Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

18.05.2023 р. справа №520/4944/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_3 (далі за текстом - позивач, заявник)до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)провизнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, спонукання до реєстрації місця проживання особи, -встановив:

Позивачі у порядку адміністративного судочинства заявили вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 13.02.2023 року про відмову ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання за адресою квартири АДРЕСА_1 , відповідно до заяви від 10.02.2023 року; 2) зобов`язання Департаменту реєстрації Харківської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 за адресою квартири АДРЕСА_1 .

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що суб`єкт владних повноважень вчинив протиправну відмову у реєстрації місця проживання громадянина.

Відповідач був належним чином та завчасно сповіщений судом про розгляд справи, але обов`язку із подання відзиву на позов та доказів у спростування викладених у позові доводів не виконав.

Клопотань про ознайомлення з матеріалами справи заявник не подавав.

Клопотань про існування наміру на подачу відповіді на відзив заявник не подавав.

Клопотань про усунення перешкод у реалізації наміру на подачу відповіді на відзив заявник не подавав.

Оскільки добуті судом докази повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, відомі учасникам спору і у даному конкретному випадку відсутні будь-які перешкоди у наданні доказів відносно таких відомостей, строки подачі процесуальних документів збігли і сторони не заявили ані про намір на подачу відповідних процесуальних документів, ані про існування нездоланних перешкод у реалізації такого наміру, завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень органу публічної адміністрації, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.

Тому суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник №1 - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить до громадянства України, документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , у якому 06.04.2005р. проставлена позначка про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_2 .

Заявник №2 (донька заявника №1) - ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить до громадянства України, документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , у якому 19.07.2006р. проставлена позначка про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_2 .

Заявник №3 (онука заявника №1 та донька заявника №2) - ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , належить до громадянства України, документована паспортом громадянина № НОМЕР_3 , запис №20070916-02964.

З тексту рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 21.09.2020р. у справі №641/9688/19 та постанови головного державного виконавця МВДВС по Основянському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 30.06.221р. по ВП №65794485 випливає, що власником квартири за адресою - АДРЕСА_2 (далі за текстом - Квартира) є ОСОБА_4 .

При цьому, рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 21.09.2020р. у справі №641/9688/19 були усунуті перешкоди у користуванні заявниками Квартирою шляхом вселення до Квартири та зобов`язано власника Квартири не чинити заявникам перешкод у здійсненні права користування Квартирою.

10.02.2023р. кожним із заявників окремо до Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради були подані звернення установленого формуляру з приводу реєстрації місця проживання за адресою Квартири - АДРЕСА_2 .

У якості додатків до вказаних звернень були подані паспорт громадянина України та документ про оплату адміністративного збору.

При цьому, графи «підстави для реєстрації місця проживання» та «згода власника житла» усіх звернень були не заповнені.

Доказів долучення до матеріалів згаданих звернень належним чином оформленої копії рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 21.09.2020р. у справі №641/9688/19 із позначкою про набуття законної сили, заявниками усупереч ч.2 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України до суду не подано.

13.02.2023р. за цими зверненнями суб`єктом владних повноважень було вчинено відмову, умотивовану посиланням на п.9 ч.1 ст.12 Закону України «Про надання публічних (електронних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та п.п.9 п.87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування).

Як з`ясовано судом, фактичною підставою для вчинення відмови послугувало судження суб`єкта владних повноважень про відсутність в обсязі матеріалів звернень заявників оригіналу рішення суду, яке набрало законної сили та підтверджує право на проживання у житлі, а також відсутність згоди власника житла на реєстрацію місця проживання особи.

Стверджуючи про невідповідність закону рішень суб`єкта владних повноважень з приводу відмови у реєстрації адреси місця проживання у Квартирі за матеріалами звернень від 10.02.2023р., заявники ініціювали даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Суспільні відносини з приводу реєстрації фізичною особою громадянином місця проживання в Україні унормовані, насамперед, приписами Закону України від 11.12..2003р. №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ «Про надання публічних (електронних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі за текстом - Закон України від 05.11.2021р. №1871-ІХ), Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (затверджений постановою КМУ від 07.02.2022р. №265; далі за текстом Порядок №265).

Так, у розумінні ст.3 Закону України від 11.12..2003р. №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Частиною 3 ст.1 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ передбачено, що декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

За наведеними у ч.1 ст.2 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ визначеннями, адреса житла - місцезнаходження житла особи, що включає такі дані (за наявності): область, район, місто (село, селище), району в місті, вулиця шососе/проспект/бульвар/алея/площа/майдан/провулок/узвіз/з`їзд/проїзд/лінія/просіка/тупик тощо), номер будівлі (будинку/корпусу/блоку/секції тощо), номер квартири (кімнати тощо); декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади; житло - житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, в якому особа постійно або тимчасово проживає; реєстраційна дія - внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), зняте з реєстрації місце проживання, задеклароване місце проживання/виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване місце проживання, скасування реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання (перебування)/задекларованого місця проживання/зміненого місця проживання (перебування) з подальшою передачею таких відомостей до відомчої інформаційної системи. Реєстраційна дія є завершеною після отримання органом реєстрації підтвердження про внесення відповідної інформації до відомчої інформаційної системи; реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

У силу застереження ч.1 ст.4 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Аналогічне положення включено законодавцем до п.4 Порядку №265.

