ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 р.Справа № 953/144/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Лещинської К.В.

представників сторін: позивача - Бабича Ю.В.; відповідачів - Сайдамедова Р.Р., Бойко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженого із захисту державної мови Кременя Тараса Дмитровича на рішення Київського районного суду м. Харкова від 06.04.2023 (суддя: Лисиченко С.М., м. Харків) по справі № 953/144/23

за позовом ОСОБА_2

до Уповноваженого із захисту державної мови Кременя Тараса Дмитровича

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Київського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Уповноваженого із захисту державної мови Кременя Тараса Дмитровича (далі по тексту - відповідач, Уповноважений із захисту державної мови Кремінь Т.Д.), у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Уповноваженого із захисту державної мови Кременя Т.Д. №17 від 29.12.2022, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-52 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна постанова є протиправною, оскільки Уповноваженим, його представником складено протокол та винесено оскаржувану постанову без прийняття всіх рішень та вчинення дій, визначених у статті 56 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" (далі по тексту Закон № 2704-VIII) складання протоколу про адміністративного правопорушення без складання акту перевірки за наслідками здійснення державного контролю за застосуванням державної мови.

Також позивач зазначив, що Уповноваженим або його представником повідомлення про необхідність явки для надання пояснень у зв`язку з провадженням у справі про адміністративне правопорушення, копія протоколу та оскаржувана постанова були надіслані не за місцем проживання позивача, а за місцезнаходженням Харківської міської ради, що призвело до порушення прав позивача, визначених статтею 268 КУпАП.

Крім того, позивач вказує на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-52 КУпАП. Зазначає, що в структурі місцевого самоврядування законодавець виділяє поняття та статус «органів місцевого самоврядування» та «посадової особи - міського голови», а тому, з огляду на організаційно-правову основу місцевого самоврядування (закріплену Розділом I Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі по тексту Закон № 280/97-BP від 21.05.1997)) та окремий самостійний статус міського голови, такі суб`єкти не є тотожними. Тобто, міський голова, як посадова особа, не є органом місцевого самоврядування. Відтак, враховуючи, що норма частини 6 статті 27 Закону №2704-VIII містить конкретно-визначений перелік суб`єктів, на яких поширюються вимоги Закону щодо виконання державною мовою інтернет-представництв, серед яких «посадові особи - міські голови/посадові особи місцевого самоврядування» відсутні, можливість притягнення посадової особи органу місцевого самоврядування - міського голови, до адміністративної відповідальності за порушення частини 6 статті 27 Закону №2704-VIII виключається. Разом з тим, вказує, що веб-сторінка в соціальній мережі «Фейсбук» (https://www.facebook.com/ihor.terekhov) та телеграм-канал (https://t.me/s/ihor_terekhov) позивача не є інтернет-представництвом ані органу місцевого самоврядування, ані Харківського міського голови, оскільки розпорядженням Харківського міського голови від 09.12.2002 №2436 «Про офіційний веб-сайт Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету» з метою забезпечення прозорості та інформаційної відкритості діяльності Харківської міської ради, її виконавчих органів та посадових осіб, ефективної інформаційної взаємодії з громадськістю, враховуючи положення Законів України «Про інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про Концепцію національної програми інформатизації», на виконання Закону України «Про Національну програму інформатизації», керуючись статями 42, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», встановлено в якості веб-сайту Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету в мережі Інтернет веб-сайт за посиланням http://www.citv.kharkov.ua. Тож, позивач вважає, що саме зазначений веб-сайт є інтернет-представництвом Харківського міського голови - позивача, а не його веб-сторінка у мережі «Фейсбук» та/або телеграм-канал, які позивач веде як публічна (не посадова) особа. Також, наголосив на тому, що «значок підтвердження» поряд із сторінкою/профілем у мережі «Фейсбук» позивача свідчить виключно про те, що така сторінка/профіль відповідає критеріям справжності, унікальності, повноти та популярності та спрямований допомогти людям знайти реальну сторінку/профіль позивача, однак такий значок не наділяє таку веб-сторінку властивостями інтернет-представництва позивача в розумінні положень статті 27 Закону №2704-VIII. Те ж саме по суті стосується і телеграм-каналу позивача.

