Дата документу 08.05.2023
Справа № 334/5347/22
Провадження № 2/334/423/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2023 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі
судді Бредіхіна Ю.Ю.,
за участю секретаря Коваль К.С.,
представника позивача адвоката Чоп`яка В.М.,
представника відповідача адвоката Мухіна Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,
установив:
Позивач звернувся до суду із вимогою про визнання відсутніми зобов`язань ОСОБА_3 та його спадкоємців, які виникають, із договору позики від 19.01 2019, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та відсутньою третейську угоду, щодо передачі спору що виникає із договору позики від 18.01.2019 року, укладеного між ОСОБА_2 на розгляд третейського суду «Південно-Східний Міжрегіональний» через нікчемність (неукладеність) вказаного договору.
В обґрунтування своїх вимог вказав на те, що 20 грудня 2019 року рішенням Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" у справі №20/12/2019 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 стягнуто із ОСОБА_3 заборгованість по договору позики від 18.01.2019 року у розмірі 2 650 000,00 грн., що підтверджується рішенням третейського суду.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
17 червня 2020 року Дніпровським апеляційний судом прийнято ухвалу про видачу виконавчого листа на виконання рішення третейського суду.
В подальшому, на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду видано виконавчий лист, що неодноразово пред`являвся до виконання. Останній раз вказаний виконавчий лист пред`являвся до виконання у 2021 році, що підтверджується інформацією із реєстру виконавчих проваджень.
Після смерті ОСОБА_3 єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину, є його дружина ОСОБА_1 , що підтверджується Довідкою нотаріуса.
ОСОБА_1 оскаржувала рішення третейського суду, однак у скасуванні рішення відмовлено постановою Верховного суду від 29.09.2022 року.
Крім того, ОСОБА_1 зверталась до правоохоронних органів із заявою про злочин, оскільки вважала, що ОСОБА_3 жодних договорів позики із ОСОБА_2 не укладав та грошових коштів за цими договорами не отримував. В межах досудового розслідування проведено ряд процесуальних дій та експертизу підписів виконаних від імені ОСОБА_3 на договорі позики від 18 січня 2019 року, та декількох інших документах, що стосувались третейського розгляду справи.
Висновком експерта від 09 грудня 2021 року №КСЕ-19/115-21/16045, проведеним Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром в межах кримінального провадження за номером 12021082060000777 встановлено, наступне:
«2. Підписи від імені ОСОБА_3
- у договорі позики від 18 січня 2019 року укладеному між ОСОБА_2 (Позикодавець) та ОСОБА_3 (Позичальник);
- «отримав» а першій сторінці позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (дата не вказана);
- Від Відповідача 2012.2019 року на другій сторінці рішення Постійно діючого третейського суду «Південно - Східний міжрегіональний» від 20.12.2019 року|;
- На заяві до Дніпровського апеляційного суду від 15.06.2020 року пре визнання боргу.
Виконані з попередньою підготовкою з застосуванням технічних прийомів, а саме шляхом передавлювання штрихів підпису (моделі оригіналу) з наступним обведенням вдавлених штрихів барвною (ими) речовиною (ами) синього кольору».
Таким чином висновком експерта встановлено, що договір позики від 18 січня 2019 1 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не містить його власноручного підпису, а лише імітацію підпису ОСОБА_4 , яка виконана за допомогою попередньою підготовкою, невстановленими особами.
Ураховуючи наявність факту підроблення підпису ОСОБА_4 , позивач, посилаючись на практику Верховного Суду, зокрема у справі №674/461/16-ц від 22.01.2020 та у справі №145/2047/16-ц від 16.06.2020, просив суд застосувати наслідки нікчемності договору шляхом визнання відсутнім обов`язку позивача, як спадкоємця.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог вказавши на те, що Дійсність договору позики від 18.01.2019 року та викладеної в п.7 цього договору третейської угоди визнана рішенням Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" від 20 грудня 2019 р. у справі №20/12/2019 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , яким стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість по договору позики від 18.01.2019 року у розмірі 2 650 000 грн., що підтверджується копією рішення третейського суду, яку додано до позовної заяви. При цьому з тексту рішення вбачається, що відповідач ОСОБА_3 був особисто присутнім при розгляді справи в Третейському суді.
