РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 травня 2023 р. Справа № 120/2082/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач), в якій просить:

- визнати неправомірними дії щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку з 23.10.2021 пенсії по втраті годувальника на утримання неповнолітньої дитини на період навчання, з врахуванням довідок про заробітну плату судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 11.01.2023 № 4-35/0015-4-35/0017, що видані ТУ ДСА України у Вінницькій області та відмови у виплаті різниці між сплаченою за період з 23.10.2021 та перерахованою пенсією;

- зобов`язати перерахувати пенсію по втраті годувальника згідно вимог ст. 37, ст. 37-1 ЗУ "Про державну службу" в редакції, що діяла до набуття чинності з 01.05.2016 ЗУ "Про державну службу" та рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 № 3-р/2022 з врахуванням довідок ТУ ДСА України у Вінницькій області про заробітну плату судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 11.01.2023 № 4-35/0015-4-35/0017 з 23.10.2021;

- зобов`язати виплатити різницю між виплаченою за період з 23.10.2021 та перерахованою з врахуванням вимог ст. 37, ст. 37-1 ЗУ "Про державну службу" в редакції, що діяла до набуття чинності з 01.05.2016 ЗУ "Про державну службу" та рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 № 3-р/2022 згідно довідок про зарплату судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 11.01.2023 № 4-35/0015-4-35/0017, що видані ТУ ДСА України у Вінницькій області пенсією.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з 23.10.2021 вона перебуває на пенсійному обліку як одержувач пенсії по втраті годувальника. 13.01.2023 вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі оновлених довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області від 11.01.2023 №4-35/0015-4-35/0017, виходячи із розміру заробітної плати на відповідній посаді державного службовця (суддівської винагороди), яку обіймав померлий годувальник, на що отримала відмову. Позивач вважає, що вона має право на перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з розміру заробітної плати на відповідній посаді державного службовця (суддівської винагороди), яку обіймав померлий годувальник, обчисленої згідно довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області від 11.01.2023 № 4-35/0015-4-35/0017 без обмеження розміру пенсії максимальними розміром з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 № 3-р/2022.

Ухвалою від 03.04.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, в частині позовних вимог, що стосуються оскарження дій ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо обрахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 23.10.2021 по 01.10.2022 та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за відповідний період - повернуто позивачеві у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою від 03.04.2023 позовну заяву в частині вимог, що стосуються періоду з 02.10.2022 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачеві строк для подачі відзиву на позовну заяву.

20.04.2022 представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якого вказав, що позивач про порушення своїх прав повинна була дізнатись у листопаді 2021 року, після отримання пенсійної виплати за жовтень 2021 року, разом з тим до суду з цим позовом звернулась у березні 2023 року відтак, наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

21.04.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення заявлених вимог зокрема і з підстав пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом.

Крім іншого вказав, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні, та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника, що обчислена відповідно до Закону України № 3723 від 16.12.1993 "Про державну службу" (далі - Закон № 3723).

Пенсію наразі обраховано відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 22.12.2015 у справі № 127/26109/15-а.

На сьогодні, звертаючись із заявою від 17.01.2023 за вх. № 720/Г-0200-23, позивач фактично просить провести повторний перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначеної відповідно до Закону № 3723 у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади за останнім місцем роботи померлого годувальника.

Проте насамперед, заява з наданими не засвідченими копіями довідок про заробітну плату була розглянута відповідно Закону України «Про звернення громадян», через недотримання позивачем п. 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України N 22-1, 25.11.2005.

Фактично будь яке рішення за вказаною заявою не виносилося, а лист № 886-720/Г-02/8-0200/23 від 10.02.2023, надісланий позивачу у відповідь носив роз`яснювальний характер.

У відзиві відповідач вказує, що з набранням чинності Закону № 889 з 01.05.2016 положення Закону № 3723 частково втратили чинність, у тому числі, втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців та можливість здійснення перерахунку раніше призначених пенсій державним службовцям відповідно до статті 37-1 Закону № 3723. Натомість у статті 90 Закону № 889 закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058. До того ж чинне законодавство не передбачає повторного призначення (перепризначення) державним службовцям пенсій, які уже були призначені відповідно до Закону № 3723.

Поряд з тим, норми Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453) не передбачають призначення пенсії по втраті годувальника із розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці чи проведення їх подальшого перерахунку.

Крім того, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсію згідно із довідкою про суддівську винагороду (заробітну плату) судді Тульчинського районного суду Вінницької області №4-35/0015-4-35/0017 від 11.01.2023 є передчасними, оскільки при розгляді заяви позивача пенсійний орган взагалі відмовив у перерахунку пенсії відповідно до Закону №3723, та жодного висновку щодо відповідності чи невідповідності вказаної довідки статті 37 Закону України "Про державну службу" пенсійний орган не робив.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 23.10.2021 отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого батька ОСОБА_2 , який на час смерті працював суддею Тульчинського районного суду Вінницької області.

Розмір пенсії позивача, розраховано на підставі постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 22.12.2015 у справі № 127/26109/15-а, у у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі на підставі довідки, виданої ТУ ДСА України у Вінницькій області 12 жовтня 2015 року № 4-35/992, згідно зі ст. 37 Закону України "Про державну службу" в редакції станом на 2005 рік (час призначення пенсії).

При цьому до 23.10.2021 пенсію по втраті годувальника на неповнолітню дитину ОСОБА_1 отримувала її мати ОСОБА_3 (починаючи з 2005 року).

17.01.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника в довільній формі на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області від 11.01.2023 № 4-35/0015-4-35/0017.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом від 10.02.2023 за №1886/720/Г-02/8-0200/23 повідомило позивача, що Законом України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника із розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Позивач вважає, що вона має право на перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з розміру заробітної плати на відповідній посаді державного службовця (суддівської винагороди), яку обіймав померлий годувальник, обчисленої згідно довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області від 11.01.2023 №4-35/0015-4-35/0017 без обмеження розміру пенсії максимальними розміром з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 № 3-р/2022, тому звернулась до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Ключовим у справі є питання про право осіб, що отримують пенсію у зв`язку із втратою судді-годувальника на підставі статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII), на її перерахунок у разі збільшення розміру суддівської винагороди.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII не визначає особливостей пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні судді, на випадок його (її) смерті.

Позивач отримує пенсію у зв`язку із втратою судді-годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.

Спір виник у січні 2023 року, коли позивач звернулася із заявою про перерахунок розміру пенсії. На цей час спірні відносини регулювалися Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), який набув чинності 01.05.2016, у зв`язку з чим положення попереднього Закону № 3723-XII «Про державну службу» частково втратили чинність, у тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

Згідно положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до положень статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (в редакції, що діяла станом на час призначення пенсії) у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п`ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.

Згідно з положеннями статті 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (в редакції, що діяла станом на час призначення пенсії) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», частиною 1 статті 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пп. 1 п. 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визнано такими, що втратили чинність Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Тобто, з 01.05.2016 Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII по-іншому врегульовані правовідносини, пов`язані з пенсійним забезпеченням державних службовців.

При цьому, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

Відповідно до частини 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла станом на час звернення за перерахунком пенсії) з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Натомість у статті 90 Закону № 889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Тобто в загальному порядку.

Між тим, як Закон №889-VІІІ, так і Закон № 1058-IV не передбачають підстав (умов) для перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку із збільшенням розміру заробітної плати працюючих службовців. Не передбачає таких підстав і стаття 37 Закону №3723-ХІІ.

З урахуванням зазначеного, станом на час звернення позивача до відповідача нормами діючого законодавства не було передбачено право на перерахунок пенсії, призначеної на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, виходячи з грошового забезпечення діючих державних службовців в тому числі і тих, які були суддями. З огляду на наведене у відповідача не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача у зв`язку з підвищенням суддівської винагороди суддям.

Враховуючи пряму дію закону в часі, до правовідносин щодо перерахунку пенсій застосовується законодавство, чинне на час, коли здійснюється перерахунок, а не те, яке діяло на час призначення пенсії.

Суд зазначає, що відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.

Варто звернути увагу, що як вже було зазначено вище право на пенсію позивач набула не на підставі ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, за якою вона просить здійснити її перерахунок, а на підставі зовсім іншої законодавчої норми - ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

В даному випадку зміна та втрата чинності ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ є зміною законодавства, що у свою чергу змінює соціально-економічні права певного кола осіб.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Також, під час розгляду справи суд встановив, що зокрема довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області від 11.01.2023 № 4-35/0016, №4-35/0016 містять інформацію про суддівську винагороду по посаді працюючого судді Тульчинського районного суду Вінницької області, на якій працював померлий батько позивача ОСОБА_1 до 2004 року, яку обчислено відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому, варто зазначити, що питання пенсійного забезпечення членів сім`ї суддів, в тому числі, у випадку втрати годувальника не врегульовано Законом України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який був чинним на момент її звернення за перерахунком пенсії.

Суд зауважує, що отримання пенсії по втраті годувальника не передбачає виникнення права у особи, яка не відноситься до суб`єктів, яким надано право на пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) за спеціальним Законом, на перерахунок пенсії згідно зі спеціальним Законом та з підстав, що надаються виключно суддям право на здійснення перерахунку пенсії (щомісячне довічне грошове утримання).

Розмір пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) судді або його заробітку не підлягає перерахунку після його смерті, якщо право на таку пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) або заробіток годувальник не мав за життя.

Також , Закон № 1058 не встановлює права особи на перерахунок пенсії в зв`язку зі збільшенням заробітної плати за посадою, яку обіймав годувальник.

При цьому, позивач фактично просить суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, виходячи з суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що не передбачено нормами діючого законодавства.

Разом з цим, у справі за позовом ОСОБА_1 не є спірним питанням її право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ після втрати ним чинності на підставі Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року за винятком статті 37 Закону України № 3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону № 889-VIII.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 23.12.2022 № 3-р/2022 у справі № 3-132/2018(5462/17) за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII було вирішено визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ зі змінами, та визначено, що підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, визнаний неконституційним у зазначеному аспекті, втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами, а також вказано про необхідність Верховній Раді України внормувати перерахунок розмірів пенсій суб`єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ зі змінами, з урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення.

Таким чином, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України 23.12.2022 № 3-р/2022, правове регулювання перерахунку пенсії позивача у майбутньому зазнає змін. Однак до врегулювання Верховною Радою України питання перерахунку пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, підстав для такого перерахунку немає.

Тобто, як на час звернення позивача до пенсійного органу, так і на час розгляду справи унеможливлюється перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.

Аналогічна правова позиція висловлена ВС у постанові від 28.02.2023 по справі № 520/6418/21.

Щодо строку пропуску звернення до суду з позовом, на якому наголошує відповідач у клопотанні від 20.04.2023, суд вказує про таке.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В силу частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ухвалою від 03.04.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, в частині позовних вимог, що стосуються оскарження дій ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо обрахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 23.10.2021 по 01.10.2022 та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за відповідний період - повернуто позивачеві у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Тобто ухвалою від 03.04.2023 позовну заяву в частині вимог, що стосуються періоду з 02.10.2022, тобто позовних в межах шестимісячного строку до моменту звернення до суду прийнято до розгляду.

Таким чином суд зазначає, що підстави для залишення адміністративного позову без розгляду відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З урахуванням вимог статті 139 КАС України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.05.2023

Суддя Томчук Андрій Валерійович