Як то визначено ч.2 ст.4 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ, порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Аналогічне положення включено законодавцем до п.5 Порядку №265.

Відповідно до ч.6 ст.5 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.

Приписами ст.8 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ регламентовано процедуру декларування місця проживання особи, положеннями ст.9 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ процедуру реєстрації місця проживання.

Частиною 1 ст.9 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ визначено, що у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник).

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються: 1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними; 2) свідоцтво про народження - для дітей віком до 14 років; 3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України); 4) документи, що посвідчують особу законного представника (представника); 5) документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки чи один із батьків; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору; 7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Також згідно з п.п.5 п.35 Порядку №265 для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає, зокрема: документи, що підтверджують: право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них.

Отже, і нормою закону, і нормою підзаконного акту права чітко та однозначно визначено, що до заяви про реєстрацію місця проживання зацікавлена особа повинна приєднати документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі (зокрема, або документи про належність речового права власності на житло, документи про належність права користування житлом, або рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, або рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання за особою права користування житлом).

За змістом ч.3 ст.9 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ у разі відсутності документів, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла.

З приєднаних до справи доказів та викладених у позові доводів заявників вбачається, що до матеріалів звернень заявників від 10.02.2023р. не було долучено ані належним чином оформленої копії рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 21.09.2020р. у справі №641/9688/19, ані згоди власника Квартири.

Між тим, за приписами ч.1 ст.11 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ особа, яка декларує або реєструє своє місце проживання (перебування) у житлі, яке не є власністю (співвласністю) такої особи, та за відсутності документів, що підтверджують право на проживання в цьому житлі, під час подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) або декларації про місце проживання надає згоду власника (співвласників) житла чи уповноваженої особи житла на декларування або реєстрацію особою свого місця проживання (перебування) за адресою цього житла у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі декларування або реєстрації місця проживання особою, яка є власником (співвласником) цього житла, згода інших співвласників або інших осіб, місце проживання яких зареєстровано / задекларовано в цьому житлі, не вимагається.

Підстави для вчинення органом публічної адміністрації управлінського волевиявлення з приводу відмови у реєстрації місця проживання особи сформульовані законодавцем у положеннях ст.12 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ, де указано, що орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо: 1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування); 2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям у поданих особою документах або даних; 3) особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі; 4) у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними, або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився; 5) за декларуванням або реєстрацією місця проживання (перебування) особи звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів; 6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку; 7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об`єкт нерухомого майна, який не належить до житла; 8) відомості реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій стосовно цієї дитини; 9) дані реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій цією дитиною.

Приписи ст.12 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ деталізовані у нормах п.87 Порядку №265, згідно з яким орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли: 1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування), що стосуються заборони декларування/реєстрації місця проживання (перебування) у такому житлі, або перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань (у разі відсутності письмової згоди відповідного іпотекодержателя або довірчого власника на декларування/реєстрацію місця проживання); 2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям, зазначеним у поданих особою документах або даних; 3) особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості; 4) у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними (крім випадку, передбаченого пунктом 53 цього Порядку), або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився; 5) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів; 6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку; 7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об`єкт нерухомого майна, який не належить до житла; 8) відомості реєстру територіальної громади щодо задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, зазначеним у декларації (заяві), поданій стосовно дитини; 9) дані реєстру територіальної громади щодо задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, зазначеним у декларації (заяві), поданій дитиною.

Звідси слідує, що у випадку подання зацікавленою особою серед матеріалів звернення з приводу реєстрації місця проживання не повного обсягу передбачених законом документів або неповного обсягу передбачених законом відомостей суб`єкт владних повноважень не має іншого варіанту вчинення правомірного управлінського волевиявлення, окрім прийняття рішення про відмову у реєстрації місця проживання особи.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що у спірних відносинах суб`єкт владних повноважень не вдавався до порушення прав (інтересів) заявників у справі реєстрації місця проживання особи, позаяк у випадку подання 10.02.2023р. неповного пакету документів (до складу якого не входила належним чином виготовлена копія рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 21.09.2020р. у справі №641/9688/19 із позначкою про набуття законної сили або згода власника Квартири) вчинив прямо визначене законом управлінське волевиявлення у формі рішення про відмову у реєстрації місця проживання особи.

Відсутність факту невідповідності закону реально вчиненого суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення спричиняє відсутність факту порушеного права приватної особи у сфері публічно-правових відносин, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко