-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 640/672/18 Номер провадження 22-ц/814/1828/23Головуючий у 1-й інстанції Зуб Г.А. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2023 року м.Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Лобов О.А.,
секретар Владіміров Р.В,
з участю представників позивача - адвокатів Нев`ядомського А.Д., Нев`ядомського Д.В., представника відповідачки - адвоката Старостіна Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах його представником - адвокатом Нев`ядомським Антоном Дмитровичем,
на рішення Київського районного суду м.Харкова від 26 жовтня 2020 року, постановлене суддею Зуб Г.А. (повний текст рішення виготовлено 19 листопада 2020 року),
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про стягнення грошових коштів,
в с т а н о в и в:
16.01.2018 позивач ОСОБА_1 звернувся в Київський районний суд м.Харкова до відповідачки ОСОБА_2 із позовом, збільшивши розмір позовних вимог заявою від 21.12.2018, про стяненення із відповідача на свою користь грошових коштів у сумі 18 478 693,60 грн., що еквівалентно 310 000,00 доларів США та 310 770,00 Євро./а.с.56-57 т.3/
В обгрунтування вимог позову зазначив, що є громадянином Німеччини, де постійно проживає, 11.06.2015 отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні. У зв`язку із тим, що позивач перебуває постійно в Німеччині, йому був потрібний представник в Україні, який зміг би представляти його інтереси, утримувати в належному стані його житло та інше, що потребувало фінансових витрат. Тому ним у ПАТ КБ «ПриватБанк» відкрито декілька депозитних рахунків та видано дві банківські довіреності №710932349, № НОМЕР_1 на ім`я відповідачки ОСОБА_2 , якими уповноважив її отримувати кошти із депозитних рахунків та розпоряджатися ними лише в його інтересах.
Відповідно до отриманої виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 04.12.2017 по рахунку №НОМЕР_2 і додатковим рахункам договору за період з 01.03.2010 по 04.12.2017 на підставі довіреності №710211138 відповідачкою отримано наступні вклади: 05.02.2013 в сумі 22 600,00 доларів США, 11.09.2012 в сумі 3 000,00 доларів США, 07.09.2012 - 4 000,00 доларів США, 03.09.2012 - 7 000,00 доларів США, 27.04.2012 - 2 000,00 доларів США, 22.02.2012 - 26 300,00 доларів США, 25.01.2012 - 500,00 доларів США, 25.01.2012 -500,00 доларів США, 05.01.2012 - 50 000,00 доларів США, 12.10.2011 - 5 000,00 доларів США, 07.09.2011 - в сумі 50 000,00 доларів США, що в загальній сумі складає 170 900,00 доларів США. Відповідно до отриманої виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 04.12.2017 по рахунку №НОМЕР_3 і додатковим рахункам договору за період з 01.01.2011 по 04.12.2017 на підставі довіреності №710932349 було отримано наступні вклади: 26.06.2014 - в сумі 900,00 Євро, 03.06.2013 - 3 000,00 Євро, 27.05.2013 - 3 000,00 Євро, 20.05.2013 - 3 000,00 Євро, 15.05.2013 - 2 000,00 Євро, 13.05.2013 - 3 000,00 Євро, 29.04.2013 - 2 000,00 Євро, 24.04.2013 - 1 000,00 Євро, 17.04.2013 - 3 000,00 Євро, 16.04.2013 - 3 000,00 Євро, 11.04.2013 - 1 000,00 Євро, 10.04.2013 - 2 000,00 Євро, 04.04.2013 - 2 000,00 Євро, 19.02.2013 - 9 400,00 Євро, 24.04.2012 - 1 300,00 Євро, 19.03.2012 - 6 000,00 Євро, 27.02.2012 - 9 500,00 Євро, 21.02.2012 - 10 000,00 Євро, 24.01.2012 - 500,00 Євро, 23.01.2012 - 500,00 Євро, 23.01.2012 - 500,00 Євро, 09.11.2011 -2 300,00 Євро, 28.10.2011 - 13 000,00 Євро, 27.10.2011 - 13 500,00 Євро, що в загальній сумі складає 95 40,00 Євро.
Вказані фактичні витрати на утримання житла в такому розмірі є не пропорційними, та його, позивача, інтереси не потребували таких значних витрат, а тому він звернувся до відповідача з вимогою про повернення цих коштів, як безпідставно набутих, однак його претензія залишена без задоволення, спірні кошти не повернуті, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Також відповідач мала доступ до аналогічного рахунку, відкритого ним, позивачем, в АТ «ДельтаБанк», і так само використовувала належні йому грошові кошти не за призначенням, через що з тих самих правових підстав він вимагає їх повернення.
Згідно з випискою АТ «ДельтаБанк» від 20.09.2018 по депозитному рахунку №НОМЕР_4 за період з 05.01.2012 по 02.10.2015 відповідачем на підставі довіреності №157 від 05.01.2012 було отримано наступні суми вкладів: 04.05.2012 - 49 500,00 Євро, 15.10.2012 - 25 000,00 Євро, 06.03.2013 - 14 000,00 Євро, 18.06.2013 - 14 000,00 Євро, 10.07.2013 - 14 000,00 Євро, 12.08.2013 - 14 000,00 Євро, 10.09.2013 -14 000,00 Євро, 09.10.2013 - 13 500,00 Євро, 05.11.2013 - 13 500,00 Євро, 03.12.2013 - 13 370,00 Євро, 04.01.2014 - 8 100,00 Євро, 13.02.2014 - 12 400,00 Євро, 06.03.2014 - 1 100,00 Євро, 07.03.2014 - 1 100,00 Євро, 11.03.2014 - 1 150,00 Євро, 12.03.2014 - 1 100,00 Євро, 13.03.2014 - 1 150,00 Євро, 14.03.2014 - 1 100,00 Євро, 19.03.2014 - 1 000,00 Євро, 20.03.2014 - 100,00 Євро, а разом 215 370,00 Євро.
Згідно з випискою АТ «ДельтаБанк» від 19.09.2018 по депозитному рахунку №НОМЕР_4 за період з 05.01.2012 по 02.10.2015 відповідачем на підставі довіреності №157 від 05.01.2012 було отримано наступні суми вкладів: 31.01.2012 - 25 300,00 доларів США, 24.10.2012 - у сумі 77 500,00 доларів США, 24.01.2013 - 18 200,00 доларів США, 21.02.2013 - 18 100,00 доларів США, а разом 139 100,00 доларів США.
Відповідно до курсу НБУ станом на 19.12.2018 загальна сума коштів, яку позивач просить стягнути з ОСОБА_2 становить у гривневому еквіваленті 18 478 693,60 грн.
На виконання усного доручення позивача, після зняття коштів на підставі довіреностей, виданих ниму банках АТ «КБ ПриватБанк» та АТ «ДельтаБанк», ОСОБА_2 за нотаріальною посвідченою довіреністю, виданою ОСОБА_1, придбала на його ім`я за частину цих коштів:
- 20.08.2013 за договором купівлі-продажу квартиру за адресою: АДРЕСА_1 - ціна згідно договору: 492 000,00 грн, еквівалент 61 500,00 доларів США;
- 24.07.2013 за договором купівлі-продажу нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення 3-го поверху №19, нежитлової будівлі літ. А-4 - ціна згідно договору: 456 000,00 грн, за курсом НБУ на момент вчинення правочину 57 050,00 доларів США;
- 07.09.2011 за договором купівлі-продажу квартиру за адресою: АДРЕСА_3 - ціна згідно договору: 648 000,00 грн, еквівалент 81 000,00 доларів США.
Решту коштів в розмірі 110 450,00 доларів США та 310 770,00 Євро, отриманих на підставі банківських довіреностей, відповідачка не повернула та відмовилась обгрунтувати підстави і мету таких витрат.
У зв`язку з відмовою відповідачки повернути кошти і втратою через це довіри до неї, як довіреної особи, він, позивач, у березні 2017 року скасував довіреність у АТ «КБ ПриватБанк», а АТ «Дельта-Банк» був ліквідований, а тому дія довіреніості припинена автоматично, та у грудні 2017 року направив відповідачці письмову вимогу про повернення безпідставно набутих коштів. Оскільки вказана претензія залишена без задоволення, спірні кошти не повернуті, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 26.10.2020 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, АТ КБ «Приватбанк» про стягнення грошових коштів - відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що правовідносини сторін регулюються нормами зобов`язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач, як на правову підставу позовних вимог. Крім того, матеріали справи не містять підтвердження, що між сторонами у справі, які є фізичними особами, оформлені договірні відносини щодо доручення чи іншого письмового правочину на вказану у позові суму грошових коштів, як цього вимагають норми п.3 ч.1 ст.208 ЦК України, та відповідно до ст.1003 ЦК України не визначені чітко юридичні дії, які мають бути правомірними, конкретними та здійсненними, що належить вчинити повіреному, тобто відповідачу.
Із рішенням не погодився позивач та його представник - адвокат Нев`ядомський А.Д. подав до Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Звертає увагу, що матеріалами справи, а саме, виписками із АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Дельта Банк» підтверджено одержання відповідачкою на підставі довіреностей позивача грошових коштів в сумі, заявленій в позові, однак відповідачка розпорядилася ними не в інтересах позивача, не дотримуючись правовідносин із представництва, чим порушила право власності позивача на ці кошти.
Посилаючись на норми ч.3 ст.244, ч.1 ст.237 ЦК України, доводить, що видача довіреностей на розпорядження відкритим на ім`я фізичної особи поточним рахунком у банку та отримання коштів з нього без належного укладення договору щодо таких грошових коштів не є укладеним відповідно до закону та не є підставою для набуття права власності на грошові кошти особою, яка цю довіреність отримала. На підставі довіреностей між сторонами виникли представницькі правовідносини.
Зазначає, що відповідно до ч.1 ст.1006 ЦК України повірений після виконання доручення повинен негайно надати довірителеві звіт про виконання доручення та передати все одержане у зв`язку з виконанням доручення, що відповідає правовму висновку ВС у складі КСЦ від 07.03.2018 у справі №536/378/15-ц.
Заперечує висновок районного суду про відсутність підстав для стягнення з позивачки частини коштів, які були отримані нею на підставі банківських довіреностей та використаних нею не на користь позивача. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позивач просив стягнути з відповідачки безпідставно набуті кошти, тобто з підстав, передбачених статтями 1212-1213 ЦК України, що не відповідає змісту позовної заяви.
Зазначає, що суд першої інстанції, встановивши зобов`язальний характер правовідносин між сторонами, зробив взаємовиключний висновок, що фактично отримані кошти не підлягають поверненню власнику ані з підстав невиконання доручення, ані з підстав їх безпідставного отримання.
При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач ОСОБА_2 , діючи на підставі довіреностей, отримала із рахунків позивача в АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Дельта Банк» грошові кошти у сумі 310 000,00 доларів США та 310 770,00 Євро, за рахунок частини яких на виконання усного доручення придбала на ім`я довірителя, позивача ОСОБА_1, три об`єкти нерухомості. Вказане свідчить про наявність між сторонами представницьких правовідносин. Тобто своїми конклюдентними діями, які виразилися у фактичному виконанні усного доручення на придбання нерухомого майна на ім`я позивача, відповідачка підтвердила прийняття (акцептувала) доручення довірителя (позивача) на придбання нерухомого майна на його ім`я. Прийняття такого доручення і виконання вказаних дій свідчить про наявність між сторонами представницьких правовідносин, які регулюються статтями 1000-1006 ЦК України, внаслідок чого одразу після виконання доручення або скасування або припинення довіреності повірений зобов`язаний повернути довірителю все одержане у зв`язку з виконанням. Однак відповідач ОСОБА_2 розпорядилася вказаними коштами в інтересах довірителя ОСОБА_1 лише частково, а решту коштів, у порушення встановлених законом правовідносин з представництва, безпідставно звернула на власну користь.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Нев`ядомського А.Д. , поданою в інтересах позивача ОСОБА_1 .
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04.02.2021 справа призначена до розгляду.
17.03.2021 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Онікієнко О.А. подав до Харківського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, залишивши рішення районного суду без змін та скасувати заходи забезпечення позову. Зазначив, що банківські довіреності, видані позивачем відповідачці, лише наділяли останню правами розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд і не породжували будь-яких обов`язків. Крім того, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10.11.2022 справа прицйнята до свого провадження та призначена до розгляду із повідомленням учасників справи.
У суді апеляційної інстанції представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, наполягаючи на її задоволенні з викладених у ній підстав.
Представник відповідачки заперечив проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзвиі, просить залишити рішення районного суду без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив такі обставини.
Судом установлено, що позивач є громадянином Німеччини, де постійно проживає. 11.06.2015 він отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні.
Позивачем у ПАТ КБ «ПриватБанк» оформлені два договори банківського вкладу (депозит Приват-вклад) : №SAMDN01000717906656 від 07.07.2011 із валютою Євро, сума депозиту при відкритті 19 010,00 Євро; №SAMDN01000715014318 від 21.03.2011 із валютою долари США, сума депозиту при відкритті 52 408,00 доларів США (банківські рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ).
Також позивач видав довіреності №710932349 та №710211138, які посвідчені працівниками АТ КБ «ПриватБанк» 02.09.2011, на ім`я відповідача з правом повного розпорядження коштами з указаних рахунків. Строк довіреностей встановлений не був, та була встановлена СМС-авторизація./ а.с.16 т.3/
Відповідно до виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 04.12.2017 по рахунку №НОМЕР_2 і додатковим рахункам договору за період з 01.03.2010 по 04.12.2017 на підставі довіреності №710211138 було отримано наступні вклади: 05.02.2013 - в сумі 22 600,00 доларів США, 11.09.2012 - в сумі 3 000,00 доларів США, 07.09.2012 - 4 000,00 доларів США, 03.09.2012 - 7 000,00 доларів США, 27.04.2012 - 2 000,00 доларів США, 22.02.2012 - 26 300,00 доларів США, 25.01.2012 - 500,00 доларів США, 25.01.2012 - 500,00 доларів США, 05.01.2012 - 50 000,00 доларів США, 12.10.2011 - 5 000,00 доларів США, 07.09.2011 - в сумі 50 000,00 доларів США, що в загальній сумі складає 170 900,00 доларів США./а.с.14-23 т.1, а.с.6-8 т.3/
Відповідно до виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 04.12.2017 по рахунку №НОМЕР_3 і додатковим рахункам договору за період з 01.01.2011 по 04.12.2017 на підставі довіреності №710932349 було отримано наступні вклади: 26.06.2014 - в сумі 900,00 Євро, 03.06.2013 - 3 000,00 Євро, 27.05.2013 - 3 000,00 Євро, 20.05.2013 - 3 000,00 Євро, 15.05.2013 - 2 000,00 Євро, 13.05.2013 - 3 000,00 Євро, 29.04.2013 - 2 000,00 Євро, 24.04.2013 - 1 000,00 Євро, 17.04.2013 - 3 000,00 Євро, 16.04.2013 - 3 000,00 Євро, 11.04.2013 - 1 000,00 Євро, 10.04.2013 - 2 000,00 Євро, 04.04.2013 - 2 00000 Євро, 19.02.2013 - 9 400,00 Євро, 24.04.2012 - 1 300,00 Євро, 19.03.2012 - 6 000,00 Євро, 27.02.2012 - 9 500,00 Євро, 21.02.2012 - 10 000,00 Євро, 24.01.2012 - 500,00 Євро, 23.01.2012 - 500,00 Євро, 23.01.2012 - 500,00 Євро, 09.11.2011 - 2 300,00 Євро, 28.10.2011- 13 000,00 Євро, 27.10.2011 - 13 500,00 Євро, що в загальній сумі складає 95 400,00 Євро./а.с.24-36 т.1,а.с.8-11 т.3/
Згідно виписки АТ «Дельта Банк» від 20.09.2018 по депозитному рахунку №НОМЕР_4 за період з 05.01.2012 по 02.10.2015 відповідачем на підставі довіреності №157 від 05.01.2012 було отримано наступні суми вкладів: 04.05.2012 - 49 500,00 Євро, 15.10.2012 - 25 000,00 Євро, 06.03.2013 - 14 000,00 Євро, 18.06.2013 -14 000,00 Євро, 10.07.2013 - 14 000,00 Євро, 12.08.2013 - 14 000,00 Євро, 10.09.2013 - 14 000,00 Євро, 09.10.2013 - 13 50000 Євро, 05.11.2013 - 13 500,00 Євро, 03.12.2013 - 13 370,00 Євро, 04.01.2014 - 8 100,00 Євро, 13.02.2014 - 12 400,00 Євро, 06.03.2014 - 1 100,00 Євро, 07.03.2014 - 1 100,00 Євро, 11.03.2014 - 1 150,00 Євро, 12.03.2014 - 1 100,00 Євро, 13.03.2014 - 1 150,00 Євро, 14.03.2014 - 1 100,00 Євро, 19.03.2014 - 1 000,00 Євро, 20.03.2014 - 100,00 Євро, а всього 215 370,00 Євро./а.с.58-71 т.3/
Згідно з випискою АТ «Дельта Банк» від 19.09.2018 по депозитному рахунку №НОМЕР_4 за період з 05.01.2012 по 02.10.2015 відповідачем на підставі довіреності №157 від 05.01.2012 отримано наступні суми вкладів: 31.01.2012 - 25 300,00 доларів США, 24.10.2012 - 77 500,00 доларів США, 24.01.2013 - 18 200,00 доларів США, 21.02.2013 - 18 100,00 доларів США, а всього 139 100,00 доларів США./а.с.58-61 т.3/
За рахунок частини вказаних коштів ОСОБА_2 на виконання усного доручення позивача придбала на його ім`яоб`єкти нерухомості, а саме:
- 20.08.2013 за договором купівлі-продажу квартиру за адресою: АДРЕСА_1 - ціна згідно договору: 492 000,00 грн, еквівалент 61 500,00 доларів США;
- 24.07.2013 за договором купівлі-продажу нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення 3-го поверху №19, нежитлової будівлі літ.А-4 - ціна згідно договору: 456 000,00 грн, за курсом НБУ на момент вчинення правочину 57 050,00 доларів США/а.с.4-5 т.2/;
- 07.09.2011 за договором купівлі-продажу квартиру за адресою: АДРЕСА_3 - ціна згідно договору: 648 000,00 грн, еквівалент 81 000,00 доларів США./а.с.263-264 т.1/
28.12.2017 ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 вимогу про повернення грошових коштів в сумі 170 900,00 доларів США та 95 400,00 Євро, одержаних з його депозитних рахунків в ПАТ КБ «ПриватБанк», 02.10.2018 - про повернення 139 100,00 доларів США та 215 370,00 Євро./а.с.53-55 т.1/Зазначені вимоги відповідач залишила без задоволення.
21.02.2020 представник відповідачки ОСОБА_2 -адвокат Старостін Я.І. подав в суд заяву про застосування строків позовної давності, початок якого повинен обраховуватися від дати останнього зняття коштів по кожному рахунку Тому вважав, що звернення в суд з позовом знаходиться поза межами строку позовної давності.
Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив із недоведеності договірних відносин сторін щодо доручення чи іншого письмового правочинуна заявлену в позові суму коштів, як цього вимагають норми п.3 ч.1 ст.208, ст.1003 ЦК України. Позивач не довів належними і допустимими доказами, що розпорядження відповідачкою його коштамим, які знаходилися на банківських рахунках,грунтувалися на правочині - договорі доручення з визначеним переліком дій, які необхідно було здійснити відповідачеві саме в інтересах позивача, та що остання зобов`язувалася їх повернути у разі їх нецільового використання. Встановлені судом фактичні обставини також свідчать про недоведеність позовних вимог та неможливість застосування до спірних правовідносин статей 1212-1214 ЦК України, так як існувала правова підстава для отримання вказаних коштів, а саме довіреність.
Правові підстави для застосування позовної давнсоті відсутні, оскільки при розгляді справи встановлено відсутність у позивача суб`єктивного права, про захист якого він просить, тому в позові необхідно відмовити за безпідставністю.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. При цьому колегія суддів враховує таке.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам закону. Судом першої інстанції не надано оцінку письмовим доказам відповідачки, а саме квитанціям на придбання будівельних матеріалів і меблів, та не вказано, чи приймає суд і які саме з цих доказів, як належні та допустимі. Також, судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано фактичні обставини справи, що мають важливе значення для правильного вирішення справи, а саме: причини, з яких відповідачка, заперечуючи наявність усного договору доручення із позивачем, фактично виконувала таке доручення, придбавши на ім`я та за рахунок позивача об`єкти нерухомості, здійснювала ремонт та меблювання цих об`єктів.
Як убачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих за банківськими довіреністями, для виконання усного доручення на придбання за ці кошти довірителя та на його ім`я об`єктів нерухомості, позивач посилався на норми статтей 1000-1006 ЦК України, що регулюють представницькі правовідносини.
Згідно ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обова`язки довірителя.
У договорі доручення або у виданій на підставі догвоору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 ЦК України).
Відповідно до ст.1006 ЦК України повірений зобов`язаний: 1) повідомляти довірителенві на його вимогу всі відомості про хід виникнення його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.
Зазначеними нормами не передбачена обов`язкова письмова форма для договору доручення, тому слід виходити із загальних правил про форми правочину.
Згідно статті 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до положень частини першої статті 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Позивач ОСОБА_1 обгрунтував свої вимоги тим, що що між ним, як довірителем, і відповідачкою ОСОБА_2 , як повіреною, був укладений усний договір доручення, відповідно до якого, повірена була наділена повноваженнями на отримання коштів з його банківських рахунків, за які вона мала придбати на його ім`я три об`єкти нерухомості, здіснювати їх ремонт, обслуговування та утримання.
На виконання цього договору доручення для здійснення вказаних юридичних дій позивач видав на ім`я ОСОБА_2 банківські довіреності в АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Дельта-банк» на отримання грошових коштів із його рахунків у доларах США та Євро. Також, для придбання об`єктів нерухомості довіритель ОСОБА_1 видав ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив ОСОБА_2 придбати за його рахунок та на його ім`я три об`єкти нерухомості, розташовані у місті Харкові. У подальшому ОСОБА_2 відмовилася надати ОСОБА_1 звіт щодо виконання доручення, а саме щодо дій з ремонту, обслуговування та утримання вказаних обєктів нерухомості, та відмовилася повернути решту коштів, отриманих для виконання передбачених договором дій.
Із матеріалів справи убачається, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме, предмет договору: виконання доручення з придбання повіреним об`єктів нерухомого майна за рахунок та на ім`я довірителя (випливає зі змісту довіреностей та конклюдентних дій сторін), ціна і термін дії договору (визначається строком дії довіреностей і в межах наданих довірителем повіреній для виконання договору коштів), повноваження, які надаються довірителем повіреній особі для виконання доручення (визначаються довіреністями на розпорядження коштами та придбання нерухомого майна), обов`язки сторін (визначені законом, а саме статтями 1000-1006 ЦК України), відповідальність за припинення, невиконання або неналежне виконання умов договору (визначена статтями 1009, 611-614, 625 ЦК України).
Договір не може бути визнаний неукладеним, якщо сторони на його виконання вчинили обумовлені цим договором дії або передали майно.
Матеріалами справи, а саме: виписками ПАТ КБ «ПриватБанк» та АТ «ДельтаБанк» щодо одержання відповідачкою коштів з банківських рахунків позивача на підставі банківських довіреностей; придбання відповідачкою на підставі довіреності від 28.12.2012 на ім`я позивача трьох об`єктів нерухомості згідно договорів купівлі-продажу; проведення відповідачкою будівельних, ремонтних робіт та облаштувань із наданням нею відповідних доказів цих дій, - підтверджується, що за договором між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були здійснені обумовлені договором юридичні дії та передано відповідне майно (грошові кошти та нерухомість), що свідчить про безумовне укладання усного договору доручення, його умови щодо здійснення певних та конкретних юридичних дій, його акцептування та часткове виконання повіреною особою.
Отже, наданими належними та допустимими доказами повністю підтверджується факт укладення усного договору доручення між ОСОБА_1 , як довірителем, та ОСОБА_2 , як повіреною.
Згідно із ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Аналіз вказаної норми вказує на те, що договір вважається укладеним тільки після того як оферент отримає відповідь на пропозицію укласти цивільно-правовий договір.
Вчинення конклюдентних дій означає, що позитивна відповідь на оферту, тобто акцепт, відбувається шляхом вчинення дій по виконанню вказаних в оферті умов договору. Таким чином, відбувається прийняття пропозиції і одночасно виконується одна з обов`язкових вимог щодо оферти і акцепту, яка полягає в тому, що останні повинні бути доставлені їх адресату.
Однак суд першої інстанції помилково викладене не врахував, неповно з`ясував обставини та невірно дослідив і оцінив надані сторонами докази, що призвело до хибного висновку про відсутність доказів укладення сторонами усного договору доручення. При цьому районний суд залишив поза увагою та не надав належної оцінки тій обставині, що відповідачка, заперечуючи факт укладення усного договору доручення із позивачем на отримання його коштів, придбання за ці кошти обєктів нерухомості та їх ремонт і обслуговування, тим не менш, послідовно здійснювала саме ці конклюдентні дії, про які вказує позивач, як на умови усного договору доручення.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про неповне та неправильне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що призвело до хибного висновку щодо недоведеності факту укладення сторонами договору доручення.
Щодо помилковості висновку районного суду про відутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів.
Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Отже, законом визначено, що для набуття права власності повинні бути законні та правомірні підстави, інакше, за їх відсутності, таке набуття є безпідставним. Вказане свідчить про те, що особа не може правомірно набути право власності на майно, яке належить іншій особі, внаслідок безпідставного збагачення. Тобто, якщо у особи опинилося майно іншої особи поза межами договірних відносин, воно є таким, що перебуває у цієї особи бепідставно, а значить, має бути повернуто власникові.
Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Згідно ч.1 ст.1212 ЦК україни особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпвілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана арікпеуим потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майнто і тоді?коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз викладеної норми дає підстави встановити, що об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб, або коли така правова підстава існувала на час набуття але згодом відпала.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.
Як установлено судом та підтверджується матералами справи, відповідач ОСОБА_2 на підставі виданих на її ім`я позиваем банківських довіреностей одержала з його банківських рахунків у період 05.01.2012 по 02.10.2015 - у ДельБанк 215 370,00 Євро та 139 100,00 доларів США, з 01.03.2010 по 04.02.2017 - у ПАТ «ПриватБанк» 170 900,00 доларів США та 95 400,00 Євро. Отримання зазначених сум відповідачкою не спростовано.
Таким чином, відповідачка отримала вказані грошові кошти на підставі банківських довіреностей, які були належною правовою підставою для отримання цих коштів і розпорядження ними в інтересах позивача, що відповідає положенням частини третьої статті 238 ЦК України.
У подальшому відповідачка, діючи в інтересах позивача та на виконання повноважень, наданих ним за довіреністю від 28.12.2012, за частину цих коштів придбала на його ім`я об`єкти нерухомості: 20.08.2013 за договором купівлі-продажу квартиру за адресою: АДРЕСА_1 - ціна згідно договору: 492 000,00 грн, еквівалент 61 500,00 доларів США; 24.07.2013 за договором купівлі-продажу - нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення 3-го поверху №19, нежитлової будівлі літ. А-4 - ціна згідно договору: 456 000,00 грн, за курсом НБУ на момент вчинення правочину 57 050,00 доларів США; 07.09.2011 за договором купівлі-продажу - квартира за адресою: АДРЕСА_3 - ціна згідно договору: 648 000,00 грн, еквівалент 81 000,00 доларів США.
Отже відповідачка використала частину одержаних на підставі банківських довіреностей коштів в інтересах позивача та, відповідно, в частині цих коштів реалізовала надані їй позивачем повноваження, а довіритель прийняв виконання в цій частині.
Крім того, частину отриманих коштів, належних відповідачу, позивачка витратила на ремонт, обслуговування нерухомого майна та придбання меблів за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
Колегією суддів досліджені надані відповідачкою в якості доказів витрат коштів позивача на ремонт, обслуговування та меблювання належного йому майна: товарні чеки, видаткові накладні, договори купівлі-продажу, договори надання послуг тощо, які підтверджують факти надання послуг у сфері будівництва, придбання будівельних матеріалів, побутових товарів, меблі тощо, замовлення яких зроблено ОСОБА_2 /а.с.139-261 т.1, а.с.3-121 т.2/
Зазначені документи містять у собі адреси нерухомого майна, куди в подальшому доставлялися матеріали та де виконувалися відповідні ремонтні робити, а також у них вказані дані про замовника ОСОБА_2 . За вказаними адресами знаходиться нерухоме майно позивача (квартири, нежитлові приміщення). Документи датовані періодом з 2011 року по 2014 рік. За таких обставин апеляційний суд приходить до исновку, що зазначені документи підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 представництва інтересів ОСОБА_1 .
Позивачу на момент виникнення спріних правовідносин належить або належало нерухоме майно, яке знаходиться за адресою:
?АДРЕСА_1 ;
?АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення 3-го поверху №19, нежитлової будівлі літ. А-;
?АДРЕСА_3 (на теперішній час належить відповідачу ОСОБА_2 );
?АДРЕСА_5 , нежитлові приміщення підвалу №№1, 1а, 2, 5, 5а, 5б, 7, 8, 9, 12, 16, 18, 19, 21 побутового призначення з окремим виходом в житловому будинку літ. «А-5».
Досліджуючи та оцінюючи надані відповідачкою докази її витрат на прибання та утримання об`єктів нерухомості позивача, колегія суддів приходить до висновку, що лише частина цих документів відповідає критеріям належності та допустимості, а саме містить відомості про адресу нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , та дані про особу замовника, на яке було зроблено доставку товару, надано послуги тощо.
Такими документами є:
1.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 17.10.2013, номер замовлення 28/1710/ГАЗ, адреса: АДРЕСА_5, на суму 1030 грн;/а.с.146 т.1/
2.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 21.10.2013, номер замовлення 17/2110/ГАЗ, адреса: АДРЕСА_5, на суму 1210 грн;/а.с.146 т.1/
3.Товарний чек від 06.05.2013, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 6500 грн;/а.с.147 т.1/
4.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 08.11.2013, номер замовлення 3/08, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 840 грн;/а.с.148 т.1/
5.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 28.10.2013, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 850 грн;/а.с.148 т.1/
6.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 14.11.2013, номер замовлення 7/14, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 1245 грн;/а.с.149 т.1/
7.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 04.11.2013, номер замовлення 08/0411/ГАЗ, адреса: АДРЕСА_5, на суму 840 грн;/а.с.149 т.1/
8.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 26.11.2013, номер замовлення 15/26, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 850 грн;/а.с.150 т.1/
9.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 21.11.2013, номер замовлення 7/21, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 1245 грн;/а.с.150 т.1/
10.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 27.11.2013, номер замовлення 7/27, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 720 грн;/а.с.151 т.1/
11.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 18.11.2013, номер замовлення 7/18, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 650 грн;/а.с.151 т.1/
12.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 11.12.2013, номер замовлення 6/11, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 670 грн;/а.с.152 т.1/
13.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 05.12.2013, номер замовлення 10/05, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 3250 грн;/а.с.153 т.1/
14.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 25.04.2014, номер замовлення 8/25, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 2785 грн;/а.с.153 т.1/
15.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 25.03.2015, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 450 грн;
16.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 25.03.2015, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 660 грн;/а.с.160 т.1/
17.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 15.01.2014, номер замовлення 9/15, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 895 грн;/а.с.161 т.1/
18.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 13.01.2014, номер замовлення 7/13, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 895 грн;/а.с.161 т.1/
19.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 23.01.2014, номер замовлення 11/23, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 895 грн;/а.с.162 т.1/
20.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 12.01.2014, номер замовлення 7/21, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 795 грн;/а.с.162 т.1/
21.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 12.02.2014, номер замовлення 8/12, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 510 грн;/а.с.163 т.1/
22.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 04.02.2014, номер замовлення 08/04, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 510 грн;/а.с.163 т.1/
23.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 25.03.2014, номер замовлення 9/25, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 1015 грн;/а.с.164 т.1/
24.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 08.02.2014, номер замовлення 05/08.02/ГАЗ, адреса: АДРЕСА_5, на суму 510 грн;/а.с.164 т.1/
25.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 17.02.2014, номер замовлення 6/17, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 510 грн;/а.с.165 т.1/
26.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 03.07.2014, номер замовлення 19/0307/ГАЗ, адреса: АДРЕСА_5, на суму 365 грн;/а.с.166 т.1/
27.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 26.02.2014, номер замовлення 8/26, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 525 грн;/а.с.166 т.1/
28.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 02.04.2014, номер замовлення 9/02, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 1310 грн;/а.с.167 т.1/
29.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 31.03.2014, номер замовлення 12/31, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 870 грн;/а.с.167 т.1/
30.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 09.04.2014, номер замовлення 7/09, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 1440 грн;/а.с.168 т.1/
31.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 07.04.2014, номер замовлення 9-9,30, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 1130 грн;/а.с.168 т.1/
32.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 22.08.2013, номер замовлення 6/22, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 699,50 грн;/а.с.171 т.1/
33.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 24.09.2013, номер замовлення 6/24, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 885 грн;/а.с.171 т.1/
34.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 24.06.2014, номер замовлення 6/24, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 740 грн;/а.с.172 т.1/
35.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 27.06.2014, номер замовлення 8/27, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 1840 грн;/а.с.172 т.1/
36.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 04.2014, номер замовлення 9/22, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 1665 грн;/а.с.173 т.1/
37.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 29.04.2014, номер замовлення 24/2904/ГАЗ, адреса: АДРЕСА_5, на суму 1875 грн;/а.с.173 т.1/
38.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 17.04.2014, номер замовлення 6/17, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 1305 грн;/а.с.174 т.1/
39.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 16.04.2014, номер замовлення 4/16, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 1120 грн;/а.с.174 т.1/
40.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 27.09.2013, номер замовлення 7/27, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 2340 грн;/а.с.177 т.1/
41.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 20.12.2013, номер замовлення 6/20, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 1325 грн;/а.с.177 т.1/
42.Замовлення покупця №15336 від 28.09.2013, адреса доставки: АДРЕСА_9, на суму 384 грн;/а.с.178 т.1/
43.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 25.09.2013, номер замовлення 10/25, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 860 грн;/а.с.179 т.1/
44.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 30.09.2013, номер замовлення 8/30, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 860 грн;/а.с.179 т.1/
45.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 21.09.2013, номер замовлення 08/2109/ГАЗ, адреса: АДРЕСА_5, на суму 864 грн;/а.с.180 т.1/
46.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 12.09.2013, номер замовлення 8/12, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 885 грн;/а.с.180 т.1/
47.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 18.09.2013, номер замовлення 5/18, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 1180 грн;/а.с.181 т.1/
48.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 11.09.2013, номер замовлення 8/11, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 400 грн;/а.с.181 т.1/
49.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 10.09.2013, номер замовлення 5/10, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 1000 грн;/а.с.182 т.1/
50.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 04.07.2013, номер замовлення 57/0407/ГАЗ, адреса: АДРЕСА_5, на суму 620 грн;/а.с.182 т.1/
51.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 06.09.2013, номер замовлення 8/06, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 965 грн;/а.с.183 т.1/
52.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 07.09.2013, номер замовлення 12/0709/ГАЗ, адреса: АДРЕСА_5, на суму 965 грн;/а.с.183 т.1/
53.Чек №44 від 22.01.2015 на суму 881,8 грн - адреса доставки: АДРЕСА_6 ;/а.с.193 т.1/
54.Чек №45 від 22.01.2015 на суму 6522,27 грн - адреса доставки: АДРЕСА_6 ;/а.с.193 т.1/
55.Замовлення №11-16-12 від 16.12.2013, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 870 грн;/а.с.194 т.1/
56.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 10.12.2013, номер замовлення 7/10, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 410 грн;/а.с.195 т.1/
57.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 04.12.2013, номер замовлення 6/04, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 670 грн;/а.с.195 т.1/
58.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 11.12.2013, номер замовлення 8/11, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 760 грн;/а.с.196 т.1/
59.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 25.12.2013, номер замовлення 7/25, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 1090 грн;/а.с.196 т.1/
60.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 01.10.2013, номер замовлення 6/01, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 500 грн;/а.с.197 т.1/
61.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 02.10.2013, номер замовлення 5/02, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 1145 грн;/а.с.197 т.1/
62.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 02.09.201__ (рік зазначено нерозбірливо), номер замовлення 9/02, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 440 грн;/а.с.198 т.1/
63.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 08.07.2013, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 405 грн;/а.с.198 т.1/
64.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 14.09.2013, номер замовлення 7/14, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 985 грн;/а.с.199 т.1/
65.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 26.09.2013, номер замовлення 86/26, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 860 грн;/а.с.199 т.1/
66.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 04.09.2013, номер замовлення 12/04, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 450 грн;/а.с.200 т.1/
67.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 04.09.2013, номер замовлення 12/04, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 450 грн;/а.с.200 т.1/
68.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 09.10.2013, номер замовлення 7/09, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 890 грн;/а.с.201 т.1/
69.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 03.09.2013, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 530 грн;/а.с.201 т.1/
70.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 10.10.201__ (рік зазначено нерозбірливо), номер замовлення 11/10, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 885 грн;/а.с.202 т.1/
71.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 10.10.201__ (рік зазначено нерозбірливо), номер замовлення 8/10, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 740 грн;/а.с.202 т.1/
72.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 06.05.2014, номер замовлення 10/06, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 3415 грн;/а.с.205 т.1/
73.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 07.10.2013, номер замовлення 10/07, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 1410 грн;/а.с.206 т.1/
74.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 11.10.2013, номер замовлення 12/11, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 885 грн;/а.с.206 т.1/
75.Договір на виготовлення меблі за індивідуальним замовленням №14 від 27.09.2016 між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_10 , адреса: АДРЕСА_7 , на суму 67000 грн;/а.с.209-211 т.1/
76.Товарний чек від 06.03.2012, адреса: АДРЕСА_2 , на суму 5541 грн;/а.с.220 т.1/
77.Товарний чек від 06.03.2012, адреса: АДРЕСА_2 , на суму 7157 грн;/а.с.221 т.1/
78.Товарний чек від 06.03.2012, адреса: АДРЕСА_2 , на суму 7157 грн;/а.с.221 т.1/
79.Товарний чек від 04.03.2012, адреса: АДРЕСА_2, на суму 8580 грн;/а.с.222 т.1/
80.Товарний чек від 06.03.2012, адреса: АДРЕСА_2, на суму 5452 грн;/а.с.222 т.1/
81.Бланк замовлення від 14.11.2014, адреса: АДРЕСА_7 , на суму 5142 грн;/а.с.223 т.1/
82.Бланк замовлення від 21.12.2011, адреса: АДРЕСА_10, на суму 3532 грн;
83.Договір поставки техніки №1434 від 17.09.2011, адреса: АДРЕСА_3 , на суму 36900 грн;/а.с.232 т.1/
84.Договір №1433 від 17.09.2011, адреса: АДРЕСА_3 , на суму 42500 грн;/а.с.233 т.1/
85.Договір-замовлення №23/01-2013 від 2013, за адресою: АДРЕСА_7 , на суму 15000 грн;/а.с.249 т.1/
86.Чек №146 від 04.06.2012, адреса: АДРЕСА_7 , на суму 3161,40 грн;/а.с.253,254 т.1/
87.Договір на проведення робіт по встановленню виробів із скла №29042016 від 12.09.2016, адреса: АДРЕСА_7 , разом із специфікацією на вироб, на суму 14580 грн;/а.с.256 т.1/
88.Товарний чек від 06.02.2014, адреса: АДРЕСА_2 , на суму 13468 грн;
89.Договір на виконання робіт №0641/12 від 09.10.2012, адреса: АДРЕСА_7 , - замовлення №0641/12 від 09.10.2012 на суму 143529,9 грн та замовлення №0641/12/1 від 17.09.2012 на суму 173961,9 грн;/а.с.9-10 т.2/
90.Договір від 21.08.2012, адреса: м. Харків, АДРЕСА_10, 78, на суму 23000 грн;/а.с.21-22 т.2/
91.Специфікація від 30.09.2013, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 25137,57 гр;/а.с.24 т.2/
92.Специфікація від 05.09.2013, адреса: м. Харків, АДРЕСА_5, на суму 34284,72 грн;/а.с.28 т.2/
93.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 03.08.2012, номер замовлення 9/03, адреса: АДРЕСА_8 , на суму 1414 грн;/а.с.40 т.2/
94.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 31.07.2012, номер замовлення 11/31, адреса: АДРЕСА_8 , на суму 760 грн;/а.с.40 т.2/
95.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 19.07.2012, номер замовлення 14/19 адреса: АДРЕСА_8 , на суму 760 грн;/а.с.41 т.2/
96.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 16.07.2012, номер замовлення 7/16, адреса: АДРЕСА_8 , на суму 620 грн;/а.с.41 т.2/
97.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 27.06.2012, номер замовлення 42/2706/ГАЗ, адреса: АДРЕСА_10, 82, на суму 770 грн;/а.с.42 т.2/
98.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 05.07.2012, номер замовлення 17/0507/ГАЗ, адреса: АДРЕСА_10, 82, на суму 320 грн;/а.с.42 т.2/
99.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 04.09.2012, номер замовлення 6/04, адреса: АДРЕСА_8 , на суму 1430 грн;/а.с.43 т.2/
100.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 09.08.2012, номер замовлення 14/09, адреса: АДРЕСА_8 , на суму 760 грн;/а.с.43 т.2/
101.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 12.09.2012, номер замовлення 7/12, адреса: АДРЕСА_8 , на суму 320 грн;/а.с.44 т.2/
102.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 15.08.2012, номер замовлення 10/15, адреса: АДРЕСА_8 , на суму 590 грн;/а.с.44 т.2/
103.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 10.10.2012, номер замовлення 9/10, адреса: АДРЕСА_8 , на суму 480 грн;/а.с.45 т.2/
104.Квитанція «замовлені товари/послуги» від 27.09.2012, номер замовлення 7/27, адреса: АДРЕСА_8 , на суму 680 грн;/а.с.45 т.2/
105.Замовлення №ИД-1393 від 06.10.2014, адреса: АДРЕСА_5 , на суму 200 грн;/а.с.55 т.2/
106.Договір від 07.07.2014, адреса: АДРЕСА_5, на суму 6920 грн;/а.с.73 т.2/
107.Замовлення №ИВ-1415 від 06.10.2014, адреса: АДРЕСА_5, на суму 16500 грн;/а.с.56 т.2/
108.Договір від 07.07.2014, адреса: АДРЕСА_5, на суму 6920 грн;/а.с.73 т.2/
109.Договір на виготовлення корпусної меблі від 26.10.2015, адреса: АДРЕСА_1 , на суму 32800 грн./а.с.74 т.2/
Загальна сума витрат, підтверджених зазначеними доказами, які апеляційний суд визнав належними та допустимими, становить 790 375,06 грн.
Інші долучені відповідачем письмові докази на підтвердження витрат грошових коштів, знятих з рахунків ОСОБА_1 , не дають можливість встановити достовірність, правильність та точність виконаних робіт і вартість поставленого товару, оскільки вони не містять навіть адреси, за якою виконувалися роботи та адреси поставки товару, а тому, не можуть бути належним доказом підтвердження витрат грошових коштів від імені ОСОБА_1
У березні 2017 року позивач скасував банківські довіреності у Приватбанк, а довіреності у ДельтаБанк припинені автоматично у зв`язку з ліквілацією банку. Крім того, 28.12.2017 сплив строк дії нотаріальної довіреності (п`ять років від дня укладення 28.12.2012) на виконання дій з придбання нерухомого майна та обслуговування цього майна. Унаслідок припинення дії зазначених довіреностей відпали правові підстави збереження коштів, що залишилися у відповідачки,а тому у неї виникло зобов`язання повернути їх позивачеві на підставі статті 1212 ЦК України.
У грудні 2017 позивач направив відповідачці вимоги щодо повернення коштів, а після спливу встановленого ч.1 ст.1049 ЦК України строку, тобто протягом тридцяти днів від дня пред`явлення кредитором вимоги, у звязку з невиконанням такого обов`язку відповідачкою, звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції одночасно дійшов висновку про не доведеність факту договірних правовідносин між сторонами, і про існування між сторонами таких договірних правовідносин, що унеможливлює визнання спірних коштів безпідставно набутими.
Апеляційний суд з таким висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки підстави, з яких виходив суд першої інстанції, є взаємовиключними, що призвело до неправильного визначення правовідносин, які склалися між сторонами, та як наслідок - призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Ухвалюючи рішення, суд згідно з вимогами ст.ст.264, 265 ЦПК України має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та навести у рішенні мотиви, з яких не застосував норми права, що на них посилалися особи, які беруть участь у справі.
У зв`язку із цим посилання позивача у позовній заяві на норми права, які не підлягають застосуванню у даній справі, не є підставою для відмови у задоволенні пред`явленого позову, оскільки при вирішенні справи суд враховує підставу (обґрунтування) та предмет позовних вимог.
При розгляді справи суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав).
Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.
Суд згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін.
При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Аналогічні висновки зроблені у Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).
Із матеріалів справи убачається, що відповідачка отримала усі кошти позивача на виконання усного договору дорученння на відповідній правовій підставі, а саме: банківських довіреностей, проте, використала лише частину коштів, придбавши нерухоме майно на ім`я позивача, а решта коштів залишилася у неї після того, як відпали відповідні правові підстави (банківські довіреності були скасовані, а довіреність на придбання і обслуговування нерухомого майна позивача закінчила термін дії). 28.12.2017, одночасно із закінченням строку дії нотаріальної довіреності на придбання майна, позивач направив відповідачці вимогу про повернення належних йому коштів, що залишилися в неї у звязку з тим, що відпали правові підстави зберігання їх у відповідачки.
Отже, вказані кошти підлягали поверненню відповідачкою позивачеві на підставі статті 1212 ЦК України, як такі, що зберігаються у неї безпідставно, оскільки відпала правова підстава їх набуття та зберігання.
Щодо розміру коштів, які підлягають стягненню з відповідачки на користь відповідача.
Відповідно до наданої ПАТ КБ «ПриватБанк» та АТ «ДельтаБанк» інформації, відповідачка отримала за довіреностями з банківських рахунків позивача належні йому кошти в розмірі 310 770,00 євро та 310 000,00 доларів США. На виконання доручення позивача та на підставі нотаріальної довіреності відповідачка придбала за частину цих коштів на ім`я позивача три обєкти нерухомості на загальну суму 199 550,00 доларів США. Таким чином, після придбання на ім`я та за рахунок позивача трьох об`єктів нерухомості, в неї залишилося 110 450,00 доларів США та 310 770,00 євро, що станом на день подання позовної заяви до суду 19.01.2018 за курсом 1 доллар США - 28,78 гривень дорівнювало 31 787 521,00 грн., а за курсом 1 євро - 35,2 гривень дорівнювало 10 939 104,00 грн., всього загальна сума 14 117 855,00 грн.
Таким чином, у ОСОБА_2 після придбання трьох обєктів нерухомості на імя позивача залишилося 14 117 855,00 грн. На виконання доручення позивача з ремонту, обслуговування та меблювання вказаних обєктів нерухомості відповідачка витратила 790 375,06 грн., що підтверджується відповідними квітанціями, чеками та приходно-касовими накладними, які визнані колегією суддів допустимими та належними доказами. За вирахуванням цих витрат, здійснених видповідачкою за рахунок та на користь позивача на виконання усного договору доручення, у неї безпідставно залишилося 13 327 479,90 грн. (14 117 855,00 - 790 375,05), які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Щодо застосування строків позовної давності.
Представником відповідача подана заява про застосування строків давності до позовних вимог позивача ОСОБА_1 . У своїй заяві представник відповідача вказав, що зняття коштів з рахунків позивача відбувалося у 2013 та в 2014 році. Проте, відповідно до положень частини першої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У даному випадку сам факт зняття відповідачкою коштів з рахунків позивача не порушував прав позивача, і, відповідно, не розпочав сплив строків позовної давності, оскільки ці кошти отримувались відповідачкою на підставі доручення позивача, як засіб для виконання доручення позивача з придбання, ремонту і меблювання об`єктів нерухомості. Строк виконання зобов`язання сторонами встановлений не був, а тому визначається або настанням певної події (частина перша статті 1006 ЦК України) або на підставі ч. 1 ст.1049 ЦК України, тобто протягом тридцяти днів від дня пред`явлення кредитором вимоги.
Слід зазначити, що обов`язок з повернення решти отриманих коштів коштів позивачу у відповідачки виник з моменту скасування позвачем у березні 2017 року банківських довіреностей на розпорядження його коштами. Крім того, 28.12.2017 закінчився термін дії нотаріальної довіреності на придбання майна, на підставі якої відповідачка здійснювала придбання нерухомого майна на ім`я та за рахунок позивача і в цей же день, 28.12.2017, позивачем пред`явлена претензія-вимога боржникові про повернення коштів, яка, відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, мала була б задоволена боржником протягом тридцяти днів від дня її пред`явлення. Невиконання боржником цього обов`язку протягом тридцяти днів надає кредитору право на звернення до суду за захистом порушеного права. Відповідно, через тридцять днів після пред`явлення вимоги, яку не задовольнив боржник, починається порушення прав позивача та, відповідно, початок строку позовної давності.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 15.01.2018, строк позовної давності позивачем пропущений не був.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі виклдаеного, коегія суддів приходить до висновку про задовоелнян апеляіійної скарги, скасуванн рішення районного суду та ухваленння нового про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо розподіл судових витрат.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати, понесені позивачем, складають судовий збір: за подання позову - 8 810,00 грн. судового збору; за подання апеляційної скарги - 13 215,00 грн., а всього 22 025,00 грн.
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог, а саме на суму суму 13 327 479,90 грн., що складає 72% від заявленої ціни позову 18 478 693,60грн.,до стягнення з відповідачки на користь позивача підлягає 15 857,00 грн. відшкодування витрат по оплаті судового збору (22 025,00 грн.х72%).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 376 ч.1 п.п.п.1,3, 4, ст.ст.381- 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Нев`ядомським Антоном Дмитровичем, - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Харкова від 26жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 13 327 479,90 (тринадцять мільйонів триста двадцять сім тисяч чотириста сімдесят дев`ять гривень 90 копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 15 857,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22.05.2023.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.А. Лобов
скопійовано
-
скопійовано
-
