УХВАЛА

24 травня 2023 року

м. Київ

справа №990/97/23

адміністративне провадження №П/990/97/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів: Соколова В.М., Шевцової Н.В., Губської О.А., Білак М.В.,

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

19 травня 2023 року до Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Етичної ради (далі - відповідач), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Етичної ради «Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя» від 16 березня 2023 року № 28.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою (частина четверта цієї статті в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» від 14 липня 2021 року № 1635-IX (далі - Закон України від 14 липня 2021 року №1635-IX)).

Законом України від 14 липня 2021 року №1635-IX доповнено Розділ VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3, яким також закріплено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо рішень, дій чи бездіяльності органів, які оцінюють членів Вищої ради правосуддя відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».

Крім того, пунктом 5 Закону України від 14 липня 2021 року №1635-IX встановлено, що всі справи, пов`язані з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), проводять оцінювання членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення), оцінювання членів Вищої ради правосуддя підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції та Великій Палаті Верховного Суду як суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 14 липня 2021 року № 1635-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Вказаний Закон опубліковано у виданні «Голос України» № 146 - 04 серпня 2021 року.

Отже, з 05 серпня 2021 року Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження рішень дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад.

Правовий статус Етичної ради визначено статтею 91 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон України «Про Вищу раду правосуддя»).

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Етична рада утворюється з метою сприяння органам, що обирають (призначають) членів Вищої ради правосуддя, у встановленні відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 91 вказаного Закону Етична рада проводить відбір кандидатів на посади члена Вищої ради правосуддя у два етапи: проведення відбору кандидатів за результатами розгляду поданих кандидатами документів, результатів спеціальної перевірки і відповідної інформації з відкритих джерел та формування списку кандидатів, допущених до співбесіди; проведення співбесіди з відібраними кандидатами та визначення списку кандидатів для рекомендації органам, що обирають (призначають) членів Вищої ради правосуддя.

Підпунктами 3 - 9 частини двадцятої статті 91 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що Етична рада для здійснення своїх повноважень: розглядає, вивчає та аналізує документи кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя, надіслані до Етичної ради; збирає, перевіряє та аналізує інформацію про кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя, у тому числі конфіденційну інформацію з персональними даними, отриману від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інформацію, отриману від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, необхідну для здійснення повноважень Етичної ради; має право звертатися до кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя, а також спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, їх посадових осіб, будь-яких юридичних осіб щодо надання пояснень, документів чи інформації з метою перевірки кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя; 6) формує список кандидатів для проходження співбесіди за результатами розгляду поданих кандидатами документів, результатів спеціальної перевірки і аналізу відповідної інформації з відкритих джерел; проводить співбесіди з відібраними кандидатами; ухвалює та оприлюднює на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя обґрунтований висновок щодо відповідності кожного кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності, складає та оприлюднює список кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання (призначення) на посаду члена Вищої ради правосуддя; надсилає органу, що обирає (призначає) члена Вищої ради правосуддя, висновок щодо кожного кандидата та список кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання (призначення) на посаду члена Вищої ради правосуддя. Зазначений список має містити кількість кандидатур, яка щонайменше вдвічі перевищує кількість вакантних посад членів Вищої ради правосуддя;

За змістом викладених положень чинного законодавства Етична рада є органом, який здійснює діяльність щодо питань обрання (призначення), оцінювання кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя.

Викладене дає підстави виснувати, що позовні вимоги, пред`явлені позивачем до Етичної ради, що стосуються питання розгляду його кандидатури на посаду члена Вищої ради правосуддя, визнання його кандидатури невідповідною критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя, підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.

Перевіряючи позовну заяву ОСОБА_1 на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

За змістом пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає в захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

У підпункті 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 33).

Як зазначалося вище, за приписами частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо оскарження рішень дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі №990/120/22 виснувала, що Верховний Суд є судом першої інстанції для розгляду питань щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу, який має повноваження оцінювати членів Вищої ради правосуддя. Цим органом є Етична рада як стосовно власне такого оцінювання, так і стосовно сприяння органам, що обирають (призначають) членів Вищої ради правосуддя, у встановленні відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності. Проте, як указала Велика Палата, це не означає, що всі спори з Етичною радою належать до предметної юрисдикції адміністративного суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року зазначила, що Законом України від 14 липня 2021 року №1635-IX доповнено також Закон України «Про Вищу раду правосуддя» статтею 9-1, частиною першою якої передбачено, що Етична рада утворюється з метою сприяння органам, що обирають (призначають) членів Вищої ради правосуддя, у встановленні відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності.

Перелік органів, до компетенції яких віднесено вирішення питання про обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя, визначено у статті 131 Конституції України, за змістом якої Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох - обирає з`їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає Президент України, двох - обирає Верховна Рада України, двох - обирає з`їзд адвокатів України, двох - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох - обирає з`їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Порядок обрання (призначення) цими органами членів Вищої ради правосуддя визначений статтями 10-13, 16 та 17 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Повноваження Етичної ради як органу, покликаного сприяти цим суб`єктам обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя в питаннях встановлення відповідності кандидатів критеріям професійної етики та доброчесності, визначені у статті 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Етична рада для здійснення своїх повноважень ухвалює та оприлюднює на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя обґрунтований висновок щодо відповідності кожного кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності, складає та оприлюднює список кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання (призначення) на посаду члена Вищої ради правосуддя; надсилає органу, що обирає (призначає) члена Вищої ради правосуддя, висновок щодо кожного кандидата та список кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання (призначення) на посаду члена Вищої ради правосуддя (пункти 8, 9 частини двадцятої статті 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Крім цього, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» установлено, що Етична рада протягом шести місяців з дня затвердження її персонального складу одноразово здійснює оцінювання відповідності членів Вищої ради правосуддя (крім Голови Верховного Суду), обраних (призначених) на посаду члена Вищої ради правосуддя до набрання чинності цим Законом, критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя.

Порядок та черговість оцінювання відповідності діючих членів та кандидатів у члени Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності визначаються Етичною радою з урахуванням можливості здійснення повноважень Вищою радою правосуддя відповідно до Конституції України.

Для цілей такого оцінювання Етична рада діє відповідно до положень частин одинадцятої - вісімнадцятої, двадцятої, двадцять першої статті 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами одноразового оцінювання Етична рада може ухвалити рішення про внесення до відповідного органу, що обрав (призначив) члена Вищої ради правосуддя, мотивованої рекомендації про звільнення члена Вищої ради правосуддя з підстав, визначених пунктами 3-5 частини першої статті 24 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами розгляду мотивованої рекомендації про звільнення члена Вищої ради правосуддя орган, що обрав (призначив) члена Вищої ради правосуддя, може ухвалити таке рішення:

1) про задоволення рекомендації та звільнення члена Вищої ради правосуддя з посади;

2) про відхилення рекомендації Етичної ради про звільнення члена Вищої ради правосуддя.

Рішення Етичної ради за результатами одноразового оцінювання відповідності членів Вищої ради правосуддя (крім Голови Верховного Суду), обраних (призначених) на посаду до набрання чинності цим Законом, критеріям професійної етики та доброчесності оприлюднюються на офіційному вебпорталі судової влади України (абзаци 1-3, 5, 8, 14 пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя»).

Застосувавши норми статті 131 Конституції України, статті 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 14 липня 2021 року №1635-IX, Велика Палата Верховного Суду в зазначеній вище постанові зробила висновок, що Етична рада є допоміжним органом, який лише сприяє суб`єктам обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя у встановленні відповідності кандидата на цю посаду критеріям професійної етики та доброчесності, не маючи при цьому повноважень ухвалювати остаточне рішення щодо призначення на цю посаду або звільнення з неї.

Остаточні рішення, які створюють правові наслідки для кандидатів на посаду членів Вищої ради правосуддя, ухвалюються саме за результатами голосування з`їзду суддів України, з`їзду адвокатів України, всеукраїнської конференції прокурорів, з`їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, Верховної Ради України (щодо обрання членів Вищої ради правосуддя), а також Президентом України (щодо їх призначення) - суб`єктами обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя згідно зі статтею 131 Конституції України. Відповідно таке рішення суб`єкта обрання чи призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя має правове значення виключно для особи, щодо якої воно постановлене, і може бути оскаржено в судовому порядку лише такою особою.

Висновки Етичної ради щодо відповідності або невідповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності самі по собі не мають наслідком обрання/призначення на відповідну посаду, а є лише однією з умов для розгляду цих питань компетентним органом (етапом у процедурі обрання/призначення члена Вищої ради правосуддя), тобто не зумовлюють самостійних правових наслідків, а відтак не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття рішення про обрання/призначення члена Вищої ради правосуддя судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважені приймати з`їзд суддів України, Президент України, Верховна Рада України, з`їзд адвокатів України, всеукраїнська конференція прокурорів, з`їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. В іншому випадку може виникати ситуація, за якої оцінка наявності або відсутності підстав для обрання/призначення кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя буде надана до вирішення цього питання компетентним суб`єктом або всупереч волі органу, який сприяє обранню/призначенню членів Вищої ради правосуддя.

У підсумку Велика Палата в постанові від 10 листопада 2022 року (справа №990/120/22) вказала, що спір з Етичною радою з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності (крім як щодо оцінювання членів Вищої ради правосуддя), зокрема оскарження висновку щодо відповідності (невідповідності) кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності, а також списку кандидатів, рекомендованих для обрання на цю посаду, не належить до юрисдикції судів України (у тому числі, не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), а Етична рада у таких правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, який може бути відповідачем. Водночас до предметної юрисдикції адміністративного суду належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Етичної ради у зв`язку з оцінюванням нею членів Вищої ради правосуддя, як це визначено пунктом 5 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону від 14 липня 2021 року №1635-IX і пунктом 3 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону України від 14 липня 2021 року №1635-IX.

Наведеного змісту висновки підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 990/161/22, від 23 лютого 2023 року у справі № 640/20919/22, від 23 лютого 2023 року у справі № 990/162/22.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України наведені висновки Великої Палати Верховного Суду підлягають врахуванню при застосуванні норм права при вирішенні питання щодо предметної юрисдикції адміністративного суду, зокрема позову про визнання протиправним і скасування рішення Етичної ради щодо відповідності (невідповідності) кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності.

У цьому контексті Суд зауважує, що позов ОСОБА_1 не лежить у площині правовідносин, які визначені пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 14 липня 2021 року №1635-IX та частиною третьою розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, позивачеві необхідно обґрунтувати підстави неврахування наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду або довести, що правовідносини у цій справі та справах №990/120/22, № 990/161/22, № 640/20919/22, № 990/162/22 не є подібними.

Суд також звертає увагу позивача на інші недоліки позовної заяви, що полягають у наступному.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Публічна служба, за змістом пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як убачається з прохальної частини позовної заяви, позивач оскаржує рішення Етичної ради від 16 березня 2023 року № 28, яким позивача визнано таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя.

Таким чином, спір у цій справі пов`язаний з прийняттям позивача на публічну службу, а тому у даному випадку застосуванню підлягає місячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

До суду з даним позовом позивач звернувся 19 травня 2023 року, що підтверджується відтиском штампу Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду на позовній заяві ОСОБА_1 .

Відтак, позивачем було пропущено встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій останній просить поновити йому строк звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Етичної ради від 16 березня 2023 року № 28 «Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя».

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач вказує, що станом на день подання цього адміністративного позову, оспорюване рішення Етичної ради від 16 березня 2023 року № 28 він не отримував. Крім того, позивач зазначає, що перебуваючи на військовій службі у період з 11 березня 2022 року по 21 квітня 2023 року він був позбавлений можливості звернення до адміністративного суду у визначений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк з дня його прийняття відповідачем. Позивач звертає увагу, що даний позов подано у місячний строк з дня звільнення з військової служби, зокрема з 21 квітня 2023 року.

Розглядаючи доводи позивача про те, що строк на звернення до суду було пропущено з поважних та незалежних від позивача причин, Суд зазначає наступне.

Так, позивач зауважує, що оспорюване рішення Етичної ради від 16 березня 2023 № 28 він не отримував.

Разом з цим, Суд зазначає, що згідно з приписами частини одинадцятої статті 91 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Етичної ради оприлюднюються на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд звертає увагу, що рішення Етичної ради від 16 березня 2023 року № 28 «Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя» було своєчасно опубліковано на офіційному веб-порталі судової влади України, доступ до якого є відкритим та вільним.

Зазначені обставини підтверджуються відомостями за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1.