У зв`язку з викладеним, посилаючись на відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-52 КУпАП, у діях позивача, оскільки твердження в оскаржуваній постанові про те, що веб-сторінки в соціальний мережі «Фейсбук» та телеграм-канал позивача є інтернет-представництвом Харківського міського голови є виключно припущеннями, неузгодженими із вимогами законодавства та фактичними обставинами справи, позивач вважає, що оскаржувана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 06.04.2023 по справі № 953/144/23 адміністративний позов ОСОБА_2 до Уповноваженого із захисту державної мови Кремня Тараса Дмитровича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено.

Скасовано постанову Уповноваженого із захисту державної мови Кремня Тараса Дмитровича №17 від 29.12.2022 про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-52 КУпАП та застосовані до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн..

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Київського районного суду м.Харкова від 06.04.2023 по справі № 953/144/23 та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги та у судовому засіданні представники відповідача зазначили, що законодавством передбачена можливість Уповноваженого із захисту державної мови застосовувати стягнення до осіб, які порушують Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», як в рамках заходів державного контролю за застосуванням державної мови відповідно до Закону, так і безпосередньо до процедури, визначеної КУпАП. Звертає увагу, що до позивача, як до фізичної особи, була застосована процедура притягнення до відповідальності за порушення в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення. Таким чином, апелянтом в повній мірі дотримано положення статті 19 Конституції України, статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення та положення, передбачені Законом, при винесенні спірної постанови.

Зазначає, що представником Уповноваженого із захисту державної мови, з метою забезпечення прав позивача, гарантованих положеннями законодавства України, було його проінформовано листом Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови №4721/05-Вих. від 16.12.2022 про те, що 22.12.2022 об 11:00 у приміщенні Секретаріату Уповноваженого представником будуть розглядатися матеріали з метою встановлення наявності у діях Харківського міського голови ОСОБА_2 ознак складу адміністративних правопорушень за частинами 1, 2 статті 188-52 КУпАП, який направлений засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом на адресу Харківської міської ради (пл. Конституції, 7, м. Харків, 61003) (отриманий за довіреністю 21.12.2022) та продубльований 16.12.2022 на офіційну електронну пошту Харківської міської ради. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова у справі про адміністративне правопорушення також були надіслані за вказаною адресою цінним листом з описом вкладення та отримані позивачем за довіреністю 26.12.2022 та 02.01.2023 відповідно. Таким чином, вважає, що відповідачем було вжито вичерпних заходів для сповіщення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та забезпечено реалізацію його права бути сповіщеним про дату час та місце розгляду справи, яке передбачене статтею 268 КУпАП.

Також, зазначає, що предметом розгляду у даній справі є виключно законність прийнятої Уповноваженим із захисту державної мови постанови по справі про адміністративне правопорушення від 29.12.2022 № 17, а складений Левчуком С.А. протокол про адміністративне правопорушення від 22.12.2022 не є предметом розгляду цієї справи, оскільки позивачем не було заявлено у позові окрему позовну вимогу щодо визнання дій протиправними стосовно складання протоколу, а тому висновки суду першої інстанції про те, що такий протокол складений з порушенням ст.ст. 256, 268 КУпАП є хибними.

Представник позивача, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З викладених підстав, зазначив, що виконання Уповноваженим завдання із захисту державної мови, зокрема і захисту від нехтування вимогами обов`язкового застосування державної мови, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної і комунальної форм власності, їхніми посадовими та службовими особами здійснюється виключно шляхом державного контролю за застосуванням державної мови в порядку, передбаченому Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», що відповідно охоплює і встановлену ним необхідність приймати рішення про здійснення контролю, складати відповідні акти, на підставі яких складати протоколи.

Вказує, що направлення кореспонденції на адресу юридичної особи замість адреси місця проживання особи, якій вона адресована, не може свідчити, що відповідач належно повідомив позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим порушив його права та законну процедуру. Зазначає, що квитанція та рекомендоване повідомлення про вручення за довіреністю не можуть бути підтвердженням направлення повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки з них неможливо встановити, що саме було відправлене та ким саме було отримане відповідне повідомлення.

Зазначив, що дії щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права, а тому не оскаржуються.

Вказує, що сторінка позивача в соціальній мережі «Фейсбук» (https://www.facebook.com/ihor.terekhov) та телеграм-канал (https://t.me/s/ihor_terekhov) позивача не є інтернет-представництвом, про яке іде мова у ч.6 ст. 27 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», про порушення якої вказано в оскаржуваній постанові Уповноваженого.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Секретаріатом Уповноваженого із захисту державної мови, за зверненням громадян, здійснено перевірку за застосуванням державної мови посадовою особою Харківської міської ради, а саме Харківським міським головою ОСОБА_2.

За результатами перевірки 22.12.2022 представником Уповноваженого із захисту державної мови Левчуком Сергієм Андрійовичем складено протокол про адміністративне правопорушення б/н стосовно ОСОБА_2 , який займає посаду Харківського міського голови, зі змісту якого вбачається, що станом на 16.12.2022 веб-сторінка в соціальній мережі «Фейсбук» та Телеграм-канал, які позначені як офіційні інтернет-представництва Харківського міського голови ОСОБА_2, виконані мовою іншої держави. З огляду на це, Харківський міський голова ОСОБА_2, як посадова особа органу місцевого самоврядування, порушив вимоги частини шостої статті 27 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Відповідальність за встановлене правопорушення передбачена частиною 2 статті 188-52 КУпАП.

29.12.2022 Уповноваженим із захисту державної мови Кременем Тарасом Дмитровичем прийнято постанову № 17 по справі про адміністративне правопорушення про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-52 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн..

Не погодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні перевірки за застосуванням державної мови позивачем, як посадовою особою Харківської міської ради, складанні протоколу про адміністративне правопорушення, підготовці, розгляді справи та прийнятті спірної постанови, відповідачем допущені порушення, які не можуть вважатися суто формальними, а є достатніми для судового захисту прав позивача шляхом скасування спірної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності №17 від 29.12.2022.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Положенням частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина 1 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП)).

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.05.2019 у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значущі наслідки для суб`єктів, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного необхідно зазначити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

При вирішенні спору суд також враховує, що у пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у даній справі є рішення Уповноваженого із захисту державної мови Кременя Т.Д. про притягнення позивача, який порушив вимоги частини 6 статті 27 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 188-52 КУпАП.

Так, відповідно до частини 1 статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Судовим розглядом встановлено, що повноваження Уповноваженого із захисту державної мови Кременя Т.Д., процедура притягнення до відповідальності за порушення вимог щодо обов`язкового застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, встановлені положеннями Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі по тексту - Закон).

Так, відповідно до статті 49 вказаного Закону, з метою сприяння функціонуванню української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України діє Уповноважений із захисту державної мови (далі - Уповноважений). Уповноважений здійснює свої повноваження безпосередньо. З метою реалізації покладених на нього завдань Уповноважений здійснює такі повноваження, зокрема: складає протоколи та застосовує стягнення у випадках, встановлених законом.

Для забезпечення виконання повноважень Уповноважений призначає представників. Представник Уповноваженого є працівником секретаріату Уповноваженого і здійснює повноваження, визначені цим Законом, за місцезнаходженням секретаріату або в іншому місці, визначеному Уповноваженим. Акти і протоколи, складені представником Уповноваженого, направляються Уповноваженому.

Згідно зі статтею 53 Закону, Уповноважений здійснює державний контроль за застосуванням державної мови органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної і комунальної форм власності, їхніми посадовими та службовими особами, а також громадськими об`єднаннями, політичними партіями та іншими юридичними особами, їхніми посадовими особами.

