Справа № 161/12980/22 Провадження №11-кп/802/353/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42022132580000081 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2023 року щодо ОСОБА_8 , яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Владивосток, Приморського краю РФ, громадянин України, з вищою освітою, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_8 визначено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного його затримання.

Вироком вирішено питання речових доказів та арешту майна.

В С Т А Н О В И В

Обвинуваченого ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено вироком суду за таких обставин.

Так, Верховною Радою України Радянської Соціалістичної Республіки схвалено 24 серпня 1991 року «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюються на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

До системи адміністративно територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотиви зазначеного умислу стали: євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо розташування Чорноморського флоту РФ на території України в АР Крим та м. Севастополі.

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягнути шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил РФ (далі ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка в подальшому отримала назву « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.

У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської діяльності.

У березні квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.

В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдо державного утворення «Луганська народна республіка» (далі «ЛНР»).

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками РФ з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

У результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань РФ, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, РФ на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18 січня 2018 року, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17 березня 2015 року та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16 вересня 2014 року визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінетів Міністрів України № 595 від 07 листопада 2014 року, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

Всупереч нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ володимир путін, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч нормам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.

Так, 24 лютого 2022 року, на виконання вказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

У свою чергу, указом Президента України Володимира Зеленського № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 141/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», від 12 травня 2015 року за № 389-VIII, органи державної влади здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року за № 389-VIII, військові адміністрації населених пунктів утворюються в одному чи декільком населених пунктах (селах, селищах, містах), в яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання, або припинення їх повноважень згідно із законом.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року за № 389-VIII передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 року за № 3781-ХІІ, правоохоронні органи органи прокуратури, Національної поліції, Служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відповідно доположень ст.ст.1,4,5,7Закону України«Про прокуратуру»№ 1697-VIIвід 14жовтня 2014 року, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, окружні прокуратури, Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

У зв`язку із веденням агресивної війни з боку Російської Федерації проти України, 24 лютого 2022 року селище міського типу Марківка Старобільського району Луганської області захоплено збройними формуваннями держави агресора та незаконними збройними формуваннями так званої «ЛНР».

Водночас, всупереч зазначеним вище положенням Конституції та законів України, указом голови т.зв. «ЛНР» від 03 березня 2022 року УТ-125/22 створена адміністрація Марківського району Луганської Народної Республіки.

Указом генерального прокурора т.зв. «ЛНР» від 04 березня 2022 року «О создании прокуратур» в кордонах території «ЛНР», створено прокуратуру Марківського району так званої «ЛНР».

У ході розвитку подій, пов`язаних з військовою агресією РФ та окупацією населених пунктів Луганської області, ОСОБА_8 , будучи громадянином України, водночас сповідуючи ідеї військово-політичного керівництва Російської Федерації щодо політичної, ідеологічної, національної нетерпимості та ненависті до української нації і державності, підтримуючи антиукраїнські рухи, спрямовані на відокремлення від України частини її території та населення, та агресивну ідеологічну мотивацію, включаючи роздмухування такої мотивації в інших, а також з корисливих мотивів та хибного почуття кар`єризму, в травні 2022 року вирішив використати факт встановлення окупаційної влади на території Марківської територіальної громади у своїх особистих інтересах, обійнявши посаду в незаконно створеному органі, наділеному функціями незаконного правоохоронного органу так званій прокуратурі.

Зокрема, ОСОБА_8 , вступивши у злочинну змову з представниками держави-агресора, її збройних формувань та окупаційної адміністрації держави агресора щодо співпраці, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території Луганської області та встановлення окупаційних органів влади на цій території, поширення окупаційною владою інформаційної діяльності з цього приводу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, добровільно погодився на пропозицію таких представників на зайняття адміністративної посади в незаконно створеному псевдо правоохоронному органі «прокуратурі Марківського району ЛНР» та відповідно в травні 2022 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, добровільно зайняв в указаному незаконному правоохоронному органі посаду «заместителя прокурора Марковского района Генеральной прокуратуры «ЛНР» (мова оригіналу), що діє на території Марківської територіальної громади Старобільського району Луганської області.

Обвинувачений ОСОБА_8 своїми умисними діями, які виразились у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України.

У поданій на вирок суду апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 зазначає про його незаконність через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказує, що в ході судового розгляду матеріалів даного кримінального провадження, неможливо встановити чи вчинені обвинуваченим дії у стані крайньої необхідності, під впливом фізичного або психологічного тиску, а також в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільної корисної мети. Захист припускає, що ОСОБА_8 може діяти не з власної волі, вимушено заподіювати шкоду національній безпеці України. Через розгляд справи у його відсутності (in absentia), неможливо фактично з`ясувати мотив та мету вчиненого. Також зазначає, що обвинувачений прагнув професійно реалізуватись за рахунок того, що більш успішні верстви населення залишили тимчасово окуповані території. Оскільки ОСОБА_8 раніше не судимий, не погоджується із призначеним йому максимальним розміром покарання, визначеного санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України. У зв`язку із цим, просить вирок суду першої інстанції від 13 лютого 2023 року скасувати. Кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення.

В судове засідання апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_8 не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце апеляційного розгляду матеріалів даного кримінального провадження, шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, а також шляхом розміщення повістки у виданні «Урядовий кур`єр».

Захисник ОСОБА_7 вважав за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності обвинуваченого.

З урахуванням викладеного та вимог кримінального процесуального закону щодо розумності строків апеляційного розгляду, колегією суддів прийнято рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 .

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, захисника який підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити, прокурора, який відносно її задоволення заперечив, просив вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить такого висновку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7ст. 111-1 КК України.

Розглянувши це кримінальне провадження у порядку спеціального судового розгляду, суд першої інстанції визнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину) та призначив відповідне покарання.

Згідно із вимогами положень ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПКУкраїни указані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно із ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.

Місцевий суд дослідив і з достатньою повнотою та належним чином оцінив, із дотриманням вимог статей23,94 КПКУкраїни, зібрані у кримінальному провадженні докази, серед яких: показання свідка ОСОБА_9 - оперативного працівника УСБУ у Волинській області яка, будучи безпосередньо допитана судом показала, що в ході проведених нею пошукових і контрдиверсійних заходів щодо ОСОБА_8 , з мережі інтернет, був установлений факт зайняття останнім посади заступника прокурора в незаконно створеному правоохоронному органі Макарівська прокуратура ЛНР, його участь в урочистих заходах присвячених дню Росії, дню так званої «ЛНР» та інших заходах, як «заместителя прокурора Марковского района Генеральной прокуратуры «ЛНР»; дані протоколу огляду від 06 липня 2022 року з доданими фототаблицями та диском; протоколу огляду від 18 серпня 2022 року, яким зафіксовано проведення слідчим огляд оптичного диску формату CD-R 52x марки «Alerus», загальним об`ємом пам`яті 700 МВ, а саме додатку 2 до протоколу огляду від 06 липня 2022 року; протоколу огляду від 07 липня 2022 року з доданими фототаблицями та диском; протоколу огляду від 18 серпня 2022 року, яким зафіксовано проведення слідчим огляд оптичного диску формату CD-R 52x марки «Alerus», загальним об`ємом пам`яті 700 МВ, а саме додатку 2 до протоколу огляду від 07 липня 2022 року; постановою слідчого від 18 серпня 2022 року про визнання оптичного диску формату CD-R 52x марки «Alerus», загальним об`ємом пам`яті 700 МВ - документом; протоколу огляду від 08 липня 2022 року з доданими фототаблицями та диском; протоколу огляду від 18 серпня 2022 року, яким зафіксовано проведення слідчим огляд оптичного диску формату диску формату CD-R 52x марки «Alerus», загальним об`ємом пам`яті 700 МВ, а саме додатку 2 до протоколу огляду від 08 липня 2022 року; постановою слідчого від 18 серпня 2022 року про визнання оптичного диску формату CD-R 52x марки «Alerus», загальним об`ємом пам`яті 700 МВ - документом та його долучення до матеріалів справи; протоколу огляду від 12 липня 2022 року з доданими фототаблицями та диском; протоколу огляду від 18 серпня 2022 року, яким зафіксовано проведення слідчим, огляд оптичного диску формату CD-R 52x марки «Alerus», загальним об`ємом пам`яті 700 МВ, а саме додатку 2 до протоколу огляду від 12 липня 2022 року; постановою слідчого від 18 серпня 2022 року про визнання оптичного диску формату CD-R 52x марки «Alerus», загальним об`ємом пам`яті 700 МВ документом у кримінальному провадженні №42022132580000081 від 21 червня 2022 року та його долучення до матеріалів справи; протоколу огляду від 12 липня 2022 року з доданими фототаблицями та диском; протоколу огляду від 18 серпня 2022 року, яким зафіксовано проведення слідчим огляду оптичного диску формату CD-R 52x марки «Alerus», загальним об`ємом пам`яті 700 МВ, а саме додатку 2 до протоколу огляду від 12 липня 2022 року; постановою слідчого від 18 серпня 2022 року про визнання оптичного диску формату CD-R 52x марки «Alerus», загальним об`ємом пам`яті 700 МВ - документом у кримінальному провадженні №42022132580000081 від 21 червня 2022 року та його долучення до матеріалів справи; протоколу огляду електронної сторінки від 18 серпня 2022 року з додатками та диском.

Відповідно до протоколу огляду електронної сторінки від 18 серпня 2022 року з додатками та диском установлено, що слідчий СВ УСБУ у Волинській області ОСОБА_10 , за участю спеціаліста ОСОБА_11 , з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, провела огляд «Указу главы ЛНР об образовании администраций городов и районов Луганской Народной республики», а також Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25 квітня 2022 року.

Марківська селищна територіальна громада Старобільського району Луганської області включена до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року (додаток № 2 до протоколу огляду електронної сторінки від 18 серпня 2022 року), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25 квітня 2022 року.

З протоколу огляду цієї електронної сторінки від 18 серпня 2022 року, з доданим диском установлено, що слідчий СВ УСБУ у Волинській області ОСОБА_10 , за участю спеціаліста ОСОБА_11 , з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, провели огляд відкритої електронної сторінки у соціально-орієнтованому ресурсі мережі Інтерент «Вконтакте» (ІНФОРМАЦІЯ_3 ), а саме профілю акаунта « ОСОБА_12 », на якому виявлено текстово-графічну публікацію, розміщену користувачем 05 серпня 2022 року, яка складається із скріншоту текстового повідомлення у мобільному додатку «Telegram» та зображення, знизу якого міститься напис великими буквами «ПОВІДОМЛЕНО ПРО ПІДОЗРУ КОЛАБОРАНТУ», а зверху розміщено емблему Служби безпеки України, під якою міститься напис « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Вказаний скріншот повідомлення, яке опубліковане на сторінці профілю акаунта « ОСОБА_12 », містить наступний текст: «СБУ зібрала доказову базу і щодо злочинної діяльності так званого «заступника прокурора Маркіського району генеральної прокуратури лнр». Задокументовано, що 34-річний уродженець рф, який мешкав у тимчасово окупованому Луганську, добровільно обійняв цю «керівну посаду». Наразі він служить окупаційному режиму, створеному агресором для придушення супротиву місцевих мешканців і переслідування українських патріотів. Стосовно усіх цих осіб СБУ проводить досудове розслідування за статтею 111-1 (колабораційна діяльність) Кримінального кодексу. Усі викриті зловмисники обов`язково відповідатимуть перед законом. Їм загрожує до 10 років позбавлення волі.». Крім цього, виявлено допис графічну публікацію, розміщену вказаним користувачем ІНФОРМАЦІЯ_5 , на якій присутній чоловік у польовій військовій формі, на кепці міститься наліпка із буквою «Z». Сторінка аканту « ОСОБА_12 » « ІНФОРМАЦІЯ_3 », зареєстрованого у соціально-орієнтованому ресурсі мережі Інтерент «Вконтакте», записана на оптичний диск марки «TECH_LV», формату «DVD-R 16x 120 mіn 4.7 GB».

Відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК України, у зазначеному рішенні суд обґрунтував, що в цьому кримінальному провадженні стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням установлених законом особливостей для кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження(in absentia).

Колегія суддів зауважує, що пощирення обвинуваченим у особистому акаунті соціальної мережі вищезазначеної публікації, є додатковим свідченням його обізнаності із розпочатим щодо нього кримінальним провадженням за статтею 111-1 (колабораційна діяльність) та повідомлення йому про підозру.

Відтак, судом дотримано права на захист та доступ до правосуддя обвинуваченого ОСОБА_8 , з урахуванням проведення щодо спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження (in absentia).

У ряді складів кримінальних правопорушень, у тому числі, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України важливе значення має добровільність (якщо особа здійснювала відповідні дії не добровільно, а під примусом (байдуже яким), склад правопорушення відсутній).

Наведеними вище доказами у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема дослідженими судом фото та відеоматеріалами, здобутими в результаті оглядів мережі Інтернет, уповноваженими на це суб`єктами досудового розслідування, установлено зображення ОСОБА_8 у форменому військовому одязі, озброєного, що вільно виступає на різного роду заходах з нагоди державних свят, заходах держави агресора та окупаційної влади, прославляє її встановлення на суверенній території України.

Зазначене є беззаперечним свідченням невимушеності його поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій. Окрім того, окупація території Луганської області та встановлення на цій території окупаційних органів влади, мала відкритий характер, а тому ОСОБА_8 , будучи громадянином України та випускником Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», тобто носієм вищої юридичної освіти, а відповідно і достатнього рівня спеціальний знань в галузі права, займаючи у незаконному правоохоронному органі посаду «заместителя прокурора Марковского района Генеральной прокуратуры «ЛНР» (мова оригіналу) очевидно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Мотиви апеляційної скарги захисника про прагнення професійної реалізації обвинуваченого за рахунок того, що більш успішні верстви населення залишили тимчасово окуповані території, протиправності його дій не виправдовують та не виключають кримінальну відповідальність обвинуваченого за вчинення інкримінованих йому дій.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, оцінивши докази у їх сукупності, правильно встановив фактичні обставини кримінального правопорушення, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у висунутому йому обвинуваченні за ч. 7ст. 111-1 КК України, а самеу добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

Колегія суддів визнає необґрунтованими твердження захисника про те, що в ході судового розгляду кримінального провадження, через відсутність самого обвинуваченого, не розкрито мету і мотив дій ОСОБА_8 .

Як убачається із змісту обвинувачення та установлених судом фактичних обставин, вчиняючи злочинні дії, обвинувачений керувався виключно корисливим мотивом та хибним почуттям кар`єризму, використовуючи факт встановлення окупаційної влади на території Марківської територіальної громади у своїх особистих інтересах, маючи на меті, обійняти посаду у незаконно створеному органі, наділеному функціями правоохоронного органу так званій прокуратурі.

Пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення є конкретним і зрозумілим, не має недоліків, які б могли перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Так само є безпідставними і доводи захисника щодо суворості призначеного обвинуваченому покарання.

Згідно зіст. 50 ККУкраїни покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Згідно зіст. 414 КПКУкраїни невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.

Призначаючи ОСОБА_8 за ч. 7ст.111-1КК Українипокарання, місцевий суд з достатньою повнотою урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно зіст. 12 ККє особливо тяжким, санкція якого передбачає безальтернативний вид покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з альтернативою застосування додаткового покарання, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відсутність обставин, які пом`якшують покарання та наявність обставини, яка обтяжує покарання вчинення злочину в умовах воєнного стану..

З урахуванням наведених вказаних обставин, а також конкретних обставин вчиненого ним, будучи громадянином України, злочину проти основ національної безпеки України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_8 покарання у максимальних межах, установлених санкцією статті, за якою його засуджено.

З такими висновками суду погоджується і апеляційний суд.

Призначене місцевим судом покарання є законним, справедливим та співмірним характеру вчинених дій, а тому колегія суддів не вважає таке покарання явно несправедливим через його суворість.

Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків судів першої інстанцій, у апеляційній скарзі захисника не наведено.

Відтак, апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2023 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: