державної реєстрації права власності.

В обґрунтування позову посилається на те, що спірний правочин було вчинено відповідачами з порушенням закону за відсутності дозволу органу опіки та піклування, що було необхідним, адже у будинку АДРЕСА_1 , мали зареєстроване місце проживання двоє малолітніх дітей та одна неповнолітня особа - сини позивачки.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 лютого 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Г.М. про визнання недійсним договору дарування 1/8 частки житлового будинку АДРЕСА_1 від 04.10.2022 року в реєстрі за № 1055, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування державної реєстрації права власності - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Чудопалов Ю.Ю. просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 лютого 2023 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначив, що пунктом 1.8 пункту 1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за № 282/20595 встановлено, що при посвідченні правочину щодо відчуження нерухомого майна відчужувач цього майна подає заяву про наявність/відсутність прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування цим майном. З метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваним нерухомим майном нотаріус має право додатково витребовувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення такого правочину.

Відповідно до підпункту 1.9 пункту 1 глави 2 розділу ІІ Порядку, у разі виявлення з поданих відчужувачем документів, що право власності або право користування житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні або неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Тобто, вищевказаний підпункт Порядку закріплює імперативну норму - обов`язок нотаріуса перевірити у відчужувача наявність відповідного дозволу у разі, якщо у малолітніх чи неповнолітніх дітей є право на користування майном, яке має бути відчужено.

Факт наявності права на користування вказаним майном встановлено судом першої інстанції лише щодо одного сина позивача, однак суду були надані витяги про місце проживання усіх 3 дітей позивача та відповідні свідоцтва про народження кожного з дітей, а саме частина документів були подані разом з позовною заявою, а інша частина 31.10.2022 року з клопотанням про долучення доказів.

Таким чином, оскільки предметом Договору є частка у будинку, яка не виділена в натурі і щодо вказаного будинку не встановлено режиму користування відповідно правочини щодо відчуження частки у такому майні неприпустиме зменшення або обтяження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Орган опіки та піклування здійснює контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей", й як наслідок - для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до Закону.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чудопалова Ю.Ю. у якому зазначили, що суд першої інстанції правильно вказав, що вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК Україну заборону.

Систематичне тлумачення даної норми дає підстави дійти висновку, що органи опіки та піклування надають згоду на укладання договорів, якщо такі договори укладаються батьками та особами, які їх замінюють (відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові № 554/991/18 від 30 червня 2021 року).

Просить суд звернути увагу на те, що відповідач ОСОБА_2 не має родинних зв`язків із позивачем та її дітьми.

Крім цього, потрібно зауважити, що спірний правочин укладався з приводу відчуження незначної ідеальної частки у нерухомому майні 1/8 частки будинку. Тому є незрозумілі ризики щодо порушеного права та законних інтересів неповнолітніх дітей, оскільки у володінні та користуванні позивачки залишається 7/8 ідеальної частки житлового будинку, як це було і до укладення спірного правочину.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Чудопалов Ю.Ю. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній.

Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокат Ороновська О.М. апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чудопалова Ю.Ю. не визнала, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Г.М. у судове засідання не з`явилась. Конверт із направленою їй судовою повісткою повернувся до суду апеляційної інстанції із відміткою Укрпошти "адресат відсутні за вказаною адресою".

Згідно із пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Г.М., яка належним чином повідомлена про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 (після перейменування - Торговиця), що стверджується витягом з паспорта серії НОМЕР_1 (а.с. 6-9).

ОСОБА_1 є мамою дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копіями свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (а.с. 15-16).

З витягу про реєстрацію місця проживання особи від 18.08.2022 року № 977/28-03 вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 з 18.08.2022 року (а.с. 17).

З витягу про реєстрацію місця проживання особи від 18.08.2022 року № 977/28-03 вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (щодо якого у справі відсутні документальні підтвердження родинних зв`язків з позивачкою) також має зареєстроване місце проживання за цією ж адресою з 18.08.2022 року (а.с. 18).

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, номер довідки 312739289 від 19.10.2022 року, можливо встановити, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності 1/8 ОСОБА_3 , а відомості про інших власників будинковолодіння в копії частково роздрукованій та наданій позивачкою, відсутні (а. с. 19-20).

04.10.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, посвідчений нотаріально в реєстрі за № 1055, за змістом якого ОСОБА_2 , як Дарувальник , подарував ОСОБА_3 , як обдарованому, належну дарувальнику 1/8 частку будинку за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 11-14).

Право власності на 1/8 ідеальну подаровану ОСОБА_2 частку, посвідчувалося Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим Тернопільською міською радою 19.11.2019 року за індексним номером 189294833 (п. 2 договору).

В п. 7 Договору дарувальник засвідчив, що 1/8 частка у справі спільної часткової власності на цілий житловий будинок, що є предметом договору є його особистою власністю; внаслідок дарування 1/8 частки у праві спільної часткової власності на цілий житловий будинок, що є предметом договору, не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, у тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей та інших осі, котрі проживають та (або) зареєстровані у житловому будинку на момент укладання цього договору.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача ОСОБА_2 , була відсутня правова підстава отримувати дозвіл органу опіки та піклування, оскільки він не був батьком чи особою, яка його замінює, щодо дітей, котрі мають зареєстроване місце проживання в будинку - як і у нотаріуса відсутній обов`язок вимагати від будь-якого відчужувача власника чи співвласника нерухомого майна, котрий не є батьком чи особою, котра замінює батьків, дітей, у котрих є зареєстроване місце проживання у нерухомому майні, дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочину.

Окрім цього, станом на дату вчинення правочину дарування незначної частки будинку, стороною позивача не наведено конкретних наслідків звуження обсягу існуючих прав її дітей, та/або порушень охоронюваних законом і яких саме інтересів дітей позивачки, зменшення або обмеження якихось їхніх прав та інтересів, як користувачів будинку по АДРЕСА_1 , вчиненням відповідачами спірного правочину.

З такими висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Відповідно до частин другої та третьої статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" діти - члени сім`ї власника житлового приміщення мають право користування займаним приміщенням на рівні з власником. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини та осіб, які їх замінюють, вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

До осіб, що замінюють батьків та мають обов`язки щодо дитини, відповідно до положень Сімейного кодексу України належать: 1) опікун (частина четверта статті 249 СК України); 2) піклувальник (частина четверта статті 249 СК України); 3) особа, що усиновила чи удочерила (частина четверта статті 232 СК України); 4) патронатний вихователь (стаття 255 СК України); 5) прийомні батьки (частина друга статті 256-2 СК України); 6) батьки-вихователі дитячого будинку (частина друга статті 256-6 СК України); 7) фактичний вихователь, особа, яка взяла у свою сім`ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування (стаття 261 СК України).

Відповідно до частини другої статті 177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов`язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

Відповідно до частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

Отже, вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 1612/2343/12, провадження № 61-6301св18.

Таким чином, системне тлумачення вказаних вище норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що органи опіки та піклування надають згоду на відчуження будинку, квартири, якщо таке відчуження здійснюється батьками або особами, які їх замінюють.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 не є батьком дітей позивачки - малолітніх ОСОБА_4 , 2014 р.н. та ОСОБА_5 , 2017 р.н, а також неповнолітнього ОСОБА_4 , 2006 р.н. , і не є особою, що замінює батька вказаних дітей, тобто не зобов`язаний їх утримувати та забезпечувати, а тому для укладення ОСОБА_2 договору дарування належної йому частки в розмірі 1/8 в оспорюваному будинку згоди органу опіки і піклування не вимагається.

Враховуючи наведене, не заслуговують на увагу посилання представника заявника про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрований Мінюстом України за №282/20595.

Також, стороною позивача не наведено конкретних наслідків звуження обсягу існуючих прав її дітей, та/або порушень охоронюваних законом і яких саме інтересів дітей позивачки, зменшення або обмеження їхніх прав та інтересів, як користувачів будинку по АДРЕСА_1 , вчиненням відповідачами спірного правочину.

А тому сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення договору дарування 1/8 частки житлового будинку АДРЕСА_1 від 04.10.2022 року в реєстрі за № 1055, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування державної реєстрації права власності, не є безумовною підставою для визнання його недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чудопалова Ю.Ю. слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 лютого 2023 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чудопалова Юрія Юрійовича залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 лютого 2023 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 25.05.2023 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

С.І. Дикун