Уповноважений здійснює державний контроль за застосуванням державної мови у випадку надходження скарги, а також за власною ініціативою.

Порядок здійснення державного контролю за застосуванням державної мови, зокрема, органами державної влади, органами місцевого самоврядування (далі - суб`єкти контролю), встановлюється цим Законом (частина 1 статті 56 Закону).

За загальним правилом, відповідно до статті 254 КУпАП, фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення протоколу про його вчинення уповноваженою на те посадовою особою.

Разом з цим, відповідно до частини 4 статті 56 Закону Уповноважений, його представник за результатами здійснення контролю за застосуванням державної мови суб`єктами контролю складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови (далі - Акт).

У разі фіксації актом про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови факту порушення, зокрема, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами вимог щодо обов`язкового застосування державної мови, встановлених, зокрема, статтею 27 цього Закону, Уповноважений, його представник складає на підставі такого Акта протокол (частина 6 статті 56 Закону).

Зазначені положення Закону узгоджуються з положеннями:

- пункту 24 частини 1 статті 255 КУпАП, відповідно до якого у справах про адміністративні правопорушення, передбачених статтями 188-52, 188-53 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати представники Уповноваженого із захисту державної мови;

- пунктом 12 Порядку здійснення Уповноваженим із захисту державної мови контролю за застосуванням державної мови органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 21.08.2019 №817, який набрав чинності 27.05.2020 (далі по тексту - Порядок), відповідно до якого за результатами здійснення контролю за застосуванням державної мови Уповноважений, його представник складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови за формою, затвердженою Уповноваженим, в якому зазначається інформація, визначена частиною п`ятою статті 56 Закону. Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується особою, яка здійснювала заходи контролю за застосуванням державної мови. Перший примірник акта зберігається в секретаріаті Уповноваженого разом з іншими матеріалами перевірки. Другий примірник акта надсилається рекомендованим листом суб`єкту контролю або вручається особисто керівнику суб`єкта контролю чи уповноваженій ним особі, про що робиться відмітка у першому примірнику акта.

Акт і протокол, які складаються у випадку, передбаченому частиною шостою статті 56 Закону, є підставою для притягнення осіб, які порушили вимоги Закону, до передбаченої законом відповідальності (пункт 13 Порядку).

Таким чином, фіксація факту порушення органами місцевого самоврядування та їхніми посадовими особами вимог щодо обов`язкового застосування державної мови, встановлених, зокрема, статтею 27 цього Закону, починається із складання Акта, на підставі якого складається протокол про адміністративне правопорушення.

При цьому, положення статті 56 Закону містять імперативні вимоги стосовно підстав для притягнення до адміністративної відповідальності суб`єкта контролю, який порушив вимоги, зокрема, статті 27 Закону, а саме, складання Акта та протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, судовим розглядом встановлено, що перевірка за порушення вимог щодо обов`язкового застосування державної мови позивачем, який є посадовою особою Харківської міської ради, розпочата представником Уповноваженого за власною ініціативою на підставі звернень громадян.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 188-52 КУпАП, слугувало складання представником Уповноваженого протоколу про адміністративне правопорушення б\н від 22.12.2022, до якого додано: копії звернень громадян від 28.11.2022 №Ф-2585, від 30.11.2022 №С-26-13; від 05.12.2022 №Ф-2639, від 09.12.2022 №С-2676; два знімки екрану.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів складання Уповноваженим або його представником за результатами перевірки за застосуванням державної мови з боку позивача, як посадової особи Харківської міської ради, Акта, який, відповідно до положень частини 5 статті 56 Закону, повинен містити, зокрема: ім`я або найменування особи, стосовно якої здійснено контроль за застосуванням державної мови; підстави здійснення контролю за застосуванням державної мови; опис фактів, виявлених під час здійснення контролю за застосуванням державної мови; висновок про дотримання або недотримання (порушення) визначених законом вимог обов`язкового застосування державної мови; прізвище, ім`я, по батькові Уповноваженого чи його представника, який склав акт.

Згідно з наданими в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій поясненнями представників відповідача, притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-52 КУпАП, здійснювалося відповідно до положень статей 244-4, 255 КУпАП, а не в порядку, передбаченому Законом, у зв`язку з чим акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови не складався. Разом з цим, представники відповідача не заперечували факт проведення перевірки дотримання вимог Закону позивачем з власної ініціативи за результатами звернення громадян.

Однак, колегія суддів вказує, що як зазначено вище, саме положення Закону №2704, який є спеціальним у спірних правовідносинах, а не КУпАП, визначають процедуру та порядок притягнення органів місцевої влади та їхніх посадових осіб до відповідальності за порушення вимог щодо обов`язкового застосування державної мови, встановлених, зокрема, статтею 27 цього Закону.

Положення КУпАП закріплює лише повноваження представника Уповноваженого складати протокол про адміністративне правопорушення, який відповідно до частини 6 статті 56 Закону №2704, складається на підставі акта про фіксацію результатів здійснення контролю за застосуванням державної мови, факту порушення суб`єктом контролю вимог щодо обов`язкового застосування державної мови, встановлених, зокрема, статтею 27 цього Закону (стаття 255 КУпАП), а також вимоги щодо змісту та порядку складання такого протоколу (стаття 256 КУпАП), процедури розгляду справи, прийняття та складання постанови про притягнення до адміністративної справи (статті 278, 260,284 КУпАП).

Невчинення дій щодо складання акта про фіксацію результатів здійснення контролю за застосуванням державної мови свідчить про порушення процедури здійснення Уповноваженим, представниками Уповноваженого контролю за застосуванням державної мови у випадках, визначених частиною першою статті 56 Закону №2704.

Щодо дотримання прав позивача, передбачених статтею 268 КУпАП, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення б/н від 22.12.2022 та розгляду відповідачем справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 254, пункту 24 частини 1 статті 255 КУпАП та статті 49 Закону №2704, у справах про адміністративні правопорушення, передбачених статтями 188-52, 188-53 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати Уповноважений із захисту державної мови та його представники.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності (частина 2 статті 254 КУпАП).

Згідно зі статтею 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З правового аналізу вищевказаних норм КУпАП вбачається, що уповноважена на це посадова особа складає протокол, при цьому обов`язково роз`яснюючи особі, що притягається до адміністративної відповідальності, її права і обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, особі надається право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, після чого протокол підписується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Положення КУпАП передбачає єдине виключення, за якого протокол може бути не підписаним особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, - це відмова такої особи від підписання протоколу. У такому випадку про вказане здійснюється відповідний запис.

Таким чином, з огляду на зазначені положення КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковою, оскільки виконати вищенаведені імперативні вимоги КУпАП щодо ознайомлення особи з її правами та обов`язками при складанні протоколу, щодо реалізації права особи на надання пояснень і зауважень до протоколу, щодо підписання особою протоколу та вимоги про надання особі другого примірнику протоколу неможливо без присутності такої особи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, протокол по справі про адміністративне правопорушення б\н від 22.12.2022 складений відповідачем за відсутності позивача.

При цьому, в матеріалах справи міститься копія письмового повідомлення Секретаріату Уповноваженого за вих.№2421/05 від 16.12.2022, складеного на ім`я позивача, про розгляд матеріалів з метою встановлення наявності у діях ОСОБА_2 ознак складу адміністративного правопорушення за частинами першою, другою статті 188-52 КУпАП, який відбудеться 22.12.2022 об 11-00 годині (а.с. 82).

На підтвердження направлення позивачу зазначеного повідомлення відповідачем надано суду поштову квитанцію та рекомендоване повідомлення про вручення документу особі за дорученням від 21.12.2022 (а.с. 83).

Опису вкладення у цінний лист, який відповідає вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, матеріали справи не містять.

Слід зазначити, що за правилами статті 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України» зазначив, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (див. рішення у справі «Ганкін та інші проти Росії» (Gankin and Others v. Russia), заява № 2430/06 та інші, пункт 36, від 31 травня 2016 року). У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (див. рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року, із подальшими посиланнями) (параграф 8 рішення).

Колегія суддів зауважує, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 21 березня 2019 року у справі №489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 6 лютого 2020 року у справі №205/7145/16-а.

Так, судовим розглядом встановлено, що повідомлення про розгляд справи від 16.12.2022 уповноваженою за дорученням особою отримано 21.12.2022, тобто за один день до розгляду справи, що не відповідає вимогам статті 277-2 КУпАП щодо вручення повістки не пізніш як за три доби до дня розгляду справи.

Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без участі позивача, якого не було своєчасно та належним чином сповіщено про розгляд справи, що істотно впливає на фактичну можливість особи реалізувати передбачені ст.268 КУпАП права з метою всебічного з`ясування обставин справи.

Колегія суддів зауважує, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 у справі №591/2794/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 05/7145/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а та від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17.

Разом з цим, в межах розгляду справи не знайшли свого підтвердження твердження позивача про порушення його прав, передбачених статтею 268 КУпАП, під час прийняття спірної постанови, оскільки позивач був повідомлений про розгляд справи у встановленому законом порядку та передбачені статтею 277-2 КУпАП строки, що підтверджується: повідомленням про розгляд справи про адміністративне правопорушення від 23.12.2022 №4812/05-Вих.; поштовою квитанцією та накладною №0100107731649 від 23.12.2023; описом вкладення цінного листа №0100107731649; рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Харківському голові ОСОБА_1 за адресою: майдан Конституції,7, м.Харків, із зазначенням дати вручення - 26.12.2022 (а.с. 84-100).

Колегія суддів зазначає, що юридична конструкція, використана законодавцем у положеннях КУпАП, не визначає конкретного місця направлення кореспонденції особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, а містить лише вимогу щодо її завчасного сповіщення.

При цьому, слід зазначити, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності як посадову особу (голову) Харківської міської ради, а тому направлення поштової кореспонденції на адресу місця роботи такої особи, що притягається до відповідальності, а не на адресу реєстрації (місця проживання) такої особи, є належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі статтею 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту спірної постанови вбачається, що Уповноважений із захисту державної мови Кремінь Т.Д., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення: протокол про адміністративне правопорушення з додатками від 22.12.2022, складений представником Уповноваженого із захисту державної мови Левчуком С.А.; повідомлення щодо розгляду матеріалів з метою встановлення наявності у діях Харківського міського голови ОСОБА_2 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-52 КУпАП від 16.12.2022 №4721/05-Вих; повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення від 23.12.2022 №4812\05-Вих, встановив, що Харківський міська голова ОСОБА_2, як посадова особа органу місцевого самоврядування, порушив частину 6 статті 27 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», а саме: станом на 16.12.2022 веб-сторінка в соціальній мережі «Фейсбук» (https://www.facebook.com/ihor.terekhov) та Телеграм-канал (https://t.me/s/ihor_terekhov), які позначені як офіційні інтернет-представництва Харківського міського голови ОСОБА_2 виконані мовою, іншою ніж державна. Відповідальність за встановлені правопорушення передбачена частиною 2 статті 188-52 КУпАП.

Разом з цим, відповідач в порушення вимог статей 278, 280 КУпАП при розгляді справи та прийнятті спірної постанови, не взяв до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення б\н від 22.12.2022, який у розумінні статті 251 КУпАП є доказом у справі, складений представником Уповноваженого з порушенням вимог статей 256, 268 КУпАП, про що зазначалося вище судом.

Також, позивач в обґрунтування протиправності спірної постанови заперечує факт того, що веб-сторінка в соціальній мережі Facebook (https://www.facebook.com/ihor.terekhov) та Телеграм-канал (https://t.me/s/ihor_terekhov), роздруківки яких, як доказ, враховані під час розгляду справи та прийняття спірної постанови, є інтернет-представництвом Харківської міської ради та Харківського міського голови.