Зазначене рішення третейського суду оскаржувалось позивачем ОСОБА_1 як особою, яка не приймала участь в справі, але суд вирішив питання про її права та обов`язки. Підставами оскарження рішення третейського суду були в тому числі і доводи ОСОБА_1 про невідповідність підпису ОСОБА_3 в договорі позики.
Справа № 803/135/20, відкрита на підставі заяви ОСОБА_1 від 23 жовтня 2020 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» у справі № 20/12/2019 від 20 грудня 2019 року, перебувала в провадженні Дніпровського апеляційного суду. Справа розглядалась судами неодноразово. Кінцевим рішенням у справі є постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2022 у справі № 803/135/20 , якою в апеляційному порядку скасовано ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2022 року про задоволення заяви ОСОБА_1 та ухвалене нове рішення , яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» у справі № 20/12/2019 від 20 грудня 2019 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено.
Таким чином, рішенням Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» у справі № 20/12/2019 від 20 грудня 2019 року, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 803/135/20, визначено зобов`язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 за договором позики від 18.01.2019 року та підтверджено дійсність третейської угоди. Натепер це рішення є остаточним і перебуває в стадії виконання.
Дозвіл на примусове виконання рішення третейського суду надано ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у справі № 20/12/2019, якою задоволено заяву ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" від 20 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 18 січня 2019 року в розмірі 2 650 000 грн. Ухвалено видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" від 20 грудня 2019 року №20/12/2019 у складі третейського судді Єнчев Ф.І. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 18 січня 2019 року в розмірі 2 650 000 грн., стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 420,40 грн.
ОСОБА_1 зверталась до Дніпровського апеляційного суду із заявою про визнання зазначених виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року заяву задоволено, визнано такими, що не підлягає виконанню, обидва зазначені виконавчі листи. Але в порядку апеляційного перегляду постановою Верховного Суду в складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2021 року у справі № 20/12/2019 провадження №61-14244ав20 ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року скасовано, ухвалене нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Таким чином, наявність зобов`язань ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 за договором позики від 18.01.2019 року підтверджено судовим рішенням вдруге.
В той же час, оскільки ОСОБА_3 помер на стадії виконання рішення, питання щодо заміни боржника правонаступником має вирішуватися не в позовному провадженні, а шляхом заміни боржника у виконавчому листі або заміни сторони виконавчого провадження в порядку ст.442 ЦПК України, на що звернув увагу Верховний суд під час апеляційного розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Так, в своїй Постанові по цій справі від 21 січня 2021 року Касаційний цивільний суд зазначив: «Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Позов ОСОБА_1 фактично є спробою переглянути судове рішення, яке набрало законної сили, з посиланням на нові докази, зокрема, висновок експерта. В той же час ОСОБА_1 як правонаступник померлого ОСОБА_3 , мала можливість своєчасно, до набрання законної сили рішенням Дніпровського апеляційного суду в справі про скасування рішення третейського суду або під час оскарження ухвали суду про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішення третейського суду , звернутись до суду з позовом про визнання недійсним договору позики або про застосування наслідків нікчемного правочину , надавши суду відповідні докази. При цьому за наявності в матеріалах справи в Дніпровському апеляційному суді оригіналу договору позики,оригінал якого було надано ОСОБА_2 при поданні заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, ОСОБА_1 мала можливість ставити питання про призначення судової експертизи на предмет перевірки дійсності підпису ОСОБА_3 в договорі позики. Додана до теперішньої позовної заяви копія висновку експертизи, проведеної без участі відповідача ОСОБА_2 та без дотримання її прав як учасника цивільного процесу , не може бути розцінена як беззаперечний доказ не укладення ОСОБА_3 , який особисто був присутнім при постановленні рішення про стягнення боргу в Третейському суді, договору позики від 18.01.2019 року .
Дослідивши надані суду матеріали та заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов до таких висновків.
20 грудня 2019 року рішенням Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" у справі №20/12/2019 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 стягнуто із ОСОБА_3 заборгованість по договору позики від 18.01.2019 року у розмірі 2 650 000 грн., що підтверджується рішенням третейського суду.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
17 червня 2020 року Дніпровським апеляційний судом прийнято ухвалу про видачу виконавчого листа на виконання рішення третейського суду.
На виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду видано виконавчий лист.
Після смерті ОСОБА_3 єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину, є його дружина ОСОБА_1 , що підтверджується Довідкою нотаріуса.
За заявою позивача відкрито кримінальне провадження за номером 12021082060000777 за фактом ймовірної підробки підпису її померлого чоловіка ОСОБА_3 .
В межах названого кримінального провадження проведено судову експертизу.
Висновком експерта від 09 грудня 2021 року №КСЕ-19/115-21/16045, проведеним Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром в межах кримінального провадження за номером 12021082060000777 встановлено, наступне:
«2. Підписи від імені ОСОБА_3
- у договорі позики від 18 січня 2019 року укладеному між ОСОБА_2 (Позикодавець) та ОСОБА_3 (Позичальник);
- «отримав» а першій сторінці позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (дата не вказана);
- Від Відповідача 2012.2019 року на другій сторінці рішення Постійно діючого третейського суду «Південно - Східний міжрегіональний» від 20.12.2019 року|;
- На заяві до Дніпровського апеляційного суду від 15.06.2020 року пре визнання боргу.
Виконані з попередньою підготовкою з застосуванням технічних прийомів, а саме шляхом передавлювання штрихів підпису (моделі оригіналу) з наступним обведенням вдавлених штрихів барвною (ими) речовиною (ами) синього кольору».
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із положеннями статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.
Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
16.06.2020 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №145/2047/16-ц, в якій сформовано правовий висновок про необхідність відступлення від наведеного вище висновку Верховного Суду України, висловленого в постанові від 22.04.2015 у справі № 6-48цс15, із тих мотивів, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено (не підписано)), не підлягає визнанню недійсним.
За таких умов Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів, позаяк цей спосіб захисту є неефективним. Натомість ефективним способом захисту права, в контексті фактичних обставин справи № 145/2047/16-ц, на думку ВП ВС, є усунення перешкод у користуванні належним власнику майном, тобто негаторний позов.
Отже, вирішення конкретного ефективного способу захисту порушеного права за умови встановлення факту відсутності підпису однієї із сторін на договорі, має відбуватись з урахування фактичних обставин та правових наслідків кожної конкретної справи.
У даному випадку судовими рішення апеляційного та касаційного суду встановлено неможливість поновлення порушеного права позивача, як спадкоємця, шляхом оскарження рішення третейського суду через існуючі процесуальні обмеження.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц сформовано правову позицію щодо можливості захисту цивільних прав та інтересів як шляхом визнання права, так і його відсутності.
У цій постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:
кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;
особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Водночас Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
У даному випадку позивач фактично набув статусу боржника, як спадкоємець свого чоловіка ОСОБА_3 , і на цій стадії був позбавлений можливості ефективно здійснювати захист своїх прав під час первісного вирішення спору третейським судом та судом апеляційної інстанції.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що суди під час розгляду скарг ОСОБА_1 , які стосувались оскарження видачі виконавчого листа на виконання рішення третейського суду, встановили факт дійсності договору позики від 18.01.2019 року.
Так, суд констатує, що під вищеназваних судових процесів, суди фактично виходили з презумпції правомірності правочину, яка закріплена у ст. 204 ЦК України, і діє до визнання судом факту нікчемності чи недійсності такого правочину.
Отже, ураховуючи вище наведене, суд вважає, що за конкретних обставин цієї справи позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту, а вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задовольнити.
Визнати відсутніми зобов`язання ОСОБА_3 та його спадкоємця ОСОБА_1 , які виникають із договору позики від 18.01.2019 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також визнати відсутньою третейську угоду щодо передачі спору, який виникає із договору позики від 18.01.2019 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на розгляд третейського суду «Південно-Східний Міжрегіональний».
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 19.05.2023 року.
Суддя Ю.Ю. Бредіхін
