Справа № 347/1512/22

Провадження № 22-ц/4808/520/23

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Кузів А.В.,

з участю представників особи, яка подала апеляційну скаргу, Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області Матищук У.Т., Голубоцької К.В. і Кравчук Г.Д., позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Лазоришина І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про вирішення індивідуального трудового спору, стягнення недоплаченої заробітної плати, зобов`язання надати частину невикористаної щорічної відпустки, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Крилюк М.І. 14 лютого 2023 року в м. Косів Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в :

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про вирішення індивідуального трудового спору, стягнення недоплаченої заробітної плати, зобов`язання надати недодану відпустку та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1977 року по даний час працює вчителем математики Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області та обіймає посаду учителя-методиста, має звання «Заслужений вчитель України».

В 2021-2022 навчальному році між нею та виконуючою обов`язки директора ліцею склалися неприязні виробничі стосунки, які зводяться до неправильного нарахування їй заробітної плати, ненадання своєчасної основної відпустки та ненарахування грошових сум (відпускних), чим також спричинено моральну шкоду.

Рішенням Косівського районного суду від 14.06.2022 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26.07.2022 року, визнано незаконним та скасовано наказ виконуючого обов`язки директора Розтоківського ліцею Кутської селищної ради від 21.01.2022 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Спір полягає в тому, що внаслідок неправильного визначення її тижневого навантаження, частину роботи, яку вона постійно виконувала (викладення уроків математики) їй рахували як заміну, що привело до обмеження її в заробітній платі. Після прийняття зміни до законодавства України щодо скасування обмеження на відпустку для вчителів, дирекція ліцею не відреагувала на її заяву щодо надання невикористаної відпустки тривалістю 32 дні та її оплати у встановленому законом порядку. В долучених до позовної заяви розрахункових листах за 2021-2022 навчальні роки зазначено розмір оплати її праці як заміни, а не як загального тижневого навантаження. На загальних зборах членів профспілкового комітету ліцею від 06.09.2021 року та від 20.09.2021 року підтверджено погодження її тижневого навантаження в кількості 28 годин. Вважає послідуючі накази виконуючого обов`язки директора ліцею щодо реєстрації її роботи як заміни в кількості 8 годин незаконними та безпідставними.

Крім неправильного визначення її тижневого навантаження відповідач допустив помилки при нарахуванні заробітної плати. Фактично повинні були нарахувати і виплатити заробітну плату при тижневому навантаженні у 28 годин за 2021-2022 навчальні роки по 31.08.2022 року включно в сумі: нараховано 381 991,07 грн, видати на руки 303 682,90 грн. Фактично їй виплачено заробітну плату в розмірі 247 108,65 грн. Різниця в оплаті праці становить 56 574,25 грн.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї зі сторони виконуючої обов`язки директора ліцею, яка протиправно притягнула її до дисциплінарної відповідальності, створила нестерпні умови праці, що проявилися у витрачанні робочого часу на надання пояснень, прилюдному приниженні її людської честі, гідності та ділової репутації. При цьому керівник навчального закладу не приховувала бажання про її (позивачки) звільнення з роботи.

З врахуванням позовної заяви (виправлення описки), просила стягнути з відповідача на її користь недоплачену заробітну плату за період з 01.09.2021 року по 31.08.2022 року в сумі 56 574,25 грн; зобов`язати надати недодану відпустку за роботу в 2021-2022 навчальних роках в кількості 32 календарні дні та стягнути моральну шкоду в розмірі 4 000 грн (а.с.1-4, 124, том 1).

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 недооплачену заробітну плату за період з 01.09.2021 року по 31.08.2022 року в сумі 21 304,96 грн, моральну шкоду в сумі 1000 грн, витрати за надання правничої допомоги в сумі 5000 грн та 2977,20 грн оплаченого судового збору. Зобов`язано Розтоківський ліцей Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області надати ОСОБА_1 не додану відпустку за роботу в 2021-2022 навчальних роках в кількості 32 (тридцять два) календарні дні. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.81-84, том 2).

Не погодившись з рішенням суду, представник Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Апелянт зазначає, що суд не надав ніякої оцінки заявам представника Розтоківського ліцею (в усній формі та письмовій формі) про залучення відділу освіти/централізовану бухгалтерію в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Така необхідність була зумовлена тим, що фінансування та ведення бухгалтерського обліку у закладі освіти здійснюється централізовано через централізовану бухгалтерію відділу освіти Кутської селищної ради. А ухвалене судове рішення впливає на обов`язки зазначеного відділу освіти, як розпорядника бюджетних коштів, з яких фінансується Розтоківський ліцей Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області.

На думку апелянта, не відповідає дійсності висновок суду щодо виплати заробітної плати позивачці не в повному обсязі, оскільки централізованою бухгалтерією відділу освіти Кутської селищної ради самостійно, до початку розгляду судової справи, виявлені відповідні розбіжності на підставі акту від 01.09.2022 року та надалі донараховано невиплачену суму доплат ОСОБА_2 за звання «Заслужений вчитель України» в розмірі 35 269,29 грн (на руки 28 039,09 грн).

Вказує, що суд вкладає в розуміння невиплаченої заробітної плати й розрахунок суми за недодану позивачці відпустку тривалістю 32 календарних дні (21 304,96 грн).

Однак, відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року №2136-ІХ, в редакції змін згідно із Законом №2352-ІХ від 01.07.2022, які набули чинності 19.07.2022 року: у період воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік; якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану; у період воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки.

Разом з цим, суд знівелював дану норму матеріального права, посилаючись на те, що у роботодавця була можливість надати відпустку позивачці в повному обсязі у канікулярний період (56 календарних днів). При цьому суд виходив з положень постанови КМУ №346 від 14.04.1997 «Про затвердження порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам». Разом з тим, суд не врахував, що окремі норми (частина 5) статті 11, (частина друга) статті 12 ЗУ «Про відпустки» у період дії воєнного стану не застосовуються.

На думку апелянта, роботодавець (Розтоківський ліцей) правомірно відмовив ОСОБА_2 у наданні частини відпустки, тривалістю 32 календарні дні, діючи у законний спосіб. Розтоківський ліцей не ніс обов`язку вишукувати можливість надати відпустку педагогу, а виходячи з умов воєнного стану, зведеним наказом №7-т від 06.06.2022 року всім педагогічним працівникам надав відпустки тривалістю 24 календарних дні. Також беручи до уваги наказ розпорядника бюджетних коштів відділу освіти Кутської селищної ради від 01.07.2022 року №21, наказом виконуючого обов`язки директора Розтоківського ліцею Пастух М.Д. №50-к від 07.07.2022 року оголошено простій з моменту виходу працівників із щорічної основної відпустки.

Також суд не взяв до уваги надані відповідачем у відзиві на позовну заяву пояснення про те, що комісія по трудових спорах у Розтоківському ліцеї сформована у неправовий спосіб. Колишня директор навчального закладу ОСОБА_3 прийняла рішення про створення даної комісії та затвердила її склад одноособово.

Щодо розподілу судових витрат, то при частковому задоволенні позовних вимог (31%) суд поклав на відповідача обов`язок в повному обсязі сплатити розмір судового збору в сумі 2997,20 грн та витрат за надання правничої допомоги в сумі 5000 грн. У відсотковому співвідношенні розмір судового збору та інших судових витрат мав би бути наступним: судовий збір 929,13 грн та витрати на правничу допомогу 1550 грн.

За наведених підстав просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.91-93, том 2).

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а рішення суду законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (а.с.103-105, том 2).

Вислухавши пояснення представників особи, яка подала апеляційну скаргу, Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області Матищук У.Т., ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Лазоришина І.І., суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її обґрунтованою, виходячи з таких підстав.

В силу ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обіймає посаду вчителя математики Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області та, відповідно, отримує заробітну плату за виконану нею роботу.

У матеріалах справи містяться тарифікаційні та розрахункові листи по заробітній платі, виплаченій позивачці, за період з 01.09.2021 року по 31.08.2022 року (а.с.43-46, 48, 50, 52-53, том 1, 148-150, 182-195 том 1; а.с. 4-12, 29-41, 42-50, 54 - том 2).

Про те, що відповідачем допущена помилка у нарахуванні заробітної плати та не було внесено інформацію про звання позивачки «Заслужений вчитель України», яке включає доплату, підтвердила в судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_5 , яка працює головним бухгалтером відділу освіти. Даний свідок також пояснила, що при проведенні тарифікації на 2021/2022 навчальні роки до відділу освіти було подано тарифікаційні листи, в яких було встановлено 20% доплати за звання «Заслужений вчитель України» і помилка навчальним закладом була виправлена з власної ініціативи.

ОСОБА_1 зверталася із заявою до Розтоківського ліцею про виправлення помилки у нарахуваннях заробітної плати та просила здійснити доплату різниці заробітної плати за 2021-22 навчальний рік з 01.09.2021р. по 31.08.2022р., надати щорічну основну відпустку та здійснити оплату за 32 дні щорічної основної відпустки (а.с.69, том 1).

Суд першої інстанції взяв до уваги довідку, видану централізованою бухгалтерією відділу освіти Кутської селищної ради від 16.12.2022р. №60/07-30, згідно якої ОСОБА_1 у вересні 2022 року донараховано за попередній період та виплачено у вересні 2022 року 35269,29 грн (а.с.2, том 2).

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14.06.2022 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26.07.2022 року, у справі №347/2510/21 за позовом ОСОБА_1 до Розтоківського ліцею Кутської селищної ради, третя особа без самостійних вимог: відділ освіти Кутської селищної ради про індивідуальний трудовий спір, визнання нечинним наказу позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ виконуючого обов`язки директора Розтоківського ліцею Кутської селищної ради №3-т від 21.01.2022 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. В решті позовних вимог, а саме: про визнання наказу виконуючого обов`язки директора ліцею Пастух М.Д. №102 від 20.10.2021 року, яким було затверджено тижневе навантаження педагогічних працівників ліцею на 2021-2022 навчальні роки і її тижневе навантаження згідно цього наказу було у кількості 20 годин, та наказу №105 про заміну уроків математики у 5-6 класах у кількості 8 годин, - відмовлено (а.с.5-17, том 1).

Відповідно до наказу Розтоківського ліцею від 06.06.2022 року №7-т, позивачці ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку за період з 01.09.2021 року по 31.08.2022 року тривалістю 24 календарні дні, з 20.06.2022 року по 13.07.2022 року (а.с.72, том 1).

Згідно поданої позивачкою заяви від 29.07.2022 року встановлено, що вона зверталася до виконуючого обов`язки директора Розтоківського ліцею про надання їй невикористаної щорічної основної відпустки терміном 32 календарних дні з 30 липня по 30 серпня 2022 року за період з 01.09.2021р. по 31.08.2022р. (а.с.73, том 1).

Однак, як встановлено в судовому засіданні така відпустка позивачці не була надана та її заява залишена без задоволення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці не була виплачена роботодавцем заробітна плата в повному обсязі, про що свідчать тарифікаційні та розрахункові листи за період з 01.09.2021 року по 31.08.2022 року, зокрема, не була проведена доплата за звання «Заслужений вчитель України» та не проведено належним чином нарахування заробітної плати згідно табеля обліку робочого часу та наказів керівника ліцею на заміну. Враховуючи, що у вересні 2022 року позивачці донараховано та виплачено за попередній період 35 269,29 грн, суд дійшов висновку, що сума недооплаченої заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 21 304,96 грн.

Що стосується позовних вимог про надання позивачці відпустки в кількості 32 календарних дні, суд виходив з того, що жодних змін щодо зменшення кількості днів щорічної основної оплачуваної відпустки внесено не було, дійшов висновку, що позивачка, як педагогічний працівник, мала право на щорічну відпустку тривалістю 56 календарних днів та зобов`язав відповідача надати позивачці недодану відпустку за роботу в 2021-2022 навчальних роках кількості 32 календарних дні.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості та враховуючи обставини даної справи, суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000 грн.

З такими висновками апеляційний суд не погоджуються з огляду на таке.

При вирішенні цього спору слід застосовувати такі норми матеріального права.

Відповідно до статті 22 Закону України від 16 січня 2020 року № 651-XIV«Про повну загальну середню освіту» (далі - Закон № 463-IX) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров`я яких дозволяють виконувати професійні обов`язки. Перелік посад педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).

Згідно з Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою КМУ від 14 червня 2000 року № 963, посада вчителя відноситься до посад педагогічних працівників.

Педагогічні працівники мають права, визначені Законом України "Про освіту", цим Законом, законодавством, колективним договором, трудовим договором та/або установчими документами закладу освіти. Педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.

Статтею 24 зазначеного Закону визначено робочий час та оплату праці педагогічних працівників.

Зокрема, розподіл педагогічного навантаження у закладі освіти затверджується його керівником відповідно до вимог законодавства. Педагогічне навантаження педагогічного працівника закладу освіти обсягом менше норми, передбаченої цією статтею, встановлюється за його письмовою згодою. Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів), що передбачається навчальним планом закладу освіти, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства про працю.

Оплата праці педагогічних працівників здійснюється відповідно до Закону України "Про освіту", цього Закону та інших актів законодавства.

Порядок обчислення заробітної плати педагогічних працівників державних, комунальних закладів освіти визначається центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Порядок нарахування, розрахунок та обчислення заробітної плати педагогічним працівникам визначено Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти (далі - Інструкція), яка затверджена наказом Міністерства освіти і науки України № 102 від 15 квітня 1993 року.

Пунктом 63 Інструкції визначено, що оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться, виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок.

Відповідно до пункту 76 Інструкції учителям, викладачам та іншим педагогічним працівникам, у яких з незалежних від них причин протягом навчального року навантаження зменшується порівняно з навантаженням, встановленим їм при тарифікації, до кінця навчального року виплачується (з дотриманням КЗпП України): у випадку, коли навантаження, що залишилось, вище встановленої норми на ставку - заробітна плата за фактичну кількість годин; у випадку, коли навантаження, що залишилось, нижче встановленої норми на ставку - заробітна плата за ставку, коли цих педагогічних працівників немає можливості довантажити навчальною роботою в даній місцевості за умови виконання іншої організаційно-педагогічної роботи; у випадку, коли при тарифікації навчальне навантаження було встановлено нижче норми за ставку, - заробітна плата, встановлена при тарифікації, за умови виконання іншої організаційно-методичної роботи.

Аналіз наведеного вимог Інструкції дає підстави для висновку, що вчитель має право на відповідний рівень заробітної плати за умови, коли з незалежних від нього причин протягом навчального року навантаження зменшується порівняно з навантаженням, встановленим йому при тарифікації.

За зазначеними положеннями зменшення педагогічного навантаження тягне за собою зміну режиму роботи вчителя і, як наслідок, зменшення заробітної плати, що в силу вимог пункту 3 статті 32 КЗпП України, є зміною істотних умов праці.

За пунктом 3 статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Частиною 3 статті 6 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (ч. 1 ч. 2 Закону України "Про оплату праці").

Згідно зі статтею 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 21 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР), працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі статтею 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

За змістом статті 29 Закону № 108/95-ВР при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

В силу положень ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати №95, яка ратифікована 31 січня 1961 року, метою цієї Конвенції є термін «заробітна плата», який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Згідно положень ч. 1 ст. 2 Конвенції ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу (ст. 12 Конвенції про захист заробітної плати).

Статтею 141 КЗпП України встановлено, що обов`язок неухильного додержання законодавства про працю лежить на власнику або уповноваженому ним органі.

Згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Закон України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996р. установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до п. 14 ст.10 ЗУ «Про відпустки», керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Педагогічним і науково-педагогічним працівникам невикористана частина щорічної основної відпустки, за умов її поділу, повинна бути надана, як правило, в період літніх канікул, а в окремих випадках, передбачених колективним договором, - в інший канікулярний період.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Спір, який виник між ОСОБА_1 та відповідачем, стосується умов праці, що впливають на розмір заробітної плати. Такі правовідносини є трудовими і на них поширюються норми КЗпП України., а також норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову частково, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, дійшовши висновку про наявність заборгованості по заробітній платі, не надав чіткого розрахунку заборгованості щомісячно, обмежився примітивним розрахунком заборгованості, обчисливши її як різницю між заявленою позивачкою сумою (ціною позову) і нарахованим та виплаченим відповідачем у добровільному порядку розміром заборгованості по надбавці за звання «Заслужений вчитель України».

При цьому, судом першої інстанції не враховано межі позовних вимог, суд не звернув уваги на те, що позивач не заявляла вимог про заборгованість із заробітної плати, складовою якої була надбавка за звання Заслуженого юриста України, тому ці обставини, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, не підлягали розгляду у судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про відсутність заборгованості з виплат заробітної плати ОСОБА_1 з таких підстав.

В ході розгляду справи №347/2510/21 за позовом ОСОБА_1 до Розтоківського ліцею Кутської селищної ради про визнання нечинним наказу встановлені обставини:

31.08.2021 року відбулося засідання педагогічної ради Розтоківського ліцею, однак питання щодо зміни тижневого навантаження педагогічних працівників, визначеного у попередньому навантаженні на 2021-2022 навчальний рік, не обговорювалося.

02.09.2021 року ОСОБА_1 подала керівництву ліцею заяву про згоду на довантаження її уроками математики у кількості 8 годин.

В ході проведення перевірки за зверненням ОСОБА_1 управлінням Держпраці в Івано-Франківській області встановлено, що згідно засідання профспілкового комітету Розтоківського ліцею від 06.09.2021 року №10 передбачено погодження тижневого навантаження педагогічних працівників Розтоківського ліцею на зазначений навчальний рік та донавантаження ОСОБА_1 тижневого навантаження 8 годинами.

Згідно повідомлення членів профспілкового комітету Розтоківського ліцею, в тижневому навантаженні, яке погоджено членами профспілкового комітету 06.09.2021 року, навантаження вчителя математики ОСОБА_1 було 20 годин.

У подальшому, наказом №102 від 20.10.2021 року «Про зміни в трудовому навантаженні», після його схвалення на засіданні педагогічної ради, яким затверджено раніше погоджене всіма учителями їх тижневе навантаження, зокрема, ОСОБА_1 20 годин. Хоча позивачка від ознайомлення із цим наказом відмовилась, про що було складено відповідний акт.

Наказом в.о. директора ліцею ОСОБА_6 №105-к від 21.10.2021 року, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю вчителя математики ОСОБА_3 , з 21.10.2021 року доручено заміну уроків математики у 5-6 класах (8 годин) ОСОБА_1 .

Встановлено, що саме директором ліцею ОСОБА_3 було видано наказ №62 від 31.08.2021 року та затверджено непогоджене з профспілкою тижневе навантаження педагогічного працівника ОСОБА_1 у кількості 28 годин.

Отже, єдиний погоджений із профспілковим комітетом за наявності підписів усіх вчителів був тарифікаційний список саме від 04.06.2021 року, в якому позивачка ОСОБА_1 мала 20 годин тижневого навантаження.

Розбіжності та допущені помилки у розподілі годин тижневого навантаження було виправлено наказом №102 від 20.10.2021 року «Про зміни в тижневому навантаженні», виданому виконуючим обов`язки директора Розтоківського ліцею ОСОБА_6 після його схвалення на засіданні педагогічної ради, яким приведено у відповідність та у встановлений законом спосіб затверджено раніше погоджене всіма учителями їх тижневе навантаження.

З огляду на викладене, встановлено факт тижневого навантаження вчителю математики Розтоківського ліцею ОСОБА_1 на 2021-2022 навчальний рік у кількості 20 годин.

Оскільки централізованою бухгалтерією відділу освіти Кутської селищної ради виявлені відповідні розбіжності на підставі акту від 01.09.2022 року, то надалі донараховано невиплачену суму доплат ОСОБА_2 за звання «Заслужений вчитель України» в розмірі 35 269,29 грн (на руки 28 039,09 грн).

Суд необґрунтовано вкладає в розуміння невиплаченої заробітної плати й розрахунок суми за недодану позивачці відпустку тривалістю 32 календарних дні (21 304,96 грн).

Із пояснень головного бухгалтера відділу освіти Кутської селищної ради встановлено, що у зв`язку із неподанням колишнім керівником Розтоківського ліцею ОСОБА_3 належної тарифікації на 2021-2022 навчальний рік, всім педагогічним працівникам ліцею заробітну плату у вересні 2021 року не було нараховано та не було вчасно виплачено.

20.10.2022 року виконуюча обов`язки директора ліцею ОСОБА_6 подала до відділу освіти тарифікацію на 2021-2022 навчальний рік, згідно якої навантаження ОСОБА_1 становило 20 годин. Тому оплата праці за вересень 2021 року здійснювалася на підставі попереднього навантаження 20 годин та 8 годин заміни.

Із наказів Розтоківського ліцею Кутської селищної ради «Про заміну уроків», такі заміни уроків математики у 5-6 класах (8 годин) ОСОБА_1 відбувалися не на постійній основі (а.с.101-102, 206-208, 210-213, 218 - том 1).

Доказом того, що заміни (8 годин) ОСОБА_1 були оплачені, є відповідні розрахункові листи, в яких зазначено суми, які нараховувалися та виплачувалися у порівнянні з тарифікаційною сумою (а.с.42-50, том 2).

При цьому оплата заміни уроків в період з 21.12.2021 року здійснювалася згідно п.73 Інструкції №102, а починаючи з 22.12.2021 року згідно п.68 зазначеної Інструкції, тобто в розмірі 100% оплати. Проведено перерахунок за заміну, починаючи з першого дня заміни, на підставі наказу №153 від 22.12.2021 року.

Наказом Розтоківського ліцею Кутської селищної ради №33-к від 14.04.2022 року донавантажено ОСОБА_1 уроками математики у 5-6 класах (8 годин) до завершення 2021-2022 навчального року (а.с.216, том 1).

З 15 квітня 2022 року, на підставі письмової відмови ОСОБА_3 від запропонованої посади вчителя математики, було внесено зміни до тарифікації, а саме збільшено навантаження ОСОБА_1 до 28 годин.

Окрім того, наказом Розтоківського ліцею №51-к від 07.07.2022 року, у зв`язку зі збройною агресію РФ та запровадженням на території України воєнного стану, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі ст. 34,113 КЗпП України, наказу відділу освіти Кутської селищної ради від 01.07.2022 року №21 «Про оголошення простою у зв`язку із введенням воєнного стану», оголошено простій не з вини працівників з дня виходу працівників з щорічної основної відпустки до особливого розпорядження (наказу) та введено обмежувальні заходи для працівників закладу освіти (а.с.221, том 1).

Наказом Розтоківського ліцею №60-к від 26.08.2022 року припинено простій у ліцеї з 29 серпня 2022 року (а.с.219, том 1).

Простій це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ч. 1 ст. 34 КЗпП України).

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Тобто, під час воєнного стану розмір оплати праці має бути не нижчим від двох третин тарифної ставки встановленого працівнику тарифного розряду (посадового окладу). Це регламентується пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану». Також це визначено статтею 113 Кодексу законів про працю України та роз`яснюється, зокрема, в листі МОН від 25 квітня 2022 року №1/4444-22 «Про оплату праці працівників закладів освіти».

Зазначений вище наказ Розтоківського ліцею №51-к від 07.07.2022 року «Про оголошення простою у зв`язку із введенням воєнного стану» позивачка ОСОБА_1 не оскаржувала.

Підсумовуючи наведене та врахувавши, що будь-яких доказів на підтвердження того, що роботодавець провів розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому закладі середньої освіти на 2021-2022 навчальний рік таким чином, що позивачу було зменшено педагогічне навантаження, внаслідок чого зменшилася її заробітна плата, остання суду не подала, хоча відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивачці було правомірно визначене тарифікаційне навантаження у 20 годин на тиждень.

Ще додаткових 8 годин на тиждень вона викладала замість інших педагогічних працівників, що оформлювалося окремими наказами і оплачувалося в залежності від виконаної роботи за цими окремими наказами, тому у відповідача були відсутні підстави обчислювати позивачці заробітну плату, виходячи із тарифікаційного тижневого навантаження у 28 годин.

Відповідач вірно обчислював її заробітну плату із тарифікаційного 20-годинного тижневого навантаження із доплатою відповідно до окремих наказів про виконання роботи на заміну інших педагогічних працівників в залежності від виробничої необхідності.

Відтак висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 заробітна плата за період з 01.09.2021 року по 31.08.2022 року не була виплачена в повному обсязі, не відповідають встановленим обставинам справи.

Щодо позовних вимог про надання позивачці недоданої відпустки за роботу в 2021-2022 навчальному році в кількості 32 календарних дні, суд виходить з такого.

Позивачці було встановлено період щорічної основної відпустки в Розтоківському ліцеї тривалістю 56 календарних днів.

Відповідно до наказу Розтоківського ліцею від 06.06.2022р. №7-т, позивачці ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні з 20.06.2022 року по 13.07.2022 року. В примітках позивачка зазначила, що не погоджується з таким наказом (а.с.72, том 1).

Згідно поданої позивачкою заяви від 29.07.2022 року, вона зверталася до виконуючої обов`язки директора Розтоківського ліцею про надання їй невикористаної щорічної основної відпустки терміном 32 календарних дні з 30.07.2022р. по 30.08.2022р. за період з 01.09.2021р. по 31.08.2022р.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було продовжено, його правовий режим поширювався і на час розгляду справи.

Проте, з початку війни було прийнято низку законодавчих актів, якими було внесено зміни до трудового законодавства, зокрема і в суспільних інтересах обмежено право на відпочинок працівників.

Зокрема, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ зі змінами та доповненнями було внесено зміни до порядку надання та компенсації відпусток, розрахунку стажу для щорічних основних та додаткових відпусток, встановлено деякі обмеження, а також додано нові види відпусток. Цей Закон діє винятково протягом періоду воєнного стану та втрачає чинність з дня його припинення або скасування, крім частини 3 ст. 13 Закону.

Відповідно до змін, які 19 липня 2022 року набрали чинності, пунктом 1 статті 12 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання невикористаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до ст.24 ЗУ "Про відпустки".

Законна тривалість відпусток педагогічних працівників наразі складає 42 або 56 календарних днів. І такі відпустки мають надаватися автоматично, з відповідними перерахунками їх тривалості у разі потреби.

З урахуванням особливостей організації праці та умов господарської діяльності в межах своїх повноважень, за рахунок власних коштів роботодавець має право надати працівникам в період дії воєнного стану основні оплачувані щорічні відпустки тривалістю більше ніж 24 дні.

Відповідно пункту 4 та 5 Постанови Кабінету Міністрів України №346 від 14.04.1997р. «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівника» із змінами: 4. Перенесення щорічної основної відпустки, поділ її на частини та відкликання з відпустки проводиться відповідно до умов, передбачених статтями 11 та 12 Закону України «Про відпустки».

Згідно роз`яснення Міністерства освіти та науки України від 13.05.2022 №1/5133-22 щодо надання відпусток вчителям закладів загальної та середньої освіти під час дії воєнного стану продовжена тривалість щорічної основної відпустки для педагогічних працівників закладів освіти не скасовується, а лише обмежується на період дії воєнного стану. Надання невикористаних у період дії воєнного стану днів щорічної відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

У разі неможливості надання не використаних днів відпустки (у випадку, якщо почнеться новий навчальний рік) за бажанням працівника частина щорічної відпустки може бути замінено грошовою компенсацією згідно із ст.24.Закону України «Про відпустки».

Внесення вказаних змін було пов`язано з тим, що статтею 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в редакції від 15.03.2022 було передбачено, що у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.

Відтак, з урахуванням особливостей організації праці та умов діяльності закладу освіти в межах своїх повноважень, за рахунок власних коштів роботодавець має право надати працівникам в період дії воєнного стану основні оплачувані щорічні відпустки тривалістю більше ніж 24 дні. Надання відпустки більшої тривалості ніж 24 дні в період дії воєнного стану є правом, а не обов`язком роботодавця.

На підставі цих змін дирекцією Розтоківського ліцею відмовлено позивачці у наданні їй невикористаної щорічної основної відпустки терміном 32 календарних дні з 30.07.2022 року по 30.08.2022 року (за період з 01.09.2021р. по 31.08.2022р.).

Скорочення терміну відпустки - це втрачання у права та свободи людини, однак таке втрачання є виправданим і не є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно є законним, переслідувало легітимну мету та було необхідним в демократичному суспільстві. Відтак, скорочення відпустки позивачки за 2021-2022 навчальний рік роботи до 24 днів має об`єктивне та розумне обґрунтування, оскільки суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті).

Зважаючи на наведені норми законодавства, колегія погоджується з доводами апеляційної скарги щодо правомірності відмови надання повної відпустки ОСОБА_1 терміном 56 днів і обмеження її до 24 днів в умовах воєнного стану, оскільки у такий особливий період роботодавець наділений повноваженнями щодо обмеження у наданні працівнику невикористаних днів щорічної відпустки.

Ці обмеження є тимчасовими, застосовуються у період воєнного стану виключно в суспільних інтересах і права позивачки підлягають безумовному відновленню після припинення воєнного стану.

З огляду на викладене, не підлягає до задоволення вимога щодо зобов`язання відповідача надати недодану відпустку за 2021-2022 навчальний рік в кількості 32 календарних дні.

Як наслідок, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Розтоківського ліцею Кутської селищної ради про відшкодування моральної шкоди також слід відмовити, оскільки вони є похідними від позовних вимог про стягнення недооплаченої заробітної плати та зобов`язання надати відпустку.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи те, що судом неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області задовольнити.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2023 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про вирішення індивідуального трудового спору, стягнення недоплаченої заробітної плати, зобов`язання надати частину невикористаної щорічної відпустки, відшкодування моральної шкоди.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: І.О. Максюта

Л.В.Василишин

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 22 травня 2023 року.