На підтвердження зазначеного факту позивач надав суду розпорядження Харківського міського голови Шумілкіна В. від 09.12.2002 №2436, яким встановлено в якості веб-сайту Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету в мережі Інтернет адресу: http://www.city.kharkov.ua. Покладено на комунальне підприємство «Міський інформаційний центр» (О.Попов) технічне та організаційне забезпечення заходів зі створення та забезпечення роботи офіційного веб-сайту Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету. Контроль за виконанням цього розпорядження покладено на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - керуючого справами виконкому міської ради О. Нечипоренко (а.с. 34-35).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що на офіційному веб-сайті Харківської міської ради, міського голови та виконавчого комітету: http://www.city.kharkov.ua, є посилання лише на офіційну сторінку в мережі Facebook за адресою: https://www.facebook.com/kharkovgovernment та відсутні посилання як на офіційні сторінки Харківського міського голови в мережі Facebook (https://www.facebook.com/ihor.terekhov) та на офіційний телеграм-канал в мережі Telegram (https://t.me/s/ihor_terekhov).

В свою чергу, відповідач будь-яких інших належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача суду не надав.

Частиною 2 ст. 188-52 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення вимог Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" щодо застосування державної мови у сфері освіти, науки, культури, книговидання, у користувацьких інтерфейсах комп`ютерних програм та веб-сайтів, у сфері інформації для загального ознайомлення, публічних заходів, технічної і проектної документації, реклами, охорони здоров`я, спорту, телекомунікацій та поштового зв`язку, транспорту.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 27 зазначеного Закону, Інтернет-представництва (в тому числі веб-сайти, веб-сторінки в соціальних мережах) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності, медіа, зареєстрованих в Україні, а також суб`єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні та зареєстровані в Україні, виконуються державною мовою.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог частини 2 ст. 2 Закону №2704, дія цього Закону не поширюється на сферу приватного спілкування.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає що ч.2 ст. 188-52 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у разі вчинення дій з порушенням вимог Закону №2704 на офіційних сайтах, веб-сторінках в соціальних мережах органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності, медіа, зареєстрованих в Україні, а також суб`єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні та зареєстровані в Україні.

Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не надано беззаперечних доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ст.188-52 КУпАП.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та скасування постанови Уповноваженого із захисту державної мови Кременя Тараса Дмитровича №17 від 29.12.2022 про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-52 КУпАП, та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн..

Доводи відповідача про те, що постанови по справі про адміністративні правопорушення від 24.12.2022 №7 (попередження) та №8 (про стягнення у виді штрафу, що був сплачений) надсилались на адресу Харківської міської ради (пл. Конституції, 7, м. Харків 61003) аналогічним способом, як і постанова по справі про адміністративне правопорушення № 17 від 29.12.2022, та жодним чином не оскаржувались, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане не впливає на висновки суду у даній справі.

Щодо доводів відповідача про те, що предметом розгляду у даній справі є виключно законність прийнятої Уповноваженим із захисту державної мови постанови по справі про адміністративне правопорушення від 29.12.2022 № 17, а складений Левчуком С.А. протокол про адміністративне правопорушення від 22.12.2022 не є предметом розгляду цієї справи, оскільки позивачем не було заявлено у позові окрему позовну вимогу щодо визнання дій протиправними стосовно складання протоколу, а тому висновки суду першої інстанції про те, що такий протокол складений з порушенням ст.ст. 256, 268 КУпАП є хибними, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Колегія суддів зазначає, що складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення є предметом оцінки в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги, спрямовані на визнання його протиправним та скасування, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 712/12148/16-а.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року, прийнятій за наслідками розгляду справи №712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.

Зазначена правова позиція також відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18 та від 22 січня 2020 року у справі № 2-а/489/7/2016.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вказує, що відповідач при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та внесенні до нього інформації здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому зазначені вище доводи відповідача є необгрунтованими.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Уповноваженого із захисту державної мови Кременя Тараса Дмитровича залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 06.04.2023 по справі № 953/144/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова