справа № 753/9005/22

провадження № 2/753/172/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Кравців Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, одержавних у зв`язку з виконанням доручення, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у серпні 2022 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, одержавних у зв`язку з виконанням доручення.

Позов мотивовано тим, що 19.04.2019 року ОСОБА_1 видала ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність на керування та розпорядження транспортним засобом - автомобілем ВМW, модель 5201, 2016 р.в., тип - загальний легковий седан - В, колір білий, д.н.з. НОМЕР_1 , перша реєстрація 26.10.2016 р., що належав їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 04.03.2017 року, з терміном дії довіреності - до 19.04.2021 р., умовами якого, серед іншого, передбачалось й право на відчудження автомобіля за його ринковою ціною та повернення отриманих коштів довірителю.

Вона передала відповідачу ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, проте після чого не могла тривалий час зв`язатись з відповідачем, що стало наслідком її письмово звернення до нього із вимогою про повідомлення відомостей пов`язаних із автомобілем, його відчудження, дату й ціну, за якою було здійснено відчудження, також вимагала надати звіт про виконання доручення, негайно передати їй, як довірителю, все одержане у зв`язку із виконанням доручення, проте така вимога була відповідачем проігнорована.

На її запит Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Дніпротепровській області від 27.09.2021 року її повідомлено, що згідно інформації в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, запитуваний автомобіль ВМW, д.н.з. НОМЕР_1 , перереєстровано 30.05.2019 року на іншу фізичну особу на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу укладеного у СГ № 6546/19/005875 від 28.05.2019 року вартістю 737 120 грн. 00 коп. Й до вказаної відповіді надано належним чином завірені підтверджуючі документи про відчудження транспортного засобу ВМW, д.н.з. НОМЕР_1 : акт прийому-передачі, акт технічного стану транспортного засобу, договір комісії від 28.05.2019 року.

Вважає, що відповідач, відчуживши належний їй на праві власності автомобіль на підставі наданої нею йому довіреності, зобов`язаний повернути кошти за відчуджений автомобіль у відповідності до його ринкової вартості, тобто ціни продажу, а саме - 737 120 грн. 00 коп.

Відсутність реального і своєчасного виконання зобов`язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє відповідача від обов`язку передачі одержавного ним у зв`язку із виконаням доручення у відповідності до п.3 ч.1 ст. 1006 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 18.05.2022 року (а.с.20), позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив їх задовольнити: стятнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 737 120 грн. 00 коп. - коштів, одержавних у зв`язку з виконанням доручення, посилаючись на положення ч.3 ст. 244, ч. 1 ст. 237, ст. 655, ст. 629, ч.1 ст. 1000, ч.1 ст. 1104, ч.1 ст. 1006 ЦК України. Вважаючи, що дії повіреного по закінченню виконання договору доручення мають пов`язуватися із його обов`язком негайно повернути довірителю все одержане у зв`язку із виконанням доручення. Й, оскільки за змістом довіреності від 19.04.2028 року, позивачка уповноважила відповідача експлуатувати та розпоряджатись (продавати, обміняти, закласти, здати в оренду) належним їй на праві власності автомобілем ВМW, д.н.з. НОМЕР_1 , в тому числі, одержувати належні їй від продажу грошові кошти, й на підставі цієї довіреності він за договором комісії № 6546/19/005875 від 28.05.2019 року продав автомобіль третій особі, він має повернути позивачці одержані від продажу автомобіля кошти в сумі ціни продажу такого автомобіля, а саме - 737 120 грн. 00 коп.

Тобто отримання відповідачем коштів за укладеним правочином про продаж автомобіля обумовило виникнення у нього обов`язку передати довірителю все одержане у зв`язку із виконанням доручення.

Добровільно відповідач не передав одержані від продажу кошти за автомобіль, тому такі пошти підлягають примусовому стягненню з відповідача на коритсь позивача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 13.12.2022 року (а.с.46), позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх необґрунтованість. Зводячи свої висновки до того, що відповідач не має повертати отримані від продажу автомобіля грошові кошти, оскільки 19.04.2018 року між сторонами був укладений договір позики № 19/04/18-к, предметом якого було передання у власність позивачці грошових коштів в сумі 668 075 грн. 57 коп., що еквівалентно 25 550 доларів США. Й відповідно до п.п.11, 12 договору позики з метою забезпечення виконання позичальником зобов`язання, позичальник укладає договір застави транспортного засобу. У випадку невиконання позичальником зобов`язання за даним договором, даний договір може бути поданий позикодавцем до стягнення. Звернення стягнення за даним договором здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в судовому порядку. Оскільки позивачка не виконала умови договору позики, грошові кошти (позику) відповідачу не повернула, відповідач правомірно на підставі укладеної довіреності відчужив належний їй автомобіль, й отримані від продажу кошти за такий автомобіль звернув на свою користь у якості повернення коштів за договором позики.

Відповідачем подано до суду відзив на позов від 20.12.2022 року (а.с. 49-50), доводи якого зводяться до вказаних висноків. До вказаного відзиву додав Договір застави транспортного засобу від 19.04.2018 року та Договір позики від 19.04.2018 року. Вважаючи правомірним відчудження та неповернення від відчудження відповідачем автомобіля ВМW, д.н.з. НОМЕР_1 , грошових коштів позивачці, яке засноване на вказаному зобов`язанні позивачки повернути йому як позичальнику та заставодержателю отриманих від нього у позику грошових коштів в сумі 668 075 грн. 57 коп., що еквівалентно 25 550 доларів США.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив тощо, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за погодженям сторін.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, с обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-прівовнй акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Судом встановлено, що 19.04.2019 року ОСОБА_1 відповідно до ст. 244 ЦК України видала ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність на право керування та розпорядження транспортним засобом - автомобілем ВМW, модель 5201, 2016 р.в., тип - загальний легковий седан - В, колір білий, д.н.з. НОМЕР_1 , перша реєстрація 26.10.2016 р., що належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 04.03.2017 року, з терміном дії - до 19.04.2021 р., умовами якого, серед іншого, передбачалось й право на відчудження автомобіля за його ринковою ціною (а.с. 9-10).

У порядку виконання вказаної довіреності позивачка передала відповідачу ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, проте після чого не могла тривалий час зв`язатись в відповідачем, що стало наслідком її письмового звернення від 16.04.2021 року до відповідача із вимогою про повідомлення відомостей, пов`язаних із автомобілем, його відчудження, дату й ціну, за якою було здійснено відчудження, також вимагала надати звіт про виконання доручення, негайно передати їй, як довірителю, все одержане у зв`язку із виконанням доручення (а.с. 11, 12, 13), проте така вимога була відповідачем проігнорована, відповідь на вимогу не була надана.

На запит позивачки, Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Дніпротепровській області від 27.09.2021 року її повідомлено, що згідно інформації в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, запитуваний автомобіль ВМW, д.н.з. НОМЕР_1 , перереєстровано 30.05.2019 року, тобто в межах дії вказаної довіреності, на іншу фізичну особу на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу укладеного у СГ № 6546/19/005875 від 28.05.2019 року вартістю 737 120 грн. 00 коп.

До вказаної відповіді Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Дніпротепровській області також надано належним чином завірені підтверджуючі документи про відчудження транспортного засобу ВМW, д.н.з. НОМЕР_1 : акт прийому-передачі, акт технічного стану транспортного засобу, договору комісії від 28.05.2019 року (а.с. 14-15, 16, 17, 18).

Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (ч.1 ст. 244 ЦК України).

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч.3 ст. 244 ЦК України).

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (Ч.1 ст. 237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано (сторони), правовідносин, які є представницькими відновинами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя (ч.1 ст. 1000 ЦК України).

Повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим (ч.1 ст. 1004 ЦК України).

Положенням статті 1006 ЦК України визначені обов`язки повіреного, а саме: повірений зобов`язаний:

1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;

2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;

3) негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Відтак, законодавець визначив дії повіреного по закінченню виконання договору доручення, зокрема, він має негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку із виконаням доручення.

Відповідач, відчуживши належний позивачці на праві власності автомобіль на підставі наданої нею йому довіреності, зобов`язаний повернути кошти за відчуджений автомобіль у відповідності до його ринкової вартості, тобто ціни продажу, а саме 737 120 грн. 00 коп. (а.с.16, 17, 18).

Відсутність реального і своєчасного виконання зобов`язання не свідчить про припинення договірних правовідносин історін й не звільняє відповідача від обов`язку передачі одержавного ним у зв`язку із виконаням доручення у відповідності до п.3 ч.1 ст. 1006 ЦК України.

Дії повіреного по закінченню виконання договору доручення мають пов`язуватися із його обов`язком негайно повернути довірителю все одержане у зв`язку із виконанням доручення. Й, оскільки за змістом довіреності від 19.04.2018 року позивачка уповноважила відповідача експлуатувати та розпоряджатись (продавати, обміняти, закласти, здати в оренду) належним їй на праві власності автомобілем ВМW, д.н.з. НОМЕР_1 , в тому числі одержувати належні їй від продажу грошові кошти, й на підставі цієї довіреності відповідач за договором комісії № 6546/19/005875 від 28.05.2019 року продав автомобіль третій особі, він має повернути позивачці одержані від продажу автомобіля кошти в сумі ціни продажу такого автомобіля, а саме 737 120 грн. 00 коп.

Доводи відповідача про те, що відповідач не має повертати отримані від продажу автомобіля грошові кошти, оскільки 19.04.2018 року між сторонами був укладений договір позики № 19/04/18-к, предметом якого було передання у власність позивачці грошових коштів в сумі 668 075 грн. 57 коп., що еквівалентно 25 550 доларів США. Й відповідно до п.п.11, 12 договору позики з метою забезпечення виконання позичальником зобов`язання, позичальник укладає договір застави транспортного засобу. У випадку невиконання позичальником зобов`язання за даним договором, даний договір може бути поданий позикодавцем до стягнення. Звернення стягнення за даним договором здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в судовому порядку. Оскільки позивачка не виконала умови договору позики, грошові кошти (позику) відповідачу не повернула, відповідач правомірно на підставі укладеної довіреності відчужив належний їй автомобіль, й отримані від продажу кошти за такий автомобіль звернув на свою користь у якості повернення коштів за договором позики, вказаних висновків суду не спростовують, тому судом відхилені, адже звернення стягнення за вказаним зобов`язанням у відповідності до умов договору та чинного законодавства такий відповідач не дотримався, оскільки звернення стягнення за даним договором здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в судовому порядку, чого не дотримано.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доспупності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інші доводи позивача, які наведені у позові, відзиві на позов, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 7 371 грн. 20 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.3 ст. 244, ч. 1 ст. 237, ст. 655, ст. 629, ч.1 ст. 1000, ч.1 ст. 1104, ч.1 ст. 1006 ЦК України, п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, одержавних у зв`язку з виконанням доручення, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , відомості про ідентифікаційний код платника податків - відсутній, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_3 , 737 120 грн. 00 коп. - коштів, одержавних у зв`язку з виконанням доручення, 7 371 грн. 20 коп. - судового збору, а всього - 744 491 (сімсот сорок чотири тисячі чотириста дев`яносто одна) грн. 20 (двадцять) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанці.

СУДДЯ: